Населення Гомеля на початку XXI ст.: етнокультурний аспект

In the article the characteristic of ethnic and cultural aspects of mode of life of Gomel’s citizens in the beginning of the XXIth century is given. The matirials of field ethnographic researces of 2008–2009 years are used by the author.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Ященко, О.
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Назва видання:	Народна творчість та етнографія
Теми:	Етнографія міста
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20399
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Населення Гомеля на початку XXI ст.: етнокультурний аспект / О. Ященко // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 6. — С. 100-104. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-20399
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-203992011-05-28T12:04:03Z Населення Гомеля на початку XXI ст.: етнокультурний аспект Ященко, О. Етнографія міста In the article the characteristic of ethnic and cultural aspects of mode of life of Gomel’s citizens in the beginning of the XXIth century is given. The matirials of field ethnographic researces of 2008–2009 years are used by the author. У артыкуле дадзена характарыстыка этнакультурных аспектаў ладу жыцця насельніцтва Гомеля ў пачатку XXI стагоддзя. Аўтар выкарыстоўвае матэрыалы палявых этнаграфічных даследваванняў 2008–2009 гг. 2009 Населення Гомеля на початку XXI ст.: етнокультурний аспект / О. Ященко // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 6. — С. 100-104. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20399 uk Народна творчість та етнографія Article Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Етнографія міста Етнографія міста
spellingShingle	Етнографія міста Етнографія міста Ященко, О. Населення Гомеля на початку XXI ст.: етнокультурний аспект Народна творчість та етнографія
description	In the article the characteristic of ethnic and cultural aspects of mode of life of Gomel’s citizens in the beginning of the XXIth century is given. The matirials of field ethnographic researces of 2008–2009 years are used by the author.
author	Ященко, О.
author_facet	Ященко, О.
author_sort	Ященко, О.
title	Населення Гомеля на початку XXI ст.: етнокультурний аспект
title_short	Населення Гомеля на початку XXI ст.: етнокультурний аспект
title_full	Населення Гомеля на початку XXI ст.: етнокультурний аспект
title_fullStr	Населення Гомеля на початку XXI ст.: етнокультурний аспект
title_full_unstemmed	Населення Гомеля на початку XXI ст.: етнокультурний аспект
title_sort	населення гомеля на початку xxi ст.: етнокультурний аспект
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Етнографія міста
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20399
citation_txt	Населення Гомеля на початку XXI ст.: етнокультурний аспект / О. Ященко // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 6. — С. 100-104. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT âŝenkoo naselennâgomelânapočatkuxxistetnokulʹturnijaspekt
first_indexed	2025-07-02T20:59:45Z
last_indexed	2025-07-02T20:59:45Z
_version_	1836570363780136960
fulltext	ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009 100 Етнографія міста Оксана ященко Населення гомеля на початку XXI століття: етнокультурний аспект У артыкуле дадзена характарыстыка этнакультурных аспектаў ладу жыцця насельніцтва Гомеля ў пачатку XXI стагод- дзя. Аўтар выкарыстоўвае матэрыалы палявых этнаграфічных даследваванняў 2008–2009 гг. In the article the characteristic of ethnic and cultural aspects of mode of life of Gomel’s citizens in the beginning of the XXIth century is given. The matirials of field ethnographic researces of 2008–2009 years are used by the author. Національний аспект культурних традицій міських жителів Білорусі не раз привертав увагу дослідників. Це пов’язано зі значним впливом міст на формування