Проблеми та перспективи етнологічного дослідження меморіальних пам’ятників Білорусі XIX – початку ХХІ століття

The article reviews main directions and results of investigation of Byelorussian memorial monuments from XIXth to the beginning of the XXIth century. It observes problems and peculiarities of the methodology of research in the conditions of sick level of it’s elaboration. There were signed out three...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Грунтов, С.
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Назва видання:	Народна творчість та етнографія
Теми:	Етнодемографічні та етнокультурні процеси: питання теорії та методики досліджень
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20387
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Проблеми та перспективи етнологічного дослідження меморіальних пам’ятників Білорусі XIX – початку ХХІ століття / С. Грунтов // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 6. — С. 24-26. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-20387
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-203872011-05-28T12:03:47Z Проблеми та перспективи етнологічного дослідження меморіальних пам’ятників Білорусі XIX – початку ХХІ століття Грунтов, С. Етнодемографічні та етнокультурні процеси: питання теорії та методики досліджень The article reviews main directions and results of investigation of Byelorussian memorial monuments from XIXth to the beginning of the XXIth century. It observes problems and peculiarities of the methodology of research in the conditions of sick level of it’s elaboration. There were signed out three main segments of the research: rural cemeteries of the XXth – beginning of the XXIth century, town necropolis of the same period and cemeteries of the second third of the XXth – beginning of the XXIth century. Main transformations of the memorial monuments are explained throug the functionalist conceptions. Special attention is devoted to the semantical segment of the research as to the most favourable for realising that changes what took part in the XXth century. We also mark the problems of a family and individuality as to one of the midpoints of the memorial monumen’s forming. Артыкул прысвечаны агляду асноўных накірункаў і вынікаў даследавання мемарыяльных помнікаў Беларусі 19 – пач. 21 ст. Разглядяюцца праблемы і асаблівасці метадалогіі даследавання ва умовах слабай распрацаванасці цемы. Вылучаны тры асноўныя семгенты даследавання: вясковыя могілкі 19 – пач. 20 ст, гарадскія некропалі таго ж перыяду, і некропалі 2 трэцці 20 – 21 стагоддзяў. Асноўныя трансфармацыі мемарыяльных помнікаў трактуюца зходзячы з функцыяналістскіх канцэпцый, асаблівая увага удзяляецца семантычнай саставляючай даследавання, як наібольш, на думку аўтара, прадуктыўнай для разумення ўнутраных прычын тых трансфармацый, якія адбыліся у 20 стагоддзі. Асаблівая увага удзелена праблеме сям'і і індывідуальнасці як адным з ключавых фактараў у формавані мемарыяльных помнікаў. 2009 Проблеми та перспективи етнологічного дослідження меморіальних пам’ятників Білорусі XIX – початку ХХІ століття / С. Грунтов // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 6. — С. 24-26. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20387 uk Народна творчість та етнографія Article Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Етнодемографічні та етнокультурні процеси: питання теорії та методики досліджень Етнодемографічні та етнокультурні процеси: питання теорії та методики досліджень
spellingShingle	Етнодемографічні та етнокультурні процеси: питання теорії та методики досліджень Етнодемографічні та етнокультурні процеси: питання теорії та методики досліджень Грунтов, С. Проблеми та перспективи етнологічного дослідження меморіальних пам’ятників Білорусі XIX – початку ХХІ століття Народна творчість та етнографія
description	The article reviews main directions and results of investigation of Byelorussian memorial monuments from XIXth to the beginning of the XXIth century. It observes problems and peculiarities of the methodology of research in the conditions of sick level of it’s elaboration. There were signed out three main segments of the research: rural cemeteries of the XXth – beginning of the XXIth century, town necropolis of the same period and cemeteries of the second third of the XXth – beginning of the XXIth century. Main transformations of the memorial monuments are explained throug the functionalist conceptions. Special attention is devoted to the semantical segment of the research as to the most favourable for realising that changes what took part in the XXth century. We also mark the problems of a family and individuality as to one of the midpoints of the memorial monumen’s forming.
author	Грунтов, С.
author_facet	Грунтов, С.
author_sort	Грунтов, С.
