Народні промисли та ремесла Поділля: історико-етнографічні дослідження краю ХІХ–ХХ ст.

It is possible to select three basic periods in research of folk trades and handicrafts of Podillya: 19th – the beginning of 20th centuries, 1920s – 1960s, and 1970s up to now. The first period is characterized by ponderable contribution of the foreign and Russian researchers to the development of п...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Ющенко, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2008
Назва видання:	Народна творчість та етнографія
Теми:	Трибуна молодого дослідника
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20254
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Народні промисли та ремесла Поділля: історико-етнографічні дослідження краю ХІХ–ХХ ст. / О. Ющенко // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 92-98. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-20254
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-202542011-05-25T12:04:14Z Народні промисли та ремесла Поділля: історико-етнографічні дослідження краю ХІХ–ХХ ст. Ющенко, О. Трибуна молодого дослідника It is possible to select three basic periods in research of folk trades and handicrafts of Podillya: 19th – the beginning of 20th centuries, 1920s – 1960s, and 1970s up to now. The first period is characterized by ponderable contribution of the foreign and Russian researchers to the development of поділлєзнавство, the second – by the development and becoming of Ukrainian ethnologic science. The third period is most fruitful in the research of the noted problem. 2008 Article Народні промисли та ремесла Поділля: історико-етнографічні дослідження краю ХІХ–ХХ ст. / О. Ющенко // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 92-98. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20254 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Трибуна молодого дослідника Трибуна молодого дослідника
spellingShingle	Трибуна молодого дослідника Трибуна молодого дослідника Ющенко, О. Народні промисли та ремесла Поділля: історико-етнографічні дослідження краю ХІХ–ХХ ст. Народна творчість та етнографія
description	It is possible to select three basic periods in research of folk trades and handicrafts of Podillya: 19th – the beginning of 20th centuries, 1920s – 1960s, and 1970s up to now. The first period is characterized by ponderable contribution of the foreign and Russian researchers to the development of поділлєзнавство, the second – by the development and becoming of Ukrainian ethnologic science. The third period is most fruitful in the research of the noted problem.
format	Article
author	Ющенко, О.
author_facet	Ющенко, О.
author_sort	Ющенко, О.
title	Народні промисли та ремесла Поділля: історико-етнографічні дослідження краю ХІХ–ХХ ст.
title_short	Народні промисли та ремесла Поділля: історико-етнографічні дослідження краю ХІХ–ХХ ст.
title_full	Народні промисли та ремесла Поділля: історико-етнографічні дослідження краю ХІХ–ХХ ст.
title_fullStr	Народні промисли та ремесла Поділля: історико-етнографічні дослідження краю ХІХ–ХХ ст.
title_full_unstemmed	Народні промисли та ремесла Поділля: історико-етнографічні дослідження краю ХІХ–ХХ ст.
title_sort	народні промисли та ремесла поділля: історико-етнографічні дослідження краю хіх–хх ст.
