«Mudrosloví národu slovanského ve příslovích»

Рецензія на збірку: Фр. Л. Челаковський «Mudrosloví národu slovanského ve příslovích».

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Даниленко, Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнографія
Schlagworte:	Рецензії
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20293
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	«Mudrosloví národu slovanského ve příslovích» / Л. Даниленко // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 2. — С. 88-95. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-20293
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-202932011-05-26T12:03:58Z «Mudrosloví národu slovanského ve příslovích» Даниленко, Л. Рецензії Рецензія на збірку: Фр. Л. Челаковський «Mudrosloví národu slovanského ve příslovích». 2009 Article «Mudrosloví národu slovanského ve příslovích» / Л. Даниленко // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 2. — С. 88-95. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20293 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії Рецензії
spellingShingle	Рецензії Рецензії Даниленко, Л. «Mudrosloví národu slovanského ve příslovích» Народна творчість та етнографія
description	Рецензія на збірку: Фр. Л. Челаковський «Mudrosloví národu slovanského ve příslovích».
format	Article
author	Даниленко, Л.
author_facet	Даниленко, Л.
author_sort	Даниленко, Л.
title	«Mudrosloví národu slovanského ve příslovích»
title_short	«Mudrosloví národu slovanského ve příslovích»
title_full	«Mudrosloví národu slovanského ve příslovích»
title_fullStr	«Mudrosloví národu slovanského ve příslovích»
title_full_unstemmed	«Mudrosloví národu slovanského ve příslovích»
title_sort	«mudrosloví národu slovanského ve příslovích»
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Рецензії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20293
citation_txt	«Mudrosloví národu slovanského ve příslovích» / Л. Даниленко // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 2. — С. 88-95. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT danilenkol mudroslovinaroduslovanskehoveprislovich
first_indexed	2025-07-02T20:55:56Z
last_indexed	2025-07-02T20:55:56Z
_version_	1836570123062738944
fulltext	8888 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 2/2009 збірнику, а саме: спочатку впорядник подав соцільно-побутову, потім про тварин і на за- вершення – героїко-фантастичну, однак така особливість може бути виправдана незначною кількістю останніх. Загалом «Век человеческий…» – гарний подарунок для поціновувачів народної творчості Кубані, для всіх, хто пам’ятає історію запороз- ького козацтва, хто досліджує усну традицію цього краю. Видання має альбомний формат, яскраво проілюстроване, що робить його при- вабливим і для дітей, а отже, продовжує «вік» народної казки, переказу, прислів’я. 1 Век человеческий: Кубанские народные сказки, притчи, предания, анекдоты, бывальщины и пословицы / Сост., подготовка текстов, вступ. ст., перевод на русский, английский и укра- инский языки, примечания и общая редакция В. Пукиша. – Ростов-на-Дону, 2007. – С. 17. 2 Там само. – С. 177. 3 Там само. 4 Там само. – С. 17. 5 Там само. – С. 55. 6 Шалак О. Міфопоетичні уявлення та ініціаль- ні обряди українців (на прикладі «Казки про Ївашка», записаної Лесею Українкою в м. Ми- ропілля Звягельського пов. Волинської губ.) // Звягель – Новоград-Волинський: від сивої давнини до сьогодення. Матеріали Міжнар. наук.-краєзн. конф.: у 2 т. – Житомир, 2007. – Т. 2. – С. 124. Людмила Даниленко «Mudrosloví národu slovanského ve příslovích» Збірка Фр. Л. Челаковського «Mudrosloví národu slovanského ve příslovích» в історії слов’янської пареміології Серед усіх чеських народознавців, хто збирав, вивчав і видав прислів’я і приказки, найбільший науково-практичний внесок зро- бив Франтішек Ладіслав Челаковський, упо- рядник “Мудрослів’я народу слов’янського в прислів’ях». Титульний лист збірки мав назву «Mudrosloví národu slovanského ve příslovích. Připojena jest sbírka prostonárodních českých pořekadel. Uspořádal a vydal Frant. Lad.