Сучасна українська етномузикологія в міжнародній презентації (за матеріалами 39-ї конференції Всесвітньої організації етномузикологів (ІСТМ), Відень, 2007)

Сучасна українська етномузикологія в міжнародній презентації (за матеріалами 39-ї конференції Всесвітньої організації етномузикологів (ІСТМ), Відень, 2007)

The article gives the Ukrainian reader an idea of the activity of world known Iternational Council for Traditional Music ( ICTM) founded in 1947. For the first time in 2009 an Ukrainian delegation took part in world Conference ICTM, held in London. A short resume of reports is proposed.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2009
Автор: Мурзіна, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Назва видання:Народна творчість та етнографія
Теми:
Конференції, ювілеї та пам'ятні дати
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20297
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Сучасна українська етномузикологія в міжнародній презентації (за матеріалами 39-ї конференції Всесвітньої організації етномузикологів (ІСТМ), Відень, 2007) / О. Мурзіна // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 2. — С. 111-117. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-20297
record_format dspace
spelling irk-123456789-202972011-05-26T12:04:02Z Сучасна українська етномузикологія в міжнародній презентації (за матеріалами 39-ї конференції Всесвітньої організації етномузикологів (ІСТМ), Відень, 2007) Мурзіна, О. Конференції, ювілеї та пам'ятні дати The article gives the Ukrainian reader an idea of the activity of world known Iternational Council for Traditional Music ( ICTM) founded in 1947. For the first time in 2009 an Ukrainian delegation took part in world Conference ICTM, held in London. A short resume of reports is proposed. 2009 Article Сучасна українська етномузикологія в міжнародній презентації (за матеріалами 39-ї конференції Всесвітньої організації етномузикологів (ІСТМ), Відень, 2007) / О. Мурзіна // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 2. — С. 111-117. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20297 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Конференції, ювілеї та пам'ятні дати
Конференції, ювілеї та пам'ятні дати
spellingShingle Конференції, ювілеї та пам'ятні дати
Конференції, ювілеї та пам'ятні дати
Мурзіна, О.
Сучасна українська етномузикологія в міжнародній презентації (за матеріалами 39-ї конференції Всесвітньої організації етномузикологів (ІСТМ), Відень, 2007)
Народна творчість та етнографія
description The article gives the Ukrainian reader an idea of the activity of world known Iternational Council for Traditional Music ( ICTM) founded in 1947. For the first time in 2009 an Ukrainian delegation took part in world Conference ICTM, held in London. A short resume of reports is proposed.
format Article
author Мурзіна, О.
author_facet Мурзіна, О.
author_sort Мурзіна, О.
title Сучасна українська етномузикологія в міжнародній презентації (за матеріалами 39-ї конференції Всесвітньої організації етномузикологів (ІСТМ), Відень, 2007)
title_short Сучасна українська етномузикологія в міжнародній презентації (за матеріалами 39-ї конференції Всесвітньої організації етномузикологів (ІСТМ), Відень, 2007)
title_full Сучасна українська етномузикологія в міжнародній презентації (за матеріалами 39-ї конференції Всесвітньої організації етномузикологів (ІСТМ), Відень, 2007)
title_fullStr Сучасна українська етномузикологія в міжнародній презентації (за матеріалами 39-ї конференції Всесвітньої організації етномузикологів (ІСТМ), Відень, 2007)
title_full_unstemmed Сучасна українська етномузикологія в міжнародній презентації (за матеріалами 39-ї конференції Всесвітньої організації етномузикологів (ІСТМ), Відень, 2007)
title_sort сучасна українська етномузикологія в міжнародній презентації (за матеріалами 39-ї конференції всесвітньої організації етномузикологів (істм), відень, 2007)
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2009
