Костюм міського населення Білорусі другої половини XIX – початку ХХ століття
In the article the clothes of social-class groups of byelorussian cities of the second half of the XIXth – beginning of the ХХth century is considered, what give an evident notion about the level of a material culture and a way of life of urban population of Byelorussian of the given historical peri...
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Народна творчість та етнографія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20397 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Костюм міського населення Білорусі другої половини XIX – початку ХХ століття / В. Бєлявіна // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 6. — С. 85-91. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20397 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-203972011-05-28T12:03:59Z Костюм міського населення Білорусі другої половини XIX – початку ХХ століття Бєлявіна, В. Етнографія міста In the article the clothes of social-class groups of byelorussian cities of the second half of the XIXth – beginning of the ХХth century is considered, what give an evident notion about the level of a material culture and a way of life of urban population of Byelorussian of the given historical period. У артыкуле разгледжаны строі сацыяльна-саслоўных груп белорускага горада другой паловы XIX – пачатку ХХ ст., які дае нагляднае ўяўленне аб узроўні матэрыяльнай культуры і ладу жыцця гарадскога насельніцтва Беларусі дадзенага гістарачнага перыяду. Касцюм на працягу стагоддзяў з'яўляўлся той часткай матерыяльной культуры беларусаў, якая візуальна выяўляла іх нацыянальнае своеасаблівасць. Цесна звязаны з прыродна-кліматычнымі ўмовамі, узроўнем развіцця прадукцыйных сіл грамадства, мастацкім стылем эпохі, інтэнсіўнасццю міграцыйных працэсаў і сувязей з суседнімі народамі, косцюм адлюстроўвае складаны шлях гістарачнага развіцця беларуского этнасу. 2009 Костюм міського населення Білорусі другої половини XIX – початку ХХ століття / В. Бєлявіна // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 6. — С. 85-91. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20397 uk Народна творчість та етнографія Article Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Етнографія міста Етнографія міста |
| spellingShingle |
Етнографія міста Етнографія міста Бєлявіна, В. Костюм міського населення Білорусі другої половини XIX – початку ХХ століття Народна творчість та етнографія |
| description |
In the article the clothes of social-class groups of byelorussian cities of the second half of the XIXth – beginning of the ХХth century is considered, what give an evident notion about the level of a material culture and a way of life of urban population of Byelorussian of the given historical period. |
| author |
Бєлявіна, В. |
| author_facet |
Бєлявіна, В. |
| author_sort |
Бєлявіна, В. |
| title |
Костюм міського населення Білорусі другої половини XIX – початку ХХ століття |
| title_short |
Костюм міського населення Білорусі другої половини XIX – початку ХХ століття |
| title_full |
Костюм міського населення Білорусі другої половини XIX – початку ХХ століття |
| title_fullStr |
Костюм міського населення Білорусі другої половини XIX – початку ХХ століття |
| title_full_unstemmed |
Костюм міського населення Білорусі другої половини XIX – початку ХХ століття |
| title_sort |
костюм міського населення білорусі другої половини xix – початку хх століття |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Етнографія міста |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20397 |
| citation_txt |
Костюм міського населення Білорусі другої половини XIX – початку ХХ століття / В. Бєлявіна // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 6. — С. 85-91. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнографія |
| work_keys_str_mv |
AT bêlâvínav kostûmmísʹkogonaselennâbílorusídrugoípolovinixixpočatkuhhstolíttâ |
| first_indexed |
2025-07-02T20:59:41Z |
| last_indexed |
2025-07-02T20:59:41Z |
| _version_ |
1836570358690349056 |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
85
костюм міського населення білорусі другої половини XIX –
початку хх століття
In the article the clothes of social-class groups of byelorussian cities of the second half of the XIXth – beginning of the ХХth century is
considered, what give an evident notion about the level of a material culture and a way of life of urban population of Byelorussian of the
given historical period.
У артыкуле разгледжаны строі сацыяльна-саслоўных груп белорускага горада другой паловы XIX – пачатку ХХ ст., які
дае нагляднае ўяўленне аб узроўні матэрыяльнай культуры і ладу жыцця гарадскога насельніцтва Беларусі дадзенага
гістарачнага перыяду.
Касцюм на працягу стагоддзяў з'яўляўлся той часткай матерыяльной культуры беларусаў, якая візуальна выяўляла іх
нацыянальнае своеасаблівасць. Цесна звязаны з прыродна-кліматычнымі ўмовамі, узроўнем развіцця прадукцыйных
сіл грамадства, мастацкім стылем эпохі, інтэнсіўнасццю міграцыйных працэсаў і сувязей з суседнімі народамі, косцюм
адлюстроўвае складаны шлях гістарачнага развіцця беларуского этнасу.
Друга половина XIX – початок ХХ ст. – період
капіталістичної трансформації Білорусі, швидкого
зростання міст і європеїзації способу життя їхніх
жителів. На початку 1860-х років населення Білорусі
складало 3359,1 тис. осіб, зокрема 350,8 тис. городян
[8, с. 217]. До 1913 року міське населення зросло в 2,8
рази, склавши 983,3 тис. осіб [8, с. 217].
У цей період білоруські губернії вирізнялися насиче-
ністю різних форм організації торгівлі (ярмарки, база-
ри, лавки, магазини), які пропонували городянам
широкий вибір усіляких імпортних тканин, фурнітури
й готових виробів. Постійний попит мали й вироби
місцевого виробництва: сукна фабрик графа
Потоцького, Камінського, Скірмунта, бавовняні та
лляні тканини логойської фабрики графа Тишкевича.
