З експедицій до переселенців з чорнобильської зони

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2008
Hauptverfasser: Орел, Л., Міщенко, К.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2008
Schriftenreihe:Музейний збірник
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20605
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:З експедицій до переселенців з чорнобильської зони / Л. Орел, К. Міщенко // Музейний збірник: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — С. 144-153. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-20605
record_format dspace
spelling irk-123456789-206052011-06-02T12:04:23Z З експедицій до переселенців з чорнобильської зони Орел, Л. Міщенко, К. 2008 Article З експедицій до переселенців з чорнобильської зони / Л. Орел, К. Міщенко // Музейний збірник: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — С. 144-153. — укр. XXXX-0071 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20605 uk Музейний збірник Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
format Article
author Орел, Л.
Міщенко, К.
spellingShingle Орел, Л.
Міщенко, К.
З експедицій до переселенців з чорнобильської зони
Музейний збірник
author_facet Орел, Л.
Міщенко, К.
author_sort Орел, Л.
title З експедицій до переселенців з чорнобильської зони
title_short З експедицій до переселенців з чорнобильської зони
title_full З експедицій до переселенців з чорнобильської зони
title_fullStr З експедицій до переселенців з чорнобильської зони
title_full_unstemmed З експедицій до переселенців з чорнобильської зони
title_sort з експедицій до переселенців з чорнобильської зони
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2008
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20605
citation_txt З експедицій до переселенців з чорнобильської зони / Л. Орел, К. Міщенко // Музейний збірник: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — С. 144-153. — укр.
series Музейний збірник
work_keys_str_mv AT orell zekspedicíjdopereselencívzčornobilʹsʹkoízoni
AT míŝenkok zekspedicíjdopereselencívzčornobilʹsʹkoízoni
first_indexed 2025-07-02T21:10:31Z
last_indexed 2025-07-02T21:10:31Z
_version_ 1836571040959954944
fulltext 144 наУкове вИданнЯ у 1994-1995 рр. ук ра їн ським фоль- клор но- ет ног ра фiч ним цен тром (уфец) бу ли ор га нi зо ва нi екс пе ди цiї до пе ре се лен цiв з Чор но биль ської зо ни вiд чу жен ня. ре зуль та ти екс пе ди цiй до пе ре се лен- цiв, як i му зей нi ко лек цiї, зiб ра нi на цiй те ри то рiї (зок ре ма, збiр ка мНап), зас- вiд чу ють: ки їв ське по лiс ся бу ло ди во- виж ною оа зою тра ди цiй ної куль ту ри у по рів нян ні iз су сід нім ур ба нi зо ва ним ки є- вом. оче вид ни ми є за галь но ук ра їн ський ха рак тер ці єї куль ту ри i збе ре жен ня в ній прас лов’янсь ких древ лян ських еле- мен тiв. про що свiд чать як об ря до вiсть, так i на род на ар хi тек ту ра: до се ре ди ни XX ст. на цій те ри то рії ви ко рис то ву ва ли- ся зруб нi конс трук цiї не тiль ки в жит ло- вих бу дiв лях, а й у гос по дар чих та ви роб- ни чих, на вiть у кри ни цях i ого ро жах. так конс трук цiї на га ду ють ар хе о ло гiч нi зна- хiд ки ча сiв ки їв ської ру сi. ба га то хто зі стар ших лю дей пам’ятає на пiв кур не опа- лен ня хат, ос вiт лен ня ха ти пос вi том, гли- но бит нi пе чi, пок рит тя бу дi вель ко ло тою дош кою. На ки їв сько му по лiс сi, як i по всьо му пра во бе реж но му по лiс сi, ово чi збе рi га ли в стеб ках – не ве ли ких над зем- них бу дiв лях (у зв’яз ку з близь кiс тю ґрун то вих вод). усе на чин ня ха ти i гос по- дар ських бу дi вель є до ка зом збе ре жен ня дав нiх тра ди цiй у по бу тi i в за нят тях. доб ре збе рi га ли ся тех но ло гія ство рен ня на род но го вбран ня, ткац тво (зок ре ма, пе ре бiр не), об роб ка де ре ва (до ни нi тут мож на по ба чи ти дов ба нi чов ни, ву ли ки- ко ло ди). Як i на во лин сько му по лiс сi, тут но си- ли жi но чий по яс ний одяг – лiт ни ки, го лов- нi убо ри – ки бал ки, не одя га ли кер се ток. крiм на мис та, жi но чи ми прик ра са ми слу- гу ва ли пле тiн ки – ор на мен таль нi стрiч ки на шию з бi се ру. а взу ва ли ся міс це ві лю ди зде біль шо го в пос то ли з ли ка. в усьо му жит тi по лi щу кiв по мiт ний тiс ний зв’язок із при ро дою. атом нi стан- цiї, по бу до ва нi на по лiс сi, спри чи ни ли пев нi змi ни в по бу тi, але май же не впли- ну ли на свi тог ляд ко рiн но го на се лен ня. по ряд iз хлi бо робс твом важ ли ви ми для се лян бу ли бор тне па сiч ниц тво, ри бальс- тво, зби раль ниц тво, мис ливс тво. Що до об ря дiв, то тут ще до не дав на прак ти ку ва ли ся “во дiн ня стрі ли” на бла го вi щен ня, “го вiн ня дi жi” під час вер бно го тиж ня, ве сiл ля, об ря ди по ми- нан ня по кiй них, “тро єш нi”, про во ди ру са лок. по рiв ня но із цен траль ни ми та пiв ден ни ми ра йо на ми на вiд се ле ній те ри то рiї кра ще збе рег ли ся об ря до вi пiс нi. На про ти ва гу iн шим ра йо нам ук ра ї ни, де я кi об ря ди тут менш роз- гор ну тi (зок ре ма, ку па ла, ве сiл ля, жни- ва). хрис ти янс тво на цiй