З історії збирання, систематизації та видання чеських прислів’їв і приказок

З історії збирання, систематизації та видання чеських прислів’їв і приказок

Exploring the old Czech culture, the author of the article addresses to that its layer, where the first shoots of the Czech proverbs and sayings appeared. L. Danylenko considers the chronicles and separate artistic works as the first kind of these word expressions. Lexicographic works which speciall...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2008
1. Verfasser: Даниленко, Л.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2008
Schriftenreihe:Народна творчість та етнографія
Schlagworte:
З історії вітчизняної та зарубіжної науки
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20250
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:З історії збирання, систематизації та видання чеських прислів’їв і приказок / Л. Даниленко // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 56-65. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-20250
record_format dspace
spelling irk-123456789-202502011-05-25T12:04:21Z З історії збирання, систематизації та видання чеських прислів’їв і приказок Даниленко, Л. З історії вітчизняної та зарубіжної науки Exploring the old Czech culture, the author of the article addresses to that its layer, where the first shoots of the Czech proverbs and sayings appeared. L. Danylenko considers the chronicles and separate artistic works as the first kind of these word expressions. Lexicographic works which specially consisted as collections of proverbs and sayings belong to the second one. It is possible to judge about existence of the proverbs, sayings, by-words, sentences in Czech lands in time of bloom of dark ages (14th century) only on the basis of those specimen, which were fixed by the then written language, or those that were saved in memory of people and were borne to labours of more late times. 2008 Article З історії збирання, систематизації та видання чеських прислів’їв і приказок / Л. Даниленко // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 56-65. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20250 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic З історії вітчизняної та зарубіжної науки
З історії вітчизняної та зарубіжної науки
spellingShingle З історії вітчизняної та зарубіжної науки
З історії вітчизняної та зарубіжної науки
Даниленко, Л.
З історії збирання, систематизації та видання чеських прислів’їв і приказок
Народна творчість та етнографія
description Exploring the old Czech culture, the author of the article addresses to that its layer, where the first shoots of the Czech proverbs and sayings appeared. L. Danylenko considers the chronicles and separate artistic works as the first kind of these word expressions. Lexicographic works which specially consisted as collections of proverbs and sayings belong to the second one. It is possible to judge about existence of the proverbs, sayings, by-words, sentences in Czech lands in time of bloom of dark ages (14th century) only on the basis of those specimen, which were fixed by the then written language, or those that were saved in memory of people and were borne to labours of more late times.
format Article
author Даниленко, Л.
author_facet Даниленко, Л.
author_sort Даниленко, Л.
title З історії збирання, систематизації та видання чеських прислів’їв і приказок
title_short З історії збирання, систематизації та видання чеських прислів’їв і приказок
title_full З історії збирання, систематизації та видання чеських прислів’їв і приказок
title_fullStr З історії збирання, систематизації та видання чеських прислів’їв і приказок
title_full_unstemmed З історії збирання, систематизації та видання чеських прислів’їв і приказок
title_sort з історії збирання, систематизації та видання чеських прислів’їв і приказок
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2008
topic_facet З історії вітчизняної та зарубіжної науки
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20250
citation_txt З історії збирання, систематизації та видання чеських прислів’їв і приказок / Л. Даниленко // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 56-65. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
series Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv AT danilenkol zístoríízbirannâsistematizacíítavidannâčesʹkihprislívívíprikazok
first_indexed 2025-07-02T20:54:20Z
last_indexed 2025-07-02T20:54:20Z
_version_ 1836570022408880128
fulltext 5656 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008 Materiały z sympozjum. – Kraków, 1995. – S. 21–33. 17. Matka Boska ludowa i polska (Materiały do studium mariologii ludowej w Polsce) / Pod red. S. C. Napiórkowskiego – Lublin, 1991. 18. Napiórkowski S. C. Mariologia i pobożność Maryjna jako problem ekumeniczny // Roczniki teologiczno-kanoniczne. – 1983. – T. XXX, zeszyt 2. – S. 17–32. 19. Napiórkowski S. C. Natura współodkupieńczej zasługi Maryi // Roczniki teologiczne. – 1965. – T. XII, zeszyt 2. – S. 69–83. 20. Napiórkowski S. C. Polska mariologia śpiewana // Roczniki teologiczno-kanoniczne. – 1987. – T. XXXIV, zeszyt 2. – S. 41–62. 21. Pelc J. Barok – epoka przeciwieństw. – Warszawa, 1993. 22. Rosa E. Typy Madonny w literaturze ludowej // Literatura ludowa. – 1986. – № 3. – S. 19–55. 