Доля Франкових казок в англомовному світі

The main problems of the English translation of Ivan Franko's fairy-tales are explored in the article. A question is considered from point of three measurings of existence of the translated text: author's intention, intention of text and intention of translator. Reflected are main aspects,...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Максимів, Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2008
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнографія
Schlagworte:	З історії вітчизняної та зарубіжної науки
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20252
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Доля Франкових казок в англомовному світі / Г. Максимів // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 72-81. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-20252
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-202522011-05-25T12:04:03Z Доля Франкових казок в англомовному світі Максимів, Г. З історії вітчизняної та зарубіжної науки The main problems of the English translation of Ivan Franko's fairy-tales are explored in the article. A question is considered from point of three measurings of existence of the translated text: author's intention, intention of text and intention of translator. Reflected are main aspects, which it follows to take into account them to the translator during translation of fairy-tales, namely: recreation of character's chronotopos of the heroes; recreation of local chronotopos (proper names and geographical names); recreation of the ethnolinguistical component: a) pair formations of the lexical level (appendixes), b) realities, c) phraseology units, d) traditional fairy-tales formulae. From point of these aspects all existent English-language translations of I. Franko's fairy-tales are analysed. 2008 Article Доля Франкових казок в англомовному світі / Г. Максимів // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 72-81. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20252 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З історії вітчизняної та зарубіжної науки З історії вітчизняної та зарубіжної науки
spellingShingle	З історії вітчизняної та зарубіжної науки З історії вітчизняної та зарубіжної науки Максимів, Г. Доля Франкових казок в англомовному світі Народна творчість та етнографія
description	The main problems of the English translation of Ivan Franko's fairy-tales are explored in the article. A question is considered from point of three measurings of existence of the translated text: author's intention, intention of text and intention of translator. Reflected are main aspects, which it follows to take into account them to the translator during translation of fairy-tales, namely: recreation of character's chronotopos of the heroes; recreation of local chronotopos (proper names and geographical names); recreation of the ethnolinguistical component: a) pair formations of the lexical level (appendixes), b) realities, c) phraseology units, d) traditional fairy-tales formulae. From point of these aspects all existent English-language translations of I. Franko's fairy-tales are analysed.
format	Article
author	Максимів, Г.
author_facet	Максимів, Г.
author_sort	Максимів, Г.
title	Доля Франкових казок в англомовному світі
title_short	Доля Франкових казок в англомовному світі
title_full	Доля Франкових казок в англомовному світі
title_fullStr	Доля Франкових казок в англомовному світі
title_full_unstemmed	Доля Франкових казок в англомовному світі
title_sort	доля франкових казок в англомовному світі
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2008
topic_facet	З історії вітчизняної та зарубіжної науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20252
citation_txt	Доля Франкових казок в англомовному світі / Г. Максимів // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 72-81. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT maksimívg dolâfrankovihkazokvanglomovnomusvítí
first_indexed	2025-07-02T20:54:25Z
last_indexed	2025-07-02T20:54:25Z
_version_	1836570027749277696
fulltext	7272 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008 26 мая. – № 33. – С. 11, 13. Еще о Диканьских чехах // День. – 1862. – 31 марта. – № 25. – С. 10, 11. Еще о чехах переселенцах // День. – 1862. – 24 марта.– № 24. – С. 13–14. Відповідь на статтю “Чехи в Диканьке” // День. – 1862. – 17 марта. – № 23. – С. 14–16. 28 Памятная книжка Таврической губернии / Сост. стат. бюро губ. Земства под ред. К. Вернера. – Симф., 1889. – С. 420, 421. 29 Статистический справочник Таврической губер- нии: В 2 ч. / Сост. Ф. Андриевский, под ред. М. Бененсона. – Симф., 1915. – Ч. 1: Статистический очерк Таврической губернии. – С. 24. 30 Мохов В. Итак, Чехограду 125! // Мелитопольские ведомости. – 1994. – 2 июня. – № 63 (238). – С. 3. 31 Постановления Мелитопольского очередного уезд- ного земского собрания 47 очередной сессии созыва 27–30 ноября и 1–4 декабря 1912 г. Смета расходам на земские повинности по Мелитопольскому уезду на 1913 г., отчеты и приложения к ним. – Т. 2. – Галина Максимів ДОЛ Я ФРА НКОВИ Х К АЗОК В А НГЛОМОВНОМ У СВІ Т І У статті досліджено головні проблеми пере- кладу казок Івана Франка англійською мовою. Питання розглянуто із погляду трьох вимірів існування перекладного тексту: намір (intention) автора, намір тексту та намір перекладача. Ви- світлено головні аспекти, що їх слід враховувати перекладачеві при перекладі казок І. Франка, а саме: відтворення персонажного хронотопу ге- роїв; відтворення локального хронотопу (влас- них та географічних назв); відтворення етномов- ного компонента: а) парні утворення лексичного рівня (прикладки), б) реалії, в) фразеологічні одиниці, г) авторські новотвори – фразеологіз- ми, д) традиційні казкові формули. З погляду цих аспектів проаналізовано всі існуючі англо- мовні переклади казок І. Франка (у виконанні Б. Мельника, А. Гнідя, М. Скрипник, В. Щез- ни та Р. Карпішки). Новизна роботи полягає в тому, що це пер- ше системне дослідження рецепції казкотвор- чості І. Франка в англомовному світі. Дослідження виконано в рамках комплекс- ної наукової теми кафедри перекладознавства та контрастивної лінгвістики ім. Григорія Ко- чура Львівського національного університету ім. І. Франка “Ключові проблеми теорії та історії художнього перекладу. Концепція вишколу пере- кладачів”, а також держбюджетної теми “Україн- Мелитополь: тип. Лифшица, 1913. 