topic_facet Конференції, ювілеї та пам'ятні дати
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20297
citation_txt Сучасна українська етномузикологія в міжнародній презентації (за матеріалами 39-ї конференції Всесвітньої організації етномузикологів (ІСТМ), Відень, 2007) / О. Мурзіна // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 2. — С. 111-117. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv AT murzínao sučasnaukraínsʹkaetnomuzikologíâvmížnarodníjprezentacíízamateríalami39íkonferencíívsesvítnʹoíorganízacííetnomuzikologívístmvídenʹ2007
first_indexed 2025-07-02T20:56:05Z
last_indexed 2025-07-02T20:56:05Z
_version_ 1836570133020016640
fulltext 111111 Конференції, ювілеї та пам’ятні датиКонференції, ювілеї та пам’ятні дати На тлі загальної музикознавчої корпорації група етномузикологів порівняно згуртована, з огляду на незначну кількість представників та спільні наукові інтереси, фундамент яких ста- новлять збирання й опрацювання фольклор- них матеріалів. У складі Спілки композиторів СРСР етномузикологи утворювали окрему структуру – Всесоюзну фольклорну комісію (керівник Е. Алексєєв), яка об’єднувала фоль- клористів різних національностей (тоді ще не «етносів»). Її діяльність особливо посилилися на початку 70-х років ХХ ст., а саме: проводи- ли численні семінари для молодих фольклорис- тів та виїзні тематичні конференції в республіки Радянського Союзу (Литва, Вірменія, Грузія, Росія, Середня Азія, Україна). Виявляється, що подібна організація існува- ла і поза межами СРСР, про що пересічні фоль- клористи не здогадувалися, позаяк це питання ніколи публічно не обговорювали. Припускає- мо, що Всесоюзна фольклорна комісія взяла за взірець саме міжнародну світову структуру. У Лондоні, через два роки по завершенні Другої світової війни, за ініціативи вчених та музикантів на правах недержавного утворен- ня (non-Government Organization, NGO) було засновано Міжнародну раду фольклорної му- зики – The International Folk Music Council (IFMC). Її першим президентом обрали відо- мого англійського композитора і фольклориста Ральфа В. Уільямса. У 1949 році IFMC стала одним із членів-засновників музичної ради UNESCO, з якою відтоді підтримує постій- ні консультативні зв’язки. З огляду на широке міжнародне представництво Рада фольклорної музики здійснювала культурні контакти з різ- ними національними спільнотами, сприяючи, таким чином, установленню взаєморозуміння і миру у всьому світі, що на політичних обріях повоєнного періоду було вкрай важливо. По- саду президента цієї організації в різні роки обіймали: Яап Кунст, Золтан Кодаї, Вілард Родес, Клаус П. Вахсман, Пол Р. Ольсен, Еріх Штокман, Ентоні Сігер, Крістер Малм, нині – Адріана Л. Кепплер. На початку 50-х років ХХ ст. на одній із конференцій Міжнародної ради фольклорної музики було запропоновано термінологічно визначити народну музику «продуктом усної музичної традиції», що формується на підста- ві безперервності (спадковість), варіантності (мінливість) і вибірковості (відбір середовища). Такий підхід рішуче відсікав усе, що не підпа- дало під це визначення, тобто величезний пласт народної, але не автентичної культури. Відтоді багато що змінилося – як у власне народній тра- диції, так і в підходах до її тлумачення. На по- чатку 1980-х років відбулася принципова за- міна ключового поняття «музичний фольклор» на поняття «традиційна музика», що значно розширило обрії обговорюваної тематики. Від- тоді ця організація дістала назву International Council for Traditional Music (ICTM). У сучасній програмі організації завдання сформульовано так: «Метою ІСТМ є популяри- зація методів вивчення, документації, збережен- ня та поширення традиційної музики, включно з фольклорною, популярною, класичною та місь- кою музикою і танцями всіх народів світу». Поняття традиційної музики в сучасному його тлумаченні є широким і неоднорідним, оскільки воно інтегрує як автентичну фоль- клорну спадщину, так і залишки