Čelakovský. V Praze, 1852. V kommissí u Františka Řivnáče». Над збіркою, що впер- ше побачила світ незадовго до його смерті, Фр. Л. Челаковський працював майже трид- цять років. Ідея такої роботи виникла не спон- танно. Будучи одним із головних ідеологів чеського романтизму, Фр. Л. Челаковський зосередився на вивченні фольклорної куль- тури, народного побуту і звичаїв. На народо- знавчі студії Фр. Л. Челаковського мали вплив Й. Добровський і В. Ганка, які звернули його увагу на слов’янські народні пісні, що їх згодом Фр. Л. Челаковський зібрав і видав у трьох томах (1822, 1825, 1827 років). Задумуючи новий усеслов’янський пареміологічний проект, Фр. Л. Челаковський уже мав чималий досвід і добре знав матеріал. Про роботу над слов’янськими прислів’ями й приказками дізнаємося з епістолярної спад- щини Фр. Л. Челаковського. Так, про на- мір видати цей матеріал читаємо в його листі від 24 червня 1828 року до друга-літератора Й. В. Камарита: «Я хочу за зразком слов’янських народних пісень видати збірку найкращих слов’янських прислів’їв їхніми оригінальними мовами і з чеським коментарем. У мене вже багато зі- брано, виписано, розподілено. Але спосіб, в який досі прислів’я видавали (за алфавітом), мені не подобається, і я думаю, хоча це мені коштуватиме чималих зусиль, розмістити їх за змістом так, щоб вони не були схожі на стадо, що біжить стрімголов, і через це втрачали свої якості, але щоб вони, як одне ціле, створили завершену картину про філософію, мораль, 8989 РецензіїРецензії розум, дотепність і т. п. нашого народу. Чес- но кажучи, я дуже задоволений і втішений слов’янськими прислів’ями; багато з них такі влучні, такі глибокодумні, що й справді, осо- бливо при доброму укладанні, проллють світ- ло одне на одне та принесуть слов’янським на- родам не меншу славу, ніж пісні. Я маю намір так упорядкувати матеріал, щоб вибрати по 600 –800 зразків із кожної мови – чеської, польської, російської, сербської і щоб уся збір- ка включала 2000–3000 одиниць. Що можна буде знайти з хорватської, лужицьких мов і т. д. – теж додам. Окрім цієї праці, я би хотів у майбутньому доповнити наші чеські прислів’я, аби із цього колись виник найповніший слов- ник. У мене вже є багато подібних матеріалів як власних, так і одержаних із різних інших місць; і зараз я тебе дуже прошу, щоб <…> ти записував усі прислів’я, а коли читаєш якусь чеську книжку, теж про них не забував, бо мало в якій із наших давніх книг прислів’я не- має» (Korrespondence a zápisky, 1907:362). Фр. Л. Челаковський справді одержу- вав багато матеріалів від своїх друзів і колег. Так, В. Ганка передав йому майже дві тися- чі прислів’їв, записаних «прямо в народі» (Bittnerová, Schindler, 1997:283). Свої нотат- ки надіслали В. Камарит, К. Вінаржицький, Б. Нємцова, Я. Коллар, який, зокрема, писав Фр. Л. Челаковському: «Дорогий друже! Я чув, що Ви працює- те над системною збіркою всіх слов’янських прислів’їв і приказок: звичайно, це похвальний задум. У мене теж назбиралися деякі словаць- кі прислів’я і приказки, але в мене стільки ін- ших планів і розпочатих справ, що мені на них не вистачило б і двох життів, а тому я готовий надіслати Вам ці матеріали» (Korrespondence a zápisky, 1910:328). Перші зразки прислів’їв і приказок, що мали ввійти в майбутню збірку, Фр. Л. Челаков- ський видрукував у журналі «Časopis Českého museum»: Slovanská přísloví, 1837; Kalendářík z přísloví slovanských, 1850; Slovanská právnická přísloví, 1851. У періодичному виданні за 1837 рік Фр. Л. Челаковський сформулював тео- ретичні положення пареміологічної науки, які можна вважати нарисом майбутньої передмо- ви до збірки: що таке прислів’я, приказка, їх джерела, особливості структури збірок, з яки- ми він працював. Фр. Л. Челаковський пер- шим у чеській пареміологічній лексикографії почав розрізняти прислів’я