Формування чеських поселень на Півдні України: чехи Північного Приазов’я (60-70 рр. ХІХ - початок ХХ ст.)

Lately within the framework of our state's history and culture studies there is the increase of interest to the national minorities which live on territory of Ukraine. From data of the last census of population of 2001 year, the quantity of the Czech population in the demographic list of the et...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Курінна, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2008
Назва видання:	Народна творчість та етнографія
Теми:	З історії вітчизняної та зарубіжної науки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20251
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Формування чеських поселень на Півдні України: чехи Північного Приазов’я (60-70 рр. ХІХ - початок ХХ ст.) / М. Курінна // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 65-72. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-20251
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-202512011-05-25T12:04:23Z Формування чеських поселень на Півдні України: чехи Північного Приазов’я (60-70 рр. ХІХ - початок ХХ ст.) Курінна, М. З історії вітчизняної та зарубіжної науки Lately within the framework of our state's history and culture studies there is the increase of interest to the national minorities which live on territory of Ukraine. From data of the last census of population of 2001 year, the quantity of the Czech population in the demographic list of the ethnic groups of our country diminished almost on the third as compared to previous numbers, which is linked with assimilative processes, from one side, and with the re-emigration of part of the migrants to Czechia, from another side. Taking into account such statistics, the study of original culture of the Ukrainian Czechs is not simply important, but is the urgent task of Ukrainian science, since the Czech cultural layer disappears quickly enough under the influence of different factors. 2008 Article Формування чеських поселень на Півдні України: чехи Північного Приазов’я (60-70 рр. ХІХ - початок ХХ ст.) / М. Курінна // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 65-72. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20251 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З історії вітчизняної та зарубіжної науки З історії вітчизняної та зарубіжної науки
spellingShingle	З історії вітчизняної та зарубіжної науки З історії вітчизняної та зарубіжної науки Курінна, М. Формування чеських поселень на Півдні України: чехи Північного Приазов’я (60-70 рр. ХІХ - початок ХХ ст.) Народна творчість та етнографія
description	Lately within the framework of our state's history and culture studies there is the increase of interest to the national minorities which live on territory of Ukraine. From data of the last census of population of 2001 year, the quantity of the Czech population in the demographic list of the ethnic groups of our country diminished almost on the third as compared to previous numbers, which is linked with assimilative processes, from one side, and with the re-emigration of part of the migrants to Czechia, from another side. Taking into account such statistics, the study of original culture of the Ukrainian Czechs is not simply important, but is the urgent task of Ukrainian science, since the Czech cultural layer disappears quickly enough under the influence of different factors.
format	Article
author	Курінна, М.
author_facet	Курінна, М.
author_sort	Курінна, М.
title	Формування чеських поселень на Півдні України: чехи Північного Приазов’я (60-70 рр. ХІХ - початок ХХ ст.)
title_short	Формування чеських поселень на Півдні України: чехи Північного Приазов’я (60-70 рр. ХІХ - початок ХХ ст.)
title_full	Формування чеських поселень на Півдні України: чехи Північного Приазов’я (60-70 рр. ХІХ - початок ХХ ст.)
title_fullStr	Формування чеських поселень на Півдні України: чехи Північного Приазов’я (60-70 рр. ХІХ - початок ХХ ст.)
title_full_unstemmed	Формування чеських поселень на Півдні України: чехи Північного Приазов’я (60-70 рр. ХІХ - початок ХХ ст.)
title_sort	формування чеських поселень на півдні україни: чехи північного приазов’я (60-70 рр. хіх - початок хх ст.)
