Культурні перехрестя: українська писанка в Канаді в контексті західної естетики
This article is dedicated to the dominant trends of evolution of the Ukrainian and Canadian pysanka, which the author calls Starokrayeva, National and Ethnical, Popular and Individual paradigms. Besides, the author focuses on aesthetic aspect of pysanka of each paradigm. Research shows either contin...
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2007
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнографія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20198 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Культурні перехрестя: українська писанка в Канаді в контексті західної естетики / М. Лесів // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 5. — С. 76-81. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20198 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-201982011-05-23T12:03:29Z Культурні перехрестя: українська писанка в Канаді в контексті західної естетики Лесів, М. Трибуна молодого дослідника This article is dedicated to the dominant trends of evolution of the Ukrainian and Canadian pysanka, which the author calls Starokrayeva, National and Ethnical, Popular and Individual paradigms. Besides, the author focuses on aesthetic aspect of pysanka of each paradigm. Research shows either continuation or change in the Ukrainian tradition in different social and cultural contexts, especially due to contact of this tradition with Western culture. 2007 Article Культурні перехрестя: українська писанка в Канаді в контексті західної естетики / М. Лесів // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 5. — С. 76-81. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20198 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Трибуна молодого дослідника Трибуна молодого дослідника |
| spellingShingle |
Трибуна молодого дослідника Трибуна молодого дослідника Лесів, М. Культурні перехрестя: українська писанка в Канаді в контексті західної естетики Народна творчість та етнографія |
| description |
This article is dedicated to the dominant trends of evolution of the Ukrainian and Canadian pysanka, which the author calls Starokrayeva, National and Ethnical, Popular and Individual paradigms. Besides, the author focuses on aesthetic aspect of pysanka of each paradigm. Research shows either continuation or change in the Ukrainian tradition in different social and cultural contexts, especially due to contact of this tradition with Western culture. |
| format |
Article |
| author |
Лесів, М. |
| author_facet |
Лесів, М. |
| author_sort |
Лесів, М. |
| title |
Культурні перехрестя: українська писанка в Канаді в контексті західної естетики |
| title_short |
Культурні перехрестя: українська писанка в Канаді в контексті західної естетики |
| title_full |
Культурні перехрестя: українська писанка в Канаді в контексті західної естетики |
| title_fullStr |
Культурні перехрестя: українська писанка в Канаді в контексті західної естетики |
| title_full_unstemmed |
Культурні перехрестя: українська писанка в Канаді в контексті західної естетики |
| title_sort |
культурні перехрестя: українська писанка в канаді в контексті західної естетики |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Трибуна молодого дослідника |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20198 |
| citation_txt |
Культурні перехрестя: українська писанка в Канаді в контексті західної естетики / М. Лесів // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 5. — С. 76-81. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнографія |
| work_keys_str_mv |
AT lesívm kulʹturníperehrestâukraínsʹkapisankavkanadívkontekstízahídnoíestetiki |
| first_indexed |
2025-07-02T20:52:58Z |
| last_indexed |
2025-07-02T20:52:58Z |
| _version_ |
1836569936829349888 |
| fulltext |
7777 6666
ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 5/2007*ISSN 0130�6936 *
Марія ЛЕСІВ
ÊÓËÜÒÓÐͲ ÏÅÐÅÕÐÅÑ Òß: ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊÀ ÏÈÑ ÀÍÊÀ
 ÊÀÍÀ IJ  ÊÎÍÒÅÊÑ Ò² ÇÀÕ²ÄÍί ÅÑ ÒÅÒÈÊÈ
З того часу, як традиція писанкарства впер�
ше перетнула океан, перемістившись із контек�
сту свого зародження до Нового Краю, писан�
ка стала джерелом могутнього творчого вияву
серед канадських українців. Я намагатимусь
проілюструвати це в даній статті, яка базуєть�
ся на моїй магістерській праці, присвяченій
вивченню та інтерпретації цього культурного
феномена 1. Увагу буде зосереджено на доміну�
ючих тенденціях еволюції писанки в україн�
сько�канадському контексті на основі як пог�
лядів носіїв традиції, так і критичного бачення
дослідника 2.
Звісно, для визначення й розуміння цих
тенденцій необхідно бути ознайомленим із
першоджерелом, яким у даному випадку є тра�
диція писанкарства в українських селах кінця
ХІХ – початку ХХ століть. Адже саме в цей
час вона була перевезена до Нового Краю пер�
шою хвилею української імміграції, що пере�
важно налічувала селян із Західної України.
