Білоруська етнологія в XXI столітті: проблеми і перспективи
In 1990s the Institute of Art Criticism, Ethnography and Folklore of K. Krapivy of NАS of Belarus began researches in ethnology area. The beginning of the ХХІ century has put a number of the important problems, which had not just a theoretical, but also an applied value. Among the major problems – d...
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Народна творчість та етнографія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20385 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Білоруська етнологія в XXI столітті: проблеми і перспективи / О. Гурко // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 6. — С. 14-19. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20385 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-203852011-05-28T12:03:32Z Білоруська етнологія в XXI столітті: проблеми і перспективи Гурко, О. Історіографія проблеми етногенезу народу In 1990s the Institute of Art Criticism, Ethnography and Folklore of K. Krapivy of NАS of Belarus began researches in ethnology area. The beginning of the ХХІ century has put a number of the important problems, which had not just a theoretical, but also an applied value. Among the major problems – definition of a role and value of ethnic traditions in development of modern Belarus culture; revealing of ethnocultural features of the Belarus regions and popularization of an ethnocultural legacy for tourist activity; monitoring ethnic and religions processes; learning of mechanisms of ethnic adaptation of migrants in Belarus; creating of the system of modern ethnologic terminology, and a number of other problems which are studied at the present stage. Ethnology has passed in Belarus a stage of the formation, and now it is possible to talk about the beginning of a stage of its development. У артыкуле даецца агляд даследаванняў у галіне беларускай этналогіі ў пачатку ХХІ стагоддзя. Аналізуюцца навуковыя праблемы, якія даследуюцца сучаснымі беларускімі этнолагаміі – вызначэнне ролі этнічных традыцый у развіцці сучаснай беларускай культуры; выяўленне этнакультурных асаблівасцей беларускіх рэгіёнаў і папулярызацыя энакультурнай спадчыны для турыстычнай дзейнасці; маніторынг этнаканфесіянальных працэсаў; выяўленне механізмаў этнічнай адаптацыі мігрантаў у Беларусі; складанне зводу сучаснай этналагічнай тэрміналогіі і шэраг іншых праблем. 2009 Білоруська етнологія в XXI столітті: проблеми і перспективи / О. Гурко // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 6. — С. 14-19. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20385 uk Народна творчість та етнографія Article Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історіографія проблеми етногенезу народу Історіографія проблеми етногенезу народу |
| spellingShingle |
Історіографія проблеми етногенезу народу Історіографія проблеми етногенезу народу Гурко, О. Білоруська етнологія в XXI столітті: проблеми і перспективи Народна творчість та етнографія |
| description |
In 1990s the Institute of Art Criticism, Ethnography and Folklore of K. Krapivy of NАS of Belarus began researches in ethnology area. The beginning of the ХХІ century has put a number of the important problems, which had not just a theoretical, but also an applied value. Among the major problems – definition of a role and value of ethnic traditions in development of modern Belarus culture; revealing of ethnocultural features of the Belarus regions and popularization of an ethnocultural legacy for tourist activity; monitoring ethnic and religions processes; learning of mechanisms of ethnic adaptation of migrants in Belarus; creating of the system of modern ethnologic terminology, and a number of other problems which are studied at the present stage. Ethnology has passed in Belarus a stage of the formation, and now it is possible to talk about the beginning of a stage of its development. |
| author |
Гурко, О. |
| author_facet |
Гурко, О. |
| author_sort |
Гурко, О. |
| title |
Білоруська етнологія в XXI столітті: проблеми і перспективи |
| title_short |
Білоруська етнологія в XXI столітті: проблеми і перспективи |
| title_full |
Білоруська етнологія в XXI столітті: проблеми і перспективи |
| title_fullStr |
Білоруська етнологія в XXI столітті: проблеми і перспективи |
| title_full_unstemmed |
Білоруська етнологія в XXI столітті: проблеми і перспективи |
| title_sort |
білоруська етнологія в xxi столітті: проблеми і перспективи |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Історіографія проблеми етногенезу народу |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20385 |
| citation_txt |
Білоруська етнологія в XXI столітті: проблеми і перспективи / О. Гурко // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 6. — С. 14-19. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнографія |
| work_keys_str_mv |
AT gurkoo bílorusʹkaetnologíâvxxistolíttíproblemiíperspektivi |
| first_indexed |
2025-07-02T20:59:11Z |
| last_indexed |
2025-07-02T20:59:11Z |
| _version_ |
1836570328096047104 |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
14
Етнологія (грец. ἔθνος, народ + логос: учення, наука) –
наука, яка вивчає народи світу. Як наукова дисципліна
вона виникла наприкінці XVIII ст. У початковий період у
ході етнологічних досліджень розроблялися механізми
управління народами, які населяли колонії європейських
держав, що зумовило необхідність існування цієї науки.
У ХХ ст. етнологи проводили аналіз матеріалів, зібраних
раніше, виконували порівняння і протиставлення різних
культур, систематизацію відомостей, розробляли методо-
логію досліджень. У СРСР дослідженням народів займалася
наука етнографія, яка була обмежена описуванням окре-
мих етносів через прямий контакт із їхньою культурою.
