Українська етнічність поза межами України

Enlisting the extensive information, giving the statistics, the researches elucidates the setting of the Ukrainians on new territories abroad and overseas, distinguishes types and describes the specific features of the Ukrainian emigrants’ different waves, as well as he generalizes the Ukrainian emi...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автори:	Євтух, В., Ковальчук, О., Попок, А., Трощинський, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Назва видання:	Народна творчість та етнографія
Теми:	Етнос. Культура. Релігія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20359
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Українська етнічність поза межами України / В. Євтух, О. Ковальчук, А. Попок, В. Трощинський // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 4-5. — С. 4-12. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-20359
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-203592011-05-28T12:03:24Z Українська етнічність поза межами України Євтух, В. Ковальчук, О. Попок, А. Трощинський, В. Етнос. Культура. Релігія Enlisting the extensive information, giving the statistics, the researches elucidates the setting of the Ukrainians on new territories abroad and overseas, distinguishes types and describes the specific features of the Ukrainian emigrants’ different waves, as well as he generalizes the Ukrainian emigration current tendencies. 2009 Article Українська етнічність поза межами України / В. Євтух, О. Ковальчук, А. Попок, В. Трощинський // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 4-5. — С. 4-12. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20359 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Етнос. Культура. Релігія Етнос. Культура. Релігія
spellingShingle	Етнос. Культура. Релігія Етнос. Культура. Релігія Євтух, В. Ковальчук, О. Попок, А. Трощинський, В. Українська етнічність поза межами України Народна творчість та етнографія
description	Enlisting the extensive information, giving the statistics, the researches elucidates the setting of the Ukrainians on new territories abroad and overseas, distinguishes types and describes the specific features of the Ukrainian emigrants’ different waves, as well as he generalizes the Ukrainian emigration current tendencies.
format	Article
author	Євтух, В. Ковальчук, О. Попок, А. Трощинський, В.
author_facet	Євтух, В. Ковальчук, О. Попок, А. Трощинський, В.
author_sort	Євтух, В.
title	Українська етнічність поза межами України
title_short	Українська етнічність поза межами України
title_full	Українська етнічність поза межами України
title_fullStr	Українська етнічність поза межами України
title_full_unstemmed	Українська етнічність поза межами України
title_sort	українська етнічність поза межами україни
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Етнос. Культура. Релігія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20359
citation_txt	Українська етнічність поза межами України / В. Євтух, О. Ковальчук, А. Попок, В. Трощинський // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 4-5. — С. 4-12. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT êvtuhv ukraínsʹkaetníčnístʹpozamežamiukraíni AT kovalʹčuko ukraínsʹkaetníčnístʹpozamežamiukraíni AT popoka ukraínsʹkaetníčnístʹpozamežamiukraíni AT troŝinsʹkijv ukraínsʹkaetníčnístʹpozamežamiukraíni
first_indexed	2025-07-02T20:58:07Z
last_indexed	2025-07-02T20:58:07Z
_version_	1836570260395786240
fulltext	44 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 4-5/2009 Сучасні етнологічні, етносоціологічні теорії «єдиного етносу» твердять (а реалії інформа- ційних суспільств підтверджують цю тезу), що представники того чи того етносу, незалежно від того, у якому б етнополітичному організмі (дер- жаві) вони не проживали б, в етнокультурному плані складають одне ціле. Ця теза базується на тяглості елементів культури, традицій, зви- чаїв, котрі, навіть модифікуючись під впливом іноетнічного довкілля, забезпечують зв’язок із материнською етнокультурою, із ядром свого етносу, яке в будь-якому випадку знаходиться в країні походження переселенців. Збереження, підтримання та розвиток етно- культурної самобутності будь-якою етнічною спільнотою, або її частиною чи окремими її носіями в іноетнічному довкіллі, є складний процес. Його доля залежить від цілої низки об’єктивних та суб’єктивних причин. На наш погляд, найважливішими серед них є такі: 1) історія перебування носіїв етнічності (інди- відуальних, групових) у тій чи тій країні, зо- крема, тривалість, яка пов’язана з початком переселення їх до іншої країни або ж колоні- зації їх іншою етнічною спільнотою; 2) дже- рела (території, країни виходу) іммігрантів; 