У цей самий час в Україні писанка почала при�
вертати увагу етнографів, зокрема, M. Сумцо�
ва, С. Кульжинського, М. Кордуби, В. Шу�
хевича, В. Щербаківського та І. Гургули. Бага�
тий емпіричний матеріал, поданий в їхніх пра�
цях, став вагомою базою для побудови порів�
няльного аналізу в даній роботі.
Цей аналіз базується на численних україн�
сько�канадських періодичних виданнях 3, на дру�
кованих звітах про діяльність українсько�канад�
ських (здебільшого жіночих) організацій, на по�
пулярних публікаціях про писанку, виданих в
Північній Америці та Україні, та на польових
дослідженнях – інтерв’ю та спостереженнях 4.
Дослідження виявляють, що розвиток пи�
санки в Канаді був і залишається глибоко вкар�
бованим у складний історичний, політичний,
соціальний, культурний та економічний кон�
текст українсько�канадських спільнот, що ста�
ло результатом комплексного розгалуження
традиції. На мій погляд, її розвиток обрамлю�
ється чотирма яскраво вираженими тенденція�
ми, які я називаю старокраєвою, національно�
етнічною, популярною та індивідуалістич�
ною парадигмами 5. Вони різняться між собою
ключовими характеристиками, які найчастіше
беруться до уваги українськими етнографами
при вивченні писанки: передання (спосіб на�
буття і поширення знання про писанку), форма
(фізичний вигляд писанки, що найчастіше, про�
те, не завжди є яйцем), дизайн (художня об�
робка цієї форми), виготовлення (методика
створення писанки), функція (використання
писанки у її контексті) і значення (пояснення
причини чи мети такого використання). Щоб
виразно проілюструвати контрастність чоти�
рьох парадигм, я аналізую кожну з них з огля�
ду на ці ключові характеристики.
Парадигма Старого Краю
Писанка старокраєвої парадигми пов’язана
з “неформально” успадкованою Великодньою
традицією серед українських першопоселенців
та їхніх нащадків. Писання писанок було пере�
важно жіночим заняттям, і їх знання усно пе�
редавалось в інтимному соціальному контексті
родини чи громади: початківці слухали, спос�
терігали й копіювали.
На рівні носіїв традиції старокраєва писан�
ка була обрядовим атрибутом святкування Ве�
ликодня. Її значення в багатьох випадках ще
втілювало давні магічні повір’я, які були тісно
пов’язані з функціями писанок. Наприклад,
деякі люди вірили, що писанки сприяють щас�
тю, здоров’ю й достатку, і тому вони їх писали.
Інші, особливо жінки й дівчата, вмивались во�
дою з писанкою (або крашанкою) в ній, щоб
бути “гарними як писанка”. Такі звичаї в укра�
їнських селах кінця ХІХ – початку ХХ сто�
літь описані М. Сумцовим [17, 203] та
М. Кордубою [14, 180].
У тих родинах, де магічні повір’я витісня�
лись новим способом мислення, соціальне зна�
чення писанки домінувало. Наприклад, поши�
рений у багатьох етнографічних регіонах ста�
рокраєвий звичай обмінюватись писанками
після церковної служби на Великдень, який
активно практикували українські першопосе�
ленці, без сумніву допомагав у формуванні за�
цікавлення громади в новому соціально�геог�
рафічному середовищі.
СССС тттт оооо рррр іііі нннн кккк аааа мммм оооо лллл оооо дддд оооо гггг оооо дддд оооо сссс лллл іііі дддд нннн ииии кккк аааа
7777 7777
У родинному чи громадському контексті як
форма й дизайн, так і функції писанки найчасті�
ше продовжували ті особливості традиції, які бу�
ли привезені з певного етнографічного регіону в
Старому Краї. У цьому випадку традиція писан�
ки залишалася дуже схожою на ситуацію в укра�
їнському селі. Оскільки селяни не подорожували
часто й далеко, вони знали лише особливості пи�
сання своєї місцевості. Перші українські посе�
лення та громади на преріях західної Канади бу�
ли ще більш географічно ізольованими 6, і тому їх
писанкарські особливості теж найчастіше зали�
шались місцевого характеру.
