Які вірування закладені в основу «Балади про замуровану наречену» (до історії тлумачення)
After continual, and in folkloristcs well established interpretation of the ballad as a reminiscence of the rite of sacrifice, in the last decades of the 20th centuty, different interpretations have occurred with an attempt to change the foundation of the ballade’s source. The Christian and gender o...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнографія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20339 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Які вірування закладені в основу «Балади про замуровану наречену» (до історії тлумачення) / Л. Стоянович // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 3. — С. 50-56. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20339 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-203392011-05-27T12:03:35Z Які вірування закладені в основу «Балади про замуровану наречену» (до історії тлумачення) Стоянович, Л. Міфологія і народна культура After continual, and in folkloristcs well established interpretation of the ballad as a reminiscence of the rite of sacrifice, in the last decades of the 20th centuty, different interpretations have occurred with an attempt to change the foundation of the ballade’s source. The Christian and gender oriented reading of this ballad appeared in a similar context. The possible feministinspired interpretation and the additional male reading of the ballad offer two different perspectives: one would refer to the female victim, that is to the wall-up the wife, and the second one would refer to the male builder. It is obvious that it depends on whose story the ballad is telling about. Is it the female victim’s point of view, or is it the story about the tragic fate of the male builder widower? In any event, perhaps, neither the female nor the male interpretation may be deemed valid, but they are surely a welcome alternative to the simplistic, literal myth-ritual building sacrifice theory that has dominated the scholarship devoted to this ballad up to the end of 20th century. 2009 Article Які вірування закладені в основу «Балади про замуровану наречену» (до історії тлумачення) / Л. Стоянович // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 3. — С. 50-56. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20339 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Міфологія і народна культура Міфологія і народна культура |
| spellingShingle |
Міфологія і народна культура Міфологія і народна культура Стоянович, Л. Які вірування закладені в основу «Балади про замуровану наречену» (до історії тлумачення) Народна творчість та етнографія |
| description |
After continual, and in folkloristcs well established interpretation of the ballad as a reminiscence of the rite of sacrifice, in the last decades of the 20th centuty, different interpretations have occurred with an attempt to change the foundation of the ballade’s source. The Christian and gender oriented reading of this ballad appeared in a similar context. The possible feministinspired interpretation and the additional male reading of the ballad offer two different perspectives: one would refer to the female victim, that is to the wall-up the wife, and the second one would refer to the male builder. It is obvious that it depends on whose story the ballad is telling about. Is it the female victim’s point of view, or is it the story about the tragic fate of the male builder widower? In any event, perhaps, neither the female nor the male interpretation may be deemed valid, but they are surely a welcome alternative to the simplistic, literal myth-ritual building sacrifice theory that has dominated the scholarship devoted to this ballad up to the end of 20th century. |
| format |
Article |
| author |
Стоянович, Л. |
| author_facet |
Стоянович, Л. |
| author_sort |
Стоянович, Л. |
| title |
Які вірування закладені в основу «Балади про замуровану наречену» (до історії тлумачення) |
| title_short |
Які вірування закладені в основу «Балади про замуровану наречену» (до історії тлумачення) |
| title_full |
Які вірування закладені в основу «Балади про замуровану наречену» (до історії тлумачення) |
| title_fullStr |
Які вірування закладені в основу «Балади про замуровану наречену» (до історії тлумачення) |
| title_full_unstemmed |
Які вірування закладені в основу «Балади про замуровану наречену» (до історії тлумачення) |
| title_sort |
які вірування закладені в основу «балади про замуровану наречену» (до історії тлумачення) |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Міфологія і народна культура |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20339 |
| citation_txt |
Які вірування закладені в основу «Балади про замуровану наречену» (до історії тлумачення) / Л. Стоянович // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 3. — С. 50-56. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнографія |
| work_keys_str_mv |
AT stoânovičl âkívíruvannâzakladenívosnovubaladiprozamurovanunarečenudoístoríítlumačennâ |
| first_indexed |
2025-07-02T20:57:46Z |
| last_indexed |
2025-07-02T20:57:46Z |
| _version_ |
1836570239410634752 |
| fulltext |
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
50
У найновіших дослідженнях з фольклористики, при-
свячених «Баладі про замуровану наречену», набуває
актуальності теорія сприйняття Яуса (1970), яка вияви-
лася найбільш здатною пояснити діахронний аспект у
розумінні певного феномену. Вважаємо, що за допомо-
гою методів школи, заснованої в Констанці, найпра-
вильніше можна дослідити різноманітні інтерпретації
одного й того ж сюжету, який упродовж останніх двох
століть є одним із найбільших викликів для дослідників
фольклорної баладної творчості. Представивши на
початку статті короткий огляд дотеперішніх тлумачень
балади, спробуємо визначити, які вірування лежать в
основі балади.
Історія тлумачення «Балади про замуровану наречену»
«Балада про замуровану наречену» притягувала
багатьох відомих фольклористів ХІХ–ХХ ст. Одна з пер-
ших версій стверджує, що сербський текст «Мурування
Скадра» зібрав Вук Караджич (Сербські народні пісні,
1814) і надіслав Якобу Грімму. Захоплений цим мото-
рошним баладним твором, у травні 1824 року Я. Грімм
перекладає його на німецьку мову і надсилає Й. В. Гете.
Але, на відміну від нього, Й. В. Гете дуже обурило язич-
ницьке варварство, що лилося з цієї балади (Dundes
1989: 156). Трохи пізніше в своїй Deutsche Mythologie
(1835) 1 Я. Грімм аналізує баладу як перший приклад
«замурованої жертви». Цей аналіз започатковує чис-
ленні дослідження, присвячені баладі (див. Dundes
1995: 40).
