Кашуби: дорога з небуття

The author considers the problems relating to investigation of the lifestyle of Kashubs – an ethnographic group of the Slavic nations, which preserves its material and spiritual culture’s originality and realises the necessity of conservation of the traditions.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Сегеда, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Назва видання:	Народна творчість та етнографія
Теми:	Трибуна молодого дослідника
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20378
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Кашуби: дорога з небуття / О. Сегеда // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 4-5. — С. 129-133. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-20378
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-203782011-05-28T12:03:40Z Кашуби: дорога з небуття Сегеда, О. Трибуна молодого дослідника The author considers the problems relating to investigation of the lifestyle of Kashubs – an ethnographic group of the Slavic nations, which preserves its material and spiritual culture’s originality and realises the necessity of conservation of the traditions. 2009 Article Кашуби: дорога з небуття / О. Сегеда // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 4-5. — С. 129-133. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20378 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Трибуна молодого дослідника Трибуна молодого дослідника
spellingShingle	Трибуна молодого дослідника Трибуна молодого дослідника Сегеда, О. Кашуби: дорога з небуття Народна творчість та етнографія
description	The author considers the problems relating to investigation of the lifestyle of Kashubs – an ethnographic group of the Slavic nations, which preserves its material and spiritual culture’s originality and realises the necessity of conservation of the traditions.
format	Article
author	Сегеда, О.
author_facet	Сегеда, О.
author_sort	Сегеда, О.
title	Кашуби: дорога з небуття
title_short	Кашуби: дорога з небуття
title_full	Кашуби: дорога з небуття
title_fullStr	Кашуби: дорога з небуття
title_full_unstemmed	Кашуби: дорога з небуття
title_sort	кашуби: дорога з небуття
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Трибуна молодого дослідника
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20378
citation_txt	Кашуби: дорога з небуття / О. Сегеда // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 4-5. — С. 129-133. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT segedao kašubidorogaznebuttâ
first_indexed	2025-07-02T20:58:55Z
last_indexed	2025-07-02T20:58:55Z
_version_	1836570310618382336
fulltext	129129 Трибуна молодого дослідникаТрибуна молодого дослідника 1 Бернштейн М. Журнал «Основа» і український літературний процес кінця 50–60-х років ХІХ ст. – К., 1959. – С. 18. 2 Белозерский В. Программа // Основа. Южно- русский литературно-ученый вестник. – 1861. – Сент. – С. 2. 3 Там само. 4 Барвинок А. С Волыни // Основа. – 1861. – Янв. – С. 282–292. 5 Ніс С. Хуртовина // Основа. – 1861. – Май. – С. 66–74. 6 Номис М. Різдвяні святки // Основа. – 1861. – Янв. – С. 267–281; Май. – С. 49–72; Июнь. – С. 21–38. 7 Левченко М. Места жительства и местные на- звания русинов в настоящее время // Основа. – 1861. – Янв. – С. 263–266. 8 Там само. – С. 264. 9 Костомаров Н. Две русские народности // Осно- ва. – 1861. – Март. – С. 33–80. 10 Там само. – С. 77, 78. 11 Чубинский П. По поводу лесохозяйства и лесо- крадства // Основа. – 1862. – Июнь. – С. 68–70. 12 Там само. – С. 69. 13 Чубинский П. Погуковщина // Основа. – 1861. – Авг. – С. 102. 14 Свидницький А. Великдень у подолян // Основа. – 1861. – Окт. – С. 43–64; Нояб.–дек. – С. 26–71. 15 Свидницький А. Великдень у подолян // Осно- ва. – 1861. – Окт. – С. 43. 16 Там само. – С. 44. 17 Там само. – С. 45. 18 Шейковский К. Быт подолян. – К., 1859. – Вып. 1; 1860. – Вып. 2. 19 Свидницький А. Великдень у подолян // Осно- ва. – 1861. – Окт. – С. 46. 20 Там само. – С. 54, 55. 21 Там само. – С. 62, 63. 22 Там само. – С. 47, 48. 23 Там само. – С. 56–58. 24 Там само. – С. 30–39. 25 Там само. – С. 39–54. 