Традиційне житло Шевченкової Звенигородщини
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2008
|
| Назва видання: | Музейний збірник |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20619 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Традиційне житло Шевченкової Звенигородщини / Р. Свирида // Музейний збірник: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — С. 207-211. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20619 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-206192011-06-02T12:04:40Z Традиційне житло Шевченкової Звенигородщини Свирида, Р. 2008 Article Традиційне житло Шевченкової Звенигородщини / Р. Свирида // Музейний збірник: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — С. 207-211. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. XXXX-0071 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20619 uk Музейний збірник Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Свирида, Р. |
| spellingShingle |
Свирида, Р. Традиційне житло Шевченкової Звенигородщини Музейний збірник |
| author_facet |
Свирида, Р. |
| author_sort |
Свирида, Р. |
| title |
Традиційне житло Шевченкової Звенигородщини |
| title_short |
Традиційне житло Шевченкової Звенигородщини |
| title_full |
Традиційне житло Шевченкової Звенигородщини |
| title_fullStr |
Традиційне житло Шевченкової Звенигородщини |
| title_full_unstemmed |
Традиційне житло Шевченкової Звенигородщини |
| title_sort |
традиційне житло шевченкової звенигородщини |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2008 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20619 |
| citation_txt |
Традиційне житло Шевченкової Звенигородщини / Р. Свирида // Музейний збірник: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — С. 207-211. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Музейний збірник |
| work_keys_str_mv |
AT sviridar tradicíjnežitloševčenkovoízvenigorodŝini |
| first_indexed |
2025-07-02T21:11:04Z |
| last_indexed |
2025-07-02T21:11:04Z |
| _version_ |
1836571074922283008 |
| fulltext |
207
наУкове вИданнЯ
зве ни го род щи на як пів ден на око-
ли ця ста ро жит ньої ки їв щи ни в бу ді-
вель ній куль ту рі має гли бо кі тра ди ції
сош но го бу дів ниц тва, що ві до мі на цих
зем лях з ар хе о ло гіч но го ми ну ло го, а
та кож сфор мо ва ні тут піз ні ше тра ди-
ції зру бу. та ке по єд нан ня ство рює
не пов тор ний ре гі о наль ний ком плекс
оз нак. так, у спо руд жен ні жит ла від-
дав на і до ни ні па ну ють пра дав ні доз-
руб ні сош ні конс трук ції. зру би заз ви-
чай зас то со ву ва лися при бу дів ниц тві
ко мор і ли ше зрід ка – жит ла. Най дав-
ні ші зруб ні бу дів лі, які збе рег ли ся на
кі нець ми ну ло го сто літ тя, – ко мо ри й
ха ти дру гої пол. хІх ст. і зрід ка дав ні-
ші ха ти хVІІ–хVІ ІІ ст. та кі ста ро-
вин ні об’єк ти зус трі ча лися не час то в
цьо му краї на віть за ча сів т. г. Шев-
чен ка, який зоб ра жав їх у сво їх ху дож-
ніх тво рах. особ ли во ви раз но від тво-
ре ні всі конс трук тив ні еле мен ти тра-
ди цій ної зруб ної бу дів лі на ри сун ку
“ха та бать ків т. г. Шев чен ка в с. ки ри-
лів ці” (1843). це три діль не жит ло, у
яко му по єд на но дві бу ді вель ні тра ди-
ції: ко мо ра й сі ни – сош ні, а са ма ха та
– зруб на кліт ка, скла де на із бру сів, з
дов ги ми, не рів но сте са ни ми ви пус ка-
ми він ців, з ве ли ким ви но сом да ху на
при чіл ку, що спи раєть ся на ду же роз-
ви не ні, фі гур но об роб ле ні ви пус ки
трьох вер хніх поз дов жніх він ців (ро го-
ви ків) і дов гий ви пуск поз дов жньо го
сво ло ка. про ста ро дав ність ха ти свід-
чать і вік на. по кут нє – з ра мою на
чо ти ри квад рат ні шиб ки в ши ро ких
лут ках; пе ред піч не – без лу ток, з
ра мою, встав ле ною у паз зру бу, із
дріб ни ми шиб ка ми різ но го роз мі ру,
що бу ло ха рак тер не для ча су, ко ли
по бу ту ва ло ли ше гут не скло ма лих