Описуючи різноманітність досліджень про тлума-
чення балади, можемо виділити дві основні особли-
вості, характерні для тієї літератури. З часів Я. Грімма і
дотепер написано багато есе, в яких балада використо-
вується для розкриття звичної міфологічно-ритуаліс-
тичної тези, а саме, що оповідь представляє залишки
практики в минулому: приношення людини в жертву,
щоб заспокоїти і задобрити надприродні сили, які, за
віруванням, перешкоджали будівництву певного
об’єкта, наприклад, моста, вежі тощо. Показовою в
цьому сенсі є праця відомого дослідника Рейнхолда
Келера (1894, перше видання 1873) 2, а також багатьох
інших: Жите (1886–1887) 3, Краус (1887) 4, Філберг
(1892) 5, Сартори (1898), С. Троянович (1911), Клузман
(1919), Арнаудов (1920), Ян де Фрис (1927) 6,
С. Стефанович (1933), О’Суліван (1945) 7, Кокяра
(1950), Боберг (1955), Варгаш (1960; 1967), Еліаде
(1970), Бревстер (1971) 8, Талош (1973) (див.: Dundes
1995: 40; Л. Стоянович Лафазановська, 1996: 39–57).
Іншою важливою тенденцією в дослідженнях є напо-
леглива спроба довести національне походження бала-
Які ВіруВаннЯ Закладені В осноВу
«балади Про ЗамуроВану нареЧену»
(до історії тлумачення)
Лидија Стојановиќ. Кон историчноста на толкувањето на «Вградената невеста»
По континуираното, и во фолклористиката добро востановеното толкување на баладата за вградената невес-
та како реминисценција на обредот на жртвување, во последните декади од 20 век се појавија поинакви интерп-
ретации, кои послужија како обид за промената на основата од која извира оваа балада. Христијански- и родо-
во- ориентираните читања на оваа балада се јавија во еден таков контекст. Возможното женски- инспирираното
толкување и додатното машко исчитување на оваа балада нудат две различни перспективи: едната се однесува
на женската жртва, вградена во темелите на градбата, и втората - на машкиот градител. Сосем е јасно дека е ова
директно условено од тоа за чија приказна ни говори баладата. Дали е тоа приказната за женската жртва, или
пак е приказна за трагичната судбина на машкиот градител – вдовец? Во секој случај, можеби, ниту женската
ниту машката интерпретација не е сосема валидна, но тие се добредојдени алтернативи кон буквалната мито-
ритуалистичка теорија за жртвувањето, која доминираше во научните дискусии посветени на оваа балада се` до
крајот на 20 век.
Lidia Stojanovich. Toward a history of reading of the «Walled-up Wife» ballad
After continual, and in folkloristcs well established interpretation of the ballad as a reminiscence of the rite of sacrifice, in
the last decades of the 20th centuty, different interpretations have occurred with an attempt to change the foundation of the
ballade’s source. The Christian and gender oriented reading of this ballad appeared in a similar context. The possible feminist-
inspired interpretation and the additional male reading of the ballad offer two different perspectives: one would refer to the
female victim, that is to the wall-up the wife, and the second one would refer to the male builder. It is obvious that it depends
on whose story the ballad is telling about. Is it the female victim’s point of view, or is it the story about the tragic fate of the male
builder widower? In any event, perhaps, neither the female nor the male interpretation may be deemed valid, but they are surely
a welcome alternative to the simplistic, literal myth-ritual building sacrifice theory that has dominated the scholarship devoted
to this ballad up to the end of 20th century.
Лідія Стоянович
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
51Лідія Стоянович. Які вірування закладені в основу «Балади про замуровану наречену»
(до історії тлумачення)
ди. У пошуках «доказів» її територіального походження
фольклористи керувалися модифікованою формою
порівняльного дослідження. У цьому плані можна гово-
рити про численні дискусії та диспути на зразок
Г. Мегаса, Захні Сако та інших 9, під час яких кожний зі
згаданих авторів відстоював тезу про те, що саме його
країна вважається батьківщиною балади. Отже, при
такій інтерпретації зустрічаємося з національно-
приходським феноменом, який є пріоритетним.
У контексті згаданих посилань, після майже століт-
ньої дискусії А. Дандис (1989; 1995) висуває свою
міграційну теорію, згідно з якою походження цієї бала-
ди потрібно шукати в Індії, де є й популярна пісня про
приношення замурованої жертви, щоб задобрити духів.
Цікавою і дивною є його думка про те, що балканська
балада про замуровану наречену насправді мігрувала з
Індії разом із циганами, він підтверджує свою гіпотезу
фактом, що, власне, й цигани прийшли з Індії, а вже
достеменно відомо, що головними майстрами в
Південно-Східній Європі були саме цигани. Не заглиблю-
ючись у дослідження справжності й правильності цієї
теорії, аналізуємо її саме з позиції прийняття (насампе-
ред з аспекту формування певного горизонту очікуван-
ня, що варіює від одного історичного контексту до
іншого). В особливий спосіб А. Дандис інформує своїх
читачів: «Об’єктивні читачі, які уважно прочитають
сотні балканських текстів, а також індійські версії, змо-
жуть чітко простежити, що мова йде про єдину індоєв-
ропейську традицію, незважаючи на те, що балада
взагалі невідома в Західній Європі». У цьому сенсі було
б корисно згадати факт, що фольклорист А. Крапе
(А. Н. Krappe, 1894–1947) наполягає на індійському
походженні легенди, що розповідає про дитину як
замуровану жертву (раніше, ніж про молоду наречену).
Він говорить про легенду, яка може, хоча й не має бути
спорідненою з баладою про замуровану наречену 10.
Наведене можливе індійське походження балади, яке
простежується в циганських текстах, є важливим під-
ґрунтям для появи гіпотези А. Дандиса, до того ж,
загальновідомим є факт, що цигани прийшли до нас з
Індії (Dundes, 1995: 43).
Після довготривалого й науково обґрунтованого
тлумачення балади як оповіді про обряд жертвоприно-
шення, упродовж останніх десятиліть ХХ ст. виникли й
інші пояснення, які, власне, намагалися змінити під-
ґрунтя, з якого народилася ця балада. Одне з таких
пояснень, цікаве, але дивне для теоретиків, є прочитан-
ня балади, запропоноване Зорею Дервні Цимерман, під
яким розуміється християнське читання балади, коли
«традиційний християнин вірить наприкінці в нагоро-
ду за страждання і в тріумф Господа над дияволом»
(1937: 379), що викликає в читачів зміну горизонту
очікування. Хоча не зовсім зрозуміло, в якому зв’язку
перебуває таке підґрунтя балади з процесом замурову-
вання нареченої в стіну?
