Сучасні демографічні процеси в Республіці Білорусь
On materials of population censuses, statistical yearbooks were analized features of the population of Byelorussia: dynamics of quantity of main ethnic communities during the newest period, natural and migration movement. Questions of their adaptation are mentioned.
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнографія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20386 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Сучасні демографічні процеси в Республіці Білорусь / Г. Касперович // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 6. — С. 20-23. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20386 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-203862011-05-28T12:03:46Z Сучасні демографічні процеси в Республіці Білорусь Касперович, Г. Історіографія проблеми етногенезу народу On materials of population censuses, statistical yearbooks were analized features of the population of Byelorussia: dynamics of quantity of main ethnic communities during the newest period, natural and migration movement. Questions of their adaptation are mentioned. У артыкуле на матэрыялах перапісаў насельніцтва, статыстычных штогоднікаў разглядаюцца асаблівасці нацыянальнага складу насельніцтва Рэспублікі Беларусь: дынаміка колькасці асноўных этнічныхсупольнасцей у навейшы перыяд, натуральны і міграцыйны рухі. Закранаюцца пытанні іх адаптацыі. 2009 Сучасні демографічні процеси в Республіці Білорусь / Г. Касперович // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 6. — С. 20-23. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20386 uk Народна творчість та етнографія Article Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історіографія проблеми етногенезу народу Історіографія проблеми етногенезу народу |
| spellingShingle |
Історіографія проблеми етногенезу народу Історіографія проблеми етногенезу народу Касперович, Г. Сучасні демографічні процеси в Республіці Білорусь Народна творчість та етнографія |
| description |
On materials of population censuses, statistical yearbooks were analized features of the population of Byelorussia: dynamics of quantity of main ethnic communities during the newest period, natural and migration movement. Questions of their adaptation are mentioned. |
| author |
Касперович, Г. |
| author_facet |
Касперович, Г. |
| author_sort |
Касперович, Г. |
| title |
Сучасні демографічні процеси в Республіці Білорусь |
| title_short |
Сучасні демографічні процеси в Республіці Білорусь |
| title_full |
Сучасні демографічні процеси в Республіці Білорусь |
| title_fullStr |
Сучасні демографічні процеси в Республіці Білорусь |
| title_full_unstemmed |
Сучасні демографічні процеси в Республіці Білорусь |
| title_sort |
сучасні демографічні процеси в республіці білорусь |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Історіографія проблеми етногенезу народу |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20386 |
| citation_txt |
Сучасні демографічні процеси в Республіці Білорусь / Г. Касперович // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 6. — С. 20-23. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнографія |
| work_keys_str_mv |
AT kasperovičg sučasnídemografíčníprocesivrespublícíbílorusʹ |
| first_indexed |
2025-07-02T20:59:14Z |
| last_indexed |
2025-07-02T20:59:14Z |
| _version_ |
1836570330429128704 |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
20
Галина Касперович
Сучасні демографічні процеси в республіці білорусь
On materials of population censuses, statistical yearbooks were analized features of the population of Byelorussia: dynamics
of quantity of main ethnic communities during the newest period, natural and migration movement. Questions of their
adaptation are mentioned.
У артыкуле на матэрыялах перапісаў насельніцтва, статыстычных штогоднікаў разглядаюцца асаблівасці нацыянальнага
складу насельніцтва Рэспублікі Беларусь: дынаміка колькасці асноўных этнічныхсупольнасцей у навейшы перыяд,
натуральны і міграцыйны рухі. Закранаюцца пытанні іх адаптацыі.
На етнокультурну палітру Білорусі впливає націо-
нальний склад населення. Перепис людності на 1999 р.
засвідчив, що в державі проживають представники 130
національностей. 95 % від населення держави станов-
лять близькоспоріднені за мовою і культурою білоруси,
росіяни й українці, які зберігають почуття
східнослов’янської єдності, а врахувавши поляків
(західні слов’яни), частка слов’ян зросла до 98,9 %, під-
тримуючи традиційну білоруську культуру.
Основною етнічною спільнотою республіки є біло-
руси, які компактно живуть на території країни. Згідно
з переписом населення від 1999 р. серед 10 млн. 45 тис.
