Внутриартериальная селективная полихимиотерапия в лечении больных первичными и метастатическими новообразованиями печени

Внутриартериальная селективная полихимиотерапия в лечении больных первичными и метастатическими новообразованиями печени

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2007
Hauptverfasser: Литвиненко, А.А., Калюта, О.М.
Format: Artikel
Sprache:Russian
Veröffentlicht: Iнститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького 2007
Schlagworte:
Материалы конференции «Терапія супроводу в лікуванні онкологічних хворих». Краткие сообщения
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20555
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Внутриартериальная селективная полихимиотерапия в лечении больных первичными и метастатическими новообразованиями печени / А.А. Литвиненко, О.М. Калюта, А.А. Литвиненко // Онкологія. — 2007. — Т. 9, № 3. — С. 283-284. — рос.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-20555
record_format dspace
spelling irk-123456789-205552011-06-01T12:04:52Z Внутриартериальная селективная полихимиотерапия в лечении больных первичными и метастатическими новообразованиями печени Литвиненко, А.А. Калюта, О.М. Литвиненко, А.А. Материалы конференции «Терапія супроводу в лікуванні онкологічних хворих». Краткие сообщения 2007 Article Внутриартериальная селективная полихимиотерапия в лечении больных первичными и метастатическими новообразованиями печени / А.А. Литвиненко, О.М. Калюта, А.А. Литвиненко // Онкологія. — 2007. — Т. 9, № 3. — С. 283-284. — рос. 1562-1774,0204-3564 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20555 ru Iнститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Russian
topic Материалы конференции «Терапія супроводу в лікуванні онкологічних хворих». Краткие сообщения
Материалы конференции «Терапія супроводу в лікуванні онкологічних хворих». Краткие сообщения
spellingShingle Материалы конференции «Терапія супроводу в лікуванні онкологічних хворих». Краткие сообщения
Материалы конференции «Терапія супроводу в лікуванні онкологічних хворих». Краткие сообщения
Литвиненко, А.А.
Калюта, О.М.
Литвиненко, А.А.
Внутриартериальная селективная полихимиотерапия в лечении больных первичными и метастатическими новообразованиями печени
format Article
author Литвиненко, А.А.
Калюта, О.М.
Литвиненко, А.А.
author_facet Литвиненко, А.А.
Калюта, О.М.
Литвиненко, А.А.
author_sort Литвиненко, А.А.
title Внутриартериальная селективная полихимиотерапия в лечении больных первичными и метастатическими новообразованиями печени
title_short Внутриартериальная селективная полихимиотерапия в лечении больных первичными и метастатическими новообразованиями печени
title_full Внутриартериальная селективная полихимиотерапия в лечении больных первичными и метастатическими новообразованиями печени
title_fullStr Внутриартериальная селективная полихимиотерапия в лечении больных первичными и метастатическими новообразованиями печени
title_full_unstemmed Внутриартериальная селективная полихимиотерапия в лечении больных первичными и метастатическими новообразованиями печени
title_sort внутриартериальная селективная полихимиотерапия в лечении больных первичными и метастатическими новообразованиями печени
publisher Iнститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького
publishDate 2007
topic_facet Материалы конференции «Терапія супроводу в лікуванні онкологічних хворих». Краткие сообщения
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20555
citation_txt Внутриартериальная селективная полихимиотерапия в лечении больных первичными и метастатическими новообразованиями печени / А.А. Литвиненко, О.М. Калюта, А.А. Литвиненко // Онкологія. — 2007. — Т. 9, № 3. — С. 283-284. — рос.
work_keys_str_mv AT litvinenkoaa vnutriarterialʹnaâselektivnaâpolihimioterapiâvlečeniibolʹnyhpervičnymiimetastatičeskiminovoobrazovaniâmipečeni
AT kalûtaom vnutriarterialʹnaâselektivnaâpolihimioterapiâvlečeniibolʹnyhpervičnymiimetastatičeskiminovoobrazovaniâmipečeni
AT litvinenkoaa vnutriarterialʹnaâselektivnaâpolihimioterapiâvlečeniibolʹnyhpervičnymiimetastatičeskiminovoobrazovaniâmipečeni
first_indexed 2025-07-02T21:08:35Z
last_indexed 2025-07-02T21:08:35Z
_version_ 1836570919121715200
fulltext 278 О Н К О Л О Г И Я • Т. 9 • № 3 • 2 0 0 7 маТерИаЛы КОНфереНцИИ «ТерапіЯ супрОвОду в ЛіКуваННі ОНКОЛОГічНИх хвОрИх» ВЫЯВЛЕНИЕ ОПУХОЛЕВЫХ КЛЕТОК В КОСТНОМ МОЗГУ БОЛЬНЫХ РАКОМ МОЛОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ, ПЕРВИЧНЫМИ И МЕТАСТАТИЧЕСКИМИ НОВООБРАЗОВАНИЯМИ ПЕЧЕНИ. РОЛЬ И ПРОГНОЗ С.А. Шалимов, А.А. Литвиненко, С.А. Сивкович, О.М. Калюта Институт онкологии АМН Украины, Киев, Украина Последнее десятилетие характеризуется внима­ нием исследователей к изучению костномозгового кроветворения у больных злокачественными солид­ ными новообразованиями, так как по данным раз­ ных авторов миелокарциноз диагностируют у 15– 90% пациентов. Результаты большого количества международных исследований показали прогнос­ тическую роль выявления диссеминированных опу­ холевых клеток в костном мозге (КМ) данной кате­ гории больных. Цель исследования. Выявление атипических кле­ ток в КМ у больных раком молочной железы (РМЖ), первичными и метастатическими новообразования­ ми печени. Объект и методы. В отделении общей онкологии и реконструктивной хирургии молочной железы про­ анализировано 48 пациенток с РМЖ в возрасте от 29 до 66 лет и 25 пациентов с первичными и метастати­ ческими новообразованиями печени в возрасте от 18 до 69 лет. Гистоморфологически диагноз верифи­ цирован у всех пациентов. Распределение больных с РМЖ по стадиям такое: 0 — 1 пациентка; I — 5 па­ циенток; IIA — 11; IIB — 12; IIIA — 6; IIIB — 7; IV — 6. У 5 пациентов диагностирован первичный рак пече­ ни. Среди больных с метастатическими новообразо­ ваниями печени: 9 — с метастазами рака поджелудоч­ ной железы в печени; 3 — рака толстого кишечни­ ка; 4 — с метастазами РМЖ; 1 — с метастазами рака легкого; 1 — рака желудка; 2 — опухолевое пораже­ ние печени при системных опухолевых заболевани­ ях. Всем больным проводили стернальную пункцию для исследования костномозгового кроветворения и определения наличия атипических клеток в КМ. Окрашивали препараты по Паппенгейму. Результаты. Количество миелокариоцитов варьировало от 45 до 187 х 10 (9)/л. У 20 пациенток с РМЖ (41,7%) КМ — клеточный, активный. Соот­ ношение клеточных элементов миелоидного ряда к эритрону составило 3 : 1, клеток, не присущих нор­ мальному костномозговому кроветворению, в пре­ парате не определяли. У 28 пациенток (58,3%) на фоне сниженной клеточности КМ выявлены клет­ ки крупных размеров, округлой формы, с гиперба­ зофильной вакуолизированной цитоплазмой, кото­ рые трактовали как клетки эпителиальной природы, метастазирующие в КМ. Выявление миелокарцино­ за у больных с РМЖ по стадиям следующее: IIA — 2, IIB — 2, IIIA — 2, IIIB — 3, IV — 3 больных. Поражение КМ атипическими клетками у паци­ ентов с первичными и метастатическими новообра­ зованиями печени выявлено у 13 человек (около 50% общего количества больных). Наиболее часто диа­ гностировали атипические клетки