Нам би такі умови! Довідник про руснаків Сербії
Рецензія на довідник: Руснаци у Сербії. Інформатор. Видавателє: Национални совит рускей националней меншини, Завод за културу войводянских Руснацох, Видавництво «Руске слово». – Одвичателна редакторка Єлена Перкович. – Руски Керестур, 2009. – 144 стор. Публікація розміщена й у інтернеті: www.rusin.r...
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Series: | Народна творчість та етнографія |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20379 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Нам би такі умови! Довідник про руснаків Сербії / М. Мушинка // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 4-5. — С. 134-136. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20379 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-203792011-05-28T12:03:45Z Нам би такі умови! Довідник про руснаків Сербії Мушинка, М. Рецензії Рецензія на довідник: Руснаци у Сербії. Інформатор. Видавателє: Национални совит рускей националней меншини, Завод за културу войводянских Руснацох, Видавництво «Руске слово». – Одвичателна редакторка Єлена Перкович. – Руски Керестур, 2009. – 144 стор. Публікація розміщена й у інтернеті: www.rusin.rs. Етнонім «руснак» у Сербії (на відміну від Словаччини) не має пейоративного характеру. Цей етнонім вживається паралельно з етнонімом «русин», рідше – «русин-українець». 2009 Article Нам би такі умови! Довідник про руснаків Сербії / М. Мушинка // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 4-5. — С. 134-136. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20379 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Мушинка, М. Нам би такі умови! Довідник про руснаків Сербії Народна творчість та етнографія |
| description |
Рецензія на довідник: Руснаци у Сербії. Інформатор. Видавателє: Национални совит рускей националней меншини, Завод за културу войводянских Руснацох, Видавництво «Руске слово». – Одвичателна редакторка Єлена Перкович. – Руски Керестур, 2009. – 144 стор. Публікація розміщена й у інтернеті: www.rusin.rs. Етнонім «руснак» у Сербії (на відміну від Словаччини) не має пейоративного характеру. Цей етнонім вживається паралельно з етнонімом «русин», рідше – «русин-українець». |
| format |
Article |
| author |
Мушинка, М. |
| author_facet |
Мушинка, М. |
| author_sort |
Мушинка, М. |
| title |
Нам би такі умови! Довідник про руснаків Сербії |
| title_short |
Нам би такі умови! Довідник про руснаків Сербії |
| title_full |
Нам би такі умови! Довідник про руснаків Сербії |
| title_fullStr |
Нам би такі умови! Довідник про руснаків Сербії |
| title_full_unstemmed |
Нам би такі умови! Довідник про руснаків Сербії |
| title_sort |
нам би такі умови! довідник про руснаків сербії |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20379 |
| citation_txt |
Нам би такі умови! Довідник про руснаків Сербії / М. Мушинка // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 4-5. — С. 134-136. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнографія |
| work_keys_str_mv |
AT mušinkam nambitakíumovidovídnikprorusnakívserbíí |
| first_indexed |
2025-07-02T20:58:57Z |
| last_indexed |
2025-07-02T20:58:57Z |
| _version_ |
1836570312847654912 |
| fulltext |
134134
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 4-5/2009
Довідник «Руснаки у Сербії» – прекрасно
оформлена малоформатна книжка зі 182 ілю-
страціями, переважно кольоровими (129 фото-
графій і 53 репродукції видань та інших доку-
ментів), надрукована на крейдяному папері.
Вона містить вичерпні відомості про всі уста-
нови та організації руснаків (русинів) Сербії –
паралельно руською та англійською мовами.
Довідник не охоплює установи та організації
українців, які в Сербії становлять окрему на-
ціональну меншину і також підтримуються
державою. Зміст інформаційного довідника
розподілено на шість розділів: «Історія», «На-
ціональні символи», «Шкільництво», «Куль-
тура», «Медії», «Релігія».
На початку книжки вміщено адміністра-
тивну карту Сербії із зазначенням усіх пунктів
сучасного поселення руснаків. Таких пунктів у
Сербії десять. Найбільші з них: Руський Ке-
рестур, Коцур та Новий Сад.
З історичної довідки дізнаємося, що пер-
шим офіційним документом про руснаків Сербії
є контракт про переселення 200 руських греко-
католицьких сімей із території нинішньої схід-
ної Словаччини (Горниці) на «пустелю» Вели-
кий Керестур у регіоні Бачка (Войводина) від
17 січня 1751 року. В тому самому році в Керес-
турі було засновано й греко-католицьку парохію,
а через два роки (1753) – побудовано школу.
До перших переселенців поступово при-
єднувалися русини греко-католики. Оскільки
село було заселене виключно русинами, його
було переіменовано на Руський Керестур.
У 1763 році було засноване друге руське село в
Бачці – Коцур зі своєю парохією, а в наступні
роки – інші села (валали). Майже в кожному
селі новоприбулі поселенці будували церкву та
школу. Священиків та учителів направляли з
Мукачівської єпархії, до складу якої входила
й Пряшівщина.
