Родильно-хрестинні пісні: типологічна дивиргенція і завдання функційної реконструкції
The musical typology of birth and baptize celebration which is not noted by rhythm- structure unity is typical for calendar and wedding party”s tunes. It can be explained by domination of ritualethnographic bases. In the birth and baptize ethnographic complex lullaby melodies take a very important p...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнографія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20285 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Родильно-хрестинні пісні: типологічна дивиргенція і завдання функційної реконструкції / А. Іваницький // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 2. — С. 47-55. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20285 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-202852011-05-26T12:03:49Z Родильно-хрестинні пісні: типологічна дивиргенція і завдання функційної реконструкції Іваницький, А. Розвідки і матеріали The musical typology of birth and baptize celebration which is not noted by rhythm- structure unity is typical for calendar and wedding party”s tunes. It can be explained by domination of ritualethnographic bases. In the birth and baptize ethnographic complex lullaby melodies take a very important place. As Ukrainian birth–baptize songs are not well studied and reflected in the special literature, the task of the complex investigation of ritual ethnography is demanded. 2009 Article Родильно-хрестинні пісні: типологічна дивиргенція і завдання функційної реконструкції / А. Іваницький // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 2. — С. 47-55. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20285 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки і матеріали Розвідки і матеріали |
| spellingShingle |
Розвідки і матеріали Розвідки і матеріали Іваницький, А. Родильно-хрестинні пісні: типологічна дивиргенція і завдання функційної реконструкції Народна творчість та етнографія |
| description |
The musical typology of birth and baptize celebration which is not noted by rhythm- structure unity is typical for calendar and wedding party”s tunes. It can be explained by domination of ritualethnographic bases. In the birth and baptize ethnographic complex lullaby melodies take a very important place. As Ukrainian birth–baptize songs are not well studied and reflected in the special literature, the task of the complex investigation of ritual ethnography is demanded. |
| format |
Article |
| author |
Іваницький, А. |
| author_facet |
Іваницький, А. |
| author_sort |
Іваницький, А. |
| title |
Родильно-хрестинні пісні: типологічна дивиргенція і завдання функційної реконструкції |
| title_short |
Родильно-хрестинні пісні: типологічна дивиргенція і завдання функційної реконструкції |
| title_full |
Родильно-хрестинні пісні: типологічна дивиргенція і завдання функційної реконструкції |
| title_fullStr |
Родильно-хрестинні пісні: типологічна дивиргенція і завдання функційної реконструкції |
| title_full_unstemmed |
Родильно-хрестинні пісні: типологічна дивиргенція і завдання функційної реконструкції |
| title_sort |
родильно-хрестинні пісні: типологічна дивиргенція і завдання функційної реконструкції |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Розвідки і матеріали |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20285 |
| citation_txt |
Родильно-хрестинні пісні: типологічна дивиргенція і завдання функційної реконструкції / А. Іваницький // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 2. — С. 47-55. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнографія |
| work_keys_str_mv |
AT ívanicʹkija rodilʹnohrestinnípísnítipologíčnadivirgencíâízavdannâfunkcíjnoírekonstrukcíí |
| first_indexed |
2025-07-02T20:55:35Z |
| last_indexed |
2025-07-02T20:55:35Z |
| _version_ |
1836570101243969536 |
| fulltext |
4747
Розвідки і матеріалиРозвідки і матеріали
Анатолій Іваницький
РОД И ЛЬНО -Х РЕСТ ИННІ ПІСНІ: Т ИПОЛОГ І ЧН А
Д ИВЕРГ ЕНЦ І Я І ЗА ВД А НН Я ФУ НК Ц ІЙНОЇ
РЕКОНСТ РУ К Ц ІЇ
Чоловік тричі дивний буває:
коли народжується, коли
одружується і коли помирає
(Народна мудрість).
Обрядовий фольклор, насамперед кален-
дарний та весільний, вирізняються виразними
прикметами дій, вірувань, поетики. Вирішальне
значення для тривкості традиційної пам’яті та
цілісності календаря й весілля мають наспіви.
Їх історично-пізнавальний зміст (інформатив-
ність) не набагато поступається матеріальним
здобуткам археології. На цьому тлі родильно-
хрестинні наспіви є недостатньо означеними
з огляду на їхню структуру. У фольклористи-
ці давно проводять дебати щодо питання про
причини цієї типологічної інверсії (відхилення
від властивого музичній обрядовості музично-
типологічного структурування).
Тексти через зміни в мові (протягом 500 –
700 літ) і, особливо, унаслідок занепаду нео-
літичної сакральності після християнізації
України-Русі, на відміну від музичної струк-
тури, утратили переважну частину символів
магічної язичницької ритуалістики і вірувань 1.
Музичну форму можна співвіднести зі стовбу-
ром дерева, а поетичний текст – з листям: воно
опадає й поновлюється за «історичними сезо-
нами». Подібно, залежно від зміни вірувань і
темпів еволюції мови, оновлюється лексика й
семантика фольклору.