жителів держави 8 млн. 159 тис. становлять власне
білоруси. Із загальної їхньої чисельності 15,5 % про-
живають у Брестській, 13,8 % – Вітебській, 15,9 % –
Гомельській, 9 % – Гродненській, 16,5 % – Мінській,
12,8 % – Могильовській областях і 16,3 % – у м. Мінську.
Етнічні білоруси кількісно переважають у більшості
адміністративних районів республіки, за винятком
Лідського, Щучинського і Вороновського, де станов-
лять відповідно 46 %, 41 %, 11 %. Найбільша їхня
частка припадає на Столинський (96 %), Копильський,
Лельчицький, Івановський райони (по 95 %). Загалом
вони становлять 82,1 % населення Республіки
Білорусь, що характерно як для міст (79,0 %), так і
сільських поселень (86,3 %) [1, с. 16–45].
Варто наголосити і на кардинальних зрушеннях щодо
розселення білорусів у ХХ ст. Якщо в 1959 р. сім із десяти
осіб проживали в сільській місцевості, то 1999 р. ситуація
змінилася: сім із десяти є міськими жителями, причому
кожен четвертий – мешканець Мінська. Така обставина
істотно вплинула на хід і напрямки етнокультурних про-
цесів. З одного боку, мігранти в міста, переважно вихідці
із сіл (у 1960–1980-х р. щорічно міськими жителями ста-
вали близько 85 тис. осіб), привнесли цілі пласти народ-
ної культури, що проявилося в збереженні традицій у
сімейних, громадських відносинах, у формах спілкуван-
ня, обрядовості, звичаях, навіть у менталітеті жителів
міст. З другого боку, провадилося інтенсивне долучення
колишніх селян до урбанізованих, переважно інтернаціо-
нальних, форм культури, що призвело до послаблення, а
іноді девальвації цінностей «материнської» і «батьків-
ської» спадщини [2, с. 288; 3, с. 19]. Наслідки цього про-
цесу і нині до кінця неусвідомлені та не подолані.
На динаміку чисельності й розселення білорусів
впливає рівень народжуваності й смертності, інтенсив-
ність внутрішніх і зовнішніх міграцій, розвиток етно-
трансформаційних процесів. Аналіз основних тенден-
цій і особливостей еволюції природного і міграційного
рухів виявив, що протягом ХХ ст. збільшення чисель-
ності білорусів у країні відбулося передусім завдяки
природному приросту й етнотрансформаційним про-
цесам, за винятком останнього десятиліття, адже на тлі
загального скорочення населення збільшилася кіль-
кість осіб білоруської національності, насамперед унаслі-
док міграцій із-за кордону і зміцнення процесів вну-
трішньої консолідації народу.
Нагадаємо, що в післявоєнний період кількість біло-
русів постійно збільшувалася, однак у різні періоди
темпи приросту були неоднаковими (1959–1970 рр. –
10,4 %; 1970–1979 рр. – 3,7 %; 1979–1989 рр. – 4,2 %;
1989–1999 рр. – 3,1 %).
Демографічна ситуація в новітній період (1990 р. –
початок ХХІ ст.) – складна і багатопланова. Її розгляда-
ють за двома основними етапами. Перший (1990–
2005 рр.) охарактеризований наростанням усеохопної
кризи щодо відновлення народу, поглибленням і поши-
ренням депопуляційних процесів. На другому етапі
(2006–2008 рр.) виявлено тенденції певної стабілізації
демографічної ситуації, що пов’язано з поліпшенням
соціально-економічного розвитку країни, прийняттям
низки дієвих заходів із її демографічної безпеки.