Етнологічі дослідження в радянський період майже не про-
водили, оскільки розуміння прогресу в суспільстві було
пов’язано більше із соціальними та політичними процеса-
ми, ніж з етнічними.
Етнічні проблеми повною мірою виявилися в період
розпаду СРСР: зростання етнонаціоналізму та міжетніч-
ні конфлікти йшли поряд зі створенням нових держав.
Необхідність контролю за цими процесами стала при-
чиною їх етнологічного дослідження та моніторингу.
Дані численних польових етнографічних досліджень
ХХ ст., накопичені в Інституті мистецтвознавства, етно-
графії та фольклору імені Кіндрата Кропиви, дозволя-
ють скласти уявлення про особливості етнічного середо-
вища, демографічних, конфесійних, мовних і соціаль-
них процесів, етнічної самосвідомості міського та сіль-
ського населення Білорусі. У 1990-х роках в Інституті
мистецтвознавства, етнографії та фольклору
ім. К. Кропиви розпочалися дослідження в галузі етно-
логії. Керівництво етнологічними дослідженнями в
Білорусі започаткував член-кореспондент НАН Білорусі
В. К. Бондарчик, продовжили член-кореспондент НАН
Білорусі М. Ф. Пилипенко і член-кореспондент НАН
Білорусі О. І. Локотко.
Початок XXI ст. поставив перед білоруськими етно-
логами низку важливих проблем, які мають не тільки
теоретичне, а й прикладне значення. Серед найважли-
віших проблем – визначення ролі етнічних традицій у
розвитку сучасної білоруської культури; виявлення
етнокультурних особливостей білоруських регіонів і
популяризація етнокультурної спадщини для туристич-
ної діяльності; моніторинг етноконфесійних процесів;
виявлення механізмів етнічної адаптації мігрантів у
Білорусі; укладання сучасної етнологічної термінології
та ряд інших проблем, що вивчають білоруські етноло-
ги на сучасному етапі.
Одним із перших етнологічних досліджень, розпо-
чатих у 1990-х роках, була робота, присвячена створен-
ню атласу «Народы Беларусі» (науковий керівник член-
кореспондент НАН Білорусі В. К. Бондарчик). Було про-
ведено значну роботу, в основі якої лежав аналіз і сис-
тематизація даних перепису населення Білорусі більш
ніж за 100 років (1897–1999). Було зібрано і системати-
зовано етноконфесійні відомості про населення
Білорусі. Дане дослідження було продовжено в 2000-х
роках під керівництвом члена-кореспондента НАН
Білорусі М. Ф. Пилипенка. За даними перепису насе-
лення 1999 року в Білорусі 81 % жителів відносили себе
до білорусів, а решта 19 % представляли понад 140
етносів, найбільші з яких – росіяни (1142 тис., 11 %),
поляки (395,7 тис., 3,9 %), українці (237 014, 2,4 %),
євреї (0,3 %), татари (понад 10 тис.), вірмени (понад 10
тис.), цигани (близько 10 тис.), литовці (понад 6 тис.),
азербайджанці (понад 6 тис.), німці (понад 4 тис.),
молдавани (понад 4 тис.), грузини (близько 3 тис.).
Спираючись на ці дані, етнологи ІМЕФ ім. К. Кропиви,
спільно з апаратом Уповноваженого у справах релігій і
національностей Ради Міністрів Республіки Білорусь у
2008 році підготували науково-популярне видання про
Олександра Гурко
білоруська етнологія в ххі столітті: проблеми і
перспективи
In 1990s the Institute of Art Criticism, Ethnography and Folklore of K. Krapivy of NАS of Belarus began researches in
ethnology area. The beginning of the ХХІ century has put a number of the important problems, which had not just a theoretical,
but also an applied value. Among the major problems – definition of a role and value of ethnic traditions in development of
modern Belarus culture; revealing of ethnocultural features of the Belarus regions and popularization of an ethnocultural legacy
for tourist activity; monitoring ethnic and religions processes; learning of mechanisms of ethnic adaptation of migrants in
Belarus; creating of the system of modern ethnologic terminology, and a number of other problems which are studied at the
present stage. Ethnology has passed in Belarus a stage of the formation, and now it is possible to talk about the beginning of a
stage of its development.
У артыкуле даецца агляд даследаванняў у галіне беларускай этналогіі ў пачатку ХХІ стагоддзя. Аналізуюцца навуковыя
праблемы, якія даследуюцца сучаснымі беларускімі этнолагаміі – вызначэнне ролі этнічных традыцый у развіцці сучас-
най беларускай культуры; выяўленне этнакультурных асаблівасцей беларускіх рэгіёнаў і папулярызацыя энакультурнай
спадчыны для турыстычнай дзейнасці; маніторынг этнаканфесіянальных працэсаў; выяўленне механізмаў этнічнай
адаптацыі мігрантаў у Беларусі; складанне зводу сучаснай этналагічнай тэрміналогіі і шэраг іншых праблем.