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2008
topic_facet	З історії вітчизняної та зарубіжної науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20251
citation_txt	Формування чеських поселень на Півдні України: чехи Північного Приазов’я (60-70 рр. ХІХ - початок ХХ ст.) / М. Курінна // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 65-72. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT kurínnam formuvannâčesʹkihposelenʹnapívdníukraíničehipívníčnogopriazovâ6070rrhíhpočatokhhst
first_indexed	2025-07-02T20:54:23Z
last_indexed	2025-07-02T20:54:23Z
_version_	1836570025251569664
fulltext	6565 З історії вітчизняної та зарубіжної наукиЗ історії вітчизняної та зарубіжної науки 1917. – S. 62–71. Hanuš J. Historie příslovných sbírek slovanských a zvláště českých // Časopis Českého museum. – 1851. – S. 126–145. Hanuš J. Literatura příslovnictví slovanského a německého, či předchůdcové Fr. Lad. Čelakovského v “Mudrosloví národu slovanského ve příslovích”. – Praha, 1853. – 147 s. Heřman M. Josef Dobrovský a české příslovnictví. – Praha, 1968. Jan Amos Komenský ve světle svých spisů / Přeložil J. Hendrich. – Praha, 1941. Komenský J. A. Moudrost starých Čechů, za zrcadlo vystavená potomkům / Тext k vydání připravil, předmluvou, poznámkami a rejstříkem opatřil František Svejkovský. – 4. vyd. – Praha, 1954. Novák Jan. V. O slovanských příslovích // Literární listy. – 1891. – R. XII. – Č. 6. – S. 99–102; – Č. 7. – S. 119, 120; – Č. 8. – S. 133–135. Novák Jan. V. Fr. L. Čelakovský a naše příslovnictví // Časopis vlasten. spolku muzejního v Olomouci. – Č. 63, 64. – 1899. – S. 69–74. Ottův slovník naučný. – Praha, 1903. – D. 20. Palacký Fr. Pana Smila Flašky z Richenburka sbírka přísloví českých // Časopis společnosti vlastenského Museum v Čechách. – R. I. – 1827. – S. 62, 63. Panorama české literatury (Literární dějiny od počátků do současnosti). – Praha, 1994. Patočka J. Komeniologické studie: soubor textů o J. A. Komenském. Třetí díl. Nepublikované texty / Svazek připravila k vydání Věra Schifferová. – Praha, 2003. Svejkovský J. Předmluva k výdání: Komenský J. A. Moudrost starých Čechů: za zrcadlo vystavená potomkům. – 4. vyd. – Praha, 1954. Štítný Tomáš. Knížky šestery o obecných věcech křesťanských. – V Praze 1852. Vybrané spisy Jana Amose Komenského. Výbor z pedagog. prací potockých a msterodamských / Připr. a z lat. přel. Jaromír Kopecký a kol.; Úv. a doslov: Otakar Chlup. – Sv. 2. – 1. vyd. – Praha, 1960. Zaorálek J. Lidová rčení. – Vyd. 4. – Praha, 2000. Останнім часом у рамках вивчення історії та культури нашої держави посилюється зацікав- леність національними меншинами, що меш- кають на території України. За даними остан- нього перепису населення 2001 р. чисельність чеського населення в демографічному списку етнічних груп країни в порівнянні з попере- дніми даними зменшилася майже на третину (1989 р. – 9122 особи, 2001 р. – 5917 осіб) 1, що пов’язано, з одного боку, з асимілятивними процесами, з іншого, – із рееміграцією час- тини переселенців до Чехії. З огляду на таку статистику вивчення самобутньої культури чехів України є не просто важливим, а нагаль- ним завданням української науки, оскільки під впливом різних чинників чеський культурний шар досить швидко зникає. Історіографію даного питанням умовно мож- на поділити на декілька періодів: перший тривав із кінця 60-х років ХІХ ст. до початку ХХ ст., другий охоплював 20–30-і роки ХХ ст., третій розпочався наприкінці 50-х і тривав до кінця 80-х років ХХ ст., останній період припадає на 90-і роки ХХ ст. і триває донині. Перші відомості про переселення чехів на територію Криму, а пізніше в Північне Приазов’я з’являються в збірниках Таврійсько- го губернського статистичного комітету “Па- Марина Курінна ФОРМ У ВА НН Я ЧЕСЬК И Х ПОСЕ ЛЕНЬ Н А ПІВД НІ У К РА ЇНИ: ЧЕХ И ПІВНІ ЧНОГО ПРИ АЗОВ’Я (60-і рок и Х І Х ст. – почат ок Х Х ст.) Exploring the old Czech culture, the author of the article addresses to that its layer, where the first shoots of the Czech proverbs and sayings appeared. L. Danylenko considers the chronicles and separate artistic works as the first kind of these word expressions. Lexicographic works which specially consisted as collections of proverbs and sayings belong to the second one. It is possible to judge about existence of the proverbs, sayings, by-words, sentences in Czech lands in time of bloom of dark ages (14th century) only on the basis of those specimen, which were fixed by the then written language, or those that were saved in memory of people and were borne to labours of more late times. 