26 Свидницький А. Великдень у подолян // Осно- ва. – 1861. – Нояб.–дек. – С. 26–30. 27 Там само. – С. 54, 55. 28 Там само. – С. 55–69. 29 Там само. – С. 69. 30 Чубинский П. Из Борисполя // Основа. – 1861. – Окт. – С. 128–136. 31 Ніс С. Про Конотіп // Основа. – 1861. – Нояб.– дек. – С. 7–15. 32 Там само. – С. 11–15. 33 Там само. – С. 10. 34 Кониский И. Заметки о нашей сельской жизни // Основа. – 1862. – Сент.–окт. – С. 1–11. 35 Там само. – С. 2. 36 Возняк М. З життя чернігівської громади в 1861–1863 рр. (Листи Леоніда Глібова й Степа- на Носа до Ол. Кониського) // Україна. – 1927. – № 6. – С. 121. 37 Ефименко П. Украинская литературная лето- пись // Полтавские губернские ведомости. – 1861. – № 8. – С. 49. 38 Пыпин А. Малорусская этнография за последние двадцать пять лет // Вестник Европы. – 1886. – Т. 1. – С. 300. 39 Недоборовский З. Мои воспоминания // КС. – 1893. – № 2. – С. 195. 40 Наукові архівні фонди рукописів та фонозапи- сів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України – Ф. 3-12, од. зб. 1056, 1 арк. 41 Там само. Важливим напрямом сучасних етноло- гічних студій є вивчення етнографічних груп слов’янських народів, що зберігають самобут- ність своєї матеріальної та духовної культури й усвідомлюють необхідність збереження тради- цій попередніх поколінь. Однією з таких груп є кашуби (від кашуб. Kaszëbi; пол. Kaszubi; нім. Kaschuben), які ще не були об’єктом до- сліджень вітчизняних фахівців-народознавців. Пропонована стаття, метою якої є загальна характеристика кашубів як своєрідного «ост- рівка» етнічного масиву західних слов’ян, по- кликана заповнити цю прогалину. Першим ґрунтовним дослідженням, при- свяченим історії кашубів, була монографія Фредерика Лоренцо (1926) 1, де розгляну- Ольга Сегеда к а Ш У Би: дорога з неБУ т тя In the article folk and ethnographical materials of the «Osnova» magazine are analyzed. The role of this edition in development of the ethnography is defined. 130130 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 4-5/2009 то історію кашубів Східного Помор’я IV– ХХ ст. Натомість Олександр Майковський у своїй титанічній праці «Historia Kaszubów» (1938) описує історію кашубів – від найдав- ніших часів до сьогодення, особливу увагу наділяючи ранньому середньовіччю 2. Сво- єрідний сплеск активності у дослідженні даної етнічної групи припадає на другу по- ловину ХХ ст., коли вийшла друком низ- ка статей і двотомна монографія «Historia Pomorza» за редакції відомого польського історика Г. Лябуди, що присвятив свою на- укову діяльність вивченню кашубів і Кашуб. Нещодавно він опублікував одне з найґрун- товніших досліджень з даної проблематики, присвячене ранньому періоду етнічної та по- літичної історії кашубів 3. Походження етноніма «кашуби» досте- менно невідоме. За версією анонімного ав- тора «Великопольської Хроніки» (кінець ХІІІ ст.), він пов’язаний зі звичкою носити довгі й широкі шати, які збирали у складки (від давньослов’янського kasaj huba – шматок, ку- сень складки). Що ж до назви місцевості «Ка- шуби», то середньовічні автори пов’язували її з поняттями «не дуже глибока вода, поросла травою» чи «надводні місця з млинами». Про- те на загал етимологія цих архаїчних назв ще й досі чекає свого пояснення 4. Серед сучасних учених переважає думка про те, що історія кашубів і Кашуб є час- тиною історії поморян і Помор’я Південної Балтії. Вважається, що кашуби є прямими нащадками давньослов’янського плем’я помо- рян, яке заселило межиріччя Одри та Вісли від узбережжя Балтики до р. Варти у Велико- польщі в добу великого переселення народів. З плином часу назва «поморяни» у зв’язку з інтенсивними міграційними процесами в Помор’ї за участі західнослов’янських, гер- манських і балтських племен втратила зна- чення етноніма, набувши значно ширшого звучання – «жителі Помор’я». Починаючи з ХІІІ ст., кашуби як нащадки поморян стали об’єктом польсько-німецького протистояння в Помор’ї, яке не припинялося практично до кінця Другої світової війни. Кашубські зем- лі неодноразово переходили з рук в руки, що стояло на заваді консолідації кашубського етносу і спричинило асиміляцію більшості