та приказки, при- святивши їм окремі частини. Після видання «Mudrosloví…» він планував повернутися до чеських приказок і видати їх окремою збір- кою. Відносно суті прислів’я науковець вислов- лювався так: «За внутрішнім характером більшість прислів’їв можна поділити на дві го- ловні групи: а) правила, за якими слід діяти, щоб одержати тілесну або душевну користь; б) набуті судження, що випливають зі спосте- режень над усвідомлюваним та ірраціональ- ним смислом предметів. Однак цих двох влас- тивостей не достатню для утворення прислів’я. Головне, я вважаю, щоб вислів, узятий з пото- ку практичної мудрості, своєю узагальненістю міг бути спрямований на конкретний випадок, тобто аби прислів’я щось виокремлювало, але водночас було всезагальним, до всіх поді- бних випадків знову прилягало» (Čelakovský, 1837:292–293). Фр. Л. Челаковський під- креслював, що прислів’я вирізняються багат- ством порівнянь, дотепних зворотів, ми- лозвучністю й римою, аби «духу і слуху» бути приємними, «одним словом, це дорогоцінна монета, кругла, з написом і образом, що видає добре звучання й переходить із рук у руки» (Čelakovský, 1837:293). Приказки, уважав Фр. Л. Челаковський, хоча зовні чимось нагадують прислів’я, за вну- трішньою структурою відрізняються від них. Вони індивідуалізують поняття, що виражає дію, предмет або його властивість і займають проміжну позицію між прислів’ями й мовними зворотами (фразеологізмами в їх сучасному розумінні), наприклад: zavaditi o něco řeči – zavaditi o svůj krajíc – lepší za svým krajícem, než za cizím pecnem. Причому якщо прислів’я, на думку Фр. Л. Челаковського, можуть вільно переміщатися з однієї говірки в іншу, навіть з 9090 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 2/2009 однієї мови в іншу, то для приказок і мовних зворотів це неможливо: «вони цілком втрача- ють свій звук, як тільки чужа рука до них до- торкнеться» (Čelakovský, 1837:295). Таким чином, приказки і мовні звороти, за Фр. Л. Челаковським, є виключно націо- нальним образним надбанням. Можна при- пустити, що дослідник звернув увагу на само- бутні образи, що лежали в основі порівнянь та усталених зворотів, як правило, ідіоматичного характеру. Саме такі вирази становлять осно- ву сучасних досліджень національної мовної картини світу. Походження прислів’їв Фр. Л. Челаков- ський пов’язував із природною потребою будь-якої мови володіти образними засобами вираження думки: “Не було й немає під сон- цем народу, який, лише наполовину вийшов- ши з дикунства, уже не мав би у своїй мові прислів’їв, що не переходили б як спадкова мудрість із роду в рід, з покоління в поколін- ня» (Čelakovský, 1837:294). Фр. Л. Челаков- ський указував на дорогоцінні мовні скарби, що їх мають Святе Письмо, художні твори й філософія мудрих греків і римлян – Плутарха, Плавта, Теренція, Горація та інших, – які пи- сали на табличках віршовані вислови-повчання (гноми), афоризми, прикрашаючи ними храми. «Чи могли слов’яни в цьому жанрі залишитися позаду? – запитував Фр. Л. Челаковський. – Слов’яни, які своїми народними піснями переважають усі європейські народи, які за- свідчили образність своєї мови і в прислів’ях показали таку глибину думки й дотепність, що і в цьому відношенні можуть сміливо поспе- речатися з іншими народами, хоча, напевне, і половини цих мовних багатств не зібрано й не показано світові». Отже, Фр. Л. Челаковський узявся за укладання прислів’їв усіх слов’янських на- родів, щоб поставити «храм простонародної практичної мудрості». Численні джерела, які він опрацьовував, містили матеріал без усякого порядку або лише за алфавітом, що утруднює, а то й узагалі унеможливлює пошук потрібного вислову. Тому автор обрав тематичний прин- цип подачі прислів’їв і приказок. Як зазначе- но в згадуваному листі Фр. Л. Челаковсько- го до Й. В. Камарита, первісно він планував представити по 600–800 зразків прислів’їв із кожної слов’янської мови, але збірка зна- чно розрослася. У вересні 1846 року в листі