6666 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008 мятная книга Таврической губернии” (1867) під редакцією К. Ханацького 2 та “Памятная книжка Таврической губернии” (1889) під ре- дакцією К. Вернера 3. В обох книгах надають- ся цікаві історичні відомості про переселення чехів до Перекопського й Мелітопольсько- го повітів, змальовується загальна картина соціально-економічного становища колоністів на момент виходу видання у світ. Наприкінці ХІХ ст. з’являються перші ві- домості про запис пісенного фольклору чеських переселенців України: у 1897–1899-х роках етнографом В. Мартиновським було зібрано в чеських поселеннях на Волині багато різножан- рових чеських народних пісень 4. На початку ХХ ст. в російській науко- вій літературі з’являються праці, присвяче- ні соціально-економічним та національно- політичним проблемам слов’янських держав, причинам слов’янської еміграції, яка активізу- валася з середини ХІХ ст.; окремою групою в них виділені чехи. Серед авторів: А. Погодін 5, Т. Флоринський 6, В. Францев 7, А. Риттіх 8. У радянський період на початку 20-х років ХХ ст. в Україні створилися сприятливі умови для розвитку національних культур малих на- родностей та росту національної самосвідомос- ті. Створена в 1920 р. при Академії Наук рес- публіки Етнографічна комісія, до складу якої входив Кабінет національних меншин, займа- лася вивченням історії, етнографії, фольк лору субетносів України, зокрема чехів. Але з се- редини 30-х років ХХ ст. позитивний досвід, накопичений в Україні у сфері міжнаціональ- них відносин, було занедбано, а процес віль- ного розвитку національних культур було за- гнано в жорстко-централізовані бюрократичні рамки. У 40–50-х роках ХХ ст. традиційний побут та фольклор чеських переселенців про- довжують залишатися поза увагою дослідни- ків. Основні причини цієї неуважності були пов’язані з політичним становищем у державі: спочатку Велика Вітчизняна війна, після неї важки роки розрухи та відродження країни. Інтерес до народно-поетичної творчості чеських переселенців у чеській та українській науковій літературі зростає на початку 60-х років ХХ ст. й активно розвивається до кінця 70-х. Саме в цей період українськими науков- цями було проведено етнографічні експедиції в місця найбільш компактного проживання чеського населення в Закарпатській, Жито- мирській, Рівненській, Вінницькій, Миколаїв- ській, Запорізькій областях. У цей же період у чеському періодичному виданні “Český lid” друкуються статті І. Геральдової 9, В. Гошов- ського 10, О. Зілинського 11, В. Скрипки 12, присвячені вивченню етнографії та фольклору чеських мешканців України. Особливе місце в історіографії проблеми займають праці В. Наулка, які виходять у світ упродовж 60–80-х років ХХ ст.: “Етнічний склад населення Української РСР” 13, “Раз- витие межэтнических связей на Украине” 14, “Хто і відколи живе в Україні” 15. Сучасний період вітчизняної історіографії позначений новим підходом до вивчення іс- торії та етнографії чеських меншин в Україні. Цей період позначений уважним вивченням самобутності українських чехів, особливос- тей їх національної культури. Серед авторів цього періоду – В. Наулко 16, В. Житник 17. О. Данильченко 18, М. Рожик 19 та ін. Багато зусиль для дослідження аспектів формуван- ня етнічного складу Півдня України, а саме, Північного Приазов’я, доклали співробітники Мелітопольського державного педагогічного університету (МДПУ) 20. Історія еміграції в Чехії бере початок ще в середні віки, коли внаслідок гуситського руху та посилення німецької експансії Чехія стає складовою частиною Габсбургської монар- хії. Надзвичайне роздрібнення господарств і малоземелля прирікали велику частину чесь- кого селянства на голод, змушували шукати заробітку на стороні, займатися промислом та переїздити. Селяни-злидарі йшли в міста; утворювалася значна кількість “мігруючого” населення – мулярів, теслів, музикантів та інших, які відправлялися на заробітки не тіль- ки в промислові центри чеських земель, але на- віть і в інші частини Австро-Угорської імперії. Крім того, існувала не менш активна емігра- ція, із 50-х років ХІХ ст. спрямована головним 6767 З історії вітчизняної та зарубіжної наукиЗ історії вітчизняної та зарубіжної науки чином у Сполучені Штати Америки, а з 60-х років ХІХ ст. – у Російську імперію 22. Посиленню еміграції в Російську імпе- рію сприяли як соціально-економічні, так і національно-політичні передумови: мало- чисельність населення, велика кількість необроб люваних земель на Кримському пів- острові, ряд пільг у податках та повинностях для новоприбулих емігрантів, заборона на продаж земель полякам-католикам за закона- ми 1864–1865 років. Крім того, чехів прива- блювала відносна близькість від батьківщини, спорідненість мов, звичаїв. Слід зазначити, що царський уряд, з од- ного боку, був зацікавлений у швидкому освоєнні околиць Російської імперії, а з дру- гого, – не бажав іти на загострення стосунків із Австро-Угорщиною. Він визначив свою по- зицію стосовно чеської еміграції так: офіційна підтримка чехам не надавалася, але водночас і не чинилося перешкод. Лише в 1870 