У міжпереписний період 1989–1999 рр. демографіч-
на ситуація в Білорусі, як і на всьому пострадянському
просторі, погіршилася. На неї вплинули як чорнобиль-
ська катастрофа (збільшення захворювань, пов’язаних
із радіоактивним забрудненням, стресами), так і глибо-
ка криза суспільства, що призвела до різкого падіння
рівня життя народу, нищення системи охорони здоров’я,
зростання безробіття, злочинності, алкоголізму, нарко-
манії. У 1990 р. народилося 109 тис. дітей, 1999 р. – 68
тис. (на 38 % менше). У 1999 р. загальний коефіцієнт
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
21Галина Касперович. Сучасні демографічні процеси в Республіці Білорусь
народжуваності становив 8,4 % проти 14,9 % 1989 р. (з
розрахунку на 1 тис. білорусів). Загальні показники
народжуваності в сільській і міській місцевостях фак-
тично зрівнялися (8,4% і 8,6 %). Дещо вищою була
народжуваність у Брестській (10,6 %), Гомельській
(9,6 %) областях і порівняно низькою у Вітебській
(8,4 %) області. Найнижчий показник народжуваності
зафіксовано в Мінську (3,9 %). На народжуваність
вплинули структурні фактори (статево-віковий, шлюб-
ність), а також соціально-економічні, опосередковано
змінивши демографічну поведінку людей.
За міжпереписний період зросла і смертність біло-
русів. У 1999 р. загальний її коефіцієнт становив 13,5 %
(10,5 % в 1989 р.), причому цей показник дещо вищий
за середньореспубліканський. Як і в попередні періоди,
смертність сільського населення і міського співвідноси-
лася у відсоткових показниках як 22,6 і 9,1 % відповід-
но, тобто перевищувала більш ніж удвічі. Порівняно
кращі дані у Брестській (12,7 %) і найгірші – у Мінській
і Вітебській (відповідно 15,9% і 15,7 %) областях.
Загальний коефіцієнт смертності в столиці був удвічі
нижчий за середньореспубліканський (7,5 %), що
можна пояснити молодим і середнім віком людей, які
проживають у Мінську, а також високим рівнем зайня-
тості, добробуту, забезпеченням медичними установа-
ми, зокрема високотехнологічними діагностичними
центрами. Таким чином, унаслідок зниження народжу-
ваності і зростання смертності природній приріст біло-
русів, як і населення республіки, із 1993 р. «перейшов»
у зменшення населення, за нашими підрахунками,
1990–1999 рр. воно становило 241 тис. осіб.
Наприкінці 1980-х р. під впливом наростання деста-
білізаційних процесів у економіці, політиці, екологіч-
ному середовищі, культурних відносинах відбулися
значні зміни факторів і умов міграції. Системна криза
основ суспільства періоду перебудови, міжнаціональні
конфлікти в Середній Азії, Закавказзі, на Північному
Кавказі, дискримінаційна політика з боку урядів нових
країн Балтії спровокували рееміграцію білорусів, а
також іншого слов’янського населення – розпочався
процес «стягування» білорусів у свою суверенну держа-
ву. В етнічній структурі міграційного потоку з-за меж
республіки питома вага білорусів з 1990 по 1993 роки
зросла від 38,6 % до 47,2 % [4].
Максимальний приплив населення до Республіки
Білорусь зафіксовано 1992 р., у наступні роки інтенсив-
ність міграції різко знизилася. За 1989–1999 рр. до дер-
жави повернулося понад 15 % білорусів, які проживали
за її межами. Так, із країн Закавказзя прибув кожен тре-
тій білорус, який жив на згаданій території до 1989 р.,
зокрема з Вірменії виїхали майже всі білоруси. Понад
15 % білорусів покинули країни Балтії і Середньої Азії.
За 1990–1999 рр. з країн Співдружності Незалежних
Держав і Балтії повернулися до Білорусі близько 260 тис.
осіб, а виїхали – 110 тис. В окреслений період міграцій-
ний приріст не перевищував втрати білорусів унаслідок
несприятливих тенденцій у природному русі.
Головним складником у зростанні чисельності біло-
русів стало поширення процесів внутрішньої консоліда-
ції білоруської спільноти, «вливання» інших національ-
ностей у єдиний поліетнічний загал – білоруський народ,
найімовірніше у зв’язку з міжнаціональними шлюбами.
Утворення поліетнічної спільноти – білоруського
народу – процес складний і маловивчений. Для науков-
ців настає справді цікавий час для досліджень, прогно-
зування і моделювання (стійкість, характер, вектор
динаміки, взаємодія з іншими спільнотами).