до В. Станька Фр. Л. Челаковський писав: «Якраз я закінчив слов’янські прислів’я. Залишається ще в окремих місцях дещо до- повнити і написати невеличкий вступ. Це до- сить грубий рукопис, має понад десять тисяч прислів’їв, і половина з них як золоті зернят- ка» (Korrespondence a zápisky, 1914:444). За іншими даними, збірка містить понад 15 тис. прислів’їв (Novák, 1891:101; Bittnerová, Schindler, 1997:282), не рахуючи чеських при- казок. Усі вони розподілені на 17 тематичних груп (подаємо їх скорочений варіант): I. Bůh. Náboženství. – Přísloví biblická. II. Dobré – zlé. Pokrytství – lest – podvod. Dobročinnost – dar. Vděčnost – nevděk. III. Pravda – spravedlivost – lež. Jazyk – mlčenlivost – tlachavost. IV. Pokora – pýcha. Chlouba – chvála – čest – dobré jméno – pověst. Závist. Trpělivost – svornost. Hněv – msta. V. Práce, pilnost – zahálka, lenost. VI. Štěstí, neštěstí. Peníze. Bohatý, chudý. Bolest – hoře. Útěcha – naděje. VII. Mysl – rozum – vtip. Učení a umění. Řemeslo. VIII. Domov – vlast. Přátelství – nepřátelství. Láska – nenávist. IX. Pravidla opatrnosti. Povaha času a spravování se jím. Dluh – půjčka – pořádnost. X. Svět – člověk. Svoboda – vůle – moc. XI. Zdraví. Nemoc – lékařství. Krása. Mladost – starost. Smrt. Začátek – konec. XII. Mocnář – vláda. Sedlák. Stav duchovní. XIII. Právo. Obyčej – zákon – soud. XIV. Domácí život. Manželství. Rodičové. XV. Hospodářství polní a domácí. Příslsovní kalendářík. XVI. Přísloví 1. národopisná, 2. zeměpisná, 3. dějěpisná. XVII. Příslsoví žertovná a mravokárná. Slovní hříčky. Добираючи матеріал укладач переважно орієнтується на найдавніші збірки, пересліду- ючи головну мету: показати високі моральні якості слов’ян, якими вони не поступають- ся перед іншими європейськими народами, і тим самим додати гордості своєму народові 9191 РецензіїРецензії як частини європейського слов’янства. Образ практичної слов’янської народної філософії Фр. Л. Челаковський творив із прислів’їв, які виражали погляди простої сільської людини, актуалізуючи вияви «народного духу». У процесі роботи в упорядника виникало чимало питань методологічного характеру: чи кожне прислів’я заслуговує на включення в збірку, якщо воно не відповідає «доброму сма- ку або здоровому глузду». Його вразило та- кож те, що багато прислів’їв заперечують одне óдне, тому він назвав їх дволиким Янусом. Ці “янусові голови» присутні як у матеріальному, так і в духовному світі, і якщо подібні прислів’я розглянути ближче, то можна зрозуміти, що їх антонімія – результат різнобічності, багато- вимірності життєвих ситуацій. Для перекон- ливості автор навів такий приклад: «Так, один серб запитав свого батюшку, чи добре слуха- тися своєї жінки. Коли почув, що це недобре, зрадів, кажучи: “Моя дружина вчора мені ска- зала, щоб я вам, отче, відніс грудку масла, а я і радий, що її не послухав”. На це йому батюш- ка відповів: “É, мій милий, мудру жінку треба слухатися» (Čelakovský, 1837: 296). Ці загальні начерки залишилися єдиним варіантом передмови, яку автор планував, але так і не написав до першого, прижиттє- вого видання «Mudrosloví národu slovanského ve příslovích». Чеський дослідник І. Я. Гануш пояснив недолік: «Челаковський, звичайно, мав намір написати передмову, але матеріал так розрісся, що він, побоюючись труднощів видання, залишив цю справу на майбутнє» (Hanuš, 1851:142). Друге видання «Mudrosloví národu slovanského ve příslovích» підготував до друку 1893 року Я. Новак. Про особливості своєї роботи над збіркою він інформував читача в газеті «Literární listy» (1891). Головне своє за- вдання Я. Новак убачав у тому, щоб усунути основні недоліки першого видання, а саме: написати передмову, у кінці словника дода- ти предметний покажчик за опорним словом прислів’я і приказки із зазначенням сторін- ки, на якій можна його знайти; неслов’янські прислів’я (латинські, грецькі, англійські, іспан- ські, німецькі, литовські тощо), які Фр. Л. Че- лаковський уміщав у кінці сторінки