національної культури білорусів у далекому історич- ному минулому, а також багато в чому зумовлено фактом іноетнічності міського населення білоруських губерній в оточенні сільської людності в період їхньо- го входження до складу Російської імперії, перипетія- ми національної політики в радянські часи, що позна- чалися на досягненнях народної культури білорусів, увагою до збереження історичної спадщини та про- цесів відродження білоруських народних традицій, які багато в чому зорієнтовані саме на міський простір (масове проведення свят календарного циклу, збері- гання в музеях обласних і районних міст Білорусі предметів народного мистецтва, долучення міських жителів до участі в різних видах народної творчості тощо). Організація й проведення в міських населених пунктах Білорусі Масниці, Купайла, Обжинків, свята міста з налагодженням роботи містечка майстрів, де виготовляють і продають предмети народної творчос- ті тощо, які останніми десятиліттями набувають широких масштабів, сприяють підтримці патріотиз- му, вихованню поваги до своєї історії, – усі ці чинники посилюють актуальність теми, спрямованої на визна- чення етнокультурного аспекту в розвитку нинішніх білоруських міст. Гомель можна вибрати як об’єкт для вивчення з кіль- кох причин. По-перше, це одне з найбільших міст сучас- ної Білорусі. Великий міський центр із розвинутою про- мисловістю, інтенсивними торговельними контактами, розгалуженою мережею освітніх та культурно-освітніх установ, як відомо, має свої закономірності еволюції етнокультурних процесів. До них належать помітно швид- ші темпи змішування різних традицій, велика насиче- ність і строкатість матеріального середовища, прискоре- не прийняття новацій та уніфікація побуту, поєднання низки напрямів у соціальній сфері, багатий духовний простір і водночас сприятливіший ґрунт для виникнення різних проявів «антикультури». Тому на гомельських матеріалах можуть яскравіше, рельєфніше проявитися ті тенденції етнокультурного розвитку, що тільки зароджу- ються в інших міських населених пунктах Білорусі або виявляються там не дуже чітко. Саме в цьому великому міському просторі можуть втратитися деякі артефакти культури, які ще досить повно зберігаються у святковому й повсякденному побуті населення малих міст країни. Крім того, географічне розташування Гомеля завжди спо- нукало розглядати його історію в контексті долі трьох східнослов’янських народів, трьох культур – білоруської, української та російської. Звідси також випливає актуаль- ність звернення до етнокультурного аспекту способу життя сучасного гомельського населення. Хронологічний відрізок часу – початок XXI ст. – вар- тий наукової уваги, оскільки в цей час, з одного боку, фактично пішли з життя люди, що народилися й сфор- мувалися в умовах традиційно-побутової культури, а в містах мешкають уже їхні нащадки. З другого боку, цей період відомий як етап ламання радянського способу життя та активного сприйняття новацій, що відбува- ються передусім у межах міст. Історіографія проблеми надзвичайно широка, якщо мати на увазі дослідження етнокультурних процесів у містах Білорусі. Звернімося до публікацій останніх часів. Комплексну характеристику міського способу життя подано у виданні «Громадський побут і культура міського населення Білорусі» [1]. Фундаментально роз- роблено зазначену проблему в багатотомній серії «Білоруси» [2]. Нинішнім етнокультурним процесам присвячено видання 2009 року «Білоруси: Сучасні етно- культурні процеси» [3]. У ньому розглянуто чинники сучасних етнокультурних процесів, міську сім’ю та родинні стосунки, святкову культуру та декоративно- вжиткове мистецтво, стан професійної культури. Під час створення згаданої книжки важливу роль відіграв показ залучення форм традиційної культури до способу життя сучасного міського населення Білорусі. Проте етнокультурний аспект розвитку Гомеля на сучасному етапі спеціально не вивчали. Мета