Традиційний фольклор українців північної Молдови: актуальність та специфіка дослідження

In the report on the example of the North Moldova researches consider the actuality and specific character of the investigating of Ukrainian traditional culture in other-ethnic community. The authors pay an attention on the role of the folklore of Ukrainians in the maintenance of their ethnic identi...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автори:	Пастух, Н., Харчишин, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Назва видання:	Народна творчість та етнографія
Теми:	Етнокультурні дослідження пограниччя
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20284
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Традиційний фольклор українців північної Молдови: актуальність та специфіка дослідження / Н. Пастух, О. Харчишин // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 2. — С. 40-46. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-20284
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-202842011-05-26T12:03:42Z Традиційний фольклор українців північної Молдови: актуальність та специфіка дослідження Пастух, Н. Харчишин, О. Етнокультурні дослідження пограниччя In the report on the example of the North Moldova researches consider the actuality and specific character of the investigating of Ukrainian traditional culture in other-ethnic community. The authors pay an attention on the role of the folklore of Ukrainians in the maintenance of their ethnic identity. 2009 Article Традиційний фольклор українців північної Молдови: актуальність та специфіка дослідження / Н. Пастух, О. Харчишин // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 2. — С. 40-46. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20284 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Етнокультурні дослідження пограниччя Етнокультурні дослідження пограниччя
spellingShingle	Етнокультурні дослідження пограниччя Етнокультурні дослідження пограниччя Пастух, Н. Харчишин, О. Традиційний фольклор українців північної Молдови: актуальність та специфіка дослідження Народна творчість та етнографія
description	In the report on the example of the North Moldova researches consider the actuality and specific character of the investigating of Ukrainian traditional culture in other-ethnic community. The authors pay an attention on the role of the folklore of Ukrainians in the maintenance of their ethnic identity.
format	Article
author	Пастух, Н. Харчишин, О.
author_facet	Пастух, Н. Харчишин, О.
author_sort	Пастух, Н.
title	Традиційний фольклор українців північної Молдови: актуальність та специфіка дослідження
title_short	Традиційний фольклор українців північної Молдови: актуальність та специфіка дослідження
title_full	Традиційний фольклор українців північної Молдови: актуальність та специфіка дослідження
title_fullStr	Традиційний фольклор українців північної Молдови: актуальність та специфіка дослідження
title_full_unstemmed	Традиційний фольклор українців північної Молдови: актуальність та специфіка дослідження
title_sort	традиційний фольклор українців північної молдови: актуальність та специфіка дослідження
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Етнокультурні дослідження пограниччя
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20284
citation_txt	Традиційний фольклор українців північної Молдови: актуальність та специфіка дослідження / Н. Пастух, О. Харчишин // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 2. — С. 40-46. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT pastuhn tradicíjnijfolʹklorukraíncívpívníčnoímoldoviaktualʹnístʹtaspecifíkadoslídžennâ AT harčišino tradicíjnijfolʹklorukraíncívpívníčnoímoldoviaktualʹnístʹtaspecifíkadoslídžennâ
first_indexed	2025-07-02T20:55:32Z
last_indexed	2025-07-02T20:55:32Z
_version_	1836570098671812608
