Розвиток промисловості в Ніжині (ХІХ – початок ХХ ст.)
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
2007
|
| Назва видання: | Ніжинська старовина |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20304 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Розвиток промисловості в Ніжині (ХІХ – початок ХХ ст.) / Н. Дмитренко // Ніжинська старовина: Науковий історико-культурологічний збірник. — 2007. — Вип. 3(6). — С. 31-34. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20304 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-203042013-02-13T02:48:17Z Розвиток промисловості в Ніжині (ХІХ – початок ХХ ст.) Дмитренко, Н. Соціальна історія Ніжинщини 2007 Article Розвиток промисловості в Ніжині (ХІХ – початок ХХ ст.) / Н. Дмитренко // Ніжинська старовина: Науковий історико-культурологічний збірник. — 2007. — Вип. 3(6). — С. 31-34. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2078-063X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20304 uk Ніжинська старовина Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Соціальна історія Ніжинщини Соціальна історія Ніжинщини |
| spellingShingle |
Соціальна історія Ніжинщини Соціальна історія Ніжинщини Дмитренко, Н. Розвиток промисловості в Ніжині (ХІХ – початок ХХ ст.) Ніжинська старовина |
| format |
Article |
| author |
Дмитренко, Н. |
| author_facet |
Дмитренко, Н. |
| author_sort |
Дмитренко, Н. |
| title |
Розвиток промисловості в Ніжині (ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_short |
Розвиток промисловості в Ніжині (ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_full |
Розвиток промисловості в Ніжині (ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_fullStr |
Розвиток промисловості в Ніжині (ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_full_unstemmed |
Розвиток промисловості в Ніжині (ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_sort |
розвиток промисловості в ніжині (хіх – початок хх ст.) |
| publisher |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Соціальна історія Ніжинщини |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20304 |
| citation_txt |
Розвиток промисловості в Ніжині (ХІХ – початок ХХ ст.) / Н. Дмитренко // Ніжинська старовина: Науковий історико-культурологічний збірник. — 2007. — Вип. 3(6). — С. 31-34. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Ніжинська старовина |
| work_keys_str_mv |
AT dmitrenkon rozvitokpromislovostívnížiníhíhpočatokhhst |
| first_indexed |
2025-07-02T20:56:23Z |
| last_indexed |
2025-07-02T20:56:23Z |
| _version_ |
1836570151268384768 |
| fulltext |
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
31
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
СОЦІАЛЬНА ІСТОРІЯ
НІЖИНЩИНИ
Наталія Дмитренко (Ніжин)
РОЗВИТОК ПРОМИСЛОВОСТІ В НІЖИНІ
(ХІХ – початок ХХ ст.)
Енциклопедичний словник Брокгауза та Ефрона визначає “промисловість” як “пе-
реробку сировини в предмети, придатні до вжитку” [1]. У середні віки відбувається
відокремлення промислового виробництва від сільськогосподарського, обумовлене
розподілом праці. На початкових стадіях промисловість існувала у вигляді міського
ремесла. Ремісники однієї професії об’єднувалися в цехи. У Ніжині 70-80 років ХVІІІ
ст. діяли вісім ремісничих цехів (ткацький, шевський, калачницький, ковальський,
кушнірський, різницький, гончарський і золотарський), які виникли ще на початку
попереднього століття і де на момент ліквідування автономії Гетьманщини працюва-
ло 557 майстрів. Наступною стадією розвитку промисловості була мануфактура, вла-
сник якої об’єднував робітників домашньої промисловості, а з кінця ХVІІІ ст., з вина-
ходом парових машин і механізмів, починається новий етап розвитку промисловості –
фабричний. Фабрики – промислові установи, де виробництво відбувається за допомо-
гою механічних пристроїв і значної кількості робітників.
Зародження мануфактурної та фабричної промисловості в Російській імперії відно-
ситься до початку ХVІІІ ст., до часу, коли реформи Петра І підштовхнули неосяжну
імперію до нового суспільного і політичного життя. Від другої половини ХVІІІ ст.