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Трибуна молодого дослідника
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20254
citation_txt	Народні промисли та ремесла Поділля: історико-етнографічні дослідження краю ХІХ–ХХ ст. / О. Ющенко // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 92-98. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT ûŝenkoo narodnípromislitaremeslapodíllâístorikoetnografíčnídoslídžennâkraûhíhhhst
first_indexed	2025-07-02T20:54:30Z
last_indexed	2025-07-02T20:54:30Z
_version_	1836570033056120832
fulltext	9292 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008 Становлення історіографії подільських на- родних ремесел та промислів відбувалося в процесі розвитку краєзнавства загалом й ет- нографічних досліджень у регіоні, зокрема. “Історія будь-якої науки, – зазначав С. Тока- рев, – складається з двох частин: 1) історії на- копичення фактичних знань у певній галузі та 2) історії розвитку поглядів, тобто історії того, як осмислювалися й узагальнювалися накопи- чені знання. Те та інше складають дві нероз- ривні сторони кожної науки, зокрема й етно- графії. Стосовно етнографії народних промислів та ремесел, то в реалізації цих двох невід’ємних сторін наукового процесу можна виділити три основні періоди: XIX – початок XX ст., 20-і роки XX ст. та 70-і роки XX ст. – до наших днів. Найбільш плідним у дослідженні означе- ної проблеми є третій період” [8]. Перші відомості про українські народні ре- месла та промисли Поділля є в подорожніх нотатках іноземців ХVII–ХVIII ст., у працях статистико-краєзнавчого характеру XIX ст. Але спеціальне вивчення предмета розпочалося лише з кінця XIX ст., майже на півтора століт- тя пізніше, ніж у Західній Європі. Вітчизняна наука про народне мистецтво народилася й роз- вивалася передусім як вивчення археологічних старожитностей, художніх пам’яток минулого. Специфіка досліджень краю першої по- ловини XIX ст. полягала в тому, що цією справою займалися переважно польські на- уковці. Така ситуація пояснюється низкою об’єктивних та суб’єктивних чинників: понад 300 років Поділля перебувало в складі Речі Посполитої, до 1831 р. тут панувала як дер- жавна польська мова, католицизм, непорушні соціально-економічні позиції шляхти, а також мали місце неодноразові спроби й сподівання поляків повернути знов цю землю до Польщі. Майже у всіх польських публікаціях Поділля розглядалося в контексті історії та культури Оксана Ющенко НАРОДНІ ПРОМИСЛИ ТА РЕМЕСЛА ПОДІЛЛЯ: ІСТОРИКО- ЕТНОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ КРАЮ ХІХ–ХХ ст. Речі Посполитої як її невід’ємна частина. Од- нак, попри все це, значний фактичний матеріал із життя краю, зібраний польськими дослідни- ками, заслуговує на увагу і є важливим джере- лом для вивчення Поділля. Особливо в цьому зв’язку слід відзначити працю польського іс- торика, професора О. Яблоновського, який ра- зом із директором польського головного архіву давніх актів професором С. Павенським упо- рядкували, проаналізували й опублікували у Варшаві упродовж 1875–1895 років 20-томну збірку документів, матеріалів та нарисів під назвою “Історичні джерела. Польща ХVІ– ХVII ст. Географічний і статистичний огляд” (польською мовою) [1]. Для дослідників гон- чарних промислів Поділля особливий інтерес становлять том V: “Люстрації королівських земель руських: Волині, Поділля і України першої половини XVII ст.” (1877) та том XIX про життя Поділля та Волині XVI ст. (1889), де вміщено важливий, переважно статистич- ний матеріал про заняття населення краю. З 40-х років XIX ст. за розпорядженням царського уряду на Поділлі запроваджується практика підготовки історико-статистичних, етнографічних описів населених пунктів гу- бернії, оглядів та звітів. Необхідність такої роботи диктувалася потребою мати більш по- вні відомості про соціально-економічний стан та культурний рівень краю, який перебував у складі Російської імперії зовсім короткий час і був їй практично маловідомий. Для проведен- ня цієї роботи на Поділлі, як і в інших