3) політика країни поселення щодо іммігрантів; 4) кількісний склад та можливості поповнення спільнот, які утворилися в новому етнокультур- ному довкіллі (наявність міграційних потоків); 5) рівень етнічної свідомості іммігрантів та їх- ньої налаштованості на збереження й розвиток своєї етнокультурної самобутності; 6) рівень толерантності носіїв (зазвичай, представників титульних етнічних спільнот) культур країни проживання щодо нових етнокультурницьких традицій; 7) можливості підтримання контак- тів із країною походження. Власне, сказане вище цілком стосується українського етносу та його частин, що впро- довж понад ста років перебувають у майже 100 країнах світу. І саме в запропонованому контек- сті ми будемо прагнути розглядати проблему збереження української етнічності в сучасному світі (поза Україною) та її зв’язку з етнічністю материнської частини українського етносу. Початок поселення вихідців з України (з різних її частин, які в різні історичні періо- ди перебували в складі різних країн) поза її межами сягає середини XIX ст. Серед голо- вних її здобутків особливе місце посідає збе- реження етнічної самобутності. Інтегруючись у соціальне довкілля країн проживання, укра- їнці постійно прагнули різною мірою збері- гати та підтримувати українську етнічність та культуру, зробивши непересічний внесок у їхній соціогуманітарний розвиток. Цей фено- мен неможливо усвідомити в усій його повноті й неповторності без ретроспективного огляду історії українських поселень у різних країнах, причин, які спонукали наших земляків шукати кращої долі за межами України. Країни, у яких наразі українці становлять помітну частку населення, – це Аргентина, Бразилія, Італія, Канада, Німеччина, Пор- тугалія, Росія, Сполучені Штати Америки та країни Балтії. Оскільки історія й сучасне становище українства Сполучених Штатів і Канади – країн наймасовішого переселення – чи не найбільш показово відтворює понад столітній шлях і здобутки розсіяних по світах колишніх наших земляків, то передусім звернемося до реалій цих країн. Сьогодні важко визначити час появи пер- шого українського поселення на Північноа- мериканському континенті. Достеменно відо- Володимир Євтух, Олена Ковальчук, Андрій Попок, Володимир Трощинський У к ра їнськ а етні чність поза ме ж а ми У к ра їни 55 Етнос. Культура. Релігія.Етнос. Культура. Релігія. мо, що до 1877 р. в США іммігрували лише окремі вихідці з України. На відміну від укра- їнців із першої масової хвилі еміграції за оке- ан, початок якої датують саме цим роком і яка практично повністю складалася з найбідніших селянських верств, поодинокі українські іммі- гранти більш раннього періоду змушені були покидати батьківщину переважно через полі- тичні та релігійні причини. Наприкінці XIX – на початку XX ст. в ім- міграційному потоці, спрямованому до США, відбулися чергові кількісні та якісні зміни. Скажімо, упродовж 1880–1891 pp. у цю кра- їну з європейського континенту переселилося понад 5 млн. 200 тис. осіб. Центр європей- ської еміграції змістився з північного заходу на південний схід. Саме в цей період у тамтешніх штатах з’явилися перші українці, які оселялися серед переселенців із Південної Італії, Пор- тугалії та Іспанії, представників поневолених націй з Османської імперії (вірмени, сирійці тощо). Важливо пам’ятати, що основна маса українців виїздила з Австро-Угорщини, до складу якої на той час входила значна частина українських земель. Староста одного з повітів Галичини повідомляв про прагнення багатьох селян виїхати в Америку, чому протидіяти, за його словами, було неможливо. Однак спершу відсутність офіційного дозволу влади значною мірою стримувала виїзд. Незважаючи на це, приміром, у 1881 і 1884 рр. кількість тих, хто емігрував за океан, сягала за тисячу осіб. З урахуванням бурхливого зростання еміграцій- ного руху в 1890-х рр. загалом у період між 1877 і 1899 рр., що його прийнято вважати часом «першої хвилі» української еміграції до США, на американській землі поселилося по- над 200 тис. українців. У працях відомого українського соціоло- га Ю. Бачинського зазначено, що впродовж 1877–1909 рр. до США прибуло 470 тис. вихідців з України 1, а в наші дні американ- ський історик професор Василь Маркусь у своїй «Українській енциклопедії» оцінює кіль- кість прибулих у період між 1877 і 1914 рр. в 460–510 тис. Одна з перших українських газет у США «Свобода» у № 7 за 1899 р. писала, що на той період у цій північноамери- канській країні мешкало 200 тис. вихідців з України. Різнобій в оцінках кількості вихідців з українських земель породжений передовсім тим, що в офіційних документах і звітах при- буваючі були ідентифіковані лише за країною походження. Однак, оскільки на час масової еміграції українські землі