роз мі рів і йо го фраг мен ти. сі ни й ко мо-
ра зве де ні в за кид ку по стов пах, во ни
знач но вуж чі за кліт ку ха ти, а за кид-
ка, мож ли во, й стор чо ва. Із бі ог ра фії
по е та ві до мо, що йо го бать ки че рез
кіль ка ро ків піс ля на род жен ня та ра са
пе ре ї ха ли із с. мо рин ці до с. ки ри лів-
ка, де зго дом ку пи ли ха ту в се ля ни на
хо ми те те рю ка. зва жа ю чи на це, а
та кож на ар ха їч ні ар хі тек тур ні де та лі
(ви пус ки він ців зру бу різ ної дов жи ни,
фор ма ві кон, роз ви не ний при чі лок
да ху з дов ги ми ви пус ка ми ро го ви ків і
сво ло ка), мож на зро би ти вис но вок, що
кліт ка са мої ха ти ду же дав ня (се ре ди-
на чи кі нець хVІ ІІ ст.), а сі ни й ко мо-
ра, мож ли во, при бу до ва ні на по чат ку
хІх ст. ви пад ки по ді лу спо руд до сить
ві до мі при ут во рен ні мо ло дої сім’ї: від
бать ків ської ха ти на дві по ло ви ни
“од ри ва ли” од ну для но вої ро ди ни і
“прис тав ля ли” до неї гос по дар ські
при мі щен ня, до ста рої ха ти та кож
мог ли до бу ду ва ти ко мо ру. про ви му-
ше ну з пев них при чин втра ту скла до-
вих час тин бу дів лі свід чить ри су нок
“удо ви на ха та”, де зоб ра же на ли ше
кліт ка ха ти, без сі ней, із не за хи ще ним
роз кри тим ди ма рем-бов ду ром. На від-
мі ну від ін ших за ма льо вок, де бу дів лі
по да но фраг мен тар но, бать ків ська
ха та т. Шев чен ка зоб ра же на ра зом із
да хом, який міс тить усі оз на ки тра ди-
цій ної для пра во бе реж ної Над дніп-
рян щи ни со лом’яної пок рів лі: ки ти ці
на ро гах, ви со кий нак лад ний гре бінь
на “дід ку”, підв’яза ний пе ре вес лом і
при дав ле ний “кіз ли на ми”(“пів зи на-
ми” чи “кро ков ка ми”). схо же на те,
що цей дах вши вав ся ду же дав но,
мож ли во, ще бать ком по е та – гри го рі-
єм Шев чен ком, то му де я кі в’яза ні
ки ти ці на ро гах ха ти по роз су ва ли ся,
злі ва на ро зі по міт ні слі ди ла тан ня
но ви ми ки ти ця ми. роз су нув ся і гре-
бінь, але слі ди пер віс ної конс трук ції
все ж збе рег лися, від тво ре но на віть
за ли шок “він ка- пе ре вес ла”, яким бу ло
обв’яза но гре бінь. ста ро вин ні руб ле ні
ха ти зоб ра же ні й на офор тах “се лян-
традицІйНе житло ШевЧеНковоЇ звеНигородЩиНи
Ðà¿ñà Ñâèðèäà (ì.Êè¿â)
208
р. свИрИда
ська ро ди на” (1843) та “суд ня ра да”
(1844). во ни схо жі між со бою, кож на
бу дів ля руб ле на з те са них бру сів із
дов ги ми ви пус ка ми він ців, дов ко ла
стін ви ве де на ви со ка призь ба, під пер-
та дош ка ми й кіл ка ми. На офор ті “суд-
ня ра да” ба чи мо чіль ну сті ну ха ти з
дво ма вік на ми: пе ред піч не з пря мо-
кут ни ми шиб ка ми і по кут нє – на дві
круг лі та пря мо кут ні шиб ки різ но го
роз мі ру, без поз на чен ня лу ток, що
мо же свід чи ти про дав ню тра ди цію
без лут ко во го вік на, з ра мою, встав ле-
ною у па зи зру бу. На вруб ках, що
ха рак тер но для та ких бу ді вель, де ре-
ви на від ру бу ва лася со ки ра ми і ви пус-
ки він ців ма ли різ ну дов жи ну, а на
при чіл ку – дов гі ви пус ки ро го ви ків
(крон штей нів). На ін шо му зга да но му
офор ті ба чи мо по діб ний фраг мент
ха ти. На чіль ній сті ні – ар хаїч не
пе ред піч не вік но без лу ток, заз ви чай
мен ше за роз мі ра ми, з та ки ми ж не од-
на ко ви ми шиб ка ми – круг ли ми і пря-
мо кут ни ми. от же, на ри сун ках і офор-
тах т. Шев чен ка за фік со ва ні ха рак-
тер ні ар хі тек тур ні при йо ми і де та лі
тра ди цій но го ар ха їч но го руб ле но го
жит ла, які ху дож ник спос те рі гав,
по вер нув шись упер ше на бать ків щи-
ну че рез ба га то ро ків. са ме та кі оз на-
ки, як, ска жі мо, по бі ле ні зруб ні сті ни з
ви пус ка ми він ців, не ве ли кі вік на з різ-
ни ми гут ни ми шиб ка ми, фраг мен ти
конс трук цій да ху (крок ви, крон штей-
ни), ви со ку призь бу т. Шев чен ко зоб-
ра жає і в піз ні ших ху дож ніх тво рах,
як, наприк лад, “ци ган” (1851) та ін.