в КМ у больных раком поджелудочной железы с метастазами в пече­ ни — у 8 из 9 и у больных раком толстого кишечни­ ка с метастазами в печени — у 2 из 3 пациентов. Об­ щее количество атипических клеток в КМ составило 3–14%. У некоторых больных отмечали гипоплазию костномозгового кроветворения в процессе лечения методом регионарной внутриартериальной полихи­ миотерапии. У пациентов с миелокарцинозом КМ в процессе мониторинга чаще отмечали прогресси­ рование основного заболевания в виде увеличения размеров метастазов в печени, их количества, появ­ лением метастазов в других органах. Выводы. По нашим данным у 58,3% данной груп­ пы больных с РМЖ выявлен миелокарциноз. По­ этому необходимо проводить исследование КМ для определения распространенности процесса, а в дальнейшем и для выбора оптимальной тактики лечения пациентов с РМЖ. Выявление опухолевых клеток в КМ таких больных — показатель наличия гематогенных метастазов. У половины пациентов с первичными и мета­ статическими новообразованиями печени выявле­ ны микрометастазы в КМ. Исследование КМ мож­ но использовать для мониторинга ответа на регио­ нарную внутриартериальную полихимиотерапию и коррекции схем и доз химиопрепаратов. СОВРЕМЕННЫЕ МОЛЕКУЛЯРНО- БИОЛОГИЧЕСКИЕ АCПЕКТЫ В-КЛЕТОЧНЫХ НЕХОДЖКИНСКИХ ЗЛОКАЧЕСТВЕННЫХ ЛИМФОМ В.Ф. Чехун Институт экспериментальной патологии, онкологии и радиобиологии НАН Украины, Киев, Украина Неходжкинские злокачественные лимфомы явля­ ются одной из сложных проблем современной онколо­ гии как в диагностическом, так и в терапевтическом ас­ пекте. Лимфоидные клетки проходят долгий путь раз­ вития от стволовых до зрелых, клеточных элементов, запрограммированных на выполнение определенных функций. И на каждом этапе созревания, характеризую­ щимся молекулярно­биологическими изменениями клеток, может произойти опухолевая трансформация и появиться злокачественный клон лимфоцитов, кото­ рый и будет представлять субстрат опухоли. КРАТКИЕ СООБщЕНИЯ 279О Н К О Л О Г И Я • Т. 9 • № 3 • 2 0 0 7 В­лимфоциты отличаются от других клеток орга­ низма тем, что в процессе созревания их геном под­ вергается большому количеству соматических пе­ рестроек ДНК, что создает основу для онкогенных нарушений. Главная особенность В­клеточного лим­ фомагенеза состоит в преобладании хромосомных транслокаций с участием локусов генов иммуног­ лобулинов (Ig). Данные транслокации возникают вследствие ошибок, появляющихся в ходе многочис­ ленных перестроек ДНК, необходимых для правиль­ ного созревания лимфоцитов, что приводит к накоп­ лению генетических повреждений в онкогенах и ан­ тионкогенах. Может также возникать множественная лекарственная устойчивость. Анализ таких измене­ ний имеет значение для оценки злокачественности лимфом и прогноза заболевания, что в свою очередь связано с выбором схем противоопухолевой терапии, которая относительно лимфом с неблагоприятным прогнозом, будет довольно агрессивной. В связи с этим большое значение в таких ситуациях имеет вы­ бор адекватной сопроводительной терапии. На ранних этапах созревания в костном моз­ ге в предшественниках В­клеток происходит пе­ рестройка ДНК, в результате чего в составе генома формируется участок, кодирующий вариабельную часть локуса Ig. В­клетки, в которых успешно завер­ шены все перестройки, экспрессируют на поверх­ ности IgM и IgD и покидают костный мозг. Уже на этом этапе реаранжировки генов Ig могут возникать хромосомные транслокации, в результате чего заме­ щаются нормальные регуляторные последователь­ ности гена, что обусловливает не присущую в норме его экспрессию. Пример таких ошибок — трансло­ кация t (14; 18), вовлекающая локусы гена bcl-2 и ва­ риабельного участка тяжелой цепи Ig при фоллику­ лярной лимфоме, что приводит к постоянно высо­ кой экспрессии гена bcl-2, поскольку он попадает под влияние элементов, регулирующих экспрессию генов Ig. При лимфоме из клеток мантийной зоны проис­ ходит транслокация t (11; 14), вовлекающая ген, ко­ дирующий циклин D1, что способствует значитель­ ному усилению пролиферации лимфоцитов. Другое событие, которое также имеет отношение к лимфомагенезу — это соматические гипермутации, происходящие в герминальных центрах лимфати­ ческих узлов. Во время соматической гипермутации на небольшом по протяженности участке (1500– 2000 нуклеотидов), который начинается в районе транскрипционного промотора тяжелой или легкой цепи Ig, возникает множество мутаций, что в боль­ шинстве случаев обусловливает потерю аффинности к тому антигену, который данная В­клетка исходно связала. В таком случае В­клетка погибает в результа­ те апоптоза. В небольшом количестве клеток мутации приводят к повышению аффинности антитела к анти­ гену. Такие В­клетки преодолевают постоянно гене­ рируемый в герминальных центах сигнал к апоптозу и продолжают делиться. Таким образом, соматичес­ кая гипермутация — механизм созревания аффин­ ности антител. Процесс соматических гипермутаций обусловливает поломки ДНК и является опасным ме­ ханизмом, также вызывающим хромосомные транс­ локации. Соматические гипермутации вовлечены в транслокацию t (8; 14) при эндемической лимфоме Беркитта. В результате данной перестройки наруша­ ется регуляция экспрессии протоонкогена MYC, чья гиперэкспрессия содействует клеточной пролифе­ рации. Кроме того, при данной лимфоме в результа­ те мутаций и гиперметилирования происходит инак­ тивация генов р53 и р16. Показано, что соматические гипермутации могут происходить не только в локу­ сах Ig тяжелых и легких цепей, но также и в других генах. Например установлено, что ген, кодирующий CD95 (Fas)­молекулу, связанную с апоптозом, так­ же может подвергаться соматической гипермута­ ции, в результате чего В­клетки становятся нечувст­ вительными к апоптозу, индуцируемому цитотокси­ ческими Т­лимфоцитами или противоопухолевыми препаратами. Для некотрых В­клеток герминального центра характерен сдвиг изотипа (IgM/D–IgG/A), изме­ няющий функциональные свойства антител. Сдвиг изотипа возможен только после контакта клетки с антигеном. Транслокации, возникающие во вре­ мя сдвига изотипа, определяются при лимфоплаз­ моцитарной лимфоме — t (9; 14), t (14; 16), миело­ ме — t (14; 16), t (6; 14), В­крупноклеточной лим­ фоме — t (3; 14) и t (6; 14). Онкогены, участвующие в транслокациях на основе сдвига изотипа, оказы­ ваются на 14­й хромосоме, в районе расположения вариабельной части Ig, что сопровождается наруше­ нием их регуляции. Механизм сдвига изотипа может обусловить не только транслокации, но и вставки ге­ нов, что отмечают при миеломной болезни. Таким образом, перестройка генов Ig имеет клю­ чевое значение в развитии лимфатических опухолей, так как нередко сопровождается ошибками. Чаще всего транслокации развиваются на ранних этапах дифференцировки во время реаранжировки тяжелых цепей Ig, что не припятствует дальнейшему разви­ тию В­лимфоцитов. Лимфома может развиться поз­ же, при появлении дополнительных генетических повреждений. Соматическая гипермутация и сдвиг изотипа предопределяют судьбу В­лимфоцитов не­ посредственно в герминальных центрах, поэтому возникновение лимфом также возможно на этапе герминального центра или вскоре после него. КОМПЛЕКСНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ НА РАК ШИЙКИ МАТКИ ПІСЛЯ КОМБІНОВАНОГО ЛІКУВАННЯ С.