фольклорно-етнографічні матеріали на сторінках журналу «Основа»

In the article folk and ethnographical materials of the «Osnova» magazine are analyzed. The role of this edition in development of the ethnography is defined.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Чибирак, С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнографія
Schlagworte:	Трибуна молодого дослідника
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20377
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	фольклорно-етнографічні матеріали на сторінках журналу «Основа» / С. Чибирак // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 4-5. — С. 125-129. — Бібліогр.: 41 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-20377
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-203772011-05-28T12:03:37Z фольклорно-етнографічні матеріали на сторінках журналу «Основа» Чибирак, С. Трибуна молодого дослідника In the article folk and ethnographical materials of the «Osnova» magazine are analyzed. The role of this edition in development of the ethnography is defined. 2009 Article фольклорно-етнографічні матеріали на сторінках журналу «Основа» / С. Чибирак // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 4-5. — С. 125-129. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20377 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Трибуна молодого дослідника Трибуна молодого дослідника
spellingShingle	Трибуна молодого дослідника Трибуна молодого дослідника Чибирак, С. фольклорно-етнографічні матеріали на сторінках журналу «Основа» Народна творчість та етнографія
description	In the article folk and ethnographical materials of the «Osnova» magazine are analyzed. The role of this edition in development of the ethnography is defined.
format	Article
author	Чибирак, С.
author_facet	Чибирак, С.
author_sort	Чибирак, С.
title	фольклорно-етнографічні матеріали на сторінках журналу «Основа»
title_short	фольклорно-етнографічні матеріали на сторінках журналу «Основа»
title_full	фольклорно-етнографічні матеріали на сторінках журналу «Основа»
title_fullStr	фольклорно-етнографічні матеріали на сторінках журналу «Основа»
title_full_unstemmed	фольклорно-етнографічні матеріали на сторінках журналу «Основа»
title_sort	фольклорно-етнографічні матеріали на сторінках журналу «основа»
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Трибуна молодого дослідника
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20377
citation_txt	фольклорно-етнографічні матеріали на сторінках журналу «Основа» / С. Чибирак // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 4-5. — С. 125-129. — Бібліогр.: 41 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT čibiraks folʹklornoetnografíčnímateríalinastorínkahžurnaluosnova
first_indexed	2025-07-02T20:58:52Z
last_indexed	2025-07-02T20:58:52Z
_version_	1836570308087119872
fulltext	125125 Трибуна молодого дослідникаТрибуна молодого дослідника С21. крипка В. Народознавчі праці Василя Крав- ченка // НТЕ. – 1970. – № 6. – С. 54–57. С22. крипник Г. Етнографічні музеї України. Ста- новлення і розвиток. – К., 1989. С23. умцов Н. Современная малорусская этнография. – К., 1897. Т24. окарев С. История русской этнографии. – М., 1966. Українці: народні вірування, повір’я, демоно-25. логія. – К., 1992. Ф26. радкін В. Спадщина М. Сумцова // Сумцов М. Слобожане. – С. 261. Ф27. ранко О. Федір Вовк – вчений і громадський діяч. – К., 2000. Х28. анко В. Народознавець і дослідник кус- тарних промислів // НТЕ. – 1992. – № 5–6. – С. 19–25. Ч29. ернецький В. Невтомний шукач (до 70-річчя від дня смерті В. Ястребова) // НТЕ. – 1970. – № 6. – С. 63, 64. Середина ХІХ ст. ознаменувалася завер- шенням становлення української етнографії як науки. Серед української інтелігенції зріс ін- терес до народної культури й побуту. З’явилася низка розвідок, автори яких писали про укра- їнців як про окремий народ, а не частину «ве- ликоруського племені». Це було поштовхом до створення «українського» часопису, яким став журнал «Основа», що в 1861–1862 роках ви- давав у Санкт-Петербурзі В. Білозерський. Метою журналу, як підкреслює видавець, було «просвітництво […], і взагалі сприяння до по- кращення духовного і матеріального побуту країни» 1. Предметом «Основи», як зазначено в програмному