fulltext	4040 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 2/2009 10. Magoci Pavlo Robert. Poporul de niciunde: Istorie în imagini a rutenilor carpatici. – Ujgorod: Editura lui V.Padeac, 2007. – 120 p. 11. Recensământul Populaţiei şi Locuinţelor 18 marţie 2002. Structura Etnica şi Confesională / Institutul Naţional de Statistică. Editura «Revista Română de Statistică» / Видання на цифровому носії CD. – Vol. IV. 12. Traista M. Pseudocongresul rutenilor // Curierul Ukrainean. – 2007. – Iulie. – Seria noua, nr. 99 - 100. – P. 9. Mykhailo Zan (Uzhhorod). The problem of ethnical, linguistical and religious identity of Ukrainians of Maramuresh and Satu Mare districts (Romania). In the article has analyzed of the problems of ethnical, linguistical and religious identity of the Ukrainians of Maramuresh and Satu Mare districts of Romania. A conclusion is made concerning to the discrepancy of identification of Ukrainian group. The author emphasize about the artificiality of Ruthenians identity in this region. It was concluded that refusal of native language and orthodox religion give rize to assimilation of Ukrainian national minority of Romania. Наталя Пастух, Ольга Харчишин Т РА Д ИЦ ІЙНИЙ ФОЛЬК ЛОР У К РА ЇНЦ ІВ ПІВНІ ЧНОЇ МОЛ ДОВИ: А КТ УА ЛЬНІСТ Ь І СПЕЦ ИФІК А ДОС ЛІ Д Ж ЕНН Я У статті порушено проблему актуальності та специфіки дослідження традиційної куль- тури українців в іноетнічному середовищі на прикладі Північної Молдови. Звернено увагу на визначальне значення фольклору в збере- женні української ідентичності, на особливості його побутування в зонах різноетнічних впли- вів. У підґрунті повідомлення – власні польові фольклористичні дослідження українських сіл Північної Молдови (2005–2008 рр.) з ураху- ванням досвіду попередніх напрацювань. Важливим аспектом утвердження та куль- турного розвитку нації є уважне ставлення з боку держави до своїх діаспор у близькому та далекому зарубіжжі. У зв’язку із цим, ак- туальне завдання сучасної української науки – вивчення проблем збереження традиційної культури українців на порубіжних і зарубіж- них теренах. На сьогодні вже маємо відповідні фольклористичні дослідження пісень із Куба- ні (Північно-Західний регіон Краснодарсько- го краю Російської Федерації) 1, Північного Підляшшя (Республіка Польща) 2, Зеленого Клину (Приморський, Хабаровський край; Амурська, Камчатська, Сахалінська області РФ)3. Цими виданнями засвідчено сучасну збереженість пісенної традиції українців зару- біжжя, а також різнобічні впливи на неї. Одна з найчисельніших українських діа- спор перебуває в Республіці Молдова. За даними перепису 1989 року вона налічувала 602,6 тис. осіб (13,8 %) і кількісно була дру- гою етнічною групою після молдован у цій країні. Особливо щільно українці заселяють суміжні з Україною райони Молдови (Бри- чанський, Окницький, Дондюшанський), а також землі навколо м. Бельці (Глодянський, Ришканський, Єдинецький, Фалештський, Флорештський, Синжерійський, Дрокіївський райони)  4. По обидва боки уздовж українсько- молдовського кордону українська мова побу- тує усно однаковою мірою. Проте за останні десятиліття кількість населення в Молдові, що визнає себе українцями, суттєво зменшилася. Наша діаспора зіткнулася із серйозною про- блемою національної самоідентифікації. Озвучена проблема не нова і не локальна, на неї вже вказували дослідники українських спільнот у Польщі й Росії 5. Окрім закономір- ного асиміляційного процесу діють інші, згубні для української діаспори чинники – передусім насаджені зовні ідеї «русинства», «відрубнос- 4141 Етнокультурні дослідження пограниччяЕтнокультурні дослідження пограниччя ті» тієї чи іншої етнічної спільноти від україн- ської нації. Ця ідеологія, виникнувши в руслі «москофільства», що ширилося ще за часів Російської імперії для нищення національної свідомості й укріплення царських позицій на порубіжних теренах, активно насаджується і донині. Як зауважив дослідник лемківської культури в Польщі проф. Б. Гальчак, «русин- ство – це дорога в нікуди. Воно може допрова- дити своїх прихильників до трагедії»6. Сьогод- ні дуже важливо зупинити дію тих чинників, що навмисне розхитують розуміння власної національної ідентичності в діаспорах, переду- сім дати належну критичну оцінку шкідливій ідеології «русинства». Північна Молдова належить в основній своїй частині до колишнього Хотинського по- віту Бессарабської губернії – тієї порубіжної зони, яку століттями намагалися зденаціоналі- зувати, знекровити духовно. За слушним зау- важенням А. Яківчука, «очевидно, саме через етноцитний натиск Хотинщина в минулому не