входили до складу різних країн, то й іммігрантів-українців нерід- ко записували «росіянами», «австрійцями», «угорцями», «словаками», «поляками» тощо. Негативно позначилося на таких підрахунках і те, що в XIX ст. терміни «українець» або «український» мали обмежене використання. Цей чинник відбився і на можливостях збере- ження української етнокультурної самобутності. Іншим чинником, що значною мірою вплинув на процес згуртування українських переселенців за океаном (і, зрештою, на її культурницьке життя), були різні джерела як перших потоків іммігрантів, так і пізнішо- го їхнього поповнення. Як уже згадувалося вище, на початковому етапі першої хвилі се- ред українських іммігрантів в Америці пере- важали селяни, передовсім вихідці із Закар- паття, Буковини та Лемківщини. Від кінця 1880-х рр. розгортається масова еміграція з Галичини. За даними В. Осечинського, упро- довж 1890–1910 рр. з галицької землі виїха- ло 212 тис. українців 2. Аналіз різноманітних джерел засвідчує, що другою хвилею укра- їнської імміграції до США (1899–1914 pp.) було охоплено 250–300 тис. осіб. Загалом же до Першої світової війни з України в Спо- лучені Штати прибуло близько півмільйона українців. При цьому варто мати на увазі – еміграція українців із території Російської імперії була не такою масовою: скажімо, від 1899 по 1910 рр. до США виїхало всього 1032 українці. Слід зауважити, якщо загалом серед ім- мігрантів, які поселилися в США до 1914 p., відсоток тих, хто володів англійською мо- вою (тою чи іншою мірою), становив 40,8 %, то серед українців таких були одиниці. Як 66 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 4-5/2009 стверджує О. Грабович, абсолютна біль- шість українських іммігрантів із двох пер- ших хвиль (98 %) були селянами. На основі аналізу даних американських імміграційних відомств вона наголошує, що, скажімо, з 147375 українців, які приїхали в цю країну впродовж 1899–1910 рр., лише 109 були ви- хідцями з інтелігенції (включно з духовними особами). Усього 2645 із них були фахівцями, а решта – простими селянами, чорноробами чи батраками. Звідси й не дивно, що тільки 37 % українських іммігрантів мали бодай мі- німальну освіту. Утім, із загальної кількості іммігрантів, прибулих у США до 1914 р., не- письменних було щонайменше 75 %. Розмов- ляли вони 43-ма мовами й діалектами. На ці факти ми звертаємо особливу увагу, оскільки ця обставина значною мірою визначала їхню зорієнтованість на організацію власного жит- тя, передовсім вибудовування культурницько- го середовища. Такий же вплив на можливос- ті збереження української самобутності має і характер розселення в країні імміграції. Мова йде про формування осередків культурниць- кого життя – вони виникали саме в місцях значної концентрації вихідців із українських земель. Основним регіоном розселення українців перших двох хвиль у США став штат Пенсиль- ванія, здебільшого міста Піттсбург і Шенандоа та їхні околиці, розвинена вугільна та металур- гійна індустрія яких вимагала дешевої робочої сили. Це, утім, стосується загалом північного сходу США, де на 1905 р. мешкало понад 88 % українських переселенців. Так, Ю. Бачинський на основі матеріалів імміграційного бюро США за 1905 р. встановив, що з майже 14,5 тис. за- реєстрованих іммігрантів-українців у Пенсиль- ванії осіло 8510, у Нью-Йорку – 2275, у Нью- Джерсі – 1666 осіб. Третя хвиля української імміграції при- падає на міжвоєнний період, чим і визнача- ється в основному її специфіка. За різними оцінками, у ці роки до США в’їхало щонай- більше 40 тис. осіб. Серед новоприбулих пе- реважали т. зв. політичні емігранти – «уене- рівці», «гетьманці» тощо. Водночас відносно численними були групи з більш-менш високим рівнем освіченості, спеціалісти в різних галу- зях економіки, науковці, митці та літератори, споміж яких слід назвати таких відомих осіб, як О. Кошиць, В. Авраменко, М. Гайворон- ський, А. Рудницький, В. і С. Тимошенки, Ю. Вернадський, Ю. Кістяковський, О. Гра- новський та ін. За підрахунками 1936 р., 700 українців у США й Канаді мали магістерські та док- торські дипломи. Найпопулярнішими серед молоді одразу ж стали інженерні, економічні, юридичні, медичні та загальногуманітарні фа- культети. Це, безумовно, сприяло налагоджен- ню, а в певних моментах і посиленню етно- культурницької та освітньо-просвітительської діяльності українських переселенців. Так, у 1935 р. при Колумбійському університеті від- крилася перша на Американському континенті кафедра української мови й літератури на чолі з професором Статкевичем. При церковних (православних, греко-католицьких і протес- тантських) парафіях, допомогових організаці- ях та жіночих товариствах у 30-х pp. XX ст. діяло близько 200 українських шкіл. Новий етап української