Олександр Федорович Музиченко: кримські сторінки біографії знаного ніжинця
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
2007
|
| Назва видання: | Ніжинська старовина |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20317 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Олександр Федорович Музиченко: кримські сторінки біографії знаного ніжинця / А. Непомнящий // Ніжинська старовина: Науковий історико-культурологічний збірник. — 2007. — Вип. 3(6). — С. 124-129. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20317 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-203172013-02-13T02:50:17Z Олександр Федорович Музиченко: кримські сторінки біографії знаного ніжинця Непомнящий, А. Видатні ніжинці 2007 Article Олександр Федорович Музиченко: кримські сторінки біографії знаного ніжинця / А. Непомнящий // Ніжинська старовина: Науковий історико-культурологічний збірник. — 2007. — Вип. 3(6). — С. 124-129. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 2078-063X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20317 uk Ніжинська старовина Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Видатні ніжинці Видатні ніжинці |
| spellingShingle |
Видатні ніжинці Видатні ніжинці Непомнящий, А. Олександр Федорович Музиченко: кримські сторінки біографії знаного ніжинця Ніжинська старовина |
| format |
Article |
| author |
Непомнящий, А. |
| author_facet |
Непомнящий, А. |
| author_sort |
Непомнящий, А. |
| title |
Олександр Федорович Музиченко: кримські сторінки біографії знаного ніжинця |
| title_short |
Олександр Федорович Музиченко: кримські сторінки біографії знаного ніжинця |
| title_full |
Олександр Федорович Музиченко: кримські сторінки біографії знаного ніжинця |
| title_fullStr |
Олександр Федорович Музиченко: кримські сторінки біографії знаного ніжинця |
| title_full_unstemmed |
Олександр Федорович Музиченко: кримські сторінки біографії знаного ніжинця |
| title_sort |
олександр федорович музиченко: кримські сторінки біографії знаного ніжинця |
| publisher |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Видатні ніжинці |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20317 |
| citation_txt |
Олександр Федорович Музиченко: кримські сторінки біографії знаного ніжинця / А. Непомнящий // Ніжинська старовина: Науковий історико-культурологічний збірник. — 2007. — Вип. 3(6). — С. 124-129. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| series |
Ніжинська старовина |
| work_keys_str_mv |
AT nepomnâŝija oleksandrfedorovičmuzičenkokrimsʹkístorínkibíografííznanogonížincâ |
| first_indexed |
2025-07-02T20:56:55Z |
| last_indexed |
2025-07-02T20:56:55Z |
| _version_ |
1836570185006317568 |
| fulltext |
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
124
Андрій Непомнящий (Сімферополь)
ОЛЕКСАНДР ФЕДОРОВИЧ МУЗИЧЕНКО:
КРИМСЬКІ СТОРІНКИ БІОГРАФІЇ ЗНАНОГО НІЖИНЦЯ
Історія етнографічних досліджень Криму за дорадянського часу знає чимало імен
авторитетних і маловідомих краєзнавців, які зробили значний внесок у народознавчі
студії. Однак, подальше вивчення історії розвитку історико-краєзначих досліджень у
Криму відкриває нові сторінки цього процесу. Серед невідомих донедавна імен етно-
графів початку ХХ ст. виокремлюється творчість Олександра Федоровича Музиченка
(1875-1940), який ще за життя набув широку відомість видатного українського радян-
ського педагога. Його захоплення етнографічними дослідженнями на початковому
етапі творчої діяльності, як і деякі сторінки біографії дорадянського періоду, дотепер
були недослідженою й, на жаль, невідомою стороною життя вченого [1].
Відновити біографію краєзнавця Криму стало можливим завдяки залученню ме-
тоду архівної евристики. Це привело нас у далеке від Криму провінційне містечко
Ніжин, що в XIX – на початку ХХ століття було одним із провідних у країні наукових
центрів. Тут знаходився авторитетний вищий навчальний заклад – Історико-
філологічний інститут князя Безбородька. У відділі Державного архіву Чернігівської
області в місті Ніжині зберігся “Формулярний список про службу викладача Історико-
філологічного інституту князя Безбородька в Ніжині предметів педагогіки й філосо-
фії, колезького радника Олександра Федоровича Музиченка за 1910 рік”.