документі журналу, є «різносто- роннє та правдиве вивчення Західно-Руського краю та Західно-Руського народу» 2. Редакція журналу дотримувалася принципів толерант- ності щодо людей інших національностей та релігійних переконань, а також виступала за припинення соціальної боротьби, намагалася показати місце українського народу в світовій культурі 3. На сторінках «Основи» вміщено чималий фольклорно-етнографічний матеріал – народні звичаї та обряди, пісні, думи, легенди, казки, вірування, інформація про кобзарів та лірни- ків; художні твори, які містять цікаві відомос- ті з життя українського народу («С Волыни» Г. Барвінок 4, «Хуртовина» С. Носа 5) та ін. Саме в «Основі» вперше було опубліко- вано статтю М. Номиса «Різдвяні святки» 6, де висвітлено весь цикл різдвяних свят укра- їнців. Першим етапом, який виокремлює до- слідник, є підготовка до святкування. Він на- голошує на тому, що з хати прибирали все, що нагадувало про щоденну працю (усі знаряддя для прядіння й навіть саму пряжу). Після цього господиня мазала житло зсередини, все чистила, мила. Особливу увагу в статті приділено приготуванню їжі, виконанню тих чи інших обрядових дійств та віруванням, пов’язаним зі святами. У ряді публікацій розглядалися проблеми етногенезу українців, їхня етнічна територія та локальні назви. Ці питання на сторінки часопису виніс М. Левченко. У статті «Мес- та жительства и местные названия русинов в настоящее время» 7 він окреслив терито- рію населену українцями та зазначив, що «русини, за походженням, побутом, мовою, є одним плем’ям, але за місцем проживання Світлана Чибирак фольк лорно-етнографі чні м атері а ли н а сторінк а х ж У рн а л У «основа» The researcher elucidates in detail the development of the Ukrainian ethnography (in a historiographical aspect) using the examples of the prominent personalities with their guiding works in this field. He makes a conclusion about the most important achievement of the ethnographers of a period ca. 1900s – the transition from the descriptive approach to the historically comparative method in the Ukrainian ethnography. 126126 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 4-5/2009 носять різні назви» 8, а саме: гетьманці в пів- денній частині Чернігівської губернії, степо- вики в Полтавській та Катеринославській губерніях, українці в Київській, польшаки в Подільській, поліщуки на Поліссі, патлачі в Буковині та Бессарабії, пінчуки в Пінському повіті Гродненської губернії, русини в Лю- блінській губернії, русини чи руснаки в Гали- чині, гуцули в Карпатах, в Угорщині жителів гір називають лишняками, а долин – лима- ками, сотаки в Шариській столиці, бойки в південно-східній частині Галичини, шляхти- чі – українці-католики. Досить ґрунтовно висвітлена тема окре- мішності українського народу в статті «Две русские народности» М. Костомарова 9. Вчений зазначає, що росіяни й південно- руси (українці) відмінні як зовні (костюм, зовнішність тощо), так і в духовному відно- шенні (звичаї, обряди, мова, спосіб домаш- нього життя та ін.). Основну увагу, на дум- ку М. Костомарова, потрібно зосередити на духовній стороні життя українців та росіян. До причин існування відмінностей між цими народами вчений відносить: 1) особливос- ті географічного розташування; 2) історичні обставини (взаємодія з іншими народами). У результаті яких у росіян та українців ви- робилося відмінне світосприйняття. Так, для росіян характерне намагання повного злиття різних частин Росії, домінування суспільства над особистістю, нетерпимість до інших ре- лігій та народів, схильність до матеріалізму, недостатнє висвітлення природи в пісенній традиції, тоді як для українців характерне протилежне. Порівнюючи росіян, поляків та українців, М. Костомаров пише, що між по- ляками та українцями не існує таких протиріч, як з росіянами, ні у внутрішній, ні у зовнішній сфері життя, проте існує значна відмінність у формі взаємовідносин, тоді як поляки вважа- ють себе панами-аристократами, українці – мужиками-демократами 10. У статті П. Чубинського «По поводу ле- сохозяйства и лесокрадства» 11 розглянуто норми звичаєвого (народного) права. На- приклад, вчений подає два типи лісоволо- діння: 1) дрібні власники, які з метою охоро- ни своєї ділянки лісу наймали для допомоги самотніх жінок