Розглядаючи писанки старокраєвої пара�
дигми з точки зору мистецької критики, відра�
зу помітно, що одне яйце налічує відносно не�
велику кількість мотивів, досить значних за
розміром. Лінії, нанесені за допомогою писач�
ка домашнього виробництва, дещо грубуваті.
Якість цих ліній відображає складність писан�
ня на вигнутій поверхні яйцевої шкаралупи.
Самі автори не вважали писанки “творами
мистецтва,” хоча їх відносять до категорії “на�
родне мистецтво” науковці. Старокраєва пи�
санка відповідає науковим визначенням цього
виду творчості в його “найчистішій” формі. Се�
ред характерних рис народного мистецтва аме�
риканський фольклорист Генрі Ґлассє наголо�
шує на його тенденції бути “більш колектив�
ним, ніж індивідуалістичним” 7 і “більш сак�
ральним, аніж світським” [2, 271–273]. Воно
є “результатом радше аматорського натхнення,
аніж професійної практики” [2, 272]. Ґлассє
також підкреслює здатність народного мистец�
тва заглиблюватись у духовний світ і, дотриму�
ючись традиції, зберігати певне соціальне пові�
домлення [2, 271]. Українсько�канадський
фольклорист Роберт Климаш розширює спи�
сок характерних рис народного мистецтва саме
українських першопоселенців, підклеслюючи
такі фактори, як несвідоме збереження тради�
ції й неформальне її передання [7, 7].
Національно/етнічна парадигма
На відміну від старокраєвої, національно�
етнічна парадигма (особливо з наголосом на її
першій, “національній”, складовій частині)
тісно пов’язана з політикою та свідомою побу�
довою української ідентичності в багатоетніч�
ній Канаді, особливо в час соціально�політич�
ного неспокою в Україні, що загострив потре�
бу в такій побудові. Національно свідомі пред�
ставники української інтелігенції, чисельність
якої особливо зросла з прибуттям третьої, по�
воєнної, хвилі імміграції, перенесли цю тради�
цію з її сільського сакрального контексту в
більш світський урбаністичний, пристосовую�
чи її до нового культурно�політичного середо�
вища і до свого соціального класу. (Цікаво, що
багато з цих людей, будучи родом з урбаніс�
тичних центрів України, за їх словами, “не чу�
ли про писанку, поки не імігрували до Кана�
ди”.) Тут писанка перетворилась в показовий
символ “українськості”. І, власне, аспект “ук�
раїнськості” набуває домінуючого значення
для послідовників цієї парадигми.
Починаючи з культурно�політичної діяль�
ності перших великих українсько�канадських
жіночих організацій наприкінці 1920�х років 8,
знання про писанку передавалось за допомо�
гою численних друкованих видань, а також
спеціально організованих для цього заходів
(лекцій, публічних презентацій, курсів писання
писанок тощо), що згодом поширились серед
багатьох українських інституцій. Відповідно,
це знання ставало радше “формально набу�
тим”, аніж “неформально успадкованим”, як у
випадку старокраєвої парадигми.
Культурні активісти черпали інформацію про
традицію українського писанкарства з ранніх ет�
нографічних праць на цю тему та інколи прово�
дили власні дослідження серед українських пер�
шопоселеців. Результатом цього стало ознайом�
лення канадських українців із великою кількістю
писанкових мотивів, пов’язаних з різними етно�
графічними регіонами України. Стерши будь�які
етнографічні розмежування, тепер ці мотиви ак�
тивно розповсюдились і сформували широкий
композиційний репертуар кожної писанкарки чи
писанкаря. Дещо унікальним прикладом є ко�
лекція Мирослава Куця в Едмонтоні. На сьо�
годні він відтворив понад три тисячі писанок з
різних регіонів України на основі взірців, які він
збирав як в Канаді, так і в Україні впродовж ба�
гатьох років. Самобутні рослинні й тваринні ор�
наментальні мотиви із залишків трипільського
глиняного посуду епохи неоліту також знайшли
своє застосування на українсько�канадських пи�
санках. Така різноманітність мотивів, на основі
якої писанкарі в Канаді часто творять власні
композиції, є для них не тільки естетично, але й
ідеологічно привабливою, бо викликає почуття
7777 8888
ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 5/2007*ISSN 0130�6936 *
гордості за багатство українського культурного
спадку. Цей чинник особливо підсилений вели�
ким інтересом до символіки окремих мотивів, в
чому чітко простежується вплив ранніх етногра�
фічних досліджень про писанку, що здійснюва�
лись під впливом європейської міфологічної
школи фольклористики. Наприклад, гіпотези
про походження й значення певних писанкових
мотивів, висловлені В. Щербаківським і
М. Сумцовим, а пізніше їхнім послідовником в
Канаді С. Килимником, знайшли своє відобра�
ження в багатьох українсько�канадських попу�
лярних джерелах у формі беззаперечної інфор�
мації. Більше того, як і форма цих мотивів, так і
їх символізм стали безмежним джерелом творчої
інтерпретації для багатьох канадських українців.