імміграції в США припав на 1947–1955 рр., коли з таборів для «переміщених осіб» прибуло близько 80 тис. українців. У наступному десятилітті до них приєдналося не менше 20 тис. реемігрантів пе- реважно з країн Західної Європи та Австралії. І знову, як і в період першої хвилі імміграції, се- лилися вони здебільшого на північно-східному узбережжі – від Нью-Йорка до Філадельфії. Згодом чимало з них, керуючись міркуваннями про працевлаштування, перебралися до Чика- го, Клівленда та Детройта. Порівняно з іммігрантами перших двох хвиль українців, які прибули до Сполучених Штатів по війні, новоприбулі мали значно ви- щий освітній і фаховий рівень. Працівники сільського господарства й некваліфіковані ро- бітники становили вже не більшість, а заледве більше половини, тоді як частка спеціалістів високої кваліфікації перевищувала 13 %. За- 77 Етнос. Культура. Релігія.Етнос. Культура. Релігія. галом у 1950 р. в США нараховували 828 тис. українців, які приїхали сюди раніше або народилися в ній, а загальна їхня чисельність сягнула 908 тис. На рубежі 1960–1970-х рр. до США по- чали прибувати групи українців із Польщі, переважно лемки. Кілька десятків тисяч укра- їнців у зв’язку з різними, переважно соціально- економічними, причинами переїхали на постій- не місце проживання до США в останні роки існування Радянського Союзу. Етнографічна специфіка регіонів виходу іммігрантів внесла певну своєрідність у культурну мозаїку укра- їнських поселень в Америці. У 1989 р. бере свій початок т. зв. четвер- та хвиля української імміграції до США. До того часу щорічна кількість емігран- тів з України становила від 1 до 3 тис. осіб. У 1989 р. цей показник сягнув 10 тис. осіб і мав сталу тенденцію до збільшення, досяг- нувши 14 тис. осіб у 1999 р. Таке зростання кількості емігрантів з України стало можли- вим після прийняття Конгресом США спе- ціального закону, що дозволив імміграцію громадянам СРСР, котрі зазнали релігійного переслідування. Це створило можливості для еміграції з України єврейського населення та членів деяких протестантських церков. Згід- но зі статистикою єврейських організацій у США, між 1989 та 1994 рр. більше половини легальних емігрантів з України становили єв- реї. Пізніше їхня питома вага значно зменши- лася: від 54 % у 1994 р. до 8 % у 2001 р. На- томість кількість етнічних українців зросла в десятки разів: від 27 % у 1994 р. до 72 % у 2001 р. До того ж від 2000 р. їхня кількість щороку зростає щонайменше на 10 тис. осіб. Середній вік новоприбулих становить 32,5 років, значний відсоток родин мають лише по одній дитині. Щоправда, за поодинокими випадками, еміграція євреїв з України не під- силювала українськість на Американському континенті: вони зазвичай групувалися окре- мо, вони були носіями маргінальної культур- ницької традиції. Нова хвиля еміграції з України внесла ра- дикальні зміни в географію розселення, склад та динаміку українських громад на теренах США. За офіційними даними 2000 р., най- численніші групи етнічних українців прожи- вали у штатах Нью-Йорк (148700 осіб), Пен- сильванія (понад 122 тис.), Каліфорнія (понад 83 тис.), Нью-Джерсі (понад 73800), Іллінойс (понад 47600), Огайо (понад 47200), Мічи- ган (понад 46300), Флорида (понад 42700) та Вашингтон (понад 30 тис. осіб). Крім того, у дев’яти штатах мешкають від 10 до 20 тис. українців, у 29 штатах – від 1 до 10 тис. Най- менше їх проживає в штатах Південна Дакота (875 осіб) і Міссісіпі (723 особи). Подібні процеси (переселення, розміщення в новому довкіллі, налаштування тут життє- діяльності), із певними відмінностями, були властиві й українській діаспорі Канади. Згід- но з відомими на сьогодні джерелами, перши- ми українськими іммігрантами на канадській землі (7 вересня 1891 р.) були Іван Пилипів та Василь Єлиняк із с. Небилів (сучасна Івано- Франківська обл.). До речі, Канада була єди- ною західною державою, уряд якої агітував іммігрувати до неї. Масову імміграцію до Канади найчас- тіше поділяють на три хвилі. Кожна з них має свої особливості, зумовлені соціально- економічною ситуацією країни еміграції та країни імміграції, соціальним статусом емі- грантів. Перша хвиля була наймасовішою: за період з 1896 по 1914 р. до Канади пересе- лилося 170 тис. українців. Переважна біль- шість із них – бідні селяни Галичини, Буко- вини й Закарпаття. Ця обставина зумовила трудовий характер переселенського руху. Ім- мігранти кінця XIX – початку XX ст. за- клали основу формування української етніч- ної групи Канади. Цьому процесові сприяло створення однорідних поселень у канадських провінціях Альберта, Саскачеван, Манітоба, куди переважно виїхали українці. У цьому виявилася одна з відмінностей української ді- аспори в Канаді від діаспори у США. Зазна- чимо, що