Найбільшу етнічну спільноту після білорусів станов-
лять росіяни. На 1999 р. у республіці проживало
1 142 тис. росіян. На початок 1990-х років їхні чисель-
ність і частка в населенні держави постійно збільшува-
лися. За роки, що минули між переписами населення
(1970 і 1989 рр.), приріст росіян збільшився на 403,9
тис., а частка в населенні республіки зросла з 10,4 % до
13,2 %. Збільшення їхньої частки викликане природним
приростом, насамперед міграцією з Росії. Значну части-
ну російського населення становили фахівці в різних
галузях народного господарства, викладачі вищих нау-
кових закладів, учені, кваліфіковані робітники, які зро-
били важливий внесок у відновлення і розвиток еконо-
міки й культури Білорусі.
За 10 років, що минули між переписами населення
1989 і 1999 років, чисельність росіян зменшилася на
200,4 тис. осіб, а частка – з 13,2 % до 11,4 %. Особливо
інтенсивно вона знизилася в містах – на 16 %, у сільській
місцевості – лише на 5 %. Помітно зменшився відсоток
росіян у Гомельській і Могильовській областях (на 20 %),
що пов’язано з наслідками чорнобильської катастрофи,
переселенням на території інших областей і за межі рес-
публіки, а також у Мінськ (на 19 %). Це зумовлено пере-
довсім відтоком росіян у зв’язку з розпадом СРСР, виве-
денням військ із території Білорусі. Надалі стабілізація
економічного життя республіки, позитивні зміни в націо-
нальній, конфесійній політиці, у мовній сфері (надання
білоруській і російській мовам статусу державних) змі-
нили міграційний баланс на користь Білорусі.
Порівняльний аналіз динаміки природного руху
(з 1995 р. – негативний) і міграційних процесів, статево-
вікової, сімейної структури росіян засвідчив, що змен-
шення чисельності росіян відбулося головно з огляду на
інтенсивний розвиток етнотрансформаційних процесів,
оскільки частина російського населення зарахувала себе
до білоруської національності, а також інших етнічних
спільнот, а можливо, через реасиміляцію. Активну інте-
грацію росіян зумовили також міжнаціональні шлюби,
кількість яких була досить значною. За даними перепису
населення 1999 р., у Республіці Білорусь існувало 130 778
сімей, члени яких ідентифікували себе як росіяни
(368 388 осіб). У білорусько-російських сім’ях (кількісно
413 384) проживало 1 360 444 особи. Ці сім’ї становлять
59 % від змішаних шлюбів у Білорусі. На білорусько-
російському прикордонні частка таких сімей найвища: у
Вітебській області – 70 %, Гомельській – 62 % у
Могильовській – 72 % [5].
Водночас, незважаючи на зміни в чисельності росі-
ян, структура їх розселення залишається досить ста-
більною. Найбільше росіян мешкає в прикордонних
Вітебській і Гомельській областях (відповідно 188 тис. і
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
22 Етнос і культура, соціальне життя
169 тис. осіб). Кожен четвертий росіянин – житель
м. Мінська, питома вага росіян у національній структу-
рі столиці – 16 %. Досить висока їхня частка в урбанізо-
ваних районах – Полоцькому (20 %), Борисовському,
Кіровському, Брестському, Гомельському,
Гродненському (від 15 % і вище).
Росіяни Білорусі мають високий освітній і соціальний
статус. За даними перепису 1999 р., майже кожен третій із
них мав вищу освіту, кожен сьомий був керівником органів
управління і влади всіх рівнів, включаючи установи, під-
приємства їхні структурні підрозділи, кожен четвертий –
спеціаліст найвищої кваліфікації на підприємствах, будів-
ництві, транспорті [6, с. 146–220; 7, с. 144–149].
У білоруському суспільстві росіяни вирізняються
міцною інтеграційною стратегією. Перепис 1999 р.