під рискою, доповнити прислів’ями з новіших, насамперед моравських і словацьких, джерел (А. Рибічки «Pravidla, přísloví a povědění, vztahující se ke správě veřejné a obecní i k právu občanskému a trestnímu», 1872; невеличку збірку Фр. Барто- ша, публіковану 1889 р. в «Obzoru»). Зібра- ний чеський матеріал Фр. Л. Челаковського редагував Я. Новак таким чином, щоб «вони звучали, як у найновіших виданнях» (Novák, 1891:119; 1893:XV). На відміну від передмов до видань збі- рок прислів’їв і приказок Я. А. Коменського і Й. Добровського, друге видання збірки Фр. Л. Че- лаковського, завдяки Я. Новакові, містило корот- кий огляд історії збирання чеського паремійного ма- теріалу. Джерелом інформації для нього вочевидь послужила книга І. Я. Гануша (Hanuš, 1853). Я. Новак назвав авторів, які стояли біля джерел чеської пареміології. Починаючи від невідомого автора Александреїди (XIV ст.), це були Сміл Флашка з Пардубиць, Ткадле- чек, Цтібор Товачовський із Цимбурка, Якуб Срнць, Ондржей Клатовський із Далмангор- ста, Шимон Ломницький із Будчі, Даніель Адам із Велеславіна, Матєй Червенка і Ян Благослав, Я. А. Коменський, Ф. О. Горний, Й. Добровський, Ян Яворницький, Мат. Сих- ра, Фр. Розум, Ян Станіслав Ліблінський, багатий матеріал зібрав у чесько-німецькому словнику Йозеф Юнгманн. Усі наступні збірки, значно менші за обся- гом, черпали матеріал зі збірки Фр. Л. Чела- ковського, проте часто мали недостатній рівень опрацювання. Так, учитель В. Гикеш видав в алфавітному порядку «Zlatá zrna» (1874), К. Грубий – «Sbírku přísloví, ořekadel a průpovědí» (1880), К. Шафлер – «Z mudrosloví rolníků» (1881) та ін. Не можна оминути увагою ще одну працю, що вийшла наприкінці ХІХ ст. і містила великий фразео- логічний і паремійний матеріал, – семитомний «Česko-něměcký slovník zvláště grammaticko- frazeologický» Фр. Котта. 9292 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 2/2009 Окрім чеських авторів, які долучилися до розбудови чеської пареміології, Я. Новак ко- ротко перелічив основні здобутки в цій царині інших слов’янських народів. Словацькі прислів’я в середині XVIII ст. служили додатком до граматик П. Долежала (1746) й А. Бернолака (1790), близько 4 тис. одиниць чеських і словацьких прислів’їв видав Й. Рибаі, «Sborník Slovenských národních piesní, povestí, prísloví, porekadel, hádok, hier, obyčajov a povier» (1870) підготували П. Добшинський, П. Крупа, Фр. Сасінек, а найбільший внесок у кінці ХІХ ст. зробив А. П. Затурецький – «Slovenská přísloví, pořekadla a úsloví» (1896). Високу оцінку отримали словники поль- ських авторів. Із ХVII ст. відомі збірки Ри- сінського (1618), Кнапського (1632), Фредра (1658), багато прислів’їв у словнику Б. Лінди (1807–1814), три томи видав К. Вуйчиць- кий (1830), непересічне значення мали праці О. Кольберга. Я. Новак виявив обізнаність зі збірками прислів’їв і приказок у кашубів, лужицьких сер- бів, болгар, хорватів і сербів; у росіян, високо оці- нивши, зокрема, книги І. Снєгірьова і В. Даля, у білорусів – І. Носовича. Окремо зупинився на працях українців. Він зазначив, що «поряд із великоруською літературою із ХVI ст. починає самостійно виступати малоруська література, яка може пишатися дорогоцінними зразками плодів духу народного», якими є, приміром, збірки Г. Іль- кевича «Галицкиі приповъдки и загадки» (1841) та В. Вислоцького «Пословицы и поговорки Га- лицкой и Угорской Руси» (1868) (Novák, 1893: XІІІ). На жаль, ми не можемо оцінити українські джерела, якими користувався Фр. Л. Челаков- ський при укладанні «Mudrosloví...», бо сам він ніде про них не згадував. Наведемо хоча б де- кілька українських прикладів, які автор включив у свій словник із ремаркою mr. («малоруське») (подаємо їх за нормами сучасної української літе- ратурної мови): Богу молись, а дідька не дразни; Боже, поможи! – А ти, небоже, не лежи; Дити- на не плаче, мати не чує; Який хто до Бога, такий і Бог до нього; Кривого дерева в лісі найбільше; Свій свояка бачить