те ри то рiї спi вiс- ну ва ло з ба гать ма дох рис ти ян ськи ми еле мен та ми – ру саль ним об ря дом, по ми- наль ни ми зви ча я ми, ба га тою де мо но ло гi- єю. усi опи ту ва нi пе ре се лен цi на го ло- шу ва ли на то му, що їм важ ко прис то со- ву ва ти ся до но вих при род них умов, но вих ґрун тiв: “I сон це тут не так свi- тить, i лi су не має, i зем ля важ ка...” а особ ли во не вис та чає рiд ної руб ле ної ха ти. ви ни ка ють проб ле ми i що до спi- віс ну ван ня з мiс це вим на се лен ням. до цьо го ча су мiс це вi лю ди не по iн фор мо- ва нi, ко го до них пе ре се ли ли. вiд чу же- нiсть, во рож не ча, пси хо ло гiч на не су- мiс нiсть – звич не яви ще. за на ши ми спос те ре жен ня ми, бiль шiсть пе ре се- лен ців пе ре бу ває у стре со во му ста нi. пiс ля ава рiї на Ча ес най бiль ше ра дi- а цiя вра зи ла 28 ра йо нiв по лiс ся – пiв нiч- нi ра йо ни ки їв ської, жи то мир ської, рiв- нен ської, час тко во во лин ської та Чер нi- гiв ської об лас тей. вi до мо, що на цих те ри- то рі ях – по над 2000 сiл, з яких 55 бу ло вiд ра зу вiд се ле но в трав нi 1986 р. пе ре се- лен цiв з Чор но биль ської зо ни прий ма ла пе ре важ но ки їв щи на. пiв день жи то мир- з експедицІй до переселеНцІв з ЧорНобильськоЇ зоНи ˳ä³ÿ Îðåë, Êàòåðèíà ̳ùåíêî ì. Êè¿â 145 З експедИцІй до переселенцІв З ЧорнобИльськоЇ ЗонИ щи ни на дав при ту лок лю дям пiв нiч них ра йо нiв об лас тi. за рiв нем заб руд не нос тi по лiсь ка те ри то рiя по дi ля єть ся на 4 зо ни. зов сiм не мож ли ве про жи ван ня у пер шiй i дру гiй. Че рез 8 ро кiв пiс ля ава рiї пер шi екс- пе ди цiї до пе ре се лен цiв бу ли ор га нi зо ва- нi в бi лу цер кву, ба ри шiв ський, Яго тин- ський, згу рiв ський, бо ро дян ський та ма ка рiв ський ра йо ни ки їв щи ни (тра вень – ве ре сень 1994 р.). Їх ме тою бу ло зiб ран- ня вi до мос тей про тра ди цiй ну куль ту ру на се лен ня заб руд не ної те ри то рiї та оз на- йом лен ня з йо го сьо год ніш нім жит тям. ком пак тно пе ре се ле нi се ла зде бiль- шо го збе рi га ють свою наз ву. лан дшафт та ких по се лень пе ре важ но не вiд по вi дає при род но му ото чен ню пе ре се лен цiв (без- лi са, без вод на зем ля, iн ший ха рак тер ґрун тiв). дос лiд жен ня зас вiд чи ли, що та ким чи ном лю ди поз бав ле нi тра ди цiй- них за нять (зби ран ня гри бiв, ягiд, ви лов- лю ван ня ри би, ви го тов лен ня по бу то вих та гос по дар ських пред ме тiв i зна рядь із при род них ма те рi а лiв то що). по лi щу кам важ ко зви ка ти пiс ля руб ле них хат до вог- ких бу дин кiв мiсь ко го пла ну ван ня з чис- лен ни ми ва да ми. Нез нач на кiль кiсть пе ре се лен цiв про жи ває у ба га то по вер хо- вих спо ру дах об лас них та ра йон них цен- трiв, бу дів ниц тво яких про во ди ло ся за ти по ви ми про ек та ми си ла ми бу дi вель них ор га нi за цiй май же всiх об лас тей ук ра ї ни. На сьо год нi во но фак тич но при пи не не. пiд час екс пе ди цiй на ки їв щи нi (ма ка- рiв ський, бо ро дян ський, ба ри шiв ський, во ло дар ський, Яго тин ський та згу рiв- ський р ни) во се ни 1994 р. бу ли зiб ра нi вi до мос тi вiд пе ре се лен цiв з Чор но биль- сько го р ну, якi про жи ва ли в та ких се лах: Чис то га лiв ка, тов стий лiс, ре чи ця, ко ро- год, ко шiв ка, кри ва го ра, па ри шiв, ко па- чi, ста ни чiв ка, за лiс ся, за пол ля, за мош- шя, Но вi Ше пе ли чi, ле льов, Янов, бич ки, бу ря кiв ка, Че ре вач, ста ро сiл ля та iн., а та кож i з са мо го Чор но би ля. жод не з цих сiл не пе ре се ли ли ком пак тно пов нiс тю – лю ди роз по ро ше нi по рiз них се лах i рай- цен трах. про во ди лось опи ту ван ня лю дей вi ком вiд 50 ти i бiль ше ро кiв, пе ре важ но жi нок. зби ра ли ся вi до мос тi про тра ди цiй ну куль ту ру, про цес пе ре се лен ня та жит тя чор но биль ців на но вих мiс цях. слiд заз на чи ти, що не кож не се ло в Чор но биль сько му р нi од на ко во збе рi га- ло свої зви чаї. бу ли та кі, у яких по рiв ня- но мо ло дi на шi спiв роз мов ни ки роз по вi- да ли про дав ні зви чаї – у цих се лах тра- ди цiї не пе ре ри ва ли ся. Яс на рiч, ба га то чо го за ле жа ло й вiд кон крет них осо бис- тос тей, i вiд то го, нас кiль ки нам, зби ра- чам, по та ла ни ло їх зус трi ти. але, ос кiль- ки до во ди ло ся спіл ку ва ти ся з ба гать ма меш кан ця ми кож но го з сiл, мож на зро- би ти вис нов ки про на яв ність у них пов ної тра ди цiй ної куль ту ри. до “ба га тих” у цьо му сен сі сiл на ле жать, зок ре ма, ре чи- ця, ко па чi, Но вi Ше пе ли чi. Iз зiб ра но го ма те рi а лу ви ма льо ву- єть ся об раз тра ди цiй ної куль ту ри зо ни вiд чу жен ня – по се лен ня, са ди ба, на род- не бу дiв ниц тво; по бут, за нят тя, ре мес- ла; зви чаї, об ря ди, вi ру ван ня. Як i на рiв нен сько му та во лин сько му по лiс сi, дох рис ти ян ськi вi ру ван ня на ки їв сько му по ліс сі бу ли гли бо ко за ко рi- не нi. ска жi мо, в кур них ха тах, якi вий- шли з ужит ку вже в на шо му сто лiт тi, iкон не три ма ли, а збе рі га ли їх у ко мо рах і ви но си ли ли ше у ве ли кi свя та чи з яко їсь уро чис тої на го ди. а дав