за ма те рі а ла ми ет ног ра фіч ної ко мі-
сії все ук ра їн ської ака де мії На ук
(1929–1930), у за мож них чу маць ких
се лах зве ни го род щи ни зруб ні ду бо ві
ха ти бу ду ва ли з під даш ка ми на ви ме-
ре жа них стов пцях 1, що ха рак тер но
для дав ніх ко мор. заз на че на пра ця
та кож міс тить роз по відь ган ни дже гу-
со вої про схо жу чу маць ку ха ту із с.
та ра сів ка: “ха та бу ла в нас взруб, з
під даш ка ми та стов па ми; ми, бу ло, кру-
гом тих стов пів гу ля є мо, вик ру тю є мо-
ся. Із сі ней бу ло дві ха ти: пра во руч
бу ла ха та, де жи ли й ва ри ли, а лі во руч
– світ ли ця. обид ві ха ти бу ли так же
пре хо ро ше роз ма льо ва но ку гу ти ка ми
та кві та ми, ви ног ра да ми й ва зо на ми,
вся гру ба й ко мін так бу ли роз цяць ко-
ва ні, що й паль цем не бу ло де ткнуть:
ко ло ві кон, по під сте лею та в кут ках
бу ло по ма льо ва но хмель ка ми. сво ло ків
бу ло по три вздовж, а оден по пе рек і
так же вще бе че но вся ки ми рі за ни ми
ме реж ка ми, як у по па ри зи. лав ки бу ли
ду бо ві, ши ро кі, піл і все ду бо ве, сті ни з
ши ро ких до щок, теж ду бо вих. то зни зу
до ві кон сті ни не мас ти ли ся, а ми ли ся;
бу ло, пе ред праз ни ком як по ми є мо, а
на ніч по мас ти мо біл ком, і во но ви сох не
за ніч, то й бли щить, як скло, вік на теж
ми є мо й мас ти мо біл ком, а до лів ку мас-
ти ли жов тою гли ною й роз ма льо ву ва-
ли гли на ми зе ле ною, чер во ною й бі лою
2. от же, як ба чи мо, тут та кож зас від че-
ні дав ні тра ди ції нас тін но го ма лю ван-
ня, які ма со во збе рі га ли ся ще в 20–30-х
рр. у се лах су сід ньо го таль нів сько го р
ну.
про по бу ту ван ня на зве ни го род-
щи ні дав ніх руб ле них хат свід чать і
на ші по льо ві дос лід жен ня. у с. по ча-
пин ці ли сян сько го р-ну, що зна хо-
дить ся поб ли зу с. мо рин ці, бу ло ви яв-
ле но ста ро вин ну ха ту хVІІ ст., руб ле-
ну з ясе но вих, тро хи про те са них ко лод.
дав ність бу дів лі зас від чу ють: 1) ро до-
вий лі то пис по ко лінь лав рег, яким
на ле жа ла ха та; 2) знай де на на по ку ті
сріб на мо не та хVІІ ст., де тра ди цій но
об ря дом зак ла дин май бут ня бу дів ля
ос вя чу єть ся свя щен ни ми пред ме та ми
– зер ном, зіл лям, вов ною, і, зви чай но,
мо не та ми, не но ві ши ми від ча су за бу-
до ви; 3) ар ха їч ні ар хі тек тур ні еле мен-
ти: він ця, в’яза ні вруб ка ми в чаш ку з
дов ги ми, од ру ба ни ми со ки рою ви пус-
ка ми, різь бле ні дов гі ви пус ки сво ло ка і
крон штей нів- ро го ви ків на при чіл ку; 4)
на сьо мо му він ці під об маз кою ви яв ле-
но гру пу різь бле них хрес ти ків – за
ро дин ни ми пе ре ка за ми із цим він цем
пов’яза ний за бу тий сак раль но- об ря-
до вий смисл ві ко во го пос вя чен ня ді тей,
на цю дум ку на во дять не раз ка за ні
ону ку, ще ма ло му ми хай лу лав ре зі,
сло ва по кій ної ба бу сі: “ось до рос ти до
сьо мо го він ця”. пер віс но бу дів ля бу ла
три діль ною: дві ха ти че рез сі ни. збе-
209
рег ла ся ли ше од на по ло ви на, то му що
в ми ну ло му ха ту по ді ли ли між бра та-
ми і дру гу руб ле ну кліт ку пе ре нес ли
на ін ше міс це, але во на бу ла втра че на.