Г. Бугайцов1, Н.В. Тюєва1, Г.Б. Щербина1, 2 1Одеський державний медичний університет 2Одеський обласний онкологічний диспансер, Одеса Україна Як свідчать статистичні дані, серед хворих на рак шийки матки (РШМ), які отримують радикальне лі­ 280 О Н К О Л О Г И Я • Т. 9 • № 3 • 2 0 0 7 кування, питома вага жінок репродуктивного віку ста­ новить 70–75%. Крім проблем, що пов’язані безпосе­ редньо зі спеціальним лікуванням, негативно на їх стан впливає хірургічна або променева кастрація. Все вище­ зазаначене зумовлює актуальність проблеми реабіліта­ ції даної категорії пацієнток. Мета дослідження. Зниження частоти проявів пост­ кастраційного синдрому та ускладнень спеціальної те­ рапії, у тому числі урогенітальних розладів, у хворих на РШМ, які отримали радикальне лікування. Об’єкт і методи. Простежено перебіг післяоперацій­ ного періоду, стан нижніх відділів сечостатевої систе­ ми та мікробіоценоз піхви (МБЦ) після комбіновано­ го лікування у 72 хворих на РШМ ІБ–ІІА стадії. Відсут­ ність прогностично несприятливих факторів дозволила нам в 48 випадках після лікування призначити пацієнт­ кам замісну гормонотерапію (ЗГТ) препаратами лівіал, фемостон, естрожель, овестин (враховуючи вік, супут­ ню патологію, скарги). Крім того, 18 жінок отримува­ ли комплексне лікування за розробленою нами схе­ мою, на яку отримано патент України. Схема перед­ бачає циклічне місцеве вживання високоадгезивних лактобактерій з високою антагоністичною активністю (лактобактерин ацидофільний «Наріне») у вигляді вод­ ної суспензії разовою дозою 5 млрд мікробних одиниць водночас із ЗГТ. Результати. Після ЗГТ протягом 3–9 міс відбувалась регресія вегетоневротичних проявів, але у чверті пацієн­ ток зберігались уродинамічні порушення, у половини — диспареунія, неприємні виділення з піхви. У 66% жінок після курсу ЗГТ виявлені змішані аеробно­анаеробні асоціації, лактобацили — лише у 42% випадків у титрі 4,4 ± 0,31 логарифму колонієутворюючих одиниць у мл (lgКУО/мл). Відомо, що такий тип колонізації створює передумови для хронічних запальних процесів піхви, висхідного інфікування сечовивідних шляхів. Після комплексної терапії відзначено більш обмеже­ ний спектр мікрофлори, переважною формою мікроб­ ного обсіменіння були аеробні монокультури, анаеро­ би виявляли достовірно рідше, при цьому концентрація їх не перевищувала 3,2 ± 0,31 lgКУО/мл. Лактобацили виділені у 93% випадків у титрі 6,1 ± 0,31 lgКУО/мл, що вірогідно перевищує аналогічні показники після кур­ су ЗГТ. Нормалізація МБЦ супроводжувалась клініч­ ним одужанням, відсутністю урогенітальних порушень у 100% випадків. Висновки. Таким чином розроблена схема комплекс­ ної реабілітації хворих на РШМ після комбінованого лі­ кування дозволяє вирішити ряд питань: досягти регресії симптомів гормонального дефіциту, знизити частоту за­ пальних захворювань сечостатевих органів. Отримані результати відповідають завданням сучасної онкології, що полягають не лише в ефективній ерадикації пухли­ ни, а й у максимальному збереженні якості життя па­ цієнтів зі злоякісними новоутвореннями. ХРОНОКОРЕКЦІЯ ЯК ЗАСІБ ЗНИЖЕННЯ ЧАСТОТИ УСКЛАДНЕНЬ ПІД ЧАС КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА РАК ШИЙКИ МАТКИ М.А. Добровольський2, Н.В. Тюєва1, Л.П. Антонова2, Н.В. Марцинківська2, В.Т. Стоян2, С.П. Дидорчук2 1Одеський державний медичний університет 2Одеський обласний онкологічний диспансер, Одеса, Україна Одночасне з променевою терапією (ПТ) ви­ користання хемопрепаратів, у тому числі з метою радіомодифікації, не лише сприяє підвищенню ефективності лікування, але й зумовлює зростання частоти загальнотоксичних реакцій. Меншою мірою це стосується і сучасних засобів, зокрема препара­ ту Кселода (капецитабін), який останніми роками набув популярності як ефективний та відносно без­ печний цитостатик. Мета дослідження. Мінімізація частоти побічних реакцій у хворих на рак шийки матки (РШМ), що отримують капецитабін як радіомодифікатор спо­ лученої променевої терапії. Об’єкт і методи. Для вирішення поставленої мети враховувались дані про дискретну активність кіст­ кового мозку та оптимальний час як для прийому антиметаболітів, так і проведення ПТ. З хронобіо­ логічних позицій у хворих, що отримують таке лі­ кування, найбільш безпечним часом його проведен­ ня є ранкові години, з 7­ї до 10­ї. Досліджено результати лікування 46 жінок, хво­ рих на РШМ ІІБ–ІІІ стадії. Основну групу станови­ ли 16 пацієнток, які, зважаючи на несприятливі про­ гностичні фактори, одночасно з променевою тера­ пією отримували капецитабін з розрахунку 300 мг/м2 двічі на добу: вранці через 30 хв після сніданку і че­ рез 12 год; у контрольну групу увійшли 30 хворих, які отримували лише променеве лікування з не­ визначеним часом проведення. Групи вірогідно не відрізнялись за віком, розповсюдженістю та гісто­ структурою пухлин, індексом маси тіла, наявністю супутньої патології. Пацієнтки отримували поєднану ПТ: на першо­ му етапі ТГТ на малий таз зустрічними полями, РОД 2 Гр, СОД 30 Гр на тт.ОАВ, на другому етапі ТГТ з 4 полів або в рухомому режимі до СОД 45–48 Гр в т.В, та брахітерапія, РОД 7–8 Гр, СОД 40–49 Гр на т.А. У дослідженні використані загальноклінічні, ла­ бораторні методи, УЗД (волюметрія), комп’ютерна томографія. Ускладнення оцінювали за класифі­ кацією гострих радіаційних ушкоджень Радіоте­ рапевтичної онкологічної групи спільно з Євро­ пейською організацією з дослідження та лікування раку (RTOG/EORC, 1995), доповненою критерія­ ми Кооперативної групи дослідників. Результати. Після першого етапу лікування у жі­ нок контрольної групи об’єм пухлини зменшував­ 281О Н К О Л О Г И Я • Т. 9 • № 3 • 2 0 0 7 ся в середньому на 24,5%, в основній групі цей по­ казник становив 54,3% (р < 0,05). Після повного курсу лікування у контролі повна ремісія (за кла­ сифікацією ВООЗ) відзначена в 7 (23,3)% випад­ ках, часткова — в 18 (60%) і в 5 (16,7%) виявлено стабілізацію процеса. У пацієнток, які приймали капецитабін і отримували лікування в хрономо­ дульованому режимі, повна регресія пухлини за­ реєстрована у 10 (62,5%) випадках, у 6 пацієнток (37,5%) результат розцінено як часткову ремісію (р < 0,05). Частота ранніх променевих ушкоджень та за­ гальнотоксичних проявів у досліджуваних групах достовірно не відрізнялась, у хворих основної гру­ пи вони в жодному випадку не перевищували І– ІІ ступінь. Висновки. Таким чином поєднана променева те­ рапія місцево­поширеного РШМ на фоні прийому капецитабіну вірогідно підвищує темпи та ступінь резорбції пухлини, а хронокорекція даного виду лі­ кування дозволяє уникнути зростання частоти ран­ ніх променевих ушкоджень та загальнотоксичних проявів. Разом вказані ефекти дозволяють підви­ щити результативність лікування та якість життя жінок з РШМ. ЭФФЕКТИВНОСТЬ ГЕПАТОПРОТЕКТОРОВ ПРИ ИСПОЛЬЗОВАНИИ ВЫСОКИХ ДОЗ МЕТОТРЕКСАТА В ЛЕЧЕНИИ ДЕТЕЙ С ОСТЕОГЕННОЙ САРКОМОЙ В.Л. Кобысь, В.