32 Постановления Мелитопольского очередного уезд- ного земского собрания 41 очередной сессии созыва 9–13 ноября 1906 г. и чрезвычайного уездного земского собрания созыва 24 июня 1906 г. – Мелитополь: тип. Лифшица, 1906. – С. 515. 33 Материалы подворной переписи Мелитопольского узда. – Вып. І. – Таблицы сведений о крестьянском населении, скотоводстве, землевладении, землеиспользовании. Симферополь: Стат. бюро Таврического губ. земства, 1915. – ІV. – С. 48–166. 34 Постановления Мелитопольского уездного зем- ского собрания 35 очередной сессии созыва 27–29 сентября 1900 г. и чрезвычайной сессии 14 марта 1900 г. – Мелитополь, 1901. 35 Постановления Мелитопольского очередного уездного земского собрания 41 очередной сессии созыва 9–13 ноября 1906 г. и чрезвычайного уездного земского собрания созыва 24 июня 1906 г. – Мелитополь, 1906. – С. 422, 423. Lately within the framework of our state's history and culture studies there is the increase of interest to the national minorities which live on territory of Ukraine. From data of the last census of population of 2001 year, the quantity of the Czech population in the demographic list of the ethnic groups of our country diminished almost on the third as compared to previous numbers, which is linked with assimilative processes, from one side, and with the re-emigration of part of the migrants to Czechia, from another side. Taking into account such statistics, the study of original culture of the Ukrainian Czechs is not simply important, but is the urgent task of Ukrainian science, since the Czech cultural layer disappears quickly enough under the influence of different factors. 7373 З історії вітчизняної та зарубіжної наукиЗ історії вітчизняної та зарубіжної науки ський художній переклад як націєтворчий чинник: до історії української перекладної літератури”. Комунікацію в суспільстві можна розгля- дати як процес регулювання різних інтерпре- тацій та позицій. Сферою такого регулювання є літературна культура (термін Ю. Лотма- на) [7], у рамках якої і відбувається підготовка до сприйняття перекладу твору, його попере- днє читання. Переклад як текст іншої культу- ри часто є позбавленим національності, віку й навіть автора, тому він потребує посередника, якою і виявляється літературна культура. Лі- тературна культура й критика (як найбільш вагомий представник літературної культури) виявляються, отже, своєрідним кодом сприй- няття перекладу, при цьому текст перекладу може стати, залежно від специфіки цього коду, або декодуванням оригіналу, або його новим кодуванням. Значущість цих позатекстових процесів приводить до постійного переосмис- лення перекладу, перетворення перекладу в пере-переклад (термін А. Лефевра) як суму текстових, контекстових та інтертекстових ва- ріацій, що забезпечують комунікацію між ав- тором і читачем [14, 24, 25]. У цьому контексті окрім автора й читача варто виділити й третього комуніканта – пе- рекладача, за посередництвом якого, власне, й уможливлюється такий акт комунікації. Якщо розглядати літературну культуру загалом, а пе- рекладний текст як її елемент з погляду праг- матики, то можна виділити такі виміри існу- вання тексту, як намір автора, тобто рішення створити текст у рамках даної культури; намір тексту, тобто суму жанрових та стилістичних особливостей тексту; а також третій вимір, де, власне, задіюється уже третій комунікант – перекладач, – намір перекладача. При розгляді казкової спадщини І. Фран- ка під кутом зору авторського наміру слід зауважити, що матеріалом для неї послужи- ли казки та казкові мотиви багатьох літера- тур різних часів і народів. В одних випадках І. Франко “перелицьовував” уже сформовані набутки людського розуму, таким чином по- ширюючи їх згідно зі своєю культурною мі- сією. В інших – творчо розгортав вичитаний матеріал: розвивав та активізував думки й ідеї у своєму соціокультурному хронотопі, надавав образам “локального” колориту та посилював їхнє емоційне звучання [9, 46]. Як стверджує дослідник історії українського перекладу М. Москаленко, близько двад цяти п’яти років припадає на перекладацьку діяль- ність І. Франка. Як перекладач він не має в українському письменстві рівних ані за потуж- ністю й широтою охоплення явищ світової літе- ратури, ані за глибиною мистецької ерудиції, ані за напругою творчої волі, спрямованої на гра- ничне розширення духовних обріїв української культури. І. Франко, розгортаючи свою масш- табну діяльність із усебічної модернізації та розбудови української літератури, бачив необ- хідність її повноцінного позиціонування в сві- товому культурному контексті. Пізніша відома формула М. Зерова “ad fontes” (“до джерел”) – до джерел європейської культури – якнайпов- ніше характеризує Франкову творчу працю в царині перекладу, із тим лише уточненням, що, на відміну від учасників дискусій 1920-х років, І. Франко аналізував і творчо опрацьовував не тільки античні – давньогрецькі та римські – підвалини “культурної Європи” (хоч і їх, зви- чайно, теж), а й світ біблійний, показові