Ніжинська міська управа
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
2007
|
| Schriftenreihe: | Ніжинська старовина |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20308 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ніжинська міська управа / В. Кулик // Ніжинська старовина: Науковий історико-культурологічний збірник. — 2007. — Вип. 3(6). — С. 47-51. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20308 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-203082013-02-13T02:45:38Z Ніжинська міська управа Кулик, В. Соціальна історія Ніжинщини 2007 Article Ніжинська міська управа / В. Кулик // Ніжинська старовина: Науковий історико-культурологічний збірник. — 2007. — Вип. 3(6). — С. 47-51. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 2078-063X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20308 uk Ніжинська старовина Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Соціальна історія Ніжинщини Соціальна історія Ніжинщини |
| spellingShingle |
Соціальна історія Ніжинщини Соціальна історія Ніжинщини Кулик, В. Ніжинська міська управа Ніжинська старовина |
| format |
Article |
| author |
Кулик, В. |
| author_facet |
Кулик, В. |
| author_sort |
Кулик, В. |
| title |
Ніжинська міська управа |
| title_short |
Ніжинська міська управа |
| title_full |
Ніжинська міська управа |
| title_fullStr |
Ніжинська міська управа |
| title_full_unstemmed |
Ніжинська міська управа |
| title_sort |
ніжинська міська управа |
| publisher |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Соціальна історія Ніжинщини |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20308 |
| citation_txt |
Ніжинська міська управа / В. Кулик // Ніжинська старовина: Науковий історико-культурологічний збірник. — 2007. — Вип. 3(6). — С. 47-51. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| series |
Ніжинська старовина |
| work_keys_str_mv |
AT kulikv nížinsʹkamísʹkauprava |
| first_indexed |
2025-07-02T20:56:32Z |
| last_indexed |
2025-07-02T20:56:32Z |
| _version_ |
1836570160797843456 |
| fulltext |
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
47
Валентина Кулик (Ніжин)
НІЖИНСЬКА МІСЬКА УПРАВА
Для вдосконалення місцевого самоврядування царським урядом у червні 1870 р. бу-
ла проведена міська реформа. В усіх містах України створювались міські органи са-
моврядування – думи, які обирало все населення, що платило податки, тобто власники
нерухомого майна. Вибори проводились по трьох куріях із урахуванням майнового
цензу. Дума обирала свій виконавчий орган – міську управу. Голова міської Думи
водночас являвся і головою міської управи.
Компетенції міської управи були дуже широкі: вона займалась благоустроєм міста,
промисловістю, торгівлею, охороною здоров’я, санітарією, школами, а в Ніжині – ще
й справами грецької та єврейської громад.
Першим міським головою Ніжина в 1872 р. було обрано відставного поручика арти-
лерії, дворянина М.К.Фальковського, його заступником – старшого члена міської
управи ніжинського грека – А.Кунелакі. Членами першої управи стали надвірний ра-
дник М.Г.Манцов, купець Г.Н.Зевін, міщанин Ф.І.Подковщиков [1].
Отримавши від Чернігівського губернатора затвердження на посаду міського голови
4 травня 1872 р., М.К.Фальковський склав “клятвенну обіцянку”. До присяги були
приведені також його заступник і всі члени управи. Тільки після цього була відкрита
сама управа.
У присязі міського голови значилося: “... постоянно моя забота будет заключаться в
стремлении принести наибольшую славу обществу... Необходимо дальше способст-
вовать трудами своими общему делу городского хозяйства,... и тогда только возмож-
но будет достигнуть, чтобы город принял тот вид и то устройство, которое следует
ему занимать в череде городов России” [2].
Усе міське господарство, всі справи міська управа здійснювала за рахунок податків.
Для відкриття будь-якого торговельного закладу або заняття промислом необхідно
було отримати в міській управі спеціальне посвідчення (білет), за яким сплачували
податки. Кожна справа розглядалася на спеціальних засіданнях управи, де вирішува-
лися питання про дозвіл на заснування того чи іншого закладу. Крім того, за весь то-
вар, що завозився або вивозився, також сплачували податки.
