Заходи німецької окупаційної влади з установлення “нового порядку” в Ніжині в 1941-1942 роках
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
2007
|
| Назва видання: | Ніжинська старовина |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20520 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Заходи німецької окупаційної влади з установлення “нового порядку” в Ніжині в 1941-1942 роках / О. Лейберов // Ніжинська старовина: Науковий історико-культурологічний збірник. — 2007. — Вип. 4-5 (7-8). — С. 60-64. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20520 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-205202013-02-13T03:10:50Z Заходи німецької окупаційної влади з установлення “нового порядку” в Ніжині в 1941-1942 роках Лейберов, О. Окупаційний період у дослідженнях 2007 Article Заходи німецької окупаційної влади з установлення “нового порядку” в Ніжині в 1941-1942 роках / О. Лейберов // Ніжинська старовина: Науковий історико-культурологічний збірник. — 2007. — Вип. 4-5 (7-8). — С. 60-64. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2078-063X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20520 uk Ніжинська старовина Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Окупаційний період у дослідженнях Окупаційний період у дослідженнях |
| spellingShingle |
Окупаційний період у дослідженнях Окупаційний період у дослідженнях Лейберов, О. Заходи німецької окупаційної влади з установлення “нового порядку” в Ніжині в 1941-1942 роках Ніжинська старовина |
| format |
Article |
| author |
Лейберов, О. |
| author_facet |
Лейберов, О. |
| author_sort |
Лейберов, О. |
| title |
Заходи німецької окупаційної влади з установлення “нового порядку” в Ніжині в 1941-1942 роках |
| title_short |
Заходи німецької окупаційної влади з установлення “нового порядку” в Ніжині в 1941-1942 роках |
| title_full |
Заходи німецької окупаційної влади з установлення “нового порядку” в Ніжині в 1941-1942 роках |
| title_fullStr |
Заходи німецької окупаційної влади з установлення “нового порядку” в Ніжині в 1941-1942 роках |
| title_full_unstemmed |
Заходи німецької окупаційної влади з установлення “нового порядку” в Ніжині в 1941-1942 роках |
| title_sort |
заходи німецької окупаційної влади з установлення “нового порядку” в ніжині в 1941-1942 роках |
| publisher |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Окупаційний період у дослідженнях |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20520 |
| citation_txt |
Заходи німецької окупаційної влади з установлення “нового порядку” в Ніжині в 1941-1942 роках / О. Лейберов // Ніжинська старовина: Науковий історико-культурологічний збірник. — 2007. — Вип. 4-5 (7-8). — С. 60-64. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| series |
Ніжинська старовина |
| work_keys_str_mv |
AT lejberovo zahodinímecʹkoíokupacíjnoívladizustanovlennânovogoporâdkuvnížinív19411942rokah |
| first_indexed |
2025-07-02T21:07:00Z |
| last_indexed |
2025-07-02T21:07:00Z |
| _version_ |
1836570819975708672 |
| fulltext |
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
60
Олексій ЛЕЙБЕРОВ
(Ніжин)
Заходи німецької окупаційної влади з установлення
«нового порядку» в Ніжині у 1941-1942 роках
Більше півстоліття минуло з моменту завершення ІІ Світової війни, зокрема, війни
СРСР проти нацистської Німеччини (1941-1945). Глибокій слід залишила ця війна в
історії України та її народу. Саме тому ця проблема залишається актуальною і до те-
пер. Особливу увагу дослідників привертає період німецької окупації на українських
землях. Раніше ця проблема висвітлювалася однобічно, науковці звертали основну
увагу на питання становлення та функціонування окупаційного режиму, його діяль-
ності, спрямованої на боротьбу з підпіллям та партизанами, а також питанню еконо-
мічного пограбування захоплених територій. За межами дослідження залишалися по-
всякденне життя людей на окупованій території, колабораціонізм, спроби та різнома-
нітні заходи німецької адміністрації щодо ліквідації решток радянської системи на
підконтрольній території тощо. Останнім часом світ побачило певне коло публікацій,
що розглядають різні аспекти проблеми [1-5]. Із усього наукового й науково-
публіцистичного масиву необхідно відзначити і певний доробок молодих ніжинських
дослідників [6-7].
Перші плани з освоєння та управління східними територіями, які планувалося за-
хопити в ході війни, почали готуватися німецьким командуванням із середини 1930-х
років. Головна роль у цьому належала Зовнішньополітичному відомству нацистської
партії на чолі з Альфредом Розенбергом. У 1940 р., коли розпочалася безпосередня
підготовка до війни з СРСР, він очолив спеціальний штаб, під назвою «Дослідниць-
кий інститут континентально-європейської політики». Головним завданням цього
штабу була розробка конкретних планів і принципів окупаційної політики на майбут-
ніх новоприєднанних до рейху радянських територіях. У промові 20 липня 1941 р.