явища давньоєврейської історії та письменства, а та- кож і набагато давнішу від античності та старо- завітної доби праісторію людства – літературу Шумеру, Аккаду, Вавилону [8]. Так, поема-казка “Лис Микита” є авторською переробкою за мандрівним мотивом, відомим у багатьох культурах як Мотив про Лиса, а “Коли ще звірі говорили” є збіркою на мотиви казок ін- дійських (зі збірки “Панчатантра”), російських (зі збірки А. Афанасьева), грецьких, перських, німецьких (казки братів Грімм) і сербських. У пе- редмові до збірки автор пише: “Я старався віддати якомога найліпше тон і спосіб вислову найкращих казок, записаних із уст нашого народу, бажаючи й отсі чужі зробити так само нашими... Маючи на оці мету більше педагогічну, ніж чисто наукову, я не вагався декуди відступати від оригіналів, уво- дити нові мотиви в старий засновок...” [15, 75]. Мова казок автора багато забарвлена лекси- кою національного характеру, про що особливо 7474 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008 яскраво засвідчує велика кількість етнолексем. Саме в етнолексемах, що ними так щедро пе- ресипані казки Франка, простежується куль- турний шлях духовного розвитку народу. Цей аспект життя слова яскраво постає у фольк- лорних текстах. Казки містять багато зама- льовок із життя українського народу, картини побутових сцен [3, 204]. Діалоги персонажів відкривають “культурний контекст комуні- кативних актів, українські традиції мовного етикету” [10, 443]. Як один із найяскравіших проявів національної самобутності, мова укра- їнського фольклору зберігає й передає наступ- ним поколінням особливості світосприймання народу, факти його історії, картини соціаль- ного та родинного побуту, найрізноманітніші гами людських почуттів та оцінок, втілених у відшліфовані словесно-виражальні форми, значною мірою символізовані [1, 1]. Бачимо, що автор мав намір збагатити українську лі- тературу мотивами казок інших народів та донести ці казки до дітей з метою насамперед дидактичною, тим самим прилучаючи їх як до надбань світової літератури, так і до багатств фольклору рідного народу. Другий вимір існування тексту – це намір самого тексту. Намір тексту визначають за двома критеріями – приналежності до жан- рового стилю та визначенням жанрової домі- нанти. Жанровий стиль – це композиційно- мовленнєве виконання жанрового канону, виразна іпостась змістовності жанру як форми. Поняття жанрового стилю генетично пов’язане з усною народною творчістю, де жанр і стиль чітко взаємозумовлені. Жанровий стиль визна- чає вибір жанрової матриці і тому зумовлює сти- льове очікування, яке реалізується у достатньо усталеному наборі мовних прийомів і характері їх системного зв’язку. Жанрова домінанта – це визначальна жанрова характеристика твору, його жанрова концепція [6, 199]. Жанровий намір тексту важливо враховувати при перекладі, оскільки той самий жанр може не- сти різне смислове навантаження в системі жан- рів різних літератур і, відповідно, зумовлювати різне стильове очікування. Так, деякі відмінності простежуємо вже в жанровому визначенні каз- ки. За Українською літературною енциклопе- дією, казка – це один із основних жанрів усної народно-оповідальної творчості. Казки близькі до сказань, саг, переказів, легенд, епічних пісень, відомі з найдавніших часів у всіх народів світу. Енциклопедія Британіка визначає казку як диво-оповідку (wonder tale), що містить чарівні елементи та пригоди, хоча не обов’язково про фей (fairy-tale дослівно – казка про фей). Тут також наголошується на відсутності чітких розмеж- увань між народною та літературною казкою, оскільки з давніх часів казки народні часто ляга- ли в основу казок літературних (чи авторських), і навпаки, літературні казки, здобувши популяр- ність, поширювалися в усній традиції. Останнє є особливо важливим у контексті цього дослі- дження, оскільки казки І. Франка є авторською обробкою мандрівних мотивів, що в основу їх покладено фольклорні особливості народних казок [13, 50, 51]. Енциклопедія Американа ви- значає термін “казка” як синонім до “традиційної казки”, що є популярною серед дітей. Перекла- дачеві слід враховувати ці нюанси залежно від цільового читача, хоча у випадку англомовного перекладу, зважаючи на глобальність англійської мови, важко розраховувати на якогось конкрет- ного, тобто географічно локалізованого цільового читача [11, 150]. Жанрова домінанта також акцентується по- різному. В українській жанровій системі коорди- нат головною жанровою особливістю казки визна- чають вигадку та розважальність. Сюжет казки завжди викінчений, динамічний, фізичні й духовні якості персонажів гіперболізовані. Ідея торжества добра над злом утверджується оптимістично: до- бро неминуче перемагає, і все завершується щас- ливою кінцівкою. Британська жанросистема подає жанрову домінанту казки у висвітленні психологів XX ст., а саме: З. Фрейда, К. Юнга та Б. Бет- лгайма, як прояв всесвітніх страхів та бажань. На думку Б. Бетлгайма відверто жорстокий характер деяких народних казок пояснюється їхньою де- дуктивною функцією; вони сприяють природно- му та необхідному переходу дитини в кожну на- ступну фазу розвитку та ініціації. На відміну від 7575 З історії вітчизняної та зарубіжної наукиЗ історії вітчизняної та зарубіжної науки української системи жанрів, британська не визна- чає щасливий кінець одним із основних елементів, і навіть цілком виправдовує його протилежність. Американська жанросистема відсуває дидактич- ну функцію на друге місце, на першому тут – еле- мент розваги, що включає здійснення бажань та самоідентифікацію читача з головним героєм чи героїнею. Тут перекладачеві варто враховувати специфіку жанросистеми цільової літератури, як і своєрідності цільової літературної культури. Щодо наміру