Македонські шопи – кордони, ідентичність і перспективи

The Shops that live in the Republic of Macedonia settle the north-eastern part of its territory, which is extended to the territory the Shops (so called Shopluk) of the neighboring countries of Bulgaria and Serbia. However, with the exception of some regions (i.e. parts of the districts of Kriva Pal...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Малинов, З.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнографія
Schlagworte:	Македонська народна традиція – проблема ідентичності
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20333
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Македонські шопи – кордони, ідентичність і перспективи / З. Малинов // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 3. — С. 17-21. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-20333
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-203332011-05-27T12:03:38Z Македонські шопи – кордони, ідентичність і перспективи Малинов, З. Македонська народна традиція – проблема ідентичності The Shops that live in the Republic of Macedonia settle the north-eastern part of its territory, which is extended to the territory the Shops (so called Shopluk) of the neighboring countries of Bulgaria and Serbia. However, with the exception of some regions (i.e. parts of the districts of Kriva Palanka and Kratovo), almost all members of this ethnographic group avoid this ethnonym and from a ethnoregional aspect they prefer to identify themselves as Maleshevtsi, Piyanchani, Ossogovtsi etc. The differences of the dialects, costumes, traditional way production, mentality and alike contribute to this identification too. The integral text of my contribution will offer more information in relation to this very specific south Slavic ethnic group spread on the borders of the above-mentioned three states from a historical and ethnological aspect, but also from the their own perspective of United Balkans within United Europe. 2009 Article Македонські шопи – кордони, ідентичність і перспективи / З. Малинов // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 3. — С. 17-21. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20333 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Македонська народна традиція – проблема ідентичності Македонська народна традиція – проблема ідентичності
spellingShingle	Македонська народна традиція – проблема ідентичності Македонська народна традиція – проблема ідентичності Малинов, З. Македонські шопи – кордони, ідентичність і перспективи Народна творчість та етнографія
description	The Shops that live in the Republic of Macedonia settle the north-eastern part of its territory, which is extended to the territory the Shops (so called Shopluk) of the neighboring countries of Bulgaria and Serbia. However, with the exception of some regions (i.e. parts of the districts of Kriva Palanka and Kratovo), almost all members of this ethnographic group avoid this ethnonym and from a ethnoregional aspect they prefer to identify themselves as Maleshevtsi, Piyanchani, Ossogovtsi etc. The differences of the dialects, costumes, traditional way production, mentality and alike contribute to this identification too. The integral text of my contribution will offer more information in relation to this very specific south Slavic ethnic group spread on the borders of the above-mentioned three states from a historical and ethnological aspect, but also from the their own perspective of United Balkans within United Europe.
format	Article
author	Малинов, З.
author_facet	Малинов, З.
author_sort	Малинов, З.
title	Македонські шопи – кордони, ідентичність і перспективи
title_short	Македонські шопи – кордони, ідентичність і перспективи
title_full	Македонські шопи – кордони, ідентичність і перспективи
title_fullStr	Македонські шопи – кордони, ідентичність і перспективи
title_full_unstemmed	Македонські шопи – кордони, ідентичність і перспективи
title_sort	македонські шопи – кордони, ідентичність і перспективи
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Македонська народна традиція – проблема ідентичності
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20333
citation_txt	Македонські шопи – кордони, ідентичність і перспективи / З. Малинов // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 3. — С. 17-21. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT malinovz makedonsʹkíšopikordoniídentičnístʹíperspektivi
first_indexed	2025-07-02T20:57:30Z
last_indexed	2025-07-02T20:57:30Z
_version_	1836570221714866176
