Регіональні особливості балад українців румунської Добруджі

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2008
Main Author:	Лєснікова, Г.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2008
Series:	Народна творчість та етнографія
Subjects:	Зарубіжна етнологія
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20272
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Регіональні особливості балад українців румунської Добруджі / Г. Лєснікова // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 6. — С. 111-114. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-20272
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-202722011-05-25T12:04:44Z Регіональні особливості балад українців румунської Добруджі Лєснікова, Г. Зарубіжна етнологія 2008 Article Регіональні особливості балад українців румунської Добруджі / Г. Лєснікова // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 6. — С. 111-114. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20272 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Зарубіжна етнологія Зарубіжна етнологія
spellingShingle	Зарубіжна етнологія Зарубіжна етнологія Лєснікова, Г. Регіональні особливості балад українців румунської Добруджі Народна творчість та етнографія
format	Article
author	Лєснікова, Г.
author_facet	Лєснікова, Г.
author_sort	Лєснікова, Г.
title	Регіональні особливості балад українців румунської Добруджі
title_short	Регіональні особливості балад українців румунської Добруджі
title_full	Регіональні особливості балад українців румунської Добруджі
title_fullStr	Регіональні особливості балад українців румунської Добруджі
title_full_unstemmed	Регіональні особливості балад українців румунської Добруджі
title_sort	регіональні особливості балад українців румунської добруджі
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Зарубіжна етнологія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20272
citation_txt	Регіональні особливості балад українців румунської Добруджі / Г. Лєснікова // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 6. — С. 111-114. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT lêsníkovag regíonalʹníosoblivostíbaladukraíncívrumunsʹkoídobrudží
first_indexed	2025-07-02T20:55:13Z
last_indexed	2025-07-02T20:55:13Z
_version_	1836570077832413184
fulltext	111111 Зарубіжна етнологіяЗарубіжна етнологія Народні балади посідають одне з визнач- них місць серед жанрів пісенного фольклору. Їхнє вивчення як окремого жанру почалося в європейській науці у кінці XVIII ст., в Укра- їні – на початку XIX ст. М. Максимович, М. Маркевич та М. Костомаров увели термін «балада» в українську наукову традицію для позначення пісень окремого жанру [7, 142]. У народі такі пісні визначалися як «сумні піс- ні», «довгі пісні», «пісні про отруєння невістки» і т. д. Одними з перших ґрунтовних розвідок у дослідженнях українських балад є праці О. Потебні про найдавнішу записану баладу «Ой Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» та «Пояснення малоруських і споріднених народ- них пісень» [13, 320]. Вивченням окремих баладних сюжетів за- ймалися М. Драгоманов [8, 67, 68], М. Сум- цов [19, 241–261], Ц. Нейман [16, 347–390], І. Франко, В. Доманицький, В. Гна- тюк [4, 249–256], Ф. Колесса [12, 109–163], Ю. Яворський. Порівняльне вивчення балад- них сюжетів продовжилося за радянських ча- сів і активізувалося в 50-х роках [1, 73–102]. В українській науці в цей час було започат- ковано декілька нових напрямів дослідження балад, а саме: розгляд їх на національному тлі історичних подій, соціально-побутових умов тощо; дослідження джерел походження та міжетнічний рух сюжетів жанру; вивчення історії жанру; дослідження балади у системі жанрів народнопісенної творчості. Узагальнювальною працею у вивченні пісень цього жанру можна вважати моно- графію О. Дея «Українська народна бала- да» [6, 1–163]. Автор спробував здійснити облік усього фонду баладної пісенності укра- їнського народу у вигляді відповідно класи- фікованої системи сюжетно-тематичних озна- чень типів балад, проаналізував сюжетику і поетику жанру, розкрив роль народних балад у сюжетному збагаченні художньої літератури. Ґрунтовними розвідками є також монографія Н. Нудьги «Українська балада» [17], де автор досліджує переважно літературну баладу, і праця С. Грици «Мелос української народної епіки» [5], яка розкриває особливості історії та мелодики баладних пісень в