перекладача, то насамперед перекладачеві слід відштовхуватися від двох на- мірів тексту-джерела – наміру автора та наміру самого тексту. Поза тим, перекладач завжди по- винен усвідомлювати той факт, що “чистих” тек- стів у культурі практично не існує. Так, В. Тороп виділяє інтертекстовий переклад, що зосеред- жує увагу на визначенні співвідношення свого- чужого в структурі та концепції тексту перекладу. Постає необхідність визначення маркованості- немаркованості, впізнаваності-невпізнаваності, конкретності-неконкретності чужих елементів (цитат, перифраз, алюзій і т. п.) у тексті [14, 13, 14]. В інтертекстовому перекладі важливим є ро- зуміння авторської стратегії та виділення тексто- вої домінанти. Разом із структурою тексту слід вивчати структуру світу в тексті, співвідношення хронотопів авторського зображення дійсності, художньої концепції твору й персонажного хро- нотопу. Єдність тексту полягає в процесі вза- ємосплетіння внутрішньо- та позатекстових еле- ментів, планів вираження та змісту [14, 17, 18]. За Ю. Лотманом, кожен художній текст є по- ліфонічним. Так, намір перекладача складає від- творення тексту на основі перекладацького ана- лізу, а не опис тексту оригіналу засобами цільової мови. Функцією перекладознавчого аналізу є виявлення домінанти, того рівня чи елемента, на якому передусім і досягається єдність тексту. З погляду перекладацького наміру щодо відтворення казок І. Франка важливими є пе- рекладацькі рішення з таких питань: 1) відтворення персонажного хронотопу героїв; 2) відтворення локального хронотопу (влас- них та географічних назв); 3) відтворення етномовного компонента: а) парні утворення лексичного рівня (прикладки), б) реалії, в) фразеологічні одиниці, г) авторські новотвори, фразеологізми, д) традиційні казкові формули. Відтворення персонажного хронотопу. Як відомо, казки І. Франка є авторською ін- терпретацією мандрівних сюжетів та мотивів багатьох часів і народів. Слід наголосити саме на слові інтерпретація, оскільки ці сюжети та мотиви переважно відділені від хронотопу зображення дійсності тексту оригіналу (ска- жімо, індійської казки), як і від персонажного хронотопу (так, у казці “Фарбований Лис” го- ловним персонажем виступає Лис, хоча в ори- гіналі, себто в індійській казці, це був шакал). Сюжети та мотиви вплетено в тканину україн- ських традицій та фольклору. Визначення межі свого-чужого в тексті, звичайно, залишається за перекладачем. Інтерпретація у фольклорі, скажімо, того ж героя може бути іншою. У фольклорі різних народів за різними героями закріплені відмінні характерис- тики, при цьому часто мотивація вчинків персонажів-тварин є немотивованою. Вони поводяться так, як їм і належить поводити- ся за традицією, реакції у відповідних си- туаціях є цілком передбачуваними. Так, у східнослов’янських казках (російських, укра- їнських, білоруських) Лисиця завжди по- кладається на свої хитрощі, Вовка, навпаки, легко обдурити, Ведмідь є вайлуватим, Пів- ень – хвалькуватим, Осел – упертим, За- єць – слабким і лякливим. У кельтському фольклорі Заєць зовсім не фігурує; натомість зображується Кролик, виступаючи посланцем мудрості богів та передвісником майбутнього. Якщо розглядати фольклор СИТА, то тут та- кож відомим персонажем є саме Кролик, Бра- тик Кролик із Афро-Американського циклу. Персонажний хронотоп його, однак, є цілком відмінним від персонажного хронотопу Зайця в східнослов’янській казці, якщо, звичайно, брати Кролика персонажем-відповідником 7676 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008 Зайця, до чого часто вдаються перекладачі казок, і що засвідчується в перекладах казок І. Франка [16; 17; 18; 19]. Братик Кролик – сміливець та поборювач правди, що відвойовує свої права в Лиса, Вовка, Ведмедя та інших звірів і символізує боротьбу проти рабства. Вирішення дилеми розмежування свого- чужого в тексті перекладу, як у вищенаведе- ному прикладі, збереження персонажа на рівні денотативного відповідника (Hare), чи заміну його на відповідник конотативно-символічного рівня в цільовому тексті в рамках цільової лі- тературної культури (Rabbit), звичайно ж, за- лишається за перекладачем. Відтворення локального хронотопу. Власні назви та назви персонажів казок яскраво творять локальний колорит казок І. Франка. Наприклад, Лис Микита є не просто іменем героя, а волаю- чим іменем. Так, серед фольклорних зразків, зі- браних І. Франком та зафіксованих у “Галицько- руських народних приповідках”, антропонім Микита зустрічаємо двічі – це приказка, за- писана в Коломиї, “не кпити з Микити, бо й Микита вміє кпити”, та ідіома “микитиш ти щось, небоже” (у значенні – хитруєш, крутиш), записана в Нагуєвичах. Очевидно, емоційна на- сиченість антропоніма Микита, як і актуалізо- вана сигніфікативна функція, спонукали пись- менника назвати ним лиса. Передача антропоніма, який, окрім усього, ще й винесено в назву казки, ставить перед перекладачем дилему. При транскрипції іме- ні зберігається національна форма назви, що в перекладі функціонує як екзотизм, зберіга- ється, навіть акцентується, сема “локальності”, що переходить у сему “чужинності”, але втра- чається символічне значення. При перекла- ді внутрішньої форми антропоніма повністю нівелюється національний характер назви, а, отже, і твору, де лис виступає не тільки голов- ним героєм, а й уособленням симпатій автора, які значною мірою відображені в імені. Пере- кладачі поєднали два шляхи, назвавши свої версії перекладу “Fox Mykyta”, проте в тексті перекладу неодноразово називаючи його та- кож Fox the Sly [16; 17; 18; 19]. У поетичному перекладі Б. Мельника цей антропонім, Лис Микита, передано надзви- чайно цікаво – еквівалентом на рівні мікротек- сту. Перекладач зберігає ім’я головного героя Fox Mykyta, і про це