fulltext	Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009 17 Зоранчо Малинов. Македонските шопи – граници, идентитет и перспективи [opite {to `iveat vo Republika Makedonija go naseluvaat seveрoisto~niot del od nejzinata teritorija koj se nadovrzuva na {opskata teritorija ([opluk) vo sosednite dr`avi Bugarija i Srbija. Sepak, so isklu~ok na nekoi regioni (delovi od Krivopalane~ko i Kratovsko), re~isi site ostanati pripadnici na ovaa etnografska grupa go izbegnuvaat ovoj etnonim i od etnoregionalen aspekt pove}e sakaat da se identifikuvaat kako Male{evci, Pijan~ani, Osogovci itn. Vo golem stepen kon vakvata identifikacija zasluga imaat i izvesnite razliki vo govorot (dijalektot), nosijata, stopanisuvaweto, mentalitetot i sl. So pove}e informacii vo vrska so ovaa mo{ne specifi~na ju`noslovenska etni~ka grupa, koja `ivee vo granicite na spomenative tri dr`avi, od istorisko-etnolo{ki aspekt, no i od aspekt na nivnata perspektiva vo Obedinetiot Balkan vo Obedineta Evropa, }e imame mo`nost da se zapoznaeme vo integralniot tekst na trudot. Шопи, як особлива південнослов’янська етнічна спільнота 1, викликали і все ще викликають зацікавле- ність у науковців, які займаються дослідженням їхньо- го походження, ареалу поширення, культурних особли- востей тощо 2. Незважаючи на існування обширної літератури з цієї проблематики 3, дана стаття проливає світло на деякі питання, пов’язані з особливою етніч- ною спільнотою (етнографічною групою), що населяє центральну гірську частину Балкан. Територію, яку населяють шопи, в літературі часто називають Шопска област (Шопська область), Шопл’к, Шоплук чи просто Шопско. Інколи розміри її змінюються, вона звужується, але все ж таки Шоплук можна розмежу- вати кордонами: на схід від річок Південна Морава, Пчиня і Злетовська Ріка, верхів’я течій Брегальниці і Струма, на схід до Іхтиманської Клисури (ущелини), на північ до ущелини Іскар біля Враца і верхів’я Нішави (Цвиjић Ј., 1906: 179, 180; Кънчов В., 1900: 38; Светиева А., 2001: 69–71). Найбільша частина Шоплука – трохи біль- ше половини – розміщена в Республіці Болгарія; інша – територія приблизно такої самої площі – в Республіці Македонія і Республіці Сербія. На цих просторах перети- наються три кордони між Болгарією, Македонією та Сербією, тобто Сербією і Чорногорією. Територія в Республіці Македонія, яку населяють представники шопської етнічної спільноти, відома в літературі як Македонський Шоплук, займає крайню східну частину держави 4. На сході вона приєднується до шопських теренів у Республіці Болгарія, а на півночі – до шопських районів Республіки Сербія. У Республіці Македонія шопськими вважаються території: Козачия – села на південних схилах гори Козяк, на північний схід від Куманово; Средорек – низов'я Кривої Ріки; Кратовська – околиця міста Кратово, тобто західні осо- говські схили в районі середньої течії Кривої Ріки; Кривопаланська – верхів'я Кривої Ріки; Осоговія – пів- денна частина осоговського гірського масиву; Піянець і Малешево – в районі верхньої течії Брегальниці. Малими шопськими оазами в межах басейну річки Струмешниця є райони: Радовиський Шоплук – високі південні частини Плачковиці і Брдія – південні схили Ограждена 5. Злетовська – в басейні Злетовської Ріки – прилягає до Шоплука лише у вищій частині; частина нижча, тобто південні схили гори Плавиці не вважаються шопськими (Петровъ Г., 1896: 712). У Віницькій – шопськими є лише села, що лежать на західних схилах гори Голак, низинні села не вважаються шопськими. Окрему групу склада- ють декілька сіл у верхів'ї річки Пчині, на самому кордо- ні з Республікою Сербія й адміністративно підлягають Кривій Паланці та Куманово. Вони вважаються части- ною етнографічної території Пчиня, яка здебільшого належить Республіці Сербія (Трифуноски Ј., 1964: 9). Незважаючи на те, що ареал шопської спільноти в Республіці Македонія і на Балканах загалом нібито вва- жається встановленим, все ж таки при визначенні чіткого кордону їхнього розселення стикаємося з певними труд- нощами. Проблеми при встановленні чітких кордонів поширення ареалу шопів виникають із декількох причин, Зоранчо Малинов македонські ШоПи – кордони, ідентиЧність і ПерсПектиВи Zorancho Malinov. The Macedonian Shops (Shopi) – Borders, Identity and Perspectives The Shops that live in the Republic of Macedonia settle the north-eastern part of its territory, which is extended to the territory the Shops (so called Shopluk) of the neighboring countries of Bulgaria and Serbia. However, with the exception of some regions (i.e. parts of the districts of Kriva Palanka and Kratovo), almost all members of this ethnographic group avoid this ethnonym and from a ethnoregional aspect they prefer to identify themselves as Maleshevtsi, Piyanchani, Ossogovtsi etc. The differences of the dialects, costumes, traditional way production, mentality and alike contribute to this identification too. The integral text of my contribution will offer more information in relation to this very specific south Slavic ethnic group spread on the borders of the above-mentioned three states from a historical and ethnological aspect, but also from the their own perspective of United Balkans within United Europe. Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009 Македонська народна традиція – проблема ідентичності18 а найбільшою з них є неприйняття назви «шоп» населен- ням, яке і намагаємося ідентифікувати як шопи. Хоча сусідні спільноти й використовують цю назву, самі шопи не сприймають її. Неприйняття цієї назви, яка мала би бути етнонімом для всіх представників шопської спільно- ти на Балканах, простежується не лише в Македонії, а й у Сербії та Болгарії. Назву «шоп», крім деяких представни- ків цієї спільноти в Республіці Македонія, а саме, в деяких селах Кривопаланської, Кратовської областей і вихідців з них, майже ніхто не приймає. Так можна сказати про сусідів, які живуть вище в горах. Це викликано тим, що, називаючи когось «шопом», крім іншого, розуміють і людину з нижчим культурним рівнем – грубий, невіглас. (Славейковъ П. Р., 1884: 122; Цвиjић Ј., 1906: 180; Цвиjић Ј., 1966: 473; Светиева А., 1992: 13). Через таке забарвлення поняття «шоп» представники вказаної спіль- ноти уникають ідентифікації з цією назвою, а коли й при- ймають її, то здебільшого тому, що на цьому наполягають сусідні спільноти. З другого боку, міграції в напрямку переселення гір- ського шопського населення в нижчі райони відбувають- ся впродовж століть, причому певною мірою проходить і процес асиміляції, тобто злиття з населенням низинних сіл. З плином часу в частині цього населення відбувалися зміни в одязі, говорах, звичаях тощо. Наприклад, багато переселенців із шопських країв на простори східної части- ни Республіки Македонія з часом порівнювали себе з кочанськими і кумановськими Полянами (Польцями) і Овчепольцями (Которцями), про що говорять і деякі дослідники (Карановъ Е., 1890: 288; Trifunoski J., 1964: 649, 650; Трифуноски Ј., 1964(а): 12). Одним із критеріїв визначення кордонів між шопами і сусідніми групами найчастіше є саме народне вбрання (Шобић Ј., 1961; Здравев Ѓ., 1996). Воно і в минулому було одним із засобів ідентифікації етнічно-регіональної приналежності. Одяг шопів, особливо з вищих теренів, достатньо відрізнявся від одягу в сусідніх селах таких областей, як Кумановська, Овче Поле, Штипська, Кочанська, Радовиська і Струмицьке Поле. Характерним елементом вбрання, яке носили жінки в македонсько- му Шоплуці, було чорне джубе (довга безрукавка), тому часто сусіди з нижчих теренів називали їх црноджупки (чорноджупки) (Здравев Ѓ., 1996: 219; Крстева А., 1998: 95, 103). Утім, і серед шопського одягу траплялися певні відмінності, наприклад, для чоловічого вбрання характерними були чорні або ж темно-коричневі селян- ські штани (потури, чакшири), хоч у деяких краях можна було побачити й білі. Кумановські шопи, тобто шопи з Козяцької області і Средореку носили білі, а в інших македонських шопів переважали штани темних кольорів (Карановъ Е., 1890: 292, 293). Характерною ознакою шопського населення в минуло- му була й ендогамія. Власне, до середини століття між представниками шопської етнічної спільноти і сусідніми спільнотами діяв принцип ендогамії, тобто відсутність шлюбу між представниками різних груп. Дівчина з низин- ного села майже ніколи не виходила заміж у шопське село, хоча шопка могла взяти шлюб із парубком із низинного села, але дуже рідко. Іншою характерною особливістю людей, яких сусіди співвідносили з етнонімом «шоп», був тип сільських поселень. Для пологих гірських територій, що тягнуть- ся на схід від долини Пчині до місця, де в неї впадає Крива Ріка, аж до кордону з Болгарією, а також для сіл, що розкинулися по масиву Осоговських гір, характер- ними були поселення з кількох хуторів, часто віддале- них один від одного на декілька кілометрів (Кондев Т., 1963: 99–104). Утім, розсіяний тип сільських поселень не є характерним для всього простору Шоплука (сіл в Малешевській області і деяких сіл на нижчих теренах). Що ж стосується мовних характеристик шопської спільноти в Македонії, то не можна говорити про єди- ний «шопський говір», спільний для всіх шопів. Власне, говорам шопів у північних краях