засвідчив, що в ставленні до білоруської мови і культу-
ри (9,1 % росіян уважають білоруську мову рідною)
при збереженні більшістю росіян своєї мови як рідної
(90,7 %) помітні і певні адаптаційні процеси. Росіяни
Білорусі мають можливість для збереження своєї мови,
культури, історичної спадщини, вони підтримують
зв’язки з родичами в Російській Федерації. У Республіці
Білорусь діють і російські культурні організації: респу-
бліканське Білоруське громадське об’єднання «Русь»,
відділення якого розміщені у Вітебську, Гомелі, Гродно,
Кобрині, Мінську; Мінське міське товариство росій-
ської культури «Русь». Основною метою діяльності
культурних організацій є збереження, вивчення і попу-
ляризація російської культури й мови, налагодження
зв’язків росіян із співвітчизниками в Росії.
Третя за чисельністю національна спільнота Білорусі –
поляки. За даними перепису 1999 р., їх налічувалося
395,7 тис. осіб, або 3,9 %. Здебільшого поляки компак-
тно населяють західні та північно-західні регіони.
З-поміж усіх поляків 74,3 % проживають у
Гродненській, 7,5 % – Мінській, 6,9 % – Брестській,
5,3 % – Вітебській, 0,9 % – Гомельській, 0,7 % –
Могильовській областях, 4,4 % – у Мінську. Кількісно і
питомою вагою поляків вирізняються суміжні з
Польщею райони. У Вороновському районі живе 31 212
поляків (83 % від населення району), Гродненському –
27 296 (40,1 %), Волковиському – 23 894 (28,2 %),
Щучинському – 31 072 (50,5 %), Лідському – 19 738
(42,1 %), Ів’єському – 9 255 (24,6 %), Мостовському –
8 834 (21,3 %), Береставицькому – 5 081 (23,8 %),
Свислоцькому – 5 445 (21,0 %). Значна кількість осіб
польської національності населяє великі міста: Гродно –
66 787 (22,1 %), Ліда – 38 571 (38,3 %). Однак у міжпе-
реписний період 1989–1999 рр. дещо зменшилася
чисельність поляків (на 5 %), знизилася також їхня
частка в населенні країни (з 4,1 % до 3,9 %). Зміни в
політичному, соціально-економічному, культурному
житті республіки також вплинули на етнічну ідентифі-
кацію поляків. Значну роль відіграли і близька культур-
на дистанція між білорусами і місцевими поляками
(більшість поляків уважає білоруську мову рідною), і
тривалі добросусідські контакти, поширення
білорусько-польських шлюбів (у 1999 р. налічувалося
86 565 сімей, члени яких зараховували себе до білору-
сів і поляків, фактично шість із десяти поляків жили в
таких сім’ях). Зменшення чисельності поляків пов’язане
як зі зміцненням білоруської державності, розвитком
консолідації білоруського народу, так і з негативним
природним приростом, позначилися також процеси
урбанізації і міграції сільського населення в міста.
У 1989 р. 52 % від усієї їхньої кількості мешкали в сіль-
ській місцевості і 48 % – у місті; у 1999 р. в сільській
місцевості було сконцентровано 45,6 % поляків, у
місті – 54,4 %, однак, порівняно з іншими етнічними
спільнотами Білорусі, вони менш урбанізовані.
Четверте місце в національному складі населення
Білорусі посідають українці: 237 тис. осіб (2,4 %) у
1999 р. Кількість і питома їхня вага, як і росіян, збіль-
шувалася до 1989 р. (за 1959–1989 рр. чисельність
українців фактично подвоїлася). Максимально високі
темпи їхнього приросту були в 1959–1970 рр. – 43 %,
досить інтенсивно частка українців зростала в 1970–
1979 рр. – 21 %, 1979–1989 рр. – 26 %. Динаміку кіль-
кості українців Білорусі визначали здебільшого при-
родний і міграційний приріст. Українці, як і росіяни,
переважно міські жителі (1959 р. в містах проживало
64,8 % від усіх українців Білорусі, у 1999 р. – 78 %).
Кількісно українське населення до 1999 р. скоротилося,
знизився і рівень його урбанізації, чисельність україн-
ців у містах зменшилася на 49 тис. осіб. Українців, як і
росіян, також вирізняє великий ступінь інтеграції в
білоруську культуру, а ще – виробничо-господарча
діяльність, високий рівень освіти та кваліфікації.