говорить ще в передмові до свого перекладу: І am inviting you hereby / To meet a fox nicknamed The Sly / (He’s called Mykyta in Ukraine / And this name, too, he will retain). Це дуже цікавий перекладацький хід, який додає неординарності перекладові [17]. Локальний хронотоп твору також створю- ється географічними назвами: Магерів [17, 208], Львів [17, 74], Говерла [17, 106], Чорногора [17, 106], Черемош [17, 106], Підгір’я [17, 184]. Метод транслітерації тут використовується не завжди, адже він просто вносить у текст екзотичну на- зву. Так, методом транслітерації передано назви Львів [17, 74], Говерла [17, 106], Чорногора [17, 106], Черемош [17, 106], хоча не дуже приємно бачити транслітерований русизм Lvov [19, 134] у перекладі А. Гнідя. Навпаки, Lviv [16, ПО] у найновішому перекладі Р. Карпішки милує око. Крім цього, перекладачі також вдаються до кон- текстуального еквівалента Lionburg [17, 169; 18, 111] та Lion City [19, 117], оскільки Львів у тек- сті – це столиця, де засідає Цар Лев. Р. Кар- пішка є дуже чутливим до власних назв, він не тільки транслітерує назву Чорногора [17, 106], а поруч також подає кальковану назву – Black Mountain [16, 70]. Така чутливість може поясню- ватися його українським походженням, а також тим, що він вважає, що його власне прізвище – Карпішка, походить від назви гір Карпат. Перекладачі не завжди транслітерують власні назви, це може залежати від функції, що її виконує власна назва в тексті. Так, жоден з перекладачів не транслітерує Магерів [17, 208]. Назва містечка використовується в си- туації, коли Лис Микита перехитрив Вовчи- цю, заманивши її в криницю, що дало йому самому можливість вибратися. Отже, підні- маючись вгору у відрі, тоді як Вовчиця спус- кається вниз, він каже: “Ну, тітусю, будь здорова, // Я спішу до Магерова” [17, 208]. Магерів колись був регіональним центром проведення ярмарки, тому, кажучи це, Лис, 7777 З історії вітчизняної та зарубіжної наукиЗ історії вітчизняної та зарубіжної науки мабуть, має на увазі, що зараз він вибрався з халепи і збирається повеселитися, адже похід на ярмарок – це завжди весело. Р. Карпішка калькує семантику власної назви – I’m off to Country Fair [16, 138], тоді як інші перекла- дачі використовують метод уподібнення, вво- дячи в текст власні назви цільової культури: Ypsilanti [19, 142] та Honolulu [17, 209]; остан- нє місто – це великий порт і торговий центр. Відтворення етномовного компонента. Однією із функцій фольклору є інтимізую- ча функція, коли будь-які словотвірні варі- анти / засоби, реалії, все, про що мовиться, незалежно від його реального світу в опозиції добро-зло, оформляється здрібніло-пестливими засобами. Інтимність, ліризм, здрібніло- пестливий характер, ставлення, оцінка належать до психологічних констант. Це те, що лежить на поверхні уснопоетичної ліричної мови й тому насамперед знайшло відтворення в художньому стилі, який психологічну константу з фольклору переймав як основну ознаку оповідача з народу. Психологічна константа, однак, не означає мов- ної незмінності – кожний творець видобуває із загальнонародної мови свої образи й тонко від- чуває естетичну природу слова [2, 30]. Одна з виразних стильових ознак фольклор- ної мови – постійне творення складних слів – іменників, дієслів, прикметників, прислівників. Народнопісенна мова актуалізує динамічну ознаку у формі іменникової прикладки, збіль- шуючи вагу складних парних утворень, моти- вованих підрядними словосполученнями [2, 65–68]. Попри характерні для народної казки взагалі парні найменування героїв – Вовчик- братик [15, 81] // Brother Wolf [20, 10]; Лисичка-сестричка [15, 105] // Sister Vixen [20, 37], І. Франко у своїх казках “Коли ще звірі говорили” використовує й контекстуальні но- вотвори за фольклорними моделями – ловці- молодці [15, 81] // a group of young hunters [20, 10], їжаче-небораче [15, 105] // Hedgehog, old dear! [20, 37] Сорока-білобока [15, 105] // the white-winged Magpie [20, 37]. Творення складних слів у народнопісен- ній мові спирається на потенційні можливості конкретно-чуттєвої образності, закладеної у віддієслівних формах, на асоціативне зближен- ня понять і утворення парних комплексів, які можуть існувати або як однорідні члени, або як підрядна конструкція, не утворюючи складно- го слова, наприклад, Куниця, молода діви- ця [15, 105] // Coon, the young maiden [20, 37], або як парне найменування ловці-молодці [15, 81] // a group of young hunters [20, 10]. Такі парні найменування з інтимізуючою функцією є надзвичайно складними для пере- кладу, тому часто при передачі цільовою мовою передається поверхнева структура найменуван- ня, тобто денотативне його значення – Вовчик- братик [15, 81] // brother Wolf [20, 10] – із повним ігноруванням глибинної структури й функціонального навантаження. При відсутнос- ті в мові перекладу функціонального відповід- ника, як у цьому прикладі, перекладач може ви- користати й відповідник на конотативному рівні, конотація якого відрізняється від оригіналу. Авторські новотвори за фольклорни- ми моделями ловці-молодці [15, 81], їжаче- небораче [15, 105] та Сорока-білобока [15, 105] передані нейтралізованим перифразом з нульовим конотативним фольклорним забарв- ленням a group of young hunters [20, 10] – функ- ціональним еквівалентом, що передає інтимізо- ване звертання в англійській мові Hedgehog, old dear! [20, 37] та компресованим атрибутивним композитом, характерним для англійської мови the – white-winged Magpie [20, 37]. Іншою особливістю казок Івана Франка є вживання реалій. Структурно вони належать до різних типів, найчисленнішими з них у тексті є реалії-одночлени. Серед них – історичні реалії, як от гайдамака [17, 6], козак [17, 58], була- ва [17, 58], назви титулів – цар [17, 62], назви