О.Ф.Музиченко народився 8 (21) серпня 1875 р. у селищі Станиславове Херсонсь-
кої губернії в родині директора Велико-Токмацького народного училища Федора Іва-
новича Музиченка [2]. Середню освіту юнак здобув у Бердянській гімназії, яку закін-
чив із золотою медаллю [3]. В “Особовій справі студента О.Ф.Музиченка” збереглася
характеристика, отримана ним після закінчення Бердянської гімназії, де говориться,
що випускник “до того полюбив гімназію та працю викладача, що побажав присвяти-
ти себе викладацької діяльності”. В 1895 р. Олександр Федорович успішно склав іс-
пит і був зарахований до Санкт-Петербурзького історико-філологічного інституту.
Але стан здоров’я не дозволив юнакові навчатися в столиці й він домігся переведення
до інституту такого ж профілю, що знаходився у кращих кліматичних умовах. Так
доля привела його до Ніжина [4].
З 1 листопада 1896 р. О.Ф.Музиченко продовжив своє навчання в Ніжинському
історико-філологічному інституті князя Безбородька (далі – НІФІ). Особливий вплив
на студента зробила видатна плеяда педагогів, що працювала в цьому провідному на-
вчальному закладі в ті роки: М.М.Бережков (відомий кримознавець), І.Г.Турцевич,
С.М.Жданов, В.В.Качановський, М.Н.Сперансь-кий. Екзаменаційні відомості, що збе-
реглися в архівному фонді НІФІ, свідчать, що О.Ф.Музиченко був старанним студен-
том. Під керівництвом філолога-славіста Михайла Несторовича Сперанського (1863-
1938) Олександр Федорович почав займатися питаннями історії й етнографії болгар-
ських колоній у Криму. Після закінчення третього курсу влітку 1898 р. під час канікул
за завданням М. Н. Сперанського студент О.Музиченко збирав і систематизував фо-
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
125
М.С.Дрінов
Фото початку ХХ ст.
льклорні матеріали болгарського населення села Кишлау Феодосійського повіту, щоб
“почерпнути дещо з багатої скарбниці болгарських звичаїв, обрядів, пісень, при-
слів’їв, приказок і інших форм, у які вилилося народне життя і народний розум” [5].
Зібрані фольклорні пам’ятки були згодом використані Олександром Федоровичем при
підготовці до семінарських занять із курсу слов’янської філології [6]. Підсумком цьо-
го першого наукового відрядження стала публікація у провідному російському наро-
дознавчому часопису “Этнографическое обозрение”, що видавалося Етнографічним
відділенням Товариства аматорів природознавства, антропології й етнографії при Мо-
сковському університеті [7].
Опубліковані молодим етнографом матеріали викликали відгук професора слове-
сності Харківського університету Марина Степановича Дрінова, що дав високу оцінку
рівню проведених досліджень, відзначивши їх актуальність для вивчення півдня краї-
ни [8]. Наукове співробітництво і дружба двох етнографів продовжувалися до смерті
М.С.Дрінова.
Під час другої експедиції до кримських болгар улітку 1899 р. О.Ф.Музиченко зби-
рав відомості про весільні обряди й історію поселення села Кишлау [9].
Після закінчення НІФІ з відзнакою “в чому виданий йому атестат 7 червня 1900
року за № 1135» [10], О.Ф.Музиченко з рекомендаційним листом адміністрації цього
вузу й особистою рекомендацією професора М.Н.Сперанського на ім’я попечителя
Одеського навчального округу переїхав до столиці Новоросійського краю, де з 18 ли-
пня 1900 р. розпорядженням міністра народної освіти його було призначено на посаду
вчителя російської мови і словесності 4-й Одеської гімназії. О.Ф.Музиченко зразково
виконував свої обов’язки. Йому неодноразово висловлювали подяку від керівництва
гімназії з підвищенням по службі, а 27 листопада 1905 р. педагог був нагороджений
орденом Св. Станіслава III ступеня [11].