праці – аналіз деяких аспектів етнокультурних процесів у житті гомельців на початку XXI ст., а саме прихильності сучасних міських мешканців до ціннос- ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009 101Оксана Ященко. Населення Гомеля на початку XXI ст.: етнокультурний аспект тей білоруської традиційної культури. Цей сюжет допо- могло висвітлити опитування мешканців Гомеля за спеціально складеною для цього програмою, здійснене восени 2008 – на початку 2009 року. До програми ввій- шла низка тематичних блоків, що окреслювали став- лення до оформлення предметів інтер’єру творами білоруського декоративно-вжиткового мистецтва, спо- живання традиційних білоруських страв, живучість фольклорного струменя, міцність сімейних стосунків через інформацію про підтримку родинних та інших зв’язків, зацікавлення сучасних гомельців у популяри- зації виявів білоруської народної культури в засобах масової інформації та ін. Опитування охопило велику кількість людей – усьо- го 645 осіб, серед яких 237 чоловіків і 408 жінок. Білорусами вважають себе 555 осіб, серед яких 196 чоловіків і 359 жінок. Решта, що позначила свою націо- нальну належність в інших графах, становила групу кількістю всього 90 осіб (41 чоловік і 49 жінок). Таким чином, проведення аналізу зібраних матеріалів дає змогу досить об’єктивно оцінити залучення тих чи тих елементів традиційної культури до сучасного світу міських білорусів (вони становлять переважну біль- шість опитаних – 86%), а також уявити національний аспект міської культури на початку XXI ст. Більшість із опитаних народилася в Гомелі або в інших містах і селах Гомельської області, чимало рес- пондентів походить із сільської місцевості та міст інших частин Білорусі, а також деяких територій колишнього СРСР, однак проживає в Гомелі досить давно. Інформацію збирали в різних установах, були охоплені галузі освіти, охорони здоров’я, сфера послуг, виробни- цтво, в опитуванні брали участь пенсіонери, студенти ГДУ ім. Ф. Скорини. За віковими групами всю сукупність анкетованих можна розподілити так: до молодшої вікової групи ввійшло 363 особи віком від 18 до 28 років (56,3% від загальної кількості тих, що відповіли на питання), досить великою виявилася група людей середнього та старшого віку (приблизно від 29–30 і до 55 років), до її складу залучено 241 особу – відповідно 37,3%, додатко- во опитано літніх людей – старшими за 55 років визна- ла себе 41 особа поміж анкетованих (6,4% від загальної кількості). Найстаршому учасникові опитування було 77 років, а найстаршій жінці на момент опитування в жовтні 2008 року виповнилося 83 роки. Окреслений розподіл за віковими групами дає змогу повною мірою з’ясувати думки гомельців молодого та середнього віку щодо місця явищ традиційної культури в їхньому житті, а також певною мірою порівняти це ставлення з погля- дом людей старшого віку на функціонування традиції в міському середовищі. Проте загалом під час узагаль- нення та вивчення здобутих даних головну увагу було зосереджено на показові проявів традиційної культури в першій і другій вікових групах. Безперечно, серед учасників нашого опитування досить багато тих респондентів, що народилися й вихо- вувалися поза побутуванням класичної білоруської тра- диційної культури. Цікаво проаналізувати їхнє бачення світу культури, що своїми джерелами сягає селянського простору, з яким вони та їхні батьки здебільшого вже втратили прямі зв’язки. Не менш важливо зафіксувати ставлення до народних джерел молодих мешканців міста – саме молодь має відповідати за подальший роз- виток цих форм культури й трансляцію в майбутнє духовних цінностей, що їх нагромадили предки. Матеріальна культура білорусів складається з кіль- кох компонентів, серед яких народний одяг і житло зазнали найбільших змін. Сьогодні набагато міцніше закріпилися елементи білоруської народної кухні. Гомельці, які заповнили анкети, вважають, що найпо- ширеніші