нi хрес ти на цвин- та рях вра жа ють сво ї ми фор ма ми, час то на га ду ю чи якiсь мi фiч нi чи ант ро по мор- фнi пос та тi. На віть цер ков ний ка лен дар, адап то ва ний до на род но го, вно сив у що ден ний по бут не ба га то влас не хрис ти- ян сько- ре лi гiй них ак цен тiв. кож не се ло ма ло, а по де ку ди ще й ни нi має влас ні ко ляд ки, якi змi ню ють ся від по від но до ви мог ча су. ад же ко ля ду- ван ня, як i вся на род на пi сен на твор чiсть, бу ло на сам пе ред тiс но пов’яза не з що ден- ним сiль ським по бу том. ли ше за інер ці єю у тек стах ко ля док зат ри му ва ли ся ар ха- їч нi, нев лас ти вi сьо го ден ню еле мен ти. та ких най бiль ше збе рег ло ся ни нi на по лiс сi та в кар па тах. зок ре ма, цi ка во бу ло спос те рi га ти змi ни в тек стах ко ля- док в жи во му мов лен нi пе ре се лен цiв з Чор но биль сько го по лiс ся. Яск ра вим прик ла дом цьо го яви ща є ко ляд ка дiв чи- нi: ой в по лi, в по лi край до ро жень ки ой там олеч ка пше нi цу жа ла. 146 л. орел, к. мIщенко свє тий вєч(єр)! пше нi цу жа ла... пше нi цу жа ла, пе ре воз дєр жа ла. свє тий вєч(єр)! пє рє воз дєр жа ла... прий шло до її сєм сот мо лод цов, сєм сот мо лод цов ще й дє вять куп цов. свє тий вєч(єр)! Ще й дє вять куп цов... мо ло да оля, пє рє вє зi нас! свє тий вєч(єр)! пє рє вє зi нас... Нє маю ча су до пє рє во зу. свє тий вєч(єр)! до пє рє во зу... при є хав мой брат iз до ро жень ки, при вьоз он мє нє три гос тiн чи ки. свє тий вєч(єр)! три гос тiн чи ки... пєр вий гос тi нєц – пер ло вий вє нок, дру гий гос тi нєц – зо ло тий пєр стєнь. свє тий вєч(єр)! тре тiй гос тi нєц – шев ро ва шу ба. свє тий вєч(єр)! Шев ро ва шу ба... пер ло вий вє нок бєз вєт ру має, зо ло тий пєр стєнь бєз сон ца зяє. свє тий вєч(єр)! бєз сон ца зяє... Шев ро ва шу ба слєд за мє тає. свє тий вєч(єр)!.. (c.ко па чi Чор но биль сько го р-ну) а ось ще один прик лад: ой ра но, ра но ку ри по пє лi, Ще й ра нєй то го ва силь ко й ус тав. свє тий вєч(єр)! ва силь ко й ус тав... ва силь ко й ус тав, три свє чи зсу кав, свє тий вєч(єр)! три свє чи зсу кав да всi за па лiв. свє тий вєч(єр)! да всi за па лiв... од ну за па лiв, як уми вав ся, дру гу за па лiв, як убi рав ся. свє тий вєч(єр)! Як убi рав ся... тре тю за па лiв – звон ком поз во нiв. свє тий вєч(єр)!.. да лi на шi рес пон ден ти ро дом із с. ко па чi не змог ли при га да ти тек сту цi єї ко ляд ки. сю жет її вi до мий i по ши ре ний. тож пе ре се лен цi із с. Но во сiл ки то го ж та ки Чор но биль сько го р ну, хоч i не від- тво ри ли пер шi кiль ка ряд кiв, зас пi ва ли нам цi ка вий ар ха їч ний ва рi ант її за кiн- чен ня, хоч i на зов сiм iн шу ме ло дiю: ...три свєч ки зсу кав, всє три iс па лив, свє тий вєч(єр)! од ну iс па лив, як уми вав ся, свє тий вєч(єр)! од ну iс па лив, як уми вав ся, свє тий вєч(єр)! дру гу iс па лив, як убi рав ся, свє тий вєч(єр)! тре тю iс па лив – по дво ру по хо див, свє тий вєч(єр)! по дво ру по хо див, звон ком поз во нив, свє тий вєч(єр)! звон ком поз во нив, бра тов по бу див, свє тий вєч(єр)! вста вай те, бра ти всє мо ло диє, свє тий вєч(єр)! вста вай те, бра ти всє мо ло диє, свє тий вєч(єр)! сiд лай те ко нi всє во ро ниє, свє тий вєч(єр)! та й по є де мо в зе лен- дуб ро ву, свє тий вєч(єр)! ку ну со чи ти, пан ну сва та ти, свє тий вєч(єр)! ой ви со чи лi ку ну в де ре вi, свє тий вєч(єр)! ой вис ва та лi пан ну в те ре мi. свє тий вєч(єр)! ця ко ляд ка – з тих ча сів, ко ли над русь ки ми зем ля ми ви со чi ли кня жi те ре ми – аж кня зiв ну вис ва та ли за вид но го па руб ка з по лiсь ко го се ла! Як що го во ри ти про спон тан нi вi доб- ра жен ня iс то рич них по дiй у ко ляд ках, вар то зга да ти й про ва рi ант по ши ре но- го сю же ту iн шої ко ляд ки па руб ко вi – теж iз ко па чiв. ой сє рєд дво ра ка лi на цвє ла, 147 пуд ка лi ною Iван ко з ко нєм. свє тий вєч(єр)! Iван ко з ко нєм... На ко нє сє дiт, з ко нєм го во рiт. свє тий вєч(єр)! з ко нєм го во рiт... ой ко ню, ко ню, про дам я тє бє, про дам я тє бє за сто чєр вон цов. свє тий вєч(єр)! за сто чєр вон цов... за сто чєр вон цов, за боч ку вi на, свє тий вєч(єр)! ох па нє, па нє, нє про да вай мє нє, Нє про да вай мє нє – спо га дай- но сє бє. свє тий вєч(єр)! спо га дай- но сє бє... Я ж тє бє вi во зiв iз трох по бо ров, з пер во го по бо ру – iз Нє мєч чи ни. свє тий вєч(єр)! Iз Нє мєч чи ни. з дру го го по бо ру – iз ту рєч чи ни, свє тий вєч(єр)! Iз ту рєч чи ни... з тре тьо го по бо ру – че рез ду най плив, Че рез ду най плив – коп’я нє вмо чив. свє тий вєч(єр)! коп’я нє вмо чив... коп’я нє вмо чив, пу лi нє вро нiв. свє тий вєч(єр)!.. цi ка вою зна хiд кою ста ла для нас ко ляд ка пчо ля нiй ма те рi, за пи са на вiд пе ре се лен цiв з тих та ки ж ко па чiв. ва рi ан ти її вi до мi й у iн ших се лах Чор- но биль сько го р-ну. ой шу мить- гу дє, дiб ро вою йдє, пчо ля на ма тi всi рої вє дє. свє тий вєч(єр)! всi рої вє дє... ох во на вє дє да й на у чає. свє тий вєч(єр)! да й на у чає... са дi тєсь, дєт ки, по но вих бор тях, а я, ста рая, – в ста ром дє рє вi. свє тий