здалека; Чухайся кінь із ко- нем, віл із волом, а свиня зі свинею; Ворона во- роні очі не виклює; Коли вбрався між ворони, то й крякай як вони; Подарунько без штанів ходить; Хто дбає, той має; Сім літ маку не родило – та голоду не було; Куди голка, туди й нитка; Панська ласка до порога; Краще си- ниця в жмені, ніж журавель у небі. Уведення в збірку Фр. Л. Челаковського «Mudrosloví národu slovanského ve příslovích» українських прислів’їв мало вагоме значення. З одного боку, це відповідало головній ідеї автора – проілю- струвати «слов’янський дух», глибину, розум і винахідливість слов’янської народної філософії, що не поступається європейським зразкам. З другого – сприяло ближчому знайомству двох слов’янських культур (чеської та української), їх зближенню на спільному духовному ґрунті. Говорячи про значення першого видан- ня збірки Фр. Л. Челаковського «Mudrosloví národu slovanského ve příslovích» для чехів, мо- жемо твердити, що вона найбільше, ніж інші збірки познайомила з багатогранним образ- ним словом слов’янських народів, проте мала й недолік. Він полягав у тому, що переклади Фр. Л. Челаковського з інших слов’янських мов часто вважали питомо чеськими, потра- пляли в чеську літературу, в усну комунікацію та ускладнювали надалі їх точну авторизацію. З-поміж усіх авторитетних збірок чеських прислів’їв і приказок збірці Фр. Л. Челаков- ського пощастило найбільше. Її перевидавали не раз і не два. У середині ХХ ст. за її третє ви- дання взявся К. Дворжак. Одним із позитивів його роботи є включення до книги вищезгада- ної статті Фр. Л. Челаковського «Слов’янські прислів’я» (Čelakovský, 1837). У передмові К. Дворжак негативно, по- декуди доволі різко висловився про роботу Я. Новака як укладача другого видання: «текст, який він подав, є абсолютно неавтен- тичний, причому це стосується не лише чеських прислів’їв. <…> Окрім того, він випустив усі неслов’янські прислів’я під рискою і замінив їх на варіанти, не завжди вдало підібрані, з новіших чеських та інших слов’янських збірок. З усього є цілком очевидним, що йдеться про дуже суттєві 9393 РецензіїРецензії втручання в оригінал “Mudrosloví...”, скоріше це переробка, ніж видання» (Dvořák, 1949: 895– 896). Натомість К. Дворжак запропонував роботу над рукописом, який повністю зберігся в літературному архіві Національного музею в Празі. Цікаво, що в кінці рукопису Фр. Л. Че- лаковський закреслив речення: «І так далі, що між народами і в книгах блукає, хай інші збира- ють і доповнюють». Упорядкування К. Дворжака полягало в наступному. Чеський правопис був виправле- ний відповідно до літературної норми, тексти інших слов’янських мов, особливо діалектні, залишилися без змін, бо вони відтворюва- ли історичну форму того чи іншого діалекту. Сучасний правопис упорядник застосував до польської і російської мов, а в українських прикладах зняв «ять» у кінці слів. Відповід- ні редагування здійснено також у матеріалах південнослов’янських мов. Загалом основний принцип полягав у тому, щоб якомога точні- ше зберегти мовну форму, яку надав тексту Фр. Л. Челаковський. Був створений новий покажчик, до якого кожне прислів’я і приказку включалися відповідно до свого тематичного чи образного ядра, а в одиниць двоскладної структури брали до уваги ядро обох частин. У такий спосіб виник самостійний словник, який подає частотність образів та уявлень, пред- ставлених у народних прислів’ях і приказках. Також розробили систему приміток, стосовно пояснень незнайомих слів і реалій – етимоло- гічних, історичних, географічних тощо. Отже, третє видання 1949 року, ґрунту- ючись на чеській півтисячолітній практику укладання праць подібного типу, консультації професорів Б. Гавранека і Я. Мукаржовсько- го, являло собою найкращий варіант збірки Фр. Л. Челаковського «Mudrosloví národu slovanského ve příslovích». Репринт цього ви- дання здійснено 2000 року. Нарешті, четверте видання збірки Фр. Л. Челаковського «Mudrosloví národu slovanského ve příslovích», над