національні страви в їхньому раціоні – це страви з картоплі. До речі, саме про деруни (біл. драні- кі) найчастіше йдеться у відповідях. Загалом абсолют- на більшість учасників опитування повідомила, що в системі свого харчування вживає білоруські страви. Респонденти неодноразово називали млинці, страви з овочів, м’яса (домашні ковбаси та ін.). Для багатьох, як і раніше, актуальні крашанки, кутя, коровай як обрядо- ві страви. Під час опитування рідше згадують білорусь- кі народні страви, що подають на святковий стіл – тут перевагу надають сучасним рецептам та складникам для приготування відповідних страв. Міське житло у своєму оформленні, як з’ясувалося, незважаючи на уніфікацію, ще зберігає низку рис, пов’язаних із традиційною культурою. Деякі гомельці використовують предмети з національною символікою для оформлення інтер’єрів, про це свідчать відповіді на питання, виявлені приблизно в п’ятій частині анкет, а також наведений перелік відповідних речей (вишиван- ка, панно, вироби із соломки, дерева та ін.). Проте 80,6% від усіх опитаних не використовують згадані речі для оздоблення своєї оселі. Водночас переважна більшість зберігає вдома речі, що є творами декоративно- вжиткового мистецтва або продукцією сучасних фабрик художніх виробів, які можна розміщувати в кімнатах [див.: мал. 1, 2, 3]. Спираючись на відомості анкет, можна стверджувати, що в будинках міських жителів зберігаються ткані вироби (скатертини, килими та ін.), вишиті картини, скриньки, лляні речі, дерев’яні ложки, кераміка, плетені й вишиті серветки, художня соломка, вироби з лози, дерев’яні різьблені вироби та ін. Популярні серед гомельців зображення тварин, зокрема зубра, траплялися серед відповідей назви сувенірної продукції, «павуки», плетені личаки, кухонне начиння, але перше місце за частотністю згадок серед збережуваних пред- метів належить рушникам і виробам із соломки. Деякі респонденти підкреслили, що це такі речі, «що від села залишилося», «бабуся вишивала», і ці артефакти в роди- нах оточені дбайливим ставленням. Деякі гомельці мають у своєму гардеробі речі з національною символікою або елементами національ- ного орнаменту. Таких анкет отримано близько чверті від загальної кількості (27,1%), при цьому серед біло- русів цей показник достоту такий самий (27,9% від усіх білорусів, що взяли участь в анкетуванні). Одну з базових основ традиційно-побутової культури створюють родина та родинні взаємини. Блок із чоти- ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009 102 Етнографія міста рьох питань мав допомогти у визначенні міцності родин- них зв’язків у житті сучасних гомельців. У минулому невід’ємною рисою сімейних традицій білорусів був авторитет старших членів сім’ї, нинішній спосіб життя спричинив істотну зміну в ставленні до батьків – еконо- мічна незалежність дітей, їхній по-іншому сформований світогляд та інші чинники знизили планку авторитету старших поколінь. Це явище заявило про себе ще за радянських часів, має воно продовження й тепер. Беззастережно визнають авторитет старших членів родини 47,6% від усіх опитаних, а категорично не визна- ють – лише 6,4% від загальної кількості, тобто зовсім незначна частина. Назагал у білорусів ситуація виглядає так: завжди визнають авторитет старших 46,7%, катего- рично не поділяють цієї думки 6,5% білорусів. Завжди, у деяких випадках або хоча б зрідка визнають авторитет старших 93,6% гомельців, що стали учасниками анкету- вання. Отже, попри те що в культурі взаємин відбува- ються зміни, однак прихильність до традиційних сто- сунків у родинах сучасних міських жителів ще дуже сильна. Навіть у наймолодших групах повага до стар- ших у родині досить яскраво виражена: наприклад, серед молодих жінок віком до 29–30 років зафіксовано 192 (91,4%) позитивні відповіді (від загальної кількості респондентів цієї групи, що становить 210 осіб). Одним із показників орієнтації сучасної родини на