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
15Олександра Гурко. Білоруська етнологія в ХХІ столітті: проблеми і перспективи
етнічні спільноти, які проживають у Білорусі, їхні етно-
культурні характеристики, внесок у розвиток культури
білоруського народу. Мета цього видання – не тільки
популяризувати наукові знання про етнокультурні про-
цеси, які відбуваються в нашій країні, а й сприяти фор-
муванню толерантності, громадянської свідомості
жителів Білорусі.
За результатами перепису 2009 року заплановано
підготувати атлас «Этнічныя супольнасці Беларусі», в
якому буде вміщено огляд динаміки етнічних і конфе-
сійних процесів за минулі 30 років. Колективна робо-
та білоруських етнологів повинна дати уявлення про
всі етнічні групи, які проживають у Білорусі, динаміку
їх розселення на білоруських землях, демографію,
особливості матеріальної (житло, одяг, традиції хар-
чування, господарські заняття), соціальної (сімейні
відносини, громадські традиції) і духовної (свята,
вірування) культури. Ця інформація є виключно важ-
ливою для з’ясування вектора розвитку етноконфесій-
ної структури Білорусі, закономірностей, що наміти-
лися в період масштабних суспільних і політичних
трансформацій.
У світлі процесів глобалізації, які відбуваються нині,
та пов’язаному з ними нівелюванням етнічних особли-
востей окремих народів, поширенням сурогатної поп-
культури, виключно важливою в XXI ст. стала пробле-
ма збереження і розвитку самобутньої білоруської
культури. Ґрунтовні роботи, присвячені дослідженню
білоруського народу, було розроблено етнологами
наприкінці ХХ ст. У 1999 році В. К. Бондарчик опублі-
кував узагальнювальну роботу, присвячену 200-річній
історіографічній спадщині білоруської етнології.
У 2001 році етнологи Пилипенко М. Ф., Чаквін І. В.,
Касперович Г. І. завершили дослідження з проблеми
походження та етнічної історії білоруського народу,
опубліковане в книзі «Беларусы. Т. 4. Вытокі і этнічнае
развіццё». У цій роботі зазначено суттєві закономір-
ності, пов’язані з отриманням білорусами державності
на початку 1990-х років. Так, зазначено формування
нових форм етнічної ідентичності: відбулося активне
поширення політоніма «білоруси», коли не лише етніч-
ні білоруси, а й представники інших етносів, які є
громадянами білоруської держави, стали відносити
себе до білорусів.
Подальші дослідження етнокультурного розвитку
білоруського народу на початку XXI ст. були значною
мірою зумовлені інноваційними завданнями включен-
ня етнічних традицій у розвиток сучасної білоруської
культури. Необхідність збереження культурної спадщи-
ни, а також включення її у сферу туристичної діяльнос-
ті стала суттєвим фактором для досліджень О. І. Локотко,
який опублікував наступні роботи: у 2002 році –
«Историко-культурные регионы Беларуси»; у 2005
році – «Топография природноценных территорий и
историко-культурного ландшафта Белорусского госу-
дарственного музея народной архитектуры и быта»; у
2006 році – «Историко-культурные ландшафты
Беларуси». На основі проведених досліджень у 2007–
2008 роках колективом авторів під керівництвом
О. І. Локотко разом із Міністерством спорту і туризму
Республіки Білорусь було розроблено маршрути і реко-
мендації з організації туризму на території Білорусі.
Починаючи з 2004 року, науковий колектив під
керівництвом О. І. Локотко проводить спільну роботу з
Національним Банком Республіки Білорусь із випуску
пам’ятних монет, які популяризують білоруські етнічні
сюжети та символіку. Було розроблено серії монет
«Святы і абрады беларусаў», «Сямейныя традыцыі сла-
вян», підготовлено серію «Промыслы і рамёствы
беларусаў». У 2009 році вийшла остання, восьма моне-
та, присвячена Спасу – дню освячення фруктів та зерна
нового врожаю.
Необхідністю розвитку білоруського суспільства на
сучасному етапі було продиктовано дослідження сімей-
них та громадських традицій білорусів. У 2001 році
етнологи Г. М. Курилович, Л. В. Ракова, Т. І. Кухаронок
опублікували узагальнювальну роботу «Беларусы. Т. 5.
Сям’я», де подано системний огляд білоруських етніч-
них традицій в організації та функціонуванні сім’ї.
У 2002 році етнологи ІМЕФ ім. К. Кропиви Є. В. Гурко,
І. В. Чаквін, Г. І. Касперович, Т. І. Кухаронок,
В. М. Белявіна, Л. В. Ракова, В. Ф. Батяєв опублікували
ґрунтовну фундаментальну працю «Беларусы. Т. 6.
Грамадскія традыцыі», у якій розглянуто традиції дер-
жавних, професійних, календарних і християнських
свят, громадські форми використання вільного часу,
форми самоврядування, звичаєве право і судову систе-
му, громадські об’єднання.
Дослідження сімейних традицій білорусів, які про-
водили етнологи ІМЕФ ім. К. Кропиви в 2000-х роках,
стали основою для реалізації Президентської програми
«Дзеці Беларусі». Тепер у ході реалізації цієї програми
виконуються етнологічні роботи на здобуття ступеня
доктора історичних наук «Эвалюцыя традыцый сямей-
нага выхавання беларусаў ХІХ–ХХ стст.» (Л. В. Ракова),
«Развіццё гарадской сям’і беларусаў у ХХ – пач. ХХІ стст.»