В Одесі продовжувалися й дослідження
О.Ф.Музиченка в галузі етнографії болгар
Криму. 23 березня 1901 р. на засіданні
Візантійсько-слов’янського відділення Історико-
філологічного товариства при Новоросійському
університеті він зробив доповідь “Про
болгарських переселенців Криму”. На XII
Археологічному з’їзді, що проходив у 1902 р. в
Харкові, О.Ф.Музиченко виступив із доповіддю
“Спостереження над народною творчістю
кримських болгар”. Етнограф поставив мету
перевірити існуючі в науці думки про
походження й розвиток поезії, про особову й
колективну творчість і про запозичення шляхом
спостереження над сучасною народ-
нопоетичною творчістю південних слов’ян-
поселенців Криму. Поштовх для таких
досліджень був даний ще на VI Археологічному
з’їзді в Одесі (1884 р.), коли до такої роботи
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
126
Професор М.Н.Сперанський (у центрі) зі студентами НІФІ. Фото початку ХХ ст.
На світлині, ймовірно, студенти, з якими професор підтримував певні дружні стосунки. Цілком може бути,
що серед них є і О.Ф.Музиченко. Достеменного його портрета допоки не виявлено, то ж напевне сказати
важко. Зі студентів напевне ідентифікувати можна лише В.Потапова (сидить крайній ліворуч)
за його великою бородою
запрошувалася наукова інтелігенція Криму. В доповіді, яка була надрукована в “Пра-
цях” з’їзду, автор простежив татарський, російський, грецький мовний вплив на при-
кладі колонії Кишлау [12].
У ці роки Олександр Федорович усе більш захоплюється питаннями педагогіки.
Кожні літні канікули за свій рахунок він виїжджав у західноєвропейські університет-
ські центри для вдосконалювання своїх знань. Пропозицією Товариша міністра на-
родної освіти від 21 січня 1904 р. він був прикомандирований для одержання профе-
сорського звання до кафедри педагогіки і психології Новоросійського університету,
якою керував відомий на той час фахівець у галузі експериментальної психології
професор Микола Миколайович Ланге (1858-1921).
Паралельно продовжувалися й етнографічні студії краєзнавця Криму. Окреме до-
слідження щодо історії болгарських колоністів у Криму та фонетичних особливостей
говірки кримських болгар О.Ф.Музиченко надрукував у “Известиях Отделения русс-
кого языка и словесности императорской Академии наук” [13].
Працюючи в Одесі О.Ф.Музиченко не поривав наукових та дружніх зв'язків із ви-
кладацькою корпорацією Ніжина. Напевно вже в ці роки він прийняв рішення повер-
нутися до alma mater. У зв’язку з цим керівництво Новоросійського університету зве-
рнулося в Історико-філологічний інститут князя Безбородька в Ніжині з клопотанням
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
127
про фінансування навчання О.Ф.Музиченка в Німеччині [14]. Цікаво, що Олександра
Федоровича добре знав ректор (в 1903-1905 роках) Новоросійського університету
Олексій Миколайович Деревицький (1859-1943). Згодом – уже в якості першого дека-
на історико-філологічного факультету Таврійського університету (!) – він
[О.М.Деревицький] зіграв визначну роль у розвитку кримознавчих досліджень [15].
