Поетичний паралелізм з погляду еволюції мислення
The author of this article studies poetic parallelism and focuses on the evolution of mankind thinking.
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2008
|
| Series: | Народна творчість та етнографія |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20223 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Поетичний паралелізм з погляду еволюції мислення / А. Іваницький // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 3. — С. 4-8. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20223 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-202232011-05-24T12:03:42Z Поетичний паралелізм з погляду еволюції мислення Іваницький, А. Розвідки і матеріали The author of this article studies poetic parallelism and focuses on the evolution of mankind thinking. 2008 Article Поетичний паралелізм з погляду еволюції мислення / А. Іваницький // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 3. — С. 4-8. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20223 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки і матеріали Розвідки і матеріали |
| spellingShingle |
Розвідки і матеріали Розвідки і матеріали Іваницький, А. Поетичний паралелізм з погляду еволюції мислення Народна творчість та етнографія |
| description |
The author of this article studies poetic parallelism and focuses on the evolution of mankind thinking. |
| format |
Article |
| author |
Іваницький, А. |
| author_facet |
Іваницький, А. |
| author_sort |
Іваницький, А. |
| title |
Поетичний паралелізм з погляду еволюції мислення |
| title_short |
Поетичний паралелізм з погляду еволюції мислення |
| title_full |
Поетичний паралелізм з погляду еволюції мислення |
| title_fullStr |
Поетичний паралелізм з погляду еволюції мислення |
| title_full_unstemmed |
Поетичний паралелізм з погляду еволюції мислення |
| title_sort |
поетичний паралелізм з погляду еволюції мислення |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Розвідки і матеріали |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20223 |
| citation_txt |
Поетичний паралелізм з погляду еволюції мислення / А. Іваницький // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 3. — С. 4-8. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнографія |
| work_keys_str_mv |
AT ívanicʹkija poetičnijparalelízmzpoglâduevolûcíímislennâ |
| first_indexed |
2025-07-02T20:53:16Z |
| last_indexed |
2025-07-02T20:53:16Z |
| _version_ |
1836569955876732928 |
| fulltext |
44
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2008
Усна словесність давно стала частиною лі-
тературознавства, а виразові засоби її поети-
ки (тропи, порівняння, паралелізм та ін.) не
тільки вивчаються, але й використовуються
у творчості письменників та поетів. Здається,
питань немає: усе вивчене, зрозуміле, доступ-
не творчому прагматизмові. Однак існує одне
маленьке «Як?» — як виникли ці засоби (до
речі, також і коли? і чому?)?
Відповідь лежить у глибинах структури
і вимагає від дослідників застосування комп-
лексних (міждисциплінарних) зусиль, ерудиції
та спостережливості. Деякі глибоко занурені у
час та структуру явища можуть бути декодова-
ні лише при звертанні до історії розвитку мис-
лення і пояснені через опосередкування мис-
ленням. У даному разі предмет розгляду буде
обмежено прикладом походження поетичного
паралелізму.
Неявними зараз причинами колись спо-
нукалося виникнення, а тепер — традиційне
функціонування стилістики фольклорних тро-
пів та інших сталих (консервативних!) засобів
поетики, зокрема таких, як епітети, метафори,
гіперболи, символіка, порівняння, синоніміка,
епічні числа, здрібнена й пестлива лексика,
старослов’янізми, діалектизми, діалог, окличні
та питальні конструкції, неповнозначні слова в
ритмотворчій та образній ролі, а також, зви-
чайно, паралелізм. Передумови цих та інших
засобів поетики фольклору формувалися в
різні часи, за різних історичних обставин, на
різних ступенях розвитку мови, музики1, мис-
лення.
У словесній фольклористиці фольклорні
ресурси пісенної поетики розглядають за ме-
тодикою літературознавства. Дослідники-
словесники обмежуються естетично-вира-
зо вим поясненням тропів. Але при цьому
уни кають проблем генезису, підмінюючи їх
теоретичним тлумаченням. Симптоматичною
є, з цього погляду, позиція А. Квятковського.