Ф. Коноваленко Институт онкологии АМН Украины, Киев, Украина Метотрексат в высоких дозах считается одним из основных химиопрепаратов в лечении детей с остео­ генной саркомой. Большинство курсов такого лечения сопровождается гепатотоксичностью разной степени, которая снижает интенсивность и эффективность про­ ведения химиотерапии. Цель исследования. Изучение влияния гепатопро­ текторов на скорость снижения трансаминаз в сыво­ ротке крови. Объект и методы. Проанализированы результа­ ты лечения детей (средний возраст 13 лет) с локаль­ ной формой остеогенной саркомы, которые получили метотрексат в дозе 12 г/м². Установлено, что 98% кур­ сов химиотерапии сопровождается гепатотоксичнос­ тью 1–4 степени. Пациенты поделены на 2 группы. В 1­ю группу включены дети, получавшие метотрексат без использования гепатопротекторов, во 2­ю — дети с терапией сопровождения гепатопротекторами. Комп­ лекс гепатопротекторной терапии включал: эссенци­ альные фосфолипиды, липоевую кислоту, витамин Е, энтеросорбенты в среднетерапевтических дозах. Всего для анализа взяли показатели АлАТ у 31 ребенка при проведении 110 курсов высокодозового метотрексата. Забор крови проводили до и в течение 7–16 дней после введения метотрексата. Количественное определение трансаминаз проводили методом ФПИА на анализато­ ре FLx («Abbot», США), количественное определение концентрации метотрексата в крови — методом ИФА на анализаторе TDX/FLX («Abbot», США). Результаты. Гепатотоксичность оценивали по шка­ ле токсичности CTC NCIC (Clinical Toxicity Criteria National Cancer Institut Canada). В обеих группах выделе­ ны курсы терапии метокрексатом с уровнями показате­ лей АлАТ от 100 до 500 МЕ/л и количеством контроль­ ных замеров АлАТ в одном курсе не менее 3. С помо­ щью компьютерной программы Мicrosoft Оffis Еxel 2003 (Corp. Мicrosoft, США) вычислена отдельно для каж­ дого курса высокодозового метотрексата скорость из­ менения АлАТ (наклон). Для сравнения данных двух групп использован t­критерий для независимых выбо­ рок. Обработка данных проведена с помощью програм­ мы Statistica (версия 6.0, Statsoft Inc., США). Установ­ лено, что использование комплекса гепатопротекторов достоверно (р = 0,000017) повышает скорость сниже­ ния АлАТ во 2­й группе по сравнению с 1­й. Выводы. Таким образом использование гепатопро­ текторов при использовании высоких доз метотрек­ сата достоверно быстро приводит к снижению АлАТ. Это интенсифицирует проведение очередного кур­ са химиотерапии, повышая таким образом эффектив­ ность лечения. ТОКСИЧНІСТЬ РІЗНИХ ВИДІВ ЛІКУВАННЯ ЦИТОСТАТИКАМИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ТЕРАПІЇ СУПРОВОДУ У ХВОРИХ НА МІСЦЕВО-ПОШИРЕНИЙ РАК ШЛУНКА В.Б. Коробко, В.А. Чорний, Д.О. Розумій, Д.С. Осинський, М.І. Музика Інститут онкології АМН України, Київ, Україна Захворюваність на рак шлунка (РШ) в Україні, Росії, скандинавських країнах Європи залишається високою. Більш ніж 80% хворих на РШ в Україні та Росії госпіталізують з розповсюдженими пухлина­ ми. Можливості хірургічного лікування цієї категорії хворих дуже обмежені. Підвищити ефективність лі­ кування можливо шляхом розробки консервативних методів: хіміотерапії, променевої терапії, імуноте­ рапії та терапії супроводу. Численні схеми систем­ ної поліхіміотерапії широко застосовуються для лі­ кування нерезектабельного РШ, однак тривалість життя істотно не змінюється, повні ремісії одинич­ ні, а часткові досягаються лише у 6–40% хворих. Одним з шляхів до подальшого прогресу є засто­ сування цитостатиків внутрішньоартеріально (в/а), що забезпечує високу концентрацію їх у пухлині та регіонарних метастазах, одночасно зменшуючи за­ гальнотоксичну дію, і може зумовити підвищення виживаності та якості життя пацієнтів з нерезекта­ бельним місцево­поширеним РШ. Об’єкт і методи. Для в/а поліхіміотерапії (ПХТ) використовували спосіб «петельної» катетериза­ ції гілок черевної артерії, що дозволяє проводити вибіркове зондування магістральних артерій шлун­ 282 О Н К О Л О Г И Я • Т. 9 • № 3 • 2 0 0 7 ка. При локалізації пухлини в тілі, проксимально­ му відділі, або тотальному ураженні шлунка катете­ ризували ліву шлункову артерію, при розташуванні пухлини в антральному відділі та в ділянці великої кривизни — праву шлунково­чіпцеву артерію, при метастазах у печінці — печінкову артерію або черев­ ний стовбур, при проростанні пухлини в підшлунко­ ву залозу — гастродуоденальну. Катетер залишали в судині на 5 діб. Схема ПХТ FAP + L включала флу­ ороурацил (1,5 г/м2), доксорубіцин (40 мг/м2), цис­ платин (60 мг/м2). Перед кожним введенням флуро­ урацилу вводили 30 мг кальцій фолінату. Протипоказаннями до в/а ПХТ є: а) тяжкий стан хворого внаслідок ускладнень основного захворю­ вання (кровотеча з пухлини, анемія, декомпенсова­ ний стеноз шлунка, кахексія); б) важкі захворюван­ ня серця, судин, печінки, нирок, легень, цукровий діабет та інші в стадії декомпенсації; в) атеросклероз артерій або інші судинні захворювання, що виклю­ чають рентгеноваскулярну операцію. Результати. В/а ПХТ проведено 63 хворим на міс­ цево­поширений РШ (поширення на печінку, під­ шлункову залозу, поперечну ободову кишку, по­ заочеревинний простір, брижу тонкої чи товстої кишки. З метою пригнічення ангіогенезу у 25 з них застосовували інгібітори циклооксигенази­2 (дек­ саметазон, династат, целебрекс). У двох пацієнтів відзначали короткочасне пору­ шення периферичного кровообігу нижньої кінців­ ки після витягування катетера зі стегнової артерії по закінченню першого курсу ПХТ, що ліквідува­ ли за допомогою адекватної консервативної тера­ пії (гепарин або дальтепарин натрій, ліотон, спаз­ молітики, дексаметазон, трентал, нікотинова кис­ лота, анальгетики). Оскільки до основних побічних дій застосованих цитостатиків відносять мієлодепресію та диспепсію, нами вивчено динаміку показників периферичної крові та оцінена інтенсивність диспепсичного синд­ рому (у балах за шкалою токсичності ВООЗ) під час в/а ПХТ порівняно з внутрішньовенною (в/в) ПХТ (62 пацієнта). В/а ПХТ зумовила розвиток лейко­ пенії у 16 (25,3%) хворих та лімфопенії у 9 (14,3%), що відповідає 1–2 балам. В/в ПХТ значно більше (р < 0,5) впливала на показники крові: лейкопенію та лімфопенію цього ж ступеня відзначали відповід­ но у 26 (42%) і 16 (25,8%), а у 2 пацієнтів вона від­ повідала навіть 3 балам. Мієлодепресію коригува­ ли під час лікування та у ранній термін після його закінчення (лейкоген, тимоген, нейпоген, грастім, полівітаміни). Вплив ПХТ на кількість еритроцитів та гемоглобіну несуттєвий. Диспепсичний синдром слабкого ступеня (1– 2 бали) відзначали у 1/3 пацієнтів, які отримували в/а ПХТ та майже вдвічі частіше (р < 0,5) у хворих контрольної групи. Застосування схеми FAP + L у класичному вигляді хворі переносили досить важко, тому що більшість па­ цієнтів були похилого віку та мали супутні захворю­ вання серцево­легеневої системи. Під час введення доксорубіцину вони відзначали біль у ділянці серця, тахікардію, аритмію, а при введенні цисплатину — ну­ доту та блювання, що вимагало призначення серцевих препаратів, дезінтоксикаційної терапії, ентеросорбен­ тів, ондансетрону, тропісетрону, або метоклопрамиду. В зв’язку з цим проведена корекція схеми ПХТ. Сумарні дози доксорубицину та цисплатину, що вводили у пер­ шу добу розподілили навпіл і зараз доксорубіцин вво­ дять у 1­й та 2­й дні, а цисплатин — у 3­й та 4­й, а при можливості замінювали ці цитостатики на менш ток­ сичні аналоги — епірубіцин та карбоплатин. Висновки. 