Тому особливий інтерес представляє виявлений нами лист Олек-
сія Миколайовича Деревицького на ім’я професора НІФІ Михайла Ілліча Мандеса
(вересень 1903 р.) з характеристикою О.Ф.Музиченка й клопотанням про фінансуван-
ня його закордонного стажування: “О.Ф.Музиченко – природжений і при тому видат-
ний педагог, що вносить у справу виховання юнацтва не тільки глибокий теоретичний
інтерес, що спонукує його вивчати педагогічну літературу, займатися психологією й
взагалі філософією, методично збирати та записувати свої спостереження тощо, але і
ту щиросердну теплоту, щирість і безпосередність, той ентузіазм, ті особові властиво-
сті високої гуманності, терпимості, простоти, невимушеності й такту, без яких немо-
жливо опанувати довірою дітей, наблизити їх до себе, здобути їхню любов і придбати
над ними моральний вплив. Я не зустрічав людину, що у такій мірі користувалася би
незаперечним авторитетом в очах своїх учнів і, не звертаючись до яких-небудь захо-
дів моральної строгості, умів направляти їхню волю. Вони позитивно благоговіють
перед ним, – він у їхніх очах ідеал чесності, шляхетності, моральної чистоти. І мені
здається, що, якщо я скажу, що з глибокою вірою у своє покликання п. Музиченко
поєднує нездоланне прагнення до самовдосконалення, до роботи над самим собою, й
гарячу любов до науки, що спонукала вже його один раз частково на свої убогі за-
ощадження, частково на позичені гроші, – займатися в рахунок майбутньої роботи –
поїхати за кордон, щоб слухати Вундта й ознайомитися з постановкою середньої
школи в Німеччині, то Ви погодитеся зі мною, що упустити таку людину та не дати
йому можливості здійснити свої наукові прагнення було б непрощенним гріхом” [16].
Із другої половини 1906 по червень 1908 р. О.Ф.Музиченко знаходився у відря-
дженні в Німеччині від НІФІ, де продовжив своє навчання в Ієнському університеті
на кафедрі педагогіки під керівництвом професора Вільяма Рейна [17]. До Росії
О.Ф.Музиченко надсилав свої праці по педагогіці для публікації в “Известиях Исто-
рико-филологического института князя Безбородко в Нежине”, “Журнале Минис-
терства народного просвещения”, “Русской мысли” та інших виданнях, у яких ана-
лізувався досвід роботи європейських педагогів у пошуках універсальної системи
освіти та виховання.
Повернувшись із Німеччини О.Ф.Музиченко відзвітував про поїздку у формі спеціа-
льної роботи: “Звіт про спеціальні заняття педагогікою в закордонному відрядженні
(1906-1908)” (Ніжин, 1909). З-під пера вченого виходять також дослідження, як “На шля-
ху демократизації школи” (1907 р.), “Із приводу нової книги проф. В.Рейна” (1908 р.).
Одержавши запрошення повернутися до alma mater, у серпні 1908 р.
О.Ф.Музиченко був обраний на Конференції НІФІ викладачем педагогіки та філософії
цього одного з провідних російських навчальних закладів. 16 вересня 1908 р. він об-
раний також Ученим секретарем Конференції НІФІ [18]. Деякі з лекційних курсів
О.Ф.Музиченка були надруковані в ці роки: “Філолофсько-педагогічна думка і шкіль-
на практика в сучасній Німеччині” (1909 р.), “Етика як основа педагогіки” (1909 р.),
“Монізм і школа” (1909 р.).
Крім роботи в інституті О.Ф.Музиченко на громадських засадах виконував у 1909
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
128
р. обов’язки Голови педагогічної ради жіночої гімназії О.Ф.Крестинської, викладав на
педагогічних курсах, перераховуючи гонорари на навчання бідних студентів [19].
З грудня 1910 р. О.Ф.Музиченко викладав на тимчасових курсах із підготовки
вчителів середніх шкіл у Києві. Одночасно, він одержав запрошення прочитати курси
“Школознавство”, “Вступ до експериментальної дидактики” у Фребелівському педа-
гогічному інституті. З огляду на це Олександр Федорович остаточно переїхав до Киє-
ва, де працював учителем, а пізніше – інспектором 4-й Києво-Печерської гімназії.
Учений став одним із засновників і першим директором Київського педагогічного
музею [20]. У своїх творах цього періоду “Що таке педагогіка і чому вона вчить”
(1912 р.), “Сучасні педагогічні вчення в Західній Європі й Америці” (1919 р.) він ви-
значив педагогіку як науку, пояснив її сутність, принципи побудови школи й органі-
зацію її діяльності.