Великої популярності як серед покупців у Білорусі, так
і за її межами набуло взуття мінських шевців [7, с. 150].
Якщо до початку 1860-х років на території Білорусі
налічувалося 384 ярмарки, а в містах 5 654 лавки [6,
с. 94, 117], то в середині 1890-х років у п’яти білорусь-
ких губерніях функціонувало вже понад 3 тис. ярмар-
ків [4, с. 166, 167]. До 1913 року щільність торгової
мережі суттєво зросла. Діяло понад 55 тис. торгових
підприємств, зокрема 4 497 магазинів і 23 960 лавок [9,
с. 247]. Існувала також значна кількість людей, які про-
давали товари дрібними партіями.
Відміна кріпацтва й будівництво на території Білорусі
мережі залізниць стимулювали зростання великих міст,
таких як Мінськ, Гродно, Вітебськ, Могильов, Пінськ,
Брест. Водночас більшість повітових міст і містечок, що
опинилися в стороні від річкових і залізничних магістра-
лей, і на початку ХХ ст. залишалися провінційними посе-
леннями з напівсільським способом життя.
У 1850-х роках територією Білорусі протягли теле-
графні лінії, що зв’язали Петербург із Варшавою,
Москвою та Києвом. Використання телеграфу дозволя-
ло підприємцям швидше орієнтуватися в світі моди,
знаходити торгових партнерів, домовлятися про постав-
ки модних товарів. Купецтво Білорусі, переважно
єврейське, накопичило знання кон’юнктури ринку й
споживацького попиту в повітах і губерніях, навчилося
з великим мистецтвом рекламувати товари й догоджа-
ти смакам різних соціальних груп. Крім того, представ-
ники забезпечених верств городян мали змогу напряму
замовляти костюми або окремі предмети одягу в
Петербурзі, Москві, Києві, Варшаві, Парижі та Лондоні.
Навіть у невеликих провінційних містах молоді «панен-
кі» виписували бальні сукні, капелюшки й рукавички з
Варшави [7, с. 47].
З другої половини XIX ст. починається серійне вироб-
ництво одягу. Сукні ще продовжували шити на замов-
лення конкретної клієнтки, але самі моделі почали
створювати наперед, рекламувати через журнали мод і
викрійки, які видавали великими тиражами.
Завдяки зростанню ткацьких мануфактур і фабрик,
зниженню вартості тканин, появі в продажу великих
партій готових предметів одягу, навіть жителі невели-
ких позаштатних міст і містечок почали активно пере-
ходити на європейський костюм.
Одяг населення великих міст Білорусі другої полови-
ни XIX – початку ХХ ст. був складним, соціально дифе-
ренційованим явищем. Серед городян чітко розрізняв-
ся костюм дворянства, представники якого обіймали
вищі міські цивільні й військові посади; середніх верств
(торговців, дрібних чиновників і службовців, різночин-
ної інтелігенції); фабричних робітників і ремісників;
жителів міських околиць, що займалися сільським гос-
подарством; міської бідноти.
У побутовій дворянській культурі становість одягу була
настільки важливим елементом, що модний костюм, мане-
ра триматися, знання світського етикету відкривали двері
гостиних впливових дворянських будинків, сприяли успіш-
валентина Белявіна
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
86 Етнографія міста
ній діловій кар’єрі. Проте просто зшитому за модою костю-
мові не надавалося великого значення, оскільки він свід-
чив тільки про матеріальні можливості власника.
Цінувалося вміння його носити, знання відповідності різ-
них деталей костюма конкретним ситуаціям, правил пове-
дінки, прийнятих у дворянському середовищі. Світському
етикету, умінню зі смаком і за модою вдягатися, танцям і
музиці дворянських дітей навчали з раннього віку.
Розвиток костюма вищих верств міського населення
Білорусі в досліджуваний період співпадав із тенденція-
ми високої загальноєвропейської моди, оскільки в сво-
єму одязі вони намагалися наслідувати аристократичні
кола Варшави та Петербурга, де існував диктат елітної
моди Парижа й Лондона.
У жіночому гардеробі представниць вищих верств
білоруського міста існувала велика кількість форм
одягу, які розрізнялися поміж собою за часом дня, сезо-
ном і призначенням. Це ранкові костюми для дому;
денні туалети для візитів і домашніх прийомів; костю-
ми «деревенские» (дачні); дорожні костюми для поїз-
док, прогулянок та відвідин лавок; нарядні туалети для
званих обідів, концертів, театру, які з додаванням
коштовностей могли слугувати бальним вбранням.
Уранці не вдягали світлі сукні й лайкові рукавички, не
робили складних зачісок і не завивали волосся як на вечір.
Вибір ювелірних прикрас обмежувався суворими
правилами й залежав від віку жінки та конкретних
обставин. Носити діаманти вдень у середині – напри-
кінці XIX ст. навіть у найпростішій оправі, вважалося
поганим тоном. Тільки увечері надягали коштовні
камені, перли й діаманти. Молодим дівчатам дозволя-
лося носити прикраси з коралів, бірюзи, малахіту та
іншого непрозорого каменю, а із золотих речей – тіль-
ки медальйон або хрестик на тонкому ланцюжку.