Утім, радикально новий горизонт очікування від-
кривається три десятиріччя тому, коли під впливом
потужної феміністичної хвилі 11, яка відома в світі як
gender studies, з’явилися нові й на той час неочікувані
тлумачення балади, походження якої висвітлюють з
іншої перспективи, ігноруючи стандартну міфолого-
ритуалістичну концепцію. Йдеться про момент, з
якого починають віддалятися чоловічі й жіночі тлума-
чення одного літературного твору (які з літературної
сфери перейшли в галузь фольклористики). У цьому
напрямку очікування показовим є дослідження
Мандели, яка у своїх студіях, присвячених «Мосту
Арта», аргументує Леві-Стросівську опозицію приро-
да – культура. Згідно з її поглядами, надзвичайно
нетворча чоловіча культура спирається на присвоєння
жіночої природи (Mandel, 1983: 180). У своїх дослі-
дженнях вона висловлює і пропонує гіпотезу, що бала-
да відкриває нам чоловічу спробу «випробувати свою
владу і контроль над жіночою сексуальністю та її
репродуктивною функцією» (1983: 182).
Л. Парпулова, яка спирається на теорію ван Генепа
про обряди переходу, вказуючи на присутність в баладі
цього обряду, пропонує нам нове тлумачення, що
випливає з культурного контексту її часу. Суть її аналі-
зу є результатом досліджень gender studies – течії, попу-
лярної в Америці, де вона працює професором-
викладачем. Власне, вона цитує болгарську пісню, в
якій замурування «декодовано як форму обвінчаного
життя» (1984: 433). Вона дотепно припускає, що «заму-
ровування може представляти неминучість жіночої
долі: її трансформацію в підвалини нового дому, ново-
го світу, нової родини, що не завжди є найприємні-
шим» (1984: 434).
Такі інтерпретації надихнули А. Дандиса розвивати
теорію про можливе індійське походження цієї балади,
підтвердження якого він бачить у надто вираженому
патріархальному устрої в Індії та на Балканах, заходячи
при цьому так далеко, що в самій баладі (в рядках про
одноденне зведення об’єкта дев’ятьма братами) він
вбачає ерекцію чоловічого статевого органу.
З погляду теорії фольклору, повністю поділяємо твер-
дження А. Дандиса про те, що фольклористи мусять пого-
дитися з численними інтерпретаціями, які стосуються
одного й того ж тексту. На його думку, якщо не існує одно-
го (тобто єдиного) «тексту» якогось фольклорного твору,
не може існувати однієї правильної його «інтерпретації».
Фольклористи мають звикнути приймати багато інтер-
претацій, так як навчилися приймати існування числен-
них версій текстів (Dundes, 1995: 49, 50).
Власне, на цьому відкритті ґрунтується теорія сприй-
няття, згідно з якою будь-який історичний період вибу-
довує свій горизонт очікування, що не є статичним і не
задається раз і назавжди.
Залежно від пропонованої інформації (маємо на
увазі рівень сприйняття, який у фольклористичних
дослідженнях визначено як рівень інтерпретації) 12,
сприйняття тієї інформації направляє і формує наш
сьогоднішній горизонт очікування. Ми говоримо про
це з тієї простої причини, що після багаторічних дослі-
джень уже не задовольняємося формулюванням, що
«балада становить залишки й спогад про обряд жертво-
приношення», а в «сучасному теоретичному контек-
сті» читаємо в цій баладі щось зовсім інше. Суттєвою
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
52 Фольклор і сучасність
передумовою для цього було нещодавнє розрізнення
чоловічих і жіночих досліджень, які відновили акту-
альність ідеї про казки, пісні тощо, у центрі яких є
чоловік або жінка. Доречно згадати погляди Джека
Зайпса, Джима Тегарта і Бена Холбека. Власне,
Д. Зайпс блискуче показав, як казку про малу Червону
Шапочку, в центр якої вміщено жінку, переробили і
змінили чоловіки-збирачі. Маємо на увазі Ш. Перо і
братів Грімм. В оригіналі усної казки, стверджує
Д. Зайпс, героїня сама себе рятує завдяки власній
спритності та кмітливості – приклад пропівського
героя-жертви, тоді як в «обробці» Ш. Перо і братів
Грімм героїню з’їдає вовк, а потім рятує чоловік-
лісник (Zipes 1993: 30–34, 375–378). І, власне,
Д. Тегарт у своїй визначній праці Enchanted Maidens:
Gender Relations in Spanish Folktales of Courtship and
Marriage (1990) за допомогою матеріалів, зібраних на
теренах Іспанії, довів існування чоловічих і жіночих
версій однієї казки. Розрізнення насамперед залежить
від статі, до якої відноситься розповідач казки.
Б. Холбек у своїй чудовій праці, присвяченій тлума-
ченню європейських чарівних казок, також намагався
розділити казки на «чоловічі» і «жіночі», в залежності
від того, кому належить головна роль у казці (1987:
161, 405, 406, 417). Цікаво відмітити той факт, що
першим автором, який застосував таке розрізнення,
був В. Берендсон (Walter A. Berendsohn) 13 у 1921 році,
коли провів таку класифікацію на казках братів Грімм
(Holbek, 1987: 161, 618, f. n. 108).
У контексті новітніх фольклорних досліджень варто
згадати і працю Сату Апо «The Narrative World of Finnish
Fairy Tales. Structure, Agency, and Evolution in Southwest
Finnish Folktales» (1995), в якій автор через антропологіч-
ну і соціологічно-історичну перспективу розглядає й
актуальну проблему родових стосунків. Згідно з новим
горизонтом очікування, Сату Апо відкриває, що родове/
статеве розрізнення розглядається з чоловічої перспек-
тиви у двох видах казок: чоловічих і жіночих. Висновки
з цього питання акцентовані на тому, що і чоловіки, і
жінки зображені через призму чоловічої домінантної
культури.