Розенберг заявив: «Завдання нашої політики повинні йти у тому напрямку, щоб під-
хопити в розумній та цілеспрямованій формі прагнення до свободи всіх цих [російсь-
ких] народів і надати їм визначені державні форми, тобто органічно виокремити з те-
риторії Радянського Союзу державні утворення та спрямувати їх проти Москви, зві-
льнивши тим самим Німецьку імперію на майбутні століття від східної загрози» [8] .
При цьому територію СРСР планувалося розділити на чотири комісаріати: Прибалти-
ку (включно з Білоруссю), Україну, Кавказ і, власне, Росію. Однак, після окупації Че-
рнігівська область УРСР, так само як і Сумська, Харківська та Ворошиловградська не
увійшли до складу рейхскомісаріату «Україна», а залишилися під контролем військо-
вої влади вермахту. Не зважаючи, що Чернігівщина не потрапила до зони окупаційно-
го адміністрування, нова влада активно почала запроваджувати тут «новий порядок».
Одразу була активізована антибільшовицька й антиєврейська пропаганда. Служба ін-
формації міністерства пропаганди пропонувала органам місцевої влади навмисно під-
бирати матеріали «про злочини радянського комунізму» та «нестерпні умови життя в
Радянському Союзі». Їх поширювали через друковані органи та радіо. В колабораціо-
ністській пресі з’явилися статті про переслідування в СРСР інтелігенції та духовенст-
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
61
ва, матеріали про «партійні чистки», засилля євреїв у керівних радянських органах,
про діяльність НКВС. Багато писали про «антигуманні», «азіатські» методи ведення
війни Червоною Армією, про її «жахливе ставлення» до німецьких військовослужбо-
вців. Окрема увага приділялась радянськім військовополоненим. Усе це повинно було
сприяти формуванню доброзичливого ставлення до окупаційної влади з боку місцево-
го населення.
Німецька влада не обмежувалася висвітленням лише загальних питань. Військове
командування вимагало від цивільної влади на місцях конкретних дій, спрямованих
на підрив віри у «силу та могутність більшовиків та Червоної армії», а також викоре-
нення «самого духу комунізму» в місцевого населення [9]. Про один із найперших
заходів, що був проведений у Ніжині новою владою, згадує у своїх спогадах мешка-
нець міста Олексій Кузнєцов: «Десь приблизно в жовтні 1941 р. я зайшов на площу
Франка. Там вже стояла трибуна, на ній були німецькі офіцери з якимись цивільними
особами. Як пояснили мені в натовпі, цивільні особи – це комуністи, які зараз будуть
відпиратися від «святих ідей» бородатих і вусатих вождів. Колишні комуністи дійсно
рвали свої партбілети і до небес вихваляли гітлерівських визволителів … «Оцей кви-
ток, – волав один із «бувших», – десять років палив моє серце, і я, нарешті, діждався
того світлого дня, коли я його знищу». Після цих слів він поліз цілуватися з гітлерів-
цем. Натовп баб із околиць Ніжина досить жваво коментував цю фашистську виставу:
«Ти бачиш, – говорила одна баба іншій, – як кається сукин син. А, напевно, забув, як
він мене наганом заганяв у колгосп». Після того, як партбілети були знищені, і про-
мови, де колишні колективізатори усіляко паплюжили «рідного батька» Сталіна, за-
кінчені; «визволителі», наказали колишнім активістам знищити пам’ятник Леніну,
який стояв тоді на Шевченківському бульварі. Пам’ятник був знищений, уламки його
полетіли в Остер і сам чув, як один з бувших комуністів матом крив «вождя пролета-
ріату», бо уламки його були дуже важки» [10].
Наступним кроком окупантів стало перейменування ніжинських вулиць, щоб ос-
таточно знищити з пам’яті будь-які згадки про радянську добу. 28 листопада 1941 р.