дала світові ні свого Юрія Федьковича, ні Сидора Воробкевича, ні Ольги Кобилянської, ні Миколи Івасюка… Адже кожен найменший прояв національної самобутності жорстоко придушувався в самому зародку»7. Коли ж че- рез українські етнічні землі Хотинщини про- ліг державний (за часів СРСР) українсько- молдавський кордон, становище українців на молдавському боці стало зовсім невтішним. Відсутність українських шкіл, агресивна щодо українства політика російської церкви та су- часних різноманітних протестантських цер- ков, тотальна русифікація і румунізація – ці чинники до сьогодні визначають культурне життя місцевих українців (точніше – його від- сутність). Щоправда, завдяки зусиллям когорти міс- цевих ентузіастів і за підтримки державних інституцій незалежної Молдови, в останні роки відбулися деякі позитивні культурні зру- шення 8. Обнадійливим сигналом є відкриття (уперше за всю історію краю) українських кла- сів та вивчення української мови в 44 середніх навчальних закладах Республіки; запрова- дження україномовних теле- і радіопрограм. За таких умов особливо гостро відчувається потреба в опіці, сприянні з боку України, яка, на жаль, досить мляво цікавиться долею своєї діаспори в Молдові. Здавалось, комплексна наукова експедиція з вивчення традиційної культури українців Молдови, ініційована Ін- ститутом народознавства НАН України та здійснювана впродовж чотирьох років під керівництвом завідувача відділу сучасної ет- нології Я. Тараса, мала б привернути увагу як державних інституцій, так і громадськості до проблем цієї діаспори. За матеріалами екс- педиції проводять дослідження «Фольклор українців північної Молдови», заплановано видати відповідний збірник фольклору. В умовах довготривалого тиску панівної російсько-великодержавної, згодом пролетар- ської ідеології із цілеспрямованим нищенням національної свідомості, нівелюванням етніч- ної самобутності, викоріненням рідної мови як загальновживаної, у тісному сусідстві з інши- ми народами українці в Молдові все ж зуміли зберегти етнічну ідентичність. Відбувалося це не без утрат, оскільки через мракобісні зом- бування російської православної церкви та рясно засіяних місцевих організацій, що до- тепер хворобливо ностальгують за СРСР, за втраченим «єдінством з російським народом», українці нерідко вважають себе «хохлами» – якимось відрубним від України субетносом. Водночас у перші ж хвилини бесіди з науков- цями Інституту, вловлюючи мовну єдність і загалом дивовижне порозуміння з півслова), визнають, що «ми такі ж, як і ви». Коли дізна- лися, що науковці Національної академії наук України цікавляться, як вони зберегли укра- їнську культуру, то переважно зразу ж акту- алізовували свою етнічну пам’ять, згадували свій український родовід, намагалися якомога більше очистити своє українське мовлення від суржикової лексики, проймали почуттям гор- дості за свою невтрачену українськість. Ця українськість збереглася передовсім на побу- товому рівні, шляхом передачі традиційного досвіду – звичаєвості та фольклору. 4242 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 2/2009 Уже визнано особливе чи навіть визначаль- не значення української народної пісні для ет- нічного самозбереження українців у діаспорах. Так, Т. Клинченко, вивчаючи культуру й уклад життя українців Алтайського краю, писала: «За моїми спостереженнями, культурною ві- ссю, на якій тримається етнічна оригінальність, культурна живучість українства в Алтайсько- му краї, є пісня. Є ще україномовні села, ву- лиці, сім’ї, але й там, де вже відбулась мовна русифікація, живе народ україноспівний» 9. Подібне міркування висловила Н. Супрун- Яремко – дослідниця пісенності українців Кубані: «Найяскравішим засобом українсько- го етнічного самовираження на Кубані, зокре- ма на території колишньої Чорноморії, є на- родна пісня як показник свідомості й духовної культури нації з багатотисячолітньою історією свого формування та утвердження»10. Фоль- клор, за нашими спостереженнями, допома- гає зберегти етнічну ідентичність і українцям Молдови. Водночас наші польові дослідження засвідчують особливу збереженість не лише пісенного фольклору, а загалом багатьох явищ української народної культури в Північній Молдові. Маємо приклад певної «замкнутос- ті», виняткової консервації, той випадок, коли на маргінальному масиві, за спостереженням етномузиколога І. Мацієвського, «часом за- ховується чимало прадавніх, навіть реліктових етнокультурних явищ, згублених або змодифі- кованих на основному національному ареалі, де інтеграційні процеси, натурально, в межах єдиного етносу відбуваються швидше» 11. До таких законсервованих явищ, виявле- них у Північній Молдові, належать коляду- вання «на стерні» (тобто виконання колядки при першому зжатому снопі); вечорничні па- рування молоді з відповідними піснями; обря- дове накликання дощу «похованням ляльки»; «ігри при мерці» та голосильна традиція; за- мовляння тощо. У досліджуваному фолькло- рі простежується динаміка розвитку багатьох жанрів, що відбувається у взаємодії з іншими етнокультурами або має характер пізніх за- позичень з української загальнонаціональної традиції. Заслуговують на увагу цикли ста- нових пісень (чумацькі, козацькі, наймитські, бурлацькі, рекрутські й солдатські), народна проза соціально-політичного змісту, в яких містяться ознаки національного мислення. Цінними є новітні твори (пісні, спогади, при- повідки тощо), де українці Молдови дали оцінку подіям ХХ ст., зокрема лихоліттям Другої світової війни, складним процесам ко- лективізації, трагедії голодомору 1946–1947 років тощо. Отже, дослідження українців Молдови є актуальним як із наукових, так і з політичних міркувань. Щодо перших – дає можливості фіксацій багатого, часто унікального матері- алу, заповнює «білу пляму» на фольклорис- тичній карті українських етнічних земель. За- уважмо, що експедиційник-науковець виконує надзвичайно вагому, місіонерську роль, адже за кожної комунікації з місцевими українцями збуджує їхні етнічні рецептори. Тому важко переоцінити важливість наукового видання фольклору українців Молдови. Вищезазначене дослідження – специфічне і ускладнене з огляду на низку проблем, які необхідно враховувати. 1. Різнорідність (гетерогенність) україн- ської діаспори Молдови. На півночі Молдови є поселення українців, які споконвіку проживають на своїх етнічних землях, що нині відірвані від материзни дер- жавним кордоном. У «Повісті врем’яних літ» згадано слов’янські племена уличів і тиверців, які вже в перші століття нашої ери заселяли землі вздовж Дністра та Дунаю. Територія етнічних українських земель досі зберігає іс- торичну українську топоніміку, а місцева укра- їнська спільнота вважає себе автохтоном цих земель. Інша частина діаспори – переселенці го- ловно з теренів Буковини, Покуття і Поділля, що переїхали на землі сучасної Молдови під тиском різних історичних обставин. Як за- значив В. Зеленчук, опираючись на літопис- ні відомості, у ХII–XIV ст. було два ареали розселення давньоруського населення – пів- 4343 Етнокультурні дослідження пограниччяЕтнокультурні дослідження пограниччя нічна частина Дністровсько-Прутського меж- иріччя (до р. Чугур на південь) і місцевість між річками Дністер, Реут, Ікель. Ці посе- лення, як на півночі, так і в центрі межиріч- чя, становили Галицьке Пониззя та належали Галицько-Волинському князівству. У наступні століття давньоруське населення змінилося українським, яке «не тільки не асимілювало- ся, а почало чисельно зростати» 12. Воно пе- реважно поповнювалося західноукраїнськими селянами, які втікали від польського гніту. Також нерідко здійснювали переселення фе- одали. У ХVІI ст. молдавський літописець Григоріє Уреке писав: «І дотепер живе руська мова у Молдові, зокрема там, де їх [українців] розселяли, і майже третя частина говорить по- руськи». За В. Зеленчуком, щодо вживання руської мови літописець не перебільшив. З XIV ст. до початку XVII ст. старослов’янська мова зі значними елементами українських діа- лектів була мовою діловодства, бояр, чиновни- ків і пізніше продовжувала побутувати в дея- ких містах Бессарабії як розмовна 13. Значна частина українців Північної Мол- дови – нащадки безземельних селян Буковини та Поділля, що освоювали бессарабські землі наприкінці ХIХ – у першій половині ХХ ст. Ці українці досі проживають компактно (села- ми) і знають своє походження (за нашими спо- стереженнями, дуже багато таких вихідців із сіл Кельменецького р-ну Чернівецької обл.). Українці Молдови послуговуються в по- буті переважно подільським або покутсько- буковинським говорами української мови, здебільшого мають українські прізвища та імена, виявляють ознаки українського мента- літету, усвідомлюють генетичну спорідненість з Україною, є носіями української фольклорної традиції. Під час вивчення фольклору українців Мол- дови виникла необхідність зіставити зібраний матеріал, зафіксований на теренах Молдови, з привнесеним з інших земель (передусім із су- міжних буковинських і подільських). 