Мова та етнічна самоідентифікація послідовників нових релігій у Білорусі

The article is based on the materials of the field researches, realized among followers of new religions on the territory of Byelorussia in the 1990’s – the first half of the 2000’s. It is also shown the influence of followers of new religions on their choise of the language of divine service and da...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Гурко, О.
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Назва видання:	Народна творчість та етнографія
Теми:	Релігія та етноконфесійні чинники самоідентифікації
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20395
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Мова та етнічна самоідентифікація послідовників нових релігій у Білорусі / О. Гурко // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 6. — С. 78-81. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-20395
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-203952011-05-28T12:04:01Z Мова та етнічна самоідентифікація послідовників нових релігій у Білорусі Гурко, О. Релігія та етноконфесійні чинники самоідентифікації The article is based on the materials of the field researches, realized among followers of new religions on the territory of Byelorussia in the 1990’s – the first half of the 2000’s. It is also shown the influence of followers of new religions on their choise of the language of divine service and daily contact, ethnic self-identification. Артыкул грунтуецца на матэрыялах палявых даследаванняў, якія былі праведзены сярод паслядоўнікаў новых рэлігій на терыторыі Беларусі ў 1990-х – першай палове 2000-х гадоў. Разглядаецца уплыў рэлігіёзнай прыналежнасці паслядоўнікаў новых рэлігій на выбар імі мовы набажэнства і штодзённых зносін, этнічную самаідэнтыфікацыю. 2009 Мова та етнічна самоідентифікація послідовників нових релігій у Білорусі / О. Гурко // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 6. — С. 78-81. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20395 uk Народна творчість та етнографія Article Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Релігія та етноконфесійні чинники самоідентифікації Релігія та етноконфесійні чинники самоідентифікації
spellingShingle	Релігія та етноконфесійні чинники самоідентифікації Релігія та етноконфесійні чинники самоідентифікації Гурко, О. Мова та етнічна самоідентифікація послідовників нових релігій у Білорусі Народна творчість та етнографія
description	The article is based on the materials of the field researches, realized among followers of new religions on the territory of Byelorussia in the 1990’s – the first half of the 2000’s. It is also shown the influence of followers of new religions on their choise of the language of divine service and daily contact, ethnic self-identification.
author	Гурко, О.
author_facet	Гурко, О.
author_sort	Гурко, О.
title	Мова та етнічна самоідентифікація послідовників нових релігій у Білорусі
title_short	Мова та етнічна самоідентифікація послідовників нових релігій у Білорусі
title_full	Мова та етнічна самоідентифікація послідовників нових релігій у Білорусі
title_fullStr	Мова та етнічна самоідентифікація послідовників нових релігій у Білорусі
title_full_unstemmed	Мова та етнічна самоідентифікація послідовників нових релігій у Білорусі
title_sort	мова та етнічна самоідентифікація послідовників нових релігій у білорусі
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Релігія та етноконфесійні чинники самоідентифікації
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20395
citation_txt	Мова та етнічна самоідентифікація послідовників нових релігій у Білорусі / О. Гурко // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 6. — С. 78-81. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT gurkoo movataetníčnasamoídentifíkacíâposlídovnikívnovihrelígíjubílorusí
first_indexed	2025-07-02T20:59:36Z
last_indexed	2025-07-02T20:59:36Z
_version_	1836570354015797248