На відміну від старокраєвої, національно�
етнічну писанку почали сприймати як мистець�
ку форму самі носії цієї традиції, яку вони самі
вважають “народною”, що в свою чергу підси�
лює її значимість. Як мистецька форма, пи�
санка національно�етнічної парадигми захопи�
ла не лише жінок, але й чоловіків. За допомо�
гою технологічно вдосконалених інструментів
досвідчені майстри перетворили писанку у
вражаюче ефектний твір, що серйозно й пози�
тивно представляє українську націю. Ці твори
помітно повпливали на теперішнє сприйняття
писанок старокраєвої парадигми багатьма ка�
надськими українцями. Вони тепер вважають
старокраєві писанки “простими”, “грубими” і
“невишуканими” 9. За час свого існування на�
ціонально�етнічні писанки майже цілковито
витіснили старокраєві і набули статусу “тради�
ційних”.
Послідовники національно�етнічної пара�
дигми розширили цю традицію далеко за межі
святкування Великодня, часто пишучи писан�
ки впродовж усього року. Сувенірно обрамле�
ні, вони зараз функціонують як подарунки з
будь�якої нагоди – весілля, закінчення школи,
іменин, і навіть можуть прикрашати новорічні
ялинки. Крім того, писанки часто використо�
вуються для економічних цілей. Наприклад, в
часи Другої світової війни Союз українок Ка�
нади влаштовував розпродаж творів народно�
го мистецтва, в тому числі писанок, збираючи
кошти на військові потреби [13; 74]. Деякі су�
часні заходи економічного характеру чітко ви�
являють вплив культурного контакту україн�
ської традиції з популярною західною культу�
рою. Сьогодні одним із видів збирання коштів
на громадські (часто церковні) потреби серед
канадських українців є влаштування так зва�
них “писанкових бінго” в контексті святкуван�
ня Великодня, де переможці цієї популярної на
Заході гри отримують у подарунок писанки.
Писанка національно�етнічної парадигми,
у якій домінує “етнічний” елемент, проходила
дуже схожий шлях розвитку. Проте її політич�
не підґрунтя було значно слабшим. Нащадки
українських іммігрантів, народжені в Канаді,
вже значно менше заанґажовані політично. Як
зазначає Френсис Свирипа, “культурно�ет�
нічна свідомість, а не політизована національ�
на свідомість” найкраще визначає українсько�
канадську ідентичність молодших генера�
цій [11, 26]. Багато з них пишуть писанки ли�
ше раз на рік під час святкування Великодня, і
їхні твори найчастіше не характеризуються та�
кою ж складністю детального опрацювання, як
ті, що належать досвідченим митцям.
Хоча послідовники національно�етнічної
парадигми часто трактують свою діяльність як
“продовження” чи “збереження традиції”, я
вважаю, що вони створили нову традицію на
основі старокраєвої. Ця ідея базується на кон�
цепції “винайденої традиції”, вперше запропо�
нованій Еріком Гобсбаумом і його колегами.
Дана концепція звертає увагу на пристосуван�
ня “старих моделей для нових призначень” в
нових контекстах [3, 5].
У багатоетнічному контексті Канади писан�
ка стала тим, що соціолог Всеволод Ісаїв назвав
би “зовнішнім символом” національно�етнічної
ідентичності, яку він визначає як “соціально�
психологічний процес, через який індивідууми
суб’єктивно включають себе до спільноти уяв�
них предків чи попередників, з якими [вони]
поділяють особливу культуру” [4, 119].