1. Мієлодепресія, що відповідає 1– 2 балам, після в/а ПХТ виникає в 1,5 рази рідше, ніж після в/в ПХТ. 2. Диспепсичний синдром низького ступеня у па­ цієнтів, що отримували в/а ПХТ відзначають вдвічі рідше, ніж після в/в ПХТ. 3. В/а ПХТ за схемою FAP + L не дає важких ускладнень та краще, ніж в/в ПХТ переноситься хворими на місцево­поширений РШ, значно рідше потребує призначення препаратів супроводу. ЗНИЖЕННЯ ТОКСИЧНОСТІ ХІМІОТЕРАПІЇ У ХВОРИХ НА РАК ЯЄЧНИКА ІІІ–ІV СТАДІЇ ЗА ДОПОМОГОЮ СІРКОВМІСНОГО ЕНТЕРОСОРБЕНТУ К-2-9 В.В. Кравчук, Г.В. Кравчук Житомирський обласний онкодиспансер, Житомир, Україна Протипухлинні препарати зумовлює токсичні пошкодження життєвоважливих органів з порушенням їх функціонального стану. В останні роки важливе зна­ чення набуло застосування ентеросорбентів при прове­ денні хіміотерапевтичного лікування хворих онкологіч­ ного профілю. Застосування ентеросорбентів може при­ водити до підвищення дії протипухлинних препаратів, при цьому суттєво знижуючи їх токсичність. Об’єкт і методи. Обстежили 24 хворих на рак яєч­ ника (РЯ) ІІІ–ІV стадії, які одержували ад’ювантну хіміотерапію (ХТ) без сорбенту, та 22 хворих цієї гру­ пи при повторному курсі ХТ з сірковмісним сорбен­ том на полімерній основі К­2­9. Контрольну групу становили 10 жінок без пухлинного процесу. Серед­ ній вік хворих на РЯ становив 53,1 року та контроль­ ної групи — 53,04. Поліхіміотерапію (ПХТ) проводили із застосуванням препаратів платини, доксорубіцину, циклофосфаміду, метотрексату, флуороурацилу; хворі приймали сорбент перорально до введення цитоста­ тиків з розрахунку 0,5 г на 1 кг ваги і на наступну добу після закінчення курсу ХТ. Функціональний стан мо­ нооксигенезної системи в організмі визначали за фар­ макінетикою антипірину, оскільки останній метаболі­ зується у монооксигеназній системі печінки і є індика­ тором активності цитохрому Р450. Атипіриновий тест проводили до ХТ і на 2­гу–3­тю добу після неї. Анти­ пірин приймали перорально із розрахунку 14 мг на 1 кг ваги хворої. Забор крові проводили о 7­й годині ранку 283О Н К О Л О Г И Я • Т. 9 • № 3 • 2 0 0 7 перед прийомом антипірину, далі о 10, 13, 16, 19, 23­й та 7­й годині ранку наступного дня. Концентрацію антипірину визначали у сироват­ ці крові спектрофотометрично на спектрофотометрі СП­42 («Красногвардеец», Санкт­Петербург, Росія). Таблиця Вплив ентеросорбенту К-2-9 на фармакокінетичні параметри антипірину у пацієнтів з РЯ після ХТ Фармакокіне- тичні параметри антипірину Контроль- на група Хворі на РЯ До ХТ Після ХТ Без сор- бенту Із сорбен- том t 4,5 ± 0,36 8,3 ± 0,7 11,7 ± 0,56 6,8 ± 0,44 АUG 1,6 ± 61,1 2,3 ± 0,2 3,5 ± 0,16 2,1 ± 0,15 Vо 60,5 ± 5,6 78,1 ± 7,2 74,5 ± 5,8 65,7 ± 7,9 Ка 0,36 ± 0,08 0,4 ± 0,09 0,5 ± 0,05 0,37 ± 0,035 t – період напіввиведення антипірину; АUG – площа під фармакокіне- тичною кривою; Vо – об’єм розподілу препарату в крові на момент його введення; Ка – константа всмоктування у травному каналі. Усі показники визначали методами лінійної регресії за ПЕВМ SВМ 286. Статистичну обробку проводили з використанням критерію Стьюдента. Результати. Дані проведених досліджень показали, що основні фармакокінетичні параметри антипірину (t, AUG, Vo достовірно (р < 0,05) відрізняється у здоро­ вих людей та хворих на РЯ, де відбувається збільшен­ ня t у середньому на 84%, AUG — 42%, Vо — 29%. При цьому константа всмоктування антипірину є практич­ но сталою у здорових і хворих, що зумовлено особли­ востями фармакокінетики антипірину і є важливим мо­ ментом при аналізі результатів дослідження. Введення цитостатиків суттєво впливає на функціо­ нування монооксигенозної системи печінки, що прояв­ ляється у зміні фармакокінетики антипірину. Після ХТ у хворих на РЯ встановлено достовірне (р < 0,05) збіль­ шення t більш як на 40%, AUG — 52,2%. Включення до схеми лікування ентеросорбенту К­2­9 змінює фармакокінетичні параметри антипіри­ ну після поліхіміотерапії. Так, t у хворих на РЯ не тіль­ ки не збільшується, а має тенденцію до зменшення, не змінюються інші фармакокінетичні параметри, при цьо­ му зменшення t більш як на 27%, та AUG — 40% має достовірний характер (р < 0,05). Висновки. Таким чином застосування сірковмісно­ го ентеросорбенту К­2­9 на полімерній основі при ПХТ хворих на РЯ зумовлює захист цитохром Р450­залеж­ ної системи монооксигеназ і покращує антитоксич­ ну функцію печінки, що дає можливість знизити ток­ сичність ХТ. ВНУТРИАРТЕРИАЛЬНАЯ СЕЛЕКТИВНАЯ ПОЛИХИМИОТЕРАПИЯ В ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ ПЕРВИЧНЫМИ И МЕТАСТАТИЧЕСКИМИ НОВООБРАЗОВАНИЯМИ ПЕЧЕНИ А.А. Литвиненко, О.М. Калюта, А.А. Литвиненко Институт онкологии АМН Украины, Киев, Украина Лечение новообразований печени является ак­ туальной проблемой клинической онкологии. По данным ВОЗ гепатоцеллюлярный рак (ГЦР) за­ нимает по частоте заболевания в мире 5–7­е мес­ то среди всех злокачественных опухолей. Без ле­ чения прогноз заболевания крайне неблагоприят­ ный: медиана выживаемости находится в пределах 3–5 мес. Метастатическое поражение печени вы­ являют у большинства пациентов онкологическо­ го профиля. Неудовлетворительная функция пе­ чени (> 75% пациентов имеют хроническое за­ болевание печени), билобарное распространение процесса, внепеченочное метастазирование поз­ воляют провести радикальное лечение лишь в 10– 25% случаев. С развитием современных методов интервенционной радиологии, а также успехами анестезиологии и хирургии открываются новые перспективы в лечении больных злокачественны­ ми опухолями печени. Объект и методы. В данном исследовании в от­ делении общей онкологии и реконструктивной хирургии молочной железы проанализировано 30 пациентов с первичными и метастатическими новообразованиями печени, получавшие лечение методом селективной внутриартериальной (в/в) полихимиотерапии (ПХТ). Диагноз верифициро­ ван у всех пациентов гистоморфологически. Воз­ раст больных составил 25–66 лет, мужчин — 13; женщин — 17 человек. Первичный рак печени диа­ гностирован у 8 больных. Среди пациентов с ме­ тастатическими новообразованиями печени уста­ новлен рак мочевого пузыря — у 2, рак молочной железы — 3, колоректальный рак — 7, рак подже­ лудочной железы — 4, рак желудка — 4, рак поч­ ки — 1, злокачественный карциноид баугиниевой заслонки – 1. Всем больным под местной анесте­ зией проводили катетеризацию собственной пече­ ночной артерии или долевых артерий печени для проведения селективной в/в ПХТ. В комбинации использовали препараты: цисплатин, доксору­ бицин, флоуроурацил, митомицин, винбластин. Дозы химиопрепаратов применяли как при сис­ темной полихимиотерапии. Интервал между кур­ сами составил 3 нед. Результаты. Положительный результат отмечен в 85–90% в виде стабилизации или регрессии опу­ холевых очагов в печени, что подтвердили данные инструментальных методов обследования (УЗИ, КТ). У пациентов также