fulltext	ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009 78 Релігія та етноконфесійні чинники самоідентифікації Олександр Гурко Мова та етнічна самоідентифікація послідовників нових релігій у білорусі Останнє десятиріччя ХХ ст. позначено для Білорусі, як і для інших країн колишнього СРСР, пробудженням релі- гійної активності. Процеси демократизації, пожвавлен- ня релігійного життя, що відбувалися в Республіці Білорусь упродовж 1990-х років, спричинили розвиток історично сформованої конфесійної структури білорусь- кого суспільства. Поряд зі зміцненням християнства, юдаїзму, ісламу в цій структурі з’явилося чимало нових – синкретичних релігій, що виникли у світі в ХІХ–ХХ ст. (теософія, івановство, Агні-йога, Міжнародне товари- ство свідомості Кришни (МТСК), Всесвітній Духовний Університет Брахма Кумаріс (ВДУБК), Віра Багаї, шайва- шактисти, Оомото, Церква Віссаріона тощо). Вони стали помітним фактором духовного і соціального життя. Незвичайна активність місіонерів нових релігій, а також ряд конфліктних, часом трагічних ситуацій за участю представників нових релігій, що відбулися в 1990-х роках у світі, викликали прояви помітного занепокоєн- ня в білоруському суспільстві. Авторів численних публі- кацій хвилювала непередбачуваність поведінки послі- довників цих релігій і небезпека заподіяння шкоди осо- бистості, суспільним інститутам, етнічній самосвідомос- ті, державі в цілому. У республіці було прийнято низку законодавчих актів та положень, спрямованих на обме- ження діяльності нових релігій. Однак усі ці дії не при- вели до зникнення нових релігій і не виключили ймовір- ності їхньої масової появи на території нашої країни в майбутньому. За оцінками експертів, наприкінці 1990-х років у Білорусі близько двох тисяч віруючих були члена- ми зареєстрованих громад нових релігій, а також тих релігійних груп, які подавали документи для офіційної реєстрації. Десятки груп нових релігій і сьогодні діють неофіційно. У такій ситуації закономірним стало проведення комплексного етнологічного дослідження, яке дасть змогу визначити основні закономірності, пов’язані з поширенням нових релігій, їх упливом на культуру і побут послідовників, на суспільні інститути. Одним із важливих завдань дослідження було визна- чення впливу релігійної приналежності послідовників нових релігій на вибір ними мови богослужіння та повсякденного спілкування, на етнічну самоідентифіка- цію. Зазначену проблему розглянуто в даній публікації. У ході дослідження, яке відбувалося на території Білорусі в 1990 – першій половині 2000-х років, ми проінтерв’ювали близько 200 експертів із числа послі- довників нових релігій: МТСК, послідовників Всесвітнього Духовного Університету Брахма Кумаріс, Віри Багаї, Сахаджа-йоги. Дослідження показало, що загалом, етнічний склад релігійних організацій відпо- відає етнічній структурі міського населення Білорусі, де близько 70% складають білоруси. На етапі поширення МТСК в Білорусі, на початку 1990-х років, керівники кришнаїстських громад заяв- ляли, що оскільки душа (атма) національності не має, постановка питання про етнічну приналежність є хиб- ною. Цим вони мотивували відмову від участі в етноло- гічному опитуванні. Самоідентифікація декларувалася лише як приналежність до Ведичної культури, що під- тверджувалося використанням у релігійній практиці санскритських текстів і мантр, а також обрядовості, заснованої на індуїзмі. Однак варто зазначити, що на початку 1990-х років білоруські кришнаїти спілкували- ся виключно російською мовою. Російською мовою проводили всі пропагандистські акції, виступи в ЗМІ. Наприкінці 1990 – початку 2000-х років ставлення керівництва кришнаїстських громад до участі в опиту- ваннях змінилося, що було пов’язано з майбутньою перереєстрацією і бажанням продемонструвати від- критість для суспільства. Проведене опитування екс- пертів, які перебували в складі громад більше одного року, показало, що не ідентифікували себе за етнічною ознакою і не назвали своєї етнічної приналежності тільки 7,69% опитаних. З решти опитаних 53,8% скла- дають білоруси; 30,7% – росіяни, 2,5% – українці; 2,5% – вірмени; 2,5% – поляки. Ці дані вказують на те, що під час десятирічної соціалізації в білоруському сус- пільстві етнічна самоідентифікація для кришнаїтів набула певної значимості. Самоназва при цьому стала не єдиним чинником. The