традиційні норми поведінки є наявність та інтенсив- ність контактів із родичами. На питання – «Ваша сім’я підтримує зв’язки з далекими родичами, які живуть близько від Вас (в одному місті, у найближчій сільській місцевості)?» – отримали такі відповіді: «так» – ствер- джували 359 осіб, «у деяких випадках» – 172, «іноді» – 82 людини, «ні» – лише 32 особи від усієї кількості (5%). У гомельців-білорусів родинні зв’язки не менш міцні, ніж серед усього загалу опитаних, серед них тіль- ки 4,5% не підтримує згаданих вище контактів. У традиційній білоруській культурі здавна почесне місце належало кумам. Кумівство, як свідчать матеріа- ли проведеного дослідження, не поступилося своїми позиціями, незважаючи на порушення стабільності родинних взаємин, зміну акцентів у стосунках чоловіка та дружини, ставлення суспільства до матері-одиначки тощо. Підтвердженням можуть слугувати такі цифри: 77,5% підтримують традиції кумівства, лише п’ята час- тина (22,5%) зазначила, що в родині уникають їх. Назагал серед білорусів показник приблизно такий самий (78,7%). Білоруси, як і українці, росіяни, славилися своєю гос- тинністю. Міський спосіб життя в сьогоднішніх умовах не сприяє частим контактам людей, надзвичайно зайня- тих на роботі. Помешкання у віддалених частинах міста, часто на околицях і в спальних районах, різноманітні зацікавлення, не пов’язані з виробничою сферою, також потребують часу для реалізації. Житель міста набагато замкнутіший у світі своєї повсякденності, ніж колись сільський мешканець, носій традиційної культури. Водночас гостинність та відвідування родичів і знайо- мих збереглися в місті та є, як і раніше, важливим засо- бом комунікації. Звернімося до підрахунків: серед усьо- го загалу опитаних більшість уважає свою родину гос- тинною, тільки десята частина (10,2%) анкетованих не змогла назвати свою сім’ю такою. Аналогічну картину спостерігаємо серед гомельців-білорусів. Етнологічна характеристика етнокультурних проце- сів передбачає дослідження використання рідної мови. При цьому, на нашу думку, важливим критерієм треба визнати функціонування білоруської мови вдома, а не тільки на роботі, в офіційній сфері тощо. Тому в анкеті наявне питання – «У вашій родині заведено розмовляти білоруською мовою?» – та наведені чотири варіанти від- повіді: «так, завжди», «так, у деяких випадках», «дуже рідко», «ні». Останньою графою скористалися 65% біло- русів, 74% з групи інших учасників опитування, тобто третина сучасних білорусів, жителів міст, ствердно від- повіли на питання, а серед представників інших націо- нальностей чверть користується в домашніх умовах білоруською мовою або часто, або в деяких випадках, або зрідка (найбільша кількість відповідей). Загальний позитивний показник функціонування білоруської мови в домашньому вжитку серед опитаних гомельців стано- вить 33,7% від усієї кількості анкетованих. В одному з найновіших видань білоруських етноло- гів, присвяченому сучасним етнокультурним процесам, автори також дійшли висновку, що «у східних областях (Вітебська, Могильовська, Гомельська) 6 із 10 білорусів послуговуються вдома російською мовою», у міському середовищі, а також у білорусько-російському та білорусько-українському прикордонних ареалах цей показник істотно змінюється. Згідно з опублікованими даними російською мовою зазвичай розмовляють удома 77% білорусів, білоруську використовують у зазначеній сфері 23% білорусів, які живуть у містах [3, с. 76]. Не можна злегковажити тим фактом, що деякі відповіді анкетованих гомельців свідчать про відро- дження мовної практики завдяки спонуці, яка походить від дітей і спрямована на батьків. Скажімо, трапляється інформація про ведення розмови в деяких випадках по-білоруськи «з ініціативи сина» та ін. Це варто пояс- нювати мовною політикою та поглибленим вивченням рідної мови в школах, вищих навчальних закладах, обґрунтуванням її істотної ролі як засобу інтеграції в