Торкаючись такого засобу, як порівняння, він
пише: «Поетика порівняння складна і досі тео-
ретично не опрацьована. В системі різноманіт-
них поетичних засобів виразності порівняння
є початковою стадією, звідки в порядку града-
ції та розгалужування випливають майже усі
інші тропи — паралелізм, метафора, метоні-
мія, синекдоха, гіпербола, літота та ін. В по-
рівнянні — джерела поетичного образу»2. Те,
що поетика порівняння «складна… і не опра-
цьована» — це свідчення слабкості теорії літе-
ратурознавства і, насамперед, її відсторонення
від проблем генезису. Ще одне не зовсім ясне
зауваження про «початкову стадію» становить
окремий інтерес. У Квятковського це означає,
що порівняння — джерело усіх тропів.
Слід уточнити й поглибити розуміння
цієї «початкової стадії», яка недоступна для
формально-літературознавчого осмислен-
ня. З погляду генезису й еволюції мислення,
порівняння у першу чергу є проявом бінарної
фігури (насамперед як опозиції) і належить
до найдавніших і найвагоміших здобутків мис-
лення. Вибудовується такий еволюційний ряд:
(див. схему 1 на стор. 5).
Ще десять років тому автор цієї статті писав,
що «аналіз художніх засобів фольклорної поети-
ки досі рухається малопродуктивним, побічним
шляхом. Констатувати факт типовості, скажі-
мо, постійних епітетів (кінь вороненький, хмара
чорна) і не спробувати з’ясувати їхню генезу та
специфіку вживання у фольклорі, — значить,
по суті, мало що пояснити. Коли поетика зро-
бить рішучий крок від формальної констатації
(фактично — реєстрації) образних зворотів до
з’ясування фольклорної специфіки пісенного
вірша, можна буде сподіватися на появу прин-
ципово нового — історико-етнологічного —
підходу до аналізу пісенного тексту»3.
Є усі підстави стверджувати, що пара-
лелізм як одна з форм осмислення дійсності
почав складатися за умов первісного аніміс-
Анатолій ІВАНИЦЬКИЙ
ПОЕТ И ЧНИЙ П А РА ЛЕ ЛІЗМ З ПОГЛ Я Д У
ЕВОЛЮЦ ІЇ МИС ЛЕНН Я
55
Розвідки і матеріалиРозвідки і матеріали
тичного світогляду, коли людина вдавалася до
персоніфікації, — олюднювала дії, предмети,
явища. Невипадково у багатьох паралелізмах
фольклору перший образ зооморфний або
пантеїстичний, а другий — антропоморф-
ний. Ці образи не просто зіставляються, вони
перебувають у зв’язках за аналогією (іноді за
контрастом чи ще інакше). Саме такі ознаки
порівняння, перенесення ознак з людини на
природу чи навпаки, є реліктами анімістич-
ного мислення. Двочленний паралелізм утво-
рює парну (бінарну) структуру. На цій підставі
спрацьовує чуття симетрії. Коли було усвідом-
лено симетрію двох образів, їхнє існування як
пари закріпилося також римою чи асонансом.
Особлива форма паралелізму — т. зв. роз-
гор нений паралелізм — в українському фоль-
клорі показова для весільних пісень (див. ниж-
че пісню «Ой сивая зозуленька»). У весільних
піснях верби, квіти, виноград, зозуля тощо,
як правило, включені у весільні події — або
прямо, або символічно й метафорично. Осо-
бливості їхнього використання доводять, що у
весільних піснях паралелізм ще не зовсім ху-
дожня, не сповна стилістична фігура: тут про-
глядає і персоніфікація, і магія, і анімістичні
відгомони живого язичницького світобачення.
Схема 1
А Б В Г
Бінарна опозиція
Композиції
бінарностей,
серіації
Класифікація
Поетика, естетика
(видова реалізація
логічних фігур А, Б, В)
Підстави для форму-
вання в порівнянні
тези й антитези (образи
зооморфний —
антропоморфний
тощо)
Ускладнення
й розширення
логічних дій для
створення семантики
(змістової частини)
паралелізму
Реалізація бінарності
в розгорнуту фігуру
поетичного паралелізму,
де кожен член бінарності
перетворюється в клас,
що і створює двочленний
паралелізм
Розгалуження на підставі
принципу порівняння
системи поетичних тропів та
інших засобів
Схема 2
1. Ой сивая зозуленька
Всенькі сади облітала,
Всенькі сади облітала,
В жодному не кувала.
2. Прилетіла у вишнев садок –
Там сіла, закувала,
Прилетіла у вишнев садок –
Там сіла, закувала:
3. – Ой саде ж мій, саде,
Чим я тобі не вгодила?