вєч(єр)! в ста ром дє рє вi... в ста ром дє рє вi да й на тє рє мi. свє тий вєч(єр)! да й на тє рє мi... Но сi тє, дєт кi, мє док со ло док, а я, ста рая, жов тєнь кий во щок. свє тий вєч(єр)! жов тєнь кий во щок... мє док со ло док – си ту си тi тi, жов тєнь кий во щок – свє чi су ка тi. свє тий вєч(єр)! свє чi су ка тi... си ту си тi тi – си нов же нi тi, свє чi су ка тi – до чок од до ва тi. свє тий вєч(єр)! до чок од до ва тi... ми ж вам пє сєнь кi до пє ва є мо, Щас тям, здо ров’ям на дє ля є мо. свє тий вєч(єр)! На дє ля є мо... з свє тим ва сiл лєм вє лi ча є мо! свє тий вєч(єр)! цi ка во, що лю ди так її й на зи ва ли: “ко ляд ка пчо ля нiй ма те рi”. а ко ли ми по чи на ли до пи ту ва ти ся, ко му ж во на, влас не, бу ла ад ре со ва на, нам від по ві- да ли: “I гос по да рю, i ро ди нi...” та ка мi фо ло гi за цiя, ша ноб ли во- за- гад ко ве став лен ня до “пчо ля ної” ма те рi по яс ню єть ся пе ре дов сiм ве ли чез ним зна чен ням бджо лярс тва, або, як тут ка за- ли, бор тниц тва для по лi щу кiв. лiс го ду- вав i одя гав се лян. I мо гут нi де ре ва, у дуп ла вих стов бу рах яких осе ля ли ся бджо ли, од ра зу бра ли ся на прик ме ту. На них спо руд жу ва ли ко лю чi нас ти ли – од ри, аби вiд ля ку ва ти гра бiж ни кiв- вед- ме дiв, i час вiд ча су бор тни ки за би ра ли з дуп ла бджо ли ний скарб. зго дом на де ре- ва ста ли крі пи ти спе цi аль но ви дов ба нi ву ли ки- ко ло ди – i ди кi бджо ли там осе- ля ли ся. а ще пiз нi ше та кi ву ли ки ста ли пе ре но си ти ближ че до ха ти; у цих мо ну- мен таль них – пiв то ра- два обх ва ти – бор- тях жи ло по двi, а ча сом i по три бджо ли- нi сiм’ї. але ву ли ки- ко ло ди на де ре вах бу ли звич ним яви щем аж до са мої ава рiї на Ча ес; ми зус трі ча ли ся з пе ре се лен- ця ми, якi на вiть на но во му мiс цi при лад- на ли та кий ву лик на де ре во – “щоб як удо ма бу ло”. мед здав на зас то со ву вав ся у ба га тьох об ря дах – зок ре ма, ве сiль них, по хо рон- них та по ми наль них, у хра мо вих свя тах (якi тут так i на зи ва ли ся – “мед”: “у нас в ре чи цi був “мєд” на рiз дво бо го ро ди цi...”) то що. гос по дар, який мав ба га то ме ду, вва жав ся за мож ним – ад же зем лi по лiсь- кi не ро дю чi, а жи ли лю ди з то го, що да ва- З експедИцІй до переселенцІв З ЧорнобИльськоЇ ЗонИ 148 л. орел, к. мIщенко ли їм лi си, озе ра й рi ки. то му й се лить на род на уя ва “пчо ля- ну” ма тір “в ста ром дє рє вi да й на тє рє мi” – звiд ти во на бла гос лов ляє сво їх дi тей на но во сiл ля, на но ве жит тя. I на ве де на ко ляд ка пок ли ка на при вi та ти її на под- вiр’ї доб ро го гос по да ря, зап ро си ти бджо- ли нi рої до спiль ної з ним пра цi – ад же без ме ду й вос ку нi си на не оже ниш, анi доч ки не вiд да си... та й справ дi, чи “пчо- ля на” ма ти є абс трак тним уо соб лен ням не пе рер внос тi бджо ли но го ро ду, чи це, мо же, якийсь знач ний у ми ну ло му мi фо- ло гiч ний пер со наж? з ча сом су то об ря до ве зна чен ня ко ля- ду ван ня по во лi нi ве лю ва ло ся, i во но все бiль ше на бу ва ло оз нак що рiч них тра ди- цiй них роз ваг. са ме цим мож на по яс ни ти ок ре мi ви пад ки, у яких до звич но го сю же- ту ко ляд ки до да єть ся та ка со бi “над бу до- ва” (або, як ка жуть у на ро дi, “при че пи- лiв ка”) з по бу то вої пiс нi. або, ска жi мо, тран сфор му ють ся уяв лен ня про сам змiст ко ляд ки. так, у с. Но вi Ше пе ли чi, спi ва ю- чи ко ляд ку з вi до мим сю же том про “троє гос тей – троє ра дос тей”, ко ляд ни ки до да- ва ли й та ке: На ро жес тво сам гос подь ро дiв ся. дай то бє, дай то бє, бо же, щас тє- здо ров’є у до мi! а на ва сiл лє та й роз ве се лiв ся, а на кре щен нє та й ох рес тiв ся. скла да єть ся вра жен ня, що са ме сло во “ва сiл лє” у люд ськiй свi до мос тi прак тич- но не пов’яза не зі свя тим ва си лем. спів- звуч не зі сло вом "ве сiл лє", во но асо цi ю- єть ся з ве се ло ща ми; це ще од не свiд чен ня то го, нас кiль ки нег ли бо ким був вплив хрис ти ян ських ре лi гiй них по нять на жит- тя i по бут по лi щу кiв. у щед рів ках, з яки ми хо ди ли дi ти 13 сiч ня уве че рi, теж ча сом зус трi ча є мо цi ка вi мо мен ти. ось, нап рик лад, текст, за пи са ний вiд ко лиш нiх меш кан цiв с. ре чи ця: Щед рий ве чер, доб рий ве чер, Чи до ма, до ма сам пан гос по дар? дє йон сє дiть – на по ку тi, Що йон дєр жить – пу гу жи тя ную, ку ди за мах нє – там жи то рос тє! за ро дi, бо же, жи то- пше нi цу, а нам, дя дюх но, по па ля нi це! доб рий ве чер! один iз ар ха їч них вес ня них об ря дiв, за фiк со ва ний вiд пе ре се лен цiв із чор- но биль ської зо ни – “во дiн ня стрі ли”. На бла го вi щен ня дiв ча та, узяв шись за ру ки i став ши “клю чем”, (за зрос том: по пе ре ду най ви щi), три чi об хо ди ли дов ко ла се ла, спi ва ю чи: лє тє ла стрє ла да й удовж сє ла. у нє дє лю ра но, да й удовж сє ла. убi ла стре ла вдо вi но го си на. у нє дє лю ра но, вдо вi но го си на. а нiк то к тє лу нє прiс ту пiт ца... прiс ту пi ло ся й аж двє пан ноч кi... аж двє пан ноч кi, двє че ля доч кi... узя лi тє ло тай