До основних етнічних груп належить і людність єврей-
ської національності. У 1999 р. її частка становила 0,3 %
населення країни, або 27 810 осіб. Упродовж 1959–1999 рр.
чисельність євреїв постійно скорочувалася. Із четвертого
місця в національному складі населення (у 1959 р.) вони
перемістилися на п’яте (з 1970 р.). Основні причини
цього – міграції у великі міста колишнього Радянського
Союзу, міжнаціональні шлюби, що спричинили зміни в
етнічній свідомості, інтеграційна стратегія у відносинах
білоруського суспільства, а із середини 1980-х років долу-
чилася міграція в далеке зарубіжжя, переважно Ізраїль,
США, Німеччину. Традиційно євреї населяють міста
(1959 р. – 96,3 %, 1999 р. – 97,8 %). У 1999 р. налічувалося
4 011 єврейських сімей, а також 5 515 білорусько-
єврейських. Особи єврейської національності мають най-
вищий рівень освіти і соціальний статус, міграційну і
соціальну мобільність серед основних етнічних спільнот
Білорусі. З-поміж них майже кожен другий має вищу осві-
ту. Старовинні й багаті єврейська та білоруська культури
постійно впливають одна на одну.
За чисельністю і впливом на білоруську культуру
вирізняються татари (10 146) і литовці (6 387 осіб), які
тривалий час мешкають поряд із білорусами.
Активні зовнішні міграції в Республіку Білорусь із
районів міжнаціональних конфліктів також вплинули
на етнічну структуру населення країни. За міжперепис-
ний період 1989–1999 рр. удвічі зросла чисельність
вірменів (10 191 особа), які перемістилися з дев’ятої на
шосту етноструктурну позицію. Зросла чисельність і
азербайджанців (6 362 особи), грузинів (3 031 особа).
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
23Галина Касперович. Сучасні демографічні процеси в Республіці Білорусь
У процесі соціокультурної адаптації на нашій території
більшість мігрантів із кавказьких республік стійко збе-
рігає свої національно-культурні особливості, долучаю-
чись водночас до культури білоруського народу.
Доречно звернути увагу також і на демографічну
політику, яку проводять на державному рівні з метою
оптимізації відновлюваних процесів. Вона включає еко-
номічні, адміністративно-юридичні й ідеологічні захо-
ди. Прийнято закони «Про зайнятість населення
Республіки Білорусь» від 15.06.2006 р. (ред. від
06.01.2009 р.), «Про державну допомогу сім’ям, які вихо-
вують дітей» від 30.10.1992 р. (ред. від 28.12.2007 р.
№ 306-3), «Про охорону здоров’я» від 18.06.1993 р. (ред.
від 20.06.2008 р.), «Про права дитини» від 19.11.1993 р.
(ред. від 10.11.2008 р.), «Про санітарно-епідеміо логіч-
ний стан населення» від 23.11.1993 р. (ред. від
16.05.2006 р.), «Про біженців» від 22.02.1995 р. (ред. від
10.01.2006 р.), «Про зовнішню трудову міграцію» від
17.06.1998 р. (ред. від 21.07.2008 р.), «Про демографічну
безпеку Республіки Білорусь» (від 04.01.2002 р.), «Про
фізичну культуру і спорт» від 18.06.1993 р. (ред. від
20.12.2007 р.), «Про соціальну охорону інвалідів у
Республіці Білорусь» від 11.11.1991 р. (ред. від
11.07.2007 р.) тощо. На державному рівні вживають
також додаткових заходів для підвищення народжува-
ності й зниження смертності населення, зміцнення сім’ї,
її престижу в суспільстві.