Стабільність обрядових дій в усіх релігіях
(насамперед у т. з. «язичництві») зумовлена
фактором сакральності (священності). Але са-
кральність (і релігійна віра загалом) діє не на
розум, а на почуття. Тому зрозуміло, чому у
фольклорі головним носієм прикметності об-
ряду є музична структура. Вона донині збері-
гає чітко диференційовані інтонаційно-знакові
обриси, приурочені до сонцестоянь, жнив, ве-
сілля. Від неоліту музична форма пов’язується
з конкретними ритуалами річного й родинно-
го циклів. Не випадково купальські, весільні
та інші музично-обрядові типи дістали назву
«наспівів-формул»: визначальні з них мають
своєрідну ритмоструктурну будову, характер-
ну для певного обряду, що різниться від му-
зичних типів інших обрядів 2.
Цементуюче значення музики особливо
послідовно виявляється у весіллі. Серед не-
великого числа поширених в Україні музично-
весільних типів (загалом їх до двох десятків)
першорядне значення мають ладкання. Упро-
довж весілля їх спів чергують з іншими видами
пісень. В. Гошовський у своєму доробку наго-
лосив на знаковій ролі ладкань: «…якщо роз-
глядати весільний обряд лише з погляду його
музичного оформлення, то він наближається до
принципу рондо: ладкання є головною темою-
рефреном, а всі інші пісні – епізоди» 3.
До типології родильно-хрестинного обряду
висувають схожі тематично-функційні вимоги.
Родильно-хрестинними вважають насамперед
пісні, у текстах яких згадано відповідні звича-
єві реалії або про які (у кращому разі) існували
прямі чи непрямі свідчення стосовно їх вико-
нання в обряді (навіть коли це балада, лірична
або жартівлива) 4.
У христинні обрядовості ми стикаємося з
непростими фактами – відсутністю доказових
критеріїв належності конкретної пісні до цього
– а ніяк не іншого – обряду, роду, виду, жан-
ру, консорції, конвіксії 5 тощо. Відомо, що біль-
шість чумацьких, козацьких, опришківських пі-
сень створювали і співали не чумаки чи козаки.
Збірники, що видають під такими заголовками,
є не альбомами чумацьких, наприклад, пісень, а
тематичними підбірками пісень про чумаків, ко-
заків, заробітчан. Якщо прискіпливо проаналі-
зувати календарні жанри або весільно-пісенний
4848
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 2/2009
масив, то й тут виявимо чимало зразків позаоб-
рядового походження чи принаймні приклади,
запозичені з лірики, гумористичних пісень, на-
віть зразки іншомовного походження.
Наприклад, М. Шубравська в передмові до
двотомника «Весільні пісні» 6 за мірою змен-
шення функційного навантаження визначила
чотири тематичні групи. «До четвертої гру-
пи, – пише дослідниця, – можна віднести
пісні, зв’язки яких з обрядом ослаблені, іноді
намічаються тільки пунктиром. Знаходячись,
так би мовити, на підступах до обряду у вузь-
кому розумінні слова або ж на грані відриву
від нього, втративши в більшості випадків об-
рядові реалії, зразки ці іноді навіть переходять
у звичайні ліричні, родинно-побутові пісні (на
сватанні, заручинах, на дівич-вечорі) або в жар-
тівливі, танцювальні (на перезві). Показово,
що серед поданих Чубинським декількох сот
перезв’янських пісень значна кількість, як нам
здається, не є суто весільними і насправді може
виконуватися будь-де, будь-коли і будь-ким.
Від весільних обрядових пісень слід відріз-
няти також пісні про весілля, які, нерідко не-
сучи в собі навіть весільну термінологію (сва-
тання, гільце, особливо в зразках про пташине
весілля), не завжди є весільними піснями» 7.
На тлі означеної історично-типологічної суб-
станціальності обрядових наспівів родильно-
хрестинна обрядовість має незвичний «ви-
гляд» – її музична типологія не містить такого
яскраво означеного доцентрового стрижня, як
знакові наспіви календаря чи весілля: мелодії
ніби «розпорошено» поміж тематичними ви-
дами й родами фольклору (побутовими, жар-
тівливими, танцювальними, колисковими, на-
віть між баладами). Створюється враження,
що родильно-хрестинні наспіви не стільки не-
суть знакове навантаження обряду (як згадані
весільні ладкання) і не стільки є музичними
емблемами родин і хрестин, скільки обслуго-
вують потреби конвіксійного (власне «масо-
вого») співу.
Принаймні, такої думки дотримуються не
лише етнографи, які вважають родини й хрести-
ни переважно етнографічною спадщиною, такі
думки висловлюють філологи та музикознавці-
фольклористи, зокрема В. Єлатов, автор стат-
ті «Напевы радзінных песен»: «Своєрідність
[їх – І. А.] полягає в тому, що родинні пісні,
виявляючи яскраві жанрові особливості в по-
етичному змісті, зовсім не мають таких у на-
співі. Це один із доволі рідкісних жанрів тра-
диційної білоруської обрядової пісні, що не
заховав або загалом не визначив специфічних
музично-виразових прийомів, безвідносних до
тексту яскравих і достатньо стійких для всього
ареалу побутування музично-жанрових ознак,
які, наприклад, наочно виявляють пісні жнив-
ні, весняні, купальські, весільні та інші.
Нині важко встановити причини цієї ви-
ключності родинних пісень. Мабуть неправо-
мірно вести мову про більш пізнє “омузичення”
поезії родинного обряду. Ті загальностильові
риси, які виявляються в мелодиці родинних 8
пісень, дозволяють зараховувати їх до найра-
ніших інтонаційних пластів, які дійшли до нас.