– Ой саде ж мій, саде,
Чим я тобі не вгодила?
4. Чи ж я рано не кувала,
Чи росиці не струшала?
Чи ж я рано не кувала,
Чи росиці не струшала?
5. Молоденька Мар’юся
Всенькі двори обходила,
Всенькі двори обходила,
В жодному не плакала.
6. А як прийшла під батьків двір, –
Там стала, заплакала.
А як прийшла під батьків двір, –
Там стала, заплакала.
7. – Ой дворе ж мій, дворе,
Чим я тобі не вгодила?
– Ой дворе ж мій, дворе,
Чим я тобі не вгодила?
8. Чи ж я рано не вставала,
Чи я тебе не замітала?
Чи ж я рано не вставала,
Чи я тебе не замітала?
66
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2008
Окреме місце належить паралелізмові у весіль-
них піснях, де він розпочинається з деталізо-
ваного зооморфного образу (зозуля, галочка,
олень, соловейко), а в другій половині тексту
переводиться в антропоморфний образ.
У наведеному тексті пісні «Ой сивая зозу-
ленька» (схема 2) у лівій колонці подано пер-
ший член паралелізму («зооморфний»), у пра-
вій — другий («антропоморфний»)4.
Досить рідко трапляється розгорнений па-
ралелізм, де перший член містить пантеїстич-
ні образи, а другий — антропоморфні5. Пода-
ємо ще один приклад (схема 3), по-перше, щоб
звернути на нього увагу як на високохудожню
поезію, а по-друге, він розширює спектр обра-
зів за рахунок рослинної символіки.
Нез’ясовано, чому паралелізм відсутній
у календарних піснях. Рідкісні випадки —
явно пізнього походження, вони нашаровані
на давніші тексти. Замість цього в календар-
них піснях буйно проростає пантеїзм та зо-
оморфізм у, так би мовити, «чистих» видах.
Ігри «Зайчик», «Огірочки», «Просо», «Пере-
пілка», «Кізлик» та інші — все це настільки
буквальне в дії (огірочки заплітаються,
мак цвіте, росте, зайчик стрибає в капус-
ті тощо), що перед нами постають не просто
художні образи чи стилістичні фігури, а задо-
кументована тисячолітньою традицією віра
у магічне перетворення: людини — в мак,
зайчика — в того, хто його зображує.
Нарешті у ліриці паралелізм позбувається
прикмет антропоморфізації навколишнього
світу. Від ХVІІ століття він стає, як правило,
не більше ніж образним зачином (тобто за-
собом композиційним). Домінування розпо-
відної модальності в текстах і наспівах лірики
супроводжується, зокрема, поширенням пара-
лелізму у першій строфі тексту, що набагато
менш показове для обрядових пісень. Т.к зв.
розгорнений паралелізм, що охоплює весь
текст (або значну його частину), у ліриці не
трапляється.
Поширення розгорненого паралелізму у ве-
сільних обрядових текстах потребує пояснення.
Почати слід з гіпотези: очевидно, у час форму-
вання весільної обрядовості паралелізм лише
починав опрацьовуватися. Тому в ньому збе-
рігаються властиві магічній стадії мислення
ознаки персоніфікації (наречена — це «зозу-
ля»; «галочки» — її подружки тощо); він ще не
став, як згодом у ліриці, стилістичною фігурою
поетики. Розгорнені форми паралелізму (як їх
тепер називають літературознавці) виникли не
як художній засіб, а як реальність, де постійні
переходи зооморфізації в антропоморфізацію
і навпаки були природними для магічного мис-
лення. У пісні «Ой сивая зозуленька» — два
образи: спершу зооморфний («зозуля»), а далі
відбувається його антропоморфізація (все, що
раніше діялося із «зозулею», тепер повторюєть-
ся в діях дівчини-нареченої) (схема 2).
Схема 3
1. Ой відсилає явір калину
Від себе на долину:
– Ой іди, іди, гірка калино,
Від мене на долину.
2. Ой бо вже тебе, гірка калино,
Пташечки обдзьобують,
Не так пташечки, (2)
Як тії пташенята.
3. Не так пташечки, (2)
Як тії пташенята,
Із поля летять, на тобі сидять,
Ще й тебе обдзьобують.
4. Ой відсилає батько дитину
Від себе на чужину.
– Ой іди, іди, моя дитино,
Від мене на чужину.