на ру чєнь кi... по нєс лi тє ло аж до цер ков кi... ох усi ж двє рi роз чi нi лi ся... ох усi зво ни заз во нi лi ся... ой усi свє чi за го рє лi ся... (с. усов) у бiль шос тi сiл не при га ду ють реш- ти тек сту. зна чен ня йо го на сьо год нi втра че не (в ре чи цi на вiть спi ва ли: “... прiс ту пi ла ся дом на йва нов на...”, i нiх то не мiг по яс ни ти, про ко го ж, влас не, йдеть ся). але меш кан цi с. ко па чi змог- ли при га да ти пов нi ший ва рi ант: лє тє ла стрє ла да й удовж сє ла. да в нє дє лю ра но, да й удовж сє ла. да вбi ла стрє ла вдо вi но го си на. да в нє дє лю ра но, вдо вi но го си на. да й лє жит тє ло як па пєр бє ло... да нiх то к тє лу нє прiс ту пiт ца... прiс ту пi ло ся аж трi лас точ ки... то ж нє лас точ ки – рид нi ма тiн ки... да й од на сє ла й у го ло вонь ках... а дру га сє ла да й у ру чень ках... а тре тя сє ла да й у но жень ках... у го ло вонь ках – то ма тi єго... а у ру чень ках – то сєс тра єго... а у но жень ках – то же на єго... гдє ма тi пла че – там реч ки тє чуть... а дє сєс три ца – то там кри нi ца... дє же на пла че – по жа ри го рать... по жа ри го рать, зєм ля ко лєт са... узя лi тє ло на бє лi руч ки... 149 по нєс лi тє ло аж до цер ков ки... да са ма цер ква роз чi нi ла ся... да са мi зво ни заз во нi лi ся... да са мi свє чi за па лi лi ся... да са мо тє ло схо ро нi ло ся... (с. ко па чi Чор но биль сько го р ну). пер вiс но го змiс ту цi єї пiс нi, як i об ря- ду в цi ло му, на шi рес пон ден ти не зна ли. фоль кло рис та ми за фiк со ва но чи ма ло ва рi ан тiв ме ло дiї “стрі ли” з нез нач ни ми роз ход жен ня ми в сло вах. цi ка вий ар ха- їч ний прис пiв, який пов то рю єть ся пiс ля кож но го ряд ка “стрі ли”, має, зок ре ма, с. ре чи ця: “ой лє лєй во да ка лє го ро да!” по лі щу ки, яких опи ту ва ли, вiд зна ча ли важ ли ву роль цьо го об ря ду в рiч но му ка лен да рi сiль сько го жит тя. при чо му од нi вiд но сять йо го до вес ня нок, ка жу- чи, що це пер ша вес нян ка, а да лi мож нi спi ва ти всi iн шi, а дру гi ка жуть: нi, це не вес нян ка, це – стрi ла. На на шу дум ку, цей об ряд пов’яза- ний пе ре дов сiм iз блис ка ви цею – ад же по чи на єть ся вес на, не за ба ром i гро зи. тож, щоб за хис ти ти ся вiд по же жi- блис кав ки, яку, за на род ним по вiр’ям, ду же важ ко за га си ти, й ро би ли дiв ча- та нав круг се ла ма гiч не ко ло, йду чи клю чем – “стрі лою”, спi ва ю чи об ря до- ву пiс ню. ок рiм “стрі ли”, спi ва ли тут iн ші ву лич ні вес нян ки, в яких вис мi ю ва ли дiв ча та хлоп цiв (рiд ше – хлоп цi дiв- чат), за у ва жу ва ли чи їсь сим па тiї, ра дi- ли вес ня но му про буд жен ню при ро ди, жар ту ва ли: а вже, дє воч ки, вес на прiш ла, ко то ра дур на – за муж пош ла... (с. ре чи ця) за сло ва ми пе ре се лен цiв з ре чи цi, цих вес ня нок спi ва ли “пос лє ов до ков” – пiс ля Єв до кiї (14 бе рез ня): ой вий ду я на ву лi цу, сю да- ту да гля ну, Нє ма мо го ми лень ко го – я й до до му гра(ну). Нє ма мо го мi лєнь ко го нi до ма, нi ту та, ох за рос ла до ро жень ка шав лi єй да ру(той). На шав лєю во ду грєю, на ру ту нє бу ду, Наг нє вав ся мой мi лєнь кий – про сi тi нє бу(ду). Наг нє вав ся мой мi лєнь кий – про сi тi нє бу ду, Нє хай йо му на пи на ють чор ти ха ла бу(ду)! Нє хай йо му на пи на ють на ви со ком мос- тi, Щоб до йо го зби ра лi ся усi чор ти в го(стi)! * * * ой вий ду я на ву лi цу, ста ну про тi сон ца, са ма со бє по ду маю – нє ма мi нє хло(пца). ох вий ду я на ву лi цу, ста ну про тi хма ри, са ма со бє по ду маю – нє ма мi нє па(ри). * * * ох вий ду я на ста во чок, гук ну го ло со чок – Не хай мой мi лий по чує, що в по лi но чу(є)! ох я твої го ло соч ки ра но й ве чiр чую, Че рез твої го ло соч ки нє по ве че ря(ю). * * * Чиї пчо ли у дуб ро вi, а мої – в са доч ку, а хто ж лю бить да лє кую, а я – су сє доч(ку). ой я тую да лє кую лю дям по да рую, а я тую су сє доч ку к со бє при ман дру(ю)! * * * ой чия ж то ху до би на по по лю ри кає? а то ж то го ха зя ї на, що жон ки нє ма(є)... Як пра ви ло, для вес ня нок та ко го ти пу в кож но му се лi оби ра ли ся од на- двi ме ло дiї, на якi без кiн ця на ни зу ва- ли ся сло ва. Ча сом це бу ло ли ше кіль ка строф, а iно дi – й справ жні до вер ше ні тво ри із сю жет ним стриж нем, пе рей- ня ті по е тич ною на род ною сим во лi кою, як- от у вес нян цi з ре чи цi: ой по мо рєч ку по сi нє му а по мос точ ку ка лi на ва(му). там ка лi нонь ка по то па ла, к со бi яво ра прик ли ка(ла). З експедИцІй до переселенцІв З ЧорнобИльськоЇ ЗонИ 150 л. орел, к. мIщенко ох ти яво ру, яво роч ку, ох по дай ме нi хоч гi ло(чку). ой не хай то бi ду бок дає, бо вiн з то бою шу мить- гу(де). Як прий де де ньок – шу мить ду бок, а прий де нiч ка – не сте неть(ся). а прий де нiч ка – не сте неть ся, На ка ли нонь ку по хи лить(ся). а нас туп на ре чиць ка вес нян ка, хоч i пок ла де на на ха рак тер ну вес нян ко ву ме ло дiю, за зміс том на га дує по бу то ву пiс ню про жi но чу до лю: тин ви со кий, тин ви со кий, а я пе рес ко чу. од дай ме не, моя ма ти, за ко го я схо(чу). ой