article is based on the materials of the field researches, realized among followers of new religions on the territory of Byelorussia in the 1990’s – the first half of the 2000’s. It is also shown the influence of followers of new religions on their choise of the language of divine service and daily contact, ethnic self-identification Артыкул грунтуецца на матэрыялах палявых даследаванняў, якія былі праведзены сярод паслядоўнікаў новых рэлігій на терыторыі Беларусі ў 1990-х – першай палове 2000-х гадоў. Разглядаецца уплыў рэлігіёзнай прыналежнасці паслядоўнікаў новых рэлігій на выбар імі мовы набажэнства і штодзённых зносін, этнічную самаідэнтыфікацыю. ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009 79 Трансформації зазнала і побутова культура віруючих. Так, якщо на початку 1990-х років у зимовий період місіонери-кришнаїти з’являлися на вулицях виключно в запропонованому релігійною традицією легкому одязі, нині приналежність такого місіонера до МТСК можна визначити лише за книгами, які він пропонує перехо- жим. У харчуванні кришнаїтів значне місце займають продукти місцевого походження, класичні рецепти кришнаїстської кухні адаптуються до місцевих умов. Значна частина опитаних знає і відзначає свята народ- ного і громадянського циклів. За даними опитування, 48,7% респондентів святкують свої дні народження, дні народження рідних і близьких. Свято 8 Березня відзна- чають 20,5% опитаних, Різдво та Великдень – 15,38%. Деякі вайшнави вважають для себе важливими такі свята, як День ВМФ, День захисту дітей та ін. Нерідким явищем можна вважати і святкування Нового Року. Не відзначають світські свята 33,3% опитаних. Дослідження показало, що більшість опитаних біло- руських кришнаїтів моляться російською мовою, корис- туються в молитовній практиці завченими санскритськи- ми формулами. Рідною вважають російську мову 95% опитаних. Деякі заявили, що вважають рідною «російсько- білоруську» мову, санскрит, або підкреслили, що для них важлива «мова спілкування», а не рідна [1]. Отже, можна констатувати, що найважливішим чин- ником в ідентифікації білоруських кришнаїтів є прина- лежність до релігійної традиції та релігійної спільноти. Однак, незважаючи на заяви про те, що «душа націо- нальності не має», більшість із них ідентифікує себе на основі етнічної самоназви, сприйняття елементів етніч- ної культури і використання в житті та релігійній прак- тиці російської мови. Для віруючих у їхньому повсяк- денному житті російська мова є основним засобом комунікації, а в релігійній практиці важливе значення мають санскритскі релігійні тексти і мантри (магічні формули, звукові комбінації), які вимовляють і проспі- вують віруючі, але для коментарів і проповідей вико- ристовують російську мову. Як і вайшнави, багаї в 1990-х роках не погоджували- ся брати участь в етнологічному опитуванні. У 2002 році білоруська громада дала згоду на проведення тако- го опитування. З’ясувалося, що близько 46,6% опита- них послідовників Віри Багаї – білоруси; близько 33,3% – росіяни; є також незначна кількість німців, латишів, українців, євреїв. Російська мова домінує в повсякденному спілкуван- ні та релігійній практиці послідовників Віри Багаї. З опитаних 56% вважають рідною російську мову, 24% – російську та білоруську, 20% – білоруську, деякі віруючі назвали рідними три мови: російську, українську і біло- руську. У богослужінні (для проголошення молитов) російською мовою користується також 56% опитаних, білоруською та російською мовами моляться 6,6% опи- таних, решта опитаних відзначили, що користуються в молитовній практиці кількома мовами: російською, білоруською, англійською, есперанто. Послідовники Віри Багаї з часу виникнення цієї нової релігії прагнули надати їй універсального характеру. Тому очевидним було їх прагнення використовувати поширені мови інтернаціонального спілкування – англій- ську, російську, а також есперанто. На початку 1990-х років послідовники Віри Багаї користувалися бібліотечка- ми релігійної англомовної літератури, які завозили в Білорусь місіонери. Цим можна пояснити знання та вико- ристання прихильниками багаї англійської мови. Поряд із релігійними