фольклору в тих частинах світу і соціальних спільнотах, в яких не збереглися автентичні форми народно- го мистецтва. Таким чином, ознака історичної Олена Мурзіна СУ Ч АСН А У К РА ЇНСЬК А ЕТ НОМ УЗИКОЛОГ І Я В МІ Ж Н А РОД НІЙ ПРЕЗЕН ТА Ц ІЇ з а м а т е р іа л а м и 39 - ї к о н ф е р е н ц і ї В с е с в і т н ь о ї о рг а н і з а ц і ї е т н о м уз и к о л ог ів (ІСТ М ), В ід е н ь , 20 07 112112 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 2/2009 тяглості, безперервності традиції втратила своє ключове значення. Перервана традиція породи- ла явище її свідомого, інколи бурхливого відро- дження (так само, як і позасвідомого, спонтан- ного), що нині підпадає під значно більш широкі критерії традиційної музики. Досліджують по- бутову, проте не завжди автентичну культуру (наприклад, «Музика в ресторанах Фінляндії», «Жінки-композитори в Африці»). У такий спо- сіб людство освоює національні традиції через їхні знакові еквіваленти, пов’язані з давниною. Уважаємо, що сучасні культурні течії містять елементи старовини, які на сьогодні залишилися в розпорошеному вигляді. Радикально розширилося досліджуване середовище фольклорної традиції. Українська етномузикологія і донині послуговується мето- дологічними настановами, які свого часу чітко виклав Б. Барток: народним слід уважати те, що безпосередньо пов’язане із селянською тра- дицією, сформованою на рідній землі, оскіль- ки консервативна сільська громада є найбільш згуртованим і репрезентативним прошарком суспільства. Однак у сучасних європейських та американських дослідженнях т. зв. «буко- лічна етнологія» посідає далеко не чільне міс- це, унаслідок значної втрати на цих територіях сільської автохтонної традиції. У тематиці су- часних наукових розробок простежується за- гальна «рухливість» народів світу. Підґрунтя дослідження тепер часто становлять явища трансмісії: культура діаспори й етнічних мі- шаних середовищ, культурні наслідки міграції (тобто руйнація одностайності), традиційна музика в осередках національних меншин. Ось, наприклад, характерний для сучасного періоду тематичний блок – «Космополітич- ні міста Середземномор’я: музика мігрантів». Водночас учені з великою шаною ставляться і до фундаментальної спадщини – національ- них архівів давньої народної музики, ґрунтую- чись на досвіді новітніх методик і технологій. У центрі життя ICTM – щодворічні між- народні конференції, під час яких члени орга- нізації в межах запропонованої проблематики обмінюються думками. За останні чотири де- сятиріччя конференції проходили в Единбурзі, Гонолулу, Осло, Сеулі, Нью-Йорку, Стокголь- мі – Гельсинкі, Берліні, Гонконгу, Канберрі, Хіросімі, Ріо-де-Жанейро, Фучжоу, Шеффіл- ді, Відні. Між цими великими конференціями про- вадять діяльність постійно діючі групи (Study Groups), що об’єднують членів ІСТМ за спіль- ними досліджуваними територіями або науко- вими напрямами. Вони також планують свої конференції, учасники висвітлюють погляди в наукових публікаціях. У тематиці Study Groups присутні активні та пріоритетні напрями сві- тової етномузикології. Ось їх перелік: народні музичні інструменти, історичні джерела тради- ційної музики, етнохореологія, океанія, іконо- графія, комп’ютерні технології досліджень, му- зика та гендер, макам, музика арабського світу, етнологія музики Середземномор’я, музика та меншини, музична археологія. Остання, 39-а, конференція визначила нові напрями в роботі спеціалізованих дослідницьких груп: музика Східної Азії, східно-азіатські історичні джерела музики, музика тюркомовного світу, приклад- на етномузикологія, музика і танець південно- східної Європи. Отже, сфера діяльності ново- утворених об’єднань зосереджена, насамперед, у східній півкулі. Характерно, що дослідники вокальної музики не мають своєї Study Group, загалом через брак власної ініціативи. Ще меншими за складом учасників є тематич- ні колоквіуми (Colloquia), що діють із 1984 року, на яких учені, об’єднані спільними інтересами, об- говорюють спорадично обрану тематику. Офіційними представниками Ради є по- стійно діючі Національні комітети, організо- вані в тридцяти трьох країнах світу, які обла- штовують власні конференції національного рівня. Інші сорок країн, зокрема й Україна, ма- ють свого повноважного представника (Liaison Officer), який тримає зв’язок із центральним органом управління і повідомляє про події в культурному житті країни. Члени ICTM публікують найбільш цікаві матеріали в регулярних часописах та окремих наукових виданнях. Щорічник Yearbook for 113113 Конференції, ювілеї та пам’ятні датиКонференції, ювілеї та пам’ятні дати Traditional Music містить теоретичні розробки з проблем етномузикології (заснований 1949 р., він мав назву Journal of the International Folk Music Council). Двічі на рік виходить інформаційне видання Bulletin of the ICTM (з 1948 р.), в яко- му опубліковують повідомлення про поточні події організації та звіти з різних країн світу, дотичні темі традиційної музики. Значну час- тину наукової спадщини ІСТМ становлять фонозаписи й музично-етнографічні фільми. *** 39-та конференція Всесвітньої організації етномузикологів, що проходила 4–11 липня 2007 року у Відні, була найбільш представ- ницькою за всі роки існування подібних захо- дів – виступило понад чотириста доповідачів із п’ятдесяти п’яти країн світу. Уперше за 60- річну історію існування ІСТМ у роботі кон- ференції взяла участь делегація українських етномузикологів. Згідно з розробленим оргкомітетом планом робота конференції проходила в кількох тема- тичних руслах: -космологія у співвідношенні з музикою і танцями; -національні та регіональні традиції етно- музикології й етнохореології; -популярна музика/танець і нові технології; -трансмісія музики/танцю крізь нефор- мальну та формальну освіту; -нові дослідження. (В останню рубрику ввійшло те, що не підпало під окреслену тема- тику попередніх рубрик. Не дивно, що ця гру- па доповідей була найбільш наповненою.) Оргкомітет вирішив сконцентрувати значну частину доповідей навколо тематичних круглих столів – т. зв. Panel Sessions, що об’єднували, перш за все, дослідників спільних національ- них традицій і тим самим залишали простір для вільних дискусій. Українські та американські дослідники українського походження, які фа- хово цікавляться українською проблематикою, виступила на конференції з темою «Розширення діалогу між регіональними напрямами етному- зикології в Україні» 1. Під «регіональними на- прямами» організатори українського круглого столу мали на увазі київську та львівську школи (cхід – захід України) як найбільш плідні на полі етномузикології. Організатором українського Panel Session був Антоній Поточняк, аспірант кафедри антропології Університету ім. В. Райса (Х’юстон, Техас, США). У конференції бра- ли участь Олена Мурзіна (Київ), Ірина Довга- люк, Ольга Коломієць, Ярослав Давидовський (Львів). Дискутантом (опонентом) доповідей учасників української групи виступила Адрі- ана Хельбіг, нині асистент на кафедрі музики в Піттсбургському університеті (США). Опу- бліковано також заявлені тези доповідей Ірини Федун (Львів) «Українська етноорганологія: минуле й сучасне» та Юрія Рибака (Рівне) «Ге- неза ранніх слов’янських об’єднань на території західноукраїнського Полісся (за матеріалами обрядових мелодичних типів)», хоча вони не змогли взяти участь у конференції. Уперше виступаючи на міжнародному фо- румі подібного рівня, українська делегація ви- світлила переважно проблеми історії та мето- дології української фольклористики, зокрема розвиток наукових підходів на різних етапах історичного часу – від минулого до сучаснос- ті. У такому ж науковому спрямуванні виголо- сили доповіді й інші представники постсоціа- лістичних країн – Грузії, країн Прибалтики та колишньої Югославії. Окремою темою українського круглого сто- лу були доповіді, присвячені проблемі звукоза- пису та фонографічним колекціям – від по- чатку їх формування до сучасних об’єднуючих проектів. Про витоки історії фонозапису