ка- шубів німцями й поляками. Найдавніші спогади про Кашуби походять з XIII ст. Тоді, у 1238 році, у письмових дже- релах (документі Папи Гжегожа ІХ) цей тер- мін вживається для латинського позначення титулу Богуслава, Кашубського князя (dux Cassubie). Обидві назви: географічна й етніч- на (кашуби як жителі Кашуб) з’являються вперше в документі князя Гданського Помор’я Святополка 1248 року, де він скаржиться пап- ському легату Якубу на свого брата Самбора, що той пішовши зі своїх любушевських земель до «Кашуб», пустошив звідти «за допомогою кашубів» його землі 5. Упродовж ХХ ст. в житті кашубської ет- нічної групи відбувалися величезні зміни в політичній, суспільно-економічній та культур- ній сферах. На його початку кашуби жили у Прусько-німецькій державі, що була ворожо наставлена до них, як, утім, і до всіх поля- ків. Потім у міжвоєнний період їх розділили на три частини – більшість кашубів жила в Другій Речі Посполитій, друга частина – на території вільного міста Гданськ, третя опини- лася на німецьких землях. Чи не найбільших утисків кашуби зазнали під час Другої світо- вої війни, коли німці проводили «деполоніза- цію» Помор’я. Кашубська еліта в ті складні часи була майже повністю винищена, для чого було створено перший концентраційний табір у Польщі Stutthof. Від травня 1942 року кашу- бів примушували вносити свої дані до Списків Німецької Національності (Niemiecka Lista Narodowościowa (DVL) – і, як наслідок, вони мусили потім служити в німецьких військах 6. Саме тому вже після Другої світової війни ба- гато кашубів було насильно вигнано з Польщі самими поляками. Офіційною мовою кашубів є кашубська, яка складається з двох основних діалектів, що їх деякі польські вчені розглядають як діа- лекти польської мови. За даними останнього 131131 Трибуна молодого дослідникаТрибуна молодого дослідника перепису (2002) у побуті нею послуговуєтья приблизно 50 тис. осіб, хоча тією чи іншою мі- рою знає 150 тис 7. Кашубська мова обмежена переважно усним спілкуванням. Одну з перших граматик кашубської мови «Zarěs do gramatikі kasźêbskoslovіnskie mové», що вийшла друком у м. Позна- ні 1879 року, підготував Флоріан Цейнова. Ця праця викликала в середовищі кашубів сплеск національної свідомості і стала по- штовхом для роботи над словниками кашуб- ської мови. Перші з них з’явилися наприкін- ці ХІХ ст. (А. Biskupski. Słownik Kaszubski porуwnawczy. – Warszawa, 1892; St. Ramułt, Słownik języka pomorskiego czyli kaszubskiego. Kraków, 1893) і, крім словникового запасу, містили етнографічні, діалектологічні й гра- матичні дані, що сприяло появі досліджень, присвячених кашубській мові 8. Після проголошення незалежності Польщі серед кашубської інтелігенції простежувалося прагнення стандартизувати кашубську мову. Основною проблемою до другої половини 90-х років була відсутність усталених правил право- пису й орфографічних стандартів. Після бага- тьох років дискусій під час засідання Освітньої комісії кашубсько-поморського об’єднання 13 травня 1996 року вдалося підписати «Протокол погоджень правил правопису кашубської мови» (Protokół uzgodnień dotyczący zasad pisowni języka kaszubskiego) 9. Але до повної стандар- тизації літературної мови ще дуже далеко, і, на думку багатьох фахівців, вона є тільки «in statu nascendi», тобто лише на шляху створення. Сучасні дослідники вважають, що кашуб- ська література взяла старт 1843 року, коли один із найвідоміших письменників-кашубів, Флоріан Цейнова, що творив під псевдонімом Войкасена (Vojkasěn), тобто син Войтеха, опублікував у журналі «Jutrzenka. Przegląd Słowiański» дві етнографічні статті кашуб- ською мовою, написані в художній формі: «Wiléjá Noveho Roku» i «Szczōdráki» 10. У наступному столітті література стала одним із головних факторів у підтриманні «кашубщизни», як польські дослідники на- зивають літературну кашубську мову. У по- воєнний період у цій царині творило майже 100 письменників. Сучасна література пред- ставлена всіма своїми жанрами – від поезії до драми. Щорічно видаються збірки поезії, антології, романи навіть у цифровому форма- ті (тобто записані на СD). Щоб зацікавити майбутніх