У своїй праці Б. Холбек вважає, що значення казок
потрібно шукати як у тексті, так і в контексті, аналізу-
ючи тексти у зв’язку з особливим соціальним контек-
стом і залежно від статі/роду індивіда-розповідача, що
багато сучасних фольклористів не бере до уваги.
У такий спосіб і А. К. Рамануян відкрив, що індійська
казка про Едипа оповідається з погляду матері, а не
сина (1983).
Утім, повернімося до «Балади про замуровану наре-
чену». Можлива феміністична інтерпретація і додат-
кове «чоловіче» читання балади пропонують нам
певну альтернативу стандартному буквальному
міфологічно-ритуалістичному дослідженню. Беручи
до уваги досвід своїх попередників, А. Дандис ствер-
джує, що сама балада відкриває принаймні дві різні
перспективи: одна стосується жертви, якою є замуро-
вана жінка, а друга – чоловіка-будівельника. Наскільки
це є очевидним, насамперед залежить від того, про
кого розповідає ця балада. Чи йдеться про трагічну
долю жінки, чи про гіркі страждання будівельника-
вдівця (Dundes, 1995: 49).
І нарешті, з’ясуємо тлумачення А. Дандиса, на яких
«віруваннях», на його думку, ґрунтується дана бала-
да: пропонуючи «жіноче» прочитання балади, твір
становить яскраву метафору шлюбу від Індії аж до
Балкан, де жінка змушена подарувати свою свободу і
рух життя за вимогою її чоловіка та родини (тобто
схилитися до патріархальних умов життя). Але якщо
баладу розглядати з перспективи й позиції будівель-
ника, то виникає зовсім інше розуміння. З перспек-
тиви чоловіка А. Дандис бачить тут зведення чолові-
чої будови, заходячи так далеко в розробці цього
символізму, що частково наближається і до психо-
аналітичного дослідження, – надто смілива заміна
терміна зводить синонімом піднімає наводить авто-
ра на думку, що чоловіче послання в баладі стосуєть-
ся значущості постійної ерекції. У цьому сенсі балада
представляє улюблені роздуми чоловіків про здат-
ність створити велику будову, що була б еквівален-
том більш творчій жіночій силі, але в сумній реаль-
ності чоловічий гібрис несе з собою для жінки лише
смерть. Смерть жінки протиставляється життю чоло-
віка, і намагання чоловіка підняти свою будову озна-
чає, що його покірна, слухняна і підкорена йому
дружина мусить жертвувати своїм життям заради
тієї чоловічої заповзятливості (Dundes, 1995: 50).
Деякі автори, що наполягають на розподіленні дослі-
джень на такі, в центрі яких є чоловік або жінка, подібний
аналіз вважають першим кроком до справжнього
постмодерністського погляду щодо віддалення цих тво-
рів від єдиного, уніфікованого, відкриваючого і автен-
тичного значення (Greenhill, 1995: 162). Наприклад,
більшість сьогоднішніх феміністок спирається на ці
постмодерністські погляди у своїй теорії про «дестабілі-
зацію патріархальної думки і… політичну критику
наукових ідеологій та їхню об’єктивацію» (Wolff
1990: 7).
Утім, торкнувшись багатьох інтерпретацій, хотілося
б визначити і поставити їх в історичний контекст саме
за допомогою основних положень теорії сприйняття
германської школи.
Теорія сприйняття Г. яуса
Як говорить Г. Яус, ми мусимо усвідомлювати, що
кожний твір в історичний момент його появи відпові-
дає певним очікуванням, певним нормам, положенням
і зв’язкам у самій літературі (що є результатом сприй-
няття роду, форм і зв’язку між поетичною і розмовною
мовою, а також тематики творів, відомих до того часу).
Оскільки не існує твору, який виник би як абсолютно
новий у порожньому просторі, будь-який твір спрямо-
вує певний вид сприйняття, викликає в читача певний
горизонт очікування (Erwartungshorizont).
Реконструюючи його, ми можемо визначити і худож-
ній характер самого твору. Зміни способу, за допомо-
гою якого твір має успіх, приймається чи відкидається,
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
53Лідія Стоянович. Які вірування закладені в основу «Балади про замуровану наречену»
(до історії тлумачення)
відображають також і зміну горизонту
(Horizontwandel).
Всупереч новим важливим відомостям (з феномено-
логічного напряму запропонованим Інгарденом, які
були зосереджені на дослідженні лише естетичного
предмета, що формується в нашій свідомості, поки ми
читаємо художній літературній твір), в результаті появи
теорії Г. Яуса та його інавгурації в школі в Констанці
стало зрозуміло, що асоціації читачів не можуть завжди
бути однаковими, свідомість читача не є абсолютною,
незмінною величиною, а навпаки, вона постійно змі-
нюється, залежно від історичних та суспільних умов.
На думку Г. Яуса, історія літератури довгий період
представляла історію автора і твору. Власне, вона
замовчувала існування третього елементу: читача, слу-
хача, глядача – того, кого можемо охарактеризувати як
сприймача. На думку Г. Яуса, література стає конкрет-
ним історичним процесом, завдяки посередницькому
досвіду тих, хто читає (тлумачить) даний твір. Отже, в
нашому контексті роль сприймача, тобто читача, бала-
ди бере фольклорист, який тлумачить її згідно з визна-
ченнями, що першим побачив Г. Яус. Читаючи, сприймач
тлумачить його так: оцінює позитивно, визнаючи твір,
і негативно, кидаючи його в забуття. У будь-якому
випадку, твір, визнаний один раз, створює певні тради-
ції, які, зі свого боку, впливають на розвиток літерату-
ри. Отже, робимо висновки: Г. Яус відстоює сприйнят-
тя історичності, яке відповідає динамічному процесу
виробництва і сприйняття, процесу, що є результатом
взаємозв’язку між автором, твором і публікою. У нашо-
му випадку ними є: інформатор – балада – сприймач,
що створюють свої тлумачення.