У пошуках стародавніх ознак народної музи-
ки потрібно звертатися, перш за все, до пісень
родинного циклу. Тут ми виявимо і найбільш
ранні ознаки мелодичного стилю – різнома-
нітні повтори інтонаційних зворотів; ладові
структури, що відрізняються безпосередні-
ми, прямими зв’язками з вигуками; ритми, що
ґрунтуються на мовній декламаційності; ранні
види гетерофонії.
Таким чином, мелодика родинних пісень –
прояв, найімовірніше, відповідної стадії фор-
мування найбільш типових явищ ранньотради-
ційної піснетворчості. Але ці зародки загалом
так і залишилися в родинній пісні на рівні за-
гальних для певної епохи стильових ознак на-
родної музики. Відсутність у наспівах родин-
них пісень виразних жанрових особливостей
пояснюється, певно, також ще й специфікою
самого обряду, який у центральній частині має
“застільний” характер» 9.
У цій цитаті чи не вперше подано харак-
теристику родильних та хрестинних мелодій
у сучасній етномузикології. Також висловле-
но припущення стосовно причин відсутності
музично-типологічних особливостей: вони є
4949
Розвідки і матеріалиРозвідки і матеріали
характерною складовою застільної (бесідної)
пісенності. Це твердження, як і зауваження
В. Єлатова, що родильно-хрестинні пісні ви-
являють «яскраві жанрові ознаки в поетично-
му змісті», потребує коментаря.
На відміну від обрядових пісень календаря
й весілля поява нового життя супроводжуєть-
ся збудженням не фізіологічних (сексуальні
інстинкти), а соціально-громадських потреб.
Вони, відмінно від солярно-календарної ци-
клічності та ініціально-запліднюючих весіль-
них подій, не мають часового (календар) або
умовно-громадського (весілля) вияву. Наро-
дження – це незапланований початок (а не
«точка» календаря, створення сім’ї, моменту
смерті), початок фізіологічного й громадського
входження в життя.
У етномузикології з’ясуванням причин від-
сутності типологічної визначеності ритмо-
структури родильно-хрестинної обрядовості
досі не переймалися, за винятком В. Єлатова.
Проте фольклористи-словесники й етнографи
чимало зробили, особливо етнографи, стосовно
описів обрядодійств і змісту поетичних текстів.
Однак не було поставлено важливе питання:
чому такий відповідальний (із звичного на-
укового погляду) обряд в житті родини і житті
окремої людини наче не означився ні складо-
числовими, ні ритмічно-музичними емблемами
як календарний фольклор (точніше – надиво
мало означився)?
Фольклористика й етнологія дотримують-
ся прагматично-позитивістських тенденцій
накопичувати матеріал. Проте надмірна ува-
га до накопичування матеріалів має хибу –
вона пригальмовує наукову думку дослідника,
впливає на схильність формулювати й посту-
лювати гіпотези.
Розглянемо річне коло календаря: зима –
весна – літо – осінь. Три перші сезони струк-
турно окреслені. А от осінь у музично-пісенній
традиції не має типологічних та інтонаційних
особливостей. Можна, щоправда, спираю-
чись на коментарі виконавців та їхні емоцій-
ні – «відпочинкові» – реакції при збиранні
грибів, ягід, тріпанні льону, перегуків полі-
щуків в осінньому лісі, колективного чищен-
ня буряків, лущення кукурузних качанів тощо
виокремити сезонні розряди (види) «осінніх»
пісень (білоруські фольклористи навіть увели
термін – «восенніе песні»). Але ж і на весіллі
чи хрестинах чого лише не співають: і ліричні,
і чумацькі, і сороміцькі, і навіть, задля жарту,
можуть поколядувати або заспівати веснянку.
Однак, на відміну від хрестин, осінній сезон
увесь «на виду»: немає у цій пісенності жодно-
го натяку на приховані (метафізичні) підстави.
Ми не заперечуємо існування тенденції до
виконання певних пісень за сезонами. Але те,
що співають восени поліщуки, зовсім не від-
повідає звичкам гуцулів або галичан. Між тим
колядки, наприклад, у слов’ян типологічно
мало чим різняться.
Обрядовий фольклор у головних сакраль-
них (тому й типологізованих) рисах сформу-
вався в неоліті. Усе, що утворилося пізніше
– це десакралізація традиції. Ми не опро-
тестовуємо право дослідника «приписувати»
традиції те, чого бракує в типології (урешті,
існують укорінені довготривалою практикою
звички). Наприклад, можна вважати жнивні
пісні 10 «трудовими», однак за такої умови про-
ігноровано принципову ознаку цього розряду
пісень – власне трудові обов’язково включені
в ритм праці 11. І ця ознака є ключем до ви-
окремлення жанру трудових пісень в усіх на-
родів світу. Поза цим вони такі ж «трудові»,
як «осінніми» є пісні на прогулянках восени
чи співані задля власної емоційної втіхи під
час збиранні ягід і грибів. Усі ці (і неназвані)
«новації» в ставленні до жанрової структури
фольклору – явища кризи позитивістського
й емпіричного підходів до тисячолітньої тра-
диції. Тому важливо поглиблювати розуміння
фольклорної типології, насамперед регіональ-
ної, жанрової. Методи класифікації мають
окреслювати певну типологічну й функційну
сферу, межі якої вони не повинні переступати.
Інакше тоді виникають «осінні», «трудові» та
інші «жанри» не типологічного, навіть не по-
етичного, а випадкового порядку.