Популярна парадигма
До даної парадигми належать предмети,
які, якимось чином асоціюючись із писанкою,
стали продуктами популярної культури (суве�
нірного чи утилітарного призначення) і відпо�
віддю технологічному прогресу. Вони теж
пов’язані із творенням української етнічної
ідентичності, однак методами, протилежними
до національно�етнічної парадигми. Ці про�
дукти є здебільшого машинного виробництва і
виготовляються у багатьох копіях. Їх розпов�
СССС тттт оооо рррр іііі нннн кккк аааа мммм оооо лллл оооо дддд оооо гггг оооо дддд оооо сссс лллл іііі дддд нннн ииии кккк аааа
7777 9999
сюдження поза корпоративною сферою під�
приємства�виробника забороняється. До та�
ких предметів належать підставки для
комп’ютерних мишок з репродукціями писа�
нок на них, м’ячі для гри в ґольф із писанкови�
ми візерунками (іл. 6), писанкові пузлі тощо.
Дещо унікальним прикладом (бо кустарного
виробництва та існує в єдиному екземплярі) є
“писанкова гітара” Едмонтонського музично�
го гурту “Кубасонікс”.
У контексті популярної парадигми елемент
етнічної ідентичності часто проявляється через
пародію на українську культурну спадщину.
Підкреслюючи як “українськість”, так і “нес�
подіванку”, такі речі часто викликають пос�
мішку у поціновувачів гумору. Щоправда, цей
гумор може зрозуміти лише той, хто обізнаний
із “традиційними” писанками. З іншого боку,
предмети такого характеру нерідко виклика�
ють негативне ставлення деяких радикальних
послідовників національно�етнічної течії, які
вважають їх формою спотворення української
спадщини.
Індивідуалістична парадигма
Як вказує сама назва, для індивідуалістич�
ної парадигми характерною є значна перевага
індивідуального над колективним і “традицій�
ним,” і, відповідно, кожна індивідуалістична
писанка є унікальною. Творців даної парадигми
надихають “традиційні” писанки, і з цієї точки
зору фактор “українськості” відіграє значну
роль, бо, інакше, чому саме яйце використову�
ється як форма? Щоправда, в даному випадку
домінує вираження персональної ідентичності
митця. Індивідуальна творчість пов’язана з ве�
ликим ступенем імпровізації та експерименту�
вання, що позбавляє автора “традиційних” ра�
мок, і є відображенням його особистого смаку,
який, за визначенням фольклориста Майкла
Оуна Джонса, є синтезом почуттів, емоцій,
досвіду та асоціацій творця [5, 173–174].
Українська писанка в Канаді у контексті
західної естетики
Розглядаючи українську писанку в Канаді з
естетичної точки зору, я спираюсь на теоретич�
ну працю Річарда Андерсона “Західна естети�
ка: квартет традицій”, у якій автор, охоплюючи
широкий спектр тенденцій західної теоретичної
думки про естетику, виокремлює чотири домі�
нуючі категорії – теорії естетики. Мімічна те�
орія підкреслює “зв’язок мистецького твору з
якимось матеріальним об’єктом в довколиш�
ньому світі, який цей твір або точно імітує, або
зображає його в ідеальній формі”, інструмен�
тальна (прагматична) теорія “наголошує на
функціональній здатності мистецтва, вимагаю�
чи від нього певного позитивного внеску в жит�
тя індивідуума або суспільства”, емоційнa тео�
рія зосереджується на психологічному аспекті
внутрішнього досвіду і почуттів індивідуума
(художника чи глядача), а формалістична на�
голошує на важливому значенні мистецької
форми [1, с. 234]. Остання передбачає мис�
тецьке маніпулювання та експериментування
формою, часто наслідуючи девіз “мистецтво
заради мистецтва” [1, с. 249].
Хоча писанка старокраєвої парадигми на�
повнена великим духовним і соціальним зна�
ченням, її зв’язок із західними міркуваннями
про естетику є значно слабшим. Як зазнача�
лося вище, писанки не вважались “мистець�
кими творами” в контексті цієї парадигми, і
створити естетично привабливу форму не бу�
ло першочерговою ціллю писанкарки. Хоч з
огляду повір’їв, пов’язаних із магічною силою
писанки, старокраєва традиція писанкарства
частково відповідає інструментальному есте�
тичному критерію, загалом Андерсонові теорії
найменшою мірою можна застосувати до пи�
санок цієї парадигми, бо формувались і функ�
ціонували вони у контексті, відмінному від
“західного”.