фоль- клору на українських землях доповідала І. До- вгалюк, «Початки фонографування народної музики в Україні». Українські дослідники традиційної музики були серед перших, хто належно оцінив пере- ваги винаходу Т. Едісоном фонографа (1877 р.) для дослідження народної музики. В Україні фонографічні записи почали запроваджувати наприкінці ХІХ ст. (1898 р.). Ми виокремлю- ємо наступні етапи впровадження фонографа в музично-фольклорну практику: «пробні» за- писи задля вивчення можливостей фоногра- 114114 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 2/2009 фа, «тематичні» експедиції, основне завдання яких – запис складних для нотування жанрів. Саме таке «тематичне» завдання вирішувала 1897 року Євгенія Ліньова, досліджуючи ро- сійське багатоголосся. Останнім кроком в осво- єнні фонографа був перехід до «фронтально- систематичних» експедицій, що передбачав планомірне записування народномузичних тво- рів усіх жанрів на обстежуваній території. Сво- єрідним підсумком фонографічних експедицій було заснування фоноархівів. І. Довгалюк ува- жає, що Осип Роздольський першим в Європі розпочав повноцінне фронтально-систематичне документування наспівів на фоновалики (1900 р.), обминувши два перші етапи й ви- передивши найближчих «конкурентів» – Белу Бартока і Золтана Кодаї – на шість років. Упродовж майже півстолітньої експедиційної діяльності О. Роздольський записав понад ві- сім тисяч народномузичних творів у щонай- менше ста шістдесяти селах. Створений за його матеріалами збірник «Галицько-руські народні мелодії» у транскрипції С. Людкевича (1906 та 1908 роки) містить понад півтори тисячі на- родних мелодій різних жанрів. За кількістю і якістю представлених матеріалів цей збірник увійшов до числа лідерів серед подібних видань у Європі, ставши першою науковою музично- етнографічною публікацією в Україні. Послідовником О. Роздольського в Гали- чині був Володимир Шухевич, відомий у Єв- ропі як дослідник галицької Гуцульщини. Для запису дум скористався можливостями фоно- графа і Філарет Колесса (1908 р.). Рік перед тим Ф. Колесса знайомився з транскрибуван- ням народних мелодій із фоноваликів у фоно- графічному архіві в Берліні, що в подальшому допомогло йому нотувати записи дум із валиків. Про результати своєї експедиції дослідник по- відомив у рефераті «Über den melodischen und rhythmischen Aufbau der ukrainischen rezitierenden Gesänge, der so genannten “Kosakenlieder” на науковому конгресі Інтернаціонального му- зичного товариства у Відні (1909 р.), про- ілюструвавши текст записаними звуковими зразками. Це відкрило доступ оригінальним творам української фольклорної спадщини в європейський світ. Із сучасними ініціативами глобального освоєння українських звукових архівів висту- пив Антоній Поточняк. Працювати з укра- їнськими архівними матеріалами він розпочав у Бібліотеці Конгресу США разом з амери- канським етномузикологом українського по- ходження Дарією Небеш. Опис реєстру уні- кальної колекції фонозаписів початку ХХ ст. опубліковано у львівському виданні останніх років 2. До реєстру було додано оцінювання технічного стану кожного з фоноваликів, зро- бленого американським звукоінженером. У віденській доповіді «Мислити глобально, діяти локально: колекції культурної спадщи- ни України в мережі Інтернету» А. Поточняк розповів про перший український семінар, ор- ганізований у Києві 8–9 червня 2006 року, що є важливим кроком у справі розвитку на- ціонального форуму для фахівців та організа- цій щодо проблеми національних культурних колекцій. Задля досягнення головної мети було запрошено близько сімдесяти фахівців із понад десятка міст України, а також Грузії, Канади, США. Семінар став поштовхом для запрова- дження нового формату міждисциплінарного співробітництва. Інформацію про семінар та його результати широко висвітлювали в Україні та за її межами засобами масової інформації. За матеріальної підтримки Відділу громадянських справ при Посольстві США в Україні створено проект