Передаючи теорію сприйняття Г. Яуса,
З. Константинович проникливо відмічає, що Інгарден 14,
відкриваючи четвертий пласт (пласт схематизованих
аспектів), відкриває дуже важливу функцію читача в ста-
новленні літературного твору як естетичного предмета.
Дуже важливим у розвитку подальших теорій у цьому
напрямку є те, що для Інгардена читач завжди той самий,
він є константним, а тому ідеальним, не пов’язаним з пев-
ною історичною епохою, з якимось суспільним і націо-
нальним середовищем, певним віком і статтю. Слід заува-
жити, що це є одним із серйозних недоліків феноменоло-
гічного методу в науці про літературу, але водночас потріб-
но визнати, що при розробці цього пласту відкрилося
багато нових бачень. Наприклад, Вольфганг Ізер спираєть-
ся на категорію Інгардена про невизначеність (приховану
в широкому пласті зображених предметів), вбачаючи в
цьому найважливіший елемент зв’язку, що встановлюєть-
ся між текстом і читачем. На його думку, така невизначе-
ність спонукає читача підсвідомо структурувати даний
текст, з чого далі випливає і його естетичне сприйняття.
Перевага Г. Яуса перед його колегами М. Рифатером,
С. Фішем та В. Ізером полягає в тому, що він історично
конкретизував роль читача, вносячи при розгляді й аналізі
функцію літератури, яка формує суспільство
(Константиновиќ, 1978: 15).
У контексті нашого дослідження мусимо повернути-
ся до вивчення Г. Яусом питання про зв’язок між істо-
ричним сенсом і моментальним значенням, між струк-
турою тексту, як основного скелета, і наданням різних
значень в історичному розвитку. З другого боку, близь-
ким до Г. Яуса є Ю. Хабермас (вплив якого на теорію
Г. Яуса є незаперечним). Він у своїй критичній філософії
навчає нас, що будь-яка об’єктивізація минулого в
нашій свідомості пов’язана з поглядами інтерпретатора,
з його історично-соціальною ситуацією. Звідси
випливає, що минулий досвід може «стати
інструментом», продуктивно перетворитися і бути
корисним для сьогодення. Також Х. Г. Гадамер
підтверджує, що будь-яка свідомість як можливість для
розуміння є історично зумовленою, а тому історично
обмеженою. Тому він і говорить про герменевтичний
принцип історичності нашого розуміння. Зосереджуючи
увагу на інтерпретаторі, маємо усвідомлювати і таке:
розуміння і поле горизонту кожного попереднього
інтерпретатора обмежені певним горизонтом, тому й
наше знання не є завершеним, а лише обмеженим
нашим власним горизонтом. Отже, історія дії певного
тексту може відобразитися в безперервному розчиненні
горизонтів від одного інтерпретатора до іншого
(Константиновиќ, 1978: 17, 18).
Як розвиток цієї теорії, Г. Яус розробляє свої концепції
горизонту очікування, детальніше обґрунтовуючи їх у
своїх пізніших працях, вбачаючи в горизонті дві систе-
ми: перша система стосується того, чого твір у закодова-
ний спосіб очікує від своїх читачів; друга система відно-
ситься до тих очікувань, з якими читач підходить до
твору з позиції свого життєвого досвіду. Але, на відміну
від першої системи, яка є постійною і незмінною, друга,
що стосується читача, постійно змінюється. У взаємодії
цих двох систем оформлюється сприйняття. Власне,
через вказане визначення горизонту очікування і сприй-
няття можемо пояснити, що відбувається зі згаданою
баладою впродовж останніх 150 років, і саме це намага-
ємося пояснити в даній статті.
Сама ідея встановлення послідовності в інтерпрета-
ції балади в наведений період безпосередньо наводить
нас на категорію «оцінювання» даного твору. У цьому
сенсі можемо піти й на крок далі від визначення
Г. Яусом концепції «горизонту очікування» і звернутися
до І. Г. Вунберга, який на підставі цього формулює влас-
ний термін – «історична відстань». Через зв’язок між
цими двома термінами відкривається простір, в якому
можливе оцінювання з погляду естетики сприйняття
(Радовиќ, 1987: 172). Власне, запровадивши поняття
«горизонт очікування», Г. Яус створив нову перспекти-
ву для взаємозв’язку літературознавства й історії літе-
ратури (там само: 172).
Наведені фольклористичні тлумачення вважаємо
справжнім представленням сприйняття цього твору в
певний історичний період. Для порівняння наведемо
аналогічний приклад, що стосується сприйняття Іфігенії
Й. В. Гете. Як говорить Г. Яус у своєму огляді, присвяче-
ному Іфігенії Расина і Й. В. Гете: «Наскільки в основі
своїй змінено представлення про Іфігенію Й. В. Гете?
Сучасники сприймають його твір як конкретизацію
формули Вінкельмана про античність, яка говорить
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
54 Фольклор і сучасність
про благородну простоту і спокійну велич (Jaus, 1978:
217). Але громадянство Німеччини, згідно зі своїми
політичними цілями й освітніми ідеалами, цю драму
сприймало як освітній твір гуманності та християн-
ської віри, що конкретизувалося впродовж ХІХ і уві-
йшло в ХХ ст. У такий спосіб драма досить віддалилася
від нас, тому що наш горизонт очікування, наповнений
жахливими війнами і руйнаціями, не був готовим
сприйняти цей твір як традиційно освітню драму гуман-
ності. Але відродження цієї драми, тобто оновлення її
сприйняття, насамперед має показати, як саме етич-
ний принцип гуманності може переважати в даній істо-
ричній дійсності (Константиновиќ, 1978: 26) 15.