5050
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 2/2009
Дослідження ритмоструктури – це точна
царина логіки й математики в етномузикоз-
навстві. Це провідна сфера музичної типоло-
гії. Але поза нею відкриваються ще непізнані
ділянки. Одна з них і є предметом розгляду
– це загадка відсутності структурної знако-
вості у родильно-хрестинній обрядовості. Од-
нак ми не збираємося рухатися шляхом, яким
ідуть окремі практики-збирачі, виокремлюючи
«трудові» чи «осінні» пісні на підставі побуто-
вих суджень.
Родильно-хрестинна пісенність, обрядо-
вість і пояснення її структурування потре-
бують декодування. Для цього (принаймні
теоретичного вирішення питання) необхід-
но вийти за межі фольклористики, етнології
та етномузикології. У фольклорі відображено
вплив деяких архіважливих біологічних сфер,
які й зумовили інтуїтивно-творче формування
пісенної «знаковості» (музичної типології).
Людина підкоряється двом основними ін-
стинктам. Перший – потреба в засобах фі-
зіологічного існування (їжа). Другий – про-
довження роду (статевий інстинкт). Відомий
побутовий вислів «любов і голод правлять
світом» виник небезпідставно. У художньо-
структурному кодуванні захована причина
яскравої музично-типологічної дивергентнос-
ті обрядових наспівів: календарних (колядки,
веснянки, купальські тощо) і весільних. Їх
типологічна несхожість між собою і водночас
прив’язка конкретних пісенних типів до соляр-
них та родинних обрядів зумовлені соціальни-
ми й біологічними потребами.
З урахуванням головного значення ін-
стинктів, пісні (як зміст, так і музика) у
родильно-хрестинній обрядовості згруповані,
по-перше, навколо народин, по-друге – хрес-
тин. При цьому пріоритетними є не тільки
зміст тексту (поетичний зміст), але й функція.
Функція в народній традиції – об’єкт дослі-
дження етнографії та етномузикології.
Обрядові прикмети завжди численніші
за музичні і навіть за поетичні. Етнографія у
фольклорі насамперед вивчає явища, які мають
конкретно-предметну форму й мету (ритуали,
магія, вірування, замовляння, чаклунство, во-
рожіння тощо). Предметом етнографії пере-
дусім є одиничне (явище), поетики – окреме
(ідеальне відображення явища як Платонів-
ського ейдосу – ідеї явищ), етномузиколо-
гії – загальне (типи обрядових наспівів – ніби
рейки: утворюють доцентрові тяжіння, під-
свідомо узагальнюють одиничне й окреме в
обрядовій метафізиці сонячного календаря,
весілля тощо). Пріоритет належить етнографії:
вона має справу не з вторинними явищами, а з
первинним матеріалом, яким є одиничне.
Міждисциплінарний розподіл етнологічного
явища на об’єктні галузі дослідження пояснює-
мо багатовимірністю самого явища. Етнографія
вивчає предметну традицію. Тобто опис ко-
паниці, плуга, житла чи родинної обрядовості
здійснюється в етнографії під час спостережен-
ня. Натомість у пісенних текстах плуг чи піч,
баба чи кум називаються. Це вже не конкрети-
ка, а номінативність. Отже, філологія полишає
конкретний об’єкт як одиничне і має справу з
поняттями абстрагованими. При цьому ми вже
значною мірою позбавлені об’єктивного сприй-
няття одиничного. Зрозуміло, що ці втрати ком-
пенсуються здобутками у сферах художнього та
інтелектуального узагальнення.
Що стосується музики, вона вже за її при-
родою позбавлена можливості відображу-
вати предметний світ. Її сфера – емоції, а її
сила – в емоційному (чуттєвому) впливові, де
узагальнення сягає найвищого ступеня. Тому
невелика кількість обрядових наспівів (порів-
няно з предметним світом і мовною лексикою)
саме й здатна створювати і створює знакову
емблематику обряду. Цей чуттєвий знак стає
об’єднуючим символом обрядодійства й поети-
ки, навколо нього концентруються сотні, а то й
тисячі (як у весіллі навколо наспівів ладкань)
етнографічних та поетичних «знаків».
Повернімося до розгляду відображених у
фольклорній традицій згаданих вище двох ін-
стинктів. Останні сім тисяч років календарний
цикл пов’язаний із землеробством. Зимове сон-
цестояння – це точка ініціації – початок земле-
робського циклу 12. Тому землеробська тематика
5151
Розвідки і матеріалиРозвідки і матеріали
з весни на зиму ніколи не переносилася: вона була
(і є) елементом магії – започаткувала успіх ріль-
ництва. Сакральне ставлення до засобів фізично-
го існування викликало в неоліті концентрацію і
формування езотеричних землеробських емблем
навколо трьох солярних пунктів, які послідовно
втілювали магію: початок землеробського року
(зима); перехід до єдності езотеричного й прак-
тичного (весняна обрядовість і робота в полі);
збирання врожаю (літо).
Зауважуючи на визначальній ролі трьох про-
відних сонячних фаз, містична психологія нео-
літичного землероба втілила сакральне значення
кожної солярної точки в провідні структури (ар-
хетипи), визначально-знакові музичні форми, які
обов’язково мали чітко різнитися (інакше духи
і боги не змогли б розуміти обрядових прохань і
допомагати рухові солярного кола).