title	Проблеми та перспективи етнологічного дослідження меморіальних пам’ятників Білорусі XIX – початку ХХІ століття
title_short	Проблеми та перспективи етнологічного дослідження меморіальних пам’ятників Білорусі XIX – початку ХХІ століття
title_full	Проблеми та перспективи етнологічного дослідження меморіальних пам’ятників Білорусі XIX – початку ХХІ століття
title_fullStr	Проблеми та перспективи етнологічного дослідження меморіальних пам’ятників Білорусі XIX – початку ХХІ століття
title_full_unstemmed	Проблеми та перспективи етнологічного дослідження меморіальних пам’ятників Білорусі XIX – початку ХХІ століття
title_sort	проблеми та перспективи етнологічного дослідження меморіальних пам’ятників білорусі xix – початку ххі століття
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Етнодемографічні та етнокультурні процеси: питання теорії та методики досліджень
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20387
citation_txt	Проблеми та перспективи етнологічного дослідження меморіальних пам’ятників Білорусі XIX – початку ХХІ століття / С. Грунтов // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 6. — С. 24-26. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT gruntovs problemitaperspektivietnologíčnogodoslídžennâmemoríalʹnihpamâtnikívbílorusíxixpočatkuhhístolíttâ
first_indexed	2025-07-02T20:59:16Z
last_indexed	2025-07-02T20:59:16Z
_version_	1836570332872310784
fulltext	ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009 24 Етнодемографічні та етнокультурні процеси: питання теорії та методики досліджень Сергій Грунтов Проблеми та перспективи етнологічного дослідження меморіальних пам’ятників білорусі XIX – початку ххі століття The article reviews main directions and results of investigation of Byelorussian memorial monuments from XIXth to the beginning of the XXIth century. It observes problems and peculiarities of the methodology of research in the conditions of sick level of it’s elaboration. There were signed out three main segments of the research: rural cemeteries of the XXth – beginning of the XXIth century, town necropolis of the same period and cemeteries of the second third of the XXth – beginning of the XXIth century. Main transformations of the memorial monuments are explained throug the functionalist conceptions. Special attention is devoted to the semantical segment of the research as to the most favourable for realising that changes what took part in the XXth century. We also mark the problems of a family and individuality as to one of the midpoints of the memorial monumen’s forming. Артыкул прысвечаны агляду асноўных накірункаў і вынікаў даследавання мемарыяльных помнікаў Беларусі 19 – пач. 21 ст. Разглядяюцца праблемы і асаблівасці метадалогіі даследавання ва умовах слабай распрацаванасці цемы. Вылучаны тры асноўныя семгенты даследавання: вясковыя могілкі 19 – пач. 20 ст, гарадскія некропалі таго ж перыяду, і некропалі 2 трэцці 20 – 21 стагоддзяў. Асноўныя трансфармацыі мемарыяльных помнікаў трактуюца зходзячы з функцыяналістскіх канцэпцый, асаблівая увага удзяляецца семантычнай саставляючай даследавання, як наібольш, на думку аўтара, прадуктыўнай для разумення ўнутраных прычын тых трансфармацый, якія адбыліся у 20 стагоддзі. Асаблівая увага удзелена праблеме сям'і і індывідуальнасці як адным з ключавых фактараў у формавані мемарыяльных помнікаў. Цвинтар є одним із найважливіших елементів будь- якої культури, у просторі семофери якої вони розвива- ються. Він постає як елемент колективної реалізації поховально-поминальної практики, але одночасно є місцем декларації ідентичності та самовизначення в комплексі аксіологічних координат для окремих людей і сімей. Вивчення меморіальних пам’ятників дозволяє отримати динамічну картину змін, які відбулися в народній свідомості, простежити шляхи її розвитку стосовно етнічної, конфесійної та сімейної сфер. У про- понованій статті розглянемо основні напрями дослі- джень у цій галузі, зробимо деякі висновки і позначимо подальші перспективи. Термін «меморіальний пам’ятник» не є евфемізмом «надгробка», його вживаємо з метою об’єднання в одному визначенні великого комплексу об’єктів – від могильних насипів до художніх скульптурних компози- цій, від дерев’яних хрестів до поховальних каплиць. Він має переважно функціалістичний характер, його вико- ристання зумовлене передусім методологічними потре- бами. Основними джерелами нашого дослідження є меморіальні пам’ятники, виявлені, описані й зафіксо- вані під час польових