Глухівський період у житті М.П. Василенка
Gespeichert in:
| Datum: | 2006 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2006
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/2047 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Глухівський період у житті М.П. Василенка / В.В. Заїка // Вісн. НАН України. — 2006. — N 6. — С. 48-50. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-2047 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-20472008-09-09T12:00:34Z Глухівський період у житті М.П. Василенка Заїка, В.В. Ювілеї 2006 Article Глухівський період у житті М.П. Василенка / В.В. Заїка // Вісн. НАН України. — 2006. — N 6. — С. 48-50. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/2047 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ювілеї Ювілеї |
| spellingShingle |
Ювілеї Ювілеї Заїка, В.В. Глухівський період у житті М.П. Василенка |
| format |
Article |
| author |
Заїка, В.В. |
| author_facet |
Заїка, В.В. |
| author_sort |
Заїка, В.В. |
| title |
Глухівський період у житті М.П. Василенка |
| title_short |
Глухівський період у житті М.П. Василенка |
| title_full |
Глухівський період у житті М.П. Василенка |
| title_fullStr |
Глухівський період у житті М.П. Василенка |
| title_full_unstemmed |
Глухівський період у житті М.П. Василенка |
| title_sort |
глухівський період у житті м.п. василенка |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Ювілеї |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/2047 |
| citation_txt |
Глухівський період у житті М.П. Василенка / В.В. Заїка // Вісн. НАН України. — 2006. — N 6. — С. 48-50. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zaíkavv gluhívsʹkijperíodužittímpvasilenka |
| first_indexed |
2025-07-02T05:26:51Z |
| last_indexed |
2025-07-02T05:26:51Z |
| _version_ |
1836511670425354240 |
| fulltext |
48 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 6
ГЛУХІВСЬКИЙ ПЕРІОД У ЖИТТІ М.П. ВАСИЛЕНКА
В.В. ЗАЇКА,
доцент Глухівського педагогічного університету
ак мы… коротали и время и дорогу до
самой Эсмани (первая станция Чер�
ниговской губернии). Не успеешь переехать
границу Орловской губернии, как декорация
переменилась: вместо ракитника по сторо�
нам дороги красуются высокие развесистые
вербы; в первом селе Черниговской губернии
уже беленькие хатки, соломой крытые, с ды�
марями, а не серые бревенчатые избы; кос�
тюм, язык, физиономии — совершенно все дру�
гое. И вся эта перемена совершается на про�
странстве двадцати верст. В продолжение
одного часа вы уже чувствуете себя как буд�
то в другой атмосфере; по крайней мере я себя
всегда так чувствовал, сколько раз я ни про�
езжал этой дорогой…» 1, — так описав свої вра�
ження від села Есмані у повісті «Капитанша»
Тарас Григорович Шевченко, подорожуючи
Глухівщиною у 1845 р. Саме в цьому селі 1866
року народився Микола Прокопович Васи�
ленко.
Розташування села на Києво�Московсько�
му тракті поблизу Глухова (колишньої геть�
манської столиці) — ось перша з вирішаль�
них умов формування особистості майбут�
нього історика й правознавця. Адже цим
шляхом їздили і придворні, і студенти, і чи�
новники, й арештанти, військові та іноземці.
А скільки прочан йшло до київських святинь
чи поверталося з прощі, полишаючи у селах
розповіді, легенди, чутки. Це був свіжий від�
гомін далеких подій. Коли народився Мико�
ла Василенко, ще живі були оповіді про те,
як 14 травня (за новим стилем) 1861 р. через
Есмань, на Глухів, Київ до Канева провози�
ли труну з тілом Кобзаря.
«Т
1 Ш е в ч е н к о Т . Капитанша // Повн. зібр. тво�
рів. — К., 1939. — Т. 3. — С. 313–314.
Сім’я Василенків належала до місцевої елі�
ти, але саме життя спонукало хлопчика шука�
ти спілкування із сільськими дітлахами. Він
ріс в оточенні мальовничої природи південної
смуги величних Брянських лісів, мрійливості
тихих заплав Есмані.
А потім було навчання Миколи Василен�
ка у Глухівській прогімназії. У цей час Глухів
тільки�но починав своє зовнішньо�архітек�
турне відродження (пов’язане передусім з
благочинною діяльністю родини Терещенків),
ще зберігалася пам’ять про «анафему» геть�
манові І. Мазепі в Миколаївському храмі,
про столичне будівництво Кирила Розумов�
ського, про всесильного президента другої
Малоросійської колегії генерал�фельдмар�
шала П.О. Рум’янцева�Задунайського, про
страшні пожежі 1748 і 1784 років.