Згідно з останнім переписом населення, 2004
року в Сербії жило 15 905 русинів, з них 6000 –
у Руському Керестурі, а 3000 – у Коцурі.
Ця невеличка група, яка від 1923 року має
кодифіковану бачвано-руську літературну
мову (близьку до східнословацького шарисько-
земплинського діалекту), виявляє неймовірно
високу вітальність і національну активність у
культурно-освітній сфері. Слід зазначити, що
руснаки Сербії своєю материнською країною
(«матічна держава») вважають Україну, тому
в них немає антиукраїнського синдрому (на
відміну від лідерів політичного русинізму в
Словаччині та Закарпатській Україні).
Найвищим координаційним органом рус-
наків Сербії є Національна рада руської націо-
нальної меншини (голова Славко Орос), що
складається із сімнадцяти членів, має секре-
таріат із шести членів, п’ять фахових відділів
(у кожному працює від трьох до тринадцяти
людей) і десять «підручних канцелярій» у кож-
ному пункті, де живуть руснаки. У довіднику
наведено імена всіх членів ради, секретаріа-
ту, завідуючих фахових відділів та підручних
канцелярій із їхніми адресами, контактними
телефонами та електронною поштою (усього
79 імен). Ця організація є аналогією колишньої
Української народної ради Пряшівщини.
Із розділу про освіту довідуємося, що
дошкільне виховання руською мовою в
Руському Керестурі існує без перерви від
1902 року, в Коцурі – від 1905 року, в інших
місцевостях – від міжвоєнного періоду.
Дитсадки готують дітей до руських основних
шкіл. Повноорганізовані основні школи (1–8
класи) з руською мовою навчання існують у
Микола Мушинка
н а м Би та к і У мови!
дові дник про рУсн а к ів серБії *
Руснаци у Сербії. Інформатор / Одвичателна редакторка Єлена Перкович. –
Руски Керестур, 2009. – 144 стор.
135135
РецензіїРецензії
трьох місцевостях (Руський Керестур, Коцур
та Вербас). Дві школи двомовні (сербська
та руська) з окремими відділами для кожної
національності. У шістнадцяти сербських
школах руську мову викладають як окремий
факультативний предмет. Отже, у Сербії майже
кожна руська дитина від дитсадку виховується
рідною мовою в руському національному дусі.
У Руському Керестурі існує єдина в
світі гімназія з руською мовою викладання
(із гуртожитком). Вона носить ім’я Петра
Кузьм’яка – уродженця села Страняни
Старолюбовнянського округу, який 46 років
(1854–1900) учителював у Руському
Керестурі. Від 1972 року при філософському
факультеті в Новому Саді існує лекторат, а від
1981 року – кафедра руської мови і літератури,
випускником якої на сьогодні є 32 кваліфіковані
учителі руської мови та літератури.
Підручники й методичну літературу для
всіх типів шкіл друкує державне видавництво.
У довіднику є адреси, телефони та e-mail всіх шкіл.
Майже половину довідника займає
інформація про культурні інституції та
установи. Координаційний характер має Завод
за культуру войводянських руснаків у Новому
Саді (директор М. Кевежді). З інших руських
культурно-освітніх інституцій в довіднику
наведено: Руський народний театр «Петр
Ризнич Дядя», Дім культури в Руському
Керестурі (має шість працівників, оплачуваних
із державного бюджету), Товариство (дружтво)
руського язика і культури, Товариства руснаків
у Сримській Митровиці та Суботиці, Етноклуб
«Збережене від забуття» в Коцурі, культурно-
просвітні товариства: «ДОК» у Коцурі,
«Дюра Киш» у Шиді, «Карпати» у Вербасі,
культурно-мистецькі товариства: «Жатва» в
Коцурі, «Петро Кузьм’як» в Новому Орехові,
«Тарас Шевченко» в Дюрдьові та «Матка» в
Новому Саді, Неурядова організація молодих
руснаків, «Руска матка» в Руському Керестурі
(з місцевими відділами у Вербасі, Коцурі, Кулі
та Новому Саді), Руські культурно-просвітні
товариства в Новому Саді та Кулі, Союз
русинів-українців Сербії.
Кожна з вищеназваних установ і організацій
має своє приміщення з телефоном, електронною
поштою тощо.
Крім того, у довіднику подано інформацію
про регулярні руські щорічні фестивалі, огля-
ди, конференції, семінари, художні пленери,
книжкові ярмарки тощо (усього 32). Усе це
фінансується в основному державою.
Велику підтримку надає уряд Сербії русь-
ким засобам масової інформації, в яких на сьо-
годні зайнято понад 80 державою оплачува-
них журналістів. У довіднику перераховано всі
руські газети, журнали, радіо та телередакції,
а також інтернетні сторінки. Наведено точ-
ні адреси, телефони, е-mail та імена головних
редакторів кожної редакції. Основною газетою
є тижневик «Руске слово», що його видає
однойменне видавництво. Газета виходить на
16 сторінках тиражем 2400 примірників. У її
редакції зайнято 16 працівників. Видавництво
«Руске слово» видає ще літературний
часопис «Шветлосц» – кожний номер на
160 сторінках (тираж 400 прим.), дитячий
журнал «Заградка» на 24 сторінках (шість
разів на рік, тираж 1200 прим.), культурно-
політичний двомісячник для молоді «МАК» на
24 сторінках (400 прим.), «Руски християнки
календар» (1300 прим.). Раз на рік виходить
«Голос Союзу Русинів-Українців Сербії» на
60 сторінках (350 прим.), науковий збірник
«Studia Ruthenica» на 200 сторінках (400
прим.) та сільський квартальник «Ерато над
Коцуром» на 40 сторінках (300 прим.).