експедицій. Такий підхід поясню- ємо недостатнім рівнем наукового розроблення теми і незначною кількістю робіт, присвячених не тільки етнологічному дослідженню меморіальних пам’ятників, але й самому об’єкту взагалі. З одного боку, це створює певні методологічні проблеми, з другого – дає змогу формулювати висновки і проводити дослідження без- посередньо над об’єктами, що на сьогодні стає рідкістю в теоретичних і узагальнювальних працях. Категорія «Меморіальний пам’ятник» фокусує на собі два аспекти дослідницької уваги: пам’ятник як матеріальний об’єкт, наділений формою, стилем, семантикою, і його мемо- ріальний складник, тобто в чому і через що реалізову- ється його існування в соціальному контексті, те, що він репрезентує, і до чого звернені його апеляції. У XIX – першій третині ХХ ст. простежуємо досить жор- стке розділення між цвинтарем селянським (сільським) і кладовищем привілейованих станів (переважно місь- ким), проявлене як у формі й семантиці, так і в різних стратегіях ставлення до пам’яті про певну особу. Будь- яка спроба позначити групи, які використовували ці форми і стратегії, виявиться умовною і матиме винят- ки, тому ми користуватимемося опозицією сільський – міський, визнаючи при цьому її похибки та виправдо- вуючи себе методологічною доцільністю. Як свідчать різноманітні відомості з XIX – початку ХХ ст., білоруські сільські кладовища того часу справля- ли гнітюче враження: повалені та почорнілі хрести, похилені «хатинки» над могилами [1, с. 15; 6, с. 120; 4, с. 29, 30]. Цей образ, на перший погляд, досить складно співвіднести з відомими поминальни- ми практиками і роллю «предків» в обрядовому житті. Однак при уважному розгляді ми доходимо висновку, що ритуали поховально-поминального комплексу спря- мовані не тільки на збереження пам’яті про померлого, але й на його поступове забування. Традиційний погляд на таку ситуацію сформований дослідницькими ракур- сами, що збігаються з її трактуванням безпосередніми учасниками: ритуали виконують над померлим і для померлого, їхнє значення збігається з їхньою самоде- кларацією. Спроба розглянути ті самі ритуали, що спрямовані на потреби живих, виявляє зовсім інший ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009 25Сергій Грунтов. Проблеми та перспективи етнологічного дослідження меморіальних пам’ятників Білорусі XIX – початку ХХІ століття їхній функціональний аспект. У цьому ракурсі стає оче- видним, що відомі, за визначенням ван Геннепа, «обря- ди переходу» уособлюють не тільки допомогу живих померлому в проходженні етапів «на той світ», але й поступове видалення його зі свідомості живих, з їхньої соціальної структури і пам’яті. Померлого переводять у безособовий світ предків: після першої річниці індиві- дуальні поминки вже не справляють. Так долають трав- матичний ефект від смерті близької людини, а цикліч- ний час індивідуальної культури поглинає подію інди- відуального життя, яка спочатку дуже сильно акцентує увагу на його лінійності. Такі два ракурси не конфлік- тують між собою, а формують багатовимірну картину культурного феномену, методологічно близьку до тієї, яку Кліфорд Гірц назвав «насиченим описом». У цьому контексті меморіальний пам’ятник постає як об’єкт, що реалізує свої функції в межах ритуалу і поступово «вичерпується» у функціональному сенсі. Це відбувається шляхом поступового переходу від однієї форми репрезентації померлого до другої, від форму- вання могильного насипу з тимчасовим пам’ятником, або без нього, до встановлення хреста. І перша, і друга форми є матеріальними складниками ритуалу, але після того, як визначений ним період жалоби закінчу- ється, сам пам’ятник поступово втрачає свою роль, стає семантично «спустошеним», оскільки померлого вже переведено в ранг предків, що зазвичай означає його соціальну смерть. Поступовому занедбуванню пам’ятників сприяв і матеріал, з якого вони були зробле- ні: найчастіше це було дерево, що швидко псується. На Поліссі цей процес посилювали регулярні повені, які завдавали кладовищам значної шкоди. Таку модель існування кладовища в селянській культурі не можна оцінювати із сучасного погляду як негативну: вона повністю відповідала традиційному світогляду світу і була дуже ефективною в подоланні травматичних ефек- тів смерті. Щобільше, таку модель можна вважати тра- диційною для всієї Європи до кінця XVIII ст. з її малень- кими цвинтарями й анонімними могилами, які так активно використовували повторно, що виникала необхідність побудови спеціальних склепів (асуаріїв), щоб