р., коли еміграція в Російську імперію набула масо- вого характеру, й став помітним позитивний економічний ефект від переселення чехів, вони, подібно до німців-колоністів, одержали ряд пільг: їм почали надавати російське під- данство без поліцейських свідоцтв про лояль- ність та п’ятирічного цензу на проживання; вони довічно звільнялися від рекрутської по- винності й на п’ять років – від сплачування казенних податків і повинностей 23. За таких умов у межах Російської імперії наприкінці ХІХ ст., за даними загального пе- репису 1897 р., мешкало понад 50 тис. чехів та словаків. Причому не можна було з упевне- ністю сказати, що статистичні відомості були повними, бо, крім вихідців із чеських земель та Словаччини, які прийняли російське піддан- ство, постійно мешкала велика кількість чехів та словаків – підданих Австро-Угорщини. Точних даних щодо цього населення не було, за офіційними підрахунками вони входили до загальної рубрики “Іноземних підданих”, але за деякими джерелами їх тільки в Україні до 1914 р. було біля 8 тис. Окремими великими поселеннями чехи розселилися на Волині та Поділлі; їх національні спільноти можна було зустріти в багатьох великих промислових міс- тах, таких як Москва, Київ, Одеса, Харків, Ростов; окремі чеські поселення розміщува- лися в найвіддаленіших районах Середньої Азії, Кавказу, Сибіру. На початок 1914 р. у Російській імперії, зокрема в Україні, вже іс- нував, хоча й нечисленний, але заможний прошарок чеських підприємців та землевлас- ників, у чиїх руках була зосереджена значна кількість промислових підприємств, торго- вельних контор, крамниць, складів, трактирів. Наприклад, в Україні чеські акціонери вже до 1911 р. контро лювали найзначнішу на Волині кредитну касу в м. Барятин, а також позико- ву касу в м. Дубно. У Києві був заснований чесько-словацький кредитний банк з філіями в містах Житомир та Здолбунів; останній став найважливішим фінансовим центром чеської буржуазії в Російській імперії 24. Першим поштовхом до переселення чехів на кримські землі стала звістка, що поширилася по всій Богемії, про виїзд з Криму до Туреччи- ни значної кількості громадян, про наявність вільних земель і потребу в працьовитих людях. Безумовно, чутки були перебільшені, але час- тина правди в них була. З 1856 по 1862 роки під впливом соціально-економічних та полі- тичних умов з кримського півострова виїхала значна кількість татар 25 . Щоб швидше заселити знелюднілий край, уряд відвів під поселення всі землі, що звіль- нилися після виходу татар й значну долю казенно-оброчних ділянок. Ці землі віддавали безземельним селянам, які мешкали в Криму, переселенцям із внутрішніх губерній Росій- ської імперії, а також іноземним колоністам, що одержували при поселенні певні пільги й вирізнялися як люди працьовиті та спроможні в короткий термін підняти сільськогосподар- ську культуру в знелюднілому краї. У Чехії ходило багато чуток про Крим. Вважали, що нібито в Криму багаті поміщики мають великі наділи землі, але не мають ро- бочих рук, тому не тільки запрошують у свої маєтки, але й здають в оренду землю і навіть 6868 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008 дають худобу та всі необхідні знаряддя праці. Деякі переселенці, виїжджаючи до Російської імперії, усвідомлювали, що роблять, але таких було мало. Більшість богемських чехів плекала рожеві мрії: відправитися в Крим, розбагатіти й через три-чотири роки повернутися на бать- ківщину, дехто планував їхати туди просто шукати щастя. Перша група емігрантів з північно-східної Чехії – Устецького, Літомишльського, Висо- комитського округів, яка складалася із 60 сі- мей, що мали намір потрапити в Крим, відпра- вилася в подорож у серпні 1861 р. Усі родини були завербовані для роботи агентами берлін- ської фірми Луї Левінсона, який уклав навесні того ж року договір із заможним полтавським поміщиком Львом Кочубеєм про наймання для нього в Німеччині робітників для земле- робської праці в родовому маєтку князя – с. Диканька Полтавської губернії 26. З самого початку справи Луї Левінсон проявив себе як спритний шахрай. Насамперед він змусив чехів оплачувати дорожні витрати з їх власної кише- ні, пообіцявши їм, що гроші будуть повернуті після приїзду. В Одесі більшість переселенців, дізнавшись, що далі вони повинні рухатися не в Крим, а в інше місце, відмовилися їхати. Проте, паспорти, всупереч їх бажанню, були відібрані для оформлення віз у Полтавську губернію. Крім того, всупереч контракту, Ле- вінсон доставив князю людей – переважно ре- місників, а не хліборобів, тому вже на початку весни 1862 р. у маєтку поміщика залишилося лише десять сімейств чеських хліборобів, інші відправилися в Крим, не побажавши поверну- тися на батьківщину 27. Загальний переселенський рух із Чехії до Криму посилився в середині 60-х років ХІХ ст. Розраховуючи розбагатіти за короткий тер- мін та повернутися