Міська управа видавала обов’язкові постанови для жителів міста, які обговорюва-
лися на спільних засіданнях із міською думою, а потім затверджувалися Чернігівсь-
ким губернатором. Це були ніби місцеві закони, що були не тільки обов’язковими для
виконання з боку місцевого населення, але й мали своє значення для місцевих управ-
лінських закладів – адміністративних і судових. Так, для попередження пожеж у місті
з 1875 р. почала діяти постанова про нічні варти. Місто розділялось на дільниці, на
кожній із яких були свої пости. Кожному вартовому у міській управі видавались свис-
тки та тріскачки, за допомогою яких кликали в разі необхідності сусідніх товаришів
та поліцію [4].
У цьому ж році вийшла постанова міської управи про освітлення вулиць у Ніжині.
Згідно з нею кожний домовласник повинен був перед своєю садибою встановити стовп
із гасовим ліхтарем і освітлювати ним вулицю впродовж усієї ночі. Відстань між ліхта-
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
48
рями становила 20 сажень. Архівні документи свідчать, що до кінця XIX ст. гасовими
лампами повністю освітлювалась центральна частина міста, а зі звіту міської управи за
1914 р. стає відомо, що в кошторис міста занесено 430 вуличних ліхтарів і в місті існує
спеціальна служба з освітлення: 1 завідуючий видачею гасу та 10 ліхтарників [5].
31 травня 1913 р. в газеті “Черниговское слово” було вміщено оголошення: “Нежи-
нская городская управа приглашает лиц, желающих взять на концессионных началах
устройство в г. Нежине электрического освещения на условиях, изложенных в проек-
те договора, принятом Городскою Думою 15 мая 1913 г.” [6]. Невдовзі в Ніжині (1916
р.) почала діяти електростанція, а в місті з’явилось електричне освітлення.
1873 рік ознаменувався для Ніжина початком діяльності міського громадського ба-
нку [7]. Він був створений при безпосередній участі міської управи. Відкриття банку з
його системою кредитування надавало місту допоміжний прибуток і прискорювало
розвиток промисловості та торгівлі, тобто збільшувало загальний капітал міста. Оскі-
льки в той час великі суми грошей нерідко зберігалися вдома у скринях або зосере-
джувались в руках лихварів, які надавали позики під великі проценти, то суттєвою
проблемою для розвитку підприємництва стало зниження цього проценту. Необхідно
було створити таку систему кредитування, щоб можна було брати позику на досить
тривалий термін. Ці функції став виконувати в Ніжині громадський банк.
Для його заснування міська управа спочатку створила комісію, яка на засіданні мі-
ської Думи доповідала: “... банк нашего города необходим как учреждение, могущее
открыть дешевый кредит, доступный каждому, содействовать торговле и промыш-
ленности, умножить городские доходы и, вообще, способствовать благосостоянию
всего города” [8].
Оскільки основний капітал при заснуванні банку згідно “Положенню про міські
громадські банки” мав становити не менше 10 тис. руб., а таких грошей міська скарб-
ниця не мала, то комісія прийняла рішення про продаж міських кам’яних лавок для
торгівлі. Їх погодився найняти терміном на 16 років ніжинський купець, гласний мі-
ської думи Микола Артемович Куликов, унісши 10 тис. руб. до каси міста [9]. Його ж
обрали першим директором Ніжинського громадського банку. У депеші від 13 травня
1873 p. Чернігівський губернатор повідомляв Ніжинському міському голові: “Утвер-
ждаю сего числа купца Н.А.Куликова директором Нежинского общественного банка,
кандидатом на эту должность купца С.С.Дмитренка, товарищами директора ... купца
Г.А.Кириленка, купца П.С.Порываева” [10]. Усе правління банку давало клятву, у якій
зазначалося: “... хранить в тайне все касающееся вверенных банку частных коммерчес-
ких дел и счетов, и неуклонно исполнять все возложенные на меня обязанности” [11].