контексті інших жанрів ліро-епічного фольклору. Стосовно регіональних досліджень балад зазначимо, що на сьогодні відомі лише збірки балад із Закарпаття [15; 9] та декілька фольк- лористичних розвідок [14, 121–156], зроблених за матеріалами цього регіону. Наше вивчення балад українців румунської Добруджі є спро- бою започаткувати новий напрям досліджен- ня пісенного фольклору в цілому, який зна- ходиться в царині етнографічних, історичних, лінгвістичних та фольклористичних знань. Ми вивчаємо пісню певного регіону у контек- сті з його історією, культурно-побутовими та географічними особливостями і відстежуємо, яким чином його специфіка відображається у пісенному фольклорі. Регіональні особливості пісенного фольклору, і баладних пісень зокрема, можна, на наш погляд, досліджувати на трьох рівнях, а саме: жанровому, сюжетно-поетичному та лексичному. Перший рі- вень дослідження дозволяє нам з’ясувати особли- вості функціонування й умови розвитку пісенного жанру в регіоні, актуальність виконання і причину зникнення тих чи інших тематичних груп усере дині жанру. Другий рівень дає можливість вивча- ти регіональні варіанти загальноукраїнських сю- жетів та формування місцевих сюжетів, що відо- бражають специфіку регіону, з’ясовувати, які герої і чому є характерними для регіону, досліджува- ти особливості регіональної поетики баладних пісень. Третій рівень передбачає виокремлення в пісенних текстах балад лексем, безпосередньо пов’язаних з культурно-побутовими та природно- географічними особливостями регіону. Ганна лєснікова РЕГ ІОН А ЛЬНІ ОСОб ЛИВОСТ І б А Л А Д У К РА ЇНЦ ІВ РУ м У НСЬКОЇ ДОбРУД Ж І 112112 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 6/2008 Джерельною базою нашого дослідження став пісенний фольклор, зібраний протягом 70-90-х років XX ст. серед українців Добру- джі румунським фольклористом (українцем за походженням) Віргілієм Ріцком. Пісні були впорядковані й видані двома окремими збірка- ми у Бухаресті [18; 10]. Серед них окрему гру- пу (понад 90) становлять балади, які і стали об’єктом нашого дослідження. Записані у Добруджі українські бала- ди посідають, на наш погляд, одне з голо- вних місць у ліро-епічній поезії задунайців. Це підтверджує той факт, що, розглядаючи наявний матеріал, ми знаходимо тут варіан- ти балад із сюжетами як найдавнішого по- ходження, так і більш пізнього. До першої групи належать балади, в яких відображено дохристиянські вірування праслов’ян і які побудовані на прийомі метаморфози – пере- втіленні людини у дерево, пташку. До таких пісень можна віднести баладу про перетво- рення свекрухою ненависної невістки у то- полю [1, 104]. На теренах України існує чи- мало варіантів згаданої пісні, але цікавим є той факт, що серед задунайців побутує май- же не трансформований подільський варіант балади. Явище метаморфози ми зустрічаємо також у баладі про дівчину, яка була вида- на заміж за нелюба і, не витримавши важкої долі, перетворилася на пташку і повернулася до рідної матері у садок. Загалом ця балада відповідає загальноукраїнській традиції, але поряд з цим спостерігаємо варіативність сю- жету і відповідну зміну в композиції твору. До найдавнішого шару відноситься також балада про кровозмішання, найпоширеніший сюжет якої – дев’ять розбійників і їхня се- стра не пізнають одне одного, і відбувається інцест. Показово, що серед балад задунайців ми не фіксуємо відповідного сталого сюжету і характерної для такої балади поетики. На наш погляд, у результаті процесу контамінації на теренах фольклорного простору Добруджі відбулося злиття цієї балади з сюжетом бала- ди турецько-татарського періоду про обусур- манену дочку, що намовляє чоловіка-турка вбити рідну матір, яка потрапила в полон і стала рабинею в дочки. Таким чином, маємо оригінальну баладу «Мала мати одну дочку» з новим сюжетом та відповідною поетикою, яку можна зарахувати до пісень, котрі є ре- гіональним фольклорним явищем, надбанням українців румунської Добруджі. Серед балад задунайців виділяємо й такі, що розкривають тему підмови дівчини на мандрів- ку, яка завершується для неї трагічно. Найбільш відома балада на всій території України та- кож балада про Галю та козаків-зводителів. Дану тему досліджував ще на початку XX ст. К. Квітка у праці «Українські пісні про дівчину, що помандрувала з зводителем» [11, 73–102]. Він вважає, що цей сюжет пов’язаний зі зви- чаєм викрадання дівчини з метою шлюбу, що