на батьківщину, чехи з са- мого початку не об’єдналися. Але згодом, згур- тувавшись, вони отримали земельні ділянки через Опікунську раду колоністів Півдня Ро- сії в Одесі. Для заселення їм були рекомендо- вані державні землі Перекопського повіту, що залишився найбільш безлюдним після виходу з нього татар. До цього часу охочих оселитися в Перекопському повіті було небагато, тому що його степи значилися як безплідні та безводні, на яких сільське господарство могло процвіта- ти з важкими зусиллями та жертвами. Незважаючи на несприятливі кліматич- ні умови та труднощі при обробці ґрунту, чехи погодилися оселитися в перекопських степах і зайнятися благоустроєм занедбаних татарських господарств. Перша група чеських переселен- ців у 1863 р. у складі 70 сімей (145 чоловіків та 157 жінок) розмістилася в залишеному та- тарами селищі. Татарські будинки потребували ремонту й погано захищали від дощу, але пере- селенці все одно були задоволені. Криниць було декілька, й вода була переважно якісна. Дер- жава поступово забезпечила чехів необхідним сільгоспінвентарем та худобою, кожній родині виплатила по 175 карбованців. На кожну люди- ну було виділено по 15 десятин землі, передба- чалася також її оренда – по 15 коп. за десятину. Трохи пізніше чехи й німці – вихідці з Чехії – разом заснували у Перекопському повіті сели- ща 28. В Олександрівці зберігся панський буди- нок і кам’яні будівлі, в яких упродовж перших декількох років жили чехи. За шість наступних років ці будівлі були розібрані й розділені між сім’ями. У перший рік поселення емігрантам було виділено від держави грошову допомогу, а повітова влада навіть надала необхідну на пер- ший час їжу – жито та овочі. Загалом господарство чеських переселенців у Перекопському повіті поступово приходило до ладу й могло б надалі зміцнитися, якби не занадто часті неврожаї зернових культур упро- довж декількох років, які змушували колоніс- тів неодноразово звертатися до губернської влади з проханням про матеріальну допомогу. Це збільшувало борг чехів перед державою та не дозволяло їм зміцнити своє господарство. Знову колоністи скаржилися на малі земельні ділянки, на те, що в селищах тісно. Після чис- ленних клопотань до Опікунської ради інозем- них колоністів Півдня Росії за чехами було за- кріплено казенно-оброчну ділянку № 38 – 20 верст на захід від Мелітополя, для заснування 6969 З історії вітчизняної та зарубіжної наукиЗ історії вітчизняної та зарубіжної науки нової колонії. Ті переселенці, що залишилися в Перекопському повіті, унаслідок виїзду части- ни колоністів та збільшення земельного наділу, заново переділили поля за кількістю ревізьких душ, що за новими розрахунками складало по 30 десятин на одну особу та продовжували зміцнювати свої господарства 29. Переселення кримських чехів з Перекоп- ського повіту до Мелітопольського припало на кінець зими 1869 р. 90 сімей у складі 207 осіб на запряжених собаками візках перебиралися з Криму до Приазов’я. Зима була помірною й добиратися було не складно. Серед перших переселенців були хлібороби Іоанн Пешл, Ян Білий, Йозеф Самек, Франц Едлічка, столяр Франц Каллаусек, чоботар Йозеф Косина, а також Йозеф Халупник, Вацлав Свобода, Ян Кубик, Ян Мартінец та багато інших 30. Як тільки чехи прибули на місце, несподіва- но вдарили сильні морози, які застали колоністів практично на безлюдній рівнині. Ховалися, хто де знаходив місце: у сіні, бур’яні, багато хто по- їхав до найближчих поміщиків, де також зігрі- вався навколо стогів, інші родини були прийняті в німецьких колоніях, що розміщувалися непо- далік. Місцеве українське та російське населен- ня з найближчих сіл допомагало переселенцям одягом, їжею. У квітні, коли морози пом’якшали, чехи відразу почали рити землянки. Перша серйозна проблема, з якою зіткну- лися колоністи, – відсутність на місці посе- лення водних джерел. Спочатку чехи ходили по воду 12 км від місця власного поселення в с. Шульговку (суч. назва – Новомиколаївка). Щоб перенести побільше води, вони робили дерев’яні барильця, які прив’язували до спини або майстрували для них візки й таким чином перевозили воду. Водночас колоністи копали колодязі. За сприяння уряду було викопано три колодязі: у перших двох вода виявилася непридатною для пиття – солоно-гірка, її від- мовлялися пити навіть тварини. Переселенці почали планувати переїзд, але продовжували рити колодязі. Поступово їм вдалося знайти декілька підземних ключів з якісною питною водою, і згодом у кожному чеському дворі з’явився свій колодязь. Злидні змусили чехів просити про надбав- ку землі по 15 десятин на одну особу, як вони мали в Криму. Повітове правління їхню заяву не задовольнило. Однак чехи не відступилися: були відряджені представники чеської громади до Одеси в Опікунську раду іноземних коло- ністів Півдня Росії, у відомстві якого перебу- вали усі чеські поселення Таврійського