або чоловіків; 2) «батьків- щина» – державний ліс. П. Чубинський також розглядає шляхи отримання селяна- ми лісу (деревини) для своїх потреб, серед яких: 1) крадіжка; 2) «окуп» – хабар сто- рожам; 3) купівля лісу за півціни для дер- жавних селян, які виконують ряд «лісових повинностей». Однак автор наголошує, що третій шлях отримання лісу був для селян економічно невигідним, тому вони надавали перевагу першим двом. Дуже детально до- слідник розглядає норми народної моралі та права, за якими вирубка лісу не є злочином, оскільки для його вирощування не було за- стосовано людську працю. Так, коли людина зрубає «бортне дерево, за народним розу- мінням, вона злодій, бо вкрала людську пра- цю» 12. На думку П. Чубинського, подолати цю проблему можна лише пояснивши насе- ленню шкідливість крадіжки лісу, а не через судове покарання. Дослідник пропонує на- дати селянам можливість купувати невели- кі насадження лісу для зрубу, що зумовить зменшення крадіжок. Зацікавлення П. Чубинського народними звичаями, нормами права та формами взаємо- відносин між селянами розкриває стаття «По- гуковщина» 13. Вчений намагається передати зміст давнього звичаю «гукання» в церкві. Наголошує, що з метою навернення населен- ня до церкви священики дозволяли селянам гукати в храмі, що їм дуже подобалося. За це (за «погукання» в храмі) вони повинні були сплачувати церкві податок у формі одного пня бджіл щорічно. П. Чубинський звертає увагу й на трансформацію цього податку – спершу грошова платня на церкву, а потім – на ко- ристь бідних. Ґрунтовним дослідженням із проблем святково-обрядової культури українців є стаття А. Свидницького «Великдень у подо- лян» 14, у якій, крім докладного опису звича- їв, обрядів та ігор, що проводять на Велик- 127127 Трибуна молодого дослідникаТрибуна молодого дослідника день, охарактеризовано антропологічні типи подолян та полтавчан 15, подано відомості про територію поширення свята «Русала» та Розигрів, місцеві назви населення сусідніх історико-етнографічних регіонів, наприклад, «гетьманці подолян дражнять недоляшка- ми», бужани на католиків кажуть «мадзу- ри» 16 та ін. Вчений вважає, що необхідні «приватні описи різних місцевостей нашого краю, […] повинні бути описані якщо не всі, то головні особливості» 17. Автор критикує дослідження К. Шейковського «Быт подо- лян» 18, як таке, що не відображає побут по- долян та не охоплює весь цикл великодніх свят. А також висловлює намір доповнити його тими фактами, що йому відомі, як пред- ставнику подолян. Отже, праця «Велик- день у подолян» побудована на критичному ставленні та порівнянні з роботою К. Шей- ковського «Быт подолян». Варто зауважити, що А. Свидницький висловлює своє ставлення до народної куль- тури загалом і календарних обрядів зокрема та наголошує на необхідності їх комплексного вивчення: «Народні свята – залишки релігії наших предків і не можуть бути без якогось зв’язку між собою […] Такого недоліку не може бути в творіннях цілого народу, а не однієї особистості. І насправді народні свят- кування так тісно пов’язані одне з іншим та ідуть цілий рік з такою суворою послідовністю […] Я не маю ніяких джерел, і буду писати по пам’яті – що бачив і знаю. Я не претендую на повноту, але не сумніваюсь у правдивості сказаного про народ» 19. Висвітлюючи великодні звичаї подолян, автор звертає увагу на обряди, приурочені до Вербної неділі, «Жилного» четверга – Страсті, подає легенди про події Страсної неділі. Дослідник торкається проблеми за- борони народних звичаїв церквою, що зу- мовило зникнення на Поділлі вечорниць та призвело до того, що молодь почала відвідувати шинок, а отже, вживати алко- голь 20. Цікавим з етнографічної точки зору є описаний звичай в’язати (на Масляно- му тижні) та віддавати колодку (на Вели- кодньому тижні) 21, що несе у своїй основі нове єднання дівчат і хлопців у молодіжну громаду. А. Свидницький також розкриває місце води (на Страсний четвер) 22 і вогню у великодніх звичаях подолян 23. Важливим моментом статті є детальний опис великодніх забав – ігор і танців 24. Дуже детально дослідник розглядає гаївки 25, намагається витлумачити значення певних символів у пісенному фольклорі. Крім того, вчений описує народний одяг і зачіски, оскільки вважає, що найповніше їх можна дослідити саме на Пасху, коли