Наявність перлів і діамантів говорило про досягнення
шлюбного віку. Дороге каміння, наприклад, смарагди,
рубіни, сапфіри та інші, використовували в туалетах
тільки заміжні жінки. Вдень жінки носили мозаїчні
брошки або камеї, сережки з напівкоштовного камін-
ня, медальйон на ланцюжку, браслет. На урочисті захо-
ди й на вулицю надягали білі або світлі лайкові рука-
вички. Немолоді жінки, а під час трауру й молоді,
носили чорні рукавички.
З середини XIX ст. у жіночому костюмі більшого зна-
чення почали надавати модному крою та якості тка-
нин. Популярності набули тканини спокійних, приглу-
шених тонів. В одязі та прикрасах панував диктат
французької моди. Паризькі журнали мод, кожен
випуск яких містив докладну інформацію описового
характеру щодо костюмів на різні випадки, розповсю-
джували у великих білоруських містах.
Жіночу моду 1860-х років називають другим рококо,
оскільки в цей час знову почали носити криноліни –
спідниці на обручах, популярні у XVIII ст. Головним
формоутворювальним елементом у цьому костюмі був
корсет, що створював силует тонкої талії в поєднанні з
пишною спідницею. Існувало декілька типів корсета,
але найрозповсюдженішим на початку 1860-х років був
французький, який шнурувався ззаду і тому його можна
було затягнути досить сильно. Для створення вузької
талії в корсет вставляли пластинки з китового вуса або
металу із заданим вигином.
Без належних навиків у корсеті було важко дихати й
сидіти, тому дівчаткам уже з п’ятирічного віку
пов’язували талію тугим поясочком, а в десять–
дванадцять років надягали легкі корсети. У шістнадцять–
сімнадцять років, до свого першого виходу в світ, дівча-
та вже звикали туго шнуруватися. Корсет надягали на
сорочку, як з гігієнічних міркувань, так і для того, щоб
«кістки» корсета, що випадково прорвали обшивку, не
поранили шкіру.
Пишність спідниці, що підкреслює вузькість талії,
створювали легким металевим каркасом з обручів,
винайденим у середині XIX ст. французьким придворним
кутюр’є Фредеріком Вортом. Щоб одягнутися відповід-
но до моди, дівчині або жінці потрібна була допомога,
оскільки самотужки неможливо затягнути корсет і
натягнути на широкий каркас нижню, а потім верхню
спідниці. Жорсткі корсети й неосяжної ширини спідни-
ці на каркасі не дозволяли прийняти зручну позу, опус-
тити руки уздовж тіла. Щоб сидіти, потрібні були стіль-
ці європейського зразка.
Верх і низ сукні не з’єднували, оскільки вузький
затягнутий ліф і дуже пишна спідниця цього не дозво-
ляли. На початку 1860-х років спідниці були дуже
довгими й мали форму дзвона, поступово розширюю-
чись від вузької талії до низу величезної ширини.
Дуже модними в 1860-х роках були рукава-«пагоды»,
завдовжки трохи нижче ліктя, які плавно розширюва-
лися вниз від плеча. Під такі рукави вдягали пишні білі
підрукавники з тонкої прозорої тканини («рукавчи-
ки»). Жінки, що належали до вищих верств городян,
змінювали їх два–три рази на день.
Ліф денних суконь застібали на ґудзики до самої шиї
й прикрашали спереду оборочками зі стрічок, шовко-
вим шнуром, мереживом. Зазвичай денну сукню надя-
гали на нижню білу блузу з тонкої тканини («шемизет-
ку»), комірець якої викладали навколо шиї поверх
сукні. Часто сукню для візитів і домашніх прийомів
гостей доповнювали знімним мереживним коміром,
який заколювали біля шиї брошкою.
Спідниці прикрашали по подолу воланами, смугами тка-
нини іншого кольору, шовковим шнуром, стрічками в тон
тканини. Багато заміжніх жінок носили на голові мереживні
наколки. На плечі накидали тонкі вовняні східні шалі, модні
ще з початку століття або мереживні мантильї.
Костюм для прогулянок складався з коротшої спід-
ниці на невеликому криноліні, блузи й короткого
жакетика-балеро із заокругленими пілочками й рука-
вами, розширеними від плеча до зап’ястка. Аби низ
спідниці не псувався, його підшивали жорсткою вор-
систою стрічкою.
Бальні туалети шили з декольте й короткими рукава-
ми. Їх доповнювали парюрами з коштовних каменів,
які включали сережки, брошки, браслети, шпильки для
волосся.
Жіночий костюм першої половини 1860-х років із
розширеними донизу рукавами й пишними підрукав-
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
87
никами, неосяжні спідниці-криноліни візуально обтя-
жували нижню частину фігури, через що плечі здавали-
ся вужчими, а талія тоншою.
Верхній одяг представниць вищого міського стану в
1860-х роках складався з різноманітних накидок,
рединготів, плащів, довгих і коротких шубок, манто з
хутра морського котика, соболя, норки, які повторюва-
ли форму костюма з криноліном. Обов’язковим доповне-
нням до зимового комплексу вбрання була муфта із
соболя, горностая, каракульчі або іншого цінного хутра,
яка захищала руки від холоду.
Як легкий вуличний одяг використовували жакети,
легкі курточки («казачинки») із нерозрізними й розріз-
ними рукавами, прикрашені спереду петлицями, мере-
живами, сутажним шовковим шнуром. У другій поло-
вині XIX ст. набув популярності новий вид верхнього
одягу – пальто, що почало швидко витісняти з ужитку
застарілі рединготи.