не да ла ме не ма ти за ко го хо тє ла – Шу мить- гу де на га єч ка ка лє мо го тє(ла). На га єч ка- дро тя ноч ка, у три ра ди зви та, бе ре жи ся, моя до ню, щоб не бу ла би(та)! На га єч ка- дро тя ноч ка з круч ка нє збу ває, сєр па но чок од сльо зо чок да й нє ви си ха(є). Iг ро вих вес ня нок нам за фiк су ва ти не вда ло ся. а хо ро вод нi тут ви ко ну ва- ли ся зде біль шо го на про во ди ру са лок. про це – да лі. * * * Най важ ли ві ши ми з “тро єш них” об ря- дiв на ки їв сько му по лiс сi, без пе реч но, бу ли об ря ди по ми наль нi та тiс но пов’яза- ні з ни ми ру саль нi. вза га лi зв’язок із пред ка ми в по лі щу ків був над зви чай но силь ним – ад же ли ше що рiч них по ми- наль них днів, або, як їх тут на зи ва ють, “сє дов” тут на ра хо ву єть ся цi лих сiм! вi ру ван ня та пе ре ка зи про ру са лок роз пов сюд же ні у всiй ук ра ї нi. кла си ки ук ра їн ської лi те ра ту ри та кож не об ми- на ли їх сво єю ува гою. свiд чен ня то му – тво ри м. го го ля (“май ська ніч, або утоп ле на”) та т. Шев чен ка (ба ла ди “при чин на”, “утоп ле на”, “ру сал ка”). у цен траль нiй ук ра ї нi стар шi лю ди роз по вi да ють про ру са лок приб лиз но те ж са ме, що про них ві до мо з ук ра їн- ської лi те ра ту ри: ру сал ки – дi ти, якi по мер ли нех ре ще ни ми; дiв ча та (ча сом i жiн ки), якi по мер ли наг лою смер тю, вто пи ли ся. по де ку ди роз рiз ня ють ру са лок во дя них, по льо вих, лi со вих. На ру саль ний тиж день не хо ди ли до во дой- мищ, увесь час но си ли при со бi по лин чи лю бис ток як обе рiг вiд ру са лок. в ук ра ї ні ці мі фо ло гіч ні іс то ти сприй ма ли ся не од ноз нач но: в од них мiс це вос тях до них ста ви ли ся з ве ли- кою сим па тi єю, з лю бов’ю i вва жа ли доб ри ми, але скрив дже ни ми над при- род нi ми си ла ми. ру сал ки, за по вір’ям, опi ку ва ли ся ни ва ми, лi са ми й во дою. а в iн ших мiс це вос тях – нав па ки, їх вва- жа ли “не чис тю”, якiй тре ба до год жа ти, за доб рю ва ти її, щоб не шко ди ла і не при но си ла ли ха. На ки їв сько му по лiс сi в по нят тя “ру сал ка” вкла да ли знач но біль ше, нiж у цен траль нiй ук ра ї нi. тут най кра ще збе рi гав ся зв’язок з ни ми як iз час ти- ною по той бiч но го свi ту. ру сал ка ми тут мо жуть на зи ва ти всiх по кiй них ро ди чiв (або ж тiль ки тих, хто по мер про тя гом ру саль но го тиж ня), що пiд твер джує дум ку м. кос то ма ро ва про спо кон віч не вход жен ня ру са лок (ма вок) до куль ту пред кiв. то му, як що, ска жi мо, на рiв- нен щи нi в по не дi лок пiс ля трiй цi ру са- лок прос то “про во ди ли” з се ла “до бо ру” (ча сом вби ра ю чи в зе ле не гiл ля мо ло ду дiв чи ну, яку нi би “ви га ня ли” в лiс, а там во на ски да ла з се бе зе лень i по вер- та ла ся до до му ра зом з усi ма), то на Чор но биль сько му по лiс сi з нас тан ням су тiн кiв дiв ча та i мо ло дi жiн ки ру са лок про во ди ли на цвин тар. так, нап рик лад, у с. па ри шiв Чор- но биль сько го р ну в пер ший по не дi лок пiс ля ру саль но го тиж ня дiв ча та в се лi схо ди ли ся, бра ли ся по пiд ру ки, iш ли ву ли цею i спi ва ли – про во ди ли ру са- лок: пра вє ду я ру сал кi да ям кi, а са ма вєр ну ся да мам кi. пра вє ду я ру сал кi в чис тий бор, а са ма вєр ну ся в тат ков двор. да й уже ру сал кi пра вє лi, да й асiн кою за ла мi лi, Щоб ани до нас нє ха дi лi, да на ших хлоп цав нє лю бi лi, 151 а на ших дє во чак нє су дi лi... (с. па ри шiв Чор но биль сько го р-ну) Як роз по ві да ли нам пе ре се лен цi з с. ре чи ця, на цвин тар (“мо гiл кi”) дiв ча- та йшли у вiн ках; усi во ни, а та кож жін- ки три ма ли в ру ках по вiн ку. до ро гою їх суп ро вод жу ва ла па ру боць ка вар та зі смо лос ки па ми, а мо ло дi чо ло вi ки час вiд ча су стрi ля ли з руш ниць – “ля ка- ли” ру са лок. бі ля во ріт цвин та ря роз па лю ва ли вог ни ще та стри ба ли че рез ньо го. (мiж iн шим, ку паль ський об ряд тут був менш роз ви не ний. мож ли во, зви чай очи щен- ня вог нем в цій міс це вос ті спо рiд не ний з ку паль ським або й за мi нив йо го.) На хрес ти вi ша ли вiн ки. за ли ша ли їх та кож на мо ги лах ра зом із зiл лям. ро ди чi по кiй но го, ко ли пiд хо ди ли до мо ги ли, го ло си ли. мо лодь во ди ла дов- ко ла по хо вань тан ки, спi ва ю чи хо ро- вод них вес ня нок. вва жа ло ся, як що цьо го ве чо ра пе ре- ко ти ти ся че рез мо ги лу, спи на не бо лi ти- ме. за ли ша ю чи цвин тар піз но вно чі, спi- ва ли: про во ди ли ру са ло чок, про во ди ли, Щоб во ни до нас не хо ди ли та на шо го жи теч ка не ло ми ли, та на ших дi во чок не ло ви ли... йду чи до до му, ви ко ну ва ли не ли ше ру саль ні пiс ні, а й ті, “якi бог на ду шу пок ла де”. по лі щу ка ми та кож скла де но ба га то ди во виж них ле генд про ру са лок. у біль- шос ті з них лю ди зус трi ча ють ся з ци ми іс то та ми на до ро зi, пiз на ю чи їх по не взу тих, а об мо та них но гах (за зви ча єм, тут так хо ва ють по мер лих). по ши ре- ний сю жет – се ля нин чи се лян ка (не рiд- ко – сам опо вi дач) дає ру сал цi (чо ло вi- ку, жiн цi чи ди ти нi) шма ток со