23. Teksty o Matce Bożej. – T. 1. Ojcowie Kościoła greccy i syryjscy / Przeł. i poprz. wstępem Літературу, в якій з’являлися перші паро­ стки чеських прислів’їв і приказок, можна поділити на два види. До першого належать хроніки й окремі художні твори. До другого – лексикографічні праці, що спеціально укла­ далися як збірки прислів’їв і приказок. Про існування в чеських землях прислів’їв, приказок, приповідок, сентенцій у часи роз­ квіту середньовіччя (ХІV ст.) можна судити тільки на підставі тих зразків, які зафіксувала тогочасна писемність, або тих, що зберегли­ ся в пам’яті народу та були занесені до праць пізніших часів. Так, невідомий автор однієї з найдавніших чеських поетичних пам’яток по­ чатку ХIV ст. “Александреїда” (Alexandreida), що збереглася лише окремими уривками, ви­ словлювався про життя македонського короля Олександра Великого притчами та афоризма­ ми: “Тривірші сентенційного типу таять у собі не одне судження народного походження” (Ottův slovník 1903: 709). Перші зразки паремійного матеріалу можна знайти також у давньочеській вір­ шованій хроніці 1310–1314 років, що нині відома як т. зв. Далімілова хроніка. Пер­ вісне приписування цього твору болеслав­ ському правителю Далімілу Мезержицько­ му (Dalimil Mezеřický) було помилковим. Й. Добровський у ХVII ст. виправив цю не­ точність, але для спрощення хроніка й далі позначається в чеській літературі як праця т. зв. Даліміла. Існували спроби ототожни­ ти автора з якоюсь визначною історичною особою того періоду, але вони не знайшли серйозного обґрунтування. Справжній автор цієї пам’ятки невідомий (Panorama 1994: 30). Опис історичних подій у хроніці переплітався з патріотичними настанова­ ми, які були дуже актуальними у зв’язку з поширенням німецького впливу на чеську шляхту та міщанство. Примітно, що текст хроніки – один із небагатьох творів давньої Людмила Даниленко З ІСТОРІЇ ЗБИРА НН Я, СИСТ ЕМ АТ ИЗА Ц ІЇ ТА ВИ Д А НН Я ЧЕСЬК И Х ПРИС ЛІВ’ЇВ І ПРИК АЗОК ks. W. Kania. – Niepokalanów, 1981; T. 2. Ojcowie Kościoła łacińscy / Przeł. ks. W. Eborowicz, ks. W. Kania. – Niepokalanów, 1981; T. 3. Ojcowie wspólnej wiary (w. VIII–XI) / Przeł. i poprz. wstępem ks. W. Kania. – Niepokalanów, 1986; T. 4. Dominikanie średniowieczni / Przeł. i wstępami poprz. o. J. Salij OP. – Niepokalanów, 1992; T. 5. Franciszkanie średniowieczni / Opr. M. S. Wszołek OFM Conv., poprz. wstępem S. C. Napiórkowski OFM Conv. – Niepokalanów, 1992; T. 7. Prawosławie. – Cz. I / Wybór, wstęp i opr. ks. H. Paprocki. – Niepokalanów, 1991; T. 8. Prawosławie. – Cz. II / Wybór, wstęp i opr. ks. H. Paprocki. – Niepokalanów, 1991. 24. Tomicki R. Religijność ludowa // Etnografia Polski. Przemiany kultury ludowej / Pod red. M. Biernackiej, M. Frankowskiej. – Wrocław–Warszawa, 1981. – T. II. 25. Ulewicz T. Sarmacja. Studium z problematyki słowiańskiej XV i XVI wieku. – Kraków, 1950. 26. Zowczak M. Biblia ludowa. Interpretacje wątkow biblijnych w kulturze ludowej. – Wrocław, 2000. The article covers the most important issues of the modern investigation of Virgin Mary in Poland, notably: the Blessed Virgin in the church tradition; the Blessed Virgin is a guardian of Polish people, the image of the Blessed Virgin in folk Christianity. The investigation allows realizing the depth and modernity of the Virgin Mary theme in Polish and Ukrainian historiography. 5757 З історії вітчизняної та зарубіжної наукиЗ історії вітчизняної та зарубіжної науки чеської літератури, який був популярним серед читачів у новітній час. Текстологічний аналіз засвідчує, що ав­ тор хроніки залучав прислів’я повчального змісту: Obec jest každého ohrada, ktož ju tupí, minulať jej rada; Ztratě obec, neufaj do hrada, bez obce dobude tebe všeliká sváda; Kde jeden jazyk, tu jeho sláva; Slyše múdrý múdřeji bude, a túžebný túhy zbude; Múdří sú za přísloví jměli, řkúc: Kdo chce v domu škody zbýti, ten nedaj jiskře uhlem býti; Uhel často ohněm bývá, i proňž bohatý sbožie zbývá. Одним із найвідоміших прислів’їв, що до наших днів дійшло із т. зв. Далімілової хроніки, є вираз Sukně košile bližší nebývá, nemúdrý pro daleké bližších zbývá (укр. відповідник Своя сорочка до тіла ближча). Згадаймо ще одне давньочеське джерело, вірніше, псевдоджерело – Крале дворський і Зеленогорський рукописи. Як відомо, це були знамениті підробки Вацлава Ганки, які претен­ дували на статус найдавніших пам’яток писем­ ності не лише чеської, але взагалі слов’янської. Краледворський рукопис становив збірку епічних і елегійних пісень, а Зеленогорський рукопис – билину, в якій описувався спір про спадок двох братів Кленовичів, що розглядав­ ся в суді за головування княжни Лібуші, звід­ си його інша назва – Лібушин суд. Рукописи, “відкриті” відповідно 1817 і 1818 р., тривалий час вважалися національними святинями, що мало величезне значення для чеського націо­ нального відродження, з великим ентузіазмом пропагувалися в усьому слов’янському світі. Так, у 1840­х роках у Московському універ­ ситеті на заняттях з перекладу з чеської мови використовувався Краледворський рукопис (Лаптева 1997: 52). Ці твори залишалися на­ ціональними міфами аж до початку 90­х ро­ ків ХІХ ст., коли ґрунтовні палеографічні, мовно­історичні й історико­літературні до­ кази підтвердили фальсифікацію. Визнанню підробок немало сприяла їх підтримка таки­ ми авторитетними вченими, як Ф. Палацький, П.­Й. Шафарик, І. І. Срезневський *. Сумніви Й. Добровського, В. Копітара, а згодом А. Ва­ шека, А. Шембери, А. Патери щодо їхньої ав­ тентичності до уваги не бралися. Мовознавці й літературознавці активно цитували “старо­ давні” рукописи, знаходячи в них навіть про­ тотипи відомих образних висловів і прислів’їв. Так, І. Я. Гануш пише: “Приказками вважаю такі звороти: Ky by vládl vám po železu; Běs v tě! Čemu čelo protiv skále vzpřieci? Kde moje máti, dobra máti? trávka na niej roste. Справ­ жні прислів’я нагадують такі вислови: Gore ptencem, k ním­že zmija vnoři, gore mužem, im­že žena vláde; Dýmem jest nám velenie jeho; V míře válku múdro ždáti” (Hanuš 1853: 12). Звернімо увагу, що звороти, виділені автором жирним шрифтом, у сучасній термінологічній традиції є, власне, фразеологічними одиницями. Певний вплив на становлення чеської па­ реміології мав Томаш Штітний (1333? – пер­ ше десятиліття XV ст.). Студент празького університету, він розпочав свою літературну творчість із латинських перекладів. Пізніше з’явилися його самостійні праці, що увійшли до збірки Knížky šestery o obecných věcech křesťanských (1376). За постановою акаде­ мічного сенату Празького університету цей рукопис мав бути виданий 1848 р. з нагоди 500­літнього ювілею університету. Проте з певних причин він побачив світ лише 1852 р. Грунтовну передмову до книжки, біографію автора і коментарі до тексту написав відомий чеський поет і фольклорист Карел Яромир Ербен (Štítný 1852: Ш­XXXVI). Збірка скла­ дається з шести книг. Зважаючи на раритет­ ність цього видання, подаємо тут назви цих книг: І. O vieře, o naději a o milosti. II. O trojich staviech: panenském, vdovském a manželském. III. O hospodářovi, o hospodyni a o čeledi. IV. Kak se zdejší stavové lidští připodobnávají k andělským kuoróm. V. Ostnec svědomie a o pokušení ďáblském. VI. Kak se oči štijem toho, že hřešíme. Послуговуючись прислів’ями й приказками, Томаш Штітний іноді посилав­ ся на загальнонародний досвід через вирази říkají “кажуть”, je psáno “пишуть”, je pravda, že “правда, що” і под.: protož řiekají: Chlébť se snie a pivoť se vypie: ale běda, komužť se žena neudá (s. 63); ktos řekl, pravú pravdu: “Když běch mlad, staří mi se nelíběchu” (s. 64); neb jest psáno: “Duom a sbožie přicházie od otcóv, ale žena múdra zvláště od Boha” (s. 63); Bázň jest počátek múdrosti (s. 73); ktož hledá, naléza; ktož prosí uprosí druhdý; kdož tluče, dotud tluče, až jemu někdy i otevrú (s. 79); pokora jest krumfest a pravý pěstún všech šlechetností (s. 79). У списку І. Яна Гануша зна­ ходимо такі приклади: Nekúzlený muž, jako nesolený hrách, (ale dobrá žena přitáhne k sobě muže vášněmi dobrými); Milostiť jest prstem 5858 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008 neukázati; Upustíce za rohy, úsilno jest za ocas chvátati; Starého psa neuč v povod; Pij hrdlo, jez hrdlo, zaplatíš hrdlo; Komuž bůh, tomu i všichni světi (Hanuš 1853: 17). Першою найдавнішою збіркою чеських прислів’їв і приказок вважається збірка Смі­ ла Флашки (Smil Flaška, 1350–1403) “Incipiunt proverbia Flassconis, generosi domini et baccalarii Pragensis”. Дослідник слов’янських прислів’їв Ян­Вацлав Новак (1853–1920) від­ носить збірку С. Флашки до ХІV ст.: “Наш народ може вже з ХІV ст. пишатися першою справжньою збіркою прислів’їв” (Novák 1899: 69; а також Novák 1891: 100). На пергаментний рукопис С. Флашки натрапив Фр. Палацький в архіві міста Тршебонь і видав його 1827 р. у першому числі журналу “Časopis Společnosti vlastenského Museum v Čechách” (з 1831 р. – “Časopis Českého muzeum”). Як дізнаємося з передмови Фр. Палацького, “це, звичайно, найдавніша збірка чеських прислів’їв, що знаходиться в одному зі старих рукописних архівів міста Тршебонь і походить з другої половини ХV ст. Напис на титульній сторін­ ці не викликає сумнівів, що її уклав пан Сміл Флашка з Ріхенбурка, один з чільних пред­ ставників землі чеської” (Palacký 1827: 62). До другої половини ХV ст. відносять цю пам’ятку Я. Заоралек (Zaorálek 2000: XVII) і Ф. Чермак (Čermák 2007: 244). Судячи з біографічних дат автора, можна припустити, що збірка була укладена не пізніше початку ХV ст. С. Флашка походив зі шляхетського роду, був високоосвіченою людиною свого часу, за­ ймав високі посади крайового писаря і гетьма­ на Чаславського краю. Він володів маєтками в Пардубице і Рихмбурку (в редакції Фр. Палаць­ кого – Ріхенбурк), і за традицією, що склалася в чеській літературі, його називають Сміл Флаш­ ка з Пардубице. Викликає подив, що чеський пареміолог М. Гержман висловлює сумнів стосовно ви­ знання С. Флашки автором рукопису лише на тій підставі, що Фр. Палацький називає його “С. Флашка з Ріхенбурка”: “йдеться, імовірно, про іншого Флашку” (Heřman 1968: 43). По­ перше, сам Фр. Палацький у згадуваній перед­ мові зазначав, що С. Флашка дістав у спадок від батька Вілема маєтки в Пардубице і Рихм­ бурку. По­друге, в туристичних довідниках знаходимо інформацію, що до сьогодні в міс­ течку Рихмбурк (Rychmburk) поблизу Хрудіма зберігся замок­фортеця – класичний взірець шляхетського замку, збудованого близько 1300 р. в готичному стилі, який “належав ви­ датному письменнику С. Флашці з Пардубице і Рихмбурка” (Československo 1978: 318). Збірка С. Флашки містить 236 одиниць. Прислів’я й приказки уміщені під номерами в довільному, не алфавітному порядку. Багато із образних висловів зі збірки С. Флашки, звичайно, на сьогодні втратили свою ясність і доступність. Частина з них була такими вже в ХІХ ст., тому лише їх третину Фр. Челаковський включив у свою монумен­ тальну збірку “Mudrosloví národu slovanského ve příslovích” (“Мудрослів’я слов’янських на­ родів у прислів’ях”, 1852 р.). Не всі зразки від­ повідають сучасним критеріям прислів’їв і приказок. Є серед них звичайні фразеологіз­ ми, напр.: pleteš jako rohoží; nebýti o středě doma; brodíš jako v moře. Але cлід визнати, що чимало з них через праці наступників дійшло до на­ ших днів, пор.: У Флашки (ХІV ст.) У Шиндлера, Біттнерової (ХХ ст.) Boje se chřestu, nechod’ v les. Kdo se bojí chřestu (prasku), nechoď do lesa. V núzi přietele poznati. V nouzi a potřebě přítele poznati. I liška svój ocas chválí. Každá liška svůj ocas chválí. Lepší pták v ruce, než dva letiece. Lepší vrabec v rukou, nežli holub na střeše. Dáš se za prst ujieti, ujmeť za celú ruku. Podáš-li mu prstu, ujme tě za celou ruku. Syti lačnému nevěří. Sytý lačnému (hladovému) nevěří. Mnoho by bylo plátna mieti, by chtěl každému usta zastřieti. Aby všem ústa zavázal a zašil, musil by mnoho plátna míti. 5959 З історії вітчизняної та зарубіжної наукиЗ історії вітчизняної та зарубіжної науки I žádná kráva nenie, by telátkem nebyla. Žádná kráva není, by telátkem nebyla. Vše vhod dobro. Vše vhod, dobro – co příliš, nezdravo. Pozdě s čbánem po vodu, ano se hřiedlo utrhlo. Tak dlouho se chodí se džbánem pro vodu, až se ucho utrhne. Nežeň se očima, ale ušima. Nežeň se očima, ale ušima. Starý hřiech činí novú hanbu. Starý hřích činí novou hanbu. Ktož tluče, tomu otevrú. Kdo tluče, tomu se otevře. Kolik hlav, tolik i smyslóv. Kolik hlav, tolik i smyslův. Již vajce múdřejší než kuře. Už vejce moudřejší než kuře. До пареміологічних джерел ХVІ ст. на­ лежить рукопис двох представників Об­ щини чеських братів – єпископів Матея Червенки (Matěj Červenka) і Яна Благослава (Jan Blahoslav). М. Червенка