маємо відомості про існування в Ніжині приватних підприємств мануфактурного ти-
пу, а саме ткацької фабрики московського купця Алісова, шкіряних заводів грека Ар-
тинова та купця Каблукова [2]. Однак, аж до кінця ХІХ ст. Російська імперія, в якій
тільки в 1861 р. було скасоване кріпосне право, залишалася аграрною державою. Ця
думка підтверджується фактами на прикладі повітового міста Ніжина Чернігівської
губернії.
Невелика кількість заводів, розташованих у Ніжині, була спрямована на переробку
сільгосппродуктів, зокрема – на обробку тютюну та винокуріння. Згідно з документа-
ми, що знаходяться в Ніжинському архіві, в 1859 р. працювала тютюнова фабрика
капітана Ігнатія Гржимайлова. За рік тут вироблялося тютюну на 14 тис. руб. Госпо-
дар фабрики знаходив збут своєї продукції у Чернігівській і Київській губерніях. Ма-
ли місце й дрібні виробники, оскільки статистика стверджує, що у 1859 р. в Ніжині
перероблялось 11 тис. пудів тютюну на суму 27 тисяч руб. і махорки на суму 29800
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
32
карб. [3] Крім двох домінуючих ґатунків тютюну – меленого та жовтого, в Ніжинсь-
кому повіті вирощували також невелику кількість коричневого, посівні площі якого
нараховували 63 десятини (1878 р.). Ще менше було турецького тютюну – 3 десятини
на хуторі Кониського та одна десятина на хуторі Бурмаківщина. Американський тю-
тюн (американ), із якого виготовляли сигари, в Ніжинському повіті першим почав
вирощувати поміщик Нестерович на своєму хуторі Кукшин. Тютюн він вивозив фаб-
рикантам до Санкт-Петербургу. Врожайність турецького тютюну з десятини станови-
ла майже 100 пудів. Обробка тютюну коштувала 2,5 руб. за пуд; до продажу пуд тю-
тюну надходив за ціною 4-8 руб. за пуд [4].
У середині ХІХ ст. Імператорське Московське товариство сільського господарства
було занепокоєне тим, що тютюнова промисловість Малоросії приходила до занепа-
ду, причиною чого було скорочення посівів тютюну кращих ґатунків. “Явище це від-
бувалось від неправильної торгівлі тютюном. Євреї та дрібні промисловці, які скупо-
вують тютюн, роз’їжджаючи по селах, пропонують за нього ціни дуже низькі та не-
відповідні якості товару“ [5]. Виробник не був зацікавлений у виробництві якісного
тютюну. Імператорське сільськогосподарське товариство у 1850 р., щоб виправити
таке становище, запропонувало оголосити тютюновий ярмарок на 2-3 дні, щоб оптові
покупці тютюну та фабриканти приїздили в Україну купувати тютюн безпосередньо у
виробника. Ніжинські виробники тютюну вивозили свій товар на ярмарки до Вільно,
Вітебська, Риги, Мінська, Москви, Санкт-Петербургу та Варшави.
Вино вироблялось для місцевого вживання і продавалось на міських базарах і ярма-
рках у холодному та гарячому вигляді за ціною 1 руб. 75 коп. за відро [6]. В Ніжинсь-
кому повіті працювало декілька винокурних заводів. Вартість будівель та агрегатів
заводів становила: Веркіївського – 25 тис. руб., Макіївського – 9-11 тис. руб.; Носів-
ського – 8-10 тис. крб; Дорогінського – 6-7 тис. руб.; Зрубського – 5-6 тис. руб. [7].
Працював у Ніжині свічний завод почесних громадян Чернових. Із середини ХІХ ст.
на цьому підприємстві спостерігалося зростання об’єму виробництва. Так, у 1859 р.
вироблено продукції на суму 12800 руб.; у 1860 р. – на суму 13500 руб., а у 1861 р. –
15000 руб. [8]. Свічки збувалися в Чернігівській і Полтавській губерніях.