регіонах держави, при канцелярії губернського прав- ління 1862 р. було створено Державний ста- тистичний комітет, а 1865 р. при єпархіально- му управлінні на базі Кам’янець-Подільської духовної семінарії – Подільський єпархіаль- ний історико-статистичний комітет, реорга- нізований у 1903 р. в Подільське церковне історико-археологічне товариство, яке функ- 9393 Трибуна молодого дослідникаТрибуна молодого дослідника ціонувало до 1920 р. Ці установи провадили значну роботу з усебічного вивчення губернії, залучали до обстеження широкі кола науков- ців, священиків, військовослужбовців, чинов- ників різних рангів, ентузіастів-краєзнавців тощо, здійснювали активну видавничу ді- яльність. Губернський статистичний комітет видавав: “Обзоры Подольской губернии” (1871–1873, 1879–1912), “Труды” й “Отчеты” (1862–1918), “Статистические сведения о По- дольской губернии”. Подільський єпархіаль- ний історико-статистичний комітет друкував “Труды” (вип. І–ХІІ, 1870–1916), а також широко використовував часописи “Подоль- ские епархиальные ведомости“, “Подоль- ские губернские ведомости“, “Экономическая жизнь Подолии” та ін. [3]. Безумовно, упродовж XIX ст. було зі- брано й видано значний фактичний матеріал, який став джерельною базою для становлен- ня й подальшого розвитку поділлєзнавства та не втратив своєї актуальності в наш час. В опублікованих статистичних описах було вперше зроблено спробу показати також стан народних промислів краю. Уже в 1849 р. у “Военно-статистическом обозрении Подоль- ской губернии“, підготовленим за розпоря- дженням Генерального штабу російської армії капітаном Тверитиновим, уперше публіку- ються зведені відомості про число ремісників у всіх повітах губернії [10]. Новим важливим етапом в історії вивчен- ня Поділля як окремого етнографічного ре- гіону стала відома етнографічно-статистична експедиція, здійснена в 1869–1870 роках під керівництвом П. Чубинського [12]. Це була перша спроба комплексного дослідження різ- них сторін матеріальної та духовної культури населення Правобережної України, що вико- нувалося за певною програмою та науковою методикою. Матеріали експедиції, опубліко- вані Російським географічним товариством у 7-томному виданні, охоплюють значну частину території Поділля та містять записи усної народної творчості, календарні й сімейні обряди, народні вірування та знання, народ- ні юридичні звичаї, а також етнографічно- статистичні описи українського, польського та єврейського населення краю. Важливу роль у подальшому розгортанні збирацької та дослідницької роботи в Украї- ні, організації українських наукових сил віді- грав Південно-Західний відділ Російського географічного товариства (1873–1876). За- вдяки публікації й опису етнографічних про- грам Південно-Західний відділ РГТ одер- жав значний матеріал, що містить відомості про матеріальну й духовну культуру україн- ців у пореформений період. У зв’язку з при- пиненням діяльності відділу в 1876 р. значна частина матеріалів, зокрема з Поділля, за- лишилася не опублікованою і зберігається у відділі рукописів ЦНБ НАН України. Серед них – “Этнографические сведения о жителях западной окраины Подольской губернии”, “Географические, историко- археологические, этнографические й ста- тистические сведения о селе Осташковцах Проскуровского уезда Подольской губер- нии” П. Волошановича та ін. [9]. Упродовж 60–70-х років XIX ст. ма- теріали з етнографії та фольклору Поділля з’являються на сторінках місцевих періодичних видань і збірників а саме: “Труды Подольского губернского статистического комитета”, “По- дольские губернские ведомости”, “Подольские епархиальные ведомости”. Спроба узагальнити історичні й етногра- фічні відомості про Поділля, зокрема його територію, заняття населення, окремі аспек- ти духовної культури народу, була здійснена М. Симашкевичем. У 80–90-х роках XIX ст. питання етногра- фії Поділля розглядалися переважно на сто- рінках вітчизняних і зарубіжних періодичних видань. Головна увага дослідників, як і в по- передні періоди, зосереджувалася на вивченні