народився в Че­ лаковицях 1521 р. Помер у Пршерові 1569 р. За словами сучасників, це був освічений, на­ читаний і сумлінний пан. Після його смерті збірку доповнив Ян Благослав (1523–1571) – крім названої праці, також автор перекладу Нового Завіту, що увійшов у Біблію королів­ ську (Bible kralická), Граматики чеської та ін. Про існування рукопису не було відомо до 30­х років ХІХ ст. Його відкрив бібліоте­ кар Національного музею в Празі В. Ганка, про якого ми вже згадували у зв’язку з Кра­ ледворським і Зеленогорським рукописами. Варто все­таки віддати належне В. Ганці як великому патріоту чеської землі. Свого часу Р. Якобсон зазначав, що жоден інший твір такою мірою не надихнув багатьох чеських композиторів, художників, письменників, як “Лібушин суд”. В. Ганка був помітною постаттю у філо­ логічних колах ХІХ ст. Він закінчив ґімна­ зію у Градці Краловому, вивчав філософію в Карловому університеті, право – у Від­ ні, відвідував славістичні курси Й. Добро­ вського. Працював спочатку як лектор, а згодом – як доцент слов’янських мов і літератур празького університету, читав лекції зі старослов’янської та російської мов. І хоча фальсифікаторські дії дуже за­ шкодили Ганці, а відтак в історії славіс­ тики він отримав неоднозначні оцінки, тим не менше йому не можна відмовити в певних заслугах перед чеською наукою. Завдяки своїй активності й енергійності В. Ганка підтримував листування та осо­ бисті зв’язки з видатними представниками славістики усієї Європи. Він брав участь у перевиданні творів Й. Добровського, А. Пухмайєра, засвідчив неабиякий талант при написанні підручників і граматик слов’янських мов, був не байдужим до па­ реміології: “Зі студентських років я збирав чеські прислів’я, особливо під час канікул по селах, і зібрав їх більше, ніж було опу­ бліковано до 1804 р. Знаючи, що Й. Добро­ вський готує нове видання, всі свої матері­ али я передав йому” (Dobrovský 1963: 168). Рукопис М. Червенки і Я. Благослава виявив В. Ганка як додаток до збірки 1582 р. Якуба Срнця з Варважова. Знайдені матеріали він переклав з латини на чеську мову й видрукував їх у жур­ налі “Časopis Společnosti vlastenského Museum v Čechách” у четвертому томі за 1829 р. (с. 39–74) під назвою “Přísloví česká” (“Чеські прислів’я”) з підтитулом “Ze srarého rukopisu” (“Зі старого рукопису”). Пізніше, 1855 р., в Терезіанській бі­ бліотеці у Відні було знайдено ще один рукопис Я. Благослава – “Чеська граматика”. Цю працю 1857 р. видав Ігнац Граділ (Ignác Hradil) разом із Йозефом Їречком (Josef Jireček) під назвою “Jana Blahoslava Grammatika česká, dokonaná l. 1571” (повна версія побачила світ лише 1991 р.!). Додатками до неї слугували латинські фрази й прислів’я під назвою: “Přidání některých věcí k Grammatyce české příhodných; tomu kdož chce dobře, totiž vlastně, právě, a ozdobně česky mluviti i psáti užitečných”. Таким чином, це було друге видання паремій М. Червенки і Я. Благослава. Над текстом працював також Й. Добро­ вський. Коли 1963 р. видавництво Чехос­ ловацької Академії наук видало маловідо­ му книгу Й. Добровського “Českých přísloví sbírka” (“Збірка чеських прислів’їв”), упоряд­ ник видання М. Гержман увів до нього кіль­ 6060 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008 ка додатків. Першим значився “Dobrovského opis Červenkových a Blahoslavových přísloví” (Dobrovský 1963: 107–138). М. Гержман підкрес­ лював, що “автентичний перепис цієї цінної давньо чеської пам’ятки, яку пізніше Благослав додав до своєї Граматики (1571), збережений лише в редакції Добровського” (Dobrovský 1963: 165). Насправді це було не зовсім так. Коли 1970 р. за видання збірки М. Червенки і Я. Благослава узявся Йозеф Спілка, він, готу­ ючи текст за архівними матеріалами, що нині зберігаються в Національному музеї в Празі (шифр 26 Е 13), з’ясував, що перепис Й. Добро­ вського не є повним – пропущено 68 одиниць. Таким чином, видання Й. Спілки “є першим пов ним виданням збірки за рукописом Благо­ слава” (Červenka, Blahoslav 1970: 105). Щоправда, Й. Спілка дещо відійшов від первісної структу­ ри роботи: “Філософські символи Піфагора” він умістив у кінці збірки. Крім того, до латинсько­ го тексту додав у квадратних дужках чеський переклад, а також пояснення архаїзмів. Збірка відкривається передмовою Я. Бла­ гослава: Adagia seu peraemiae ac sententiae selectissimae, vere lumina orationis (Úsloví neboli přísloví a výbrané myšlenky, jež jsou pravými perlami řeči – Приповідки або прислів’я і ви­ брані сентенції, які є справжніми перлинами мови). На думку давньочеського автора, су­ часники невміло користуються прислів’ями. Вони або вигадують недоладні й недоречні вислови, або з хороших латинських перекла­ дають погані чеські. Автор складає рекомен­ дації, як правильно вживати прислів’я: “1. Не часто, економно, вибрані й особ ливо підходящі. 2. Не наслідувати будь­кого, але людей розумних, саме тих, хто були справжні­ ми чехами. 3. Якщо хтось хотів би «перелити» прислів’я з латинської мови до чеської, він не повинен пере кладати слово в слово, а поду­ мати, чи мають чехи якесь подібне прислів’я, яке б згодилося у цьому місці. Якщо такого вислову немає, краще просто обійтися без прислів’я і сказати по­чеському те, що латин­ ською передається через прислів’я. Напри­ клад Dabo ad calendas graecas [Dám o řeckých kalendách] (тобто ніколи). Ми можемо пере­ дати це латинське прислів’я своїм чеським таким способом: Dámť, až pes na lišku poleze; neb na psí letnice; а селяни кажуть: Až se v krbě zhvězdí” (Červenka, Blahoslav 1970: 8). Але і в чеській мові, пише Я. Благослав, іс­ нують такі образно самобутні вирази, яких у латинській мові нелегко відшукати, як напри­ клад: Zlého by navařil (тобто пива), що означає “завдати собі шкоди”. Справді, треба володі­ ти високою майстерністю, щоб типово чеську лінгвокультурему пиво передавати засобами іншої мови, зберігаючи при цьому її лексичний фон. Як бачимо, це добре усвідомлювали вже в ХVI ст. Інший приклад наводить Я. Благослав: Ranní ptáče neuletí-li, ale