веб-сайту: www.folk.org.ua. Веб-сайт репрезентує канали зв’язку, що включають знайомство з національними ди- ректоріями архівів фольклорної спадщини; запроваджено також дискусійний форум в Інтернеті, міжнародні секції якого послугову- ються англійською, російською та українською мовами; уводиться в обіг віртуальний звуко- вий архів, що має демонструвати окремі зраз- ки фольклорної спадщини з різних регіонів України. Усі ці засоби комунікації покликані полегшити інформаційний обмін довкола укра- їнського музичного фольклору. Фахівці, які в минулому не спілкувалися на теми архівації 115115 Конференції, ювілеї та пам’ятні датиКонференції, ювілеї та пам’ятні дати культурної спадщини, відтепер мають змогу розпочати співробітництво на національному рівні. Їхня спільна діяльність охоплює наці- ональні зустрічі, до того ж уперше в мережі Інтернет було оприлюднено перелік керівни- ків інститутів, що мають колекції культурної спадщини. Аналіз такої діяльності забезпечує запровадження в майбутньому подібних про- ектів співробітництва на регіональному, націо- нальному й міжнаціональному рівнях. Історичний ракурс української етномузи- кології подано в доповіді О. Мурзіної «Укра- їнська етномузикологія між двома світовими війнами: київські народознавчі установи». Су- часний стан науки значною мірою залежить від пройдених історичних шляхів. Із цього погляду специфічним є історичний відтинок часу між двома світовими війнами, який зумовив як до- сягнення, так і дискусійні моменти української етномузикології протягом ХХ ст. У Наддні- прянській Україні розвиток науки в цей неве- ликий проміжок часу можна уявити у вигляді лінії спочатку висхідного, а далі – низхідного напрямку, від стрімкого підйому культурних змагань у 20-х роках до регресу в 30-х та по- воєнних роках ХХ ст., який дещо вповільнено долали впродовж наступних десятиліть. У 1920-х роках у Києві було утворено чи- мало малих організацій, що вивчали народ- ний побут і фольклор. Це семінар примітивної культури Українського соціологічного інсти- туту, керованого М. Грушевським, Етногра- фічний відділ при Музичному товаристві ім. М. Леонтовича з філіями в різних містах, Комісія історичної пісенності та примітивної культури під проводом К. Грушевської, Архео- графічна комісія при ВУАН, різні етнографічні курси тощо. Серед них особливу роль відігра- вав Кабінет музичної етнографії при ВУАН, заснований наприкінці 1922 року і очолюва- ний К. Квіткою, видатним провідником науко- вих ідей. На ниві етномузикології працювали також Микола Грінченко, Дмитро Ревуцький, Михайло Гайдай, Володимир Харків, Василь Верховинець та ін. У доповіді «Українська ет- номузикологія…» передано перелік найваж- ливіших досягнень української науки окресле- ного періоду. У 1930-х роках сфера народної культури і народознавчі дисципліни поступово стали контрольованою ділянкою партійної та дер- жавної політики, що призвело, з одного боку, до насильницької деформації природних форм традиційної культури, а з другого – до науко- вого волюнтаризму. Відтак утворився глухий мур ізоляції українського народознавства від європейської науки. З погляду пережитого історичного експе- рименту є цікавою сучасна ситуація. Тепер можна з упевненістю сказати, що ідеологіч- ний тиск не залишив помітних слідів в усній традиції. Інша справа – наука. Уважаємо, що пройдений шлях мав деякий вплив на харак- тер сучасних етномузикологічних досліджень. Унаслідок політики культурної ізоляції по- передньої доби відбулася якщо не повна, то часткова втрата поліетнічного простору і по- рівняльних міжетнічних студій, а в передвоєн- них та повоєнних роках – заборона «форма- лістичних» структурно-типологічних методик. У 1990-х роках у незалежній Україні активі- зувалося відновлення перерваної спадковості. Сьогодні українська етномузикологія зосеред- жена на внутрішніх проблемах дослідження традиційного музичного мислення. Це шлях швидше інтенсивного, глибинного, ніж екстен- сивного розвитку наукової