Відсотки на послуги, що надавав банк, встановило спільне засідання міського прав-
ління банку з міським головою та членами міської управи. Так, за внесками до запитан-
ня надавалось 4% на рік; по термінових унесках: на 1 рік – 5 %, на 3 роки – 6%, до 6 ро-
ків – 6,5 %, до 12 років – 7%, на вічний час – 7,5 %. Із позик під заставу стягувалося 9%,
за врахуванням векселів – 10%; під заставу товарів, коштовних речей, нерухомого май-
на – 10 %. Розмір відсотків змінювався відповідно до становища грошового ринку. То-
варами під заставу могли бути цукор, тютюн, залізо, мідь, сіль, бакалійні, мануфактурні
товари, одним словом, все, що не псується [12]. Всі гроші банк зберігав в спеціальній
грошовій скрині Ніжинської повітової скарбниці з дозволу Чернігівської казенної палати.
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
49
Загалом, до 1914 р. міські громадські банки в Російській імперії були засновані в
317 містах, в інших містах діяли різні товариства взаємних кредитів або філіали сто-
личних і великих банків. [13]. У Ніжині банк спочатку розміщувався в будинку Гре-
цького училища (вулиця Судейська, нинішня Гребінки), а потім перемістився на Го-
голівську вулицю до спеціально збудованого приміщення* [14].
Для оцінки нерухомого майна та коштовних речей, які заставляли різні особи, місь-
ка управа вибрала присяжного оцінювача. Ним став ніжинський грек Василь Іванович
Плациндар – відомий у місті “золотих та срібних справ майстер” [15].
Оскільки правління банку часто відкривало кредит невідомим особам, то аби мати
точні свідчення про цих осіб, про їхню благонадійність в торгових оборотах, для ви-
значення довіри до них при Конторі Державного Банку і багатьох приватних банках
існували Облікові комітети. До них входили керуючий, директор та особи, вибрані з
купців, досвідчених у торгівлі і з високим рівнем довіри серед представників торгово-
го стану. Крім того, в тих містах, де здійснювали торговельні обороти євреї, від єв-
рейського купецтва в Облікові Комітети вибирали по два представники [16].
У Ніжині в ті часи населення перевищувало 22 тис. чоловік, не говорячи вже про
населення повіту. І в роботі банку часто траплялося так, що ніхто не мав уяви – можна
було довіряти тій чи іншій особі, яка користувалася послугами банку. Тому його пра-
вління створило Обліковий комітет, у який входили директор банку і його товариші,
кандидати на посади директора та його товаришів і два купці від євреїв, що користу-
валися довірою своєї громади [17]. Як свідчить лист правління Ніжинського міського
банку до Ніжинського міського голови від 13 серпня 1873 р., Обліковий комітет діяв
так “для учета векселей в приеме тех из них, которые представляли наибольшее обес-
печение для Банка и для обсуждения степени кредита векселедателей, поручителей и
предъявителей” [18].
Зі звітів ніжинського банку за 1876 р. відомо, що від операцій у середньому надхо-
дило за місяць від 870 до 2130 руб., а за рік – до 16 тис. руб. [19].
Значна частина цих доходів потрапляла до скарбниці міста й використовувалася,
переважно, на благоустрій міста: прокладання шляхів, ремонт мостових, освітлення,
утримання бульварів і вулиць у чистоті тощо. Інколи кошти йшли на розвиток освіти
та медицини.
У 1900 р. у Санкт-Петербурзі проходив з’їзд громадських банків, у роботі якого, за
пропозицією Ніжинської міської управи, брав участь директор місцевого громадсько-
го банку Г.І.Григор. Вироблені на з’їзді пропозиції щодо розширення діяльності бан-
ків невдовзі почали втілюватися в життя. Серед нововведень були: дозвіл видавати
позики під заклад нерухомого майна (однакового як для цегляних, так і для де-
рев’яних будівель); перерахування сум із прибутку банку на благодійні заходи; збі-
льшення розміру суми банку відносно власного капіталу до 10 % (замість 5%) [20].