духовної культури народу – його звичаїв, об- рядів та вірувань. Слід зазначити, що матеріальний побут на- селення Поділля в 80–90-х роках XIX ст. за- галом не дістав широкого висвітлення. Короткі 9494 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008 відомості про житло, харчування, одяг і ви- шивку українського й молдавського населення Поділля знаходимо в роботі К. Мельник, на- писаній у формі подорожніх нотаток. Значним кроком уперед у подальшому ви- вченні Поділля стала публікація “Статических сведений о Подольской губернии за 1862, 1863 й 1864 годы”, “Отчетов” і “Трудов Подольско- го губернского исторического комитета” [13], трьох випусків “Сборника сведений о Подоль- ской губернии” (1880, 1882, 1884), а також 37 книг-щорічників “Обзоров Подольской гу- бернии”, в яких подано значний статистичний матеріал і про народні промисли краю. Виклад інформації здійснювався за чітко продуманою схемою, що повторювалася з року в рік. Першою спробою комплексного обстежен- ня господарської діяльності населення По- ділля стала робота, проведена губернською владою в 1871 р. за розпорядженням Цен- трального статистичного комітету Міністер- ства внутрішніх справ. У зв’язку з підготовкою до Політехнічної виставки в Москві необхідно було зібрати різнобічні відомості про заняття місцевих жителів за запропонованою комі- тетом детальною інструкцією. Так, у розділі “Дрібні виробництва і ручна праця” необхідно було описати найбільш поширені ремесла та промисли Поділля, зразки яких слід було по- дати на виставку. Було зібрано значний фактичний матеріал по всіх повітах губернії, який друкувався впро- довж 1872–1873 років у “Подольских губерн- ских ведомостях”, а в 1873 р. був опублікований окремою книгою. На відміну від попередніх публікацій губстаткомітету, “Материалы для изследования Подольской губернии в статисти- ческом й хозяйственном отношениях” містили більш детальні характеристики занять населен- ня, іноді із зазначенням навіть місць поширення промислів та форми їх побутування. Однак слід визнати, що за насиченістю фактичного матері- алу описи повітів були не рівноцінними й часто не відповідали основним пунктам програми- інструкції ЦСК, лише перераховуючи назви поширених кустарних промислів [8]. Значний внесок у збір та систематиза- цію відомостей про життя краю зробив член- кореспондент Імператорського московського археологічного товариства, член-секретар По- дільського губернського статкомітету В. Гуль- дман, який у 80-х роках XIX – на початку XX ст. опублікував фундаментальні праці “Подольская губерния. Опыт географическо- статистического описання”, “Населенные места Подольской губернии”, “Помест- ное землевладение в Подольской губернии: настольно-справочная книжка для землевла- дельцев и арендаторов”, “Памятники старины в Подолии” [1]. Важливу роль у збиранні матеріалів з іс- торії матеріальної культури українського на- роду та їх систематизації відіграв Російський музей, заснований у Петербурзі в 1895 р. У формуванні етнографічних колекцій з Поді- лля брали участь спеціалісти з української та слов’янської етнографії – М. Могилян- ський, О. Прусевич [10, 11], М. Біляшівський, Ф. Волков, І. Зарецький, А. Макаренко [9]. Значна робота із вивчення Подільської гу- бернії була проведена К. Широцьким, який у 1909–1914 роках зібрав колекцію гончар- них виробів Вінницького й Кам’янецького повітів, колекцію писанок, предметів одягу Проскурівського, Кам’янецького, Ольгопіль- ського повітів, зразки вишивки, прикраси з бі- серу, предмети селянського господарства та ін. Особливу увагу дослідник приділяв збиранню зразків настінних розписів житла. Цінні ма- теріали, що характеризують культуру й по- бут молдавського населення Ольгопільського повіту Подільської губернії, були передані до Російського музею А. Висоцьким [9]. Значну цінність для вивчення історії по- літичного та економічного життя Поділля, його населених пунктів мають роботи істо- рика й археолога, активного діяча Поділь- ського церковного історико-археологічного товариства