роч ки (хус тки, по лот нин ки то що) за мiсть за губ ле ної об мот ки i цим са мим “ви ру- чає” по кiй но го. за по вір’ями, най час ті ше трап ля- ють ся ру сал ки про тя гом ру саль но го тиж ня. Iн ко ли на вiть зус трi ча ють лю ди сво їх по мер лих ро ди чiв. ко лиш нi меш- кан цi с. па ри шiв роз по вi да ли нам, що їх су сiд ка на ру саль но му тиж нi по ба- чи ла в по лi, “узя ла за ру ку й прi вє ла в ха ту” свою доч ку, яка по мер ла то рiк. ди ти на два чи три днi си дi ла в ха тi на ла вi, нi чо го не їла, мов ча ла. На неї бу цiм- то хо ди ло ди ви ти ся все се ло. а ко ли в по не дi лок по трiй цi на ву ли цi за лу на ли ру саль нi пiс нi, во на схо пи ла- ся i зi сло ва ми: “ой, на шi вже йдуть! вже йдуть!” ви бiг ла з ха ти. Нi я ких обе ре гiв про ти ру са лок в цих се лах не но си ли, при най мнi, за пам’ятi на ших рес пон ден тів. май же всi їх роз- по вi дi прой ня тi сим па тi єю до ру са лок. втiм, зрiд ка ми чу ли й про те, що ру сал- ки за лос ко та ли ко гось iз од но сель цiв опо ві да чів (“...по ї хав вiн ло вить ри бу, й чу ли лю ди, так ре го тав у оче ре тi – ду ма ли, зду рiв. а то дi знай шли мер- тво го у чов нi...”). На прик ла дi пов’яза них з ру сал ка ми вi ру вань та об ря дiв, за фiк со ва них вiд пе ре се лен цiв з Чор но биль сько го р ну, ба чи мо, що тут ру сал ки в на род нiй свi до- мос тi бу ли на сам пе ред уо соб лен ням по кiй них ро ди чiв i до пов ню ва ли культ пред кiв, ду же роз ви не ний на по лiс сi в цi ло му. дру га гру па ру саль них пi сень шир ша i жан ро во різ но ма ніт ні ша, до неї ін ко ли пот рап ля ють i вес нян ки, й пет рiв ча нi. особ ли во час то спi ва ють ся вес нян ки, ад же про во ди ру са лок – це вод но час i про во ди вес ни. так, нап рик лад, у с. ре чи- ця Чор но биль сько го р ну тiс но пов’язу- ва ли з ру саль ним тиж нем та кi пiс нi: да ва сiль, ва сiль, ва сiль, ва сiль, ва сi льо чок, (2) да пой дом, ва сiль, пой дом, ва сiль, у са до чок. (2) да пой дом в са док, пой дом в са док, сор вом цвє ток. (2) да сор вом цвє ток, сор вом цвє ток, сов йом вє нок. (2) да сов йом вє нок, сов йом вє нок, пой дом в та нок. (2) да й а в та ноч ку, а в та ноч ку мой нє лю бий. (2) да мой нє лю бий, мой нє лю бий в гус лi грає. (2) да йон iг рає, йон iг рає два ча соч ки. (2) З експедИцІй до переселенцІв З ЧорнобИльськоЇ ЗонИ 152 л. орел, к. мIщенко да два ча соч ки, два ча соч ки, двє мi ну ти... (2) *** ой дєсь ти ро жа, й у са ду од на. ро жа, ро жа чер во ная. ой я нє од на – нєп рав да твоя. ро жа, ро жа чер во ная. сколь ко по чеч ков – столь ки хлоп чич ков. ро жа, ро жа чер во ная. сколь ки квє та чок, столь ки дє во чок. ро жа, ро жа чер во ная. сколь ко дє во чок, да всє й при мє нє... спi ва ю чи цих пi сень, во ди ли хо ро- во ди на цвин та рi. особ ли вою прик ме- тою бу ло те, що ро ди чi по мер лої мо ло- дої лю ди ни (хлоп ця, дiв чи ни, ди ти ни) зап ро шу ва ли мо ло дiж ний хо ро вод по хо ди ти дов ко ла ті єї мо ги ли – не мов би про вi да ти i по гу ля ти ра зом. за сво їм змiс том i по ход жен ням цi на род ні тво ри цiл ком мо жуть на ле жа ти до вес ня но го цик лу. про те, у ре чи цi їх спi ва ли тiль ки пiд час про во дiв ру са лок. пi сень з ти по ви ми ку паль ськи ми ме ло дi я ми i сю же та ми, на жаль, за пи са- ти нам не вда ло ся. Най стар шi лю ди (1900-1910 х рр. н.) зга ду ва ли тiль ки, що "плє лi вєн кi, на во ду пус ка лi". це по яс- ню єть ся пе ре дов сiм тим, що свя то ку па- ла чо мусь не ма ло ве ли ко го зна чен ня у цьо му краю. I, як вже бу ло ска за но, ок ре мi еле мен ти йо го, – нап рик лад, очи- щен ня вог нем – зус трi ча ють ся в iн ших об ря дах, за фiк со ва них тут. Чо му, ска жi- мо, об ряд очи щен ня вог нем бі ля во ріт цвин та ря пiд час про во дiв ру са лок мож- на спiв став ля ти з ку паль ським? то му що, на про ти ва гу ана ло гiч но му епi зо ду у ве сiль но му об ря дi (мо ло дi пе ре їз дять або пе ре хо дять че рез ба гат тя), цей на ле- жить до ка лен дар но го цик лу i про во- дить ся що ро ку усi ма учас ни ка ми дiйс- тва. зреш тою, не має ди ви ни в то му, що ку па ла не на бу ло особ ли во го тут зна- чен ня, як, ска жi мо, у цен траль нiй ук ра ї нi чи на Чер нi гiв сько му по лiс сi. Нез ва жа ю чи на те, що це свя то за сво їм по ход жен ням є од ним з най по мiт нi ших у ка лен дар но му цик лi (день лiт ньо го сон цес то ян ня), кар па ти й уся за хiд на ук ра ї на теж не ма ють (чи не збе рег ли) пов но го ку паль сько го об ря ду. * * * Що до пi сень пет рiв ча них та жни- вар ських, то нам не вда ло ся за фiк су ва- ти в Чор но биль сько му р нi та ко го роз- гор ну то го жни вар сько го об ря ду, як, ска жi мо, на Чер нi гiв щи нi. про те мож на яск ра во прос те жи ти зв’язок мiж об ря- до ви ми та по бу то ви ми пiс ня ми. за умо ви, що об ряд був не вiд’єм ною i звич ною час ти ною по бу ту, при род но, що ок ре мi пiс нi сто ять не мов би на ме жi мiж по бу то ви ми й об ря до ви ми, до лу ча- ю чись до ос тан нiх пе ре дов сiм за тра ди- ці єю. умов но їх мож на на зи ва ти