релігійних посад та обрядових предметів – па- ламар [17, 178], хавтур [17, 178], корогви [17, 6], реалії, що пов’язані з житлом – стріха [17, 88], світлиця [17, 64], ґанок [17, 28], призьба [17, 62], спіжарня [17, 66], комора [17, 74], димарня [17, 88], бантина [17, 88], сіни [17, 90], тік [17, 90], обора [17, 32], цямрована криниця [17, 206]. Численні також структурно-конотативні реалії зі 7878 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008 зменшувальними та збільшувальними суфіксами та клична форма – Лисенята [17, 48], поросят- ка [17, 118], Вовчисько [17, 188], вашеці [17, 208], Мурцю [17, 48], Яцуню [17, 134], вуйку [17, 28]. Щодо відтворення реалій у перекладі, най- більш частотними методами, що ними послуго- вуються перекладачі, є гіперонімічне перейме- нування, транспозиція на конотативному рівні та метод уподібнення. Метод уподібнення найчас- тіше використовується для передачі назв житла, наприклад, комора [17, 74] (окрема будівля для зберігання зерна) в перекладі стає pantry [17, 75; 18, 52; 19, 117] (маленька кімната в будинку, з по- лицями та шафками для зберігання їжі). Контекстуальне розтлумачення реалій ви- користовується для назв страв національної кухні: вишняк [17, 62] (вишнівка – вишнева наливка; наливка – спиртний напій, настояний на фруктах) – homemade cherry wine [18, 43]. Часто перекладачі, окрім розтлумачення, транслітерують реалію. Цей метод комбінованої реномінації часто використовує Р. Карпішка. Так, реалія гайдамака [17, 6] (учасник народно- визвольної боротьби XVIII ст. на Правобереж- ній Україні проти польсько-шляхетського гніту) транслітерована та одночасно пояснена зноскою внизу сторінки – historic freedom fighter; Free Cossack in Ukraine [16, 8]. Метод транспозиції на конотативному рівні найчастіше використовується для відтворен- ня структурно-конотативної реалії. Вживання великої кількості слів зі зменшувальними та збільшувальними суфіксами, а також клична форма роблять текст колоритним, однак для перекладача створюють великі труднощі. Ме- тод транспозиції на конотативному рівні тут є найкращим вирішенням проблеми, оскільки перекладач повинен намагатися зробити текст перекладу однаково колоритним для цільо- вого читача [4]. Перекладачі вдаються до за- стосування засобів, характерних для цільової мови, як от зменшувальні суфікси: – ish поро- сятка [17, 18] – small pinkish brood [17, 119], суфікс – let piglets [19, 124], суфікс – у лисеня- та [17, 138] – kitties [19, 128], також використо- вують лексеми-відповідники на конотативному рівні Баранове [17, 12] – Muttons [19, 105] (гу- мористичне позначення для Rams), проводять лексикалізацію введенням додаткової лексеми Бараниська [17, 14] – awful Rams [18, 14]. У прикладі далі автор уводить два при- слівники з димінутивним суфіксом, які одразу роблять висловлювання колоритним, роблять мову живою та багатобарвною. Побачили царські слуги, з криком кинулися за Вороною, а та простісінько до своєї верби, кинула ланцюжок у Гадючину нору, а сама сіла собі на іншім дереві близенько та й глядить, що з того буде (Ворона і Гадюка) [15, 105]. Як зазначає А. Содомора, аналізуючи подібний приклад у Франка, “Вислів від са- міського царя – наче відгомін латинського ab ipsissimo rege (суфікс латинського суперляти- ва –issim перегукується з нашим демінути- вом – іськ(-ісіньк) <...> Зараз і заразісінь- ко – не одне й те ж саме, як не одне й те ж саме лат. cito, швидко – і citissime, якнайшвид- ше, негайно: наш суфікс -ісіньк, виконуючи роль демінутива, має ще й відтінок суперля- тива, найвищого ступеня; у тому заразісінько (як теперінька замість тепер, нинька замість нині) – ще й усмішка, яка додає колориту розмовній мові, власне, робить її живою, роз- мовною мовою, що уникає безбарвності зараз, тепер, нині тощо” [12, 343]. Часто перекладачам не вдається відтвори- ти реалію в перекладі через об’єктивні при- чини – відсутність відповідної граматичної форми в цільовій мові. Такою граматичною лакуною є клична форма, хоча ми бачимо, що Р. Карпішка сміливо калькує її в тексті пере- кладу – Murtsy [16, 33], Murtsyu [16, 34]. Значущим з погляду реалізації перекла- дацького наміру є відтворення фразеологіз- мів. Великий відсоток їх перекладено методом калькування. Труднощі, що їх долали перекла- дачі, простежуються за такими даними – ба- гато фразеологізмів, що мають високий рівень національного колориту, передані лише на се- мантичному рівні, тобто за допомогою пере- фразування. Ще один показник, що засвідчує високий ступінь відтворення національного 7979 З історії вітчизняної та зарубіжної наукиЗ історії вітчизняної та зарубіжної науки колориту – це нульовий переклад, тобто опу- щення фразеологічної одиниці. У трьох пере- кладах він достатньо низький. Калькування – спосіб передачі, який най- краще сприяє збереженню національного коло- риту [5]. Такий спосіб передачі фразеологізмів переважно використано при перекладі фразе- ологічних порівнянь. Це й зрозуміло, адже за допомогою калькування порівнянь перекладачі доносять до читача перекладу спосіб мислення народу культури оригіналу, те, як він порівнює різні поняття та ситуації на основі спостере- ження за світом. Це такі приклади, як іти, мов на відпуст з корогвами [17, 6] – They came like a parade of pilgrims [18, 10]; струснути когось, мов грушу [17, 16] – shook poor Jack like a pear tree [19, 106]; збитий, мов кисле ябко [17, 56] – Battered like a pickled apple [19, 113]; щось для когось неначе хрін [17, 20] – are just like horseradish [17, 21]; щось для когось – з маслом каша [17, 30] – The court for me – a kasha dish! [17, 31]; роздерти щось, мовби гречку грабав біс [17, 56] – Like the devil’s very rake [19, 113]. Крім цього, кальковано також ідіоми, що описують поведінку