І справді, як говорить сам Г. Яус, у перші роки роз-
витку теорії сприйняття основні питання рухалися в
напрямку усвідомлення, чому певний твір в один період
сприймався так, а пізніше – зовсім інакше, що допомо-
гло йому зрозуміти головну концепцію в розробці своєї
теорії і дати відповідь на поставлене питання, для чого
потрібно взяти до уваги не лише літературний горизонт
очікування, пропонований певним твором, а й аналіз
позалітературних очікувань, норм і ролей, що є посеред-
никами у світі проживання (Jaus, 1978: 217).
Згідно з теорією Г. Яуса, «щоб розвинути віртуальну
структуру тексту в твір, потрібно шукати конкретиза-
цію, тобто досвід засвоєння його сприймачами; твір
викликає зв’язок між своїм «існуванням» та нашою
«суттю» у спосіб, коли значення встановлюється в поєд-
нанні тексту і сприйняття. Звідси випливає, що значен-
ня художнього твору не повинно сприйматися позача-
сово, а як цілісність, що створюється впродовж усієї
історії (там само: 215). Дане твердження повністю
співзвучне з нашими висновками щодо «Балади про
замуровану наречену». Наприкінці ХХ ст. вже немає
сенсу говорити про замуровану наречену як про про-
дукт відтворення давнього обряду про замуровування
людської жертви у фундамент будівлі аби задобрити
злих духів, а сприймати її як оповідь про жінку-
наречену, яка, обвінчавшись, жертвує своїм життям і
свободою на користь чоловіка, що метафорично пред-
ставлено в сюжеті дією замуровування її в підвалині
будівлі. Смілива думка Г. Яуса різко розходиться з
сучасними теоретичними фольклористичними дослі-
дженнями. Досить лише згадати спеціалізоване видан-
ня Western Folklore, присвячене Theorizing Folklore:
Toward New Perspectives on the Politics of Culture (1993), в
якому представлені погляди Д. Бен-Амоса (1993: 209–
226), згідно з якими значення тексту чітко розкрива-
ється в самому контексті. Саме перенесення певного
фольклорного тексту в інший літературний, історич-
ний чи культурний контекст надає йому і нового зна-
чення. З огляду на тимчасову природу, фольклорні тек-
сти не можуть мати єдиного універсального значення,
тому кожне повторення в історичному плані свідомо
акумулює значення попереднього контексту як цілої
частини сукупності значень. Звідси випливає резюмо-
ване і правильне визначення, що чинна та інтерпрета-
ція, яка стосується тексту в межах даного контексту
(Ben-Amos, 1993: 210, 211). Водночас варто згадати
дослідження Мері Хюфорд, яка, відстоюючи також тео-
рію контексту, відмічає, що контекст охоплює наступні
категорії: світогляд, культуру, систему, культурну осно-
ву, основу (framework) і дискурс. У цьому сенсі можна
додати й такі терміни: сфера, світ, терен, а також ідео-
логічний горизонт (Hufford, 1995: 529).
Історія сприйняття засвідчує, як історичний контекст
відкриття даної балади (перша половина ХІХ ст.) транс-
формувався в постмодерністську аналітичну множин-
ність (кінець ХХ ст.), якій поволі поступається горизонт
естетичного досвіду ХІХ ст., що подав «Замуровану наре-
чену» в її перших відтвореннях і тлумаченнях.
Apu, Sato, 1995: Sato A. The Narrative
World of Finnish Fairy Tales. Structure
Agency, and Evolution in Southwest
Finnish Folktales. FFC. №. 256. – Helsinki:
Academia Scientiarum Fennica, 1995.
Арнаудов, М.,1920: Арнаудов М. Вградена
невеста. СбНУ, 34. – София, 1920.
Ben-Amos, Dan,1993: Ben-Amos D.
Context in Context // Western Folklore,
1993. – № 2, 3, 4. – Р. 209–226.
Boberg, Inger Margrette,1995: Boberg I. M.
Baumeistersagen. FFC. №. 151. –
Helsinki: Academia Scientiarum Fennica,
1995.
Briggs, Charles, & Shuman, Amy, ed. 1993:
Briggs C., Shuman A. Theorizing Folklore:
Toward New Perspectives on the Politics of
Culture // Western Folklore. – Vol. 52. –
№ 2, 3, 4. – Los Angeles, 1993.
Cocchiara, Giuseppe, 1950: Cocchiara. G.
II ponte di Arta. I sacrifice nella litteratura
popolare e nella storia del pensioro magi-
co-religioso // Annali del Musero Pitrƒ. –
№ 1. – 1950. – Р. 38–81.
DeCaro, F. A.1983: DeCaro F. A. Women
and Folklore: A Bibliographic Survey. –
Westport, CT: Greenwood Press,1983.
de Lauretis, Teresa, ed. 1986: de Lauretis T.
Feminist Studies/Critical Studies.
Bloomington; Indianapolis: Indiana
University Press, 1986.
Dundes, Alan, 1989: Dundes A. The
Building of Skadar: The Measure of
Meaning of a Ballad of the Balkans //
Folklore Matters. – Knoxville: University of
Tennessee Press, 1989. – Р. 151–168.
How Indic Parallels to the Ballad of the
«Walled-Up Wife» Reveal the Pitfalls of
Parochial Nationalistic Folkloristics //
Journal of American Folkore. – 1995. –
№ 427. – Р. 38–53.
Eliade, Mirca, 1970: Eliade M. De Zalmoxis
á Gengis-Khan. – Paris, 1971.
Haase, Donald, ed. 1993: Haase D. The
Reception of the Grimms’ Fairy Tales.
Responses, Reactions, Revisions. – Detroit:
Wayne State University Press, 1993.
Greenhill, Pauline, 1990: Greenhill P. The
Female Warrior, Sailor, Highwayman, and
Other Heroic Women in Anglo-Canadian
Folksong // Past and Present: University of
Waterloo. – 1990. – February. – S. 9–12.
Holbek, Bengt, 1987: Holbek B.
Interpretation of Fairy Tales: Dannish
Folklore in a European Perspective. FF
Communications. – № 239. – Helsinki:
Academia Scientiarum Fennica, 1987.