соціальне, культурне життя республіки. Візитною карткою білоруської традиційної культури можна назвати народну казку. Сучасні видавництва про- понують маленьким мешканцям міст та їхнім батькам велике різноманіття гарно ілюстрованих книжок для дітей. Ця література охоплює найвідоміші та найпопу- лярніші у світі казкові сюжети. При цьому читання у світі дитячої розважальної культури відходить на другий план, поступаючись місцем комп’ютерним іграм, сучас- ній мультиплікаційній продукції. Водночас вивчення відповідей гомельців різного віку на питання – «У Вашій родині дітям розповідають білоруські народні казки?» – дає підстави для такого твердження: сфера побутування білоруської народної казки в сьогоднішньому міському житті істотно звузилася, проте не зникла зовсім, при- хильність до цього фольклорного жанру досить помітна. З наших підрахунків випливає таке: трохи більше за ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009 103Оксана Ященко. Населення Гомеля на початку XXI ст.: етнокультурний аспект половину опитаних гомельців відповіло ствердно на зазначене питання, додатково зауважуючи, що білорусь- ку казку в їхніх родинах можна почути часто (106 осіб) або зрідка (225 осіб), не розповідають білоруських народних казок у 314 сім’ях, що становить 48,6% від загальної кількості. Цікаво, що як самі білоруси, так і представники інших етносів назагал з повагою став- ляться до казкової традиції як засобу розваги й вихован- ня дитини – різниця у відповідях незначна. Так, серед білорусів удаються до казки 51,8% від усієї сукупності міських жителів, а серед інших учасників опитування – 47,7% від їхньої загальної кількості. Білоруська народна музика має багатий спектр своїх проявів: власне інструментальне виконання, супровід танців, вокальний спів тощо. На території Білорусі склалася низка музичних діалектів, набули поширення різні музичні інструменти. Народні мелодії стали осно- вою для створення багатьох популярних у країні та за її межами творів білоруських музикантів-професіоналів. Теперішній світ насичений іншими музичними ритма- ми, пройнятий прагненням приєднатися до найкращих досягнень світової музичної культури, він також миттє- во сприймає й шлягери, не завжди високої якості. У цьому поєднанні класичних творів із деякими низькопробними штампами поп-музики білоруська народна музична традиція зуміла знайти свою нішу й залишитися привабливою для значної кількості місь- ких жителів. Живучість народної пісні в селянському середовищі детально зафіксували музикологи, а от побутування білоруської пісні в міському середовищі поза межами фольклорних колективів, у повсякденно- му житті людей та на свята залишилося не дослідже- ним повною мірою. Чи співають сьогодні гомельці, особливо молодого та середнього віку, білоруські народні пісні? Відповідь на це питання, на наш погляд, одночасно треба вважати й показником розвитку форм традиційної культури в сучасному суспільстві. В одній третині опитаних побутують білоруські народні пісні в родинах, а дві третини вже не співають їх удома. Привертає увагу й те, що хоч багато респон- дентів дало в листах ствердну відповідь, проте не були зазначені конкретні назви творів. Жінки-білоруски середнього віку набагато частіше прихильні до співу білоруських пісень, ніж молоді білоруски. Народна пісня знайшла своїх шанувальників і серед міських жителів інших національностей. Наприклад, кількість жінок цієї групи, у родині яких часто або зрідка звучать білоруські пісні, завжди у всіх вікових групах перева- жає тих, у кого ці мелодії не звучать. Однак усі опитані чоловіки, які не вважають себе білорусами, здебільшо- го не виконують білоруських народних пісень. Ті міські мешканці, у чиїх родинах співають пісні, під час заповнення анкет із власної ініціативи називали не тільки білоруські народні пісні, а й сучасні естрадні, що здобули популярність і співані в їхньому будинку. Тому опитування