Другий за значенням інстинкт – статевий
(продовження роду). Тут діє неусвідомлений
закон продовження роду і волі роду як без-
смертної (на відміну від індивідуальності)
іпостасі. Зовні він має вигляд симпатії, кохан-
ня. Але, за А. Шопенгауером; «... І тут, як в
усякому інстинкті, істина, для того, щоб впли-
вати на волю, є подобою ілюзії» 13.
Згідно зі сказаним вище, весілля ініціює
біологічне відтворення (у багатьох народів сві-
ту, не виняток і українці, весільна атрибутика,
натяки пов’язані із фалічним культом); родини
й хрестини є результатом відтворення роду.
Проте в родильно-хрестинній обрядовості
не варто шукати естетичних аналогів «весільної
поезії». Тут діє закон роду з усією серйозністю
материнства-батьківства, а йому протиставлене
профанне – стосунки кумів. Так чи інакше, діє
біологія. Тому поширені у фольклорі, літературі,
мистецтві уявлення про родильно-хрестинні по-
дії – лише театральна вистава біології. За ана-
логією зимове сонцестояння «ініціює», весняне
рівнодення «запліднює» (землю збіжжям), літ-
нє сонцестояння «результує» в новому збіжжі
магію зимового сакралу.
Тому зрозуміло, чому в родинах і хрестинах
бракує чітко окреслених сакрально-музичних
формул – тут немає потреби замовляти. Іні-
ційований у весіллі плід уже є. Ініціальна ма-
гія в народинах і хрестинах поступається магії
практичній (замовляння, народна медицина,
акушерство – «бабкування»). А в хрестинах
«знімаються» й ці залишки сакральності, і па-
нують профанні (позбавлені святості й магії)
явища – жарти, ігри, танці, елементи сексу-
альної свободи в стосунках між кумами.
У науковому відтворенні дійсної картини
родильно-хрестинної обрядовості не слід вдо-
вольнятися межами «обряду». Це не той «жанр»,
не та сторона громадського життя, яка б вимага-
ла штучного обмеження тематикою, музичною
типологією, етнографічними фактами.
Нове життя з’являється у світ, а він багато-
вимірний – має зв’язки з минулим і прийдешнім.
Вступає в дію езотерично-безмежний простір
ниви буття – з його, умовно кажучи, катего-
ріями піднесеного, драматичного, радісного,
комічного. У передбаченні цієї суперечності на-
дій та розчарувань, майбутніх оман життя й ко-
хання формується така ж суперечлива мозаїка
хрестинної та родильної пісенності – її поетика
та ритмомелодика. Отже, родини й хрестини –
це власне життя, а не його опоетизована ілюзія,
що спостерігаємо в інших обрядових жанрах
(календарних та весільному). Тут і міститься
причина досі нездоланних труднощів пояснити
відсутність музичної типології.
Не варто шукати або шкодувати про її
відсутність, такої звичної в інших обрядових
жанрах. Потрібно лише стати на шлях коорди-
нації етнографії, філології й етномузикознав-
ства. Очевидне одне: на рівні сучасних знань і
можливостей методики історичних досліджень
родильна й хрестинна обрядовість потребує
комплексного підходу. Наука має, не вдаю-
чись до безплідних дискусій і не переймаючись
класифікаційними умовностями, створити (на-
скільки це можливо на даному етапі) макси-
мально об’єктивний фольклорно-етнологічний
документальний звід чи не найзначнішого (досі
гідно не вивченого й не засвідченого в між-
дисциплінарних публікаціях) традиційного
родильно-хрестинного дійства.
5252
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 2/2009
Сьогодні ми не можемо певно сказати, з
огляду на пісенно-поетичний аспект, який
мала вигляд родильно-хрестинна обрядовість
до Різдва Христового 14. Зважаючи на сказа-
не про типологію календаря й весілля, не цу-
раймося також елементів реставрації. Урешті,
до методів етнології, археології, релігієзнав-
ства, джерелознавства, етномузикології дав-
но залучають технології історичної реставра-
ції 15. Отже, вивчення типології і класифікації
родильно-хрестинної обрядовості й пісенності
має враховувати як історичні, так і жанрово-
мандрівні тенденції фольклорної творчості, а
саме: показові для традиції жанрово-видову й
територіальну дифузність і дивергентність, як
мінімум, упродовж останнього тисячоліття.
***
У ставленні до родильно-хрестинної музики
досі панувала помилкова методика її розгляду й
класифікації (за зразком інших обрядових жан-
рів). Проте народини й хрестини – не жанр. Це
окремий обрядовий комплекс із власними за-
конами й тенденціями добору наспівів. До того
ж, його не можна обмежити лише народинами
і хрестинами. Справжню комплексну картину
родильно-хрестинної обрядовості відтворив О.
Малинка 16. Це унікальна праця, яка слугує цін-
ним орієнтиром для подальших розвідок. О. Ма-
линка подав, по-перше, запис обряду з одного
села. Вагомість регіональної фіксації полягає в
тому, що ми отримали задокументоване свідчен-
ня про всі особливості родильно-хрестинного об-
ряду поза найменшими спробами суб’єктивного
відтворення «умовного обряду» із залученням
матеріалів різного часового або територіально-
го походження. Тому записи науковця слугува-
тимуть для нас орієнтиром як для окреслення
теоретичних питань (про них нижче), так і для
наступної праці над реконструкцією української
родильно-хрестинної пісенності.