Купець Дмитро Кириленко мав у Ніжині миловарний завод. У 1859 р. ним випущено
товару на суму 16500 руб. Наступні два роки завод не працював із невідомих причин.
Відомий із 1791 р. мідноливарний завод Черновых, на якому виготовлялося облад-
нання для винокурень і цукрових заводів (казани, труби), а також відливались дзвони
різної величини. Наприклад, у Ніжині на дзвіниці Преображенської церкви висів дзвін
виробництва заводу Чернових вагою 99 пудів, у місті Ічня дзвіницю Воскресенської
церкви прикрашав дзвін вагою 267 пудів. 1866 року завод припинив своє існування.
В економіях поміщиків Вакіли, Танського, князя Баратова, Забіли, Раковича працю-
вали кінські заводи, де розводили племінних жеребців. Поголів’я кожного з заводів
налічувало близько 50 тварин [9].
1787 рік ознаменувався відкриттям у місті пивоварного заводу. Заснований він був
чехом, ім.’я якого поки-що встановити не вдалося. В останній третині ХІХ ст. заводом
володів також чех, співвласник “Броварні Мажачика і Янси” в Житомирі, Богдан Кар-
лович Янса, котрий після своєї смерті на початку ХХ ст. залишив завод своєму непов-
нолітньому синові Олексію (Богдану). Останній, із досягненням повноліття, в 1912 р.
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
33
продав ніжинську броварню знову-таки чеху Збіралу. За господарювання останнього
завод, що натоді називався “паровий пиво-медоварний”, досяг розквіту виробництва.
Так, максимального обсягу виробництва завод досяг у 1913 р.: було вироблено 15
тис. відер пива та 600 відер меду.
У 1896 р. в місті з’являється ще одне підприємство. Біля залізничного вокзалу побу-
дований олійний завод, що розташовувався на площі 0,7 га. Олійниця продуктивністю
3,2 тони на добу була обладнана тигельним пресом. Завод переробляв льон, коноплю,
соняшник, вирощені поблизу міста. На початку ХХ ст. завод належав Петрунькіну [10].
Вирощування в повіті зернових, а частково й олійних рослин визначає і види пере-
робної промисловості. Переробка інших видів сировини (глини, заліза, дерева, шкіри,
вовни та ін.) з товарною метою розвинута була дуже слабо. В повіті існувало три шкі-
ропереробних заводи в м. Носовка, одна чесальна машина у с. Плоскому, 76 кузень і
23 цегельних заводи. Більшість із останніх зовсім не відповідали назві промислового
закладу. Виробляючи на рік 50-150 тисяч цеглин, а іноді й менше, вони зовсім не від-
пускали свою продукцію на продаж. Якщо цей завод належав великому землевласни-
ку, то цегла переважно йшла на його особисті потреби для ремонту власних будівель.
Коли завод належав церковній громаді, то ним розпоряджалася церковна опіка, і діяв
він до тих пір, поки не закінчиться будівництво церкви, котра, власне, була приводом
його заснування. Ціна тисячі цеглин при продажу з заводу коливалася між 5 та 6 руб.,
із цих грошей робітникам платили 3,5 руб. за тисячу.
У ХІХ – на початку ХХ ст. сільське населення Російської імперії в 6,5 разів переви-
щувало чисельність мешканців міст. Серед них тільки незначна кількість, переважно
дворяни та духовенство, були постійними і значними користувачами вітчизняних та
іноземних фабричних товарів. Більшість населення задовольнялась товарами власного
виробництва. Звідси значне розповсюдження кустарної промисловості у формі реміс-
ничого виробництва, але не на замовлення, а на близький та далекий збут через вели-
ку кількість скупників, прасолів та коробейників.