Зимовим головним убором городянок у 1860-х роках
залишався капелюх-капор, який зав’язували під підбо-
ріддям стрічками. Улітку носили легкі шовкові й
солом’яні капелюшки, мереживні наколки, шалі. Як
кімнатний головний убір немолоді жінки носили чіпці
у формі шапочки, яка облягала голову і яку зав’язували
під підборіддям шовковими стрічками. Чіпці прикра-
шали мереживами, оборочками, застрочками.
Взуття представниць вищого дворянсько-чино-
вницького прошарку білоруських міст складалося з
туфель, черевик до щиколотки, чобітків, ботів і кімнат-
ного взуття на невисокому, стійкому каблуці з усіченим,
заокругленим або гострим носком. Туфлі на тонкій шкі-
ряній підошві виготовляли із сап’яну, тонкої та м’якої
цапиної шкіри, щільних шовкових тканин різних кольо-
рів, що поєднувалися з кольором вбрання; прикрашали
пряжками, ґудзиками, вистрочуванням або ажурним
пробивним орнаментом. У 1860–1865 роках до європей-
ської моди увійшли туфлі-човники [5, с. 198].
За домашнє взуття правили шкіряні або матер’яні
туфлі без задника з відкритим або закритим носком,
також на невисокому каблуці, прикрашені вишивкою,
хутром, мереживом. У холодну погоду, виходячи з
будинку, взували високі чоботи, які щільно облягали
ногу до половини гомілки. Вони мали стійкий, вигну-
тий назад каблук, заввишки приблизно 3 см і шнуру-
вання з внутрішньої сторони ноги. Взимку на звичне
взуття надягали фетрові боти.
Середні верстви городянок модний силует костюма
створювали за допомогою декількох накрохмалених
нижніх спідниць, які надягали одна на одну. Їхній гар-
дероб був значно меншим і простішим. За викрійками
та малюнками з модних журналів шили тільки святко-
вий одяг, а в щоденному побуті керувалися в першу
чергу вимогами зручності й практичності. Одну й ту
саму святкову сукню часто одягали на всі урочисті й
святкові заходи, обходячись двома святковими костю-
мами: літнім і зимовим. У зимовий час носили шуби з
хутра зайця, кролика, білки, рудої лисиці, покриті звер-
ху вовняною або шовковою тканиною зі знімним хутря-
ним коміром із дорожчого хутра. Головні убори та
взуття були такими самими, як і у вищих верств горо-
дян, але виготовляли їх із дешевших матеріалів і в спро-
щених варіантах.
Серед щоденного й святкового одягу міщанок хрис-
тиянського віросповідання були поширені вільного
крою кофти з досить широкою спідницею, зібраною на
талії в зборки або складки, поділ якої прикрашали шов-
ковими стрічками, воланами, мереживами. Оскільки
матеріальне становище не дозволяло часто міняти
наряди, серед небагатих городянок розповсюдився зви-
чай шити святкові сукні з рукавами до ліктя й довгими
додатковими (які пристібалися) рукавами, що давало
можливість урізноманітнювати свій гардероб. Як
обов’язкові елементи в костюмі міщан зберігалися
чіпець, безрукавка, яка щільно облягала фігуру
(«гарсэт», «шнуроўка», «кабат») і фартух, що зближува-
ло їхній одяг із костюмом сільських жителів.
Населення невеликих містечок, як і жителі околиць
великих міст, займалося городництвом і землеробством.
Їхній жіночий костюм майже не відрізнявся від тради-
ційного костюма селянок навколишніх сіл. Мешканки
містечок носили свити з домотканого валяного сукна,
короткі курточки, приталеного або прямого крою («кап-
танікі»), а взимку – кожушки з овечої шкури («кажух»,
«паўшубак», «шуба», «казачынка»). Їх шили з дублених
овчин, забарвлених у чорний, коричневий, охристий
колір, з овчинним або лисячим коміром, опушкою
уздовж верхньої поли й по низу. Застібали кожушки на
шкіряні плетені ґудзики. Головним убором слугувала
в’язана вовняна хустка, яку пов’язували поверх легкої
ситцевої або лляної. Старі жінки носили намітку.
Наприкінці 1860-х років у середовищі привілейовано-
го стану криноліни вийшли з моди. Почав формуватися
новий силует жіночого костюма, в якому спідницю,
пряму спереду, збирали пишними, м’якими складками
ззаду. У 1870 році до жіночої європейської моди увійшов
турнюр – невелика ватяна подушечка, ажурний метале-
вий валик або валик із сильно накрохмаленої тканини,
який кріпили ззаду до нижнього краю корсета, надаючи
костюмові нового пишного силуету. Сильно затягнутий
корсетом стан жінки з підкладеним ззаду турнюром
сформував S-подібний силует жіночої фігури.
Новий крій костюма спричинив зміну зачіски – зави-
те волосся почали зачісувати на потилиці наверх, укла-
даючи локони зверху голови. Маленькі капелюшки
рясно прикрашали пір’ям, штучними квітками, мере-
живом. Каблуки взуття стали вищими. Вони вигинали-
ся ззаду та з внутрішньої сторони. Такої форми каблуки
дістали назву «французькі». Чобітки, як і раніше, щіль-
но облягали ногу й залишалися висотою до середини
гомілки, але їх почали шнурувати спереду або застіба-
ти на ґудзики із зовнішньої сторони ноги.