Проте, як тільки писанкарствo глибше про�
никлo у західне середовище канадського су�
спільства в контексті національно�етнічної,
популярної та індивідуалістичної парадигм, де
писанки почали трактуватися носіями традиції
як мистецькі твори (навіть якщо це предмети
популярної культури), вони відразу чітко ста�
ли відображати західні естетичні критерії. Да�
лі я зупиню увагу на тих категоріях естетики,
які мені видаються домінуючими для кожної з
цих парадигм 10.
Інструментальний і формалістичний ес�
тетичні критерії переважають в контексті наці�
онально�етнічної парадигми із наголосом на її
“національному” аспекті. Писанка стала мис�
тецьким інструментом конструювання “україн�
ськості” як для задоволення соціально�духов�
них потреб громади, так і для досягнення її по�
8888 0000
ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 5/2007*ISSN 0130�6936 *
літичних цілей. Тоді як аспект “українськості”,
в свою чергу, став асоціюватися із фізично при�
вабливою формою як для творців цього мис�
тецтва, так і для їхньої аудиторії. На більш ін�
дивідуальному рівні як митців, так і аудиторії
емоційний критерій також відіграє важливу
роль. Як у будь�якому різновиді творчості, сам
процес творення приносить психологічний спо�
кій, радість і насолоду митцеві. А серед різно�
манітних емоційних реакцій аудиторії особли�
вий сентимент часто викликає елемент “україн�
ськості” чи писанкові мотиви з тих регіонів,
звідки емігрувала до Канади родина глядача.
Емоційний та інструментальний есте�
тичні критерії є також важливими для націо�
нально�етнічної парадигми із наголосом на її
“етнічному” аспекті. Проте, інструментальний
фактор тут пов’язаний більш із соціальним,
духовним і культурним життям етнічних укра�
їнців, аніж з їхніми політичними орієнтирами.
Щодо формалістичного аспекту, то він різ�
ниться поміж індивідуумами і найчастіше не є
пріоритетом для тих, хто пише писанки лише
раз на рік під час святкування Великодня і
задля соціального дозвілля.
Хоча інструментальний естетичний кри�
терій, пов’язаний з економічним інтересом, є до
деякої міри важливим у випадку виробників і
розповсюджувачів продукції популярної пара�
дигми, емоційний фактор, пов’язаний із сенти�
ментальним елементом “українськості” з гумо�
ристичним забарвленням, все ж видається най�
важливішим. (Якщо першочерговим є еконо�
мічний інтерес, то перевагу було б надано більш
прибутковому виду підприємницької діяльнос�
ті.) Поза сумнівом, для споживачів такої про�
дукції домінуючою є роль емоційного критерію.
Останній естетичний аспект також домінує
в контексті індивідуалістичної парадигми, ос�
кільки він охоплює особисті думки, сприйнят�
тя й почування митця, що якоюсь внутріш�
ньою силою виштовхуються назовні [1, 244].
Серед причин, названих самими авторами, що
формують творчі імпульси до такого “нетради�
ційного” писання, є мотиви: розвіяти нудьгу
від “традиційності”, звільнитися від психоло�
гічного стресу чи задовольнити цікавість.
У контексті даної парадигми також чітко прос�
тежується зв’язок автора з навколишнім мате�
ріальним світом, представленим чи то предме�
тами інтер’єру власного житла, як у випадку
Давида Маковського, чи популярним худож�
нім фільмом тощо. З цієї точки зору індивіду�
алістичні писанки часто відображають міміч�
ний естетичний критерій.
Хоч задля глибшого розуміння цього феноме�
на я розглядаю писанки кожної парадигми у їх
“чистій” формі, на практиці, відгалузившись від
одного джерела, вони тісно взаємопов’язані й пе�
ретинаються в різних вимірах, складаючи творчий
спадок одного автора, поділяючи схожі концепту�
альні проблеми тощо. Розгляд української писан�
ки в Канаді з точки зору чотирьох парадигм її роз�
витку демонструє, якою динамічно вібруючою мо�
же стати традиція на перехресті культур.
1 В даній статті подається дуже стислий виклад голов�
них знахідок і думок моєї магістерської праці “Pysanka:
The Ukrainian Easter Egg in Canada” [Українська писан�
ка в Канаді], захист якої відбувся в університеті Альбер�
ти (Канада) в 2005 році. Я висловлюю щиру подяку сво�
єму науковому керівникові професору Андрієві Нагачев�
ському за його стимулюючу інтелектуальну підтримку й
допомогу в дослідженні й написанні.