людей та різ- ні психологічні реакції язик свербить (щось сказати) [17, 156] – My tongue starts itching right away [18, 104]; щось пупом попливе (як надлишок) [17, 34] – All bare navel’ll spill in spell [16, 34]. Такий метод відтворення, як калькування, виправдано вживати також для передачі ідіом, що містять фольк лорні еле- менти, оскільки тоді, особливо якщо вони ще й пояснені в контексті, вони вводять елемент екзотичної культури та розбурхують уяву чи- тача – скарб царя Гороха [17, 92] – King Pea’s treasure [16, 62; 17, 93; 18, 66]. Ще однією особливістю наявності ет- номовного компонента в тексті є авторські новотвори-фразеологізми, які також заслуго- вують на особливу увагу при відтворенні поеми- казки “Лис Микита”. Це – узагальнення, що їх робить автор про життя, побудовані за моделлю прислів’їв та приказок, та власне ними не є. Це слід брати до уваги при перекладі, адже їх вар- то також відтворювати за моделлю прислів’їв цільової мови, а не просто контекстуально. Таких одиниць у поемі-казці тридцять, і їх можна класифікувати тематично так – кон- текстуальні висновки, що їх робить автор на основі конкретних описаних ситуацій: Зго- лоднів – то й спобожнів! [17, 172] – Hunger drives your godly state! [16, 132]; такі, що пода- ють критику суспільного ладу: То-то й є наш лад, нівроку: // Без протекції ні кроку! [17, 180] – Such shows our state’s sad condition – // Lack protection? Face perdition! [16, 119]; релі- гійні постулати: Та що вдіємо! // Що боже, Богу треба заплатить! [17, 132] – But what’s God’s to God I render; // With God settle my account [19, 126]; традиції: Ти по давньо- му звичаю // Просьбу вволь мені одну [17, 84] – Please hear me out, oh, King, allow // The age-old custom to stand now // And grant my plea before my end [17, 85]; передача народної мудрості Повідають мудрі люде: // Прибудь розум, щастя буде [17, 194] – Wise, sage folks say – words all know: // Waken mind first, luck will follow! [16, 128]; або такі, що загалом ти- пові для казок і є їх морфологічними форму- лами: Тут кінчиться наша казка. // Всім, хто слухати був ласка, // Дай же боже мно- го літ! І / Най і наш весь сум пропаде! // А тим, хто нам коїть зради, // Най зійдеть- ся клином світ! [17, 230] – The story ends. As Fox takes leave, // He wipes his eyes upon his sleeve // And says to those who read this tale: // May you be happy, free of woes! // And as for your relentless foes, // May all their plots against you fail! [18, 148]. І останньою, проте не менш важливою особ- ливістю казок І. Франка, на яку слід зважати, є традиційні формули казки. Особливо ши- роко представленими в казках І. Франка є іні- ціальні формули, менш представлені фінальні, а серединні формули не представлені майже зовсім. Ці формульні елементи казкової опові- ді також певною мірою характерні для англій- ських казок, проте в українському фольклорі вони набагато розмаїтіші та багатші. 8080 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008 Ініціальні формули з прямим запереченням заперечують існування художньої реальності, що представлена в казці. Се, мої дітоньки, не є історія, а прак- тика. То ніби-то так: брехали старі люди, та й я за ними брешу. Бо, певно, ніхто там при тім не був, як Заєць з Іжем сперечали- ся. А проте воно мусить бути правда, бо мій небіжчик дідусь, коли мені се оповідав, усе говорив: “Я там при тім не був, але се мусить бути правда, бо мені се старі люди повідали, а старим людям пощо брехати?” Слухайте ж, як то воно було. Була свята неділенька, під осінь уже, саме коли гречки відцвітали. Сонічко зійшло ясно на небі, вітрець теплий проходжувався по стернях, жайворонки співали високо-високо в повітрі, пчілки бриніли в гречанім цвіті, а люди, святочно повбирані, йшли до церкви. Все, що жило, радувалося милою дниною, і Їжак також: (Заєць і Їжак) [15, 92]. // Опу- щено в перекладі. Ця формула рясніє національно забарвле- ними елементами, які передають атмосферу свята в Україні. Це і може бути причиною того, чому формула, якою починається казка “Заєць і Їжак”, опущена в перекладі. Крім того, в ній показана правдивість авторської оповіді – події відбуваються в Україні; є згадка про українську традицію іти до церкви в неділю; також подано опис природи влітку, побаченої очима українця. Деякі фінальні формули передають на- родну мудрість. У них подано приказки, що ілюструють вирішення конфлікту казки, або ж у них складається нова приказка на основі синтаксичних зразків існуючих у мові прика- зок. Наприклад, приказка Хто хитрощами та підступом воював, той від підступу й погиб не зареєстрована в лексикографічних джерелах, однак за синтаксичною структурою вона нагадує існуючу – Хто змок, той води не боїться, або ж іншу, що навіть за морал- лю схожа, – Хто чим воює, від того й гине. У перекладі важливо брати це до уваги та нама- гатися відтворити зміст на основі синтаксичної моделі приказки в цільовій мові: Не who deals in cunning and deceit, will also meet his end by deceit. Ця перекладена приказка побудована на моде- лі: Не who laughs last laughs best. Таке-то бачите: хто хитрощами та підступом воював, той від підступу й по- гиб. (Лис і Дрозд) [15, 91] // As you can see – he who deals in cunning and deceit, will also meet his end by deceit [20, 23]. Іноді казка стає такою популярною, що на- родна мудрість, зафіксована на прикладі цієї конкретної казки, перетворюється на приказ- ку. Прикладом є казка “Фарбований Лис”. Е, я то давно знав! Я на нім пізнався, як на фарбовнім Лисі. Перекладач використовує трансформова- ну ідіому to see through somebody у поєднанні з калькованим епітетом the painted fox. Вибір іді- оми хороший, оскільки в ній відтворена експре- сивність фрази, однак національне забарвлення, що його