Так, зі звіту міської управи за 1914 р. стає відомо, що цього року на влаштування мі-
ської громадської бібліотеки ім. М.В.Гоголя (відкрита в 1917 р.) з поточного рахунку
міського банку поступило 2040 руб.
* Сучасний перший поверх міської школи №7, де касовий зал колишнього банку використовується як
спортивна зала.
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
50
Прибутки грецького капіталу витрачалися на допомогу бідним грекам перед святку-
ванням Piздва та Великодня, на утримання грецької лікарні, Олександрівського Гре-
цького училища і грецької церковно-приходської школи. Проценти з капіталу ніжин-
ських греків І.Коніциоті та Г.Кроміди, згідно їх заповіту, пішли на користь церков епір-
ського міста Яніна (Св.Афанасія Великого, Св.Чудотворця Миколи Туркопало, Успіня
Пресвятої Богородиці, Архімандрії Св.Чудотворця Миколая, названого Спало) [21].
Ніжинський міський громадський банк був націоналізований 22 січня 1919 р. на
підставі декрету тимчасового робітничо-селянського уряду України [22].
У 1892 р. в Ніжині з’явилися перші телефони, встановлені Ніжинською управою для
службового зв’язку між вокзалом Курсько-Київської залізниці та його конторою, що
знаходилася на Міліонній вулиці (сучасна Овдіївська). Головною потребою встанов-
лення телефонної лінія тоді були роботи зі спорудження під’їзних шляхів до залізни-
ці, а після їх завершення телефон вирішили залишити для потреб міста.
Спроби влаштувати в місті телефонну мережу почалися ще в 1895 р. В ті часи або-
нентська плата за рік становила 75 руб., тому бажаючих підписатися на встановлення
апарату виявилося небагато і справа просувалася надто повільно. І, як відомо з архів-
них джерел, тільки в 1904 р. Ніжинська міська управа заключила угоду з представни-
ками технічної контори паном Подобєдовим на встановлення в Ніжині телефонної
мережі. Вартість постановки 2-х апаратів коштувала 200 карб., а за користування те-
лефоном платили 50 руб. щороку [23].
Своєю діяльністю на посаді міського голови заслуговує особливої уваги купець І-ї
гільдії Павло Федорович Кушакевич. На цій посаді він пропрацював із 1881 по 1889
рік. Як стало відомо з депеші Ніжинської міської управи Чернігівському губернаторо-
ві, “його зусиллями була влаштована кам’яна мостова – під’їзний шлях до ніжинської
станції на Курсько-Київській залізниці; освітлена центральна частина міста; він при-
дбав для міста будинок купця Ткача, в якому розмістили управління повітового війсь-
кового начальника з усіма господарськими закладами і казармами для ополченців; на
свої особисті кошти П.Ф.Кушакевич купив будинок вартістю 2 тис. руб. для жіночої
гімназії; за ініціативи П.Ф.Кушакевича відкрите в Ніжині ремісниче училище імені
його дядька Андрія Федоровича Кушакевича; влаштований новий сквер на Богданох-
мельницькій площі (тоді Миколаївський, а нині Шевченківський парк), дві будівлі
міських приходських училищ, у яких навчалося до 400 хлопчиків і дівчаток, відкрита
школа з садівництва” [24]. За віддану місту службу в 1899 р. П.Ф.Кушакевич було
присвоєно звання почесного громадянина м. Ніжина зі встановленням його портрету в
приміщенні управи.