5. Ой іди, іди, моя дитино,
Від мене на чужину,
Ой бо вже тебе, моя дитино,
Сусіди обсудили.
6. Не так сусіди, (2)
Як твої подружечки.
З тобою їли, (2)
Ще й тебе обсудили.
77
Розвідки і матеріалиРозвідки і матеріали
Тому зовнішня розвиненість і складність
розгорненого паралелізму насправді свідчить
не про «досконалість», а навпаки: вказує на
недостатню звільненість мислення від
опертя на предметну реальність, але ніяк
не на глибину й вправність у поетиці. Роз-
горнений паралелізм — це яскравий релікт
пізньої епохи деталізованого мислення (як
його називає В. Бунак6), початок якого да-
тується пізнім мустьє, а кінець охоплює нео-
літ — саме час формування обрядової музики
і в цілому обрядового фольклору. До мустьє
домінували первинні конкретні уявлення з
переважанням одного елементу. У розгорне-
ному паралелізмі вже засвідчується факт іс-
нування загального уявлення, де проступає
комплекс нерозривно пов’язаних уявлень. Але
це ще не стадія понять: її опанування займе
І тис. до н. е. — І тис. н. е. і остаточно ствер-
диться у фольклорі з опануванням ліричним
родом. У ліриці паралелізм звільнився від пер-
соніфікації магічної підоснови і перетворився в
епіко-модальну прикмету розповідного, а не
містико-трансформного характеру.
Паралелізм, отже, набув поширення піс-
ля послаблення зв’язків музики та обрядових
ситуацій, що супроводжували магічні дії. Па-
ралелізм — це та знахідка техніки піснескла-
дання, коли людина стала на шлях засвоєння
абстрактних законів творчості. Розпочати піс-
ню відразу з такої абстракції, як, наприклад,
«кохання», набагато складніше для фантазії,
ніж спостерігати і викладати цілком конкретне
повторюване обрядове дійство, скажімо, роз-
плітання коси або рухи «зайчика».
Відомо, що представникам відсталих пле-
мен простіше описати словесно чи зобразити
графічно конкретне дерево, гору, тварину,
птаха, ніж відтворити образ людини, дере-
ва тощо як збірного поняття. Невипадково
чабани Середньої Азії ще в наші дні нерідко
співають про те, що в цей момент перебуває
у полі зору. Певно, у фольклорному процесі
багато що спирається (в тому числі в Украї-
ні) не так на зображення, як на відтворення
навколишнього світу засобами мови, музики,
образотворчого і прикладного мистецтва. Але
таке «відтворення», природно, буде одночасно
вже й іншим світом, ніби «перевернутим»
стосовно навколишньої реальності. Фольклор,
таким чином, не відображує, а моделює свій
художній світ. Притому така модель є актив-
ною: вона покликана впливати на оточуючу
дійсність, вона з цією метою вбирає в себе такі
засоби впливу, як сугестія, магія, чаклун-
ство.
Наступний крок розвитку виразовості —
фольклорна лірика. Це не лише удосконалення
почуття прекрасного, але воднораз і сходження
на більш високі ступені абстракції, поетичних
узагальнень. Коли людина втратила сакраль-
не ставлення до дійсності й опинилася сам на
сам із власним почуттям, коли її погляд віді-
рвався від накопичених тисячоліттями магіч-
них ритуалів, — їй знадобилася допомога для
творчості у вигляді «ініціального поштовху»,
але вже не сакрального порядку, а як ідеальної
реалізації свого власного внутрішнього світу.
І тоді природа (зовнішній світ) стала допоміж-
ним містком для переходу у світ внутрішній.
Таким чином, поетичний паралелізм можна
зарахувати до свідчень розриву, що все погли-
блювався між двома гілками колись єдиного
інтонаційного потоку — мовлення й музики.
Три жанрово-родові групи — календар, ве-
сілля, лірика (пісні звичайні) — засвідчують
шлях розвитку паралелізму: його відсутність
в календарних текстах (там панував первісний
пантеїзм та зооморфізм, і за цих умов парале-
лізм з його тенденцією до атропоморфізації та
набуття функції поетичного образу суперечив
би вірі в магічні перетворення й обожнювання
природи); постання розгорненого паралелізму
у весільних піснях засвідчує появу й усвідом-
лене протиставлення зооморфних та антро-
поморфних картин; у ліриці паралелізм втра-
чає ознаки міфологічно-магічного світогляду і
перетворюється на композиційно-стильову
фігуру, що не поширюється далі першої стро-
фи (за незначними винятками).