Македонії (частина території басейну ріки Пчині в Республіці Македонія, області Козячия, Средорек, Кривопаланська, Кратовська) притаманні ознаки північних македон- ських говорів, які представляють і певний перехідний тип до сербської мовної території. У східних (Малешевській, Піянецькій, Осоговській) областях говори належать до східного македонського діалекту і займають граничну область із болгарською мовною територією (Видоески Б., 1996: 39, 41). При визначенні кордонів поширення шопів у Македонії керуємося критерієм присутності назви «шопи», як називають цю спільноту їхні сусіди, а також деякими іншими важливими етнокультурними показ- никами: говором, ендогамією в минулому, елементами матеріальної культури, насамперед одягом, типовими поселеннями тощо. Найпівденнішою точкою в Македонії, де використову- ється назва «шоп» як етнонім для позначення представни- ка цієї етнографічної групи, є східна частина Струмицького Поля на самому кордоні з Республікою Болгарія. Власне, на схилах Ограждена розкинулося декілька сіл, які їхні сусіди зі Струмицької області 6 називають шопськими, тобто говорять, що там живуть шопи. Населення цих сіл за культурними характеристиками має багато спільного з населенням сусіднього району Каршияк у Светиврацько- Петрицькій Котлині (улоговині) в Піринській області, від якого тих розділяє македонсько-болгарський державний кордон. Згідно з деякими дослідженнями, вони прийшли сюди декілька століть тому із сусіднього села Малешево (Јаранов Д., 1978: 137). З плином часу населення з півночі поступово сходило до Струмицького Поля, тому в цих під- огражденських селах є багато переселенців із сусідніх сіл, які оселилися тут 7. Від цієї найвиразнішої південної точки розселення шопів у Македонії і на Балканах загалом кордон їхнього ареалу проходить на північний захід у напрямку гори Плачковиця. На південних схилах цієї гори, над поясом юруцьких сіл лежить мала група шопських сіл, відома в літературі як Радовиський Шоплук. Ця шопська група населила дані простори в новітній період, за відомостя- ми деяких дослідників – у другій половині ХІХ ст. після придушення повстання в Північно-Східній Македонії в 1878 році (Паликрушева Г., 1986: 33–39). Переселенці в цих селах здебільшого походять з Кривопаланської, Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009 19Зоранчо Малинов. Македонські шопи – кордони, ідентичність і перспективи Кратовської й Осоговської областей. Вони прийшли в незаселені на той час райони, якими користувалися лише юруцькі (волоські) пастухи. Розселення шопських переселенців не відбувалося так легко, іноді велася справжня боротьба за територію з сусіднім юруцьким населенням (Петровъ Г., 1896: 672). І хоч села в Кочанському Полі не вважаються шопськи- ми (тут переважно живе людність, яку шопи називають полянами), з плином часу в результаті постійної міграції осоговського гірського населення в багатьох цих селах осе- ляються і шопи. Навіть у селах, в яких донедавна переваж- но проживали турки, сьогодні констатуємо ситуацію пере- важання шопів, що переселилися з осоговських, віницьких підголацьких і кривопаланських сіл (Трифуноски Ј., 1970: 100–109). У минулому, до Балканських воєн, кордоном між низинним і шопським населенням (кочанські поляни називали його планинці або горнанці) на цих просторах вважалося місто Кочани, про що певні відомості залишив нам Ґ. Петров, повідомляючи, що «в Кочанах шопськими називають місця, що лежать на північ і на схід від міста» (Петровъ Г., 1896: 614). На західних осоговських схилах відомих районів Злетовської і Кратовської областей шопи межують із населенням, що проживає на території нижче басейну річки Злетовиці. Вони себе називають овчепольцями, а шопи називають його которцями. Перша назва пов’язана з одягом цього населення, що дуже схожий на той, який носить населення в Овчому Полі 8, а друга назва, що є етнонімом, отриманим від шопів, походить від наймену- вання Которської області (простір, де перетинаються три кордони Скопської області (лівий берег річки Пчині), Кумановської області (південні райони в напрямку Овчого Поля) і північної частини Овчепольської Котлини (улоговини) (Русиќ Б., 1954; власні польові записи). Якщо в Злетовській області, з погляду сьогодення, села Пробіштипу здебільшого вважають селами з овчеполь- ским (которським) населенням, а лише у верхів'ї Злетовиці вони є шопськими, то в Кратовській – навпа- ки. Тут майже всі села є шопськими, крім деяких у південно-східній частині території, які межують із Кумановською й Овчепольською областями, що вважа- ються которськими. Населення всього краю в