З архівних документів стає відомо, що починаючи з XX ст. в кошторисі міської
управи з кожним роком все частіше зустрічається витрати на благодійні справи. Так, у
1901 р. була відкрита Миколаївська міщанська богодільня, у статуті якої зазначалося:
“Богадельня помещается в доме, устроенном Мещанским обществом на обществен-
ной земле на капитал, пожертвованный мещанином Иваном Петровичем Рыщиковым
и содержится: а) На средства ассигнуемые на этот предмет Мещанским обществом по
ежегодным сметам и б) На приношения и пожертвования, могущие поступить от по-
сторонних благодетелей деньгами, вещами, припасами...” [26].
Зі звіту Ніжинської міської управи за 1914 р. до нас дійшли свідчення, що із загаль-
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
51
ного бюджету управи (267463 руб.) найбільші витрати йшли на військову квартирну
повинність (21,3%); на утримання міської поліції – 10,1% бюджету, на утримання по-
жежної команди – 3,9%, утримання самої Управи та Сирітського Суду – 9,4%, меди-
цину, ветеринарію і санітарію – 7,3%, на утримання безкоштовної лікарні в м. Ніжині
– 1380 руб., на утримання і навчання бідних сиріт в Ніжинській єврейській школі
“Толмуд-Тори” – 1300 руб., на утримання єврейської богодільні – 845 руб. На утри-
мання бідних хворих євреїв при Ніжинській земській лікарні – 613 руб. Зі скарбниці
також поступали кошти на утримання учнів міських початкових училищ і на оснастку
шкіл – 899 руб. [27].
Ніжинська міська управа була ліквідована рішенням Ради Народних Комісарів
України “Об уничтожении сословий и гражданских чинов” 9 лютого 1919 р. [28].
ПОСИЛАННЯ
1. Відділ Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині (далі – ВДАЧОН), ф. 340, оп. 1, спр. 2,
арк. З.
2. Там само, ф. 340, оп. 1, спр. 6, арк. 4.
3. Там само, ф. 340, оп. 1, спр. 1, арк. 6.
4. Там само, ф. 340, оп. 1, спр. 11, арк. 8.
5. Там само, ф. 340, оп. 1, спр. 13, арк. 5, 6.
6. Черниговское слово – 1913. – 31 травня.
7. Чернігівщина Енциклопедичний довідник. – К., 1990. - С. 520.
8. ВДАЧОН, ф. 340, оп. 1, спр. 159, арк. 38.
9. Там само, ф. 340, оп. 1, спр. 159, арк. 51.
10. Там само, ф. 340, оп. 1, спр. 164, арк. 8.
11. Там само, ф. 340, оп. І, спр. 168, с.12.
12. Там само, ф. 340, оп. 1, спр. 178, арк. 3.
13. Советская историческая энциклопедия. – Т. ІІ. – М., 1961. – С. 437-438.
14. ВДАЧОН, ф. 340, оп. 1, спр. 571, арк. 18.
15. Там само, ф. 340, оп. 1, спр. 567, арк. 57.
16. Там само, ф. 340, оп. 1, спр. 1239, арк. 26.
17. Там само, ф. 340, оп. 1, спр. 1220, арк. 34, 41.
18. Там само, ф. 340, оп. 1, спр. 239, арк. 46.
19. Там само, ф. 340, оп. 1, спр.316, арк. 28.
20. Там само, ф. 340, оп. 1, спр. 1267, арк. 4, 6.
21. Там само: ф. 340, оп. 1, спр. 1267, арк. 137-138.
22. Чернігівщина… – С. 520.
23. ВДАЧОН, ф. 340, спр. 1744, арк. 20, 26, 35-37.
24. Там само, ф. 340, оп. 1, спр. 131, арк. 20-21.
25. Там само, ф. 340, оп. 1, спр. 131, арк. 31.
26. Там само, ф. 340, оп. 1, спр. 1229, арк. 2,6-7.
27. Там само, ф. 340, оп. 1, спр. 1229, арк. 168.
28. Там само, ф. 340, оп. 1, спр. 1229, арк. 5.
|