Найпопулярнішим верхнім одягом у 1870-х роках
стали ротонди, що одержали назву від круглої садової
альтанки. Це були довгі, до землі, прямого крою накид-
ки без рукавів із прорізами для рук. Літні ротонди шили
із шовкових тканин із невеликим стоячим комірцем, а
зимові підшивали хутром і доповнювали великим комі-
ром із хутра чорно-бурої лисиці, песця, соболя.
Валентина Бєлявіна. Костюм міського населення Білорусі другої половини XIX – початку
ХХ століття
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
88 Етнографія міста
Модним легким вуличним одягом були короткі мере-
живні й шовкові накидки без рукавів – тальми, які під гор-
лом застібали брошкою або зав’язували на бант стрічками.
Набули поширення легкі жакети, що облягали фігуру,
завдовжки до половини стегна з глибоким клиноподібним
вирізом, що відкривав перед сукні. Їх шили із шалевим
коміром і застібали на талії на один–два ґудзики.
Через декілька років турнюр вийшов із моди, але
спідницю продовжували драпірувати ззаду в глибокі
м’які складки. Такий силует костюма, що візуально
додавав фігурі зросту, особливого ефекту набув у ство-
реному Ф. Вортом новому типі суцільнокроєної сукні
«принцес» («princesse»), яка щільно облягала фігуру й
закінчувалася коротким шлейфом, що розстилався по
підлозі у вигляді віяла. Крій «принцес», що не виходив з
моди до початку ХХ ст., мав багато варіантів, його вико-
ристовували в численних фасонах суконь.
На початку 1880-х років у жіночу моду вищих станів
міст Білорусі з європейської моди знову ввійшов вина-
хід французьких кутюр’є – нової модифікації турнюр,
який був значно більшого розміру, ніж у 1870-х роках.
Він горизонтально виступав ззаду й разом із низько
опущеною, затягнутою в тугий корсет талією потворно
деформував жіночу фігуру. Довжина спідниці в такому
костюмі стала дещо коротшою, з-під неї було видно
носки туфель. При цьому спідницю спереду драпірува-
ли м’якими поперечними складками за допомогою
додаткового полотнища.
Крій жакетів і пальт у 1870–1880-х роках залежав від
турнюра. Улюбленим верхнім коротким одягом у це
десятиліття став доломан – коротке пальто, щедро роз-
шите накладним орнаментом із шовкового сутажу того
самого кольору, що й тканина доломана, щоб орнамент
тільки рельєфно виділявся на її поверхні. Доломан міг
мати зібрану в складки баску над турнюром. Дівчата
турнюр не носили, це була ознака костюма тільки
заміжніх жінок.
Головні убори 1880-х років були невеликими за роз-
міром, являли собою всілякі модифікації чоловічих
капелюхів, щедро прикрашених пір’ям, штучними квіт-
ками, стрічками.
У першій половині 1890-х років у костюм заможних
городянок Білорусі ввійшли величезної ширини рукава-
«гичот» у формі кулі від плеча до ліктя й вузькі, щільно
облягаючі руку від ліктя до зап’ястка. Талію, як і раніше,
туго затягували в корсет, а довга без складок спідниця
облягала стегна й плавно розширювалася донизу.
Наприкінці століття пишні рукави суконь і верхнього
одягу почали робити меншими в об’ємі. Їх шили
вузькими біля зап’ястка, а потім плавно розширювали
до плеча й там призбирували. Згодом вони повністю
стали вузькими. Велику роль у жіночому гардеробі на
межі сторіч відігравали різноманітні блузи із шовку,
мусліну, батисту. Пряма або розкльошена внизу довга
спідниця в поєднанні зі світлою, прикрашеною
мереживами й вишивкою блузою стали
найпопулярнішим вбранням. До високих стоячих або
стояче-відкладних комірів блуз пристібали брошки з
коштовних або напівкоштовних різьблених каменів.
Носили також медальйони, низки перлів, маленького
розміру годинник на довгому золотому ланцюжку.
Гардероб жінок із міських верхів і на початку ХХ ст.
складався з великої кількості суконь, жакетів, костюмів,
блуз і спідниць, які утворювали ранкові туалети,
туалети для візитів, домашніх прийомів, подорожей,
святкові наряди для театру, балу тощо.
Відповідно до європейської моди, в їхньому вбранні
все яскравіше почали проявлятися естетичні риси
художнього стилю модерну, що надавали йому
особливої витонченості та елегантності. У силуеті
такого костюма за допомогою довгого корсета струнка
фігура жінки зберігала S-подібний вигин. Блузи й сукні
цього періоду робили з невеликим напуском над
широким поясом, прикрашеним пряжкою художньої
роботи. Довгі сукні, що облягали фігуру, доповнювали
боа з пухнастого хутра або зі страусового пір’я. Лінію
талії в сукнях 1904–1905 років дещо опустили й
підкреслили викрійним поясом зі шніпом.
Костюм представниць середніх верств міських
жителів також відповідав актуальній європейській
моді. Сукні виготовляли за викрійками з модних
журналів. Щоденні сукні шили з вовняних,
напіввовняних і бавовняних тканин темного кольору з
високим стоячим коміром. Вони мали широкі від плеча
до ліктя рукави, призбирані біля плеча й довгі вузькі
манжети (рукави-гигот), довгу спідницю, що облягала
стегна й трохи розширювалося донизу. Домашні сукні
майже не прикрашали. Сукні для вулиці та візитів
обробляли рельєфним вистрочуванням, вишивкою,
вузькими стрічками, сутажем, оборками, воланами. Із
шовкових тканин шили тільки вечірні наряди, туалети
для парадних обідів, театру, міського балу.