нижній частині долини Кривої Ріки, від місця, де вона впадає у Пчиню, аж до ущелини біля села Псач Средорецької області та деяких районів Кратовської і Кривопаланської області, не бажає себе ідентифікувати з етнонімом «шопи», бо вва- жають, що ця назва стосується населення, яке живе вище в гірських селах (Светиева А., 1992: 14; власні польові записи). Все ж таки, за деякими культурними особливостями (говорами, звичаями тощо), і це насе- лення сусіди з низинних сіл у Кумановській і Которській областях вважають шопами. Декілька сіл у Средорецькій, а також нижче за течією з лівої сторони річки Пчині, незважаючи на те, що деякі етнографи в кінці ХІХ ст. зараховували їх до шопських (Карановъ Е., 1890: 287, 288), за культурними особливостями більше наближа- ються до кумановських полян (польців). Хоча, можли- во, деяка частина населення в цих селах походить із шопських країв, сьогодні вони не вважаються шопами, а польцями (Трифуноски J., 1974: 212). Села, розкидані по західних схилах Козяка, нижче аж до долини річки Пчині, представляють найвиразнішу західну позицію шопських сіл у Македонії. На півночі козяцькі села доповнюють села в районі Пчині, а на сході з’єднуються з кривопаланськими. Кривопаланська область є крайнім кордоном північно-східних просто- рів Македонського Шоплука. На півночі він межує з територією басейну Пчині – райони Трговиський і Країштський (Босилеградський) в Республіці Сербія, а на сході з Кустендильською областю в Болгарії, точні- ше, з краєм, відомим в етнологічній літературі як Камениця (Захариевъ И., 1935). З Кустендильською областю (Кустендильський округ) межує і Піянецька область, яка, на відміну від краю з такою ж назвою в Республіці Болгарія, тобто Північного Піянця, в літературі відома як Південний Піянець або ж як Брегальницький, а саме, Царевосельський Піянець (Захариевъ И., 1949: 1, 6, 7, 47). Ці два регіони з однією і тією ж назвою розділені державним кордоном ще на Берлінському Конгресі в 1878 році. Піянець на македон- ській стороні від кордону на сході межує і з Горноджумайською (Благоєвградською) областю, тери- торією, яка входить до складу болгарської держави ще з 1912–1913 років після Балканських воєн. Малешевська область у гирлі Брегальниці, на сході і південному сході межує з селами, що розкинулися на східних схилах Малешевських гір (правий берег річки Струм) і тягнуться до сіл Каршияцької області на схилах Ограждена, згада- них на початку статті при описанні ареалу македонських шопів. Хоча населення в Пиринському краї на території між долиною річки Струм і кордоном з Республікою Македонія, від Горноджумайської області до Каршияка не ідентифікує себе з етнонімом «шопи», все ж таки цей термін використовує населення сусідніх територій, називаючи його так, завдяки насамперед одягу, виго- товленому з товстої вовняної тканини (Велева М., 345, 346). На думку деяких македонських етнологів, що займаються дослідженням народного вбрання, насе- лення Горноджумайської області вважається шопським завдяки чорному джубу (довга безрукавка), який носи- ли жінки цього краю (Крстева А., 1998: 103). Крім згаданих районів, шопи в Республіці Македонія проживають і в деяких етнічних оазах інших регіонів, за межами рідного краю. Найбільша концентрація шоп- ських переселенців простежується на території в півден- них частинах Овчепольської, Велеської областей – на лівому березі річки Вардар, східній частині району Скопске Поле, Кумановському, Штипському – долина Брегальниці, Лакавицька Котлина (улоговина), деякі села в Радовиський і Струмицькопольській областях, і, звісно ж, Кочанській, де, крім сіл, розміщених на краю улогови- ни, шопи населяють і села всередині самого поля. Частина цих переселенців, яких ще називають старожилами, насе- лила територію в період між двома світовими війнами, а деякі прийшли сюди з другою хвилею міграції турецького населення в 50-х роках минулого століття. З посиленням Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009 Македонська народна традиція – проблема ідентичності20 Бромлей Ю. Етнос и етнография. – София, 1976. Велева М. Облекло // Пирински край. – БАН. – София, 1980. Видоески Б. Диjалектите на македон- скиот jазик // Етнологиjа на Македонците. МАНУ. – Скопjе, 1996. Vlahović P. Narodi i etničke zajednice sveta. – Beograd, 1984. Захариевъ И. Каменица // СБНУ. – Кн. ХL. – София, 1935. Захариевъ И. Пиянец // СБНУ. – Кн. ХІV. – София, 1949. Здравев Ѓ. Македонски народни носии, І. – Скопjе, 1996. Ивановъ И. Северна Македония. – София, 1906. Jаранов д. Македониjа како природна и економска целина // ИНИ. – Скопjе, 1978. Перевидано