Hufford, Mary, 1995: Hufford M.
Context // Journal of American Folklore. –
Vol. 108. – № 430. – Р. 528–549.
Jaus, Hans Robert, 1978 [1970]: Jaus H. R.
Estetika recepcije. Nolit. – Beograd, 1978.
Література
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
55Лідія Стоянович. Які вірування закладені в основу «Балади про замуровану наречену»
(до історії тлумачення)
Klusemann, K.1919. Klusemann K. Das
Bauopfer. – Graz-Hamburg, 1919.
Kodish, Debora, 1983: Kodish D. Fair
Young Ladies and Bonny Irish Boys:
Pattern in Vernacular Poetics // Journal
of American Folklore. – 1983. – № 96. –
Р. 131–150.
1987. Absent Gender, Silent Encounter //
Journal of American Folklore. – 1987. –
№ 100. – Р. 573–578.
Konstantinović, Zoran,1978: Konstantinović
Z. Estetika recepcije Hansa Roberta Jausa //
Передмова до: Jasu H. R. Estetika recepcije.
Nolit. – Beograd, 1978.
Mandel, Ruth, 1983: Mandel Ruth. Sacrifice
at the Bridge of Arta: Sex Roles and the
Manipulation of Rower // Journal of Modern
Greek Studies. – 1983. – № 1. – Р. 173–183.
Megas, Georgios, 1976: Megas G. Die
Ballade von der Arta-Brücke: Eine verglei-
chende Untersichung. – Thessaloniki:
Institute for Baqlkan Studies, 1976.
Mills, Margaret,1993: Mills M. Feminist
Theory and the Study of Folklore:
A Twenty – Year Trajectory toward Theory //
Western Folklore. – 1993. – №. 2–4. –
Vol. 52. – Р. 173–192.
Papić Žarana, 1997: Papić Ž. Polnost i
kultura. Telo i znanje u socijalnoj antropo-
logiji. – Beograd: Biblioteka XX vek, 1997.
Parpulova, Lyubomira, 1984: Parpulova L.
The Ballad of the Walled-Up Wife: Notes
about its Structure and Semantics //
Balkan Studies. –1984. – № 25. –
Р. 25–439.
Radović, M., 1987: Radović M. Književna
aksiologija. – KZNS. – Novi Sad, 1987.
Ramanujan, A. K. 1983: Ramanujan A.
The Indian Oeidipus // Oeidipus: A
Folklore Casebook / Еd. Lowell Edmunds
and Alan Dundes. – New York: Garland. –
1983. – Р. 234–261.
Sartori, Paul, 1898: Sartori P. Über des
Bauopfer // Zeitschrift für Ethnologie. –
1898. – № 30. – Р. 1–54.
Slizinski, Jerzy i Czurak, Maria, ed. 1989:
Slizinski J., Czurak M. Bracia Grimm i
folklor narodów slowianskich. Polska
Akademia Nauk. – Warszawa, 1989.
Стефанови¢, С., 1933: Стефанови¢ С.
Легенда о Зидању Скадра // Студије о
народној поезији. – Београд, 1993. –
С. 245–314.
Стојановиќ Лафазановска, Лидија 1996:
Стојановиќ Лафазановска Л.
Космолошкиот симболизам на
градбените жртви. Танатолошкиот
правзор на животот. – Скопје, 1996. –
С. 39–57.
Straub, Kristina,1991: Straub K. The Guilty
Pleasures of Female Theatrical Cross-
Dressing and the Autobiography of
Charlotte Charke // Body Guards: The
Cultural Politics of Gender Ambiguity / Еd.
by Julia Epstein and Kristina Straub. – New
York: Routledge, 1991. – Р. 142–166.
Taggart, James M., 1990: Taggart J.
Enchanted Maidens: Gender Relations in
Spanish Folktales of Courtship and
Marriage. – Princeton: Princeton
University Press, 1990.
Talos, Ion, 1973: Talos I. Mesterul Manole:
Contributie la studiul unei Teme de folclor
european. – Buceresti: Editura Minerva, 1973.
Троянови¢, Сима, 1911: Троянови¢ С.
Жртве за мостове. Главни српски
жртвени обичај. СЕЗ Књ. 17. СКА. –
Београд, 1911. – С. 56–64.
Vargyas, Lajos, 1960: Vargyas L. Die
Herkunft der ungarischen Ballade von der
eingemauerten Frau // Acta
Ethnographica. – Budapest, 1960.
Researches into the Medieval History of
Folk Ballad. – Budapest: Akadémiai Kiadó,
1967.
Wolff, Janet, 1990: Wolff J. Feminist
Sentences: Essays on Women and Culture. –
Berkley: University of California Press, 1990.
Zimmerman, Zora Devrnja, 1979:
Zimmerman Z. D. Moral Vision in the
Serbian Folk Epic: The Foundation
Sacrifice of Skadar // Slavic and East
European Journal. № 23. – Р. 371–380.
Zips, Jack 1993: Zips J. The Trials &
Tribulations of Little Red Riding Hood. –
New York: Routledge, 1993.
1 У своїй найновішій праці (1995) Дандис
користується англійським перекладом
праці J. Грімма: Grimm J. Teutonic
Mythology. 4 vols. – New York: Dover,
1966. – Vol. III. – S.1143.
2 Reinhold K. Eingemauerte Menschen //
Aufsätze über Märchen und Volkslieder. –
Berlin: Weidmann, 1894. – Р. 36–47
(sp. Dundes, 1995: 40).
3 Gittée A. Les rites de la construction. I. La
victime enfermée // Melusine 3. – 1886–
1887. – Р. 497–498 (sp. Dundes, 1995:
40).
4 Friedrich K. Das Bauopfer bei den
Südslaven // Mitteilungen der
Anthropologischen Gesellschaft in Wien.
№ 17. – 1887. – Р. 16–24 (sp. Dundes,
1995: 40).
5 Feilberg H. F. Levende begravet // Aarbog
for Dansk Kulturhistoire. – 1892. – Р. 1–60
(sp. Dundes, 1995: 40).