побачив світ наказ фельдкомендатури № 197 до старости м. Ніжина: «Старості дору-
чається перекласти нам протягом трьох днів список вулиць м. Ніжина. Імена вулиць,
які запроваджено під час більшовиків та які носять імена жидів і більшовиків, відпо-
відно замінити. Для необхідності перейменування подати відповідні пропозиції до
03/ХІІ.1941р.» [11]. Через два дні ніжинський бургомістр М.М. Лук’янов (так із 15
жовтня 1941 р. офіційно називалася міського очільника) запропонував свій варіант
перейменування вулиць, який був прийнятий німцями. У цьому списку він зазначив
усі вулиці, які були перейменовані або з’явилися за роки радянської влади. Керую-
чись порадою «відновлювати старі порядки буржуазного суспільства», він запропону-
вав дати вулицям їх старі, дореволюційні назви. Але, мабуть, бургомістр погано знав,
хто відноситься до «жидів та більшовиків», адже до списку перейменованих потрапили
вулиці Лесі Українки, Лермонтова, Некрасова, Тургенєва, Короленка та Пушкіна [12].
Іншою акцією окупаційної влади, «більшою за масштабом» – оскільки територіа-
льно охоплювала весь Ніжинський район, стало перейменування колгоспів. Усі кол-
госпи (71) спочатку були перейменовані на «громадські господарства» (відповідно до
наказу «рейхміністра звільнених територій» А. Розенберга від 27 лютого 1942 р.), а на
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
62
початку квітня 1942 р. взагалі втратили свої назви. Колабораціоністська преса назвала
цей наказ «подарунком Адольфа Гітлера руському та українському селянству» [13].
Цікавою є статистика назв колгоспів району. Так, до приходу німців в районі іс-
нували колективні господарства: «Шлях до соціалізму», «Вільна праця», «Серп і Мо-
лот», «Шлях перебудови», «Своя праця», «Веселий лан», кілька колгоспів із назвою
«Нове життя». Особливу багато в назвах було всього «червоного»: гвардії, України,
партизан, пахаря, кобзаря, ниви, Жовтня, зірки, шляху, селища, острова, колоса, хвилі
тощо. Не обійшли увагою лідерів революційного руху та партійне керівництво. Були
колгоспи імені Карла Маркса, Леніна, Сталіна, Петровського, Ворошилова, Крупсь-
кої, Кірова, Хрущова, Фрунзе, Куйбишева, Щорса. Цікаво, що в назвах ніжинських
колгоспів перевага була не на користь «батька всіх народів». Він значно поступався
не тільки Леніну та Кірову, а, навіть, живим ще Петровському та Ворошилову. Крім
того існували колгоспи 8-ї, 12-ї, 13-ї та 16-ї річниці Жовтня. Німці ж не проявили та-
кої фантазії, проявивши відому точність і педантичність – всі громадські господарства
(тобто колишні колгоспи) отримали замість скасованих назв порядкові номери від
першого до сімдесят першого [14]. Щоправда, зі зміною назви їх структура та функції
не змінилися. Так, в одній із інструкцій для нацистських управлінців зазначалося:
«1) Во всех колхозах необходимо строго соблюдать трудовую дисциплину, ранее
учрежденные общими собраниями правила внутреннего распорядка и нормы выра-
ботки. Все без исключения члены сельхозартели (колхоза) должны беспрекословно
выполнять приказания председателей и бригадиров, направленные на пользу работы в
колхозах.
2) На работу выходить всем безоговорочно, в том числе, служащим, единолични-
кам и беженцам, работать добросовестно.
3) Бригадирам и счетоводам строго ежедневно учитывать работу каждого в от-
дельности лица и записывать выработанные трудодни.
4) Распределения всего собранного урожая 1942 года производить только по вы-
работанным трудодням, о чем будет дано отдельное распоряжение.
5) Строго соблюдать неприкосновенность от посягательства к расхищению госу-
дарственного колхозного и личного имущества частных лиц» [15].
Одразу на «громадські господарства» було накладено 102951 крб., які вони пови-
нні були виплатити окупантам, а якщо врахувати податок на городи, то сума одразу
зросла до 114571 крб. [16]. На 1 травня 1942 р. тільки за землевпорядкування колишні
ніжинські колгоспи були винні новим господарям 63073 крб. (для порівняння зарпла-
та кваліфікованого робітника складала 600 крб., а дрібного службовця 350 крб.) [17].
Німецька адміністрація недаремно прагнула зберегти колгоспи, змінивши лише їх на-
зви, – вона залишала за собою право встановлювати обсяги поставок сільськогоспо-
дарської продукції, за невиконання яких, община несла колективну відповідальність.
Це було набагато зручніше, ніж мати справу з окремими приватними господарями.