Ю. Сіцінського. Предметом осо- бливої уваги Ю. Сіцінського стали історія ремісничих об’єднань міст Поділля, а також окремі аспекти цехової обрядовості. Упродовж 9595 Трибуна молодого дослідникаТрибуна молодого дослідника 1895–1901 роки було опубліковано описи всіх церковних приходів і належних до них населе- них пунктів, де знайшли висвітлення й основні види господарської діяльності подолян [9, 5]. На початку XX ст. помітно розширюється й тематика етнографічного дослідження ре- гіону. На відміну від попередніх десятиліть, коли основна увага науковців була спрямова- на на вивчення духовної культури населення краю, під впливом інтенсивних соціально- економічних змін у побуті міста й села, розквіту кустарних промислів з’являється значний інтерес до осмислення виробничої діяльності та народного мистецтва подолян. Вагомий внесок у вивчення матеріальної культури регіону зробили С. Венгрженов- ський, О. Прусевич, Ю. Сіцінський, К. Ши- роцький та інші поділлєзнавці, а також ві- домі дослідники української та слов’янської етнографії М. Біляшівський, І. Зарецький, М. Могилянський, чиїми зусиллями було зі- брано значну колекцію пам’яток старовини з Поділля для Російського музею в Петербур- зі, Київського, Львівського та Волинського історичних музеїв, серед яких вагоме місце посідали й зразки місцевої кераміки. Та най- більш повно матеріальна культура, народні промисли краю були представлені в колек- ції Кам’янець-Подільського Давньосховища (історичного музею), яка загалом нарахо- вувала в 1909 р. понад 7,6 тис. експонатів. Як бачимо, упродовж XIX – поч. XX ст. було започатковано вивчення кустарних промислів краю, зібрано значний фактич- ний матеріал, який став цінним джерелом до підготовки й опублікування важливих історико-краєзнавчих досліджень Поділля. Початок спеціальному вивченню кустарних промислів Подільської губернії був покладе- ний у 1912 р. у зв’язку з підготовкою до участі Губернського земства в Другій всеросійській кустарній виставці в Петрограді (1913) та Третьому всеросійському з’їзді діячів кус- тарної промисловості [6]. Наявна на той час інформація про стан кустарного виробництва в регіоні була зібрана ще до введення земств у Південно-Західному краї та вичерпувалася обстеженнями Статистичного комітету гу- бернської управи за 1866, 1899, 1903 роки та матеріалами Першого загального перепису на- селення Російської імперії 1897 р. Відомості, якими володів Комітет, не відображали реаль- ний стан кустарних промислів у всій губернії, були поверховими й застарілими. Значна пи- тома вага кустарного виробництва в економіці регіону, відсутність об’єктивної інформації про їхній стан, підготовка до участі в означених вище заходах і спонукали земство до прове- дення комплексного обстеження. Цій проблемі була присвячена доповідь Подільської губерн- ської земської управи черговим Земським збо- рам у 1912 р., які визнали необхідною участь земства в Другій всеросійській кустарній ви- ставці й Третьому всеросійському з’їзді діячів кустарної промисловості. Більше того, збори ухвалили виділити 3250 руб. на вивчення ста- ну кустарного виробництва в губернії. У 1912 р. Управа розпочала обстеження шляхом анкетного опитування. Були розробле- ні й розіслані волосним правлінням, сільським старостам і міським управам опитувальні листи. За допомогою анкет мали встановити регіони побутування того чи іншого промислу, кількість дворів і людей, час заняття цим промислом упродовж року та форму збуту кустарних ви- робів. Усього Управою було розіслано 2243 ан- кетніх листи, з яких повернулися з відповідями 1900 (84,7 % від усієї кількості) [7, 12]. Результати анкетного обстеження вимага- ли уточнення й більш глибокого аналізу, що й було зроблено в другому етапі дослідження кустарного виробництва – експедиційного, який розпочався з січня 1913 р. Управа залу- чила до цієї справи п’ять дослідників, які вже мали значний досвід науково-експедиційної роботи: це були О. Прусевич, В. Свідзінський, Л. Трофімов, П. Штельмах, Г. Александро- вич [1]. Експедиційному