Спостереження О. Малинки обіймають
чотири предметних об’єкти народин і хрес-
тин: фіксація етнографічного аспекту обряду
(що є тлом для трьох наступних); тексти, які
стосуються народин; тексти, де відображе-
но хрестини; дослідник подав унікальну кар-
тину співу колискових пісень перед та після
вкладання немовляти до колиски (сімнадцять
пісень різноманітної тематики!), що особливо
дорогоцінно (бо практично не знаходило і не
знаходить досі відображення в публікаціях
описів народин і хрестин та пов’язаної з ними
пісенності). Шкода, звичайно, що О. Малин-
ка не навів мелодій. Але його доробок гідний
високої оцінки, а сам етнограф – достойної
пам’яті 17.
Досі колискові пісні родильно-хрестинної
обрядовості розглядають, публікують й аналі-
зують абстраговано, не враховуючи, що вперше
вони звучать відразу після церковного хрещен-
ня. Тобто причина постання і співу колискових
безпосередньо пов’язана з громадським засвід-
ченням факту появи нового життя. За часів
неоліту (та й пізніше) співові над колискою на-
давали значення оберега. У сучасних колиско-
вих це можна спостерегти в численних зворотах
(позитивне навіювання зазначено курсивом):
Ти, коточок, не ходи,
Малої дитини не збуди;
Мале дитя буде спати,
А я буду колихати,
Щастє-долю посилати,
Ростоньки в костоньки,
Здоров’єчко в сердечко,
Добрий розум в голувоньку
На малую дитиноньку,
Щоб воно спало, не боліло,
На голýвоньку здоровило,
Часто спатоньки хотіло 18.
Структура колискових містить яскраві
ознаки магії і несе подвійне навантаження:
по-перше, звертання («молитва») до духів-
охоронців немовляти з проханнями вберегти
його від хвороб та інших прикрощів; по-друге,
численні словесні та музичні повтори заколи-
сують дитину. «Магічний» вплив материн-
ської пісні вбачали в тому, як вона впливала
на немовля. Згодом первісні уявлення посла-
билися (після християнізації Київської Русі), і
5353
Розвідки і матеріалиРозвідки і матеріали
спів-оберег перетворився на сучасну колиско-
ву пісню (сільське населення ще й нині вірить
у її магічну силу).
Родильно-хрестинна обрядовість, на від-
міну від інших обрядових жанрів, не має про-
відних музично-типологічних ознак. Це не
«жанр» у науково-дискурсивному розумінні, а
комплекс, де поєднано декілька різних за часом
етнографічних, поетичних і музичних об’єктів.
Попри це, у родильно-хрестинній обрядовості
простежується тенденція прояву власне му-
зичних ознак за кожним із складників обряду.
По-перше, у родильно-хрестинних наспі-
вах, у частині родильних та урочистої частини
хрестинних пісень (запрошення баби-повитухи,
поздоровлення породіллі, поздоровчі співи на
честь новонародженого), не використовуєть-
ся третна музична ритміка (ямбічна та хореїч-
на, на зразок групувань «вісімка-чвертка» або
«чвертка-вісімка»). Переважно панує парна або
нерегулярно-часокількісна ритміка. Інколи спо-
стерігаємо «розімкнені» конфігурації пісенних
сегментів 19 (Окрім «дві вісімки–чвертка–дві
вісімки»).
По-друге, родильно-хрестильним наспівам
властиві «порушення» складочисельної основи:
є нахил до ампліфікації (розширення) і дімінуа-
ції (стискання) віршових рядків і сегментів, але,
як правило, на 1–2 склади. Зроблені застере-
ження за першим і другим пунктами є вагоми-
ми свідченнями на користь давності музично-
поетичної структури родильної обрядовості. У
будь-якому разі такі особливості структури не
властиві ліриці і мали утворитися до ХVІ –
ХVІІ ст. Припущення про пізнішу деформацію
жанрово-видової структури родильних пісень 20
музикознавчий аналіз заперечує.
По-третє, для родильно-хрестильних пі-
сень (насамперед наспівного, спокійного ха-
рактеру) показові вузькоамбітусні мелодії.
Отже, звукоряди також свідчать про архаїку
такого виду наспівів (як мінімум, це стилістика
середніх віків).
По-четверте, у ритмомелодиці простежує-
мо дві провідні лінії – співність (з нахилом
до нерегулярності) і моторика (з переважан-
ням третних і квадратних структур музичної
строфи). Ці дві тенденції тяжіють: співність
– до тематики народин, моторика – до хрес-
тин. Показово, що речитативно-декламаційна
стилістика, яка трапляється навіть у пізніших
за походженням жанрах – ліриці (особливо
заспівувачки), історичних, козацьких баладах
і навіть серед гумористичних пісень, якщо не
цілком відсутня, то має такий сильний відті-
нок наспівності, який значною мірою «гасить»
мовно-рецитаційні ознаки. А це, між іншим,
особливості співу як такого (тобто вико-
навства). З невідомої причини, насамперед у
родильних піснях, співачки посилюють спів-
ність, а мовно-декламаційні ознаки, які до-
зволяють подвійний характер музичення (як
співний, так і речитативний), інтуїтивно пере-
водять на співність.
Чітко окреслити причину поки що важко.
Можна лише висловити припущення. Дуже схо-
жа стилістика властива виконанню весільних пі-
сень. У давні часи (навіть ще до середини ХХ ст.)