(І. І. Калачова).
Усі ці дослідження стали основою для здійснення окре-
мого, по своїй суті інноваційного проекту наукових дослі-
джень «Традыцыі народнай культуры ў адраджэнні сяла»
(науковий керівник О. В. Гурко (Верещагіної)). Даний
проект було затверджено до виконання Президією НАН
Білорусі в 2006 році з метою виявлення позитивного
народного досвіду, важливого для культурного розвитку
білоруського села і для підтримки реалізації Державної
програми відродження та розвитку села на 2005–2010
роки. Етнологами і фольклористами було проведено
дослідження духовної, сімейної, соціальної культури сіль-
ського населення, житлово-господарського середовища,
традицій харчування, вірувань. Було вивчено позитив-
ний досвід свят та обрядів тваринницького і землероб-
ського циклів, які нині відновлюються в ряді господарств
Білорусі. Було проведено дослідження побуту сучасної
сільської родини, визначено позитивні напрямки розви-
тку народної педагогіки, вивчено народні традиції харчу-
вання, традиційні способи консервації продуктів.
Зроблено висновки, що зміни, які відбуваються в сучасно-
му суспільстві, пов’язані з економічною модернізацією та
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
16 Етнос і культура, соціальне життя
соціально-політичними перетвореннями, мають значний
уплив на традиційну і сучасну сільську культуру. Зростання
освітнього і культурного рівня населення в країні, розши-
рення діапазону суспільної та культурної діяльності сіль-
ського населення впливають на саморегуляцію суспіль-
них відносин. Деякі традиційні форми відносин у сіль-
ському середовищі є стабільними і зберігаються трива-
лий час, як, наприклад, традиційні звичаї «толока»,
«сябрина». Інші традиції вимагають підтримки та відро-
дження. Результати досліджень і рекомендації для органів
культури та управління було опубліковано в 2008–2009
роках у циклі статей газети «Беларуская Ніва», що дає
можливість для поширення знань, набутих ученими.
Етнічний досвід білоруського народу є важливим
чинником для розвитку сучасної духовної культури.
Здійснюючи огляд досліджень духовної культури біло-
русів, що проводять білоруські етнологи, варто зазна-
чити вивчення проблеми взаємозв’язку білоруських
духовних традицій і традицій інших слов’янських наро-
дів. В умовах процесу стирання культурних особливос-
тей, що йде поряд із глобалізацією, дуже важливо збе-
регти етнічну ідентичність на рівні усвідомлення не
тільки приналежності до власної культури, а й до куль-
тури, які пов’язує споріднені слов’янські народи.
Збереження цієї ідентичності має стратегічне значен-
ня, оскільки визначає умови існування білорусів та
інших слов’янських народів у майбутньому.
Дослідженням проблеми взаємозв’язку білоруських
духовних традицій і традицій інших слов’янських наро-
дів займаються етнологи Чаквін І. В., Гурко Є. В.,
Кухаронок Т. І. Результати їхніх досліджень було опублі-
ковано в 2007 році в серії «Беларусы. Т. 10. Славянскія
этнакультурныя традыцыі».
Багатотомна історико-етнологічна узагальнювальна
серія «Беларусы», що охоплює всі найважливіші сфери
життєдіяльності та культури білоруського народу в діа-
хронному та тематичному аспектах, є комплексним
дослідженням особливостей культури та побуту біло-
русів i їхнього місця в загальному руслі культурно-
історичного розвитку слов’янських народів від давніх
часів до наших днів. Авторський колектив десятитом-
ної серії «Беларусы» в 2009 році було нагороджено пре-
мією Президента Республіки Білорусь «За духовне від-
родження» – «За активну подвижницьку діяльність у
гуманітарній сфері, спрямовану на розвиток прогре-
сивних художньо-моральних традицій, що сприяють
встановленню духовних цінностей, ідей дружби і бра-
терства між людьми різних національностей і віроспо-
відань». Логічним завершенням серії стало видання в
2009 році колективної монографії «Беларусы. Сучасныя
этнакультурныя працэсы», в якій на основі величезного
польового та фактичного матеріалу здійснено огляд
сучасних етнокультурних процесів, відображено роль
держави в управлінні цими процесами.
Наприкінці ХХ – на початку XXI ст. у Білорусі відбува-
ються процеси відновлення конфесійної структури сус-
пільства. Нині близько 50 % населення республіки є
віруючими. У Білорусі діють релігійні організації 25
конфесій і релігійних напрямів. Співіснування різних
конфесій є продовженням історичної традиції віротер-
пимості, характерної для білоруського населення ще з
середньовічних часів. Міграційні процеси, які стали
причиною залюднення в середньовіччі білоруських
земель компактними групами татар, євреїв, поляків,
росіян, дали білоруському суспільству досвід вирішен-
ня проблем в етноконфесійній сфері. У 1992 році було
прийнято Закон Республіки Білорусь «Про свободу
віросповідань та релігійні організації»; у 2002 році до
нього було внесено зміни і доповнення. Законодавство
проголосило свободу релігійних об’єднань, гарантуючи
всім громадянам однакові права, незалежно від релі-
гійної приналежності. У Законі підкреслено можли-
вість співробітництва держави з конфесіями, які зроби-
ли значний внесок в історичний розвиток і становлен-
ня духовних, культурних та державних традицій біло-
руського народу (православна, католицька, лютеран-
ська, іудейська та мусульманська).