святами, важливими для себе 50% опитаних Багаї вважають Новий Рік, 33, 3% – свято 8 Березня, 10% – День визволення Білорусі та День Незалежності, 26,6% відзначає Різдво Христове, 20% – Великдень, 3% – Радуницю, 3% – Трійцю, 3% – Батьківські Дні поминання, 3% – Песах, 3% – День Матері, 3% – День захисту дітей [1]. На першому етапі поширення багаї в Білорусі домі- нували ідеї, що дали підстави для звинувачення їх у космополітизмі [2]. До кінця 1990-х років все виразні- шими стали ідеї збереження національної самобутнос- ті – в оформленні інтер’єрів, святкуванні народних свят, самосвідомості. Це пояснюється соціалізацією вірую- чих. Також очевидним є вплив рекомендацій міжнарод- ного співтовариства Багаї, одним із організаційних принципів якого на сучасному етапі є співіснування спільноти національних громад. У мінській громаді Сахаджа-йоги 64,7% опитаних назвали себе білорусами, 29,4% – росіянами, є також українці. Незважаючи на те, що засновниця громади отримала свій перший релігійний досвід в Україні, з самого початку існування громади в Білорусі в релігій- ній практиці і спілкуванні використовували російську мову. Рідною вважають російську мову 35% опитаних послідовників Сааджа-йоги, російську та білоруську – 17%, білоруську – 47%. Водночас усі 100% опитаних зазначили, що моляться російською мовою і викорис- товують мантри на санскриті. Практично всі опитані послідовники Сахаджа-йоги назвали в числі важливих для себе народні й громадян- ські свята, поширені в Білорусі, а також основні христи- янські свята: Великдень, Різдво, Радуницю. У поодино- ких випадках у переліку важливих свят також названо індуїстські свята і день народження Шрі Матаджі, засновни- ці Сахаджа-йоги. Релігійна практика Сахаджа-йоги заснована на медитації і не передбачає серйозної регла- ментації життя, використання запозичених ритуалів. Цим пояснюється високий рівень етнічної самосвідо- мості. Російська мова є для послідовників Сахаджа- йоги мовою повсякденного спілкування, як і для біль- шості міських жителів сучасної Білорусі [1]. Близько половини опитаних представників Всесвітнього Духовного Університету Брахма Кумаріс назвали себе росіянами; близько 40% – білорусами, є українці. Як і кришнаїти, послідовники ВДУБК вважа- ють, що уявлення про етнічну приналежність є ілюзор- ним. Поведінка та культура послідовників ВДУБК значною мірою регламентовані релігійною практикою: медита- ційними практиками раджа-йоги, йогою харчування, навчальними семінарами, ретритами. У матеріальній культурі є особливості в оформленні інтер’єру житла, у виборі та приготуванні продуктів харчування, у квітах і Олександр Гурко. Мова та етнічна самоідентифікація послідовників нових релігій у Білорусі ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009 80 Релігія та етноконфесійні чинники самоідентифікації матеріалі одягу. Майже всі послідовники ВДУБК пов’язані з народною святковою культурою, однак вони також від- значають свята індуїстів. Мовою повсякденного спілку- вання та релігійної практики є російська [1]. Як видно з наведених результатів дослідження, домі- нуючі позиції в повсякденній комунікації та релігійній практиці послідовників нових релігій у Білорусі в 1990 – першій половині 2010-х років займала російська мова. Ця ситуація, особливо на початку 1990-х років, на пер- ший погляд може здатися парадоксальною. На початку 1990-х років «парад суверенітетів» у колишніх союзних республіках супроводжувався переходом до національ- ної мови. У сусідній Україні, наприклад, зареєструвати- ся могла практично будь-яка релігійна громада за умови визнання української мови. Історично поширені в Білорусі християнські конфесії в цей період зробили помітні кроки до введення білоруської мови в бого- службову практику. Білоруська Православна Церква розпочала переклад книг Нового Заповіту білоруською мовою, перша газета Білоруського Екзархату «Царкоўнае слова» вийшла у світ білоруською мовою. Видання греко-католиків були виключно білоруською мовою. Ряд протестантських церков також прийняли білоруську мову. Послідовники нових релігій у Білорусі спочатку користувалися російською мовою для бого- служіння і