вивченню підлягали 10 найбільш поширених кустарних промислів губернії – гончарний, ткацький, килимового виробництва, народної вишивки, кушнірський, шевський, вичинки шкіри, кам’янотесний, де- 9696 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008 ревообробний та корзиноплетіння. Упродовж 1913–1914 років дослідники зібрали й проана- лізували значний фактичний матеріал, склали детальні описи обстежуваних промислів, куди внесли конструктивні пропозиції щодо збере- ження самобутності та подальшого розвитку цієї важливої галузі традиційно-побутової культури Поділля. Під час експедиції було виявлено значну кількість етнографічних пам’яток, які поповнили фонди Кустарного музею губернського земства. У результаті обстеження господарських за- нять населення Поділля, проведеного Поділь- ським губернським земством, у 1916 р. було видано збірник “Кустарные промыслы Подоль- ской губернии” [6], де узагальнено відомості про гончарний і ткацький промисли, килимарство, народну вишивку, шкіряні промисли, каменяр- ство, деревообробні промисли, лозоплетіння. У 20-х – на початку 30-х років з’являються праці, що засвідчують про подальше роз- ширення аспектів дослідження традиційно- побутової культури [10]. Важливу роль в організації збирацької та дослідницької роботи на Поділлі відіграва- ли наукові установи Всеукраїнської Академії наук, зокрема Кабінет антропології та етноло- гії ім. Хв. Вовка, Комісія для вивчення звича- євого права в Україні, Комісія для складання історико-географічного словника України, Все- українське етнографічне товариство. На сто- рінках періодичних видань цих наукових осе- редків опубліковані дослідження звичаєвого права населення Поділля, громадських форм організації життя, матеріали, що стосуються джерел історико-етнографічного вивчення По- ділля, а також статті про окремі аспекти ма- теріальної культури й господарської діяльності подолян, зокрема, про розвиток народних про- мислів на Поділлі та їх локальні особливості й типи освітлення житлових приміщень. У вивченні етнографії Поділля брали участь радянські дослідники української культури, що працювали за межами України. Значну зби- рацьку роботу в західних, східних і південних районах Поділля виконала в 1924–1925 роках експедиція Російського музею в складі Б. Кри- жановського, А. Зарембського, М. Фріде, А. Колаковської, Є. Даніні та А. Дуйсбург. Значну цінність становлять зібрані ними по- вні комплекти одягу, предмети побуту, пристрої для освітлення житла, зразки вишивки й тка- нин, колекції писанок, кальки настінних роз- писів. Учасники експедиції не тільки сприяли поповненню фондів музею, а й зробили значну кількість фотографій, замальовок, зібрали фак- тичний матеріал, який дав можливість підготу- вати низку цікавих робіт про народне мистецтво й художні промисли Поділля [14]. Особливу роль у вивченні народної архі- тектури та мистецтва, історико-культурних пам’яток Поділля відіграла Кам’янець- Подільська художньо-промислова школа під керівництвом В. Гагенмейстера. Викладачі та учні школи здійснювали експедиційну роботу по збиранню етнографічних матеріалів, зразків народного мистецтва. Дослідження охоплюва- ли гончарство, вишивку, настінні та інші роз- писи, паперові прикраси, народний одяг, сіль- ське будівництво. Значну етнографічну цінність становлять видані Кам’янець-Подільською художньо-промисловою школою роботи В. Га- генмейстера “Стінні розписи на Кам’янеччині” (1927), “Гутне скло Поділля” (1929), “Настінні паперові прикраси Кам’янеччини” (1930), аль- боми, присвячені народному одягу, вишивці, гончарству та ін. [1]. У післявоєнний період етнографічне вивчен- ня Поділля було спрямоване на всебічне дослі- дження різних аспектів традиційно-побутової культури, усної народної творчості та народно- го мистецтва, започатковане в попередні роки. Зростає інтерес до розробки питань етнічної географії Поділля, зокрема території та засе- лення цього регіону в різні історичні періоди. Літературу 40–60-х років XX ст., що більшою або меншою мірою досліджува- ла