uskáče. Автор ви­ тлумачує його так: “Це означає, хто сприт­ ніший, коли інші борсаються як курчата в клоччі – [«jiní v něčem zváznou jako kuřata v koudeli»] – той свого досягне” (Červenka, Blahoslav 1970: 9), пор. укр. Хто рано встає, тому Бог дає. У передмові Я. Благослав зауважує також, що не хоче привласнювати собі чужу працю: більшість матеріалу зібрав М. Червенка, але вирази, які йому видавалися рідко вжива­ ними, він вилучив, водночас додавши деякі нові. Збірка М. Червенки і Я. Благослава міс­ тить понад 600 зразків. Її особливість по­ лягає в тому, що в ній у багатьох випадках є тлумачення, а саме цього бракує наступним виданням. Навіть у збірці Фр. Челаковського значення багатьох одиниць вже було затем­ неним і не зрозумілим читачеві. Спосіб пода­ чі матеріалу у М. Червенки і Я. Благослава так само довільний, як і в збірці С. Флашки. Наведемо тут деякі паремії. Серед них, як і в працях попередників, не існує чіткого роз­ межування між фразеологізмами, прислів’ями й приказками в їх сучасному розумінні. До фразеологізмів належать вирази chytrý, lstivý co liška; poruč psu koblihy; mluví jako slepý o barvách; laskav na něj co pes na kočku; budeť to tajno jako šidlo v pytli; má kočky v hlavě; stálý jako letní sníh; slušiť jako svini sedlo; nadejmá se co žába; co kohout na svém smetišti (t. hrdinou býti chce); jako po šňůře. Перше прислів’я у збірці добре відоме сьо­ годні Malé děti, malá starost (Малі діти – ма- лий клопіт); серед наступних вибірково мож­ на назвати Ne všeho zvídej, budeš dlouho mlád; Lepší holub v ruce než jeřábek na střeše; Žádný neví kde střevíc hněte, než ten kdo v něm chodí; Nemůžeš-li přeskočiti, podlez; Bitý nebitého 6161 З історії вітчизняної та зарубіжної наукиЗ історії вітчизняної та зарубіжної науки nese; Hada za ňadry chováš; Mistr Nouze naučil Dalibora housti; Koupej se drže se břehu; Co by se po něm země slehla; Čím hrnek za novu navře, tím potom i střepina páchne; A starý hřích někdy novou hanbu číní; Kdo maže, ten jede; Vrána vráně oka nevykline; Slibuje hory doly (jiní – zlaté hory); Malý oheň veliký les spálí; Jak jsem koupil, tak prodávám; Lepší málo než nic та ін. Матеріали збірки М. Червенки та Я. Бла­ гослава стали джерелом для праць Й. Добро­ вського, Фр. Челаковського. Однією з перших збірок чеських прислів’їв і приказок, що не чекала кілька сотень літ в ар­ хівах на публікацію, а побачила світ після свого укладання, була збірка Я. Срнця з Варважова (Jakub Srnec z Varvažova). Я. Срнець організував у Празі приватну школу для дітей із заможних родин. На уроках з латини, відпрацьовуючи граматичні вправи, він почав використовува­ ти прислів’я. Так назбиралося майже 650 оди­ ниць, оформлених 1582 р. окремим виданням під назвою “Dicteria seu proverbia bohemica, ad phrasim Latinorum accomodata atque per centurias quondam in usum scholae private distributa”. Ме­ тодичний прийом Я. Срнця виявився настіль­ ки вдалим, а книга мала такий великий успіх, що 1599 р. вона була видана вдруге. А втім, зміст праці викликав у деяких авторів зауважен­ ня. У праці Я. Гануша (ХІХ ст.) читаємо: “Хоча Срнець писав для школи, все ж таки він зібрав багато прислів’їв, які не відповідають етиці наших днів, нашим витонченим почуттям, а вказують на моральність так званого золотого віку. Хто б міг у нас учням навести прислів’я: Z ženského pláče smích: in puellas lasciviam suam sero deplorantes: affine hiic; Mol v drahém rouše, vlk mezi kozami, žák mezi pannami, kozel v zahradě, Něměc v české radě, můž tomu každý rozuměti, že ty věci beze škody nemohou býti” (Hanuš 1853: 31). На початку ХVІІІ ст., 1705 р. книгу Я. Срнця видали вдруге. Цього разу над нею працю­ вав Франтішек Ондржей Горний (František Ondřej Horný). А через сто років до неї звер­ нувся Й. Добровський. Велике значення для розбудови чеської пареміології мала діяльність Яна­Амоса Ко­ менського (1592–1670). Його ім’я прецедентне для чеської культури. Він належить до числа тих історичних особистостей, які своїми пра­ цями й самовідданим служінням народу здо­ були щиру прихильність і любов нащадків. Свідченням цього є тe, що його ім’я увійшло в першу десятку соціологічного проекту ХХІ ст. – інтерактивного опитування “Най­ величніший чех”. Геніальний представник чеського народу, гуманіст, демократ, філософ, батько педагогіки, учитель народів – він за­ вжди працював на благо рідної чеської землі, хоча більшу частину свого життя змушений був провести в еміграції. У передмові до енциклопедичної пра­ ці Theatrum universitatis rerum (Divadlo veškerenstva věcí, 1614 р.) Я.­А. Коменський сформулював цілу програму розбудови чесь­ кої науки в ХVІІ ст. Для Я. Коменського було характерним усвідомлення значення мови в житті соці­ уму. Провідний чеський дослідник творчої спадщини Я.­А. Коменського Ян Паточка під­ тверджує: “Коменський був переконаний, що мова є ключем до основ них проблем теорії й практики. Можна сказати, що в розумінні ролі мови, її всеохопності й цілісності, її зна­ ченнєвої сторони і суспільно­організаційної функції полягає, напевне, одна з головних філософських ідей Я.­А. Коменського. Лекси­ кографічні праці засвідчують реалізацію цих ідей на практиці” (Patočka 2003: 38). З метою розкласифікувати мовні засоби, збагатити їх та увиразнити Я. Коменський узяв­ ся за створення великого латинсько­чеського словника Poklad jazyka českého (Thesaurus lingvae Bohemicae). У листі від 10 грудня 1661 р. до ви­ давця Петра Монтана він писав: “1612 року я почав складати «Тезаурус чеської мови» – най­ повніший словник, точну граматику, образні вислови й прислів’я. Коли все це старанно й ре­ тельно я збирав, я зумів зробити те, що, споді­ ваюсь, в національних мовах навряд чи хтось інший зробив. Я намагався, аби все гармонійно відповідало латинській мові: слова, усталені ви­ слови, прислів’я передавати власні власними, переносні – переносними, застарілі – застаріли­ ми, жартівливі – жартівливими і под. для того, щоб будь­який переклад з латинської мови на чеську і навпаки міг бути найточнішим і добре відшліфованим. А коли ця надзвичайно ви­ снажлива трудомістка праця, що тривала 44 роки, готувалася до друку (1656), вона згоріла разом з моєю бібліотекою, друкарнею та усім містом Лешно” (Vybrané spisy 1960: 53, 54 ). Цей 6262 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008 лист, за словами Я.