І хоча у тих пожежах згоріли і державні
архіви, і бібліотеки, і приватне листування,
але збереглися архіви в маєтках старшини,
що мешкала навколо Глухова. Глухівщина
XIX ст. в історичній науці представлена
славними постатями Миколи Маркевича
(с. Дунаєць), друга Т. Шевченка («бандури�
сте, орле сизий»), автора п’ятитомника «Іс�
торії Малоросії» 2; Олександра Марковича,
який надрукував «Історичну і статистичну
записку про дворянський стан і дворянські
маєтності Чернігівської губернії», «Істо�
ричні нариси міста Глухова», «Малоросій�
ське весілля» та інші праці (саме до нього, в
с. Сваркове, 1848 р. приїздив Микола Гоголь
вивчати історичний архів роду Марковичів,
2 З а ї к а В . В . Глухівщина — батьківщина видатних
істориків та краєзнавців // Глухів і Глухівщина в іс�
торії українського національного відродження (Твор�
ча спадщина родини Марковичів): Матеріали наук.
конф., 28–29 травня 1998 р. — К., 1999. — С. 54–56.
ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 6 49
насамперед «Щоденник генерального під�
скарбія Якова Марковича») 3; Івана Куль�
жинського, що видав збірку краєзнавчих
нарисів «Малоросійське село»; Пелагеї Лит�
винової�Бартош — видатного етнографа,
фольклориста, автора дослідження «Весіль�
ні обряди і звичаї у селі Землянці Глухів�
ського повіту на Чернігівщині» 4.
З Глухівщиною пов’язана діяльність авто�
ра першого українського історичного роману
«Чорна рада» Пантелеймона Куліша. Трива�
лий час Глухівську повітову управу очолював
Ф.М. Уманець (уродженець с. Янівки Глухі�
вського повіту) — автор першої правдивої
монографії «Гетьман Мазепа» (С.Пб., 1897).
Ця праця, створена на основі документальних
матеріалів і свідчень іноземців, започаткува�
ла переоцінку особи і діяльності гетьмана Іва�
на Мазепи 5. Ф. Уманцю належать також істо�
ричні та публіцистичні праці «З моїх споминів
з селянського питання», «Виродження Поль�
щі», «Колонізація вільних земель Росії», «Ос�
вітні сили Росії» тощо.
Глухівщина відома і як місце діяльності
знаної родини Дорошенків. Петро Дорошен�
ко зібрав тут численні рукописи, гетьманські
універсали, автографи козацької старшини і
духівництва, чималу бібліотеку. Це зібрання
опрацював історик О. Лазаревський. Звер�
тався до нього Георгій Нарбут, вивчаючи ук�
раїнську геральдику та орнаменти. У 1918 р.
виходець із Глухова гетьман Павло Скоро�
падський, маючи проблеми з формуванням
уряду, звертався спочатку до Петра Дорошен�
ка, а коли той відмовився, посилаючись на
нежить, попросив допомоги у Миколи Про�
коповича Василенка.
На Глухівщині часто перебував відомий
історик Дмитро Дорошенко.
Присутність старшинських родів Глухів�
щини — Туманських (с. Чорториги), Скоро�
падських (с. Полошки), Марковичів (с. Свар�
кове), Кочубеїв (с. Ярославець) — створюва�
ла неповторне історичне тло, неперервність
буття і світовідчуття української гетьман�
ської столиці.
Зацікавленість загальною історією поро�
дила конкретні інтереси, що надовго запо�
лонили думки і почуття. Можливо, наукові
розвідки М.П. Василенка стали своєрідним
відлунням створення у Глухові 1743 р. па�
м’ятки українського правознавства, до ви�
вчення якої доклав зусиль і Микола Проко�
пович, — «Права, за якими судиться малоро�
сійський народ»6.
У середині XVIII ст. гетьманський Глухів
мав понад 45 тис. населення. Однак пожежа
1784 р. знищила місто дощенту. Ліквідація ад�
міністративних установ спонукала старшину,
чиновництво та обслугу до переселення з
Глухова в інші центри. Наприкінці XVIII ст.
у місті налічувалося ледь 8 тис. мешканців. І
ось, після скасування кріпацтва, до Глухова,
отримавши викупні платежі, переселяються
дрібні і середні поміщики та численні «дво�
рові», які почали бурхливу підприємницьку
діяльність. Чисельність населення швидко
зростає удвічі.
У Глухові споруджуються резиденції Ко�
чубеїв, Неплюєвих, Миклашевських, Олек�
сандровичів. У 60–70�х роках ХІХ ст. місто
переживає свій ренесанс.
Напередодні вступу до Глухівської про�
гімназії Миколи Василенка тут відкриваєть�
ся вчительський інститут (1874). То була виз�
начна подія в освітянському житті цілого
регіону. Цей навчальний заклад готував учи�
3 Ш е м ш у ч е н к о Ю.С. «Бандуристе, орле сизий» //
Вибране. — К., 2005. — С. 255.