комунікацій. Пояснити побутування російської мови в білоруських громадах послідовників нових релігій у 1990 – першій поло- вині 2010-х років. можна впливом декількох факторів: По-перше, більшість нових релігій проникла на тери- торію СРСР, Росії, а потім і Білорусі зі США та країн Західної Європи. Переклади текстів нових релігій вима- гали володіння певним понятійним апаратом. Цей апарат був добре розроблений у виданих в СРСР росій- ською мовою пам’ятках східної літератури: Ведах, Бхагават-гіті тощо, у працях з індійської та китайської філософії і коментарях до них. Тому перекладати тек- сти нових релігій було простіше на російську мову, доступну і зрозумілу всім жителям СРСР, а потім і пострадянського простору. По-друге, спеціальна література нових релігій, що мала важливе значення в пропаганді віровчень на початку 1990-х років, розповсюджувалася в Білорусі переважно російською мовою. Незважаючи на те, що жителі західних областей Білорусі, що межують із Польщею, розуміють польську мову, помітного поши- рення видання нових релігій цією мовою не отримали, хоча їх і завозили до Республіки Білорусь. По-третє, більшість нових релігій – МТСК, ВДУБК, Церква Саєнтології, Церква Об’єднання Муна, групи буддійської спрямованості, а також російського похо- дження – Церква Віссаріона, іванівці, реріхівці, – поши- рювалися в Білорусь із російських центрів, з якими вони пов’язані донині. Пояснити вибір мови та інших характеристик іден- тичності послідовниками нових релігій можна також, розглядаючи функціональні особливості цих релігій. Нові релігії є своєрідною рефлексією змін, що відбу- ваються. У нашому розумінні нові релігії – це синкре- тичні релігії, релігійні організації, виникнення яких пов’язано з реакцією частини суспільства на зміну умов життя, середовища проживання й активізацію проце- сів взаємодії різних культур, що виникли внаслідок науково-технологічних перетворень в Новий і Новітній час, урбанізації, міграції. В арсеналі нових релігій є елементи психотехнік, за допомогою яких віруючі добиваються певної внутрішньої стабільності в умовах швидких змін у світі. На відміну від традиційних систем світогляду, нові релігії оперативніше реагують на зміни соціуму, середо- вища проживання, ніж класичні релігії, однак, що ціл- ком природно, вони не мають загальновизнаних меха- нізмів реалізації нового знання, соціалізації. Розглядаючи нові релігії в конфесійній структурі сус- пільства, зазначимо, що класичні релігії, на відміну від нових, тісно пов’язані з етнічними традиціями, оскіль- ки беруть участь у їх трансляції. Вони досить консерва- тивні і тому не так активно реагують на зміни, як нові релігії. Для адаптації класичних релігійних систем до змін потрібен тривалий період, значну частину якого займає дискусія з новими релігіями. Під час цієї диску- сії, набуваючи загострення різного ступеня, класичні релігії виробляють відповідну аргументацію і тим самим змінюються в напрямі, «підказаному» новими релігіями. Таким чином, нові релігії можна розглядати як елемент механізму адаптації суспільства до змін, що відбуваються. Після розпаду СРСР відсутність об’єднувальних цін- нісних орієнтирів, економічна та соціальна незахище- ність, прагнення до подолання самотності стали моти- вом пошуку нової ідентичності й захищеності в релігій- них організаціях. Християнські конфесії в цей період були ще великою мірою дискредитовані системою ате- їстичної пропаганди як пережиток дорадянської епохи. Релігійна практика цих конфесій вимагала від послі- довників значної праці, пов’язаної з освоєнням філо- софських конструкцій, складного понятійного апарату, архаїчної лексики. У той же час нові релігії представля- лися ЗМІ як сучасні конструкції, що дають можливість швидкої реалізації в умовах швидкозмінного світу. Психотехніки, властиві новим релігіям, давали можли- вість отримати незвичайні відчуття і стани, що асоцію- ються з «трансцендентальним досвідом», на перших стадіях знайомства з цими релігіями. З цих причин, а також завдяки активному використанню ЗМІ, нові релігії в кінці 1980 – початку 1990-х років досить успіш- но конкурували з класичними релігіями. Масове поширення нових