уменьшилась выражен­ ность болевого синдрома, слабость, анорексия, ре­ грессия паранеопластического синдрома, что улуч­ шает качество их жизни. В среднем проводили 5– 6 курсов в/в ПХТ. Выводы. Селективная регионарная в/в ПХТ способствует значительному улучшению резуль­ татов лечения больных первичными и метастати­ ческими новообразованиями печени. Методы ин­ тервенционной радиологии играют важную роль в лечении нерезектабельных злокачественных опу­ холей печени. Химиоинфузия в печеночную ар­ терию позволяет создать высокую концентрацию препарата в ограниченной анатомической облас­ ти. Так называемый эффект «первого прохожде­ 284 О Н К О Л О Г И Я • Т. 9 • № 3 • 2 0 0 7 ния» обеспечивает высокую экстракцию цитоста­ тика в опухолевых сосудах. Улучшение качества жизни пациентов, в том числе за счет регрессии паранеопластического синдрома, как правило, яв­ ляется ожидаемым следствием локорегиональной полихимиотерапии. ВИКОРИСТАННЯ ПІДТРИМКИ ГЕМОПОЕЗУ АУТОЛОГІЧНИМИ СТОВБУРОВИМИ КЛІТИНАМИ ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ВИСОКОДОЗОВОЇ ХІМІОТЕРАПІЇ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ З СОЛІДНИМИ НОВОУТВОРЕННЯМИ С.В. Павлик, Г.І. Климнюк, О.В. Балицька, О.В. Шайда Інститут онкології АМН України, Київ, Україна На сучасному етапі розвитку онкології хіміотера­ пія залишається провідним методом у комплексно­ му лікуванні при злоякісних солідних новоутворе­ нях у дітей. Смертність внаслідок інфекційних уск­ ладнень на фоні значної мієлосупресії займає перше місце у структурі смертності при застосуванні висо­ ко­ та мегадозової терапії при злоякісних новоутво­ ренях як у дітей, так і дорослих. Профілактика та лі­ кування інфекційних ускладнень та тромбоцитопеній досить високовартісна, оскільки вимагає ізоляційних заходів, призначення тривалого курсу антибіотиків, протигрибкових та противірусних препаратів, КСФ, препаратів крові. Одним із методів вирішення проб­ леми підвищення ефективності хіміотерапії та змен­ шення кількості ускладнень є застосування підтрим­ ки гемопоезу аутологічними стовбуровими клітинами периферичної крові (СКПК). Введення стовбурових клітин (СК) використовують для відновлення гемо­ поезу після мієлоаблятивної поліхіміотерапії (ПХТ) чи його підтримки при проведенні традиційної хіміо­ чи променевої терапії. Об’єкт і методи. З 2002 по 2007 р. проведено 31 елемент ПХТ з підтримкою СКПК у 22 хворих. 6 із 22 — хворі з нейробластомою, 4 — саркомою м’яких тканин, 6 — саркомою Юїнга, 3 — нефробластомою, 1 — тератобластомою, 1 — остеогенною саркомою та 1 — хондросаркомою. Усі пацієнти належать до груп високого ризику згідно з визначенням протоколів, IV стадією захворювання, рефрактерними формами та рецидивами захворювання. Підтримку гемопоезу СКПК застосовували для дотримання рекомендо­ ваних термінів проведення хіміотерапії та для від­ новлення гемопоезу після високоінтенсивної ПХТ у пацієнтів вказаної групи. Проведення інтенсив­ ного хіміотерапевтичного лікування без підтрим­ ки СКПК у цих пацієнтів небезпечне через високу ймовірність виникнення важких ускладнень. Результати. Після проведення хіміотерапії в усіх указаних випадках відзначали лейкопенію IV ст., фебрильну нейтропенію — у 7 випадках, тромбо­ цитопенію IV ст. — 16. Після застосування підтримки гемопоезу СКПК, відновлення рівня гранулоцитів вище 1000 клітин тривало 13 днів (8–20 днів), а тромбоцитів вище 20 х 109/л — 14,9 дня (0–45 днів). Тривалість лей­ копенії IV ст. становила 8,1 дня (2–20 днів), тром­ боцитопенії IV ст. – 7,8 дня (0–28 днів). Оральний мукозит IV ст. відзначали у 4 хворих. При медіані спостереження 24 міс (1–48 міс) з 22 хворих живі 12. Повну ремісію відзначають у 6 пацієнтів, 6 — живуть з рецидивом. 8 дітей помер­ ло внаслідок прогресування захворювання, двоє — ускладнень, пов’язаних з лікуванням (поширений інфаркт легень на фоні тромбоцитопенії, двобічна пневмонія). Із 6 пацієнтів, які знаходяться у повній ремісії 4 (3 — з нейробластомою та 1 — з пухлиною Вільмса) — це діти, у яких відзначали прогресуван­ ня захворювання при терапії першої лінії; 1 — па­ цієнт з раннім рецидивом рабдоміосаркоми; 1 — хондросаркомою стегна. Швидке відновлення гемопоезу внаслідок вве­ дення аутологічних СКПК дає змогу дотриматись рекомендованих інтервалів між елементами хіміоте­ рапії, тобто зберегти інтенсивність лікувальної про­ грами, особливо у пацієнтів, які попередньо отри­ мали терапію. Проведення деяких лікувальних про­ токолів без застосування підтримки гемопоезу СК взагалі неможливе, оскільки вони зумовлюють три­ вале та глибоке пригнічення кровотворення. Висновки. Застосування підтримки гемопоезу СКПК під час проведення хіміотерапії при лікуванні солідних пухлин у дітей є доцільним та ефективним, оскільки дає можливість забезпечити високу інтен­ сивність лікування при його відносній безпеці. За­ гальна виживаність у описаної групи хворих стано­ вить 54,5%, безрецидивна — 27,3%. ДОСВІД ПРОФІЛАКТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ПРИ ЗАЛІЗОДЕФІЦИТНИХ АНЕМІЯХ У ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИХ ХВОРИХ НА ЗЛОЯКІСНІ ПУХЛИНИ ЖІНОЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ О.В. Палійчук, І.В. Шляга Черкаський обласний онкологічний диспансер, Черкаси, Україна За даними літератури при злоякісних пухли­ нах жіночих статевих органів найчастішим усклад­ ненням комбінованого та комплексного лікування є хронічні залізодефіцитні анемії, що діагностують у 75–80% хворих. Особливу увагу необхідно зверта­ ти на адекватну корекцію анемії у передоперацій­ ний період та відповідну підготовку до хірургічних втручань при онкогінекологічній патології, врахо­ вуючи те, що анемічні ускладнення, які виникають при розширених екстирпаціях матки з додатками за методом Вертгейма та при комбінованих операціях циторедуктивного характеру з видаленням вторин­ 285О Н К О Л О Г И Я • Т. 9 • № 3 • 2 0 0 7 них пухлин зі стінок кишечнику та сечового міху­ ра, можуть призводити до небажаного відкладання строків початку проведення хіміотерапевтичного лі­ кування та променевої терапії (ПТ). Об’єкт і методи. За даними огрметодвідділу Чер­ каського обласного онкологічного диспансеру за останні 3 роки (2004–2006 рр.) виявлено 620 первин­ них хворих на злоякісні пухлини жіночих статевих органів, з них прооперовано 470 жінок, що стано­ вило 75,8%, причому в різні роки картина мала не­ значні коливання та відзначали тенденцію до підви­ щення відсотка пацієнток, що отримали хірургічне лікування: 2004 р. — виявлена 171 первинна хво­ ра онкогінекологічного профілю, прооперовано 118 жінок (69,0%), у 2005 р. — 230 хворих, 169 про­ оперовано (73,5%), у 2006 р. — 219 хворих, 183 про­ оперовано (83,6%). Найчастішим ускладненням у післяопераційний період були вторинні анемії лег­ кого та середнього ступеня важкості, що відзначали в середньому у 75,7% випадків, такі хворі отримува­ ли стандартну гемостимулювальну терапію препара­ тами заліза (per os або в/в), вітаміни групи В. Результати. Досліджувану групу становили 23 па­ цієнтки віком 27–54 роки з діагнозом «рак шийки матки» (РШМ) ІА2–ІВ2 стадії, яких на першому ета­ пі комбінованого лікування прооперували в об’ємі розширеної екстирпації матки з додатками за мето­ дом Вертгейма. Усі хворі отримували рекомбінант­ ний еритропоетин людини — препарат Епобіокрін (ЗАТ «Біофарма») у дозі 100–300 МО/кг через день за 10 днів до хірургічного втручання і протягом 4– 6 днів після. Гематологічні показники на фоні такої профілактичної антианемічної терапії коливались у межах норми у більшості хворих — 20 жінок (87%) і лише у 3 з них (13%) відзначені прояви вторинної анемії легкого ступеня. Висновки. Таким чином, наведені дані свідчать про користь застосування препаратів рекомбінант­ ного еритропоетину людини для адекватної корекції анемії за рахунок стимуляції еритропоеза, що виклю­ чає необхідність проведення гемотрансфузій у післяо­ пераційний період у хворих онкогінекологічного про­ філю, суттєво знижує ризик передачі трансмісивних інфекцій та значно покращує якість життя таких па­ цієнтів, дозволяє вчасно провести їм променеву те­ рапію та хіміотерапевтичне лікування. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ГОРМОНОТЕРАПІЇ ПРИ НЕОПЛАСТИЧНИХ ПРОЦЕСАХ ЕНДОМЕТРІЯ ЗАЛЕЖНО ВІД ЇХ РЕЦЕПТОРНОГО ПРОФІЛЮ ТА РІВНІВ ЕКСПРЕСІЇ p16, Кi-67 О.В. Палійчук, Ф.М. Галкін Черкаський обласний онкологічний диспансер, Черкаси, Україна Гіперпластичні процеси ендометрія є основою для можливого розвитку раку ендометрія (РЕ), що в структурі злоякісних пухлин жіночого населен­ ня займає 3­тє місце та темпи росту якого постій­ но зростають, особливо у жінок молодого віку. Іс­ нуючі методи діагностики (УЗД, цитологічні, роз­ дільне діагностичне вишкрібання з наступним морфологічним дослідженням) не завжди дають повну оцінку функціональному стану ендометрія. Результати ряду досліджень свідчать про роль ре­ цептурного стану ендометрія при проведенні гор­ монотерапії та оцінці прогнозу лікування гіпер­ пластичних та неопластичних процесів ендомет­ рія. На сьогодні набуває актуальності вивчення ролі білка р16 та маркера проліферативної актив­ ності Кі­67 у механізмах канцерогенезу при гіпер­ пластичних процесах ендометрія, чому присвяче­ но деякі роботи останніх років. Мета дослідження. Оцінити експресію р16, Кі­67 у клітинах ендометрія та його рецептурний статус (ER, PR) для прогнозування та оцінки ефектив­ ності гормонотерапії рецедивуючих гіперплазій та раку тіла матки (РТМ). Об’єкт і методи. Досліджено 30 пацієнток ві­ ком 32–71 рік, з яких 11 (36,7%) репродуктивно­ го віку з різними формами гіперпластичних та не­ опластичних процесів ендометрія. У 10 (33,3%) пацієнток діагностовано атипову форму гіпер­ плазії ендометрія, у 12 (40,0) — РЕ на стадіях сa in situ — 2 хворих (6,7), стадія ІА — 2 хворих (6,7) та стадія ІВ — 8 хворих (26,7), у 5 (15%) — реци­ дивуючий поліпоз ендометрія, що незважаючи на декілька курсів неефективної гормонотерапії зу­ мовило радикальне хірургічне лікування, у інших 3 (10,0%) — залозисті або залозисто­кістозні фор­ ми гіперплазії ендометрія. Методи дослідження: загальноклінічні, цитологічні, гістологічні (ма­ теріал вишкрібів та післяопераційний), імуногіс­ тохімічні на визначення експресії р16, Кі­67, ER, PR (досліджували за допомогою набору реагентів компанії «DakoCytomation»). Результати. В усіх випадках неповного ефек­ ту гормонотерапії або рецидивів гіперплазії ендо­ метрія у морфологічному матеріалі вишкрібів з по­ рожнини матки встановлювали відсутність ER, PR (одного або обох рецепторів). Експресія р16 висо­ ка (більше 10,0%) при атипових формах гіперплазії та при РЕ, що не відзначали при гіперпластичних процесах ендометрія. Для маркера проліферації Кі­67 при раку ендометрія індекс мітки (ІМ) стано­ вив більше 30,0%, при атиповій гіперплазії 20,0%, при рецидивуючому поліпозі ендометрія — ІМ біль­ ше10,0%, а при інших гіперпластичних станах ен­ дометрія на фоні ефективної гормонотерапії ІМ не перебільшував 5,0%. Висновки. Високі рівні експресії р16 та Кі­67 при відсутності або невеликій кількості ER, PR мож­ на розцінюватись як прогностичні маркери ризику прогресії гіперпластичних процесів ендометрія в нео­ пластичні, а при РТМ — як маркери оцінки доціль­ ності та ефективності гормонотерапії у складі комп­ лексного та комбінованого лікування. 286 О Н К О Л О Г И Я • Т. 9 • № 3 • 2 0 0 7 ТЕРАПІЯ СУПРОВОДУ ПРИ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ З НЕРЕЗЕКТАБЕЛЬНИМИ МІСЦЕВИМИ РЕЦИДИВАМИ РАКУ ПРЯМОЇ КИШКИ Б.В. Сорокін, В.О. Чорний, О.Г. Югринов, С.В. Гренюк, Л.В. Бабак, В.В. Кикоть Інститут онкології АМН України, Київ, Україна Місцеві рецидиви є небажаним наслідком хірур­ гічного та комбінованого лікування хворих на рак прямої кишки (РПК). Їх реєструють у 5–35% ви­ падків і у 40–55% вони нерезектабельні та потре­ бують проведення хіміопроменевої терапії (ХПТ). У клініці абдомінальної онкології Інституту онко­ логії АМН України розроблений спосіб ХПТ хво­ рих з місцевими рецидивами раку прямої кишки (МР РПК), що включає послідовне застосування 2–4 курсів внутрішньоартеріальної (в/а) хіміотера­ пії (ХТ) та дистанційної променевої терапії (ДПТ). Одним з важливих показників ефективності ліку­ вання є його безпека та ускладнення, що виника­ ють під час його проведення (хіміотерапевтична та радіологічна токсичність). Для мінімізації кількості ускладнень нами запропонований комплекс тера­ пії супроводу. Об’єкт і методи. Ми вивчили ефективність різних методів лікування у 118 хворих з нерезектабельними формами МР РПК: 50 хворих (1­ша група) отримали традиційні методи лікування — ДПТ сумарною вог­ нищевою дозою (СВД) 60 Гр у; 37 хворих (2­га гру­ па) — розроблені методи лікування: 2 курси в/а ХТ за схемою FLАP протягом 4–5 діб та ДПТ СВД 30 Гр; 31 хворий (3­тя) група — таке ж лікування у поєд­ нанні з оптимізованою терапією супроводу. У хворих 1­ї групи з метою зменшення кількості післяпроме­ невих ректитів та циститів використовували масляні клізми, профілактики лейопенії — метилурацил — перорально по 0,5 г 4 раз на добу та лейкоген 0,5 г 2 рази на добу № 12. 37 хворим, яким проводили ХПТ — 2 курси в/а ХТ та ДПТ (2­га група), засто­ совували прегідратацію в обсязі 2–2,5 л перед вве­ денням препаратів платини; для профілактики ну­ доти та блювання — метоклопрамид, ондансетрон, тропісетрон — щоденно протягом в/а ХТ перед вве­ денням хіміопрепаратів за 1 год; та для профілакти­ ки діареї — лоперамід 1 капсула 2 рази на добу про­ тягом в/а ХТ. У 31 хворого, яким проводилась ХПТ за такою ж схемою, як і в 2­й групі, з метою змен­ шення проявів токсичності додатково застосовува­ ли індометацин (Метиндол) у вигляді ін’єкцій по 2 мл 1 раз на добу № 10 та церулоплазмін, який за­ стосовували в добовій дозі 0,2 г на 400 мл фізіологіч­ ного розчину внутрішньовенно крапельно зі швид­ кістю 30 крапель за хвилину один раз на добу про­ тягом проведення в/а ХТ. Результати. Провели порівняння груп хворих за кількості випадків токсичності по відношенню до кількості курсів лікування за шкалою Національ­ ного Інституту раку (США). Таблиця Токсичність після застосування різних схем лікування Показник токсичності Ступінь Кількість випадків проявів токсичності Група ПТ (98 кур- сів) Група ХПТ (73 