ця обставина сприяла збереженню 88 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 4-5/2009 української самобутності за межами України. У трьох згаданих провінціях до 1921 р. було зосереджено 90 % загальної кількості пере- селенців з України 3. У не повністю освоєних провінціях Канади західноукраїнський селя- нин одержав можливість займатися звичною й улюбленою для нього сільськогосподарською роботою. Проте водночас, хоч і не так масо- во, як у США, українці поселялися в містах та околицях, влаштовувалися працювати на шахти, лісопереробні заводи, у транспортну галузь тощо, зокрема в провінціях Онтаріо та Квебек. Отже, розселення іммігрантів визначалося передусім можливостями пра- цевлаштування та професійною підготовкою переселенців. Нині в Канаді існує близько 180 по- селень, поштових відділень, залізничних станцій, що мають українські назви, напри- клад, географічні: Україна (таких поселень у Канаді 3), Київ, Галичина, Полтава, Терно- піль, Коломия, Карпати, Дніпро, Дністер, Збруч, Прут тощо; або історичні (більшість назв українських поселень походять із ча- сів Запорізької Січі й Гайдамаччини): Січ, Козак, Хмельницький, Сірко, Гонта та ін. Низку шкіл, де вивчають українську мову, названо на честь видатних діячів україн- ської літератури й культури: школи імені Тараса Шевченка, Миколи Лисенка, Івана Франка містяться в Манітобі, Саскачевані та Альберті. На карті Канади є чимало по- селень із такими назвами, як Воля, Свобода, Правда, Згода, Слава, Зоря. Ці поселення стали помітними осередками розвитку укра- їнської культури, зберігаючи передусім свою топоніміку. Спершу українські іммігранти посе- лялися дещо відособлено. Це відбувало- ся не лише тому, що вони не знали мови і прагнули побудувати своє життя так, щоб усе нагадувало Батьківщину. Ця особли- вість, за словами канадського дослідника Дж. Лера, відображала їхню чітко визна- чену соціально-економічну позицію в канад- ському суспільстві – на найнижчих рівнях його соціальної ієрархії. Меншою мірою це стосується іммігрантів наступних хвиль пе- реселення: досить високий освітній рівень, певна професійна кваліфікація дозволяли їм легше інтегруватися в канадське суспільство та значно швидше просуватися на вищі ща- блі соцальної ієрархії, зберігаючи при цьому елементи української самобутності, насам- перед – традиції та звичаї. За кількістю переселенців дві подаль- ші хвилі масової еміграції з України значно поступаються першій. Під час них до Ка- нади переселилося всього близько 100 тис. осіб, у тому числі 35–40 тис. українців із таборів для «переміщених осіб» (на той час – близько 9 % українського населен- ня Канади). Ця хвиля еміграції завершила формування української етнічної групи Ка- нади. Еміграція 1961–1981 рр., що налічу- вала більше 9 тис. осіб 4, не мала вирішаль- ного впливу на кількісне збільшення групи. Остання – четверта – хвиля еміграції бере початок від горбачовської перебудови та розпаду СРСР. Так, наприклад, лише за період з 1991 по 2001 р. до Канади пере- їхало 23435 осіб. За офіційними даними канадського пере- пису населення 2001 р., кількість українців та їхніх нащадків у Канаді – 1071060 осіб, що становить 3,6 % усього населення країни. На початок XXI ст. серед усіх українців – громадян Канади – близько 90 % народи- лося в цій країні, а 326020 осіб мали україн- ське походження. Найбільше їх зосереджено в таких провінціях: Онтаріо – 290925 осіб (2,6 % усього населення цієї провінції), Альберта – 285725 осіб (9,7 %), Британ- ська Колумбія – 178880 осіб (4,6 %), Ма- нітоба – 157655 осіб (14,3 %), Саскачеван – 121735 осіб (2,6 %), Квебек – 24030 осіб (0,3 %). Упродовж восьми десятиліть (1921–2001 pр.) динаміка кількості канадців українського по- ходження має такий вигляд (таблицю складе- но на основі даних перепису населення Канади різних років): 99 Етнос. Культура. Релігія.Етнос. Культура. Релігія. Запропонована таблиця засвідчує, що най- більше зростання чисельності населення в українській етнічній групі припадає на 1921– 1931 рр. – 110 %, у подальшому ці темпи по- мітно знизилися і становили в середньому 19,7 % за десятиліття. Таку ситуацію можна пояснити зменшенням кількості емігрантів із західноукраїнських земель та фактичним при- пиненням еміграції з Лівобережної України. Слід зауважити, що в період від 1921 по 1951 р. кількість української групи населення Канади збільшувалася швидше, ніж населення країни загалом: це збільшення становило відповідно 75 і 37,3 %. З 1950-х рр. спостерігається інша тенденція – 16,5 % і 23,2 %, що пояснюєть- ся збільшенням населення головно за рахунок природного приросту. Варто враховувати й те, що рівень народжуваності в українській етніч- ній групі невисокий. У кожному разі, до почат- ку 1970-х