2. Впливи іноетнічного оточення, нівеля- ційні процеси. Українці Молдови проживають у тісному сусідстві з молдаванами, румунами, росіяна- ми, циганами, гагаузами, німцями, болгарами, євреями та іншими етносами, культури яких давно вкоренилися в ґрунт цього краю. Тому потрібно максимально враховувати поліетніч- ний контекст, проводити відповідні паралелі. Водночас тісне сусідство, наприклад, укра- їнців із молдованами (що можуть проживати у двох частинах одного села), не обов’язково супроводжується їхньою плідною культурною взаємодією на теперішньому етапі, а навпа- ки, іноді загострює обопільну «замкнутість» до зовнішніх впливів. На таких теренах до- слідникові часто вдається виявити винятково реліктові явища, що засвідчують глибоку кон- сервацію своєї традиції в умовах іноетнічного оточення. Також потрібно враховувати й те, що молдовська культура на початковому ета- пі свого розвитку перейняла багато елементів давньоруської, тобто давньоукраїнської, куль- тури. А отже, рудименти архаїки, що заховані в краще збереженому сьогодні молдовському (чи циганському) фольклорі, можуть мати українське походження 14. Проблема поліетнічних взаємовпливів, аси- міляційних процесів ускладнена зазначеними вище політичними чинниками (русифікація та румунізація як українського, так і молдовсько- го населення), які нівелююче впливають на фольклорні традиції. Унаслідок віддаленості від ядра материнської духовної культури та під впливом довготривалої девальвації релігійних цінностей у радянський період сьогодні в селах Північної Молдови, як і в інших маргіналь- них зонах зі слабкою етносвідомістю, вирос- тають, як гриби після дощу, різні сектантські релігійні рухи, протестантські церкви тощо. Ці церкви пропагують зречення батьківської віри, народних звичаїв, відверто забороняють співати світські пісні. Для «україноспівної» спільноти – це духовна загибель. У селах, де переважають т. зв. «вєрующі» (баптисти, єго- вісти, п’ятдесятники, адвентисти), етнолого- ві, фольклористові вже практично немає чого фіксувати. Щоправда, трапляються поодинокі 4444 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 2/2009 випадки, коли «вєрующі» діляться набутим за світського життя фольклорним досвідом, але щоб не знали сусіди. Це можна розцінювати як драматичні прояви підсвідомого опору ще не вмерлої української душі. 3. Малодослідженість фольклору українців Молдови в минулому. До ХХ ст. не маємо якихось відомостей про відповідні дослідження, а з ХХ ст. і до по- чатку 1990-х років натрапляємо хіба що на де- які принагідні згадки чи записи українського фольклору з окресленої території, переважно в історико-етнографічних працях, присвяче- них Бессарабії, як-от: П. Несторовського 15, Л. Берга 16 та ін. Зокрема в праці «Бессараб- ські русини» П. Несторовський, визначаю- чи територію, особливості життя, внутрішній світ українців у Бессарабії, звернув увагу на родинні обряди (народження дитини, весілля, поховання) та календарні свята, подав відпо- відні фольклорні тексти. Варто зупинитися на тих фольклористич- них працях, що з’явилися друком уже в умовах незалежності Молдови (після 1994 р.) силами місцевих науковців. Першим сучасним збира- чем фольклору українців Молдови є уродже- нець с. Дану Глодянського району, журналіст за фахом Віктор Панько, українець із похо- дження він з 1968 року за власною ініціати- вою провадив фольклористичне обстеження рідного та сусідніх сіл, записав на магніто- фонну плівку понад 300 пісень. Більшість із них стали в основою трьох наукових збірників, виданих відділом україністики Інституту на- ціональних менших Академії наук Молдови: «Satul petrunea la cîntec si la joc. Din istoria şi poezia populară a satului Petrunea-Glodeni» (1995)17; «Співає