М.П. Василенко та його роль в утворенні української академії наук

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Автор:	Матвєєва, Л.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2006
Теми:	Ювілеї
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/2046
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	М.П. Василенко та його роль в утворенні української академії наук / Л.В. Матвєєва // Вісн. НАН України. — 2006. — N 6. — С. 34-38. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-2046
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-20462008-09-09T12:00:34Z М.П. Василенко та його роль в утворенні української академії наук Матвєєва, Л.В. Ювілеї 2006 Article М.П. Василенко та його роль в утворенні української академії наук / Л.В. Матвєєва // Вісн. НАН України. — 2006. — N 6. — С. 34-38. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/2046 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Ювілеї Ювілеї
spellingShingle	Ювілеї Ювілеї Матвєєва, Л.В. М.П. Василенко та його роль в утворенні української академії наук
format	Article
author	Матвєєва, Л.В.
author_facet	Матвєєва, Л.В.
author_sort	Матвєєва, Л.В.
title	М.П. Василенко та його роль в утворенні української академії наук
title_short	М.П. Василенко та його роль в утворенні української академії наук
title_full	М.П. Василенко та його роль в утворенні української академії наук
title_fullStr	М.П. Василенко та його роль в утворенні української академії наук
title_full_unstemmed	М.П. Василенко та його роль в утворенні української академії наук
title_sort	м.п. василенко та його роль в утворенні української академії наук
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2006
topic_facet	Ювілеї
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/2046
citation_txt	М.П. Василенко та його роль в утворенні української академії наук / Л.В. Матвєєва // Вісн. НАН України. — 2006. — N 6. — С. 34-38. — укр.
work_keys_str_mv	AT matvêêvalv mpvasilenkotajogorolʹvutvorenníukraínsʹkoíakademíínauk
first_indexed	2025-07-02T05:26:48Z
last_indexed	2025-07-02T05:26:48Z
_version_	1836511667593150464
fulltext	34 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 6 го права про видання багатотомного корпу� су пам’яток українського права (пропозиція М.Є. Слабченка), курсу історії українського права (ідея О.О. Малиновського), нарисів з історії дослідження українського права (не� завершена праця М.П. Василенка). На жаль, втрачено і підготовчі матеріали до видання «Словника української юридичної старови� ни», що від 1925 р. збиралися під керівницт� вом І.Ю. Черкаського. Нинішньому поколінню українських уче� них�правознавців належить продовжити тра� диції, закладені М.П. Василенком, і здійсни� ти творчі задуми наших великих попередни� ків у царині історико�правознавчих до� сліджень. М.П. ВАСИЛЕНКО ТА ЙОГО РОЛЬ В УТВОРЕННІ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ НАУК Л.В. МАТВЄЄВА, доктор історичних наук, директор Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України Обставини утворення Української ака� демії наук тривалий час вважалися майже службовою таємницею. Ім’я людини, якій була адресована перша подяка щойно заснованої у 1918 році УАН, Миколи Проко� повича Василенка, впродовж півстоліття ви� креслювалося з її історії. Нині ж зусиллями науковців, які отримали доступ до багатьох архівних документів із «спецсховищ», того� часні події реконструйовані і висвітлені. Одне за одним дослідники повертали із за� буття імена засновників й академіків першо� го складу УАН. Серед них, нарешті, посів гід� не місце і Микола Прокопович Василенко. Утворення УАН було заповітною мрією української інтелігенції ще з кінця ХІХ ст. Заснування Академії розглядалося не як суто науково�організаційна проблема, а як символ престижу національної науки і культури. М.