pр. діти у віці до 4 років становили всього 7 % загальної чисельності групи, і це був один з найнижчих показників серед етно- національних груп Канади 5. Така демографічна й поселенська структура вихідців з України та їхніх нащадків у Кана- ді дає підстави стверджувати, що в цій країні сформувалися сприятливі умови для збережен- ня української етнокультурної самобутності. Трохи інша ситуація склалася в південно- американських країнах, зокрема в Аргентині й Бразилії, куди спрямувався ще один потік емі- грації з України. Умови життя тут були вкрай важкими, природа – абсолютно незвичною, чужою. До того ж, у країнах відбувалися по- стійні соціально-політичні катаклізми 6. Усе це в сукупності призвело до певної самоізоляції українських громад, прив’язувало їх до тієї чи іншої місцевості, ускладнювало процес при- стосування до нових обставин. Хоча початок імміграції українців до Ла- тинської Америки прийнято датувати кінцем XIX ст., але вже в XVII і XVIII ст. там зу- стрічалися такі прізвища, як Баделяк, Возняк, Добрий, Дорошенко, Семашко тощо 7. На першому етапі еміграції українці приїздили до Латинської Америки у складі переселенців з інших країн. Так, впродовж 1891–1900 рр. до Аргентини прибуло 320 тис. іммігрантів, у тому числі з Росії та Польщі. У 1901–1910 рр. туди приїхало 1 млн 120 тис. нових поселенців. Щодо Бразилії, то лише в період між 1896 та 1900 рр. сюди переїхало 645150 іммігрантів. Попри обмеженість джерельної бази, усе ж є достатньо підстав для ведення статистики кількості українців, які поселилися в Бразилії та Аргентині до 1914 р. Масове переселення українців почалося в 90-х pр. XIX ст. Лише за 3 роки (1895–1897) до Бразилії виїхало близь- ко 20 тис. українців. Щоправда, згодом дехто з них повернувся до Галичини, проте більшість розселилася в штаті Парана поблизу Пруден- тополіса, Мале та Куритиби. Упродовж на- ступних 10 років до цієї країни приїхало 7–8 тис. українців, а до 1914 р. – близько 20 тис. Таким чином, з урахуванням рееміграції на по- чаток Першої світової війни українська коло- нія в Бразилії нараховувала до 45 тис. осіб. Роки 1921 1931 1941 1951 1961 1971 1981 1991 2001 Кількість канадців українського походження (тис.) 107 225 306 395 473,3 580 529,6 1054 1071,06 % усього населення країни 1,2 2,2 2,7 2,8 2,6 2,7 2,2 3,9 3,6 1010 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 4-5/2009 Що стосується Аргентини, то початком масової імміграції українців до цієї країни є 27 серпня 1897 р. Того дня до Буенос-Айреса при- було перших 12 українських родин [серед них – сім’ї з Косова (нині – Івано-Франківщина) та з Шульганівки]. До кінця 1898 р. до аргентин- ської провінції Місйонес, за даними її губерна- тора, приїхало 250 українців, у 1900 р. – 1600, у 1901 – 1700, у 1902 – 1600 осіб. Усього на 1914 р. у цій провінції мешкало 10 тис. україн- ських поселенців. Ще близько 4 тис. обрали для проживання столицю країни та прилегле до неї містечко Беріссо. У період між двома світовими війнами українська імміграція до Аргентини та Брази- лії характеризувалася дещо більшим розмаїт- тям за соціально-класовою приналежністю та громадянським статусом. Це вже була радше колонізаторська (з огляду на освоєння нових територій), ніж заробітчанська імміграція. Під час другої еміграційної хвилі, за різними оцін- ками, туди переїхало від 70 до 120 тис. укра- їнців. Розбіжності в оцінках можуть мати різні причини. Беручи до уваги ширше коло джерел, варто відзначити, що в міжвоєнний період в Арген- тині осіло від 50 до 60 тис. українських пере- селенців, серед них було більше представників української інтелігенції, колишніх діячів Укра- їнської Народної Республіки, «наставлених повернутися на батьківщину у випадку політичних змін», молоді, яка мала намір повернутися додому після збагачення, тому не дивно, що вони поселялися переважно в містах, насамперед у Буенос-Айресі, займали відносно високі посади в місцевому суспіль- стві, сприяли розширенню мережі українських організацій та установ економічного, допоміж- ного й культурно-освітнього характеру, шкіл, бібліотек тощо. На розгортання їхньої діяль- ності в новому довкіллі позитивно позначило- ся прагнення через певний час повернутися на Батьківщину. Третя хвиля імміграції українців до цих країн відноситься до перших повоєнних років, а в наступний період туди приїздили поодино- кі українці не так з України, як з інших країн поселення. Основна відмінність цього потоку іммігрантів полягає в тому, що до виїзду їх спонукали переважно політичні причини. Як слушно зауважив М. Василик, «це були особи, які або добровільно залишили свою батьків- щину з огляду на свої політичні переконання, або були вивезені насильно до Німеччини на працю під час німецької окупації