з: Македония като природно и стопанско цяло // МНИ. – София, 1945. Карановъ Е. Материяли по етнография та на некои месности въ Северна Македония, коишто са смежни съ България и Сърбия // СбНУ. Кн. IV. – София, 1890. Колев Т. Българска етнография (етноло- гия). Шесто допълнено издание. – Gaberoff, 2000. Кондев Т. Осоговиjа // Годишен зборник на Природно-математички факултет. – Кн. 14. Географиjа и геологиjа. – Св. 2. – Скопjе, 1963. Крстева А. За некои развоjни фази на шопските носии во Македониjа // Balcanoslavica. – Прилеп, 1998. – Бр. 25. Кънчовъ В. Македония. Етнография и статистика. – София, 1900. Николиħ Вл. Из Лужнице и Нишаве // СЕЗб. – Књ. ХVІ. – Београд, 1910. Николиħ Р. Краjиште и Власина // СЕЗб. – Књ. VІІ. – Београд, 1912. Павловиħ J. Малешево и малешевци. – Београд, 1928. Паликрушева Г. Современите етнички процеси во Радовишкиот Шоплук. Зборник од ХХХІ Конгрес на СЗФJ. Радовиш, 1984. – Скопjе, 1986. Паликрушева Г. Етносите и етничките групи во Македониjа // Етнологиjа на Македонците // МАНУ. – Скопjе, 1996. Петровъ Г. Материали по изучванието на Македония. – София, 1896. Русиќ Б. Народни имиња за поедини области и предели во Македониjа // Нова Македониjа. – 30.05.1954. Светиева А. Современата состоjба на шопската етничка заедница во Кратовско и Кривопаланечко // Зборник на Музеjот на Македониjа, етнологиjа, нова сериjа. – Скопjе, 1992. – № 1. Светиева А. Шопско-брегалничката етнографска целина. Прилог кон класификациjата на македонскиот етнографски простор // Balcanoslavica, № 28, 29.. – Прилеп, 2001. Сефтерски Р. Софийските шопи като историско-етническа формация в свет- лината на последните иследвания // Народната культура в София и Софийско. – София, 1984. Славейковъ П. Р. Неколку думи за Шопите // Периодическо списание на Българското книжовно дружество. Кн. ІХ. – Средецъ, 1884. Трифуноски J. Горња Пчиња // СЕЗб. – Књ. LXХVII. Насеља и порекло станов- ништва. – Књ. 38. – Београд, 1964. Трифуноски J. Етничкиот состав и етничките процеси во сливот на Брегалница. Зборник на Штип. народ. Музеj. – Штип, 1964 (а). Trifunoski J. Ovčepoljska kotlina // ZbNŽOJS. Knj. 42. – Zagreb, 1964. Трифуноски J. Кочанска котлина. – Скопjе, 1970. Trifunoski J. Les Chops en Macedoine // Balcanica, IV. – Beograd, 1973. Трифуноски J. Кумановска област. – Скопjе, 1974. Трифуноски J. Струмички краj. – Скопjе, 1979. Trifunoski J. Krivopalanačka oblast // ZbNŽOJS. Knj. 48. – Zagreb, 1980. Филиповиħ М. Извештаj о антропогео- графским и етнолошким проучавањима у Струмичком срезу 1931 год // ГСНД. – Kњ. ХІ. – Скопље, 1932. Филиповиħ М. Етничке прилике у Jужноj Србиjи. Споменица 25-годи- шњице ослобођења Jужне Србиjе 1912– 1937. – Скопље, 1937. Филиповиħ М. Томиħ П. Горња Пчиња // СЕЗб. = Kњ. LXVIII. – Београд, 1955. Христов П. Границите на «Шоплука» и/ или Шопи без граници // Hidden Minorites in South-Eastern Europe. – Beograd, 2003. Цвиjиħ J. Основе за географиjу и геологиjу Македониjе и Старе Србиjе. Kн. І. – Београд, 1906. Цвиjиħ J. Балканско Полуострво и jужнословенске земље. – Београд, 1966. Шобиħ J. Разматрања о шопскоj носиjи // ГЕМ. – Београд, 1961. – Бр. 24. Література індустріалізації шопське населення продовжує мігрувати і в міста Східної та Центральної Македонії. Місто Скоп’є, як головний адміністративний і економічний центр дер- жави, також прийняло багато переселенців із Шоплука. Шопське населення в межах території Республіки Македонія має свої культурні, етнографічні особливос- ті, за якими відрізняється від сусідніх низинних етніч- них спільнот – кумановскі польці (кумановці), овче- польці (которці), кочанські поляни (кочанці). Сьогодні, на початку ХХІ ст., майже півтора століття після «відкриття» шопів у серці Балкан, коли далеко в минулому лишилися погляди на те, що вбрання чи говори можуть бути причинами ендогамії, закономір- но, що бар’єри між окремими етнічними спільнотами все слабше відчуваються. Натомість розвиваються інте- граційні процеси в межах окремих націй, до яких нале- жить це населення. Власне, на початку нового тисячо- ліття, можливо, єдина шопська етнічна спільнота сьо- годні поділена між трьома державами, а її представни- ки, згідно з правом національного самовизначення, ідентифікують себе як представники трьох народів 9. Утім, державні кордони, які були відновлені на терито- рії, де проживає шопська спільнота, починаючи з Берлінського Конгресу 1878 року, Конгресу в Бухаресті 1913 року, Версалі за результатами Нейського договору 1919 року, а також міжреспубліканський кордон Авнойської (Тітової) Югославії в 1945 році, або держа- ний кордон між Республікою