На міс ці “одір ва ної” по ло ви ни до бу ду-
ва ли но ву, мен шу ха ти ну, во на та кож
не збе рег ла ся. за раз ця уні каль на ста-
ро вин на ха та із с. по ча пин ці зна хо-
дить ся під тим ча со вим нак рит тям у
му зеї на род ної ар хі тек ту ри та по бу ту
в дов гот ри ва ло му очі ку ван ні на від-
нов лен ня у му зеї рес тав ра цій них
служб.
по діб на руб ле на ха та із ясе но вих
про те са них ко лод ви яв ле на в с. жур-
жин ці заз на че но го ра йо ну. во на по бу-
до ва на у кін. хVІ ІІ ст. і, за спо га да ми,
спо чат ку та кож скла да ла ся з двох
по ло вин че рез сі ни, але з ча сом від неї
так са мо при роз по ді лі “ві дір ва ли”
лі ву по ло ви ну, за ли ши ла ся пра ва
ра зом з сінь ми, у яких міс ти ла ся й
ко мір чи на. це ве ли ка ха та з ха ти ною,
пе ре ді ле на уз довж сті ною. у від го род-
же ній по ло ви ні (ха ти ні) бу ла піч. На
при чіл ку – ве ли кий ви нос да ху з дов-
ги ми ви пус ка ми ро го ви ків- крон штей-
нів і сво ло ка. Ни ні ця спо ру да схо жа
на пус тку, але в ній меш кає оди но кий
ста рий чо ло вік те ре щен ко сте пан
гри го ро вич. він роз по вів, що ха ту
по бу ду вав йо го дід, те ре щен ко лу ка,
який по хо дить з ро ду за мож них те ре-
щен ків. На йо го ву ли ці жи ве ба га то
те ре щен ків, то му й ку ток по- дав ньо-
му на зи ва ють те реш ки і ка жуть, що
це прізвище справ ді пов’яза не з ві до-
мою ро ди ною те ре щен ків.
Як ба чи мо, для бу дів ниц тва хат, які
ми дос лід жу ва ли, ви ко рис та но од на-
ко вий бу ді вель ний ма те рі ал – ясе но ві
ко ло ди. у цьо му краї тра ди цій но ви сад-
жу ва ли ясе ни по межах са диб, у кін ці
го ро ду, на ле ва дах і рос ти ли їх, об рі за-
ю чи ниж ні гіл ки, як бу ді вель ний ма те-
рі ал для май бут ньої ха ти нас туп но го
по ко лін ня. І до ни ні у се лах зве ни го-
род щи ни, зок ре ма, в с. мо рин ці, ви со-
чать по де ку ди на дав ніх са ди бах
струн кі стов бу ри ба га то літ ніх ясе нів.
зруб ні сті ни ха ти шпа ру ва ли ру дою
гли ною і бі ли ли. за твер джен ням ста-
ро жи лів, на їх ньо му ві ку руб ле них хат
на зве ни го род щи ні бу ло не ба га то – по
кіль ка на се ло.
тра ди ці я ми сош но го бу дів ниц тва
поз на че ні тут усі ти пи бу ді вель, пе ре-
ду сім, це сош ні ха ти – т. зв. ха ти на
стов пах “у за міт”, або, як тут ка жуть,
“у за кидь” чи “під за кид ню”, во ни
ха рак тер ні для всі єї Чер ка щи ни, пів-
ден ної час ти ни пол тав щи ни і по діл ля.
у ос но ві та кої конс трук ції – стов пи,
для яких ви ко рис то ву ва ли най час ті ше
дуб, рід ше ака цію. у стов пах дов ба ли
со ки рою і до ло том рів ча ки (па зи, га ри),
по тім їх за ко пу ва ли на гли би ну 50–70
см, спо чат ку – по ку тах, по чи на ю чи з
по ку тя, а по тім по се ре ди ні між ни ми.