на весіллі співали гуртом в унісон. Не виключено,
що народна традиція (естетика, інтуїція тощо)
підсвідомо утримує «місток» між гуртовими звич-
ками та характером співу весільних і родильних
мелодій. Обидва ці різновиди родинно-обрядової
пісенності (весільної та родильної) сформувалися
протягом І тис. до н. е. – середини І тис. н. е. (таку
хронологію підтверджує наявність споріднених
типів у багатьох слов’ян).
По-п’яте, речитативно-декламаційна мело-
дика показова для колискових пісень. Досі
автори описів родильно-хрестинної обрядо-
вості і пісень не торкалися зв’язку колискових
із родильним обрядом і якщо записували, то
подавали їх поза етнографічним комплексом
(за винятком О. Малинки). Зрозуміло, колис-
кові співають до двох-трьох років, потім вони
функціонують поза межами хрестин. Але суть
у тому, що пісні й примовки до колиски, укла-
дання туди кота, початок співу колискових
(котові, потім дитині) – усе це явища не тіль-
ки оберега, але й ініціації. Оберегова магія,
яка насичує спів над колискою (не обов’язково
певною лексикою – усіма діями й почуттями
5454
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 2/2009
матері), вступає в дію саме під час укладання
дитини до колиски. Звучання перших колис-
кових ініціює метафізику колискового співу
загалом як оберега, дія якого розрахована на
кілька майбутніх років раннього дитинства.
Отже, у родильно-хрестинній обрядовості
послуговуються співними мелодіями, моторним
(хрестини) і речитативно-декламаційним плас-
том мелодики. Родильно-хрестинний обряд не
може (і не міг) мати музично–структурно–
знакових формул. Тому серед пісень народин
і хрестин (і навіть колискових, які мають дещо
більшу схильність до типологізації музики)
трапляються різноманітні типи без виявлення
до тенденцій групування 21.
1 Докладніше див: Іваницький А. Езотеризм обря-
дових наспівів // Етномузика-3. Збірка статей
та матеріалів на честь 60-річчя Богдана Лука-
нюка / Упоряд. Ю. Рибак. – Л., 2007. – С. 28–42;
Іваницький А. Хрестоматія з українського му-
зичного фольклору (з поясненнями та комента-
рями). – К., 2008. – С. 12–24.
2 «Ці наспіви-символи несуть не так музично-
художнє, як функційне навантаження: вказу-
ють на спів під час весілля або при коляду-
ванні (якщо це колядна “серія”), або навесні
чи на купальських святах. І такі “формульні”
наспіви в інших ситуаціях практично не вико-
ристовуються» [Іваницький А. Основи логіки
музичної форми (проблеми походження музи-
ки). – К., 2003. – С. 56.
3 Гошовский В. У истоков народной музыки сла-
вян. Очерки по музыкальному славяноведе-
нию. – М., 1971. – С. 51.
4 За цими принципами впорядковано білорусь-
кий збірник “Радзінная паэзія” (Укладанне
М. Я. Грынблата, В. І. Ялатава. – Мінск, 1971)».
Невелика добірка хрестинних і колискових
пісень уміщена в збірнику «Пісні Тернопіль-
щини /Упоряд.: С. І. Стельмащук, П. К. Медве-
дик. – К., 1989. – Вип. 1», а також: «Хрестинні
пісні. Зібрала та упорядкувала Ганна Сокіл. –
Л., 2007». Окремо за високим рівнем укладан-
ня стоїть збірник «Традиційні пісні українців
Північного Підляшшя. За матеріалами екс-
педицій 1999–2001 років Лариси Лукашенко
та Галини Похилевич. – Л., 2006», де вміщено
добірку «Хрестильні». З передмови дізнаємо-
ся, що укладачі при встановленні функції пісні
орієнтувалися на свідчення виконавців. Про-
те даремно поза межі рубрики винесено гу-
мористичні «кумівські» пісні. Мотивація, що
«…більшість із них виконуються не тільки на
хрестинах, а й за інших обставин…» не є не-
порушною (с. 29). Адже збіднюється уявлення
про жанровий спектр хрестильної обрядовості,
вноситься суб’єктивна «наукова» корекція на
користь музичної типології, що призводить до
значної шкоди етнографічного комплексу. На
сьогодні неперевершеною залишається мето-
дика опису О. Малинки «Родыны и хрестыны»
(КС – 1898. –Кн. V. – С. 254–286).
5 Л. Гумільов консорціями називає гурти, артілі,
секти, банди та інші тимчасові об’єднання,
конвіксіями – групи людей з одноманітним
побутом і родинними зв’язками (див.: Гуми-
лев Л. Этногенез и биосфера земли. – М., 1993.
– С. 111). До цих категорій можна зарахувати
українських гайдамаків, опришків, чумаків,
бурлак, заробітчан, мандрівних дяків. Усі вони
мали певний пісенний репертуар, який, однак,
не був об’єднаний типологічно чи навіть тема-
тично.
6 Шубравська М. Весільна пісенність на Україні та
її обрядова функція // Весільні пісні: у 2 кн. /
Упоряд. М. М. Шубравська, А. І. Іваницький.
– К., 1982. – Кн. 1. Полісся, Наддніпрянщина,
Слобожанщина, Степова Україна.
7 Там само. – С. 27.