П. Василенко зайнявся створенням УАН ще 1917 р., коли з ініціативи міністра народної освіти Тимчасового уряду 27 бе� резня його було призначено попечителем Київської навчальної округи. В цей період до складу Тимчасового уряду, плекаючи на� дію на створення кращих умов для розвит� ку науки та культури, ввійшли вітчизняні вчені. Представники наукової інтелігенції у владних структурах залучилися до роботи у сфері організації науки. Саме тут відбула� ся зустріч М.П. Василенка з В.І. Вернад� ським. У липні 1917 р. у новому складі Тимчасо� вого уряду міністром освіти став відомий ін� долог академік С.Ф. Ольденбург, давній зна� йомий Миколи Прокоповича. Він запросив В.І. Вернадського на посаду товариша мі� ністра й керівника відділу вищої школи та Державної організації дослідження науко� вих проблем. Досить показовим є запис Во� лодимира Івановича з цього приводу в його щоденнику: «Питання правильної органі� зації наукової та навчальної роботи мене зав� жди глибоко цікавили, отож морально я не міг відмовитися від пропозицій С.Ф. Ольден� бурга, хоча відчував усю нетривкість стано� вища»1. 1 Страницы автобиографии В.И. Вернадского. — М.: Наука, 1981. — С. 287–288. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 6 35 У липні 1917 р. С. Ольденбург і В. Вер� надський запропонували посаду товариша міністра народної освіти в Тимчасовому уря� ді М.П. Василенку, котрий приїхав до Петро� града і взяв участь у нараді як попечитель Київської навчальної округи. Від 19 серпня 1917 р. Микола Прокопович активно працює у відділі вищої школи. За надзвичайно корот� кий час В.І. Вернадський і М.П. Василенко в кабінеті Тимчасового уряду просувають питання організації нових вищих навчальних закладів. І, як зазначав у щоденнику Воло� димир Іванович, обговорюють і проблеми великих центрів наукової роботи — нових академій. Вчені намагалися по�новому організувати наукову роботу, розпочати фор� мування державної мережі національних ака� демій наук. В. Вернадський з теплотою зга� дує про знайомство з М. Василенком і спільні плани в цій царині. Володимир Іванович пише: «Порушувалося питання щодо Гру� зинської академії наук й Академії наук в Ук� раїні і Сибіру. Тоді я познайомився з другим товаришем міністра, професором М.П. Васи� ленком, істориком України... У нього першо го з’явилася думка про заснування Україн ської Академії наук. У нас з ним одразу ж виник дорогий нам обом дружній зв’язок» 2. І хоча М.П. Василенко і В.І. Вернадський пра� цювали разом лише близько двох місяців, у цей час було виплекано багато ідей і намірів, які доводилося реалізовувати ще багато років по тому. Але Тимчасовий уряд не підтримав розроблену вченими широку програму за� ходів, спрямованих на розвиток науки в країні, їхні сподівання не виправдались. Оз� накою розчарування був вихід С.Ф. Ольден� бурга зі складу кабінету, а згодом уряд пере� став існувати, і в листопаді 1917 р. М.П. Ва� силенко повернувся до України. Микола Прокопович стає лідером певного кола української інтелігенції, яка намагалася, з одного боку, легальними засобами протиді� яти пограбуванням окупаційних властей, а з другого — відсахнулася від неконструктивної позиції «культурної автономії України». Не торкатимусь політичних обставин в Україні, де влада впродовж короткого періоду зміню� валася 11 разів, але саме тоді і почалася конк� ретна робота М.П. Василенка щодо заснуван� ня Академії наук. Це було пов’язано з діяль� ністю першого складу урядового кабінету гетьмана П. Скоропадського (між серединою травня і кінцем жовтня 1918 р.), де головою Ради Міністрів став М.П. Василенко. Мико� ла Прокопович узявся утворити кабінет, по� передньо узгодивши із П. Скоропадським, що новий уряд відстоюватиме відносно «ліві» позиції. Певне, не без впливу М.П. Василен� ка, до кабінету ввійшло чимало представників кадетських партій, котрі визнавали незалеж� ну від Росії Українську державу як історичну реальність, але прагнули відновлення колиш� ньої єдності. Проголовувавши на двох перших засіданнях, М.