вийшло за межі вивчення власне білорусь- кої народної пісні. Зрештою незаперечними «лідерами» серед усіх названих творів стали (у міру зменшення кіль- кості згадувань) «Тече вода в ярок» (біл. «Цячэ вада ў ярок»), «Косив Ясь конюшину» (біл. «Касіў Ясь канюшыну»), «Купалинка» (біл. «Купалінка»), і навпаки, рідко звучали «застільні пісні», «різдвяні», «купальські». У результаті аналізу матеріалів виявлено низку тенден- цій, які свідчать про трансформацію народної пісенної традиції. За допомогою згаданих відомостей можна пояс- нити те, що опитані гомельці серед білоруських народних пісень називали сучасні пісенні твори, які здобули попу- лярність здебільшого в радянські часи. Ще одна важлива риса сучасності – сприйняття мешканцями міст білорусь- кої народної музики завдяки її виконанню сучасних естрадних співаків та фольклорних колективів. В анкетах це явище чітко виражене та, навіть можна сказати, мало масовий характер (записи «з репертуару «Сяброў», «Песняроў»» та багато ремарок, схожих на ці). Свого часу досить помітну роль в інкорпорації білоруської пісні в щоденне життя відіграли «Песняры» та «Сябры», а сьогод- ні коло професіоналів, які приєдналися до цього процесу, стало помітно ширшим. Білоруську пісню часто пізнають уже не завдяки родинній співочій традиції, а через слу- хання музичних творів по радіо й телебаченню, і, таким чином, цей витвір народної творчості долучається до духовної культури міських жителів. Деякі респонденти додатково занотовували назви пісень, що присвячені Білорусі, наприклад, часто згаду- вали твір О. Пахмутової «Біловезька пуща». Переплетення традицій народів, що живуть поруч, зумовило культурний взаємообмін між ними, унаслі- док чого деякі українські та російські пісні набули зна- чного поширення й вибороли народне визнання й любов та сприймаються як свої. Тому в анкетах можна побачити багаторазове додаткове згадування окремих творів українців і росіян для характеристики сучасної співочої культури гомельців («Несе Галя воду», «Ой мороз, мороз» та ін.). Зацікавлення білоруською традиційною культурою виражається й через бажання гомельців розширити свої знання з цієї теми на основі засобів масової інфор- мації. Звернення до фольклорних джерел у сучасних умовах здійснюється й за допомогою теле- і радіопере- дач, у яких ідеться про історико-культурну спадщину білорусів, розкриваються фольклорно-етнографічні сюжети (зокрема й за матеріалами Гомельщини). Такі програми готує як центральний, так і місцеві міські радіо- і телецентри. Наявність аудиторії в згаданих інформаційних продуктів – свідчення бажання дізна- тися про свої етнографічні першоджерела. Підрахунки відповідей дали такі результати: часто, систематично дивляться або слухають означені передачі 14,4% від загальної кількості, зрідка – 54,4% опитаних. Отже, разом це становить дві третини анкетованих, і лише одна третина не використовує можливостей таких переглядів. При цьому майже не помітно різниці у від- повідях між гомельцями-білорусами та іншими. Значною мірою це можна пояснити справжньою при- вабливістю образів народної спадщини, незмінної впродовж багатьох століть, розумінням її значення для розвитку країни в минулому, теперішньому й майбут- ньому, а також позитивним впливом активної популя- ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №6 2009 104 Етнографія міста ризації білоруської культури ЗМІ Білорусі в останні десятиліття, вивченням історії та культури країни в освітніх закладах різного рівня, розгортанням краєз- навчої роботи, яка спонукає до вивчення місцевих тра- дицій, зокрема фольклорно-етнографічних. Оцінити ставлення до білоруської традиційної куль- тури можна за допомогою участі в різних видах народ- ної творчості. Тому до анкет залучили питання щодо занять гомельців у вільний час, про збереження тради- ційних ремесел і промислів. З’ясувалося, що серед жінок найбільше прихильниць вишивання, а