8 Більш точний термін – «родильні пісні». Бо «ро-
динні» – це, власне, пісні лірично-побутові, не
пов’язані з обрядом.
9 Радзінная паэзія. – С. 38.
10 Традиційні пісні українців Північного Підляш-
шя... – С. 81–90.
11 Іваницький А. Український музичний фольклор.
– Вінниця, 2004. – С. 23–25.
12 Від ХІХ ст. помилково пояснюють весняну тема-
тику колядок і щедрівок зсувом Нового року з
весни на Різдво. Насправді ж землеробська те-
матика зимового сонцестояння і власне зимове
сонцестояння – це сакральна точка входження
у цикл землеробської традиції (див.: Генон Р.
Символы священной науки. – М., 2002. – С. 158,
159).
13 Шопенгауер А. Метафизика половой любви //
Шопенгауер А. Избранные произведения. –
М., 1992. – С. 382.
14 Є безліч загадок і питань. Для прикладу, ми
не можемо погодитися з тезою про сучасного
кума як восприємника дядька по материнській
лінії в архаїчній традиції; або погляд на ку-
мування як «пережиток сезонних обрядових
статевих відносин» (Грынблат М. Беларуская
радзiнная паэзiя // Радзінная паэзія. – С. 26, 27).
5555
Розвідки і матеріалиРозвідки і матеріали
Очевидно, що ці та численні інші припущення
потрібно підтверджувати порівняльним мате-
ріалом, якого ще (особливо його осмислення)
для цілісної історичної концепції родин і хрес-
тин поки є замало.
15 «Дані етнографії дозволяють реконструювати
первісне суспільство у найскладніших його
проявах, але не дають підстав для визначення
хронологічних рамок існування реконстру-
йованої моделі. Археологічні матеріали через
свою фрагментарність, навпаки, непридатні
для відтворення складних, функціонально
зв’язаних систем, якими є суспільство, зате до-
зволяють досить точно датувати досліджува-
не історичне явище. Тому перепони на шляху
відтворення первісної історії, які окремо сто-
ять перед археологією та етнографією, можуть
бути подолані при взаємодії цих наук» (За-
лізняк Л. Передісторія України Х – V тис. до
н. е. – К., 1998. – С. 60 – 61).
16 Малинка А. Родыны и хрестыны (Материал со-
бран в м. Мрине, Нежинского уезда) // КСС. –
1898. – Кн. V – С. 254–286. Мрин – містечко на
правому березі р. Остер. За Гетьманщини було
центром особливої сотні ніжинського, потім –
київського полку. Тепер – Носівського р-ну. У
Мрині народився О. Малинка.
17 Відомості про О. Малинку див.: Прозовий фоль-
клор села Плоске на Чернігівщині: Тексти та
розвідки. [Упоряд.] О. Бріцина, І. Головаха.
Див. матеріали до життєпису О. Малинки
(7. 08. 1865 – 22. 05. 1941): Якимович С. Малин-
ка [Олександр Никифорович (некролог).– К.,
2004. С. 349–359; публікація Довженок Г. за
Науковими архівними фондами рукописів та
фондописів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН
України, рукопис С. Якимовича датовано
11. 06. 1941.
18 Малинка А. Родини і христини... – № 18.
19 Иваницкий А. Типологическая характеристика
некоторых принципов формообразования в
украинском фольклоре // Музыкальная фоль-
клористика. – М., 1978. – Вып. 2. – С. 90–116.
20 «Хрестильні пісні білорусів, у тім числі й “ку-
мівські”, уже в епоху феодалізму помітно втра-
тили свій колишній обрядово-магічний сенс і
набули жартівливого характеру, забавляючи й
звеселяючи гостей» (Грынблат М. Беларуская
радзiнная паэзія. – С. 32).
21 Більш виражені тенденції проступають у регі-
ональних музичних формах родин, хрестин і
колискових. Але це тема окремого досліджен-
ня. До нього доцільно приступати тоді, коли
буде створено комплексний етнографічно–
поетично–музикознавчий звід родильно-
хрестильної пісенності.
The musical typology of birth and baptize celebration which is not noted by rhythm- structure
unity is typical for calendar and wedding party”s tunes. It can be explained by domination of ritual-
ethnographic bases. In the birth and baptize ethnographic complex lullaby melodies take a very
important place. As Ukrainian birth–baptize songs are not well studied and reflected in the special
literature, the task of the complex investigation of ritual ethnography is demanded.
Сергій Cегеда
к иївськ а русь і д а вНьопольськ а держ а ва :
істори чНі п а ра ле лі
У розвитку продуктивних сил слов’яни дося-
гли значних успіхів у VII–XIII ст. Одночасно
в їхньому середовищі відбувався процес роз-
кладу первісного ладу, супроводжений фор-
муванням сусідсько-територіальної громади;
поглиблювалося майнове й соціальне розша-
рування; зростала роль племінної верхівки, яка
зосередила у своїх руках виконавчу та військо-
ву владу; формувалися елементи державного
управління. Верховним органом слов’янських
племен залишалося віче, що обирало правителя
– князя, який керував повсякденними справа-
ми і військом. Поступово функції військового
керівника були передані воєводам.
Такі соціально-економічні й політичні змі-
ни супроводжувалися формуванням великих
племінних союзів, яких в історичній літерату-
рі називають або етнічними групами, або те-
риторіальними, політично-географічними чи
політично-племінними об’єднаннями 1. Ство-
|