П. Василенко передає прем’єр� ські обов’язки Ф. Лизогубу, а сам очолює Мі� ністерство народної освіти, вбачаючи в цьому реальну можливість для активізації культур� но�організаційної роботи і перешкоджання пограбуванню національних цінностей. Є під� стави гадати, що саме наміри створити УАН, розгорнути мережу вищих навчальних зак� ладів, заснувати Національну бібліотеку ут� римували Миколу Прокоповича на міністер� ській посаді. До 21 травня 1918 р. М. Василенко викону� вав за сумісництвом також обов’язки міністра закордонних справ. Цікаво, що саме в цей час радянська Росія налагодила досить тісні дип� ломатичні відносини з гетьманським урядом. 10 травня М. Василенко і П. Скоропадський зустрілися з радянською делегацією на чолі з Х.Г. Раковським, а невдовзі розпочалися офіційні переговори, які завершилися 14 чер� вня мирною угодою між радянською Росією та Українською державою. Однією з найперших практичних дій Мі� ністерства народної освіти було запрошення2 Архів РАН. — Ф. 518. — Оп. 1. — Спр. 70. — Арк. 8. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 636 М.П. Василенком до Києва представників української та російської інтелігенції для ро� боти у сфері організації науки. У травні 1918 р. Микола Прокопович зап� росив В.І. Вернадського, який саме тоді меш� кав у своєму маєтку в Полтаві. Хоча був важ� кий час, але Володимир Іванович зміг діста� тися до Києва. За ініціативою М.П. Василенка при Міністерстві освіти організували три ко� місії: зі створення Національної бібліотеки світового рівня, з питань наукових інституцій та вищої школи, з вироблення законопроекту про заснування УАН у Києві. Мету роботи третьої комісії визначила ос� новна ідея: Академія — великий дослідний центр, сконструйований відповідно до зав� дань наукових досліджень. Лише така Акаде� мія, наголошувалося у законопроекті, яка від� кине будь�які сторонні міркування, коли справа стосується наукової істини, — зможе справляти повною мірою і з більшою дієвою силою чи то національні, чи то державно� економічні завдання. 6 липня 1918 р. у кабінеті М.П. Василенка (у приміщенні міністерства на Бібіковському бульварі, 12) відбулося перше засідання комісії. Воно цікаве тим, що тут уперше М.П. Ва� силенко та В.І. Вернадський сформулювали свою концепцію УАН. Микола Прокопович зобов’язався здобути державну матеріальну підтримку для Академії, підкресливши, що створення УАН має велике національне значен� ня. Водночас він поділяв міркування В.І. Вер� надського щодо тісного зв’язку майбутньої Академії з російською наукою, а також створен� ня її не як наукового товариства, а як комплек� су державних дослідних установ, забезпечува� них достатніми коштами. Володимир Іванович, до речі, наполягав на тому, щоб Академія не тільки користувалася повною автономією, а й була позбавлена будь�якого впливу на її внут� рішнє життя органів державної влади. М.П. Василенко цілком підтримував ці дум� ки. В.І. Вернадський писав: «Ми обидва з Ва� силенком ясно усвідомлювали, що в такий істо� ричний момент треба діяти швидко, рішуче і цілком довіряти один одному». М.П. Василенку та В.І. Вернадському вда� лося залучити до роботи в комісії з вироблен� ня законопроекту про заснування УАН 15 ві� домих учених та організаторів науки. Комісія збиралася регулярно впродовж майже трьох місяців, розглядаючи численні пропозиції та доповідні записки як своїх чле� нів, так і тих, хто бажав долучитися до ство� рення УАН. У більшості засідань брав участь і М.П. Василенко. Над питаннями організації кожного відділу Академії — історико�філоло� гічного, фізико�математичного та соціальних наук — працювали окремі підкомісії, які за� лучали до цієї роботи якнайширше коло фа� хівців. Було запропоновано розгорнуту про� граму розвитку українознавства, сходознав� ства, історико�філологічних і технічних наук. Водночас тривала робота не тільки над тек� стом самого закону про УАН, а й над проек� том її статуту. Уже восени 1918 р., коли політичне життя в Україні і міжнародні відносини загостри� лися, представники прогресивної інтелігенції розуміли вельми обмежений характер геть� манської влади і намагалися матеріально за� безпечити наукові та культурні установи Ук� раїни, вберегти їх від руйнації і пограбуван� ня. Великих зусиль доклав М.