­А. Коменського, був корот­ кою сповіддю “про мої малі лабіринти і про те, за які нитки Аріадни я чіплявся, щоб виплута­ тися з цих лабіринтів” (Vybrané spisy 1960: 70). Повною мірою зосередитись на прислів’ях Я.­ А. Коменському вдалося лише у праці “Moudrost starých Čechů za zrcadlo vystavená potomkům”, яка, однак, за життя автора так і не була ви­ дана. Понад двісті років рукопис пролежав у польському Лешно, де 1841 р. разом з іншими матеріалами Я.­А. Коменського його відкрив Я. Пуркинє (Hanuš 1853: 33). Таким чином, не всі рукописи Я.­А. Коменського знищила пожежа в квітні 1656 р. у польському місті Лешно. Частина з них збереглася, зокрема й начерки майбутньої пареміологічної збірки. Уперше “Moudrost starých...” побачила світ 1849 р. разом із його знаменитою працею “Didaktika” накладом Чеського національного Музею. Наступні перевидання були здійснені в 1872, 1901, 1920 та 1954 роках. Першим дослідником рукопису Я. А. Ко­ менського був літературний критик Ян­ Вацлав Новак (Jan­Václav Novák). Він готував друге видання збірки Я.­А. Коменського (1901) і передмову до нього. Відомо, що назва збірки мала кілька варіантів. Я. А. Коменський ви­ бирав між “Moudrost předků národa českého” та “Moudrost starých Čechů”. На титульній сто­ рінці рукопису рукою Я. А. Коменського було написано: “že i našim předkům Pán Bůh dal moudrost” (цит. за: Svejkovský 1954: 20). Судя­ чи з бібліо графічних даних першого видання 1849 р., книга вийшла під назвою “Příslowí, čili maudrost starých předků [курсив наш. – Л. Д.] za zrcadlo wystawená potomkům”. Через те, що оригінал титульної сторінки на сьогодні втра­ чений, неможливо судити, яку назву своїй збір­ ці дав сам Коменський і чи взагалі він встиг це зробити. С. Свейковський, який також ви­ вчав рукопис, зазначає, що він не містив слідів остаточної підготовки до друку. Це засвідчили записи, проведені власною рукою Я. А. Комен­ ського, заміни компонентів прислів’їв, їх пере­ міщення в інші тематичні групи, стилістичні правки. У кінці рукопису на двох сторінках додано невелику частину “Варіанти”. Літери цих додатків нерозбірливі й важко читаються, що може вказувати на швидке записування або про літній вік автора (Svejkovský 1954: 23). Традиційно відома сьогодні назва “Moudrost starých Čechů za zrcadlo vystavená potomkům” фігурує в каталожних записах з 1901 р. Ймо­ вірно, що таку редакцію з патріотичних моти­ вів запропонував саме Я. В. Новак. Мотивом для цього могло послужити те, що основним джерелом для Я. А. Коменського послужили тексти чеського походження, хоча в збірці є багато прислів’їв з інших мов. Дослідники й досі не дійшли згоди сто­ совно того періоду, коли Я. А. Коменський працював над своєю збіркою. Я. В. Новак вва­ жав, що вона була допоміжним посібником до підручника “Brána jazyků” (Novák 1899: 70; також Ottův slovník 1903: 709), а відтак її укладання відноситься до початку тридця­ тих років ХVII ст. Дату 1631 р. без будь­яких коментарів приписує збірці Я. А. Коменсько­ го Фр. Чермак (Čermák 2007: 244), а це означає, що Фр. Чермак теж розглядає пареміологічну працю Коменського як складову підручника “Brána jazyků”, опублікованого цього ж року. С. Соучек та Фр. Свейковський, вивчаючи до­ кументи, дійшли висновку, що йдеться про цілком самостійний твір, не пов’язаний із педагогічними проектами Я. А. Коменсько­ го, написаний на початку двадцятих років ХVII ст., тобто до вимушеної еміграції автора до Польщі (Svejkovský 1954: 24, 25). Ближчий у своїх аргументах до істини є, на нашу дум­ ку, Я. В. Новак. Практика збирання прислів’їв у ХVI–ХVII ст. пов’язувалася передусім із дидактичною метою – потребами вивчення латинської мови. Для доступності й полег­ шення її вивчення автори відомих на той час латинсько­чеських словників Даніель Адам з Велеславіна (1546–1599), Я. Срнць з Варва­ жова та інші вводили паралелі з чеської мови. Сам Я.­А. Коменський рекомендував, щоб “навчання за його відомим підручником ла­ тинської мови «Brána jazyků» при повторенні й поглибленні матеріалу супроводжувалося прислів’ями” (цит. за: Svejkovský 1954: 19). У літературній спадщині Я.­А. Коменського ми не знайдемо посилань на джерела, якими він користувався при укладанні своєї збір­ ки. Ці питання вивчали Я. В. Новак, а також В. Флайшганс у студії “Komenského “Moudrost” a její knižné prameny” (Flajšhans 1917: 62–71). Дослідження показали, що Я. А. Коменський використав матеріали збірок XVI ст.: невідо­ мого автора “Knížky rýmovní” (1580), Я. Срнця 6363 З історії вітчизняної та зарубіжної наукиЗ історії вітчизняної та зарубіжної науки (1582), Д. Адама з Велеславіна. Крім того, він залучив польські прислів’я (зі збірки С. Ри­ синського), латинські, німецькі, цитати з Бі­ блії. Їх загальна кількість становить близько 2300 одиниць. До цього переліку Фр. Свейков­ ський, автор передмови до четвертого (1954) видання збірки Я.