Міщанський костюм був простішим, але в святковому
костюмі прагнули наслідувати дружин міської інтелігенції
та чиновників. Вони також носили білі блузи, спідниці й
сукні модного силуету, парасольки, ридикюлі.
Значну групу міського населення складала прислуга,
що безпосередньо обслуговувала господарство
заможних городян. До неї входили няньки, прачки,
куховарки, покоївки та ін. У 1887 році після відміни
закону, що забороняв євреям наймати прислугу з числа
осіб християнського віросповідання, чисельність
міської прислуги зросла. Мігранти із села швидко
сприймали зовнішню міську культуру й через декілька
років майже не відрізнялися за костюмом від міщан.
На європейське міське вбрання активно переходили
навіть мешканці невеликих міст і містечок Білорусі.
У 1890 році у відповіді на анкету Товариства любителів
природознавства, антропології та етнографії
кореспондент із містечка Дрібін Чаусського повіту
Могильовської губернії писав, що жителі містечка
шили свій одяг вже з фабричних тканин: ситцю, сатину,
вовняних тканин. Вплив міського європейського
костюма на одяг місцевих мешканок виявлявся в
розповсюдженні рукавичок, парасольок, в крої та
обробці суконь [2, арк. 5-зв].
У першому десятилітті ХХ ст. французький кутюр’є
Поль Пуаре створив колекцію жіночих костюмів без
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
89
корсета, що в черговий раз змінило силует жіночої
фігури. Приблизно наприкінці першого десятиліття
ХХ ст. в міста Білорусі з Європи прийшла мода на схід-
ний стиль у костюмі. Цей стиль характеризується вузь-
кою спідницею, вільного крою ліфом і рукавами, які
викроєні «японкою». Святкові й бальні сукні на почат-
ку ХХ ст. шили з великим декольте, вузькою спідницею,
яка розширювалася від колін вниз. Вони вирізнялися
багатством декоративної обробки: мереживами, аплі-
кацією, плісируванням тощо.
Чоловіки з міських верхів, як і жінки, були зв’язані
безліччю умовностей, що безпосередньо впливали на
вибір костюма для кожного часу дня та події, для чого
доводилося перевдягатися іноді кілька разів на день.
У дворянсько-чиновницьких колах великих міст незна-
ння або недотримання світської «пристойності»,
незручність і незграбність, не відповідний події костюм
заважали службовій кар’єрі, часто розбивали надії на
щасливе майбутнє.
Якщо в жіночій моді закони диктував Париж, то у
сфері чоловічого одягу, включаючи тканини й аксесуа-
ри, репутація головного арбітра належала вже Англії.
Чоловіки остаточно перейшли на особливі («чоловічі»),
найчастіше вовняні тканини. У сорочках до 1860-х
років, зникли волани, рюші, вишивка, перед став рів-
ним, накрохмаленим. Особливо сильно крохмалили
комір і манжети. В урочистих випадках і для візитів
надягали сорочки з високим стоячим коміром, подвій-
ними манжетами й дорогими запонками. У звичний
час носили сорочки зі зручнішим відкладним коміром.
Навколо шиї пов’язували невеликим бантом чорну
шовкову краватку стрічкового типу. Тижневий запас
сорочок і краваток представника вищого міського
стану складав 20 сорочок і 30 краваток.
За одягом можна було визначити не тільки соціаль-
ний статус чоловіка, але часто і його професійні занят-
тя, оскільки мундири носили не тільки військові, але й
чиновники різних урядових установ, пошти, вчителі
гімназій, студенти.
На звані обіди, бали, в театр і на офіційні святкуван-
ня, де пані бували в сукнях із декольте, чоловіки пови-
нні були вдягатися у фрак і білу краватку, білі лайкові
або шовкові рукавички.
Для офіційних візитів і вечірніх урочистих випадків
обов’язковим головним убором слугував високий шов-
ковий циліндр. У звичний час носили м’які фетрові
капелюхи темних кольорів, а влітку в 1850–1860-х
роках вважався модним солом’яний капелюх із плос-
кою тулією й широкими прямими полями [10, с. 384,
385]. Молодь носила кашкети різних модифікацій.
Вирушаючи в гості або з візитом прийнято було надя-
гати замість фрака сюртук. Людина, що прийшла з
візитом, залишала в передпокої кашне, пальто, пара-
сольку, тростину і входила до вітальні з циліндром у
руці. Під час візиту прийнято було знімати рукавичку
тільки з однієї руки. Якщо з якоїсь причини візитер
повинен був мати руки вільними, то ставив циліндр на
стілець або крісло. Перед виходом із будинку він неодмін-
но надягав рукавички, оскільки вважалося непристой-
ним вийти без рукавичок із будинку, в який входив у
рукавичках.
Представницький костюм зазвичай складався з білої
сорочки, чорного сюртука, світлих брюк і жилета з тка-
нин, що гармоніювали між собою, хоча були поширені
смугасті й клітчасті двобортні жилети з вовняної шот-
ландки.
Брюки сучасного фігурного крою без вставок між
штанинами в містах Білорусі почали використовувати
в середині XIX ст. Носили їх навипуск поверх туфель або
черевиків, пояс і ширіньку застібали на ґудзики. У брю-
ках тоді ще не запрасовували складки, тому штанини
мали трубчасту форму й дещо розширювалися внизу
на щиколотках. На зовнішніх бічних швах їх зазвичай
обробляли чорною шовковою тасьмою.