Стрімке зростання релігійності населення республіки
протягом двадцяти років ставить перед дослідниками-
етнологами нові завдання, пов’язані з вивченням таких
проблем, як взаємозв’язок між конфесійною приналеж-
ністю й етнічною ідентичністю, значення релігійних
традицій у трансляції етнічного досвіду, проблеми нових
релігій, релігійна толерантність та ін. Дослідженням
конфесійної історії, етноконфесійної структури суспіль-
ства, релігійних свят і традицій, проблем нових релігій у
2000-х роках займаються етнологи О. В. Гурко
(Верещагіна), О. В. Гурко, І. В. Чаквін, Г. І. Касперович,
В. В. Шейбак, А. А. Марун. Гурко О. В. є автором моно-
графії «Новые религии в Республике Беларусь: генезис,
эволюция, последователи», опублікованої в 2006 році.
У цій роботі на основі конкретних етнологічних матері-
алів, результатів соціологічних досліджень розглядають-
ся закономірності появи і поширення нових релігій у
Республіці Білорусь, уплив віровчення і релігійної прак-
тики послідовників ряду нових релігій на формування
моделей їхньої поведінки.
У 2009 році було опубліковано науково-популярне
видання О. В. Верещагіної (Гурко) «Праздники, обряды
и таинства в жизни христиан Беларуси». У цій роботі
наведено огляд християнських обрядів, свят і таїнств,
які мають відмінності в канонічному трактуванні кож-
ної з трьох основних конфесій (православної, като-
лицької і протестантської), але за тисячоліття існуван-
ня на білоруській землі стали частиною її історії та
культури, а також набули особливостей, пов’язаних із
білоруською народною традицією. Опубліковані робо-
ти, присвячені дослідженню релігійних традицій, міс-
тять також рекомендації органам державного управ-
ління, закладам освіти.
Поліетнічна структура білоруського суспільства є
результатом взаємопроникнення і переплетення куль-
турних елементів білоруського народу та інших етніч-
них груп. Кожна з них має свою історію появи на біло-
руських землях, формування культурних особливостей
за період свого існування і свій характер взаємин з
іншими етнічними групами та білоруським етносом.
Для розуміння сучасних етнокультурних процесів у
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
17Олександра Гурко. Білоруська етнологія в ХХІ столітті: проблеми і перспективи
білоруському суспільстві необхідними є знання проце-
сів становлення та розвитку культури тих етнічних
груп, які вкорінилися на білоруській землі і мають три-
валі зв’язки з білоруською історією та культурою.
Дослідження історії етнічних груп на білоруських зем-
лях і їхніх культурних особливостей (в одязі, житлі,
традиціях харчування, предметах побуту, віруваннях,
сімейних відносинах, фольклорі тощо), взаємовпливів
традиційних елементів культури білорусів і представ-
ників інших етнічних груп, сучасний стан міжетнічних
і міжконфесійних відносин – усі ці проблеми стали
темою фундаментального дослідження співробітників
відділу народознавства ІМЕФ НАН Білорусі в 2006–2010
роках (Гурко Є. В., Касперович Г. І., Чаквін І. В.,
Шарай В. М., Белявіна В. М., Кухаронок Т. І.,
Курилович Г. М., Михайлець М. А., Шейбак В. В.,
Унукович Ю. І.). Воно має назву «Традыцыі народнай
культуры этнічных супольнасцяў Беларусі: гісторыя,
сучасны стан і перспектывы развіцця» (керівник – член-
кореспондент НАНБ М. Ф. Пилипенко). Етнологи вивча-
ють формування та еволюцію традицій матеріальної,
соціальної і духовної культури етнічних спільнот
Білорусі; взаємозв’язок національних культур Білорусі;
аналізують сучасний стан традицій народної культури
населення Білорусі; виявляють перспективи розвитку
сучасних традицій народної культури етнічних спіль-
нот (білоруської, російської, української, польської,
литовської, єврейської, татарської, циганської та ін.).
У ході дослідження традиційної матеріальної і духовної
культури етнічних спільнот Білорусі за матеріалами ста-
тистичних даних, літературних, архівних, історичних
джерел, польових етнографічних досліджень було зазна-
чено основні тенденції еволюції, особливості розвитку,
наголошено, що етнокультурні традиції всіх етнічних
спільнот Білорусі завжди перебували в тісній взаємодії і
піддавалися взаємним упливам. У топоніміці, системі
комунікацій та розселення, в народному житлі, забудові
двору і садиби, естетичних уявленнях про життєвий
простір, харчуванні, одязі білорусів, росіян, українців
збереглося багато спільних рис, які походять із давньої
східнослов’янської етнічної спільноти, а також і сформо-
ваних у результаті взаємодії, інфільтрації елементів
культури білоруського та інших народів. У ході дослі-
дження сімейних традицій етнічних спільнот Білорусі
зроблено висновки про збереження специфічних рис у
традиційній сім’ї росіян, українців, поляків, татар та ін.