зви ча- є ви ми. (це са ме сто су єть ся, нап рик лад, зви ча є вих ру саль них пi сень- вес ня нок, прив’яза них у кон крет нiй мiс це вос тi до ру саль но го цик лу.) ок ре мi пiс нi, якi на шi рес пон ден ти вва жа ли са ме жни вар сьми, за сво їм змiс том є влас не по бу то ви ми пiс ня ми – най час тi ше про тяж ку жi но чу до лю. та кою мо же бу ти пiс ня, за пи са на вiд пе ре се лен цiв з с. Но во сiл ки; за свiд чен- ня ми од ні єї жiн ки по хи ло го вi ку, її спi ва- ла у жни ва її ба ба; ар ха їч на ме ло дiя вка- зує на дав нiсть по ход жен ня піс ні, але сло ва – ду же ха рак тер ні для по бу то вої: ой бо же мой мi лий, ко лi той ве чор прi бу де, ко ли й об мє нє на го во рять ся лю(де)? ой го во рять, мам ко, ста риє й ма лиє, да ще й го во рєть су сi ди блiз ки(є). ой бо же мой мi лий з та кою го ди ною, прок лє ла й ма ти ма лою й ди ти но(ю). ма тi прок лє ла чи та ка вро ди ла сє – Не ма то го дня, щоб я й не жу ри ла(ся). Не ма ж то го дня та й єди ної но чi, Щоб не пла ка лi ж мої й ка риє о(чi)... роз гля не мо ро дин но- по бу то ві піс ні по лі щу ків. На вiд мi ну вiд ве сіл ля в цен- траль ній ук ра ї ні, яке в ок ре мих мiс це- вос тях три ва ло цi лий тиж день ("од се ре ди до се ре ди хоч на призь бi си ди", як ка за ли на пол тав щи нi), ве сiль ний об ряд ки їв сько го по лiс ся знач но ко рот- ший – як пра ви ло, во но три ва ло ли ше три днi. Не зу пи ня ю чись де таль но на всiх ета пах ве сiль но го об ря ду, який, 153 зреш тою, цiл ком ук ла да єть ся в за галь- но ук ра їн ську тра ди цiй ну схе му, зу пи- ні мо ся на ок ре мих зраз ках ве сiль них пi сень, якi iлюс тру ють тра ди цiй ний по бут та свi тог ляд нi уяв лен ня чор но- биль ців. так, нап рик лад, у с. ре чи ця дiв ча та, в’ючи вiль це на дi вич- ве чо рi в су бо ту, спi ва ли: а в по лi, по лi боб ри б’ють, а в на шiм до мi вєл це в’ють. да звi лi вє леч ко з бе ре зи, На шi дє воч ки тве ре зи. при хо ву ю чи на тяк гос по да рям ха ти про тра ди цiй не час ту ван ня за ро бо ту, ця пiс ня на га дує про дав нi тра ди цiї по лю ван ня на по лiс сі i про те, що до не- дав на бо бер зов сiм не вва жав ся тут рiд- кiс ною тва ри ною. ве ли чез ний дос вiд мис ливс тва по лi щу кiв сьо год нi за не па- дає, а скiль ки вi до мос тей про жит тя тва рин, скiль ки до теп них спо со бiв ство- рен ня пас ток i хи мер них прис тро їв, що не ка лi чать i не мор ду ють здо бич, збе- рi га єть ся у пам’ятi лю дей! ко ли роз чi су ють мо ло дiй ко су, у то му ж та ки с. рє чи ця спi ва ють: лєн ти мої, плєт ки мої, гдє я вас по вє шаю? ох по вє шаю, ох по чап ляю у тат ка й у са доч ку. у тат ка й у са доч ку - бу дє мам ка йтi – в са до чок гля нє - Єї сєр дєнь ко в’янє. Єї сєр дєнь ко в’янє. ох бу ло в мє нє лю беє дi тя - дє ж оно за дє ло ся? дє ж оно за дє ло ся? ох як би пош ла в сад вєн ков вi тi, то б дє во чок поз ва ла. то б дє во чок поз ва ла. а як би ж пош ла к бро ду по во ду - то б вє дєр ца поб ра ла. по руч зі сло ва ми "лєн ти", "кос нiч ки" як си но нiм ужи ва єть ся сло во "плєт ки", "плє точ ки", що по хо дить вiд "плес ти" i в су час но му мов лен ні май же вий шло з ужит ку. а ве сiль нi пiс нi збе рi га ють та ку й по дiб ну лек си ку ду же дов го. ви ряд жа ю чи мо ло ду до мо ло до го, ви ко ну ють пiс ню, в якiй – спо гад про дав нi зви чаї вик ра дан ня мо ло дої або бит ви за неї: ой де ж твої дiв чи нонь ко, род ниє бра ти? Чо му во ни не хо ро нять ру сої ко си? а є в ме не два бра точ ки, оба на вой нє, ой є в ме не двє сес трич ки в чу жой сто ро нє... (с. Но во сiл ки) Нi ко му бо ро ни ти дiв чи ни, i за би рає її чу жий рiд, пос та вив ши до ро гою кiль- ка мо го ри чiв мiс це вим хлоп цям. зреш тою, у ве сiль них пiс нях ки їв- сько го по лiс ся зус трi ча є мо ба га то ві до- мих в усiй ук ра ї нi сю же тiв з ар ха їч ни- ми еле мен та ми. во ни пот ре бу ють де таль ні шої ува ги, про те вже в ін шо му дос лід жен ні. * * * Не лег ко бу ло зга ду ва ти пе ре се лен- цям своє жит тя на бать кiв щи нi – спi ва- ю чи й роз по вi да ю чи, лю ди пла ка ли. де я кi ка за ли, що за вi сiм ро кiв на но во- му мiс цi спi ва ють упер ше. Не ро зу мiн ня з бо ку мiс це вих лю дей пог либ лює нос- таль гiю. I зви ча їв сво їх дот ри му ва ти ся пе ре се лен цям ста ло знач но важ че. так, нап рик лад, ко ли ре чиць кi лю ди на но во- му мiс цi впер ше вий шли про во ди ти ру са лок до цвин та ря, мiс це вi пiш ли на них з ви ла ми: "Не зай май те на ших мо гил!.." Щоп рав да, че рез рiк цвин тар так роз рiс ся че рез при бу лих, що вже нiх то не про тес ту вав, i ру са лок про во- ди ли... тож i не вти хає в сер цях по лi щу кiв ту га за рiд ним кра єм. йо вен ко вi ра ро ма- нiв на, пе ре се лен ка з с. ре чи ця, ви ко ну ва- ла пiс ню, у якiй ви ли ва ла свій гiр кий бiль: ой бо же наш ми ло сер дний, зми луй ся над на ми, вер ни ж ти нас до до монь ку з на ши ми ру сал ка ми. Не хай би ми на ро дi нi Що зна ли, ро би ли, аби ж нас тут чу жi лю де мар но не гай ни ли. З експедИцІй до переселенцІв З ЧорнобИльськоЇ ЗонИ