На “за ки ди ни”, чи “за мі ти ни” бра ли
будь- я ке де ре во – дуб, граб, сос ну,
ли пу, оси ку то що, за те су ва ли краї і
зак ла да ли в па зи (га ри) стов пів. пе ред
об маз кою роз би ра ли за кид ню до ниж-
ньої за мі ти ни й зак ла да ли за но во,
пе рек ла да ю чи їх валь ка ми з гли ни й
со ло ми, а зго дом шпа ру ва ли. під вік на-
ми зак ла да ли ся “пі до кон ни ки”: “Як
дог на ли до вік на, то ді за тя гу ють пі до-
кон ні ка” 3. це ши ро кі ду бо ві бру си,
при лаш то ва ні все ре ди ні ха ти на по вер-
хні бі ле ної сті ни над ла ва ми як спин ка
до них. піс ля то го ста ви ли лут ки ві кон.
Як що дос тат ки доз во ля ли, на ма га ли ся
дуб зак ла да ти від са мо го ни зу до ві кон.
На сті нах з ощі пом і сво ло ка ми зво ди-
ла ся конс трук ція чо ти рис хи ло го да ху,
яку ви го тов ля ли на зем лі ще до зве-
ден ня ха ти. для цьо го спо чат ку в’яза-
ли ощіп у два він ці, по тім на ощіп вис-
тав ля ли крок ви: “сто їть, як ку рінь”.
піс ля мар ку ван ня вся ця конс трук ція
роз би ра ла ся і ощіп вик ла дав ся на вис-
тав ле ні стов пи. На пер ші він ці під ні ма-
ли сво лок по цен тру ха ти, у дов жи ну,
звер ху на сво лок в’яза ли дру гі він ці
още пу. сте лю нак ла да ли на сво лок і
ощіп із ко ло тих до щок або з хми зу. “Як
още пи ли стов пи, ви ки да ють крок ви”,
“щоб ви ки нуть ха ту (крок ви) на стов-
пи, зби ра ють лю дей" на по міч. крок ви
вру бу ва ли у вер хній ві нець обв’яз ки,
до кро ков при би ва ли ла ти. На ощіп,
крок ви і ла ти ви ко рис то ву ва ли граб,
ли пу, сос ну. тра ди цій но та кий чо ти-
рьохс хи лий дах вши ва ли сніп ка ми- -
традИцІйне жИтло ШевЧенковоЇ ЗвенИгородщИнИ
210
р. свИрИда
пар ка ми з жит ньої со ло ми. “ку лі тру-
си ли і ро би ли сніп ки”, з од но го ку ля
око ло ту (об мо ло че но го сно па) в’яза ли
чо ти ри сніп ки. Їх мо чи ли і вши ва ли
ни ми ха ту, прив’язу ю чи пе ре вес ла ми
до лат. зви чай но зни зу вши ва ли стрі ху
ки ти ця ми, прив’язу ю чи сніп ки гу зи-
рем до ни зу, а нас туп ні ря ди в’яза ли
гу зи рем до вер ху, на ро гах да ху зни зу
до вер ху, ще й вдві чі гус ті ше, ніж ла ти,
в’яза ли ки ти ці. це збіль шу ва ло ма су
со ло ми на ро гах, де во на заз ви чай най-
біль ше роз со ву ва лася і про ті ка ла.
ви со кий гре бінь да ху під наз вою
“ді док”, або “на дід ку” та кож уши вав-
ся ки ти ця ми і обк ру чу вав ся “він ком- -
ді ди ком” – дов гим пе ре вес лом, яке
кру ти ли на зем лі, а по тім ви ки да ли на
гре бінь і приш пи лю ва ли до вер хньо го
ря ду пок рів лі, в’яза но го ки ти ця ми:
“ді ди ка скру тю ва ли з сніп ків і
пе рев’язу ва ли пе ре вес ла ми доб рий
скру тень і по да ва ли круж ка, й вик ла-
да ли вер ха”, звер ху топ та ли м’яту
со ло му, а в дав ні ші ча си – на віть пи рій.