кур- си) Група ХПТ + супровід (109 курсів) n % n % n % Нейтропенія 1 2 2,0 1 1,3 2 1,8 2 1 1,0 2 2,7 1 0,9 Анемія 2 1 1,0 2 2,7 1 0,9 Діарея 1 5 5,0 2 2,7 2 1,8 2 5 5,0 3 4,1 2 1,8 Блювота 1 2 2,0 2 2,7 2 1,8 Інтестінальна фістула + абсцес 2 2 2,0 1 1,3 2 1,8 4 0,0 1 1,3 – 0,0 Дизурія 2 2 2,0 2 2,7 1 0,9 Флебіт 2 – 0,0 1 1,3 1 0,9 Усього 20 20,2 18 24,6 14 12,8 Як видно з таблиці, кількість випадків токсич­ ності після застосування ДПТ та ХПТ суттєво не відрізнялася і була більшою при застосуванні ХПТ на 4,4% (р > 0,05). При застосуванні ХПТ з оптимі­ зованою терапією супроводу, кількість випадків ток­ сичності на 7,4% менше, ніж після ДПТ (р > 0,05) та на 11,8% менше порівняно з ХПТ (0,1 > р > 0,05). Медіана виживаності становить у 1­й групі 1– 11,5 міс, у 2­й групі — 20 міс і в 3­й — 3–24 міс. Зменшення кількості випадків токсичності при застосуванні ХПТ у 3­й групі хворих пояснюється тим, що у цій групі оптимізована терапія супрово­ ду. Зокрема всім хворим проводили антиеметичну терапію, профілактику діареї, прегідратацію перед застосуванням препаратів платини. В усіх випад­ ках застосовувався індометацин, що має виражені протизапальні та знеболюючі властивості. З метою профілактики анемії застосовували церулоплазмін. І хоча вірогідних відмінностей у кількісних проявах токсичності між досліджуваними групами хворих не зареєстровано, однак оптимізована терапія су­ проводу показує чітку тенденцію до їх зменшення і при більшій кількості спостережень ці відмінності могли б бути вірогідними. Немає сумнівів у необ­ хідності проведення терапії супроводу у хворих, що отримують агресивні курси ХПТ. Адже якість жит­ тя таких пацієнтів є невід’ємною складовою ефек­ тивності лікування. Висновки. Оптимізація терапії супроводу є необ­ хідною умовою проведення ХПТ у пацієнтів з МР РПК, що дозволяє покращити якість життя хворих та уникнути ускладнень, які потребують корекції. МЕЛКОКЛЕТОЧНЫЕ ЛИМФОМЫ: ДИАГНОСТИКА И ФАКТОРЫ ПРОГНОЗА О.В. Юрченко1, Е.М. Алексик2, С.А. Сивкович2, В.Ф. Чехун1 1Институт экспериментальной патологии, онкологии и радиобиологии НАН Украины 2Институт онкологии АМН Украины, Киев, Украина Неходжкинские злокачественные лимфомы (НЗЛ) состоят из отдельных нозологических форм, которые существенно отличаются морфологически, иммуногис­ 287О Н К О Л О Г И Я • Т. 9 • № 3 • 2 0 0 7 тохимически, генетически и по клиническим призна­ кам. В­лимфоциты отличаются от других клеток орга­ низма тем, что в процессе созревания их геном подвер­ гается большому количеству соматических перестроек ДНК, что создает основу для онкогенных нарушений. Генетические нарушения при лимфомах весьма специ­ фичны, их можно разделить на две категории: актива­ ция протоонкогенов и инактивация генов­супрессоров опухолевого роста, что является результатом многочис­ ленных хромосомных транслокаций. Именно генети­ ческие нарушения в значительной мере предопреде­ ляют протекание патологического процесса у больных с НЗЛ. Исследование иммуногистохимических мар­ керов на современном этапе является необходимым не только для классификации опухолей лимфоидной ткани, но и для прогнозирования течения заболевания, предопределения ответа опухоли на проводимую тера­ пию с целью выбора оптимальных схем лечения. Объект и методы. Были проведены морфологичес­ кие и иммуногистохимические исследования биопта­ тов лимфатических узлов и операционного материала 20 пациентов с мелкоклеточными НЗЛ, которые на­ ходились на лечении в отделении системных опухо­ левых заболеваний Института онкологии АМН Украи­ ны в период с 2001 по 2004 г. Кроме того, проводили ретроспективное исследование больных лимфомами из мелких клеток, которые проходили курс лечения на протяжении 1990–2002 гг. Отобраны 2 группы боль­ ных, в 1­ю вошли пациенты с благоприятным проте­ канием заболевания (17 больных), а во 2­ю (17 паци­ ентов) — с неблагоприятным течением заболевания, пациенты последней группы были слабо чувствитель­ ны к проводимой терапии, отмечали прогрессирова­ ние опухолевого процесса, выживаемость больных со­ ставляла 2–4 года. Проведено морфологическое и иммуногистохи­ мическое исследование с применением моноклональ­ ных антител (МкАТ). Диагностическая панель включа­ ла следующие МкАТ: к κ­ и λ­легким цепям Ig, CD3, CD5, CD10, CD20, CD23, CD38, CD79а, циклину D1. В прогностическую панель входили МкАТ, с помо­ щью которых определяли экспрессию Pgp, р53, Bcl­2, CD54, CD95, Ki­67. Результаты. При морфологическом и иммуногисто­ химическом исследовании с применением панели диа­ гностических МкАТ у пациентов с мелкоклеточными НЗЛ установлены такие варианты заболевания: лимфо­ ма из малых лимфоцитов (ЛМЛ), лимфоплазмоцитома (ЛП), лимфома из клеток зоны мантии (ЛЗМ), фолли­ кулярная лимфома (ФЛ), Т­клеточная лимфома более никак не охарактеризованная. В результате проведенного исследования установ­ лены маркеры неблагоприятного протекания заболе­ вания, которые характерны для всех нозологических форм мелкоклеточных НЗЛ, а также маркеры, которые являются специфичными для отдельных их вариантов. Экспрессия белка Рgp у пациентов со всеми вариантами НЗЛ является маркерами, определяющими резистент­ ность опухолевых клеток к проводимой противоопухо­ левой терапии, что свидетельствует о неблагоприятном протекании заболевания. Экспрессия мутантного р53 и отсутствие экспрессии CD95 также характерно для больных с НЗЛ с неблагоприятном течением заболева­ ния и низкой выживаемостью. Отсутствие экспрессии молекулы адгезии ICAM1 (CD54) часто связано с вовле­ чением в патологический процесс костного мозга. У пациентов с ЛМЛ прогрессирование опухолево­ го процесса связано с присутствием значительного ко­ личество CD3­положительных Т­лимфоцитов (более 40%), а также с высоким пролиферативным потенциа­ лом опухоли, когда Ki­67 — положительные клетки со­ ставляют более 50% злокачественного клона. Для боль­ ных с ЛП отсутствие экспрессии CD54 свидетельствует о поражении костного мозга и вовлечении в опухоле­ вый процесс экстранодальных областей. Нами выяв­ лено, что цитологические подгруппы при ФЛ различа­ ются также экспрессией Ki­67, гиперэкспрессирован­ ных при фолликулярных лимфомах степени. У больных с ФЛ, клетки которых экспрессировали р53, в дальней­ шем происходит трансформация в более агрессивную, диффузную крупноклеточную лимфому. Для Т­клеточ­ ных лимфом и ЛЗМ установлено, что экспрессия бел­ ка р53 и Bcl­2 свидетельствует о неспособности клеток репарировать поврежденную ДНК или элиминировать ее путем апоптоза, что значительно ухудшает прогноз заболевания и выживаемость больных. Выводы. 1. Выделены основные маркеры, позволя­ ющие прогнозировать течение заболевания при различ­ ных вариантах мелкоклеточных НЗЛ. 2. Установлено, что исследование экспрессии бел­ ка р53, молекулы адгезии ICAM1 (CD54) и Рgp (про­ дукта гена множественной лекарственной резистент­ ности) является актуальным при всех нозологических формах мелкоклеточных НЗЛ. 3. Исследование иммунофенотипа злокачественных клеток у пациентов с различными вариантами НЗЛ яв­ ляется актуальным при выборе схем противоопухоле­ вой терапии.

Ähnliche Einträge