Встановлено, що кожна історична епоха накладала свій
відбиток на типи, структуру, функції сім’ї, внутрішньосі-
мейні відносини, а також на взаємодію сім’ї з певним
типом суспільства. Було виконано комплексний
порівняльно-історичний і порівняльно-географічний
аналіз демографічної динаміки етнічних груп.
Найстійкіше протягом другої половини ХХ ст. тради-
ційні сімейні відносини зберігалися переважно в поля-
ків, татар, євреїв, росіян-старообрядців і циган завдяки
впливу релігійних традицій – католицизму, ісламу, іуда-
їзму, старообрядництва і дохристиянських вірувань – на
сімейні традиції представників зазначених груп. Це
сприяло збереженню етноконфесійних сімейних тради-
цій, передусім в обрядовості (весільні, похоронні ритуа-
ли, сімейні свята), іноді пов’язаних з обрядовими еле-
ментами (святковий або ритуальний одяг, обрядова їжа,
фольклор тощо), у традиціях соціалізації і виховання
дітей, повсякденних сімейно-побутових відносинах.
У сфері духовної культури найстійкішими традицій-
ними компонентами, які передаються нащадкам, є
календарні свята й обряди. Зберігаються специфічні
риси в організації свят, обрядових дій, обрядовій кухні
в росіян, українців, поляків, татар, циган, литовців і
т. п. Встановлено, що численність і помітна схожість
обрядових явищ і культурних комплексів особливо
характерна для етноконтактних територій Росії,
України та Білорусі, що пояснюється загальними
східнослов’янськими витоками.
Крім етнічних груп або спільнот, представлених на
території Білорусі тривалий історичний період, в остан-
ні десятиліття характерною є поява нових етнічних
груп, пов’язаних як із трудовою міграцією, так і з мігра-
цією населення з вогнищ конфліктів. Так, за офіційними
даними, за перше півріччя 2007 року в республіку при-
було 6 тис. 980 осіб, вибуло 4 тис. 285 осіб. Міграційний
приріст склав 2 тис. 695 осіб (при цьому численніть
населення Білорусі на 1 липня 2007 року складала 9 млн.
698,1 тис. осіб). Зовнішня міграція постає чинником,
який компенсує природну втрату населення. Ця ситуа-
ція вимагає розробки механізмів етнічної адаптації
мігрантів до умов проживання в Білорусі, їх інтеграції в
білоруське суспільство. Необхідно також увести систему
попередження і регулювання можливих конфліктних
ситуацій на етнічному ґрунті. З огляду на актуальність
проблеми, з 2008 року почали розробляти проект
«Вывучэнне этнічнай адаптацыі мігрантаў у Беларусі»
(І. В. Чаквін, Г. І. Касперович, О. В. Гурко, С. А. Мілюченков,
В. В. Шейбак, Ю. І. Унукович; керівник – Є. В. Гурко).
Практичне значення даної роботи, за умов збереження
етнокультурних традицій і самобутності білоруського
суспільства, – використання наукових здобутків для
інтегрування в нього представників інших етнічних
спільнот, які можуть поповнити демографічні, трудові
ресурси країни. При цьому необхідно враховувати бага-
товікову практику культурного взаємозбагачення етніч-
них спільнот країни, зберегти мирні взаємини між різ-
ними групами населення і не допустити створення
етнокультурних анклавів, здатних негативно впливати
на самобутню культуру і територіальну цілісність
Білорусі.
У ході дослідження було зроблено висновки, що різни-
ця в адаптаційних стратегіях і подальша інтеграція
мігрантів у місцеве соціокультурне середовище великою
мірою перебуває в залежності від їхнього офіційного
соціально-юридичного статусу, який визначається дер-
жавними та місцевими органами влади. Вирізняються
декілька рівнів етносоціальної адаптації цих етнічних
груп – юридичний (правовий), господарсько-
виробничий (економічний), культурно-мовний (комуні-
кативний) і повсякденно-побутовий (міжетнічний).
Проблема міжетнічної взаємодії є важливою для
добросусідської співпраці і співіснування із суміжними
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
18 Етнос і культура, соціальне життя
країнами, братніми народами. У 2000–2004 роках разом
із дослідниками Інституту етнології і антропології
ім. М. М. Міклухо-Маклая Російської академії наук
(Григор’євою Г. А., Мартиновою М. Ю. та іншими)
білоруські етнологи (Локотко О. І., Касперович Г. І.)
вивчали білорусько-російське пограниччя. Результати
спільної роботи було опубліковано в колективній
монографії «Белорусско-русское пограничье.
Этнологическое исследование» (2005). Разом із росій-
ськими вченими (Інститут етнології і антропології
РАН) у 2009 році розпочато проект «Диалог культур,
религий и идентичностей (на примере
Калининградской и Гродненской областей)» (керів-
ник Гурко Є. В.). Мета останнього проекту – виконан-
ня комплексного етнологічного аналізу процесів вза-
ємопроникнення і співіснування культурних традицій
етнокультурних груп у прикордонному регіоні (на
прикладі Калінінградської та Гродненської областей).