жінки та чоловіки вби- раються в найкращий святковий одяг 26 та відвідують цвинтар. Особливу увагу звертає на головні убори, використання та способи вплітання квітів дівчатами. Для визначення місця Великодня в народному календарі, А. Свидницький торкається інших свят та приурочених до них дій, наприклад, ворожіння на Андрія та Катерини 27. Дослідник звертається до зи- мового циклу свят – Різдва та Нового року, подає аналіз колядок та щедрівок, різдвяно- новорічних звичаєво-обрядових дій 28. На думку вченого, Великдень є другим у «го- сподарському циклі свят», після Різдвяних. Оскільки, останні по своїй суті спрямовані на майбутній урожай 29, отже, репрезенту- ють новий господарський рік. Важливим напрямом діяльності журна- лу «Основа» була публікація розвідок із різних куточків України. Зокрема, стаття П. Чубинського «Из Борисполя» 30, в якій вчений висвітлює окремі аспекти побуту та звичаїв мешканців міста Борисполя. Автор подає відомості про плату на жнивах, па- стухам за випас худоби, про ярмаркові дні та ін. Основна проблема, на яку звертає увагу П. Чубинський, – трансформація традиційної культури в містечку. Вчений робить наголос на проблемі народної моралі. Так, він наголошує, що заборона збиратися на вечорниці по хатах призвела до того, що молодь сходиться для проведення вільного 128128 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 4-5/2009 часу в шинки, що в свою чергу веде до по- ширення вживання алкогольних напоїв. Говорячи про свято Купала, вчений робить висновок, що він «був не радий, що пішов», оскільки побачив втрату традиційної осно- ви свята – воно вже не є масовим, вико- нання народних пісень перемежовується з російським фольклором тощо. Важливим джерелом для вивчення Чернігівщини є повідомлення С. Носа «Про Конотіп» 31, у якому розглянуто розвиток місцевих осередків освіти, подано цікаві пісенні тексти. Вчений намагається проаналізувати та подати відповідність пісенних героїв (наприклад, Горкуша) певним історичним особам, при цьо- му використавши витяги із судових справ 32. Крім того, при пояснені фольклору, автор розглядає один зі способів любовного приво- роту 33, зокрема збір сліду коханого. Також заслуговують на увагу етнографічні «Заметки о нашей сельской жизне» І. Кониського 34 з Ніжинського повіту Чернігівської губернії. Дослідник розглядає повсякденне життя селян, яке значення має прихід весни для селянина- хлібороба – «ми рахуємо свій новий рік не з січня, а з березня» 35. Автор «За- меток…» показує соціальну та майнову диференціацію на селі, яку влада має вра- ховувати при зборі подушного податку, та несправедливе ставлення сільської влади до простих людей. На жаль, часопис «Основа» проіснував не- довго. 9 вересня 1862 року С. Ніс у листі до І. Кониського писав, що «Основа – кашляє, Бог вість, чи здобровати їй» 36. А вже 20 грудня 1862 року діяльність журналу була припинена. Ставлення до цього видання на той час було неоднозначним. Коли журнал тільки з’явився, П. Єфименко писав, що поява «цієї ранкової зорі нашої словесності та народності» має розкрити проблеми нації та зблизити еліту з нею, підтримати любов до власного народу та викликати почуття самопізнання 37. Значно пізніше О. Пипін скаже, що «сам по собі цей журнал, що на- дав немало цікавого матеріалу, не мав осо- бливого значення для подальшого розвитку етнографічної справи, головні представники журналу не продовжили початого і розбре- лися в різні сторони» 38. Дописувач жур- налу З. Недоборовський у своїх споминах писав, що редакція змогла «цей, на жаль, рано загиблий журнал, поставити на рівень з найкращими журналами, що звертали на себе увагу та заслуговували найбільшу по- вагу серед просвіченої частини російської інтелігенції» 39. До сьогодні залишається невирішеним питання існування архіву «Основи». До цієї проблеми ще в 1891 році звертався М. Білозерський, який намагався з’ясувати долю архіву. За його даними, у 1864 році «сім ящиків шифоньєрки» 40, в яких зберігалися листи, старовинні папери, ма- люнки, статті та інше, були передані на зберігання Полуектову. Останній 7 серпня 1866 року звернувся до М. Костомарова з проханням забрати шифоньєрку. Як пише М. Білозерський: «Вночі Костомаров зібрав все і, не розглядаючи, спалив в пічці» 41. Саме тоді, на думку