яким працював упорядник В. Штєпанек (Vladimír Štěpánek), побачило світ 1978 року. На жаль, з невідо- мих мотивів із збірки вилучено два розділи: перший – з прислів’ями про Бога й релігію та шістнадцятий з прислів’ями про етнографічні, географічні й історичні реалії, слов’янську мі- фологію, звичаї і повір’я. Власне кажучи, вміст книги скоротили майже на третину, бо основне завдання видавець убачав у поданні найужи- ваніших прислів’їв і приказок. Підсумовуючи аналіз збірки Фр. Л. Че- лаковського «Mudrosloví národu slovanského ve příslovích», необхідно зазначити, по- перше, що це один із кульмінаційних творів чеського романтизму з його культом народ- ної словесності, самобутньої народної філо- софії, чистої душі й нерозбещеної моралі. В ідеях романтизму все, що трапляється в усній народній творчості, є архаїчне і ство- рене власне народом. Парадокс, однак, по- лягає в тому, уважає К. Дворжак, що «зна- чна частина прислів’їв за походженням є не народна, а книжна» (Dvořák, 1949:912), тобто бере початок у літературно-писемних, а не усно-розмовних джерелах. Разом із тим серед дослідників існує діаметрально проти- лежна думка: «на відміну від крилатих ви- словів прислів’я і приказки мають народне, а не книжне походження» (Жуков, 2007: VII). Це питання досі є дискусійним і на- вряд чи може бути колись остаточно вирі- шеним. Порівняно з лексикою, етимологічні розвідки якої заглибилися аж до прамовної реконструкції, пареміології на сьогоднішній день ґрунтовної комплексної праці порів- няльного типу не існує, недостатньою мі- рою опрацьовано національний діалектний матеріал. Щодо прислів’їв і приказок не завжди вдається визначити, чи належить той чи той вислів певному авторові, чи пись- менник його запозичив з усного народного мовлення. То му в питанні про походження прислів’їв і приказок слід дотримуватися золотої середини. Можна припустити, що будь-який образний вислів був створений певною людиною в певних обставинах, але цей факт письмово не зафіксований, для ба- гатьох таких одиниць джерело походження 9494 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 2/2009 остаточно втрачене, вони стали частиною усної традиції задовго до того, як набу- ли писемної форми. Окрім того, існує ціла група прислів’їв і приказок, яких уважають типово народними, національними, часто про це сигналізує їх компонентний склад, а насправді, вони запозичені в національ- ну культуру з інших мов. Звернімося, на- приклад, до прислів’я neříkej hup (hop,huj), až přeskočíš зі значенням «не вважай щось зробленим, поки не одержиш результату», український відповідник – не кажи гоп, поки не перескочиш. В основі його образ- ної мотивації лежить житейська мудрiсть, вивiрена досвiдом: вигуком «гоп» завершу- ється стрибок, і людина переміщується на інший бік чого-небудь, тобто отримує ре- зультат дії. У чеській мові цей вираз відомий із ХV ст., він зафіксований також у збірці 1570 року М. Червенки і Я. Благослава, тим не менше, не є типово чеським (і навіть не типово слов’янським, хоча широко в слов’ян розповсюджений, порівняймо: польське nie mów hup, aż przeskoczysz, словацьке až keď preskočíš, povedz hop, російське «не говори гоп, пока не перескочишь/перепрыгнешь», болгарське «прескочи, пък тогаз викай хоп»), а запозиченим з німецької мови: man muss nicht Hopp sagen, bis man hinübergesprungen ist (Flajšhans, 1911:372). Можливо, існують ще глибші корені, і вважати його народним, принаймні у чеській мові, є помилковим. Ще одним подібним прикладом може слугувати українське прислів’я «язик до Києва доведе», російське «язык до Киева доведет», біло- руське «язык да Кіева давядзе», що означає «питай, і все дізнаєшся, скрізь потрапиш». Здавалося б, що топонім Київ свідчить на користь східнослов’янського походження цього прислів’я. Проте існування подібних виразів не лише в західнослов’янських і південнослов’янських мовах з іншим «цен- тром тяжіння» – Римом (порівняймо чеське Kdo jazyk má, do Říma se