України, або були військові, які воювали проти “радянських військ”» 8. Починаючи з березня 1994 р., до Арген- тини почали прибувати українські іммігран- ти «нової хвилі». За оцінкою аргентинських статистів, загальна кількість цих іммігрантів – близько 14 тис. осіб. Нинішня імміграція має чітко виражений економічний характер і зумовлена насамперед спеціальним полегше- ним режимом отримання тимчасового виду на проживання в Аргентині для громадян країн Центральної та Східної Європи, встановленим Національним міграційним управлінням та МЗС країни терміном на один рік із можли- вістю його подальшого подовження на такий же термін, отримання згодом постійного виду на проживання та навіть громадянства Арген- тини, що відкривало шлях до легального пере- їзду до Канади чи іншої країни. Іншим континентальним мегаосередком збереження української самобутності є кілька країн Західної Європи, де українські поселен- ня з’явилися досить давно. В історичних хроні- ках трапляються згадки про мазепинську емі- грацію, один із найяскравіших представників якої – гетьман Пилип Орлик – змушений був разом зі своїм оточенням від 1714 р. перебувати у Швеції, а згодом – у Німеччині та Франції. Нова хвиля політичної еміграції українців із Росії до Західної Європи бере свій початок у 70-х рр. XIX ст., коли Михайло Драгоманов – видатний український науковець, публіцист і громадський діяч, не бажаючи терпіти пере- слідувань з боку царського уряду, виїхав за кордон. У Женеві в 1876 р. він заснував вільну українську друкарню, де почав видавати спо- чатку збірник, а потім, разом із С. Подолин- 1111 Етнос. Культура. Релігія.Етнос. Культура. Релігія. ським і М. Павликом, – журнал «Громада». Політичні емігранти сформували організацію «Українська громада», засновану в 1908 р. в Парижі наддніпрянськими українцями. Зго- дом до них приєдналися студенти-галичани, які навчалися у Франції. Ще один потік еміграції охопив українців, головним чином – жителів Галичини, Буковини та Закарпаття – тих, хто наприкінці XIX ст. тимчасово виїжджав до західноєвропейських країн на заробітки. До Першої світової війни невеликі групи українських заробітчан поселилися й у дея- ких інших країнах Західної Європи, зокрема у Бельгії. На цей період припадає й початок се- зонної імміграції селян із західноукраїнських земель до Німеччини (до 75 тис. на рік) та, у менших масштабах, до Данії. Чергова, значно численніша порівняно з попередніми періодами, хвиля політичної еміграції з України припадає на 1919–1920 рр. Європейські країни стали притулком для тих жителів України, які не прийняли радян- ську владу чи польський окупаційний режим. Основою української еміграції були міністри уряду УНР, службовці, учасники військових формувань. За кордоном залишилися члени дипломатичних місій УНР (зокрема у Фран- ції, Англії, Німеччині, Бельгії, Нідерландах, Швеції, Норвегії, Фінляндії тощо). Емігру- вала також частина діячів науки й культури, студентської молоді. Найпомітніший за чисельністю осередок еміграції з України сформувався у Франції. Саме там осіли провідні діячі УНР С. Пет- люра, В. Прокопович, О. Шульгін та інші, більшість військовослужбовців її армії. Цей осередок становив досить велику групу емігрантів-заробітчан. Останні працювали зде- більшого на фермах, у вугільній, металургійній та текстильній галузях промисловості. Унаслі- док світової економічної кризи початку 1930-х рр. виїзд українців до Франції на заробітки майже припинився. За даними зарубіжних джерел, кількість українців у цій країні сягала 40–50 тис. осіб 9. Після закінчення Першої світової війни на теренах Німеччини залишилася досить значна кількість українців-полонених із російської ар- мії. Певний час їх утримували в спеціальних таборах для інтернованих. Загальна кількість українців у Німеччині в 20–30-х рр. XX ст. – близько 15 тис. осіб 10. Кількатисячна укра- їнська колонія сформувалась у міжвоєнний період в Австрії, невеликі громади існували на території Італії, Люксембургу, Норвегії, Швейцарії та низки інших держав Західної Європи. Подальший процес української еміграції безпосередньо пов’язаний із ходом та наслід- ками Другої світової війни. Іммігранти цього періоду – переважно т. зв. переміщені осо- би або «дипісти» (від англійського «Displaced Persons»), що перебували в спеціальних табо- рах у деяких країнах Західної Європи. Саме ці особи українського походження стали своєрід- ною базою для поповнення українських коло- ній в інших країнах Західної Європи, США, Канаді та країнах Південної Америки, а також для формування нової української діаспори в Австралії. Переселення було зумовлене важ- кими умовами проживання в таборах, неви- значеністю правового статусу їхніх мешканців, а отже, і подальшої долі, господарською