Друкованим органом «Руської матки» є
квартальник «Руснак» на 16 сторінках. Греко-
католицька парохія в Руському Керестурі
видає свій 28-сторінковий щомісячник
«Дзвони» (900 прим.). Ця парохія має і своє
видавництво.
Радіо «Новий Сад» віщує руською мовою
щодня по шість із половиною годин, а його
руська редакція нараховує 17 постійних
працівників. Руська редакція «Телевізії
“Новий Сад”» має 13 працівників, які готують
щоденні програми – 262 хвилини на тиждень.
136136
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 4-5/2009
Працівників радіо та телебачення повністю
оплачує держава.
Крім того існують щоденні або тижневі
радіо- та телепередачі руською мовою із
приватних студій в Кулі, Вербасі, Шиді та
Реґії.
Від 2001 року в інтернеті існує спеціальна
сторінка website:rusnak info, а від 2006 року –
щоденні вісті – www.ruthenpres.info.
Важливу роль у справі збереження
національної свідомості серед руснаків
Сербії відіграє Греко-католицька церква
з Апостольським екзархатом для греко-
католиків Сербії та Чорногорії (апостольський
екзарх Монс. Дюра Джуджар). У Сербії
йому підпорядковані сімнадцять парохій і три
монастирі, загалом 22 тис. віруючих. Церкву
частково фінансує держава.
Словацькі політики та засоби масової
інформації часто стверджують, що русини та
українці Словаччини мають «надстандартні»
умови для своєї культурно-національної
діяльності.
Довідник «Руснаки у Сербії» є яскравим
свідченням того, що нам далеко навіть до най-
нижчого «стандарту». Невеличка група русна-
ків Сербії – переселенців із нинішньої східної
Словаччини, сьогодні має там набагато кращі
умови для розвитку своєї національної культу-
ри, ніж уся русинсько-українська національна
меншина у Словаччині. Порівняймо:
- руснаки Сербії мають десятки власних
будинків, оплачуваних з державного бюджету,
русини-українці Словаччини не мають жодно-
го, усі їхні організації працюють у найманих
будинках;
- руснаки в Сербії видають утричі більше
книжок і часописів (за кількістю тиражних
сторінок), мають у чотири рази більше годин
радіопередач і в 34 рази більше хвилин теле-
передач, ніж русини-українці Словаччини;
- Сербія оплачує з державного бюджету понад
80 журналістів руських засобів масової інформа-
ції, Словаччина – чотирьох редакторів радіо та
одного телередактора. Редактори русинських
та українських газет і журналів у Словаччині
працюють на громадських засадах, тобто одер-
жують невеличкі зарплати від держави лише на
основі ухвалених щорічних проектів;
- руськомовні школи в Сербії охоплюють
у чотири рази більше учнів, ніж русинські та
українські школи у Словаччині взяті разом;
– кількість руських організацій у Сербії
набагато перевищує кількість русинських та
українських організацій у Словаччині;
- Греко-католицька церква в Сербії в обрядах
суворо зберігає церковнослов’янську мову, а всі
свої публікації видає руською або українською
мовами, тоді як Греко-католицька церква в Сло-
ваччині швидкими темпами словакізує і цер-
ковні обряди, і населення, а русинською мовою
вона видає лише щомісячник друзів Василіанів
«Благовісник» і той – латинським шрифтом.
Не дивно, що за таких умов національна
свідомість русинів-українців Словаччини є
надзвичайно низькою. Ми можемо лише поза-
здрити вітальності наших земляків – руснаків
Сербії та моральній і фінансовій допомозі, яку
вони одержують від своєї держави.
А варто було б і нам видати подібний довід-
ник. Для порівняння.
Якщо в Словаччині й надалі будуть існува-
ти такі «надстандартні» умови для культурно-
національного життя русинів і українців, то не
далекий той час, коли ця національна меншина
зазнає повної асиміляції та перестане існувати.
А це буде шкода не лише для Словаччини, але
й для всього людства.
* Руснаци у Сербії. Інформатор. Видавателє: Национални совит рускей националней меншини, Завод за културу
войводянских Руснацох, Видавництво «Руске слово». – Одвичателна редакторка Єлена Перкович. – Руски Керестур, 2009. –
144 стор. Публікація розміщена й у інтернеті: www.rusin.rs. Етнонім «руснак» у Сербії (на відміну від Словаччини) не має
пейоративного характеру. Цей етнонім вживається паралельно з етнонімом «русин», рідше – «русин-українець».
|