Вказаний процес має відповідники в роз-
виткові музичного мислення і музичної форми.
88
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2008
Для календаря характерні фігури серіації та
класифікації, які мають зовнішній вигляд по-
вторності однотипних (елементи варіювання
не мають ніякого значення) та чергування різ-
них за ритмомелодикою поспівок; у весільних
наспівах стверджується паратаксис — як у
текстах, так і, особливо, у наспівах, але він ще
не позбавлений залишків серіювання поспівок;
музична лірика вже міцно опанувала гіпотак-
сис (респонсорну строфу «питання-відповіді»,
антикадансу й кадансу). Якщо вона викорис-
товує усі попередні ресурси формотворення
(повтор, контраст, сурядність), то робить це
так само, як і мова — починаючи від вигуків
епохи мустьє до складно-підрядних речень
пізнього середньовіччя.
1 У цьому нарисі музику залишено осторонь. Але
не зайвим буде нагадати, що формування засобів,
які літературознавство відносить до поетики, роз-
почалося ще з палеоліту. А в той час і мислення, і
мистецтво мали синкретичний характер. Тому
будь-який компонент первісного обрядодійства фор-
мувався за тієї чи іншої участі усіх складників. Роль
музики у становленні засобів поетики ще практично
не стала об’єктом дослідження. Але для структу-
рування пісенної строфи вона була вирішальною.
Адже застосування (звичайно, на інтуїтивному і
навіть підсвідомому рівні) логічних фігур мислення
відбувалося через провідне посередництво музич-
ного ритму, через який діяло формотворення.
2 Квятковский А. Поэтический словарь. — М.,
1966. — С. 280.
3 Іваницький А. Українська музична фольклористи-
ка. Методологія і методика. — К., 1997. — С. 194.
4 Народні пісні в записах Лесі Українки та з її співу.
Записи з голосу Лесі Українки Миколи Лисенка та
Климента Квітки // Упоряд. О. Дей та С. Грица. —
К., 1971. — С. 138–140.
5 Пісні Явдохи Зуїхи. Записав Гнат Танцюра // Упо-
ряд. В. Юзвенко, М. Яценко, З. Василенко. — К.,
1965. — С. 139. Мелодія на с. 118 «Я не гуляла, не
дівувала».
6 Бунак В. Речь и интеллект, стадии их развития в
антропогенезе // Ископаемые гоминиды и проис-
хождение человека. — М., 1966. — Таблиця на
с. 550.
The author of this article studies poetic parallelism and focuses on the evolution of mankind
thinking.
Поняття «наукова школа», яке часто вжи-
вається в літературі, досі не має чіткого визна-
чення і є досить розмитим. Тим часом історія
науки і наукознавство присвячують цій про-
блемі значну увагу, оскільки в епоху стрімко-
го розвитку науки гостро постає питання про
інтенсифікацію дослідницької праці, а в даній
ситуації саме школи найбільш активно спри-
яють концентрації творчої енергії, забезпечу-
ють спадкоємність та позитивно впливають на
хід наукового прогресу.
Певним підсумком вивчення цього явища
і дискусій навколо нього стала свого часу ко-
лективна праця «Школы в науке» (М., 1977),
підготовлена вченими СРСР та НДР. У ній
розглядаються наукові школи, що існують пе-
реважно у фізико-математичних та природни-
чих науках, але деякі її положення й висновки
можна вважати спільними для шкіл в усіх га-
лузях знання. Остаточного визначення понят-
тя «наукова школа» вчені не дають.
Найбільш повним (хоч і не повністю вичерп-
ним), на нашу думку, є визначення В. Гасилова,
який характеризує наукову школу, виходячи з
комплексу її основних ознак та функцій: «На-
укова школа — співтовариство вчених різних
статусів, компетенції та спеціалізації, які ко-
ординують під керівництвом лідера свою до-
слідницьку діяльність, зробили свій внесок у
реалізацію і розвиток дослідницької програми
і здатні активно представляти і захищати мету
і результати програми» (1, 127).
Ми спробували дещо уточнити це визна-
чення.
Тетяна РУДА, Наталія ШИРОКОВА
ЕТ НОМ УЗИКОЗН А ВЧ А ШКОЛ А
СОФІЇ Г РИЦ И
|