роз- рухою перших повоєнних років. Упродовж першого повоєнного п’ятиріччя завершився також процес переселення україн- ців до Австрії. Щодо Італії, то після того, як у 1947 р. більшість інтернованих українців за контрактом було перевезено на роботу до Ве- ликобританії, у ній залишилася лише незначна громада українських католицьких священиків і студентів-богословів, які мешкали поблизу Рима, де розташовані Український папський коледж, Українська молодша папська семінарія та Український католицький університет 11. Унаслідок переселення українців із та- борів для біженців і переміщених осіб одна з найчисленніших українських колоній на європейському континенті сформувалася у Великобританії. Окрім учасників дивізії «Га- личина» (понад 8 тис. осіб), сюди прибуло 1212 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 4-5/2009 1 Русанівський В. Про три труби // Літературна Україна. – 1992. – 30 січня. 2 Осечинський В. Галичина під гнітом Австро- Угорщини в епоху імперіалізму. – Л., 1954. – С. 39. 3 Тесля І., Юзик П. Українці в Канаді – їх розвиток і досягнення. – Мюнхен, 1968. – С. 18. 4 Ukrainian Canadians in 1981 Canada Census. – Edmonton, 1988. – P. 85. 5 Two nations, many cultures. Ethnic groups in Canada. – Scarborough, 1979. – P. 389. 6 South America. Central America and the Carribean. 1896. – London, 1985. 7 Василик M. Українські поселення в Аргентині. – Мюнхен, 1982. – С. 13. 8 Там само. – С. 19. 9 Енциклопедія Українознавства. Словникова час- тина. – Париж; Нью-Йорк, 1980. – Т. 9. – С. 3356; Федорів Ю. Історія церкви в Україні... – С. 321; Prokopchuk G. Ukrainer іn München und der Bundesrepublik. – München, 1959. – Bd. 11. – S. 5. 10 Prokopchuk G. – Op. cit. – S. 5. 11 Encyclopedia of Ukraine… Vol. 1. – P. 933–934. 12 Encyclopedia of Ukraine… Vol. 1. – P. 193. близько 6 тис. українців із корпусу польсько- го генерала В. Андерса, 21–24 тис. із захід- них окупаційних зон Німеччини та Австрії, а також з інших регіонів Західної Європи. Члени Союзу українців Британії вважають, що кількість українців у цій країні в середині 80-х рр. XX ст. становила 35 тис. осіб. Ха- рактерною особливістю поселення українців було те, що вони групувалися у чітко визна- чених місцях. Ця обставина дозволила вихід- цям з України та їхнім нащадкам налагодити культурно-освітню діяльність, пов’язану з ет- нічним походженням. Загалом у Великобри- танії нині зафіксовано понад 70 місцевостей компактного проживання українців, напри- клад, такі міста, як Манчестер (4 тис.), Нот- тінгем (2 тис.), Бредфорд (2 тис.), Лондон (1,5 тис.) тощо 12. Іншою західноєвропейською державою, де проживає відносно велика колонія українських поселенців, є Франція. З урахуванням при- родного приросту та еміграційних процесів на середину 1950-х рр. там нараховували до 40 тис. українців. Згодом ця цифра стабілізувалася на рівні 25–30 тис. Кількісне зменшення українських колоній у Великобританії, Франції та деяких інших за- хідноєвропейських країнах у 50-х рр. XX ст. по- яснюється переселенням частини українців за океан. Більшість осіб українського походжен- ня у Франції, як і в інших країнах поселення, народились уже в діаспорі й зазнали асиміля- ційних впливів. Українці у Франції зазвичай сконцентровані в містах чи їхніх околицях. Зокрема, у Парижі та центральних районах країни проживає близько 6 тис. українців, у північних (Лілль, Рубе, Ам’єн тощо) – май- же 4 тис., у північно-західних (Руан, Еврі, Кан, Мондевіль) – 1,5 тис., у східних (Нансі, Страсбург, Верден, Тіонвілль і т. д.) – 6,5 тис., у південно-східних – до 6 тис., у південно- західних (Бордо, Тулуза, Лімож тощо) – по- над 2 тис. Невеликі поселення українців розта- шовані також у західних та південних районах Франції. Невеликі групи українців із тих, хто в перші повоєнні роки перебував у таборах для переміщених осіб і біженців, переселилися до Бельгії (тут українська громада становить нині близько 10 тис. осіб), Данії (приблизно 1 тис.) та Нідерландів (до 800 осіб). Із часом, укладаючи змішані шлюби, значна частина їх асимілювалася. Змальована картина української присут- ності у країнах Західної Європи не сприяє оптимістичному баченню перспективи розви- тку етнокультурної діяльності та збереження самобутності засимільованих вихідців з Укра- їни або ж осіб, які своїм походженням пов’язані з Україною. Enlisting the extensive information, giving the statistics, the researches elucidates the setting of the Ukrainians on new territories abroad and overseas, distinguishes types and describes the specific features of the Ukrainian emigrants’ different waves, as well as he generalizes the Ukrainian emigration current tendencies.

Українська етнічність поза межами України

Репозитарії

Схожі ресурси