краю. Прохання чехів задовольнили: їм було виділе- но на ревізьку душу по 10 десятин землі. Перші два роки після заснування колонії чеські переселенці обробляли поля вручну, по- тім поступово почали вдосконалювати агро- технічні засоби. Бажання зорати більше землі сприяло винайденню трьохлемішного знаряд- дя, яке складалося з чотирикутної рами, на якій закріплявся в косому напрямі дерев’яний брус, що служив для фіксування лемешів. Це поліпшило збір хліба (у всіх колоніях волос- ті, включаючи й с. Чехоград було 2–3 таких машини, місцеві агенти розповсюджували їх через споживчу лавку німецької колонії Ей- генфельд). Особливою увагою користувалися снопов’язалки системи Моссей Гаріса і Кор- міка. Снопов’язалки давали своїм господарям значну перевагу при сильних зливах під час жнив, коли злаки, зібрані докупи, виявлялися вже не придатними, а, зв’язані в снопи, збері- гали свою якість. Плуги, віялки, жниварські машини системи Джонстона, Леппа, Вальмана виготовлялися кустарями, переважно німця- ми; косарні виготовлялися в німецькій колонії Гальбштадт на заводі Франца, а також у Бер- дянську на заводах Джона Грієвза і Матіоса; тут же виробляли віялки, англо-болгарські плуги, багатолемішні знаряддя Еккерта, соло- морізки, сівалки системи Еккерта, сортувалки Клейтона, культиватори, пропашники. Брички купували в німців-колоністів. Майже всі сіль- госпмашини чехи купували або в німецьких колоніях, або на ярмарках у Мелітополі, яких було три: на Фоминому тижні, на Петра – 12 липня (за н. ст.); 19 грудня (за н. ст.) За своїм грошовим оборотом усі вони вважалися най- 7070 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008 важливішими ярмарками губернії: цінність привезених на них товарів складала біля 600 тис. рублів, а збут оцінювався близько 400 тис. рублів 31. Необхідно зазначити, що в Мелітополь- ському повіті існувала достатня кількість прокатних станцій, де в разі потреби чеські землевласники могли взяти напрокат агро- технічні засоби, які були відсутні в їхніх гос- подарствах. Прокатні станції були двох типів: головні – солідно обладнані, вони перебували під безпосереднім наглядом агрономів (сівал- ки Меліхара, Ельворті, чотирикорпусний плуг Еккерта, дискова бронь, борони “Зиг-заг” Фильверті-Дедіна, восьмидюймовий плуг Сакка, кукурудзяна сівалка Лестера, куль- тиватор Венцького, віялка Клейтона і т. ін.); другорядні – зберігалися при кожному по- казовому полі під наглядом господаря та за- гальним наглядом дільничного агронома (парк машин трохи менший). Прокатні знаряддя, за- звичай, перевозилися власноруч господарями, які брали їх для користування. Прокатна пла- та вносилася за таксою, встановленою Агро- технічною радою повіту й циркуляром земської управи (коливалася від 50 копійок до 1 рубля в день за окремі машини). До того ж, приазов- ські чехи, селище котрих належало до п’ятої агротехнічної ділянки Мелітопольського пові- ту, мали можливість отримати додаткову сіль- ськогосподарську інформацію від дільничного агронома, котрий влаштовував у рамках свого відділу читання й бесіди на різні сільськогос- подарські теми. Читання, зазвичай, проходи- ли в будинку місцевого правління. З початку ХХ ст. освітні заходи почали супроводжува- тися набором діапозитивів і, крім того, серед слухачів безкоштовно розповсюджувалися листівки, брошури, плакати освітнього харак- теру. Ті з чеських господарів, які мали бажання наочно й більш детально розібратися в деяких технічних новинках, могли відвідати агротех- нічні кабінети (у повіті існували 6 великих та 3 малих) з усім необхідним приладдям, також існувала повітова сільськогосподарська біблі- отека. Завдяки наданню активної допомоги Мелі- топольським повітовим Земством чеським ко- лоністам – наділенню родючими чорноземами, організації допоміжних заходів для поліпшення якості сільськогосподарської праці чеські пере- селенці змогли суттєво покращити результати праці при обробці великих посівних площ. За- вдяки введенню сільгоспмашин та можливості збільшення власного парку агротехнічних засобів новими універсальними надбаннями, господарі змогли не тільки полегшити сільську працю, а й отримали можливість проводити її якісно та на великих територіях. На 1915 р. дані про чисель- ність дворів і кількість населення в с. Чехоград, а також про наявність у поселенні землі й худо- би, засвідчували: загальне число дворів – 101, з кількістю населення 587 осіб; кількість землі всіх земле власників селища 3376 дес., за яку сплачу- вали повітовий збір 578 руб. 63 коп.: зручна зем- ля складала – 3355 дес., незручна – 21 дес. 32; середня кількість землі на одного власника – 35,7 дес., крім того 42 господарства мали змогу орендувати земельні ділянки поза селищем. За- гальна кількість худоби по селу: 404 робочих коней, 40 – неробочих; 308 корів, 106 лошат до одного року; 172 телят до одного року; 106 телят та бичків