вислів встиг набрати в українській мові, з об’єктивних причин не може бути відтвореним. І від того часу пішла приповідка: коли чоловік повірить фальшивому приятеле- ві і дасть йому добре одуритися; коли який драбуга отуманить нас, обідре, оббреше і ми робимося хоть дрібку мудрішими по шкоді, то говоримо: “Е, я то давно знав! Я на нім пізнався, як на фарбованім Лисі”. (Фарбова- ний Лис) [15, 128] // These events gave rise to a proverb. When a man believes a false friend and lets himself be fooled, when some mischievous fellow deceives us, fleeces us or slanders us, and we become a little wiser from the harm done to us, we say, “Oh, I’ve known it for a long time! I saw through him as easily as through a painted fox!” [20, 59]. На основі всього викладеного можна зро- бити такі висновки. Казки І. Франка, напи- сані за мотивами зразків світової скарбниці народного фольклору, відносять також і до скарбів української літератури, адже автор успішно перекладав їх на національний ґрунт, використовуючи фольклорне мовлення та ба- гаті українські казкові традиції. Цей фактор є дуже вагомим при розгляді перекладів казок І. Франка, зокрема англійською мовою як мо- вою світовою, адже вдале відтворення їх на- 8181 З історії вітчизняної та зарубіжної наукиЗ історії вітчизняної та зарубіжної науки ціонального колориту сприяє популяризації української культури. Перекладачам поеми-казки І. Франка “Лиc Микита” (Б. Мельник – 2 переклади, А. Гнідь та Р. Карпішка) вдається адекватно відтворити значну частину національного за- барвлення казок у перекладі. Про це свідчать стратегії, що їх застосовують перекладачі при роботі з текстами. Значною мірою вони вда- ються до принципу очуження перекладу, часто калькуючи фразеологічні одиниці та застосо- вуючи метод комбінованого перейменування при відтворенні реалій. Перекладачі збірки казок “Коли ще звірі говорили” (М. Скрипник та В. Щезни) мен- шою мірою відтворюють національний коло- рит казок, тут простежуються деякі опущення власне таких елементів тексту. Однак зважа- ючи на рік видання цього перекладу (1984), можна сказати, що навіть так казки сприяли донесенню до світу хоча б невеликої інформації про українську літературу. У перспективі цього дослідження плануєть- ся дослідити роль перекладів казок І. Франка в полісистемі британської та американської літератур, а також методом проведення без- посередніх польових досліджень із цільовою аудиторією (дітьми відповідного віку) – про- аналізувати рецепцію казок І. Франка в англо- мовному світі. 1. Василько З. Символізація значення слова в укра- їнському фольклорному мовленні (на матеріалі фауноназв у казках, піснях і пареміях). Автореф. дис. ... канд. філол. наук. – К., 2003. 2. Єрмоленко С. Фольклор і літературна мова. – К., 1987. 3. Закревська Я. Мовні засоби відтворення націо- нального колориту в казках І. Франка // Дослідження творчості Івана Франка. – Вип. 2. – К., 1959. – С. 202–217. 4. Зорівчак Р. Реалія і переклад. – Л., 1989. 5. Зорівчак Р. Фразеологічна одиниця як перекла- дознавча категорія. (На матеріалі перекладів творів української літератури англійською мовою). – Л., 1983. 6. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. – Чернівці, 2001. 7. Лотман Ю. Структура художественного тек- ста. – М., 1970. 8. Москаленко М. Нариси з історії українського перекладу // Всесвіт. – 2006. – № 5, 6. 9. Пастух Т. Параметри художнього мислен- ня Івана Франка: між емпіричною дійсністю і книжковою віртуальністю // Тези доповідей XVI-ї щорічної наукової конференції, присвяченої 145-річчю від дня народжен- ня І. Франка (17–19 жовтня 2001 року). – Л., 2002. – С. 46, 47. 10. Прихода Я. Про що і як звірі говорили у казках Івана Франка (деякі аспекти лінгвістичної праг- матики) // Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин: Матеріали міжнар. наук. конф. – Л., 1998. – С. 441–443. 11. Радчук В. Переклад у контексті глобалізації лінгвосфери // Філологічні студії. – № 2. – Луцьк, 2002. – С. 146–157. 12. Содомора А. Студії одного вірша. – Літопис. Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. 13. Тихолоз Н. Казкотворчість Івана Франка (генологічні аспекти) / Відп. ред. Є. К. Нахлік. – Л., 2005. 14. Тороп С. Тотальный перевод. – Тарту, 1995. 15. Франко І. Коли ще звірі говорили: Казки для дітей // Твори: У 50 т. – К., 1979. – Т. 20. – С. 74–172. 16. Fox Mykyta. Verses in free translation / From Ivan Franko’s Ukrainian Classic “Lys Mykyta” by R. B. Karpishka, illustr. by E. Kozak. – Lviv, Ukraine; Montreal, Canada, 2002. 17. Franko I. Fox Mykyta / Eng. Version by B. Mel- nyk [a bilingual edition]. – Toronto, 2001. 18. Franko I. Fox Mykyta / Tr-ted by B. Melnyk. – Mon- treal, 1978. 19. Ivan Franko: Moses and other poems / Tr-ted from Ukr. вy A. Hnidj. – N.-Y.: Vantage Press INC. 20. When the Animals Could Talk: Fables. – Kiev: Dnipro Publishers, 1984. The main problems of the English translation of Ivan Franko's fairy-tales are explored in the article. A question is considered from point of three measurings of existence of the translated text: author's intention, intention of text and intention of translator. Reflected are main aspects, which it follows to take into account them to the translator during translation of fairy-tales, namely: recreation of character's chronotopos of the heroes; recreation of local chronotopos (proper names and geographical names); recreation of the ethnolinguistical component: a) pair formations of the lexical level (appendixes), b) realities, c) phraseology units, d) traditional fairy-tales formulae. From point of these aspects all existent English-language translations of I. Franko's fairy-tales are analysed.

Доля Франкових казок в англомовному світі

Institution

Ähnliche Einträge