doptá, польське Kto ma język, ten do Rzymu zajedzie, словенське Kdor jezyk ima, v Rim zna), але й у романо- германських: німецьке Mit Fragen kommt man nach Rom, французьке Qui langue a, à Rome va, італійське Diniandando si va a Roma, іспан- ське Quien lengua ha, a Roma va – «хто має язик, той дійде й до Рима» – підтверджує наявність спільної структурно-семантичної моделі «язик + питати = потрапити у свя- те місце». За матеріалами М. І. Міхельсона, ця модель відома навіть китайській і турець- кій мовам: У кого язик, той дійде до Пекіна (китайське прислів’я); Розпитуючи, дійдеш до Кааби (у Мецці) (турецьке прислів’я) (Михельсон, 1994:572), Кааба – святе міс- це для магометанських паломників, як Київ для християн. У цьому значенні, зберігаючи модель, своїм культурним центром (Кон- стантинополем) вирізняється лише болгар- ська мова: «с питане до Цариград се стига». Очевидно, що значна частина паремійного фонду пов’язана з конкретними літературними джерелами: Біблією, творами античних і кла- сичних авторів. Тому в будь-якому разі обидва джерела – і народне, і книжне – формують національний паремійний фонд. Із часу публікації «Mudrosloví národu slovanského ve příslovích» – це найбільша, монументальна, єдина у своєму роді пра- ця з порівняльної пареміології декількох слов’янських мов і частковими паралелями з багатьох неслов’янських мов. Цією працею збирання прислів’їв у Чехії вважають фактич- но завершеним (Novák, 1891:119; 1893:VIII). Після «Mudrosloví…» вийшла друком лише одна велика двотомна збірка чеських прислів’їв В. Флайшганса (Flajšhans V. Česká přísloví. Přísloví staročeská, 1911–1913), але за концепцією вона відрізняється від праці Фр. Л. Челаковського і, на жаль, не була завершена. Відтоді в богемістиці словник «Mudrosloví národu slovanského ve příslovích» майже сто п’ятдесят років залишався осно- вним джерелом чеських прислів’їв, приказок і досліджень про них. Лише в кінці ХХ ст. з’явилася нова праця, що визначила сучасний паремійний мінімум чеської мови (Bittnerová, Schindler, 1997). 9595 РецензіїРецензії Жуков В. О словаре пословиц и поговорок // Жу- ков В. Словарь русских пословиц и поговорок. – М., 2007. Михельсон М. Русская мысль и речь. Свое и чужое. Опыт русской фразеологии. Сборник образних слов и иносказаний: в 2 т. – М., 1994. – Т. 2. Bittnerová D., Schindler F. Česká přísloví. Soudobý stav konce 20. století. – Praha, 1997. Čelakovský F. Mudrosloví národu slovanského ve příslovích / Do tisku připr., rejstříkem, pozn. a dosl. opatř. Karel Dvořák. – Praha, 1949. Čelakovský Fr. Slovanská přísloví // Časopis Českého museum. – R. XI. – 1837. – S. 292–297. Dvořák K. Doslov k: Čelakovský F.L. Mudrosloví národu slovanského ve příslovích / Do tisku připr., rejstříkem, pozn. a dosl. opatř. Karel Dvořák. – Praha, 1949. – S. 895–917. Flajšhans V. Česká přísloví. Sbírka přísloví, průpovědí a pořekadel lidu českého v Čechách, na Moravě a v Slezku. – I[-II], Přísloví staročeská. – Praha: F. Šimáček, 1911–1913. – Obsahuje: I. První polovice. A-N. 1911. – XXVI, 1482 s. – II. Druhá polovice. O-Ž. – 1913. – 896 s. Hanuš J. Historie příslovných sbírek slovanských a zvláště českých // Časopis Českého museum. – 1851. – S.126–145. Korrespondence a zápisky Frant. Ladislava Čelakovského. I, Dopisy z let 1818-1829 / Vyd. Fr. Bílý. – Praha 1907. Korrespondence a zápisky Frant. Ladislava Čelakovského. II, Dopisy z let 1829-1842 / Vyd. Fr. Bílý. – Praha, 1910. Korrespondence a zápisky Frant. Ladislava Čelakovského. III, Dopisy z let 1842-1849 / Vyd. Fr. Bílý. – Praha, 1914. Novák Jan. O slovanských příslovích // Literární listy. – 1891. – R. XII. – Č. 6. – S. 99–102; Č. 7. – S.119–120; Č. 8. – S.133–135. Novák Jan. Úvod k: Fr. L. Čelakovského Mudrosloví národu slovanského ve příslovích. Vydání druhé, jež uspořádal dr. Jan V. Novák. – V Praze: Nakladatelství Aloisa Hynka. – 1893. – S. III–XV.

«Mudrosloví národu slovanského ve příslovích»

Institution

Ähnliche Einträge