­А. Коменського, нерозваж­ ливо додає збірку М. Червенки і Я. Благослава, рукопис якої був опублікований, як вже зазна­ чалося, лише в 1829 р. (Svejkovský 1954: 22). Я. А. Коменський по­новому організував матеріал своєї збірки. Це був не простий пе­ релік, типовий для попередніх праць, а пер­ ша спроба тематичної класифікації. Прислів’я були розподілені на чотири розділи: 1. Про природу, метали, рослини, звірів (25 підрозділів): Proti proudu plovati; Ne vše zlato, co se třpytí; Strom jednou ranou nepadá; Vkl leže netyje ** etc. 2. Про людське ремесло (з 53 підрозділами): Dal se bez vesla na moře; Jak zapřáhl, tak jede; Na jedno jsou kopyto; Komu se chce tancovati, tomu snadno pískati etc. 3. З історії (2 підрозділи): Saul mezi proroky; Nepodařilý Absolon; Vředovitý Lazar; Mistr Nouze naučil Dalibora housti etc. 4. З літератури, через яку мудреці описува­ ли людські вчинки: Beran vlku vodu kalí; Kráva muškátu rozumí; Hlava bez mozku etc. Така класифікація випливала з розуміння автором суті пареміологічного матеріалу: “Па­ ремії – це прислів’я, що походять з усяких відо­ мих речей і призначені для формування в нас розважливості й обережності в житті й люд­ ських стосунках” (Komenský 1954: 30). Коротку вступну частину до збірки Я. А. Коменський на­ звав “Přípovídky co a k čemu jsou a odkud se berou” (“Прислів’я що це таке, для чого вони і звідки бе- руться”). У ній він дає передусім визначення по­ няттю прислів’я, в основі якого – метафоричне оформлення думки: “Прислів’я або приповідки – це якийсь короткий і влучний вислів, у якому одне говориться, а інше розуміється, тобто слова звучать про якусь зовнішню, тілесну, відому річ, під якою розуміється щось внутрішнє, духовне, менш знайоме чи відоме. Наприклад, коли я го­ ворю: Slepý o barvách souditi nemůž (Сліпий про ко- льори судити не може), я під цим розумію те, що, якщо хтось чогось не розуміє, про те говорити й судити не має права; Mezi sršně nedmýchej, тобто сердиту людину не підбурюй, не під’юджуй; Kdo chce žíti, musí síti, тобто якщо хтось хоче одержа­ ти якийсь зиск, мусить працювати; хто хоче бути вченим, мусить вчитися і под. З цього випливає, що кожне прислів’я (власне, таким способом висловлена думка) передає невідомі речі через порівняння, через притчу таким cпособом, що одна з них замовчується, не висловлюється Тому що прямо я міг би сказати: Так само як сліпий про кольори судити не може, так про мистецтво не може судити той, хто йому не вчився, його не знає. Так само, як дмухати на шершня означає його розлючувати, так і дражнити роздратова­ ну людину означає ще більше її розлючувати. Як орач не може одержати ужинку, якщо не засіє поле, так і ледар хай не чекає жодного результа­ ту. Тому для порівняння додаються слова jako, co, není než, div že і под.” (Komenský 1954: 29). Але крім “класичних” прислів’їв і приказок, автор зазначає, що включив до збірки деякі вислови, що мають характер сентенцій, і наводить такі приклади: Čiň dobře stále a neboj se císaře ani krále; Pokud víry, potud člověka; Komu nelze raditi, nelze pomoci; Věc Bohem souzená nemine; Kde není kázně, není bázně; Všeho do času; Nouze nedá zvůle і под. За Я.­А. Коменським, існує дві причини вжи­ вання прислів’їв: по­перше, вони є оздобою мови, “яка ними заквітчана, або пронизана, як розкіш­ ними перлинками”, по­друге, прислів’я слугують виразності думки, акцентують увагу на вислов­ ленні і через аналогію сприяють його глибшому розумінню. Я.­А. Коменський записував матеріал не лише тому, що прагнув зберегти “муд рість предків”, він хотів використати його для су­ часного життя, передусім з виховною метою. Починаючи з прислів’їв про Бога, він ішов че­ рез природу до людини та її діяльності. Його увагу привертали лише ті вислови, в яких відображалися праведні основи людського життя й поведінки, або на прикладі яких він міг показати порушення цих засад. Характер правил визначався християнським поняттям моралі, яка мала надчасові приписи, незмін­ ні й чинні для всіх, незалежно від будь­яких життєвих умов чи обставин. У “Moudrost...” справді знайдемо мало висловів, які безпо­ середньо стосувалися б суспільно­політичної проблематики. Збірка Я.­А. Коменського “Moudrost starých Čechů za zrcadlo vystavená potomkům”, хоча й побачила світ лише в середині XIX ст., стала 6464 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008 * Про дослідження І. І. Срезневським “давньочеських” рукописів, причини, що зумовили його позицію, див. ґрунтовне дослідження М. Ю. Досталь “И. И. Срезневский и его связи с чехами и словаками”. – М., 2003., а також нашу рецензію на цю працю: І. І. Срезневський як російський та український учений-славіст // Мова та історія. – Вип. 85. – К., 2005 – С. 102–107. ** Наводимо ті приклади, які подав сам Я. А. Коменський. Лаптева Л. Славяноведение в Московском университете в ХІХ – начале ХХ века. – М., 1997. Пазяк М. Українські прислів’я та приказки. – К., 1984. – 202 с. Скопненко О., Цимбалюк-Скопненко Т. Паремії в мові перекладів Миколи Лукаша // Українська мова. – 2006. – № 4. – С. 25–44. Bittnerová D., Schindler F. Česká přísloví. Soudobý stav konce 20. století. – Praha, 2002. Čermák F. Frazeologie a idiomatika // Kapitoly z dějin české jazykovědné bohemistiky. – Praha, 2007 а. – S. 243–248. Červenka M., Blahoslav J. Česká přísloví / K vydání připravil Josef Spilka. – Praha, 1970. Československo A-Z. Průvodce na cesty. – Praha, 1978. Dobrovský J. Spisy a projevy. Sv. XVII: Českých přísloví sbírka (K vydání připravil M. Heřman). – Praha, 1963. Flajšhans V. Komenského “Moudrost” a její knižné prameny // Sborník filologický. – Sv. VI. – Praha, в слов’ян першою справжньою працею цього жанру та великим предметом гордості чехів: “Наш Коменський у ХVII ст., коли інші наро­ ди навіть не мріяли про систематичне видан­ ня прислів’їв, таку працю підготував” (Hanuš 1853: 33). У цьому контексті не можна не згадати твердження українських дослідників, що “пер­ ші спроби фіксації одиниць паремійного фонду української мови припадають на ХVI ст.” (Скоп­ ненко, Цимбалюк­Скопненко 2006: 25). За інши­ ми, більш вірогідними даними, перші рукопис­ ні пареміографічні збірки східнослов’янського фольклору, що дійшли до нас, належать до дру­ гої половини ХVII і початку ХVІІІ ст., найдав­ ніша з них – “Приповісті посполиті” Климентія Зіновієва (кінець ХVII ст.) – “видатна культурна подія на українських землях того часу” (Пазяк 1984: 21). Щоправда, чеський автор делікатно визнає: “З Лондона, Парижа, навіть з Вашинг­ тона чи Нью­Йорка без великих зусиль дохо­ дять до нас у Прагу нові й старі книги, але щоб з Москви, Петрограда, Варшави чи Львова або зі слов’янського півдня одержати книгу, для цього треба особливі особисті контакти. Тому можли­ во, навіть вірогідно, що не одне врожайне зер­ нятко з багатої приказкової літератури я зали­ шив поза своєю увагою, проте in magnis voluisse sat! [у великих справах достатньо навіть одного бажання. – Л. Д.]” (Hanuš 1853: Předmluva). Праця Я.