Стурзовка. Збірка україн- ського та молдавського фольклору с. Стурзов- ка Глоденського району Молдови» (1995) 18; «В земле наши корни. История, традиции и фольклор сел Дану, Каменкуца и Николаев- ка Глодянского района» (1997) 19. Ці видання цінні тим, що досить об’ємно репрезентують пісенний фольклор одного (того чи іншого) села в історико-етнографічному контексті з ві- домостями про сучасне життя та побут носіїв української традиції. Проте цих досліджень недостатньо для осмислення загальних фоль- клорних тенденцій в середовищі української діаспори регіону. У 2002 році В. Панько видав збірничок «Заговоры севера Молдовы» 20, більшу части- ну якого становлять українські замовляння та повір’я, що містить народна метеорологія. Це видання важливе тим, що в ньому опублікова- но повні, добре збережені тексти, які можливо записати тільки за умови максимальної довіри односельчан-знахарів, «шептух» до «непосвя- ченої» особи. Першою ластівкою в науковому осмислен- ні українського фольклору в Молдові є праця академіка К. Поповича «Сторінки літопису (до українсько-молдавських фольклорно- літературних взаємин і проблем історії та само- бутності українців Молдови» 21. Важливе зна- чення для пропагування українського слова, для методики викладання української мови та фольклору в школах Молдови має посібник Л. Чолану «Українське слово: перші кроки», який видала кафедра української мови та літерату- ри Бельцівського університету ім. А. Руссо22. Однак ці видання стали лише сигналом до по- дальшого глибшого опрацювання проблеми. Деякі пісні українців Молдови (з Бричан- ського та Окницького р-нів) містить збірник українського етномузиколога А. Іваницького «Історична Хотинщина»23. У виданні подано фольклорний матеріал, зафіксований під час експедицій 1984–1989 років, з території колиш- нього Хотинського повіту Бессарабської губер- нії, зазначено спільні типологічні ознаки цих творів, що є свідченням єдиних витоків пісенної традиції на споконвічних українських землях по обидва боки українсько-молдовського кор- дону. Вивченню українсько-молдовських вза- ємовпливів на матеріалі народних обрядів та фольклору присвячені деякі статті, розвідки В. Зеленчука 24, Г. Бостан 25, О. Курочкіна 26. Зокрема дослідники слушно звертають увагу на багатство місцевих зимових обрядів, в яких 4545 Етнокультурні дослідження пограниччяЕтнокультурні дослідження пограниччя переплелися елементи культур різних народів: української, південнослов’янської, молдовської; на виразні молдовсько-румунські музичні осо- бливості в місцевому весіллі українців тощо. Отже, друковані записи фольклору україн- ців Молдови переважно відображають новіт- ній стан традиції. Щоб простежити її глибше коріння, мусимо робити ширші порівняння із записами з різних місцевостей України та суміжних земель. Для цього необхідно мак- симально використати весь набутий досвід попередників, що намагалися осмислити різні явища етнокультури українців Буковини та Бессарабії. Підсумовуючи, варто зауважити, що до- слідження фольклору українців Північної Молдови – це одна зі складових проблеми ви- вчення української етнокультури в порубіжних теренах нашої держави. Фіксація та осмислен- ня цієї культури дадуть можливість зберегти її для майбутніх поколінь, допоможуть скріпити українську ідентичність віддалених від центру материнської духовної культури етнічних зе- мель, протистояти ідеології «русинства», за- галом, дадуть змогу створити надійні духовні підвалини для інтеграції українців у світову спільноту без втрати власної етнічної непо- вторності. 1 Супрун-Яремко Н. Українці Кубані та їхні пісні. – К., 2005. 2 Традиційні пісні українців Північного Підляш- шя (за матеріалами експедицій 1999–2001 ро- ків Лариси Лукашенко та Галини Похилевич). – Л., 2006. 3 Народні пісні українців Зеленого Клину в запи- сах Василя Сокола. Нотні транскрипції Лариси Лукашенко. – Л., 1999. 4 Цими районами ми окреслюємо (умовно) те- риторію північної Молдови. У даному дослі- дженні не торкаємося зони Придністров’я, яка, можливо, стане наступним етапом у вивченні української культури українсько-молдовського порубіжжя. 5 Гальчак Б. Проблеми національної ідентичності лемків в Польщі // Етнічна історія народів Єв- ропи: Зб. наук. праць. – К., 2008. – Вип. 26. – С. 21–28. 