зберігати викопані кістки. Крім того, такий спосіб поховання мав значні екологічні переваги: він дозво- ляв використовувати під кладовище невелику терито- рію. Пам’ятники померлим з’являлися і зникали разом із тими, хто зберігав пам’ять про них. Навіть кам’яні надгробки, поширені в Північній Білорусі, не випадали з цієї схеми: найчастіше вони були невеликих розмірів, з погано обробленого каменю і швидко «вростали» в землю. Сприяв її (схеми) підтриманню також низький рівень грамотності населення, що робило проблема- тичним трансляцію пам’яті про померлого за допомо- гою епітафій [3, с. 47]. Міські кладовища в сучасному їх розумінні почали формуватися наприкінці XVII – на початку XVIII ст. в результаті поширення по всій Європі тенденції винесен- ня цвинтаря за міські межі, заборони поховань у крип- тах і прихрамових територіях. Це формувало цвинтар як місце репрезентації заможності роду, його соціального статусу і місця в цивільній або церковній ієрархії. Такий рух збігся в часі з формуванням індивідуалізму в буржу- азній Європі і не в останню чергу сприяв його розвитку. Якщо раніше панівні позиції займала спадкова аристо- кратія, у тому числі й у праві сепулькральної репрезента- ції, то і цвинтар став місцем, де проявлялися фінансові можливості. Надгробки, склепи, каплиці-усипальниці стали фактором закріплення місця в соціотопографії міста, а кладовище перетворювалося на некрополь – друге місто, яке повторювало контури першого. На території Білорусі в епоху Російської Імперії некрополі були ще й місцем ідеологічних конфліктів, які проходи- ли як символічно, так і безпосередньо в матеріальному вияві на меморіальних об’єктах. Конотації надгробків завжди мають сильний ретроспективний акцент, і в разі зі шляхтою їх можна віднести в часі до поділів Речі Посполитої і втрати незалежності. Так, католицьке кла- довище трансформувалося у своєрідний меморіал учас- никам повстань, особам, що обіймали помітні посади в структурі влади Речі Посполитої; зазвичай це демон- стрували епітафії, особливо в першій половині XIX ст., коли вони, повторюючи колишню традицію, були досить багатослівними. Підкреслювала це і традиційна для шляхти військова символіка, яку використовували в оформленні пам’ятників. Особливої гостроти конфлікт набував у разі з католицькими похованнями, коли ці храми віддавали у володіння православних; похованих тут засновників та представників відомих родів (Тишкевичі, Сапіги тощо) виймали з крипти і перезахо- ронювали на кладовищі [7, с. 60–63]; це явище набуло поширення на прикладі каплиць-захоронень, які також активно конфісковували під церкви [1, а. 1–7]. Це лише підігрівало конфлікт і формувало ту виняткову значу- щість, яку в XIX ст. надавали родовим усипальницям. Особливого поширення набули каплиці-усипальниці в межах палацово-паркових ансамблів: на території Білорусі, за нашими підрахунками, їх з’явилося понад сто. Основною їхньою функцією була символічна легіти- мізація права сім’ї на успадковане володіння маєтком, претензія на їх позачасовість, якщо померлі, живі й май- бутні покоління були об’єднані одним простором і пере- бували тут разом. Продаж такого маєтку означав би драматичний розрив зі своїм корінням і власною іден- тичністю, а родову усипальницю очікувало занедбання та розграбування [2, с. 46]. У топографії шляхетських поховань XIX ст. бачимо прояви внутрішньої відчуже- ності в межах соціального середовища: тенденція до відокремлення проявлялася в найрізноманітніших фор- мах – від поховань до окремих кладовищ, які організову- вали тільки для представників однієї сім’ї. Міські некро- полі збереглися до нашого часу як великі бібліотеки експресії естетичного й ідеологічного, вони становлять солідну базу для вивчення історії ментальності та етніч- ної історії Білорусі. Двадцяте століття спричинилося до величезних змін соціального ладу, що зачепили і меморіальні пам’ятники, назавжди змінивши їхню зовнішність. Однією з причин цього стали масові смерті в період Першої світової війни, що призвело до порушення індивідуалізму місь- ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009 26 Етнодемографічні та етнокультурні процеси: питання теорії та методики досліджень ких поховань; посилили ці тенденції події громадянської війни на теренах колишньої Російської імперії і перша радянсько-польська війна. Пам’ятники стали помітно простішими і дешевшими, з епітафій зникли імперські посади і звання, але їх не замінили аналоги з нової Польської держави. Виняток становили тільки