4 Л и т в и н о в а ( Б а р т о ш ) П е л а г е я Я к і в н а .
Сумщина в іменах: Енциклопед. довідник. — Суми,
2003. — С. 262.
5 Б є л а ш о в В.І . Глухів — столиця Гетьманщини:
До «Глухівського періоду» історії України (1708–
1782 рр.). — Глухів, 2005. — С. 104.
6 В и с л о б о к о в К. Визначна пам’ятка українського
права: джерела, зміст, система та соціально�політичні
передумови створення // Права, за якими судиться
малоросійський народ. — К., 1997. — С. XI, XIII.
ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 650
телів для міських училищ. До краю приїздив
міністр освіти Російської імперії; активно
підтримувало освітянство і Глухівське зем�
ство; всебічно сприяв відкриттю інституту
камергер двору М.І. Неплюєв.
Цим подіям передувало заснування в 1870 р.
у Глухові чотирикласної прогімназії, яку очо�
лив Петро Омелянович Чуйкевич з містечка
Вороніж. Представник знатної старшини, він
близько був знайомий з Т. Шевченком, заз�
нав арешту у справі Кирило�Мефодіївського
товариства. Але приналежність П.О. Чуйке�
вича до Товариства не була доведена, і його
звільнили, хоча, безумовно, подібні звинува�
чення вплинули на подальшу кар’єру Петра
Омеляновича. Однак до Глухівського земства
входили на той час досить прогресивні діячі,
і вони оцінили внесок директора прогімназії:
«ученая деятельность г. Чуйкевича хорошо
известна земству. Первое трехлетие он был
гласным и принимал живое участие в учреж�
дении прогимназии»7.
Того самого року почесним попечителем
прогімназії було обрано Миколу Артемови�
ча Терещенка — відомого власника цукрових
заводів, мецената і благодійника. Він зобо�
в’язався щорічно виплачувати навчальному
закладові по 500 рублів.
У 1874 р. прогімназію перевели до нового
приміщення. Це був двоповерховий будинок
неокласичного стилю, який земство придба�
ло у М.А. Терещенка за 37 тис. рублів. У ньо�
му на той час розташувалось і земство.
Замість померлого у 1874 р. П.О. Чуйкеви�
ча прогімназію очолив М.Ф. Лазаренко, кот�
рий був одружений з рідною племінницею
дружини М.А. Терещенка Пелагеєю Георгіїв�
ною (у дівоцтві — Біловська).
1875 року прогімназія з чотирикласної ста�
ла шестикласною. Ось у такому стані був цей
навчальний заклад на момент вступу до ньо�
го М. Василенка.
Гімназичне оточення Миколи Прокопови�
ча можна частково відновити за виданням
учнівських біографій у збірці, присвяченій
25�річчю Колегії Павла Галагана у Києві. (На
жаль, у вересні 1941 р. були цілковито зни�
щені глухівські архіви.) У згаданій збірці на�
звано 17 прізвищ глухівців, котрі вступили
до Колегії після закінчення місцевої про�
гімназії. Той факт, що стільки учнів з провін�
ційної гімназії було прийнято до привілейо�
ваного навчального закладу, засвідчує висо�
кий рівень освітньої справи у тогочасному
Глухові.
Пізніше глухівська тема неодмінно просте�
жувалася у наукових дослідженнях історика
і краєзнавця М.П. Василенка. Доля час від
часу зводила його з глухівцями. В редакції
«Киевской старины» — з М.В. Шугуровим,
відомим збирачем і дослідником старожит�
ностей, чиї колекції, за духівницею, були пе�
редані Глухівському земству і стали у 1903 р.
основою створення у місті історичного музею.
В 1914 р., коли російське самодержавство за�
боронило святкування ювілею Т. Шевченка,
М.П. Василенко співпрацює з Д. Дорошенком
у групі українських науковців та літераторів,
що збирали інформацію про «українське пи�
тання», готуючи запит до Державної Думи 8.
В оточенні глухівців Микола Прокопович
працює і в уряді гетьмана П. Скоропадського 9.
Роль особистості М.П. Василенка в ук�
раїнській науці підкреслив В.І. Вернадський
у своєму листі до Миколи Прокоповича з
нагоди обрання його президентом Україн�
ської Академії наук: «Передусім хочу висло�
вити Вам глибоку радість, що Ви обрані пре�
зидентом Академії. Я думаю, що це якраз той
шлях, який може її врятувати й вивести на
правильну путь» 10.
7 Т е р л е ц ь к и й В . Слово про Кобзаря. — Суми,
2002. — С. 77.
8 Терлецький В. Зазначена праця. — С. 137.
9 С к о р о п а д с ь к и й П . Спогади. — К., 1995. —
С. 228.
10 Ю р ч у к В.І . Академік М.П. Василенко // Укр. іст.
журн. — 1994. — № 5. — С. 95.
|