релігій на пострадянсько- му просторі можна розглядати як реакцію на такі соціально-економічні та політичні зміни, як руйнуван- ня сформованого за десятиліття культурного простору. Російська мова, прийнята в групах послідовників нових релігій, залишилася чи не єдиною частиною цього колишнього культурного простору. Саме по собі вико- ристання російської мови в цих розрізнених релігійних групах є реакцією на декларований розрив реальних культурних зв’язків, на небажання послідовників нових релігій сприймати політичний акт розриву єдиного ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009 81 соціокультурного простору як доконаний факт. Збереження російської мови в розрізнених релігійних групах також указує і на значний внутрішній потенціал визначеного цією мовою простору. Становлення нових релігій у країнах колишнього СРСР збіглося за часом як з відродженням історично поширених конфесій, так і з посиленням тенденцій етнонаціоналізму в політиці держав, що утворилися на території СРСР. Як опоненти традиційних конфесій, нові релігії одним із аргументів на свою користь представля- ли більшу доступність мови своєї релігійної практики. На початку 1990-х років практично всі нові релігії в Білорусі використовували для комунікації та релігійної практики російську мову, мову міжетнічного спілкуван- ня. У той же час польська мова Католицької і церковнослов’янська мова Православної Церкви вима- гали певного рівня підготовки і дисципліни. Уніати і послідовники ряду протестантських церков, а також час- тина православних і католиків намагалися ввести в богослужіння білоруську мову і при цьому вимагали від парафіян активної політичної позиції, що створювало певні перешкоди на шляху до храму. Від середини 1990-х років у Республіці Білорусь умови існування для нових релігій помітно ускладни- лися, що пов’язано з підтримкою державою традиційно поширених християнських церков. Прийнятий у 2002 році Закон «Про свободу віросповідань та релігійні організації» забезпечив державну підтримку конфесі- ям, які зробили внесок в історію і культуру Білорусі. На даний час офіційно зареєстровані лише МТСК і Віра Бахаї. Крім того зберігається кілька десятків нових релігій, які мають центри за кордоном, переважно в Росії. Послідовники білоруських нових релігій виїж- джають на релігійні семінари до Росії, підтримують контакти через Рунет. Природно, мовою релігійної практики, як і мовою міжетнічного спілкування, для більшості послідовників нових релігій у Білорусі є російська мова. Від середини 2010-х років у середовищі послідовни- ків нових релігій стала помітною нова тенденція – посилення інтересу до китайської мови. Це проявилося і на російських Інтернет-форумах, присвячених даось- ким традиціям, де «знавці», що претендують на роль учителів, висловлюються китайськими термінами і переходять на китайську ієрогліфічну графіку, а «про- фанам» рекомендують вивчати китайську, оскільки вже відбувається організація паломництв у китайські обителі. Ця тенденція засвідчує зміни у сформованому культурно-політичному просторі. Підводячи підсумок, зазначимо, що використання російської мови послідовниками нових релігій у Білорусі в релігійній практиці та повсякденному житті є свідченням не тільки усталених культурно-історичних зв’язків, індикатором яких є російська мова, але й реак- цією частини суспільства на спроби руйнування сфор- мованого культурного простору, що має значний потен- ціал для свого розвитку. З огляду на це, в даний час частина християнських конфесій, історично пошире- них у Білорусі, відкоригувала свої позиції по відношен- ню до мови. Переважна частина духовенства і парафіян Білоруської Православної Церкви використовує сьогод- ні, поряд із церковно-слов’янською, російську мову. Література Архив Института искусствоведения, 1. этнографии и фольклора НАН Беларуси. – Ф. 6, оп. 2, д. 262; Ф. 6, оп. 14, д. 98. Неокультовые объединения в 2. Беларуси / Науч. ред. Майхрович А. – Минск, 1998. – С. 121. Олександр Гурко. Мова та етнічна самоідентифікація послідовників нових релігій у Білорусі

Мова та етнічна самоідентифікація послідовників нових релігій у Білорусі

Репозитарії

Схожі ресурси