літераторів, створено конкурси з великим призовим фондом – Літературний конкурс ім. Річарда Стриєвського в Лембор- ку (існує від 80-х років ХХ ст.), Конкурс ім. Ізабелли Троянівської тощо. Силами кашубської інтелігенції було орга- нізовано трансляцію радіо- і телепередач. Ви- даються щотижневики «Грифа» і «Померанія». У деяких містах використовуються двомовні польско-кашубські дорожні вказівники й вивіски. У наші дні, коли процес натурального від- творення знань від батьків до дітей слабне, ін- телігенція докладає багато зусиль, щоб молоде покоління вивчало мову за межами дому. Хоча процес «окашублення» шкіл часто натикається на великий супротив із боку адміністрації, вчи- телів і навіть батьків. Ще однією проблемою залишається відсутність програм, підручників, кваліфікованих учителів, хоча в цьому процесі простежуються позитивні зрушення: органі- зоване післядипломне навчання для вчителів при Гданському університеті, видаються абет- ки кашубської мови. Чи вдасться таким чином зберегти кашубську мову живою, говорити ще рано. Хоча в світі існують позитивні приклади такої освітньої політики, наприклад в Україні, де в багатьох російськомовних родинах діти розмовляють виключно українською, до якої вони звикли за роки навчання в дошкільних закладах та школах. Сучасні польські дослідники докладають чимало зусиль, щоб з’ясувати кількість осіб, які ідентифікують себе з кашубами. Першим спробував «порахувати» кашубів етнограф Марек Лятошек у другій половині 80-х років ХХ ст. З його досліджень випливало, що в той час на Гданському Помор’ї жило приблиз- но 332 тис. кашубів і понад 184 тис. осіб, які назвали себе «напівкашубами» (люди, що не 132132 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 4-5/2009 володіли кашубською мовою, або зі змішаних сімей). 300 тисяч із них розмовляло кашуб- ською мовою. Майже такі самі дані отримав Ян Мордавський під час своїх досліджень у 1997–2004 роках по всіх територіях, що за- селяють кашуби 11. Однак кількість кашубів у працях різних дослідників коливається від 50 до 500 тис. осіб. За даними останнього перепису населен- ня Польщі, який проводили 2002 року, лише 5 тис. 100 осіб на запитання про національ- ність назвали себе кашубами. Деякі дослід- ники пояснюють це тим, що в декларації не можна було вибрати подвійної національнос- ті (більшість кашубів визнають себе поляка- ми за громадянством, а кашубами за етніч- ною приналежністю, тобто вважають себе одночасно і поляками, і кашубами, та саме це дає підстави деяким польським дослід- никам розглядати кашубів як етнічну групу польського народу. З другого боку, існує думка про те, що кашуби є окремою етніч- ною групою). Парадоксом, однак, є те, що 52, 6 тис. осіб задекларували своєю рідною мовою кашубську. Оцінюючи чисельність цієї етнічної гру- пи, треба враховувати також тих кашубів, що живуть по різних закутках світу: їх ма- сова міграція до США, Канади, Німеччини має більш ніж 150-літню історію. Тепер ка- шубські емігранти переживають своєрідний етнічний ренесанс, шукаючи свої родинні та етнічні контакти з рідним краєм. Тому дуже правдивими є слова Хероніма Яроша Дер- довського, який ще 100 років тому написав: «Nigdze ju na swiece nie nalezesz kątka, gdzë be po nos Kaszëbach nie bëła pamiątka» («Ніде у світі не знайдеш закутку, де б після нас, ка- шубів, не залишилося сліду») 12. Незважаючи на довгу насильницьку герма- нізацію чи полонізацію, кашуби змогли зберег- ти свою культуру. Створено організацію, яка піклується збереженням самобутності і тради- цій кашубів – Кашубсько-померанський союз. Кожного року 19 березня, коли в письмових джерелах уперше згадується назва «Кашу- би», на Помор’ї святкують День єднання всіх кашубів. Написано Гімн кашубів. Засновано безліч музеїв та скансенів, роз- міщених переважно в кашубських селах, най- більші з них – Кашубський етнографічний парк (Kaszubski Park Etnograficzny) у с. Вдзи- дзе Кішевське та Музей словінського села (Muzeum Wsi Słowińskiej) у с. Клюки, Кашуб- ський музей (Muzeum Kaszubskie) у Картузах. Відкрито також Музей кашубської кераміки (Muzeum Ceramiki Kaszubskiej) у Хмельні, Музей риболовства (Muzeum Rybołówstwa) і Музей національного гімну в Бендомінє (ав- тор гімну Юзеф Вибіцький походив із відомої кашубської шляхетської родини і народився в самому серці Кашуб – у Сікожині під Вєжи- цон) тощо. Кашубський етнографічний парк – пер- ший у Польщі музей просто неба – було за- сновано подружжям Теодорою та Ізидором Гульговськими 1906 року. Ізидор Гульгов- ський, відомий на той час колекціонер, ціка- вився етнографією кашубів і був автором низ- ки наукових праць на цю тему. Історія музею розпочалася тоді, коли родина Гульговських викупила в місцевого господаря хату ХVІІІ ст. Саме в ній з-під рук колекціонерів відро- дилося дуже популярне колись серед кашубів мистецтво плетіння з кореня сосни, гаптуван- ня, розпис на склі, меблярство з візерунками в народному стилі тощо. У 1932 році пожежа повністю зруйнувала музей, проте вже овдо- віла Ізидора змогла відновити його майже за чотири роки. У 1948 році жінка передала халу- пу з усім начинням, традиційним для жителів кашубських сіл, у власність держави. Згодом на територію скансену, де, згідно із заповітом, поховано його засновників, поетапно перено- сили з різних регіонів різноманітні кашубські споруди. Сьогодні 100-літній музей охоплює 22 гектари землі і налічує понад 45 об’єктів, зокрема сільські хати, двори, школа, кузня, вітряки, костел, господарські споруди тощо, що свідчить про багатство і різнорідність сільського будівництва в ХVII–XX ст. 13 133133 Трибуна молодого дослідникаТрибуна молодого дослідника 1 Lorentz F. Geschichte der Kaschuben. – Berlin, 1926. 2 Majkowski A. Historia Kaszubów. – Gdynia, 1938. 3 Labuda Gerard. Historia Kaszubów w dziejach Pomorza. – Gdańsk, 2006. – T. 1: czasy średniowieczne. 4 Там само. – S. 40. 5 Там само. – S. 39. 6 Obracht-Prondzyński C. Kaszubi dzisiaj: kultura- język-tożsamość. – Gdańsk, 2007. – S. 5. 7 Там само. – S. 9. 8 http://www.kaszuby.org/ 9 Там само. – S. 19 10 http://pl.wikipedia.org/wiki/Literatura_kaszubska - 28k 11 Mordawski J. Statystyka ludności kaszubskiej. Kaszubi u progu XXI wieku. – Gdańsk, 2005. – S. 41–44. 12 Obracht-Prondzyński C. Kaszubi dzisiaj: kultura- język-tożsamość. – Gdańsk, 2007. – S. 11. 13 muzeum@muzeum-wdzydze.gda.pl Особливо пишається кашубська інтеліген- ція Музеєм кашубсько-поморського письмен- ництва й музики в м. Вейхерово, відкритого в 1968 році завдяки майже 40-літнім зусиллям ініціативної групи. В архівах музею зберігаєть- ся творча спадщина відомих кашубських і по- морських письменників, музикантів, політичних діячів тощо. Зокрема, там зберігається архів одного з найвизначніших творців кашубської літератури Олександра Майковського, який передала до ще неіснуючого музею його сестра Франчішка. Більшість матеріалів походить із Кашубсько-Поморського музею м. Сопот, за- критого в роки Першої світової війни. У музеї є величезна бібліотека, де зберігаються старо- друки, збір регіональної преси, картографічні матеріали. Щороку в його стінах видаються на- укові збірки, проводяться наукові конференції, а також організовуються вистави. Після падіння комуністичного режиму в Польщі спостерігається поглиблення інтересу до історії, етнографії та етнічної самосвідо- мості кашубів. Ця проблематика є об’єктом дослідження Інституту історії Помор’я Поль- ської академії наук у м. Познань і Кашуб- ського інституту в м. Гданськ, створеного в 1996 році. Інститут займається досліджен- ням кашубського суспільства, його минулим і сучасним, економічними, суспільними та екологічними проблемами. Завдання Інсти- туту – інтеграція розпорошеного по всій те- риторії Польщі кашубсько-поморського нау- кового осередку, встановлення міжнародних контактів задля поглиблення зацікавленості іноземних дослідників у вивченні даної про- блематики. На початку ХХІ ст. історія дає кашубам шанс повернутись із небуття. The author considers the problems relating to investigation of the lifestyle of Kashubs – an ethnographic group of the Slavic nations, which preserves its material and spiritual culture’s originality and realises the necessity of conservation of the traditions.

Кашуби: дорога з небуття

Репозитарії

Схожі ресурси