військо- вослужбовці: з їхніх поховань сформувався новий панте- он Другої Речі Посполитої, який був покликаний (як завжди в таких випадках) легітимізувати присутність на цій території. Художній рівень меморіальних пам’ятників на території Білорусі вже ніколи не сягав того, що був у період Імперії. Практика створення військових меморіа- лів стала однією з найсуттєвіших проявів існування некрополів у ХХ ст. Безперечно, і в XIX ст. військовим меморіалам надавалося велике значення, але зазвичай вони обмежувалися зведенням каплиці, тоді як індивіду- альні поховання рідко створювали якусь своєрідність у вигляді надгробків: найчастіше були обмежені списками померлих на стінах і братніми похованнями. У ХХ століт- ті військове поховання вийшло на передній план як один із головних факторів створення ідеологій нових держав; вони вимагали нового просторового рішення, що проя- вилося у великих просторах – регулярному розміщенні однакових надгробків, цивільній секулярній символіці. Ця схема стала однаково дієвою для німецьких, поль- ських і радянських меморіалів; у різних ідеологічних системах шляхи її реалізації виявлялися приблизно одна- ковими. Індивідуальні меморіальні пам’ятники також зазна- ли помітних змін: поступово зникли дерев’яні надгроб- ки, залишившись лише у формі тимчасових хрестів, які ставлять на могилах у перший рік після смерті. Замість них почали встановлювати грубі, зварені з труб залізні хрести, пам’ятники з бетону і гранітної крихти без ознак художньої цінності. Однакові, створені за шабло- ном надгробки, заповнили цвинтарі, суттєво розши- ривши їхні розміри; старі надгробки поступово зане- падали, не змінило ситуації і повсюдне використання фотознімків в оздобленні пам’ятників. Невеликих роз- мірів зображення, схожість і простота одягу тільки під- креслювали загальну безликість, відображаючи «загубле- ність» людини в епоху «повстання мас» і аморфність внутрішньої топографії нових міських некрополів. Важливо зауважити, що ні матеріальна забезпеченість, ні доступність нових технологій або можливість вільної експресії не є визначальними у створенні меморіально- го пам’ятника. Це легко помітити на прикладі сучасних кладовищ: набула поширення технологія лазерного гравіювання на чорному заміннику лабрадориту, що створило можливість нанесення великих і складних зображень, довгих епітафій. Попри це, іконографія сучасних надгробків сформована стандартними, «лубочними» мотивами: зображення на тлі берези, кле- нового листя, фонових пейзажів, а більшість розгорну- тих епітафій обмежена стандартним віршуванням, узя- тим із відповідних збірників. Як і століття тому, конфесійні маркери домінують над етнічним маркером білоруського кладовища: абсо- лютна більшість їх, як і раніше, вирізняється за озна- кою віросповідання, а в разі змішання – через певну поліконфесійність. Білоруську мову майже не представ- лено в епітафії, рідкістю є також використання націо- нальної символіки. Це, ймовірно, пов’язано з тим, що національні маркери виявилися б тавтологічними для території, де білоруси, як титульна нація, становлять більшість населення. У нашій статті ми виділили лише деякі теми і пробле- ми вивчення меморіальних пам’ятників. Відмінності в межах різних епох та різних соціальних груп створюють багате поле для порівняльного аналізу окремих груп меморіальних пам’ятників. Їхня семантика розкриває нам не так сам об’єкт, як ті контексти і комплекси смис- лів, у межах яких він сформувався і які формують шари етнічного життя, традиційно складні для дослідження. Це визначає інтерес до меморіальних пам’ятників як об’єкта для етнологічного вивчення і ставить перед нами завдання розроблення відповідних методів їх ана- лізу та інтерпретації. Нацыянальны гістарычны архіў 1. Беларусі (далі – НГАБ). – Ф. 1781, оп. 2, д. 6369. Аб капліцы Сар’і пабудаванай у маєтку памеўыка Лапацінскага. НГАБ. – Ф. 1781, оп. 26, д. 1498. 2. Инвентарные описи костёлов Минского и Мозырского уездов за 1907–1914 гг. – С. 45–46. Брен Я. 3. Особенности религиозного быта крестьян Бельского уезда Гродненской губернии. – Вильна, 1887. Ельскі А4. . Выбранае / Пра бібліятэку святой памяці Юльяна Бергеля, пастара ў Слуцку. – Мінськ, 2004. Сербаў І5. . Вічынскія паляне. – Мінськ, 2005. Ossendowski Antoni F6. . Polesie. – Poznań, 1934. Tyszkiewicz E.7. Groby rodziny Tyszkiewiczów. – Warszawa, 1878. Література

Проблеми та перспективи етнологічного дослідження меморіальних пам’ятників Білорусі XIX – початку ХХІ століття

Репозитарії

Схожі ресурси