більше одного року. Згідно зібраних даних, повітові статисти зазначали, що в серед- ньому на одне чеське селянське господарство припадало 5–6 голів робочої худоби та 2–3 ко- рови. Крім цих даних про заможність середньо- го селянського господарства засвідчує й така статистика: число господарств, які мали складні агротехнічні знаряддя – 62, однолемішні плуги були в 76 господарствах, букери й скоропашки – у 90, наявність борони по селу – у 135 хазяїв, кінних молотилок –11, парових молотилок – 3, котків – 149, віялок та фухтелів – 69 33. Пізні- ше, у 20-х роках ХХ ст., у чеському поселенні було організовано декілька кооперативних під- приємств: 1 споживче, 1 молочне, 1 тваринниць- ке; 1 кузня, 3 млини – 1 тепловий і 2 вітряних. У 1872 р. у чеському поселенні вже функціонува- ла школа, яка з 1910 р. отримала статус двоклас- ної – з терміном навчання три роки, а з 1914 р. стала чотирикласною з п’ятирічним навчанням 34. 7171 З історії вітчизняної та зарубіжної наукиЗ історії вітчизняної та зарубіжної науки У 1898 р. на кошти земства при сільській управі с. Чехоград було відкрито бібліотеку, в каталозі якої на початок ХХ ст. налічувалося 1175 назв книг із кількістю користувачів – 100 осіб 35. З Австро-Угорщини виписували словники, під- ручники, книги чеською мовою, надходили пері- одичні видання “Ruský čech” та “Čechoslovan”, які друкувалися в Києві. Ще в 1884 р. приазов- ськими чехами було побудовано костел, який мав дві дзвіниці. На початку 20-х років ХХ ст. у с. Чехоград було побудовано новий костел, що мав пневматичний орган; при костелі було орга- нізовано хор з учнів місцевої школи. У 20-х ро- ках ХХ ст. в с. Чехоград було побудовано клуб (sal), в якому влаштовували різноманітні заходи, демонстрували “німе” кіно. Сільськогосподарська діяльність чеських переселенців у Північному Приазов’ї могла б зміцнюватися й надалі, але жовтневі події 1917 р., громадянська війна, згодом більшо- вицький терор, розкуркулення та виселення, примусова трудова повинність зруйнували цілісну систему економічного й культурного життя чеських мешканців регіону. 1 Національний склад населення України та його мовні ознаки. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. / Державний комітет статистики України. – К., 2003. 2 Памятная книга Таврической губернии, изданная Таврическим губернским статистическим комитетом / Сост. под ред. секретаря стат. комитета К. Ханацкого. – Вып. 1. – Симф., 1867. 3 Памятная книжка Таврической губернии / Сост. стат. бюро губ. Земства под ред. К. Вернера. – Симф., 1889. 4 Наукові фонди ІМФЕ. – Ф. 7–6, од. зб. 49. 5 Погодин А. Из истории славянских передви- жений. – СПб. – 1901. – IV. 6 Флоринский Т. Статистико-этнографический обзор современного славянства. – К., 1907. 7 Францев В. Очерки по истории чешского воз- рождения: Руссо-чешские ученые связи конца ХVIII и первой половины ХІХ ст. – Варшава, 1902. – II, 390, LXXI, VI с. 8 Риттих А. Славянский мир: Историко-геогра- фическое и этнографическое исследование. – Варшава, 1885. 9 Heraldova I. Etnografické zvlaštností ve způsobu života a kulture volynských čechů // Český lid. – 1957. – Č. 2. – S. 47–51. 10 Hošovskyj V. České a slovacké písně v ukrajinskem folklorů Zakarpatské oblasti USSR // Český lid. – 1961. – Č. 5. – S. 203–211. 11 Zilynskyj O. Vyzkum českych a slovenskych lidovych písni na Ukrajině // Český lid. – 1963. – Č. 1. – S. 62. 12 Skrypka V. Písně volynských čechů ze tři valek // Český lid. 1966. – Č. 1. – S. 51–52. 13 Наулко В. Етнічний склад населення Української РСР: Статистично-картографічне дослідження / Акад. наук Укр. РСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. – К., 1965. 14 Наулко В. Развитие межэтнических связей на Украине: Историко-этнографический очерк. – К., 1975. 15 Наулко В. Хто і відколи живе в Україні: Чехи // Українознавство: Посібник / Уклад.: В. Мацюк, В. Пугач. – К., 1994. – С. 85, 86. 16 Наулко В. Чехи в Україні // Під одним небом: Фольклор етносів України. – К., 1996. – С. 171–182. 17 Житник В. Наш Київ ... – привітайте сто разів: чехи України: Історичний нарис // Відродження. – 1994. – № 10, 11. – С. 62–66. 18 Данільченко О. Етнічні групи півдня України: Економічне та соціально-політичне становище на початку 20-х рр. ХХ ст.: Історичні зошити / Акад. наук України, Ін-т історії України. – К., 1993. 19 Рожик М. Інші народи України: Чехи, словаки, серби // Етнографія України: Навч. посібник / За ред. С. Макарчика. – Л., 1994. – С. 478–480. 20 Народи Північного Приазов’я: Етнічний склад та особливості побутової культури / Міністерство освіти України, Запорізький обласний інститут удосконалення вчителів, Мелітопольський державний педагогічний інститут, Експериментальний педагогічний майданчик школи комплексу № 9, м. Мелітополь. – К., 1997. 21 Водовозова Е. Как люди на белом свете живут: Чехи. Поляки. Русины / Изд. 4-е переработ. – СПб., 1914. – C. 48–55. 