проблематики, що є беззаперечним позитивом української науко- вої школи. Але якою мірою ця проблематика цікава світовій спільноті? Чи склався міжна- ціональний діалог взаєморозуміння? Методичні аспекти викладання етномузи- кології були висвітлені в доповіді О. Коломієць «Фольклорна виконавська практика в системі музикознавчого навчання: проблема передачі традиційної української музики». У сучасному світі автентичні форми співу здебільшого втра- чені. Єдиний шлях збереження цих форм – навчання фахівців, які свідомі щодо своєї ролі в процесі збереження традиційної культури. Слухання та наслідування є головним методом освоєння звукових форм фольклору, основою 116116 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 2/2009 т. зв. «етнопедагогічної методики». Такий під- хід містить три стадій процесу: слухання та розуміння творів етнічної традиції, обговорен- ня та аналіз, імітування та виконання. У Західній Україні дістає широкого роз- витку навчання етномузикологів у спеціаль- них освітніх закладах та/або на гуманітарних відділеннях вузів за рядом спеціальних кур- сів, наприклад: «Вступ до етномузикології», «Музичний фольклор», «Методи польової роботи», «Транскрипція фольклорної музи- ки», «Аналіз та систематизація фольклорної музики», «Історія етномузикології», «Музика народів світу». На спецкурсі «Фольклорна ви- конавська практика» студенти застосовують свої знання та навички в грі або співі творів традиційної музики. Одним із методологічних завдань курсу є розширення географічної ре- презентації – використання етнічної музики з різних регіонів України, а також підготовка «білінгвістичних» фахівців на полі традиційної музики. Такий практикум пропонує студентам застосовувати свої знання в практичній ді- яльності, що дозволяє їм вирішувати нагальні проблеми етномузикології в Україні. *** Чи існує постійний інтерес до української проблематики в середовищі інонаціональних дослідників? Було б перебільшенням уважати такий інтерес надто жвавим. До української тематики звернулися у своїх виступах лише два учасники конференції – Девід-Еміл Вікстром (Данія) і А. Хельбіг (США). Обидві неукра- їнські на даній конференції доповіді, утім, як чимало інших, активно розвивали політичний аспект культури сучасного суспільства. Доповідь Д.-Е. Вікстрома «Реконтекстуа- лізація українського фольклору в українській та російській популярній музиці» 3 мала на меті показати стратегію використання тра- диційної української музики в репертуарі вокально-інструментальних ансамблів рок- і поп-напрямків. Взявши за приклад викона- вицю Руслану, «ВВ» та «Гайдамаків», автор доповіді стверджує, що популярна музика фольклорної орієнтації разом з україномовним середовищем формують тверду українську ідентичність у контексті двомовної України, а візуальний образ Руслани ототожнюється з експресією т. зв. Помаранчевої революції 2004 року. Ця ідентичність, однак, усередині росій- ськомовної спільноти поза межами України має іншу функцію. Вона маркує етнічний кордон на спільному просторі колишнього СРСР, ви- окремлюючи Україну як суверенне утворення. Цей факт надто тяжко сприймається в Росії, де українців уважають братнім народом, який зробив поганий політичний вибір. Щодо російської культури, доповідач звер- нувся до аналізу санкт-петербурзької ска-панк (Ska-punk) групи «Свобода», лідер якої по- ходить із російськомовного сходу України (у 1990-х роках він пройшов вишкіл україніза- ції). У репертуарі групи є і традиційна україн- ська музика. Однак, порівняно з групою «ВВ» О. Скрипки, яку автор має за взірець, українські елементи в композиціях санкт- петербурзької групи інтерпретуються як екзо- тика, позбавлена політичних значень. Доповідь А. Хельбіг, дотична проблемі нацмен- шин в Україні, мала назву «Музичні фестивалі національних меншин за міжнародної підтрим- ки: повернення до радянської практики мульти- культуралізму в Україні?» 