Особливу увагу спрямовано на молоді сім’ї: пільгові кре-
дити і субсидії на будівництво житла, придбання домаш-
нього майна, допомога жінкам під час вагітності, а також
сім’ям, які виховують дітей тощо. З метою стабілізації
демографічної ситуації, створення передумов для демогра-
фічного росту Указом Президента Республіки Білорусь від
26 березня 2007 р. № 135 затверджено Національну про-
граму демографічної безпеки Республіки Білорусь на 2007–
2010 роки. Відповідно до указів Президента Республіки
Білорусь прийняті регіональні програми демографічної
безпеки, що включають основні підпрограми: «Охорона
здоров’я матері та дитини», «Формування здорового спосо-
бу життя і створення сприятливого середовища проживан-
ня», «Зміцнення здоров’я і збільшення очікуваної трива-
лості життя», «Оптимізація міграційних процесів».
Проблему відновлення населення враховано у таких
великих народногосподарських програмах, як
«Державна програма відродження і розвитку села на
2005–2010 роки», «Програма соціально-економічного
розвитку Республіки Білорусь на 2006–2010 роки».
Послідовна і вмотивована демографічна політика,
державна підтримка сім’ї і дітей, поліпшення добробуту
народу, втілення сучасних медичних технологій у прак-
тику роботи установ охорони здоров’я, зміцнення
моральності суспільства змінили демографічну ситуа-
цію на краще. Найважливіше досягнення – кардинальне
зниження дитячої смертності (5,2 % у 2007 р.), яка в
Білорусі нижча, ніж у країнах СНД. Очевидне й пожвав-
лення народжуваності, зменшилися втрати населення,
помітно зросла кількість шлюбів – у 2000 р. зареєстрова-
но 62,5 тис. шлюбів, що становить 6,2 % на 1 тис. осіб,
2007 р. – відповідно 90,4 тис. шлюби (9,3 %). Про підви-
щення цінності сім’ї свідчить зменшення розлучень (за
2000–2007 рр. – на 17 %). Найвірогідніше, першими з
демографічної кризи вийдуть Брестська і Гомельська
області, де майже всі міські поселення – від обласних
центрів до маленьких містечок – мають стійкий природ-
ний приріст, винятком є сільська місцевість (2007 р.).
За етносоціологічними дослідженнями, проведени-
ми етнологами ДНУ «Інститут мистецтвознавства,
етнографії і фольклору ім. К. Крапиви» НАН Білорусі
2005–2008 рр., на території Республіки Білорусь скла-
лася стабільна міжнаціональна ситуація. Ставлення
до білорусів, як і до інших етнічних груп на території
держави, є доброзичливим. Більшість респондентів
оцінює міжнаціональні відносини у своєму трудовому
колективі як дуже добрі. Простежується позитивне
ставлення до укладення шлюбів між різними націо-
нальностями [8, 84, 85]. Цьому сприяє виважена націо-
нальна, мовна й конфесійна політика держави
Республіки Білорусь.
1. Национальный состав населения
Республики Беларусь и распро-
страненность языков. Итоги переписи
населения Республики Беларусь 1999
года: Сб. стат. / М-во статистики и анализа
Респ. Беларусь. – Минск, 2001. – Т. 1.
2. Бандарчык В. Беларусы. Рэдкал.:
В. К. Бандарчык [і інш.]. – Мінск, 2001. –
Т. 4: Вытокі і этнічнае развіццё.
3. Белорусы. – М., 1998.
4. Население Республики Беларусь:
Сб. стат. – Минск, 2008.
5. Число и состав домашних хозяйств
Республики Беларусь. Итоги переписи
населения Республики Беларусь 1999
года. – Минск, 2001.
6. Национальный состав населения
Республики Беларусь, его
демографические характеристики и
образовательный уровень. Итоги
переписи населения Республики
Беларусь 1999 года: Сб. стат. / М-во
статистики и анализа Респ. Беларусь. –
Минск, 2001. – Т. ІІ.
7. Национальный состав населения
Республики Беларусь и его
экономические характеристики. Итоги
переписи населения Республики
Беларусь 1999 года: Сб. стат. / М-во
статистики и анализа Респ. Беларусь. –
Минск, 2001. – Т. III.
8. Беларусы: Сучасныя этнакультурныя
працэсы / Г. Каспяровіч [і інш.];
Нац. акад. навук Беларусі, Ін-т
мастацтвазнаўства, этнаграфіі і
фальклору імя К. Крапівы. – Мінск, 2009.
Література
|