22 Чехия и чехи: Очерк / Сост. В. И. – М., 1901. (Попул.-науч. б-ка А. Манацкой, № 1). – С. 73. 23 Мохов В. Чешская эмиграция в Российскую импе-рию // Мелитопольские ведомости. – 1993. – 2 ноября. – № 45 (154). – С. 3. 24 Клеванский А. Чехословацкие интернациона-листы и проданный корпус. – М., 1965. 25 Памятная книга Таврической губернии, изданная Таврическим губернским статистическим комітетом / Сост. под ред. секретаря стат. комитета К. Ханацкого. – Вып. 1. – Симф., 1867. – Отд. ІІ. – С. 12. 26 Чехи в Диканьке – имении князя Льва Кочубея // День. – 1862. – 16 февраля. – № 19. – С. 13, 14. 27 Друга відповідь на статтю “Чехи в Диканьке”, надруковану в № 19 газети “День” // День. – 1862. – 7272 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008 26 мая. – № 33. – С. 11, 13. Еще о Диканьских чехах // День. – 1862. – 31 марта. – № 25. – С. 10, 11. Еще о чехах переселенцах // День. – 1862. – 24 марта.– № 24. – С. 13–14. Відповідь на статтю “Чехи в Диканьке” // День. – 1862. – 17 марта. – № 23. – С. 14–16. 28 Памятная книжка Таврической губернии / Сост. стат. бюро губ. Земства под ред. К. Вернера. – Симф., 1889. – С. 420, 421. 29 Статистический справочник Таврической губер- нии: В 2 ч. / Сост. Ф. Андриевский, под ред. М. Бененсона. – Симф., 1915. – Ч. 1: Статистический очерк Таврической губернии. – С. 24. 30 Мохов В. Итак, Чехограду 125! // Мелитопольские ведомости. – 1994. – 2 июня. – № 63 (238). – С. 3. 31 Постановления Мелитопольского очередного уезд- ного земского собрания 47 очередной сессии созыва 27–30 ноября и 1–4 декабря 1912 г. Смета расходам на земские повинности по Мелитопольскому уезду на 1913 г., отчеты и приложения к ним. – Т. 2. – Галина Максимів ДОЛ Я ФРА НКОВИ Х К АЗОК В А НГЛОМОВНОМ У СВІ Т І У статті досліджено головні проблеми пере- кладу казок Івана Франка англійською мовою. Питання розглянуто із погляду трьох вимірів існування перекладного тексту: намір (intention) автора, намір тексту та намір перекладача. Ви- світлено головні аспекти, що їх слід враховувати перекладачеві при перекладі казок І. Франка, а саме: відтворення персонажного хронотопу ге- роїв; відтворення локального хронотопу (влас- них та географічних назв); відтворення етномов- ного компонента: а) парні утворення лексичного рівня (прикладки), б) реалії, в) фразеологічні одиниці, г) авторські новотвори – фразеологіз- ми, д) традиційні казкові формули. З погляду цих аспектів проаналізовано всі існуючі англо- мовні переклади казок І. Франка (у виконанні Б. Мельника, А. Гнідя, М. Скрипник, В. Щез- ни та Р. Карпішки). Новизна роботи полягає в тому, що це пер- ше системне дослідження рецепції казкотвор- чості І. Франка в англомовному світі. Дослідження виконано в рамках комплекс- ної наукової теми кафедри перекладознавства та контрастивної лінгвістики ім. Григорія Ко- чура Львівського національного університету ім. І. Франка “Ключові проблеми теорії та історії художнього перекладу. Концепція вишколу пере- кладачів”, а також держбюджетної теми “Україн- Мелитополь: тип. Лифшица, 1913. 32 Постановления Мелитопольского очередного уезд- ного земского собрания 41 очередной сессии созыва 9–13 ноября 1906 г. и чрезвычайного уездного земского собрания созыва 24 июня 1906 г. – Мелитополь: тип. Лифшица, 1906. – С. 515. 33 Материалы подворной переписи Мелитопольского узда. – Вып. І. – Таблицы сведений о крестьянском населении, скотоводстве, землевладении, землеиспользовании. Симферополь: Стат. бюро Таврического губ. земства, 1915. – ІV. – С. 48–166. 34 Постановления Мелитопольского уездного зем- ского собрания 35 очередной сессии созыва 27–29 сентября 1900 г. и чрезвычайной сессии 14 марта 1900 г. – Мелитополь, 1901. 35 Постановления Мелитопольского очередного уездного земского собрания 41 очередной сессии созыва 9–13 ноября 1906 г. и чрезвычайного уездного земского собрания созыва 24 июня 1906 г. – Мелитополь, 1906. – С. 422, 423. Lately within the framework of our state's history and culture studies there is the increase of interest to the national minorities which live on territory of Ukraine. From data of the last census of population of 2001 year, the quantity of the Czech population in the demographic list of the ethnic groups of our country diminished almost on the third as compared to previous numbers, which is linked with assimilative processes, from one side, and with the re-emigration of part of the migrants to Czechia, from another side. Taking into account such statistics, the study of original culture of the Ukrainian Czechs is not simply important, but is the urgent task of Ukrainian science, since the Czech cultural layer disappears quickly enough under the influence of different factors.

Формування чеських поселень на Півдні України: чехи Північного Приазов’я (60-70 рр. ХІХ - початок ХХ ст.)

Репозитарії

Схожі ресурси