4. Плюралізм і свято розмаїтості в публічній сфері сприймаються як емблема прогресивної демократії. У західному дискурсі цей політичний підхід розглядають як позитивну силу, яка сприяє зростанню ци- вілізованого суспільства. Теоретично кожна з гідно представлених культур у складі великої нації має право на рівну репрезентацію і в такий спосіб претендує на повноту самоідентифікації. Хомі Бхабха 1990 року попереджав, що «муль- тикультурні» практики, що оживлюють етнічне розмаїття, водночас вимагають обмежувально- го контролю. Х. Бхабха застеріг, що охоплення етнічних відмінностей у розвиненій міжнарод- ній мережі послаблює здатність відслідковува- ти їх рівність і творити простір для справжньої етнічної різнобарвності, яка забезпечується по- літичною підтримкою 5. 117117 Конференції, ювілеї та пам’ятні датиКонференції, ювілеї та пам’ятні дати У доповіді А. Хельбіг запропонувала кри- тично ставитися фестивалів національних мен- шин в Україні, спонсорованих міжнародними організаціями до і після революційних подій 2004 року, на шляху до культурного плюраліз- му та підтримки нацменшин у громадянсько- му суспільстві. Позиціонуючи ці фестивалі в межах широкого обговорення громадянства та прав меншин в Україні, доповідачка проаналі- зувала непередбачувані наслідки філантропії у сфері культурного розвитку. Зважаючи на мету подібних фестивалів – піднесення рівня презентації меншин у публічній сфері, заходи призводять до політизації музичних акцій. Насправді, такі процеси є ремінісценцією радянської моделі «розмаїття» – більшою мі- рою, ніж цього вимагає поняття плюралізму, що засвідчує вищий ступінь соціокультурної інтеграції та громадянської рівності. Етнізація людності в Україні, з погляду США та заці- кавлених філантропічних інституцій (таких, наприклад, як фундація Дж. Сороса), закрі- плює існуючу ієрархію етносів у пострадян- ському просторі. Подібна політика піднімає проблему меншин радше як паралельного, ніж інтегрованого сектора у сфері громадянського впливу. А. Хельбіг ставила за мету висвітлити сучасний підхід із погляду міжнародних доно- рів, які також сприяють маргіналізації музики меншин в українській етномузикології, і що сьогодні більш ніж гаряча підтримка музичної традиції «більшості» з боку міжнародних фон- дів не рятує її, з огляду на нестабільну україн- ську економіку. За визнанням керівництва ІСТМ україн- ська делегація успішно виступила у Відні. На сьогодні перед українською етномузикологією поставлено завдання ввійти в простір сучасної світової проблематики. Тому участь україн- ської делегації у 39-й конференції ICTM була важливим заходом наукової і практичної ін- теграції. 1 У цій статті викладено зміст опублікованих тез доповідей за виданням: «Abstracts of the 39th World Conference International Council for Traditional Music». – Vienna, 2007. – 4–11 July 2007. – 297 р. (Пер. з англ. – автора статті.) 2 Небеш Д. Поточняк А. Українські фонографічні записи народної музики в Бібліотеці Конгресу США // Етномузика І. Збірка статей та матері- алів на честь 125-ліття Климента Квітки. Упо- ряд. Б. Луканюк. – Л., 2006. – С.117–130. 3 Повну версію доповіді під назвою “Drive-ethno- dance” and “Hutzul punk”: Ukrainian-associated Popular Music and (Geo)politics in a Post-soviet Context» опубліковано в часописі «2008 Yearbook for Traditional Music». – Vol. 40. – P. 60–88. 4 Оглядову інформацію з українських та інших по- страдянських теренів див: Хельбіг А. Managing Musical Diversity within Frameworks of Western Development Aid: Views from Ukraine, Georgia, and Bosnia and Herzegovina // 2008 Yearbook for Traditional Music. – Vol. 40. – P. 46–59. 5 Bhabha Homi K. «The Third Space» In Identity: Community, Culture, Differenc/ ed. Jonatan Ruthenford, 207-21. – London, 1990. The article gives the Ukrainian reader an idea of the activity of world known Iternational Council for Traditional Music ( ICTM) founded in 1947. For the first time in 2009 an Ukrainian delegation took part in world Conference ICTM, held in London. A short resume of reports is proposed.

Схожі ресурси