П. Василенко, щоби провести лабіринтами тодішньої вла� ди законопроект про заснування Академії, її статут, а також домогтися виділення коштів на утримання УАН. Заключним акордом цієї діяльності, яку в умовах стрімкої трансфор� мації політичного становища провадив М.П. Василенко, стало затвердження 14 жов� тня 1918 р. законопроекту про створення УАН з визначенням фонду фінансування її діяльності. Проект закону про заснування УАН зат� верджували вже в останні дні діяльності Ми� коли Прокоповича як міністра освіти, в умо� вах гострої урядової кризи. До речі, заснуван� ня УАН передбачалося законом 1 листопада ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 6 37 1918 р., але цілком слушно датою народжен� ня Академії вважають 27 листопада, коли від� булися її перші установчі збори. Того дня зі� бралося 8 з 12 дійсних членів УАН, рекомен� дованих комісією. Офіційно перші академіки були затверджені П. Скоропадським за по� данням міністра освіти та мистецтв М.П. Ва� силенка. Згадаймо імена перших 12 акаде� міків: Дмитро Іванович Багалій, Степан Про� копович Тимошенко, Микола Феофанович Кащенко, Павло Аполлонович Тутковський, Михайло Іванович Туган�Барановський, Федір Васильович Тарановський, Володи� мир Андрійович Косинський, Орест Івано� вич Левицький, Степан Йосипович Смаль� Стоцький, Володимир Іванович Вернад� ський, Агатангел Юхимович Кримський, Микола Іванович Петров. 27 листопада 1918 р. головою�президентом УАН обрали В.І. Вернадського, а неодмінним секретарем — А.Ю. Кримського. Цікаво, що наступного дня Володимир Іва� нович виступив у київських газетах із заявою про вихід з кадетської партії і її Центрально� го комітету. Цей рішучий крок він мотивував тим, що вважав президентство в Академії наук несумісним з партійною діяльністю. От� же, робота молодої УАН від самого початку ґрунтувалася на загальнолюдських цінно� стях і надпартійних засадах. На другому засіданні Спільного зібрання УАН було прийнято текст спеціального лис� та до М.П. Василенка, який на той час зали� шив пост міністра народної освіти. У ньому зазначалося: «Ви всією душею поклопотали� ся про заснування УАН та й записали нестер� тими буквами своє ім’я в історію Академії» 3. Після того, як Микола Прокопович зали� шив міністерське крісло, викладацький склад Університету Св. Володимира обрав його своїм президентом. Він почав читати лекції із західноросійського права як екстраорди� нарний професор, водночас викладав у київ� ських юридичному та археологічному інсти� тутах. М.П. Василенка обрали академіком 26 лип� ня 1920 р. на Спільному зібранні УАН. На� прикінці 1920 р. Академія вже налічувала понад 200 штатних і 500 позаштатних праців� ників. В УАН почалися великі зміни. 1921 р. Наркомат освіти у Харкові заснував комісію з розробки нового статуту Академії у зв’язку з перетворенням її на всеукраїнську держав� ну установу. В червні цю роботу було завер� шено і прийнято Положення РНК УРСР «Про Всеукраїнську Академію наук», яким вона підпорядковувалася Наркомату освіти. Оскільки В.І. Вернадський вважав, що не може виконувати обов’язки президента ВУАН у зв’язку з перебуванням у Петрограді, постало питання про обрання нової президії Академії. 18 липня 1921 р. більшістю голосів прези� дентом ВУАН обрали М.П. Василенка, який почав виконувати свої обов’язки у вельми скрутних обставинах. Під його керівництвом вдалося одержати певний кредит, навколо Академії почали гуртуватися наукові сили Києва, вона поповнювалася новими членами. Невдовзі академіками стали М.М. Крилов, Д.К. Заболотний, С.