українські, зокрема подільські, народні промисли, можна поділити на кілька груп: 1) методично-технологічну, яка містила ре- комендації щодо організації виробництва продукції; 2) популярно-пропагандистську, 9797 Трибуна молодого дослідникаТрибуна молодого дослідника що ілюструвала “небувале піднесення й розквіт народного мистецтва під керівни- цтвом більшовицької партії”; 3) історико- мистецтвознавчу, присвячену дослідженню іс- торії українського декоративно-прикладного мистецтва, особливо його радянського пері- оду; 4) спеціальну, що розглядала станов- лення й розвиток українських народних про- мислів, окремих їх осередків та діяльність відомих майстрів. Для переважної більшості праць, особливо другої групи, характерний ортодоксальний підхід до висвітлення на- родної художньої культури, обмеженість джерельної бази, яку становили, переважно, матеріали різноманітних виставок, декад, інших масових заходів, слабкість історико- географічних, мистецтвознавчих та відсут- ність конкретно-статистичних характерис- тик промислів, констатація та описовість викладу [9]. У зв’язку з підготовкою “Регіонального історико-етнографічного атласу України, Біло- русії та Молдавії”, а також створенням на Укра- їні музеїв просто неба в останні десятиліття була проведена значна робота щодо вивчення основних компонентів матеріальної культури Поділля як одного з історико-етнографічних регіонів України [9]. Дослідженню землеробських знарядь По- ділля, їх конструктивних особливостей і мо- дифікації залежно від соціально-економічних і природно-географічних умов регіону відведено значне місце в колективній монографії “Народ- на землеробська техніка українців”, у статтях В. Горленка [4]. Значну увагу приділяють в останні роки етнографічному вивченню одягу українців Поділля. У результаті багаторічних польових досліджень етнографами введено в науковий обіг нові фактичні дані, показано особливості краю, декоративно-художнього оформлення та локальні різновиди подільського комплексу, його спільні й відмінні риси в порівнянні з на- родним одягом інших етнографічних регіонів України та слов’янських народів. Неабиякий інтерес становить дослідження взаємозв’язків у побутовій культурі українців Поділля та інших народів, що населяють цю територію. Особливості матеріальної та духовної культури поляків Поділля, що склалися на кінець XIX – початок XX ст., знайшли відображення в дослідженнях В. Борисенко [2]. Для етнографічного вивчення Поділля важливе значення мають етнографічні колек- ції, що зберігаються в Російському державно- му етнографічному музеї (Санкт-Петербург), музеях народної архітектури та побуту в Ки- єві та Львові, Державному музеї українського народного декоративного мистецтва України (Київ), Музеї етнографії та художнього про- мислу України (Львів), Національному му- зеї у Львові, Державному історичному музеї України (Київ); Львівському історичному музеї. Цінні пам’ятки матеріальної культу- ри зібрані у Вінницькому, Тернопільському, Хмельницькому обласних краєзнавчих му- зеях, ДІКЗ “Меджибіж” м. Меджибожа, Кам’янець-Подільському історичному музеї- заповіднику, у новостворених музеях у Ду- наєвецькому, Славутському, Шепетівському, Городоцькому (Хмельниччина), Тульчинсько- му, Барському (Вінниччина), Борщівському, Заліщицькому, Бучацькому, Бережанському, Чортківському, Кременецькому (Тернопіль- щина), Острозькому (Рівненщина) держав- них історико-культурних заповідниках та інших районних краєзнавчих музеях. Деякі краєзнавчі музеї здійснюють видання науко- вих збірників, у яких належно представлені статті й матеріали з народознавчої тематики. Прикладом можуть служити наукові збірники Кам’янець-Подільського державного історич- ного музею-заповідника “Музей і Поділля” (1992), “Проблеми етнографії, фольклору і со- ціальної географії Поділля” (1992), Вінниць- кого обласного краєзнавчого музею “Поділь- ська старовина” (1993 і 1998) та ін. Певне значення для активізації етногра- фічних досліджень Поділля та їх координації мають історико-краєзнавчі