був зафіксований на Україні ще Г. Бопланом у XVII ст. [2, 89]. Мотив спалення дівчини ра- зом з сосною, за спостереженнями дослідників, пов’язаний з язичницькими жертвоприношен- нями. Цей ритуал вважався шлюбом дівчи- ни з божеством, тому і досі у весільній ліриці зустрічається образ дівчини під палаючою со- сною («Горіла сосна й палала»). Пізніше звичай спалювання отримав інше семантичне наванта- ження і поширився як кара за жіночу невірність та втрату цнотливості до шлюбу [13, 311]. Оче- видно, саме такий випадок описаний у баладі «Їхали козаки», яку ми фіксуємо серед пісенно- го матеріалу задунайців. Деякі баладні пісні, характерні для загально- української традиції, ми не знаходимо у Добру- джі. Можливо вони були втрачені місцевими українцями внаслідок інтенсивного відтворення історичних реалій у межах поліетнічного культур- ного середовища. До останніх можна віднести ба- лади про інцест матері з її рідними синами; балади турецько–татарського періоду про проводи коза- ка на війну з магічним провіщенням його загибелі; власне історичні балади – про Бондарівну і пана Каньовського, про Лимерівну та ін. Найпоширенішим сюжетотворчим чин- ником баладних пісень українців румунської Добруджі, за нашими спостереженнями, є чаклунство в усіх його проявах з описом про- 113113 Зарубіжна етнологіяЗарубіжна етнологія цесу самого чаклування і його наслідків. Як правило мотив отруєння чарами характерний для балад на тему кохання та дошлюбних сто- сунків. Незважаючи на те, що ми не знаходи- мо в палітрі «сумних добруджанських пісень» жодної варіації на найбільш популярну серед українського фольклорного простору баладу про чарівне тройзілля, маємо сюжети з моти- вом отруєння («На жовтім пісочку», «Чорна хмарка наступає» та ін.), зустрічаємо декілька варіантів відомої балади «Ой не ходи, Грицю та й на вечорниці», причому деякі з них є лі- ричними піснями, але внаслідок появи мотиву отруєння й розширення сюжету, вони на міс- цевому ґрунті трансформувалися у баладні пісні («Ой ти, Грицю, Грицю» та ін.). Деякі з них, на наш погляд, сформувалися у зазна- ченому регіоні, а інші, можливо, є надбанням загальноукраїнським, але збереглися лише у цій місцевості, набули регіонального звучан- ня і на сьогодні є фольклорною ознакою лише українців за Дунаєм. До останніх можна, зо- крема, віднести балади «А в городі у Варша- ві», «Летів орел через сад». Мотив отруєння чарами хлопця у пісні «А в городі у Варшаві» розкриває протистояння і ворожнечу між по- ляками та українцями. За сюжетом балади, на перший погляд, традиційним, головного героя, українця за походженням, що прибув до Вар- шави, отруїла зіллям місцева дівчина. Знако- вість цього сюжету, що допомагає зрозуміти його історичне звучання, розкривається через такі символи: епітет «вража» по відношенню до героїні, що підкреслює її приналежність до українських ворогів; неукраїнський напій «ром», в який було підмішане зілля; епітет «наш» щодо головного героя і відповідно «го- род Варшава» – всі ці елементи, нанизані на традиційний мотив, вдало розкривають одну зі сторінок української історії. Баладна пісня «Летів орел через сад» є фольклорною одиницею найпізнішого похо- дження, оскільки у ній певним чином зайшли своє відображення події Першої світової війни та участь у ній українського народу. Приміт- но, що розкриття цих історичних подій також відбувається через реалізацію вищезгаданого мотиву. Знаковими символами сюжету, що да- ють можливість саме таким чином інтерпрету- вати текст пісні, є такі: місце, у якому хоче по- мерти отруєний хлопець – «Там, де три якоря лежать, один руський (український. – Г. В.), а другий французький, третій – руского царя», є, на нашу думку, символом однієї з ворогую- чих сторін – «Антанти»; «руський» якір ви- ступає символом українського народу, який у цій війні відстоював інтереси Англії та зазна- чених у пісні Росії та Франції; «пиво» – тра- диційний напій німців, у який і було підмішано зілля, символізує одного з агресорів Троїстого союзу – Німеччину. Серед українського фонду балад не було зафіксовано аналогій до баладних українських пісень «А в городі у Варшаві» та «Летів орел через сад», що дозволяє говорити про їхнє міс- цеве походження. Чимало поширених у Добруджі балад присвя- чені темі сімейного побуту, особливо драматич- ним аспектам, а саме: вбивству чоловіком жінки через невдоволення або з намови матері («Ой піду я