Крій сюртуків у 1860-х роках мав прямий, трохи при-
талений силует. Їх шили однобортними, із невеликими
заокругленими лацканами. Сюртуки літніх людей були
завдовжки до коліна, а в молодих коротшими. Спинку
кроїли з чотирьох деталей зі швом у центрі, завдяки
чому досягалося максимальне полегшення фігури.
Сюртук, який використовували як легкий демісезонний
одяг, називався рединготом. Його шили зі щільної вовня-
ної тканини чорного або іншого темного кольору з оброб-
кою країв коміра, лацканів і піл шовковою тасьмою.
Наприкінці 1860-х років молоді люди почали замі-
нювати сюртук однобортним піджаком із короткими
заокругленими полами, високою застібкою та проріз-
ною кишенею на лівій пілочці. Краї невеликого коміра,
лацканів і подолок зазвичай були облямовані шовко-
вим кантом. Таким самим кантом обробляли й фаль-
шиві манжети рукавів. Незабаром такий піджак став
складовою костюма, до якого також входили брюки,
жилет і піджак, зшиті з однієї тканини.
Взуттям слугували туфлі або черевики на резинках
без шнурування, обов’язково чорного кольору. Вони
мали прямий невисокий каблук, завужений носок і
тонку підошву. Обов’язковими доповненнями до костю-
ма були годинник на золотому або срібному ланцюжку в
жилетній кишені та білі з тонкої лайки рукавички.
Чоловіки не знімали білих рукавичок на балах і ніко-
ли без них не танцювали. Вони слугували показником
нефізичної праці чоловіка, його інтелігентності й світ-
ськості. Було вкрай непристойним прийти на урочис-
тий захід, візит до начальства, до театру або на концерт
у рукавичках, що мають заношений вигляд. Тому їх
берегли, намагалися не забруднити, зберігали в спеці-
альних шкатулках. До початку Жовтневої революції
білі рукавички були обов’язковою деталлю весільного
костюма не тільки верхнього соціального прошарку
міських жителів, але й у середовищі інтелігенції, дріб-
них чиновників, службовців.
З другої половини XIX ст. найрозповсюдженішим
верхнім одягом городян стало пальто, крій якого змі-
нювався відповідно до європейської моди. Носили
також однобортні або двобортні куртки. Зимовим одя-
гом слугували довгі, прямого крою лисячі та єнотові
шуби з величезними шалевими комірами з хутра бобра
або видри, покриті вовняною тканиною темного кольо-
Валентина Бєлявіна. Костюм міського населення Білорусі другої половини XIX – початку
ХХ століття
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
90 Етнографія міста
ру. Головним убором була невисока кругла шапка з того
самого хутра, що й комір. У дорогу вдягали важку вед-
медячу шубу.
Костюм середніх верств міських жителів (різночин-
ної інтелігенції, урядовців середнього й нижчого рангу,
банківських службовців та ін.) в основному відповідав
європейській моді, але шили його місцеві ремісники-
кравці з тканин вітчизняного виробництва. Аксесуари
(годинники, краватки, запонки, тростини, портсига-
ри) також виготовляли з дешевших матеріалів.
Більшість населення білоруських міст складали міща-
ни. Вони мали своє міщанське управління, що слідкува-
ло за виплатою податків і виконанням рекрутської пови-
нності. Основну масу міщан становили євреї, які займа-
лися головним чином торгівлею й дрібними ремеслами.
Міщани-християни мали свої будинки з однією–двома
кімнатами, займалися ремеслами, землеробством,
городництвом. Значна частина з них працювала на
фабриках і у великих майстернях, на залізниці, складаю-
чи основну масу чорноробів і поденників.
У своєму одязі, особливо святковому, міщани нама-
галися наслідувати костюм заможних верств городян,
хоча й у скороченому, дешевому варіанті, обмеженому
недоліком матеріальних засобів, низькою кваліфікаці-
єю кравців.
У другій половині 1850-х років, за свідченням
П. Шпилевського, костюм міщан у містах Мінської
губернії складався з довгого сірого каптана з відклад-
ним коміром і фалдами в талії, шапки з козирком і
мазаних чобіт [7, с. 59]. У Гродненській губернії міща-
ни в цей час носили капоти або сюртуки із сірого або
синього сукна, які обробляли білою тасьмою [3, с. 816–
818]. Особливою строкатістю й невідповідністю моді
вирізнявся одяг дрібної шляхти, яка з’їжджалася в міста
на великі ярмарки.
Розвиток промисловості й капіталістичних відносин
викликали зміну й спрощення костюма. Загального
поширення набув костюм з піджаком. Його крій був
продиктований зручністю й пристосованістю до умов
інтенсивного життя буржуазного міста. Костюм пере-
став сковувати рухи, але набув мішкуватого вигляду,
став нівелювати індивідуальні особливості фігури.
Фрак перетворився на парадний одяг, маркер належ-
ності до аристократичного суспільства.
З 1870-х років серед вищих верств городян набуває
поширення «галстук-самовяз», схожий на сучасний,
згодом до моди увійшла краватка-метелик у формі
бантика, який носили з фраком, смокінгом, святко-
вим костюмом. Наприкінці XIX ст. улюбленим типом
краватки широких верств городян стала краватка-
регата – різновид «галстука-самовяза», вузол якого
зав’язаний при фабричному виготовленні.
Представники міських верхів і урядовці вищого рангу
ніколи його не носили, вважаючи предметом низько-
го художнього смаку.