­А. Коменського “Moudrost starých Čechů za zrcadlo vystavená potomkům” завдя­ ки своєму багатому змісту та високому авто­ ритету автора стала визначною віхою в історії не лише чеської, але й слов’янської пареміоло­ гічної науки. Вона послужила надійним під­ ґрунтям для чеських збірок прислів’їв і при­ казок, які укладалися в ХVІІІ–ХІХ ст. Як бачимо, чеська пареміографія має давню історію. Виникнення в ХІV–ХVII ст. рукопис­ них, а згодом і окремих друкованих збірок чесь­ ких прислів’їв і приказок було викликане необ­ хідністю розуміти латинські тексти. Виняткове культурне значення мало заснування 1348 р. у Празі першого в Центральній Європі універси­ тету – знач ного осередку духовного життя нації. Це прискорило розвиток і поширення освіти в чеських землях. Великий прогрес знаменувала собою епоха гуманізму (ХVI ст.), за якої освіта набула рис світськості. Важливим імпульсом послужили ідеї реформації та організація на­ ціональних осередків, які більше уваги почали приділяти своїй національній мові. Латинська мова перестала бути мовою, гідною найбільшої уваги і професійних студій, як це було в часи середньовіччя. У чеському середовищі виявля­ лися прагнення продемонструвати можливості рідної мови як засобу, здатного конкурувати з латинською мовою. З цим пов’язувалися зрос­ таючі зусилля охопити словникове багатство чеської мови якнайповнішою мірою. Особли­ ва увага приділялася збіркам образних висло­ вів – прислів’їв, приказок, приповідок, притч, порівняльних зворотів. Вони були розраховані на поширення в читацькому, передусім шкіль­ ному, середовищі, тобто мали виразне суспіль­ не призначення. Матеріалом для них слугували як зразки античного походження, так і ті, що через переклад з латинської мови формували свою образність на суто національному ґрунті, були жаданим стилістичним засобом і широко побутували в суспільстві. 6565 З історії вітчизняної та зарубіжної наукиЗ історії вітчизняної та зарубіжної науки 1917. – S. 62–71. Hanuš J. Historie příslovných sbírek slovanských a zvláště českých // Časopis Českého museum. – 1851. – S. 126–145. Hanuš J. Literatura příslovnictví slovanského a německého, či předchůdcové Fr. Lad. Čelakovského v “Mudrosloví národu slovanského ve příslovích”. – Praha, 1853. – 147 s. Heřman M. Josef Dobrovský a české příslovnictví. – Praha, 1968. Jan Amos Komenský ve světle svých spisů / Přeložil J. Hendrich. – Praha, 1941. Komenský J. A. Moudrost starých Čechů, za zrcadlo vystavená potomkům / Тext k vydání připravil, předmluvou, poznámkami a rejstříkem opatřil František Svejkovský. – 4. vyd. – Praha, 1954. Novák Jan. V. O slovanských příslovích // Literární listy. – 1891. – R. XII. – Č. 6. – S. 99–102; – Č. 7. – S. 119, 120; – Č. 8. – S. 133–135. Novák Jan. V. Fr. L. Čelakovský a naše příslovnictví // Časopis vlasten. spolku muzejního v Olomouci. – Č. 63, 64. – 1899. – S. 69–74. Ottův slovník naučný. – Praha, 1903. – D. 20. Palacký Fr. Pana Smila Flašky z Richenburka sbírka přísloví českých // Časopis společnosti vlastenského Museum v Čechách. – R. I. – 1827. – S. 62, 63. Panorama české literatury (Literární dějiny od počátků do současnosti). – Praha, 1994. Patočka J. Komeniologické studie: soubor textů o J. A. Komenském. Třetí díl. Nepublikované texty / Svazek připravila k vydání Věra Schifferová. – Praha, 2003. Svejkovský J. Předmluva k výdání: Komenský J. A. Moudrost starých Čechů: za zrcadlo vystavená potomkům. – 4. vyd. – Praha, 1954. Štítný Tomáš. Knížky šestery o obecných věcech křesťanských. – V Praze 1852. Vybrané spisy Jana Amose Komenského. Výbor z pedagog. prací potockých a msterodamských / Připr. a z lat. přel. Jaromír Kopecký a kol.; Úv. a doslov: Otakar Chlup. – Sv. 2. – 1. vyd. – Praha, 1960. Zaorálek J. Lidová rčení. – Vyd. 4. – Praha, 2000. Останнім часом у рамках вивчення історії та культури нашої держави посилюється зацікав- леність національними меншинами, що меш- кають на території України. За даними остан- нього перепису населення 2001 р. чисельність чеського населення в демографічному списку етнічних груп країни в порівнянні з попере- дніми даними зменшилася майже на третину (1989 р. – 9122 особи, 2001 р. – 5917 осіб) 1, що пов’язано, з одного боку, з асимілятивними процесами, з іншого, – із рееміграцією час- тини переселенців до Чехії. З огляду на таку статистику вивчення самобутньої культури чехів України є не просто важливим, а нагаль- ним завданням української науки, оскільки під впливом різних чинників чеський культурний шар досить швидко зникає. Історіографію даного питанням умовно мож- на поділити на декілька періодів: перший тривав із кінця 60-х років ХІХ ст. до початку ХХ ст., другий охоплював 20–30-і роки ХХ ст., третій розпочався наприкінці 50-х і тривав до кінця 80-х років ХХ ст., останній період припадає на 90-і роки ХХ ст. і триває донині. Перші відомості про переселення чехів на територію Криму, а пізніше в Північне Приазов’я з’являються в збірниках Таврійсько- го губернського статистичного комітету “Па- Марина Курінна ФОРМ У ВА НН Я ЧЕСЬК И Х ПОСЕ ЛЕНЬ Н А ПІВД НІ У К РА ЇНИ: ЧЕХ И ПІВНІ ЧНОГО ПРИ АЗОВ’Я (60-і рок и Х І Х ст. – почат ок Х Х ст.) Exploring the old Czech culture, the author of the article addresses to that its layer, where the first shoots of the Czech proverbs and sayings appeared. L. Danylenko considers the chronicles and separate artistic works as the first kind of these word expressions. Lexicographic works which specially consisted as collections of proverbs and sayings belong to the second one. It is possible to judge about existence of the proverbs, sayings, by-words, sentences in Czech lands in time of bloom of dark ages (14th century) only on the basis of those specimen, which were fixed by the then written language, or those that were saved in memory of people and were borne to labours of more late times.

Ähnliche Einträge