чоловіки віддають перевагу різьбярству. У відповідях чоловіків і жінок простежуються різні ступені актуальності згада- ної проблеми для анкетованих. У всіх вікових групах чоловіки найчастіше писали, що не мають стосунку до традиційних ремесел (141 з 237, або 59,5%), а жінки давали ствердну відповідь (270 із 408 – 66,2%). Міські чоловіки молодого віку рідше присвячують вільний час народним ремеслам. Тільки 56 молодих чоловіків при- хильно ставляться до них, а 84 – негативно, проте серед відповідей гомельців середнього віку співвідношення між «так» і «ні» не таке критичне – відповідно виявлено 36 анкет із ствердного відповіддю та 48 із заперечною. Усього 366 осіб із 645 (56,7%) так чи інакше спробували себе в цій сфері культури (або долучалися до неї в недале- кому минулому). Серед білорусів цей показник трохи вищий (59,3%), ніж у представників інших етносів (41,1%). Молоді білоруски, мешканки міст, не поступаються людям літнього віку в прихильності до цих занять, про що свідчать такі цифри: дівчата та молоді жінки віком до 28 років вишивають і т. ін. (149 із 210 осіб цієї вікової групи (71%)), а серед відповідей жінок середнього віку зафіксовано 79 (61,2%) ствердних (загальна кількість респондентів цієї групи становила 129). До речі, літні жінки зазначали на полях анкет, що з огляду на вік тепер не вишивають, але раніше багато часу віддавали цій справі. Деякі респонден- ти зі згаданої групи доповнювали свою відповідь тим, що зараз багато й часто плетуть, зокрема разом з онуками. У сучасних містах Білорусі народна традиція існує й розвивається в зміненому вигляді в репертуарі фоль- клорних колективів. На питання про участь анкетова- них мешканців міст або членів їхніх родин у білорусь- ких фольклорних колективах одержано такі відповіді: п’ята частина респондентів задіяна в діяльності таких гуртів. Відповіді білорусів і міських мешканців іншої національної належності відрізняються неістотно. З цього погляду жінки активніші за чоловіків, а біло- руски середнього та старшого віку – від молодих дівчат і жінок (що більший вік, то вищий показник активнос- ті). Таким чином, вектор на нерозривність зв’язків із народною культурою залишається істотним чинником сучасних етнокультурних процесів у міському середо- вищі. Незважаючи на те що місто зменшує можливос- ті реалізації зацікавлень народними джерелами, про- понує людям нові види відпочинку, спонукає мешкан- ців міст у вільний час до підвищення свого професій- ного рівня, пришвидшує ритм життя й залишає зовсім небагато можливостей для особистих проектів меш- канців, частина сучасних гомельців знаходить змогу долучитися до народного мистецтва та сприяти його подальшому збагаченню. Отже, досліджені матеріали анкет із Гомеля дають підстави твердити, що на початку XXI ст. суспільство, як і раніше, дотримується багатьох засад минулих епох, а також прагне передати етнокультурний досвід прийдешнім поколінням. Попри загальну уніфікацію у світі міського побуту й культури, прихильність до народних джерел має велике значення для світогляд- них засад і практики життя міських мешканців Республіки Білорусь. Білоруська традиція, поширив- шись серед мешканців міст інших національностей, закріпилася й стала стійкою рисою їхнього етнокуль- турного досвіду. Сьогоднішній етап у розвитку місько- го способу життя немислимий без залучення до нього набутків старовини, які вдало поєднуються з харак- терними рисами сучасності. Грамадскі быт і культура гарадскога 1. насельніцтва Беларусі / В. Бандарчык [і ін.]. – Мінск, 1993. Беларусы: у 12 т. / В. Бандарчык, 2. М. Ф. Піліпенка, А. І. Лакотка. – Мінск, 1995–2009. – Т. 12. Беларусы: Сучасныя этнаку-3. льтурныя працэсы / Г. І. Каспяровіч [і ін.]; Нац. акад. навук Беларусі, Ін-т мастацтвазнаўства, этнаграфіі і фальклору імя К. Крапівы. – Мінск; 2009. Література

Населення Гомеля на початку XXI ст.: етнокультурний аспект

Репозитарії

Схожі ресурси