Македонія, Союзною Республікою Югославія (тепер Сербія і Чорногорія) в 2000 році викликали різні національні почуття у пред- ставників населення з центральної гірської частини на Балканах, яке етнологічна наука ідентифікує як шопи. Отже, можемо погодитися з поглядами доктора П. Христова, що шопи, які колись були приводом для конфлікту, сьогодні мають стати транскордонним мос- том – посередником між спорідненими південнослов’янськими народами та їхніми державами (Христов П., 2003: 11). У цьому сенсі найбільше може прислужитися шопське населення із прикордонних областей, яке проживає на території між трьома дер- жавними кордонами: Кустендил – Босилеград – Крива Паланка; і етнічними: Босилеград – Трговиште – Крива Паланка. Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009 21Зоранчо Малинов. Македонські шопи – кордони, ідентичність і перспективи 1 Існує певне розмаїття у визначенні понять «етнічна спільнота», «етнічна група» і «етно- графічна група». У різних етнологічних шко- лах користуються трьома альтернативними поняттями для позначення спільноти, що є складовою одного етносу і має етнокультурні особливості (діалектні, етнографічні – одяг, звичаї та інше). Для позначення цієї групи/ спільноти болгарські та інші етнологи під впливом радянської/російської етнологічної школи використовують термін «етнографічна група» (Бромлей Ю. В., 1976: 32; Колев Н., 2000: 27), а сербські та македонські етнологи користуються терміном «етнічна група» і «етнічна спільнота» як загальним терміном, яким позначають усі категорії спільнот (Vlahović P., 1984: [VIII–IX]; Паликрушева Г., 1996: 12; Светиева А., 1992: 13). Така подвій- ність у використанні терміна «етнічна група» і «етнічна спільнота» для позначення пред- ставників специфічних груп/спільнот як складових певного етносу в етнологів з колишньої СФР Югославія викликана тим, що, згідно з правовими і нормативними акта- ми колишньої Югославської Федерації, Конституцією 1974 року, під поняттям «етніч- на група» розуміють спільноту, яка не досягла рівня формування своєї держави, тобто рівня нації (Politička enciklopedija, Beograd, 1975, s. 256), такий статус, наприклад, мали волохи (арумуни) і роми (цигани). 2 Про походження етноніма «шопи» існує декілька теорій, з яких найчастіше викорис- товуються три: 1. «тракиска» (фракійська) – пов’язана із фракійським плем’ям Сапеї (Славейковъ П. Р., 1884: 122); 2. «печенеш- ка» (печенізька) – пов’язана з печенізьким плем’ям Цопон, Цопи, представники якого після поразки в битві поблизу Софії в 1048 році оселилися на полях регіону Сердика (тепер Софія), Наіс (тепер Ніш) і Евзапол (Овче Поле) (Ивановъ И, 1906: 41, 42); 3. «гірнича теорія» – назву отримали від германських гірників Сасі, яких колонізува- ли на цих теренах, експлуатуючи на роботі з видобування руди, а слово «шопи» означає «колибари» (хижники) – від німецького слова Schoppen, Schuppen – шупа, колиба (хижка, халупа) – такими були тимчасові житла гірників місцевого походження (Захариевъ И., 1949: 19–20); Светиева А., 1992: 11). Водночас існує декілька теорій про етногенез шопів, які переважно зводяться до участі деяких етнічних субстратів, якими були слов’яни, печеніги та деякі інші етнічні спільноти/групи тюрксько-мовної сім’ї: кумани, древні булгари та інші (Сефтерски Р., 1984: 62–65 і наведена там література), а також волохи, тобто романізоване автохтон- не населення (Цвиjиħ J., 1906: 180–199). Звісно, свою роль у походженні шопів віді- грали і західні фракійські племена,, а також інші етнічні спільноти в цій частині Балкан, особливо ті, яких не торкнувся процес еллі- нізації або романізації. Пізніше, з плином часу, шопська спільнота сформувалась як специфічна складова південнослов’янської групи широкої слов’янської мовної сім’ї. 3 Перші значущі праці, в яких досліджується проблематика етногенезу, поширення етно- культурних особливостей шопів, побачили світ наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Виокремимо деякі з них: Славейковъ П. Неколку думи за Шопите, ПСБКД, кн. ІХ, Средецъ, 1884; Карановъ Е. Материяли по етнография та на некои месности въ Северна Македония, коишто са смежни съ България и Сърбия, СбНУНК, кн. IV. – София, 1890; [Петровъ Г.] Материали по изучванието на Македония, София, 1896; Кънчовъ В. Македония. Етнография и статистика. – София, 1900; Цвиjиħ J. Основе за географиjу и геологиjу Македониjе и Старе Србиjе, кн. І. – Белград, 1906 та інші. У першій поло- вині ХХ ст. публікуються і монографічні праці про деякі області, де проживають шопи, наприклад: Николиħ В. Лужница и Нишава и њихова села, СЕЗб, књ. ХVІ. – Београд, 