На початку 2000-х років разом зі співробітниками
Національної академії наук України проведено дослі-
дження традиційної культури населення Білоруського й
Українського Полісся. Було виявлено основні закономір-
ності етнокультурних і демографічних процесів на
білорусько-українському пограниччі, проаналізовано
сучасний стан міжнаціональних відносин у регіоні, від-
значено їхню стабільність і позитивну спрямованість.
Було визначено напрямки та особливості розвитку етно-
мовних процесів, виявлено багатокомпонентність етніч-
ної самосвідомості населення суміжних білорусько-
українських територій, уплив на її розвиток комплексу
факторів, у тому числі державно-політичного, соціально-
економічного, демографічного, культурного, конфесійно-
го. За результатами дослідження підготовлено узагальню-
вальну роботу щодо етнокультурних процесів на етнокон-
тактних територіях білорусько-українського пограниччя.
Упродовж 2005–2007 років виконано спільний між-
народний білорусько-український проект «Етнокультурні
процеси на білорусько-українському пограниччі».
Керівник теми від України – доктор історичних наук,
академік НАН України, директор Інституту мисте-
цтвознавства, фольклористики та етнології
ім. М. Рильського НАН України Г. А. Скрипник. Керівник
проекту від Білорусі – доктор історичних наук, доктор
архітектури, член-кореспондент НАН Білорусі, директор
Інституту мистецтвознавства, етнології і фольклору
ім. К. Кропиви НАН Білорусі О. І. Локотко.
Ці спільні проекти мали нове продовження. Так, у
2009 році було розпочато спільний науковий білорусько-
український проект «Історико-культурні зв’язки
Волинського Полісся і західних регіонів Білорусі» (2009–
2011). З білоруської сторони керівник – член-
кореспондент НАН Білорусі, директор Інституту мисте-
цтвознавства, етнології і фольклору ім. К. Кропиви НАН
Білорусі О. І. Локотко. Керівник з української сторони –
доктор історичних наук, академік НАН України, дирек-
тор Інституту народазнавства НАН України С. П. Павлюк.
Мета роботи – дослідження етнокультурних зв’язків та
перспектив культурної взаємодії населення Волинського
Полісся і західних регіонів Білорусі.
Наукові контакти і співпраця білоруських та україн-
ських етнологів мають давні традиції, що ніколи не
переривалися і поповнювалися новими спільними екс-
педиціями, дослідницькими проектами, обміном дум-
ками і результатами з основних проблем етнології під
час спільних зустрічей на симпозіумах, конгресах, кон-
ференціях. Так, подібні зустрічі недавно відбулися на
Міжнародній науковій конференції, присвяченій
пам’яті П. П. Чубинського, яка була організована
Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та
етнології ім. М. Рильського НАН України (Київ, 26–27
березня 2009). Результатом спільних наукових контак-
тів є спеціальний випуск журналу «Народна творчість
та етнографія», присвячений білоруській етнології.
Завершуючи огляд перспективних робіт білоруських
етнологів, варто анонсувати наукові та науково-
популярні видання, присвячені матеріальній культурі,
господарським заняттям наших предків. Значний інтерес
читачів викликало етнологічне дослідження еволюції
жіночого і чоловічого костюма в Білорусі, проведене
В. М. Білявіною і Л. В. Раковою. Два томи, присвячені
дослідженню цієї проблеми, було опубліковано видав-
ництвом «Беларусь», і, незважаючи на великий тираж,
вони вже стали бібліографічною рідкістю. Тому законо-
мірним було присудження авторам вищої нагороди
(Гран-прі) на Республіканському конкурсі мистецтва
книги (Мінськ, 2008) за монографії «Мужчынскі кас-
цюм на Беларусі» і «Жаночы касцюм на Беларусі»
(Мінськ, 2007).
Ефективні прийоми і методи, які в давнину викорис-
товувалися в землеробстві, тваринництві, садівництві,
овочівництві, промислах, у наші дні становлять інтерес
не тільки для студентів і всіх, хто цікавиться історією, а
й для практиків, які охоче впроваджують народний
досвід на садибах, дачних ділянках. У 2008 році вийшла
монографія Ракової Л. В. «Гісторыя на градках: агарод-
ніцтва на Беларусі», присвячена одному з найдавніших
занять білорусів – овочівництву. У ній розглянуто особли-
вості обробітку ґрунту, знарядь праці, технології виро-
щування і розповсюдження городніх культур у різні
історичні часи. Найближчим часом заплановано видан-
ня декількох книг, присвячених тваринництву, промис-
лам і ремеслам білорусів та ін.
Перспективними видаються дослідження з розробки
й уточнення сучасної етнологічної термінології, що має
суттєве значення для вироблення методології білорусь-
кої етнології, для органів статистики і законодавчої
системи, розробки навчальних курсів.