З 1917 року О.Ф.Музиченко працював директором 4-й Київської гімназії, а з
1920 р. – очолив Київську трудову школу № 43 і одночасно працював професором
Київського інституту народної освіти. О.Ф.Музиченко на практиці пробував зв’язати
передовий досвід закордонної школи з досвідом нової радянської школи, запрова-
джуючи комплексний підхід до виховання й освіти. Цій проблемі були присвячені
його праці “Проблеми комплексності в Німеччині й у нас” (1924 р.), “Культура наро-
ду, світогляд дитини і комплексність” (1928 р.).
Упродовж останнього десятиліття життя О.Ф.Музиченко відійшов від активної
науково-педагогічної діяльності. Причиною цього стала дискусія, що проходила в
1925-1926 р. у Київському будинку вчителя, за назвою “Суд над комплексом” [21].
Відстоюючи ідею комплексності, учений бачив першочергове місце особистості вчи-
теля в організації навчально-виховного процесу. Однак, положення теорії комплекс-
ності в головному були відкинуті радянською педагогікою [22].
Олександр Федорович Музиченко залишив яскравий слід у дорадянському кримо-
знавстві як етнограф болгарського населення півострова. Його праці, на жаль, були
невідомі фахівцям, тому що не ввійшли до рукописної картотеки єдиного з існуючих
у ХХ ст. універсальних бібліографічних покажчиків із кримознавства «TAURICA»
Арсенія Івановича Маркевича. (Останній із надрукованих випусків – третій – побачив
світ у 1902 р.). Розпорошені в різних провінційних виданнях, що давно вже стали біб-
ліографічною рідкістю, праці О.Ф.Музиченка сьогодні стали практично недоступни-
ми потенційному досліднику. У зв’язку з цим здійснена кандидатом історичних наук
І.А.Носковою робота з їхнього синтезу та перевидання особливо актуальна в зв’язку з
етноісторіографічними дослідженнями, які активізувалися в останнє десятиліття [23].
ПОСИЛАННЯ ТА ЗАУВАЖЕННЯ
1. Найбільш ґрунтовна бібліографічна довідка про О.Ф.Музиченка, надрукована в довідковому видан-
ні, присвяченому історії Ніжинської вищої школи: (Див.: Гранатович Л.В. Викладачі Ніжинської
вищої школи: Біографічний покажчик. – 2-е вид.: У 3-х ч. – Ніжин, 2001. – Ч. 1. – С. 129-130, 215). У
першому виданні цього довідника прізвище О.Ф.Музиченка взагалі відсутнє. У поданому переліку
праць вченого не вказана жодна робота, пов’язана з кримознавством. У статті про вченого, що пода-
но в “Украинской советской энциклопедии”, припущені грубі помилки щодо репрезентації його біо-
графії: (Див.: Ярмаченко Н.Д. Музиченко Александр Федорович // Украинская советская энциклопе-
дия. – Киев, 1982. – Т. 7. – С. 92.). В обох публікаціях О.Ф.Музиченка змальовано тільки як видатно-
го українського педагога. Його етнографічні дослідження залишилися повністю забутими.
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
129
2. За іншими даними О.Ф.Музиченко народився в Бердянську в родині вчителя Станіславського учи-
лища: (Див.: Коваленко Є.І., Сахненко Л.О. З історії розвитку народної освіти кінця ХІХ, початку
ХХ століття: О.Ф.Музиченко (1875-1940) // Актуальні проблеми педагогіки і психології / Ніжинсь-
кий держ. пед. ін-т ім. Миколи Гоголя. – Ніжин, 1995. – С. 86.).
3. За дуже сумнівними відомостями І.А.Носкової в 1877-1889 роках батько О.Ф.Музиченка працював
старшим вчителем у с. Кишлау Феодосійського повіту в місцевому двокласному народному учили-
щі, тому дитинство Олександра Федоровича пройшло саме тут: (Див.: Носкова І.А. Історія, етногра-
фія та лінгвістичні особливості мови кримських болгар в публікаціях Олександра Музиченка // За-
писки історичного факультету / Одеський нац. ун-т ім. І.І.Мечникова. – Одеса, 2002. – Вип. 12. – С.
143).