1910; Николиħ Р. Краjиште и Власина, СЕЗб, књ. ХVІІІ. – Београд. – 1912; Захариевъ И. Кюстендилско крайце. СбНУ. Кн. ХХХІІ, София, 1918; Павловиħ J. Малешево и мале- шевци. – Београд, 1928; Захариевъ И. Каменица (етнографско изучване). СбНУ кн. ХL. – София, 1935; Захариевъ И. Пиянец (земля и население). СбНУ. Кн. ХLV. – София, 1949 та інші. У другій половині ХХ і на початку ХХІ ст. з’являється багато моногра- фій і досліджень, в яких з різних аспектів розглядається проблематика, пов’язана з шопами, серед них: Филиповиħ М., Томиħ П. Горња Пчиња. СЕЗб. Књ. LXVIII. – Београд, 1955; Шобиħ J. Разматрања о шопскоj ношњи. ГЕМ. Бр. 24. – Београд, 1961; Конде Т. Осоговиjа. ГЗбПМФ. Кн. 14, г-г, св. 2. – Скопjе, 1963; Trifunoski J. Les Chops en Macedoine, Balcanica. IV. – Beograd, 1973, Пирински край. – БАН. – София, 1980; Софийски край. – БАН. – София, 1993; Сефтерски Р. Софийските шопи като историско-етническа формация в светлината на последните иследвания. Народната куль- тура в София и Софийско. – София, 1984; Паликрушева Г. Современите етнички про- цеси во Радовишкиот Шоплук. Зборник од ХХХІ Конгрес на СЗФJ – Радовиш 1984. – Скопjе, 1986; Светиева А. Современата состоjба на шопската етничка заедница во Кратовско и Кривопаланечко. ЗбММ, етн., н. с., бр. 1. – Скопjе, 1992; Крстева А. За некои развоjни фази на шопските носии во Македониjа // Balcanoslavica. Бр. 25. – Прилеп, 1998; Светиева А. Шопско-брегалничката етнографска целина. Прилог кон класификациjата на македонскиот етнограф- ски простор // Balcanoslavica, 28–29. – Прилеп, 2001; Малинов З. Jужната и западната грани- ца на Шопите во Республика Македониjа, The Border/Границата. International Conference, Stakevci // Bulgaria, 29–30. 08. 2001. Vol. 1. – Sofia, 2001. Христов П. Границите на «Шоплука» и/или Шопи без граници. Hidden Minorites in South-Eastern Europe. – Beograd, 2003. Малинов З. Традицискиот народен календар на Шопско-брегалничката етно- графска целина, докторська дисертация, рукопис. – Скопjе, 2005 (у друці). 4 В етнічно-регіональному розподілі Македонії, проведеному різними авторами, фігурують такі назви для шопських країв: Шопська етнічна область (Филиповиħ М., 1937: 434–438), Македонсько-шопська підоб- ласть (Константинов М., 1982: 43–47), Македонська шопська етнічна група (Паликрушева Г., 1996: 12–14), Шопсько- македонська етнографічна цілість (Здравев Ѓ., 1996: 21 і 132–173), а в новітній період вжи- вається також термін Шопсько-Брегальницька етнографічна цілість (Светиева А., 2001). 5 Про те, що південний кордон шопів у Македонії не закінчується регіоном Малешево, повідомляє нам і Ґорче Петров, який, описуючи терени, неселені шопами, крім згаданих, наводить і райони Струмицької і Петрицької каази (територіально- адміністративна одиниця в Турецькій імпе- рії – прим. перекл.) (Петровъ Г. 1896: 71). 6 Для населення Струмицької області існує декілька етнонімів, а саме: «ерли», що озна- чає «тутешні», «старожили»; «бежанці» – біженці, що прибули з околиць Кукуша після Балканських воєн і «шопи» (Трифуноски J., 1979:13 і 59). Для шопських сіл під горою Огражден використовують назву «Брдия» (Филиповиħ М., 1932:198, 201). 7 Детальніший опис кордону ареалу шопів у Республіці Македонія в книзі: Малинов З. Jужната и западната граница на Шопите во Республіка Македониjа, The Border/Границата, International Conference, Stakevci // Bulgaria, 29–30.08.2001, Vol. 1. – Sofia, 2001. 8 Під поняттям Овче Поле в минулому розу- міли не лише область, що займає Овчепольску Котлину (улоговину), але й деякі інші райони поза нею, такі як низинні простори Злетовского регіону, частина Штипського регіону – правий берег річки Брегальниця, деякі прикордонні села Кумановського регіо- ну (Петровъ Г., 1896: 208), в основному ті, де носили овчепольське вбрання. 9 Необхідно підкреслити, що болгарська етнологічна наука, розглядаючи регіональні варіанти болгарської традиційної культури, виокремлює декілька етнографічних груп: рупці, полянці, балканці, шопи, македонці, тракійці, добруджанці, торлаці, капанці. На думку болгарських етнологів, македонська етнографічна група і надалі поділяється на декілька менших груп, серед яких: мияці, брсяці, мрваці та інші. (Колев Н., 2000: 68–76). На думку македонських етнологів, крім згаданих груп, як етнічна (етнографічна) група в македонців з’являються шопи, тобто македонські шопи, і саме у вигляді македон- ської шопської етнічної групи (Паликрушева Г., 1996: 12, 14). Примітки Переклад із македонської Наталі Бендик

Македонські шопи – кордони, ідентичність і перспективи

Institution

Ähnliche Einträge