Усе сказане свідчить про те, що білоруська етнологіч-
на наука затребувана в білоруській державі та суспіль-
стві, оскільки вона ефективно розв’язує нагальні
завдання. Етнологія пройшла в Білорусі етап свого ста-
новлення, і тепер можна говорити про початок етапу її
розвитку. В ІМЕФ ім. К. Кропиви в даний час працюють
шість етнологів – докторів наук (з них – два члена-
кореспондента), вісім етнологів – кандидатів наук. Це
свідчить про високий потенціал білоруської етнологіч-
ної науки і визначає перспективність її подальшого
розвитку.
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
19Олександра Гурко. Білоруська етнологія в ХХІ столітті: проблеми і перспективи
1. Архітэктура Беларусі: нарысы эвалю-
цыі ва ўсходнеславянскім і еўрапейскім
кантэксце: у 4 т. / А. Лакотка та ін. –
Мінск, 2006. – Т. 2.
2. Батяев В. Развитие белорусских
общественных объединений в ХІХ –
20-е годы ХХ века. Этнологическое
исследование / Под науч.
ред. А. И. Локотко. – Минск, 2007.
3. Лакотка А. Беларускае народнае
дойлiдства // Беларусы / А. I. Лакотка. –
Мінск, 1998. – Т. 2.
4. Чаквін І., Гурко А., Кухаронак Т.
Славянскія этнакультурныя традыцыі //
Беларусы: у 10 т. / Рэдкал.: І. У. Чаквін [і
інш.]. – Мінск, 2007. – Т. 10.
5. Курыловіч Г., Ракава Л., Кухаронак Т.
[і інш.] Сям’я / Беларусы. – Мінск,
2001. – Т. 5.
6. Бандарчык В. Гісторыя этналагічнага
вывучэння // Беларусы. – Мінск, 1999. –
Т. 3.
7. Піліпенка М., Чаквін І., Каспяровіч Г.
[і інш.] Вытокі і этнічнае развіццё //
Беларусы. – Мінск, 2001. – Т. 4.
8. Бацяеў В., Бялявіна В., Гурко А. і інш.
Грамадскія традыцыі // Беларусы: у
8 т. / Рэдкал.: В. Бялявіна [і інш.]. –
Мінск, 2002. – Т. 6.
9. Белорусско-русское пограничье.
Этнологическое исследование.
Монография / Отв. ред. Р. А. Григо-
рьева, М. Мартынова. – Минск, 2005.
10. Бялявіна В. Мужчынскі касцюм на
Беларусі / В. М. Бялявіна, Л. В. Ракава. –
Мінск, 2007.
11. Бялявіна В. Жаночы касцюм на
Беларусі / В. Бялявіна, Л. Ракава. –
Мінск, 2007.
12. Верашчагіна А. Гісторыя канфесій у
Беларусі: мінулае і сучаснасць /
А. У. Верашчагіна, А. В. Гурко. – Мінск, 2000.
13. Верещагина (Гурко) А. Праздники,
обряды и таинства в жизни христиан
Беларуси. – Минск, 2009.
14. Гурко А. Конфессиональная ситуация
в Республике Беларусь: этнический и
исторический аспекты. – Минск, 2001.
15. Гурко А. Новые религии в Республике
Беларусь: генезис, эволюция, последо-
ватели. – Минск, 2006.
16. Гурко А. Новые религии в Республике
Беларусь: этнологическое исследова-
ние. – Минск, 2003.
17. Калачова І. Этнакультурныя працэ-
сы ў гарадской сям’і беларусаў у апош-
няй трэці ХХ – пачатку ХХІ ст. – Мінск.,
2009.
18. Каспяровіч Г. [і інш.]. Беларусы.
Сучасныя этнакультурныя працэсы. –
Мінск, 2009.
19. Кухаронак Т. Каляндарныя святы,
звычаі і абрады // Традыцыйная мас-
тацкая культура беларусаў /
Т. І. Кухаронак, В. І. Басько. – Мінск,
2006. – Т. 3. – Кн. 1. – С. 21–243.
20. Кухаронак Т. Каляндарныя святы,
звычаі і абрады // Басько В. [і інш.]
Брэсцкае Палессе: у 2 кн. – Кн. 1. //
Т. Кухаронак, В. Басько, Т. Валодзіна.
Традыцыйная мастацкая культура бела-
русаў: у 6 т. – Мінск, 2008. – Т. 4. –
С. 19–237.
21. Кухаронак Т. Маскі ў каляндарнай
абраднасці беларусаў. – Мінск, 2001. – Т. І.
22. Локотко А. Историко-культурные
ландшафты Беларуси. – Минск, 2006.
23. Міхайлец М. Польская этналогія
ХІХ – першай паловы ХХ стагоддзя аб
матэрыяльнай культуры беларусаў. –
Мінск, 2008.
24. Ракава Л. Гісторыя на градках: ага-
родніцтва на Беларусі. – Мінск, 2008.
25. Ракава Л. Традыцыі сямейнага выха-
вання ў беларускай вёсцы. – Мінск, 2000.
26. Ракава Л. Эвалюцыя традыцый
сямейнага выхавання беларусаў у XIX –
XX ст. – Мінск. 2009.
27. Чаквін І. Фарміраванне канфесій і іх
эвалюцыя // Беларусь на мяжы тысяча-
годдзяў. – Мінск, 2000. – С. 59–68.
Література
|