Викорінюючи більшовизм, гітлерівці, одночасно, пропонували населенню віднов-
лювати старі порядки. В інструкції «Про політичне майбутнє новоприєднаних тери-
торій» зазначалося: «Враховуючи чутливість місцевих жителів (Північного Кавказу та
України – авт.) до будь-яких проявів, що нагадують їм царське або більшовицьке об-
меження їх свободи, німецьким установам не потрібно користуватися такими словами
як «товариш», «комиссар» і «губернатор». Також не потрібно нагадувати радянське
слово «бригадир» [18].
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
63
Підсумовуючи, варто відмітити, що окупаційна політика Німеччини на Україні
значно відрізнялася від заходів на території решти завойованих країн. Вона являла
собою цілий комплекс військових, політичних, економічних та ідеологічних кроків.
Останні передбачали корінні зміни у свідомості місцевого населення. Планувалося
повністю викоренити «дух більшовизму». Однак, варто зазначити, що ідей було бага-
то, а єдиної концепції їх реалізації на практиці не існувало. Прикладом тому є заходи
німців в окупованому Ніжині. Показові акції відхаращування комуністів «від партії та
Сталіна», зміни назв вулиць та перейменування колгоспів суттєво не вплинули на по-
казник морального духу місцевого населення. Ніжинців більше турбували проблеми
безпеки та свого матеріального становища, а не особливості зміни однієї тоталітарної
ідеології на іншу.
ПОСИЛАННЯ
1. Дояр Л.В. Фашистська окупація Криворіжжя (1941-1944 рр.) у спогадах цивільного населення //
Гуманітарний журнал. – 2005. № 3 (27). – С. 64-70.
2. Ковалев Б.Н. Нацистская оккупация и коллаборационизм в России, 1941-1944. – М., 2004. – 483 с.
3. Падерин А.А. Под пятой оккупантов. Оккупация и Сопротивление / Великая Отечественная война.
1941-1945. Военно-исторические почерки. Книга четвертая. Народ и война. – М., 1999. – 368 с.
4. Семиряга М.И. Фашистский оккупационный режим на временно захваченной советской территории
// Вопросы истории. – 1995. – № 3. – С. 5.
5. Семиряга М.И. Коллаборационизм. Природа, типология и проявление в годы Великой Отечествен-
ной войны. – М., 2000. – 380 с.
6. Дудченко Г., Тучина Н. Ніжинська управа в 1941-1943 роках: становлення кадрового складу та ор-
ганізаційної структури // Ніжинська старовина. Ніжинознавчі студії № 3: Історико-культурологічний
збірник. – Вип. 3 (6). – Ніжин, 2007. – С. 39-42.
7. Ващенко О.А. Німецько-фашистська окупація в Ніжині 1941-1943 / Часопис наукових праць викла-
дачів історико-юридичного факультету. – Вип. 1. – Ніжин, 2006. – С. 125-132.
8. Загорулько М.М., Юденков А.Ф. Крах экономических планов фашистской Германии на временно
оккупированной территории СССР. – М., 1970. – С. 84.
9. Немецко-фашистский оккупационный режим (1941-1944 гг.). – М., 1965. – С. 117.
10. Науковий відділ Ніжинського краєзнавчого музею, ф. «Спогади О.О.Кузнєцова», спр. 1, арк. 29.
11. Відділ Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині (далі – ВДАЧОН), ф. Р-4360, оп. 1, спр.
95, арк. 10.
12. Там само, ф. Р-4360, оп. 1, спр. 95, арк. 6 зв.-8 зв.
13. Ковалев Б.Н. Вказана праця. – С. 342.
14. ВДАЧОН, ф. Р-4362, оп. 1, спр. 24, арк. 11.
15. Падерин А.А. Вказана праця. – С. 217.
16. ВДАЧОН, ф. Р-4362, оп.1, спр. 24, арк. 19.
17. Там само, ф. Р-4362, оп.1, спр. 24, арк. 50.
18. Семиряга М.И. Коллаборационизм… – C. 239.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
64
Зразки плакатів окупаційної німецької влади зі
зверненням до аграріїв здавати продукти влас-
ного виробництва на заготівельні пункти з
обов’язковою винагородою і, навіть, премією.
Щоправда, рожеві ілюзії про доброзичливість
нової влади розвіюються наприкінці кожного з
таких оголошень: за невиконання обсягів заго-
тівель чи-то небажання здавати за встановлени-
ми розцінками передбачалося певне покарання.
Такий межанізм і методи були надто знайомі
українському селянинові. Вдаючи показову
відмінність від більшовицького режиму новими,
«чесними» відносинами з місцевим селянством,
нацисти моло в чому відрізнялися від своїх
попередників, що зайвий раз показує єдину
тоталітарну сутність як ленінсько-сталінського
комунізму, так і гітлерівського нацизму.
|