конференції, що організовуються Хмельницьким обласним 9898 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008 історико-краєзнавчим товариством спіль- но з Кам’янець-Подільським педагогічним університетом, Вінницьким педагогічним університетом, історико-краєзнавчими то- вариствами інших подільських областей. На конференціях порушуються питання, пов’язані з вивченням історичної географії, історії, археології, етнографії, фольклору та лінгвістики Поділля. Питання етнічної іс- торії, матеріальної та духовної культури, міжетнічних зв’язків населення Поділля, су- часних етнокультурних процесів, що відбува- ються в цьому регіоні, знайшли висвітлення на конференції “Проблеми етнографії Поді- лля”, що відбулася в Кам’янці-Подільському в 1986, Подільській історико-краєзнавчій конференції (Кам’янець-Подільський, 1990), науково-практичній конференції до 500-річ- чя М. Хмельницького “Культура Поділля: історія і сучасність” (1993), IX Подільській історико-краєзнавчій конференції, що від- булася в Кам’янець-Подільському педаго- гічному університеті (1995), Всеукраїнській науковій історико-краєзнавчій конференції “Хмельниччина: роки становлення і посту- пу (1937–1997)” (Хмельницький, 1997), історико-краєзнавчій конференції “Про- блеми етнології, фольклористики, мисте- цтвознавства Поділля та Південно-Східної Волині: історія і сучасність” – (Кам’янець- Подільський, 2002) та ін. Отже, стосовно Поділля, як одного з історико-етнографічних регіонів України зі- брано й опубліковано значний фактичний ма- теріал, обґрунтовано чимало узагальнень та спостережень. Сучасні дослідники провадять значну ро- боту з вивчення своєрідних локальних особли- востей побуту, матеріальної та духовної куль- тури, етнокультурних процесів та міжетнічних зв’язків населення Поділля. 1. Баженов Л. Поділля у працях дослідників і краєзнавців ХІХ–ХХ ст. – Кам’янець-Подільський, 1993. – С. 18–19. 2. Борисенко В. Деякі особливості народного вбрання поляків Поділля // НТЕ. – 1973. – № 2. – С. 55–59. 3. Вінюкова В. Подільський історико-статистичний комітет // Проблеми етнографії, фольклору і соціальної географії Поділля: Науковий збірник. – Кам’янець-Подільський, 1992. – С. 15–78. 4. Горленко В. Етнографічна експедиція на По- ділля // НТЕ. – 1967. – № 1. – С. 96–98. 5. Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии: очерки по этнографии края под. ред. Иванова В. И. – Х., 1898. – Т. І. – С. 450. 6. Кустарные промыслы Подольской губернии. – К., 1916. 7. Матейко К. Народна кераміка західних областей Української РСР. – К., 1978. 8. Мельничук Л. Гончарство Вінниччини: минуле і сьогодення // Народне мистецтво. – 2002. – № 3/4. – С. 170–171. 9. Поділля: історико-етнографічне дослідження / Під ред. Пономарьова О. – К., 1994. 10. Прусевич А. Гончарный промисел в Подольской губернии // Кустарные промыслы Подольской губернии. – К., 1916. – С. 9–120. 11. Прусевич А. Народнеє вишивание в Подольской губернии // Кустарные промыслы в Подольской губернии. – К., 1916. – С. 300. 12. Рибак І. Народні промисли Зінькова та навколишніх сіл: виникнення та еволюція // Духовні витоки Поділля: творці історії краю. – Хмельницький, 1994. – 4.1. – С. 96–104. 13. Чубинский П. Труды этнографическо-статис- тической зкспедиции в Западно-Русский край, снаряженной Императорским Географическим обществом. – С.Пб., 1877. – Т. 7. – С. 250. 14. Шульгіна Л. Гончарство на Поділлі // Матеріали до етнології. – К., 1929. –Т. 2. – С. 111–200. It is possible to select three basic periods in research of folk trades and handicrafts of Podillya: 19th – the beginning of 20th centuries, 1920s – 1960s, and 1970s up to now. The first period is characterized by ponderable contribution of the foreign and Russian researchers to the development of поділлєзнавство, the second – by the development and becoming of Ukrainian ethnologic science. The third period is most fruitful in the research of the noted problem.

Народні промисли та ремесла Поділля: історико-етнографічні дослідження краю ХІХ–ХХ ст.

Репозитарії

Схожі ресурси