6 Jan de Vries. De sage van het ingemetselde
kind // Nederlandsch Tijdschrift voor
Volkskunde. – 1927. – № 32. – Р. 1–13
(sp. Dundes, 1995: 40).
7 Sean O’Sullivan. Foundation Sacrifices //
Journal of the Royal Society of
Antiquaries. – 1945. – № 75. – Р. 45–52
(sp. Dundes, 1995: 40).
8 Paul G. Brewster. The Foundation
Sacrifice Motif in Legend, Folksong,
Game, and Dance // Zeitschrift für
Ethnologie. – 1971. – № 96. – Р. 71–89
(sp. Dundes, 1995: 40).
9 Про найбільші різноманітні дискусії з
цього питання можна дізнатися з таких
праць: Dundes 1989: 153–155; Megas
1976: 125–179; Talos 1973 I; Vargyas
1967: 178–179.
10 Alexander Haggerty Krappe. The
Foundation and the Child’s Last
Words // Balor with the Evil Eye. – New
York: Institut des Études Françaises,
Columbia University, 1927. – Р. 165–180.
11 По суті, феміністична орієнтація в
американській фольклористиці настіль-
ки розвинута, що про неї можна гово-
рити як про достатньо самостійну сферу
дослідження, яка свої погляди пред-
ставляє зі свого, до того часу небачено-
го, аспекту. Наприклад, перші моделі
women gender studies з’явилися вже в
історично значущому збірнику «Toward
New Perspectives» у 1972 році, а декілька
років по тому дана орієнтація у фолькло-
ристиці була представлена у двох спеці-
алізованих виданнях «Journal of
American Folklore» в 1975 році й у
1987 році. 1983 року була видана книга
F. A. DeCaro «Women and Folklore»
(A Bibliografic Survey. Westport, CT:
Greenwood Press), яка є першою значу-
щою й об’ємною працею з вивчення
даної течії, вже через те, що в ній було
наведено бібліографію надрукованих
праць зі згаданої проблематики. А той
факт, що були спроби виокремити праці
з феміністичних досліджень за їхньою
методологією, може служити аргумен-
том того, що впродовж останніх десяти-
літь цього століття справді простежу-
ється перемоделювання культурного
контексту, що знайшов своє відобра-
ження й у фольклористиці. Тому нас і
не повинні дивувати нові тлумачення
цієї балади. Ще один прекрасний огляд
двадцятирічного шляху теорії фолькло-
ру представляє автор Маргарет Майлс у
праці під назвою «Feminist Theory and
the Study of Folklore: A 20 Year Trajectory
toward Theory», в якій подано дослі-
дження з наведених дисциплін протя-
гом останніх двох десятиліть (період з
1972–1992 рр.) (Mills, 1993: 173–192).
Утім, те, на що хотілося б звернути
увагу, що, власне, і випливає зі вказа-
них досліджень, є поняття роду (gender),
який на новітній стадії вже не може
розглядатися лише як феміністичне
поняття, а як метафеміністична катего-
рія, як творча теоретична інновація,
важлива для усього корпусу теоретич-
ного мислення. Це категорія, яка пред-
ставляє один із ключових інструментів
розуміння людської історичності. На
думку Рабіна, «рід» становить винятко-
во «нейтральне поняття», тому що
уможливлює охоплення всіх вимірів
суспільного порядку (див.: Раpіć 1997:
Примітки
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
56 Фольклор і сучасність
13). У нашому культурному просторі
системне дослідження сфери, визначе-
ної у світі як anthropology of gender або
ж gender studies, представила Жарана
Папич у своїй монографії «Polnost i
kultura. Telo i znanje u socijalnoj
antropologiji» (1997).
12 На відміну від літературно-теоретичної
думки, що створила теорію сприйняття, у
сфері фольклориcтики утверджені рівні
сприйняття, які зумовлюють значення
даного фольклорного твору: 1) історія
видання; 2) обробка фольклорного твору
в інших літературних жанрах; 3) інтер-
претація; 4) індивідуальна зустріч з
фольклорним твором (див. Haase, 1993).
13 Walter A. Berendsohn, Grundformen
volkstümlicher Erzählerkunst in den
Kinder – und Hausmärchen der Brüder
Grimm. – Hamburg, 1921.
14 На думку Інгардена, літературний
художній твір є естетичним предметом,
який упродовж корегування формується
в свідомості читача як гармонійне
співзвуччя чотирьох пластів: 1) звуково-
го пласту; 2) пласту значення; 3) пласту
поданих предметів; 4) пласту схематизо-
ваних аспектів.
15 Коли мова йде про фольклористичні
дослідження, присвячені теорії сприй-
няття, варто згадати Джека Зайпса,
який у своєму дослідженні зосереджує
увагу на повторній актуалізації казок
братів Грімм, написаних різними пись-
менниками Східної та Західної
Німеччини в повоєнний період. У цьому
сенсі він досить влучно вбачає відмін-
ність у сприйнятті з погляду обох час-
тин Німеччини. Власне, у Західній (а
також і в Східній Німеччині в період
після 1970 року, коли політичні зміни
дозволили насміхатися з національного
канону) тексти можна охарактеризува-
ти як соціальну сатиру, утопічну, педа-
гогічну, феміністичну, комічну пародію,
тоді як у Східній Німеччині вони просто
характеризувалися як духовні
(див.: Hasse, 1993: 197). Не менш зна-
чущим є збірник «Bracia Grimm i folklor
narodów slowianskich», упорядкований
Jerzy Slizinski і Maria Czurak (Warszawa,
1989), в якому найвидатніші світові
фольклористи як-от: Зігфрид Нойман,
К. Хоралек, Яромир Єха, Марія Чурак,
Ерхард Джон, а також наш відомий
дослідник із порівняльної фольклорис-
тики З. Константинович звертаються
саме до теорії сприйняття в поданому
відношенні: вплив творчості братів
Грімм на фольклорну культуру
слов’янських народів.
Переклад із македонської Наталі Бенедик
|