6 Там само. – С. 27. 7 Яківчук А. Фольклорними стежками Буко- винської Наддністрянщини. Народознавчо- фольклористичні нариси. – Чернівці, 2002. 8 Варто відзначити, зокрема, самовіддану працю у відродженні українства в Молдові, вихо- ванні молодих учительських кадрів, виданні українських підручників завідувача кафедри української та румунської мов Бельцівського університету ім. А. Руссо канд. філол. наук п. В. Воробченка. Він також постійно сприяє проведенню експедицій Інституту народознав- ства НАН України. 9 Клинченко Т. Культура та уклад життя українців Алтайського краю // Мистецтво і традиційна культура українського зарубіжжя. Матеріали міжнар. наук. конф. – Л., 1996. – С. 127–132. 10 Супрун-Яремко Н. Українці Кубані та їхні пісні. 11 Мацієвський І. Проблеми маргінальних україн- ських етноісторичних масивів сучасного зару- біжжя // Нове життя старих традицій: традицій- на українська культура в сучасному мистецтві і побуті / Матеріали міжнар. наук. конф. в рамках V Міжнародного фестивалю українського фоль- клору «Берегиня». – Луцьк, 2007. – С. 26–36. 12 Зеленчук В. Население Бессарабии и Подне- стровья в XIX в. (Этнические и социально- демографические процессы). – Кишинев, 1979. – С. 51. 13 Там само. – С. 52–53. 14 Побутує думка, що в молдован, наприклад, пере- важна чстина колядок давнього аграрного ци- клу, в українців – християнського. Насправді, це сучасний стан збереженості традиції. Також підмічено, що в циганському й молдовському весіллі більше звичаїв – рудиментів «комо- ри» та «перезви», традиційних для давнього українського весілля (наприклад, «танець із простирадлом», хід із червоною хоругвою, об- рядове проводжання молодят на шлюбне ложе тощо). 15 Несторовский П. Бессарабские русины. Историко-этнографический очерк. – Вар- шава, 1905; Несторовский П. Материалы по этнографии бессарабских русинов. – К., 1905. 16 Берг Л. Население Бессарабии. Этнографический состав и численность. – Петроград, 1923. 17 Satul petrunea la cоntec si la joc. Din istoria şi poezia populară a satului Petrunea-Glodeni. – Chişinău, 1995. 18 Співає Стурзовка. Збірка українського та мол- давського фольклору с. Стурзовка Глоден- ського району Молдови / Укл. К. Попович, 4646 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 2/2009 К. Чернеча (тексти); Я. Мироненко (мелодії); В. Панько (збирач) та ін. – Кишинів, 1995. 19 В земле наши корни. История, традиции и фоль- клор сел Дану, Каменкуца и Николаевка Гло- дянского района. Исследования и материалы. – Кишенев, 1997. 20 Панько В. Заговоры севера Молдовы («примів- ки» и «descоntece»). – Satori, 2002. 21 Попович К. Сторінки літопису (до українсько- молдавських фольклорно-літературних взає- мин і проблем історії та самобутності українців Молдови). Відпов. за випуск І. Васільєв. – Ки- шинів, 1998. 22 Чолану Л. Українське слово: перші кроки. – Бельці, 1996. 23 Іваницький А. Історична Хотинщина. Музично- етнографічне дослідження. Збірник фольклору. Навчальний посібник з музичної фольклорис- тики для вищих навчальних закладів культури і мистецтв I–IV рівнів акредитації. – Вінниця, 2007. 24 Зеленчук В. Молдавско-украинские общности в традиционных обычаях и в фольклоре семей- ной обрядности // Дружба народов, отражен- ная в фольклоре. – Кишинев, 1961. – С. 74–90; Зеленчук В. Східнослов’янські риси у молдав- ській весільній обрядовості // НТЕ. –1959. 25 Бостан Г. Типологическое соотношение и вза- имосвязи молдавского, русского и украинского фольклора. – Кишинев, 1985; Бостан Г. Из на- блюдений над особенностями музыки украин- ских и молдавских народных песен // НТЕ. – 1979. – № 4. 26 Курочкін О. Українські «маланкарі» – східна гілка карпато-балканської карнавальної тра- диції // http://mau-nau.org.ua/kong/Odesa/Book1/ Art20.htm In the report on the example of the North Moldova researches consider the actuality and specific character of the investigating of Ukrainian traditional culture in other-ethnic community. The authors pay an attention on the role of the folklore of Ukrainians in the maintenance of their ethnic identity.

Традиційний фольклор українців північної Молдови: актуальність та специфіка дослідження

Репозитарії

Схожі ресурси