2 Я опираюсь на визначення антрополога Джеймса
Лета, який на основі теоретичних міркувань своїх попе�
редників підсумовує, що погляд “із середини” відобра�
жає бачення й концептуальні схеми носіїв традиції чи
учасників події, яка вивчається (emic perspective), в той
час, як погляд “зі сторони” охоплює бачення, категорії й
концептуальні схеми науковців (etic perspective) [9, 62].
3 Серед цих видань: “Жіночий світ” (щомісячний
журнал Організації українок Канади (створеної 1930 ро�
ку), який видається з 1950 року), “Промінь” (щомісяч�
ник Союзу українок Канади (заснованого 1926 року),
який вперше побачив світ у 1960 році) та щоквартальник
Ліги українських католицьких жінок Канади (створеної в
1944 році), перше видання якого з’явилось в 1970 році.
4 Частину польових досліджень складають матеріа�
ли проекту “Місцева культура та її різноманітність на
преріях”, що був пов’язаний з документуванням спога�
дів представників української, французької, німецької
та англійської етнічних груп про їхнє життя на преріях
до 1939 року. Проект здійснювався Центром україн�
ського фольклору при університеті Альберти під керів�
ництвом директора Центру професора Андрія Нагачев�
ського у співпраці з іншими університетами західної Ка�
нади. (Детальнішу інформацію про проект можна отри�
мати на вебсайті www.arts.ualberta.ca/Local_Culture.)
Я працювала в даному проекті, записуючи інтерв’ю з
українцями і створюючи індекси для матеріалів, зібра�
них моїми колегами. Багато із записаних спогадів вклю�
чають розповіді про святкування Великодня і, зокрема,
про писання писанок першопоселенцями та їх нащадка�
ми. Ці інтерв’ю стали вагомою емпіричною базою для
моєї праці. Крім цього, я записала понад 30 інтерв’ю з
українсько�канадськими писанкарями різного віку, від
підліткового до похилого, і побувала на “писанкових ве�
чірках” в Едмонтонi. Я також простудіювала колекції
трьох українських музеїв в Едмонтоні.
СССС тттт оооо рррр іііі нннн кккк аааа мммм оооо лллл оооо дддд оооо гггг оооо дддд оооо сссс лллл іііі дддд нннн ииии кккк аааа
8888 1111
5 Дана теоретична інтерпретація частково базується
на ідеях фольклориста Роберта Климаша про розвиток
українського народного мистецтва в Канаді, який він об�
рамляє трьома фазами – “піонерською / народною”, “на�
ціональною / мистецькою” та “етнічною / популяр�
ною” [7, 5–13]. На ці роздуми мене також надихнули
праці Андрія Нагачевського про український танець у ді�
аспорі [10]. Міркування Наталії Кононенко щодо систе�
матично організованих радянських заходів та обрядів та
щодо їхнього впливу на пострадянські народні традиції
допомогли мені в концептуалізації тенденцій писанкар�
ства в контексті національно�етнічної парадигми [8].
6 Кожна новоприбула родина отримувала 160 акрів
землі, і, відповідно, її найближчі сусіди жили географіч�
но досить віддалено.
7 Хоч для майстрині кожен виконаний нею твір є ін�
дивідуальним, з точки зору дослідника старокраєва тра�
диція писанкарства залишається колективною, оскільки
походження певних мотивів і функцій писанок неможли�
во визначити. Вони не асоціюються з конкретними інди�
відуумами, а радше з колективним досвідом, що акуму�
лювався в знання традиції.
8 Н. Когуцька детально описує активну діяльність
Союзу українок Канади, пов’язану з народним мистец�
твом і, зокрема, писанками на початкових етапах існу�
вання цієї організації в кінці 1920�х – на початку
1930�х років [13, 61–88].
9 Це один із прикладів складності бачення носіїв
традиції (emic perspective), яке змінюється в часі. Адже
пригадуючи писанки старокраєвої парадигми, вони оці�
нюють їх з точки зору свого життєвого досвіду, впро�
довж якого вони довгий час перебували під впливом
танденцій національно�етнічної парадигми. Тому ми не
можемо бути певні, чи сприймають ці люди старокраєву
писанку так, як її розцінювали в її контексті.