У селах біля Ніжина у XIX ст. досить активного розвитку набуло кустарне виробниц-
тво. Так, у 1896 р. в с. Колісники 20 осіб займались плетінням кошиків із лози. Цей то-
вар продавався на базарах м. Ніжина за ціною 15-30 коп. за кошик. У селах Липів Ріг,
Березанка, Переяслівка, Крути, Кагарлик, Хвостики, на хуторі Хими селяни та козаки
займались такими кустарними виробництвами, як ткацтво, ковальство, слюсарне реме-
сло, плетіння рибацьких снастей, вичинка овечої шкіри, пічна справа та ткання полотна.
Таким чином, можна зробити висновок, що в місті та повіті в цей час відбувається
зростання концентрації товарного виробництва. Якщо в 1860 р. на Чернігівщині нара-
ховувалось 1734 підприємства, де працювало більше трьох працівників, то в 1897 р.
таких підприємств стало 253, але промислової продукції вони виробили в 3,5 рази бі-
льше [11]. Ніжинщина теж включалася в орбіту капіталістичного розвитку. Йшов про-
цес переходу виробництва з рук поміщиків до фабрикантів і купців, відбувалося пере-
міщення робітничої сили із сільського господарства у промисловість. І хоча на Чернігі-
вщині переважало сільське населення, все ж реформа 1861 р. започаткувала розвиток
капіталізму в промисловості.
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
34
ПОСИЛАННЯ
1. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. – Т.49 – С. 440.
2. Коваленко О., Петреченко І. Неопублікований опис Ніжина початку 80-х років ХVІІІ ст. //
Ніжинська старовина – Вип. 2(5). – Ніжин, 2006. – С. 51-61.
3. Відділ Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині (далі – ВДАЧОН), ф. 343, oп.
1, спp. 875, арк. 7.
4. Русов А. Нежинский уезд. Статистико-экономическое описание. – Чернигов, 1880. –
С.23, додатки.
5. ВДАЧОН, ф. 343, оп. 1, спр.803, арк. 4.
6. Там само, ф.343, оп. 1, спр. 875, арк. 13.
7. Там само, ф.343, оп. 1, спр. 875, арк. 28.
8. Там само, ф.343, оп. 1, спр. 803, арк. 11.
9. Там само, ф.343, оп. 1, спр. 684, арк. 18.
10. Лазаренко О. При світлі спогадів незгаслих // Київ. –1994. – №1.
11. Русов А. Вказана праця. – С. 269.
Геннадій Дудченко (Ніжин)
Наталія Тучина (Ніжин)
НІЖИНСЬКА УПРАВА В 1941-1943 РОКАХ:
СТАНОВЛЕННЯ КАДРОВОГО СКЛАДУ
ТА ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ*
Діяльність місцевих органів влади створеної німцями окупаційної адміністрації в
Україні є однією з найменш досліджених проблем історії Другої світової війни.
Радянські історики розглядали окупаційний режим виключно в контексті екстре-
мальних форм його вияву – масових розстрілів, знищення міст та сіл, вивезення насе-
лення до Німеччини. З цієї точки зору будь-яка співпраця населення з окупаційною
владою розцінювалось як злочин і вилучалась зі сфери наукового дискурсу.
Західні радянологи Джон Армстронг, Норман Річ, Ганс Умбрайт, Чеслав Мадайчик
та інші зробили значний внесок в дослідження феномену колабораціонізму. Але їх до-
слідження практично оминули Україну через відсутність доступу до архівів [2, 128].
У сучасній українській історіографії окупаційний період досліджують
П.В.Рекотов, В.Ю.Король, К.К.Дубина, М.В.Коваль. Проте і їхній науковий доробок
розкриває переважно загальні принципи управління окупаційної адміністрації, діяль-
ність центральних управлінських структур, практично оминаючи проблеми місцевої
влади.
Між тим, у відділі Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині зберіга-
ються кілька десятків фондів окупаційного періоду які детально висвітлюють діяль-
ність міських владних структур цього часу. В даній статті автори, спираючись на по-
* Публікація була підготована в рамках реалізації науково-дослідного проекту кафедри історії Украї-
ни Ніжинського державного університету “Ніжин та Ніжинщина в період другої світової війни”.
|