З часом відмінності в костюмі аристократичного
прошарку й середніх верств городян почали поступово
зводитися до різниці в якості матеріалу одягу, майстер-
ності кравця, художній цінності аксесуарів (запонок,
ланцюжка для годинника тощо). Необхідним доповне-
нням до міського європейського костюма й показника-
ми соціального становища чоловіка були тростина й
капелюх. Тростини виготовляли з цінних порід дерева,
прикрашали різьбленням, металевими накладками,
золотими монограмами. Набалдашники робили з позо-
лочених металів, срібла, бронзи, слонової кістки.
У 1870–1880-х роках сформувався комплекс вбран-
ня міських робітників. Він відрізнявся від одягу замож-
них городян низькою якістю тканин і відсутністю в
ньому елементів із білої та світлої тканини. Щоденний
костюм робітників складався з темної сорочки-
косоворотки зі стоячим коміром на два ґудзики, брюк
із «чертокожи» або парусини влітку та з дешевого
сукна або бумазеї взимку, заправлених в юхтові чобо-
ти. Літнім головним убором був картуз із лакованим
твердим козирком, а зимовим – шапка з круглим
дном, шапка-вушанка з кролика або овчини. Верхнім
одягом слугували куртки прямого крою із вовняних
тканин на ваті або клоччі, а взимку кожухи, кожушки
з овчин. Вбрання міської прислуги (сторожів, коню-
хів, кучерів, двірників, опалювачів та ін.) поєднувало
в собі риси міщанського костюма й костюма робітни-
ків. Деякі носили формений одяг.
Наприкінці XIX ст. до моди городян увійшли практич-
ні сорочки з пристібною манишкою та знімними манже-
тами й коміром, які дозволяли міняти деталі, що забруд-
нилися. Вони швидко набули широкої популярності в
середовищі небагатих урядовців, службовців, студентів,
інтелігенції. На свята їх носили й міські робітники.
Наприкінці XIX ст. у чоловічій моді привілейованого
стану розповсюдився смокінг – святковий костюм чор-
ного кольору з однобортним або двобортним піджаком.
Особливістю піджака смокінга є відкриті груди й довгі
шалеві лацкани, обшиті шовком. Фрак перетворився на
парадний одяг тільки аристократичного прошарку
городян і сценічний одяг музикантів та акторів.
Найпоширенішим верхнім одягом городян стали
пальта різноманітного крою, іноді з потайною застіб-
кою. Зимові пальта шили на ватяній або вовняній під-
кладці, з коміром із хутра бобра, видри, морського
котика, каракулю. З такого самого хутра робили зимові
невисокі круглої форми шапки, шапки типу папахи й
«пиріжка» з втисненим верхом, різного крою шапки-
вушанки.
Аж до Першої світової війни чоловіки носили взуття
тільки чорного кольору. Представники вищого стану,
урядовці та інтелігенція носили туфлі й черевики, а
серед широких верств городян були поширені хромові
та юхтові чоботи.
Таким чином, кожна соціально-станова група горо-
дян мала свої специфічні особливості у вбранні. Костюм
верхів міського населення вирізнявся відповідністю еліт-
ній європейській моді, цінністю тканин, бездоганністю
аксесуарів, якістю полотна сорочки, модним головним
убором. Зазвичай такі костюми та аксесуари до них
виписували з-за кордону або купували у великих магази-
нах, іноді замовляли з дорогих імпортних тканин відо-
мим кравцям за зразками новітніх модних журналів.
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009
91
Костюм середніх верств міських жителів також від-
повідав європейській моді, але в дещо спрощеному
варіанті. Його шили місцеві ремісники-кравці з тканин
вітчизняного виробництва.
Міщанський костюм орієнтувався на костюм серед-
ніх верств городян, але відрізнявся від нього не фасо-
ном, а використанням деталей старого одягу, часто
невдалим поєднанням тканин і кольорів, традиційни-
ми уявленнями про красу й пристойність.
Костюм міських робітників і бідноти складався з
практичних, але мало відповідних європейській моді
форм і типів одягу. У щоденному варіанті він не містив
білих і світлих деталей, не реагував на зміни та віяння
моди.
Фотоматериалы фондов Гроднен-1.
ского государственного историко-
археологического музея,
Национального исторического
музея Беларуси, частных коллекций.
Национальный архив Института 2.
этнологии им. Н. Н. Миклухо-
Маклая Российской академии
наук, ф. ОЛЕАЭ.
Б3. обровский П. Материалы для гео-
графии и статистики России, соб-
ранные офицерами Генерального
штаба. Гродненская губерния. –
СПб., 1863. – Ч.1.
М4. иронов Б. Внутренний рынок
России во второй половине XVIII –
первой половине XIX ст. –
Ленинград, 1981.
Н5. анн Дж. История костюма, 1200–
2000. – М., 2005.
Ш6. вед В. Торговля Беларуси в пери-
од кризиса феодализма (1830–
1850 гг.). – Гродно, 1995.
Ш7. пилевский П. Путешествие по
Полесью и Белорусскому краю. –
Минск, 1992.
Ш8. ыбека З. Гарады Беларусі (60-я гады
XIX – XX стагоддзяў). – Мінск, 1997.
Экономика Беларуси в эпоху импери-9.
ализма. 1990–1917. – Минск, 1963.
Энциклопедия сценического 10.
самообразования. Костюм / Под
ред. Ф. Комиссаржевского. – СПб.,
1911.
Література
Валентина Бєлявіна. Костюм міського населення Білорусі другої половини XIX – початку
ХХ століття
|