10 Як наголошує та ілюструє Андерсон, кілька катего�
рій естетики, кожна до більшої чи меншої міри, можуть пе�
ретинатися в контексті одного художнього твору і змінюва�
тись та переоцінюватись в часі [1, 251]. До того ж, важли�
вим є те, з чиєї точки зору аналізується той чи інший твір.
В нашому випадку, наприклад, предмети популярної пара�
дигми, які пародіюють мистецтво писанки, не викличуть
емоційно гумористичної реакції в того, хто не знайомий із
“серйозною” писанковою спадщиною національно�етнічної
парадигми, і, відповідно, не відображатимуть емоційного
естетичного критерію в даному випадку.
11 Тут подається лише стислий список тих джерел, на
які зроблені посилання в даному тексті:
1. Anderson R. Western Aesthetics: A Quartet of Tra�
ditions // Anderson R. Calliope’s Sisters: A Comparative
Study of Philosophies of Art. – New Jersey,
2004 [1990 – перше видання]. – Р. 231–252.
2. Glassie H. The Idea of Folk Art // Folk Art and Art
Worlds / J. Vlach and S. Bronner (Eds.). – Ann Arbor,
1986. – Р. 269–274.
3. The Invention of Tradition / Е. Hobsbawm and Te�
rence Ranger (Eds.). – Cambridge, 2000 [1983 – пер�
ше видання].
4. Isajiw W. Symbols and Ukrainian Canadian Iden�
tity: Their Meaning and Significance // Visible Symbols:
Cultural Expression Among Canada’s Ukrainians / M. Lu�
pul (Еd.). – Edmonton, 1984. – Р. 119–128.
5. Jones M. A Folklorist’s Viewpoint on Ukrainian�Cana�
dian Art // Art and Ethnicity: The Ukrainian Tradition in Ca�
nada / R. Klymasz (Ed.). – Hull, 1991. – Р. 47–57.
6. Klymasz R. The Ukrainian Easter Egg in Cana�
da. – Ottawa, 1969.
7. Klymasz R. Introduction // Continuity and Change:
the Ukrainian Folk Heritage in Canada. – Ottawa,
1972. – Р. 5–13.
8. Kononenko N. Soviet Ritual /Post�Soviet Ritual:
Ongoing Social Engineering. – Paper read at Canadian
Institute of Ukrainian Studies Seminar (27 January, 2005)
at the University of Alberta, Edmonton.
9. Lett J. The Human Enterprise: A Critical Introduc�
tion to Anthropological Theory. – Boulder, 1987.
10. Nahachewsky A. Dance Across Cultures: Perspectives
on Folk, Ethnic, National and Character Dance. Manuscript.
11. Swyripa F. From Sheepskin Coat to Blue Jeans:
A Brief History of Ukrainians in Canada // Art and Ethni�
city: The Ukrainian Tradition in Canada / R. Klymasz
(Еd.). – Hull, 1991. – Р. 11–27.
12. Гургула І. Писанки східної Галичини і Буковини
в збірці національного музею у Львові // Матеріали до
української етнології. – 1929. – Т. 21–22. –
C. 131–155.
13. Когуцька Н. Чверть століття на громадській ни�
ві (1926–1951): Історія Союзу Українок Канади. –
Вінніпеґ, 1952.
14. Кордуба М. Писанки на галицькій Волині // Ма�
теріали до української етнології. – 1899. – T. 1. –
C. 169–209.
15. Кулжинскій С. Лубенскій Музей Е. Г. Скар�
жинской. Этнографическій отдyлъ: описание колекціи
народныхъ писанокъ. – М., 1899.
16. Килимник С. Писанки // Український рік в на�
родних звичаях в історичному освітленні. – Вінніпег,
1962. – T. 3. – C. 189–236.
17. Сумцов М. Писанки // Кіевская старина. –
1891. – С. 181–209; 363–383.
18. Щербаківський В. Основні елементи орнамен�
тації українських писанок та їхнє походження: Сту�
дія. – Прага, 1925.
19. Шухевич В. Писанки // Шухевич В. Гуцульщи�
на. – Л., 1904. – Т. 4. – С. 220–231.
This article is dedicated to the dominant trends of evolution of the Ukrainian and Canadian pysanka,
which the author calls Starokrayeva, National and Ethnical, Popular and Individual paradigms. Besides,
the author focuses on aesthetic aspect of pysanka of each paradigm. Research shows either continuation or
change in the Ukrainian tradition in different social and cultural contexts, especially due to contact of this
tradition with Western culture.
|