П. Вотчал, О.В. Фомін. За короткий час було організовано Інсти� тут експериментальної медицини та епідеміо� логії, лабораторію дослідів центральної нерво� вої системи, утворено комісії для вивчення складу атомів і з питань геофізики. З огляду на заснування науково�дослідних кафедр, які призначалися для зв’язку науки з виробницт� вом, було проведено вибори їхніх керівників із широкого загалу професорів та інженерів. Зокрема, на кафедри індустріально�технічно� го циклу обрали Є.В. Оппокова, Є.О. Патона, К.К. Симинського та ін. У жовтні 1921 р. було рекомендовано пе� реобрати Президію ВУАН: у цьому відчував� ся натяк на небажаність персони М.П. Васи� ленка як її президента. Попри це, Спільне зібрання Академії таємним голосуванням3 ІР ННБ НАН України. — Ф. 40. — Спр. 44. — Арк. 1. 38 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 6 знову обрало Миколу Прокоповича головою� президентом, В. Липського — заступником, А. Кримського — неодмінним секретарем, та ще й більшою кількістю голосів, аніж на ви� борах улітку. Але відносини Президії Ака� демії з Наркоматом освіти продовжували за� гострюватися. На Спільному зібранні ВУАН 27 лютого 1922 р. комісар�наглядач від Наркомосу Л.М. Левитський сповістив академіків, що «Наркомос і досі не затвердив теперішньої Президії, бо зосібна не може затвердити М.П. Василенка на посаді Голови�Президен� та» 4. Микола Прокопович сам склав з себе обов’язки президента. У своїй останній про� мові він зазначив, що не з власної волі зали� шає таку відповідальну посаду, щиро подя� кував Спільному зібранню Академії, яке двічі вшанувало його обранням президентом. Присутні на цих драматичних зборах ака� деміки ухвалили винести М.П. Василенку ве� лику подяку «за всеньку тую його невсипущу працю, яку він самовідречено ніс, стоячи на чолі Академії наук», і висловили свій глибокий жаль з того, що його «приневолено тую вибір� ну посаду залишити». За браком часу не має змоги детальніше розповісти про всі етапи створення Україн� ської Академії наук, але виокремлю одну особливість цього процесу: так склалася доля УАН, що в усі часи, починаючи з дені� кінської навали (1919), їй доводилося вести боротьбу за своє існування. Перші академі� ки на чолі з М.П. Василенком і В.І. Вернад� ським оберігали Академію, боролися за її ав� тономію, тож вони заслуговують на вдячну пам’ять і глибоке пошанування від прий� дешніх поколінь. Радянська влада визнала Українську Ака� демію наук, але змінила дату її заснування. За часів тоталітаризму вважалося, що УАН створили в 1919 р., коли вже утвердилася в Україні влада більшовиків. Це ось така типо� ва фальсифікація історії, притаманна того� часному комуністичному режимові. Але перші призначені академіки за поданням М.П. Василенка і підписом П. Скоропадсько� го до кінця свого земного шляху залишались академіками УАН. 4 ЦДА МЛМ України. — Ф. 542. — Оп. 1. — Спр. 46. — Арк. 173–174. ГРОМАДСЬКО�ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ М.П. ВАСИЛЕНКА В.Ф. ВЕРСТЮК, завідувач відділу історії революції Інституту історії України НАН України На зламі зими і весни 1917 р. у Петро� граді перемогла Лютнева революція. Цар Микола ІІ відрікся від престолу, до вла� ди прийшов Тимчасовий уряд, сформований Державною Думою. У Києві, як і в інших провінційних містах Російської імперії, про ці доленосні події дізналися лише за кілька днів, але виявам відвертих радощів не було меж. Нікому не вдалося передбачити наслідки Лютневої ре� волюції, ніхто не міг знати, чим вона обер� неться через рік�другий. З ентузіазмом зустрів ці події і Микола Прокопович Васи� ленко. Він був давнім і послідовним опонен� том самодержавства, ще в студентські роки відвідував марксистський гурток, а після ре� волюції 1905–1907 років вступив до партії народної свободи, відомої як партія кадетів.

М.П. Василенко та його роль в утворенні української академії наук

Репозитарії

Схожі ресурси