вченого, було знищено архів журналу. М. Бернштейн у 1959 році писав, що йому так і не вдалося знайти архів журналу «Основа» 42. Отже, повідомлення М. Білозерського має під собою реальний ґрунт і архіву не існує. Загалом журнал «Основа» мав важ- ливе значення для подальшого розвитку етнографічної науки, оскільки чи не впер- ше на його сторінках почали з’являтися етнографічні та літературні праці, основною думкою яких було вивчення повсякденного народного життя українців, матеріальної та духовної культури народу. Крім того, варто наголосити, що чи не вперше проблеми ви- вчення традиційної культури українців роз- глядали на сторінках столичного журналу, а не в місцевій пресі. Це зумовило збільшення інтересу української інтелігенції до власної культури. 129129 Трибуна молодого дослідникаТрибуна молодого дослідника 1 Бернштейн М. Журнал «Основа» і український літературний процес кінця 50–60-х років ХІХ ст. – К., 1959. – С. 18. 2 Белозерский В. Программа // Основа. Южно- русский литературно-ученый вестник. – 1861. – Сент. – С. 2. 3 Там само. 4 Барвинок А. С Волыни // Основа. – 1861. – Янв. – С. 282–292. 5 Ніс С. Хуртовина // Основа. – 1861. – Май. – С. 66–74. 6 Номис М. Різдвяні святки // Основа. – 1861. – Янв. – С. 267–281; Май. – С. 49–72; Июнь. – С. 21–38. 7 Левченко М. Места жительства и местные на- звания русинов в настоящее время // Основа. – 1861. – Янв. – С. 263–266. 8 Там само. – С. 264. 9 Костомаров Н. Две русские народности // Осно- ва. – 1861. – Март. – С. 33–80. 10 Там само. – С. 77, 78. 11 Чубинский П. По поводу лесохозяйства и лесо- крадства // Основа. – 1862. – Июнь. – С. 68–70. 12 Там само. – С. 69. 13 Чубинский П. Погуковщина // Основа. – 1861. – Авг. – С. 102. 14 Свидницький А. Великдень у подолян // Основа. – 1861. – Окт. – С. 43–64; Нояб.–дек. – С. 26–71. 15 Свидницький А. Великдень у подолян // Осно- ва. – 1861. – Окт. – С. 43. 16 Там само. – С. 44. 17 Там само. – С. 45. 18 Шейковский К. Быт подолян. – К., 1859. – Вып. 1; 1860. – Вып. 2. 19 Свидницький А. Великдень у подолян // Осно- ва. – 1861. – Окт. – С. 46. 20 Там само. – С. 54, 55. 21 Там само. – С. 62, 63. 22 Там само. – С. 47, 48. 23 Там само. – С. 56–58. 24 Там само. – С. 30–39. 25 Там само. – С. 39–54. 26 Свидницький А. Великдень у подолян // Осно- ва. – 1861. – Нояб.–дек. – С. 26–30. 27 Там само. – С. 54, 55. 28 Там само. – С. 55–69. 29 Там само. – С. 69. 30 Чубинский П. Из Борисполя // Основа. – 1861. – Окт. – С. 128–136. 31 Ніс С. Про Конотіп // Основа. – 1861. – Нояб.– дек. – С. 7–15. 32 Там само. – С. 11–15. 33 Там само. – С. 10. 34 Кониский И. Заметки о нашей сельской жизни // Основа. – 1862. – Сент.–окт. – С. 1–11. 35 Там само. – С. 2. 36 Возняк М. З життя чернігівської громади в 1861–1863 рр. (Листи Леоніда Глібова й Степа- на Носа до Ол. Кониського) // Україна. – 1927. – № 6. – С. 121. 37 Ефименко П. Украинская литературная лето- пись // Полтавские губернские ведомости. – 1861. – № 8. – С. 49. 38 Пыпин А. Малорусская этнография за последние двадцать пять лет // Вестник Европы. – 1886. – Т. 1. – С. 300. 39 Недоборовский З. Мои воспоминания // КС. – 1893. – № 2. – С. 195. 40 Наукові архівні фонди рукописів та фонозапи- сів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України – Ф. 3-12, од. зб. 1056, 1 арк. 41 Там само. Важливим напрямом сучасних етноло- гічних студій є вивчення етнографічних груп слов’янських народів, що зберігають самобут- ність своєї матеріальної та духовної культури й усвідомлюють необхідність збереження тради- цій попередніх поколінь. Однією з таких груп є кашуби (від кашуб. Kaszëbi; пол. Kaszubi; нім. Kaschuben), які ще не були об’єктом до- сліджень вітчизняних фахівців-народознавців. Пропонована стаття, метою якої є загальна характеристика кашубів як своєрідного «ост- рівка» етнічного масиву західних слов’ян, по- кликана заповнити цю прогалину. Першим ґрунтовним дослідженням, при- свяченим історії кашубів, була монографія Фредерика Лоренцо (1926) 1, де розгляну- Ольга Сегеда к а Ш У Би: дорога з неБУ т тя In the article folk and ethnographical materials of the «Osnova» magazine are analyzed. The role of this edition in development of the ethnography is defined.

фольклорно-етнографічні матеріали на сторінках журналу «Основа»

Institution

Ähnliche Einträge