4. Мартиненко Л.О. Ніжинський період у житті професора О.Ф.Музиченка // Наукові записки / Ніжин-
ський держ. пед. ун-т ім. Миколи Гоголя: Психолого-педагогічні науки. – Ніжин, 2000. – С. 171.
5. Музыченко А.Ф. Быт болгар-поселенцев Феодосийского уезда // Этнографическое обозрение. – Мо-
сква, 1899. – №4. – С. 37.
6. Мартиненко Л.О. Вказана праця. – С. 172.
7. Музыченко А.Ф. Вказана праця. – С. 36-72.
8. Дринов М.С. Этнографические наблюдения А.Ф.Музыченко над болгарскими колонистами Феодо-
сийского уезда. – Харьков, 1902. – С. 1-7.
9. Носкова І.А. Історія, етнографія та лінгвістичні особливості мови кримських болгар в публікаціях
Олександра Музиченка // Записки історичного факультету / Одеський нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. –
Одеса, 2002. – Вип. 12. – С. 144.
10. Відділ Державного архіву Чернігівської області в місті Ніжині (ВДАЧОН), ф. 1105, оп. 1, спр. 1482,
арк.75 зв.
11. Там само, арк. 77 зв.-78.
12. Музыченко А.Ф. Наблюдения над народным творчеством крымских болгар // Труды двенадцатого
Археологического съезда в Харькове, 1902. – Москва, 1905. – Т. 2. – С. 446-460; Т. 3. – С. 350-351.
Про це також див.: Непомнящий А.А. “Праці” Археологічних з’їздів (1869-1911) як джерело для
складання біобібліографії істориків-кримознавців // Наукові праці Національної бібліотеки України
імені В.І.Вернадського. – Київ, 2003. – Вип. 10. – С. 230-247; Непомнящий А.А. “Труды” Археоло-
гических съездов как источник изучения развития исторического краеведения Крыма // Проблеми
історії та археології України: Зб. доп. Міжнародної наук. конф. до 100-річчя XII Археологічного
з’їзду в м. Харкові 25-26 жовтня 2002 року / Харківський нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Харків, 2003.
– С. 8-11.
13. Музыченко А.Ф. История поселения и фонетические особенности говора крымских болгар // Извес-
тия Отделения русского языка и словесности императорской Академии наук, 1907. – Т. 2, кн. 2. – С.
72-139.
14. ВДАЧОН, ф. 1105, оп. 1, спр. 1216, арк. 1-41.
15. Докладніше див.: Непомнящий А.А. Слово о первом декане: А.Н.Деревицкий // Ученые записки
Таврического нац. ун-та им. В. И. Вернадского. Сер.: География, История, Педагогика, Филология,
Философия, Экономика. – Симферополь, 1999. – Т. 12 (51), №1. – С. 100-105.
16. ВДАЧОН, ф. 1105, оп. 1, спр. 1216, арк.. 4-6.
17. Там само, ф. 1105, оп. 1, спр. 1482, арк. 5-9, 24-25.
18. Там само, ф. 1105, оп. 1, спр. 1482, арк.. 79 зв.-80.
19. Мартиненко Л. О. Вказана праця. – С. 174
20. Коваленко Є.І., Сахненко Л.О. З історії розвитку народної освіти кінця ХІХ, початку ХХ століття:
О.Ф.Музиченко (1875-1940) // Актуальні проблеми педагогіки і психології / Ніжинський держ. пед.
ін-т ім. Миколи Гоголя. – Ніжин, 1995. – С. 88.
21. Сахненко Л.О. О.Ф.Музиченко – випускник Ніжинської вищої школи // Література та культура По-
лісся. – Ніжин, 1995. – Вип. 8. – С. 99-100.
22. Докладніше див.: Пінчук Т.Д. Педагогіка у Ніжинський вищій школі / Ніжинський держ. пед. ін-т
ім. Миколи Гоголя. – Ніжин, 2002. – 101 с.
23. Докладніше див..: Непомящий А.А. Етнограф і педагог Олександр Музиченко: Діяльність у контекс-
ті кримознавчих студій // Музиченко О. Історія, етнографія та народна творчість кримських болгар.
– Сімферополь, 2004. – С. 12-28.
|