в поле», «Ой повій, вітрочку»); зраді жінкою чоловіка з полюбовником («Пішов Семен у поле орати»). Також знайшли місцеве втілення відомі українські балади про чорноморця («Чорномо- рець») та про дівчину, що помирає від туги за хлопцем («Ти ж, дівчино, говорила»). Вирізняються баладні пісні Добруджі і художнім оформленням, зокрема наявністю великої кількості тропів [6, 121], таких як пер- соніфікація, метонімія, метафора, синекдоха. Майже у кожній пісні присутні паралелізми: «Став орел калиночку клювать, став парень дівчину покидать»; «Ворон кричить над во- дою, козак плаче на конику» та ін. Характер- не порівняння для пісень даного регіону – «дівчина, мов (як) рибчина» – відображає, на нашу думку, його господарську специфіку, адже в піснях з інших регіонів України, даний троп зустрічається рідше. Наявність у пісен- ному творі емоційно-зображальних засобів дає можливість краще змалювати події, відтвори- ти образи героїв, обставини, в яких розгорта- 114114 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 6/2008 ється сюжет, чому допомагають і наявні у ба- ладах кліше: «білі ручки», «білі боки», «дівиці красно лиці», «вдовиці білолиці», «коник во- роненький» та ін. Баладні пісні Добруджі по- будовані з використанням діалогу, рідше моно- логу. Оскільки балада – це ліро-епічний твір, то для неї характерний повний сюжет (зачин, хід подій, кульмінація, розв’язка) [13, 305], що спостерігається переважно і серед баладних пісень задунайців. Окрім того, головні герої пісень цього жан- ру – прості звичайні люди, змальовані події стосуються життя лише окремої людини. Ва- гомим аргументом на користь того, що пісні є динамічною системою, що вони розвиваються і трансформуються, відображаючи реальну дій- сність, є той факт, що у багатьох баладах голов- ним героєм, а частіше другорядними героями виступають рибалки. Поряд з цим у піснях, зафіксованих саме серед задунайців («Козаче, козаче, чом ти зажурився?», «Ой піду я в поле», «Чом дуб не зелений» та ін.), фіксуємо сюжетні варіації з відображенням основного виду госпо- дарської діяльності задунайців – рибальства. Тривале побутування баладних пісень у названій місцевості, позначають діалектно за- барвленні мови тексту і багатьох змістових еле- ментів, які змальовують реалії навколишнього природно-географічного середовища («поуз моря», «їде від моря», «поховаєш біля моря», «піду до Дунаю», «перепливає бистру річку», «недалеко озеречко», «в річці глибокій вто- плюся»). Подібні лексеми можна знайти май- же у кожній баладі українців за Дунаєм. Таким чином, баладні пісні українців Добруджі не лише збереглися в іноетнічному середовищі, але й набули при цьому регіональ- ного забарвлення і досі активно побутують се- ред українців румунської Добруджі. 1. Баладні пісні. – К., 1969. 2. Боплан Г. Л. Опис України. – Л.,1998. 3. Гайдай М. М. Західноєвропейська та укра‑ їнська балада про турецький полон // Слов’янське літературознавство та фольклористика. – 1967. – Вип. 3. – С.108–114. 4. Гнатюк В. М. Пісня про покритку, що втопи‑ ла дитину // Матеріали до української етнології. – 1919. – Т. 19. – С. 249–256 5. Грица С. Мелос української народної епіки. – К., 1974. 6. Дей О. І. Українська народна балада. – К., 1986. 7. Дмитренко М. К. Українська фольклористи‑ ка. – К., 2001. 8. Драгоманов М. П. Розвідки про українську на‑ родну словесність. – Л., 1899. – Т. 1. – С. 67, 68. 9. З гір карпатських: Українські народні пісні‑ балади. – Ужгород, 1981. 10. Їхав козак за Дунай / Зібрав і впорядкував Ріцко В. – Бухарест, 2005. 11. Квітка К. В. Українські пісні про дітозгубницю // Етнографічний вісник. – 1926. – № 2. – С. 73, 102 12. Колесса Ф. М. Фольклористичні праці. – К., 1970. – С. 109–163. 13. Лановик М., Лановик З. Українська усна на‑ родна творчість. – К., 2001. 14. Линтур П. В. Народные песни‑баллады За‑ карпатья // Вопросы литературы. – 1958. – № 5. – С. 121–156. 15. Народні балади Закарпаття / Вступ. стаття Лінтура П. – Л., 1966. 16. Нейман Ц. Г. Малорусская баллада о Бон‑ даривне и пане Каневском // Киевская старина. – 1902. – Т. 42. – С. 347–390. 17. Нудьга Г. А. Українська балада. – К., 1970. 18. Ой Дунаю, Дунаю / Зібрав і впорядкував Ріцко В. – Бухарест, 1980. 19.Сумцов Н. Ф. Народные песни об отравле‑ нии змеиным ядом // Киевская старина. – 1893. – Т. 43. – С. 241–261;

Регіональні особливості балад українців румунської Добруджі

Institution

Similar Items