ви вер ше ний гре бінь при дав лю ва ли
“пів зи на ми” чи “кро ков ка ми”. ста ра
наз ва в’яза но го сно пи ка “ді дик” сто су-
єть ся і пе ре вес ла- він ка, який ув’язу-
єть ся як дов гий сніп, а та кож усьо го
гре бе ня та кої фор ми, який і є мо дел лю
ви дов же но го сно па. На дав ніх фо тог ра-
фі ях із с. ки ри лів ка (Шев чен ко ве)
за фік со ва на тра ди ція уши ван ня стрі хи
зуб ця ми і хрес та ми, вик ла де ни ми
ки ти ця ми на схи лі пок рів лі. та кі хрес-
ти вик ла да ли по од но му, по два і по
три. “ко лись, бу ло, ха ти гар но пов ши-
ва но сніп ка ми з хрес та ми, зуб ця ми та
гре бе нем, та й бу ло на що по ди ви ти ся.
от хоч би й у мо їх бать ка: так гар но
бу ла вши та вся бу дів ля, що те пер би
тіль ко з’їжа лись ди вить ся на неї. а мої
бать ко бу ли чу мак і, як- то ка жуть,
бай ду жа чу мач ка бу ла, та й бу дів лів
бу ло чи ма ло, все на по мос тях і все
по ме ре жа но, бо бать ко са ми ме ре жи ли
й так же пре хо ро ше по ви ме ре жу ва ли!
те пе ріш ня бу дів ля про ти то діш ньої
чу ма чої все од но, що ло пу ша на, а то ді
бу ла: міц на, де бе ла, взруб” 4. за у ва жи-
мо, що опи са на конс трук ція да ху і пок-
рів ля ха рак тер ні для сош них, і для
зруб них хат на цій те ри то рії.
про гли бо кі тра ди ції сош них хат на
зве ни го род щи ні свід чать ста ро вин ні
бу дів лі. це, пе ре ду сім, му зе є фі ко ва на
у с. Шев чен ко ве ха та дя ка кін. хVІ ІІ
– поч. хІх ст., дво діль не жит ло з ви го-
род же ною у сі нях ко мо рою та поз дов-
жнім сво ло ком. у цен трі с. мо рин ці є
ха та- му зей, яку на зи ва ють “ха та
чу ма ка”, три діль не жит ло дру гої пол.
хІх ст. у стов пи, зак ла де ні те са ни ми
бру са ми. у ха ті збе рег ли ся пер віс ні
ма сив ні ми ті сво ло ки: цен траль ний
поз дов жній і по пе реч ний. по діб на ха та
сер. хІх ст. із сош ни ми сті на ми та
дво ма поз дов жні ми сво ло ка ми бу ла
ви яв ле на в с. Шев чен ко ве по вул. брю-
ло ва (на ле жить бой ко ули ті). Ще од на
пам’ят ка та ко го ти пу екс по ну єть ся у
му зеї на род ної ар хі тек ту ри та по бу ту
НаН ук ра ї ни. це ха та, пе ре ве зе на із
с. Шев чен ко ве в 1973 р. за пе ре ка за ми
на щад ків з ро ди ни Шев чен ків, у цій
ха ті осе лив ся нап ри кін ці хІх ст. од ру-
же ний син пет ра ми ки то ви ча – ти міш
(1870–1954), де й про жив свій вік із
діть ми. ха та по бу до ва на в дру гій пол.
хІх ст., три діль на: ха та – сі ни – ко мо-
ра. сті ни “в за міт”: ду бо ві стов пи за ки-
да ні ду бо ви ми бру са ми, шпа ро ва ні,
ма ще ні й бі ле ні, під вік на ми все ре ди ні
вис ту пає брус-“пі до кон ник”. уго рі
стов пи обв’яза ні ощі пом у два він ці, в
які зак ла де ні дош ки сте лі, що спи ра-
ють ся на поз дов жній сво лок. під ним
ле жить по пе реч ний сво лок, що ви ко-
рис то ву єть ся, як по ли ця. сі ни із дво ма
две ри ма, без сте лі, з пле те ним ко ми-
ном – бов ду ром бі ля каг ли. ві кон ні
про рі зи з ра ма ми на чо ти ри шиб ки, на
чіль ній сті ні – два вік на, на при чіл ку і
на пів ніч ній сті ні – по од но му. дов ко ла
стін ха ти ви вер ше на ви со ка призь ба,
зак ла де на дош ка ми й кіл ка ми, тра ди-
цій но під ве де на чер во ною гли ною. дах
чо ти рьох схи лий, на крок вах, ук ри тий
со лом’яни ми пар ка ми, з ма сив ним гре-
бе нем- ді ду хом, при пе рек рит ті від-
тво ре ні на пок рів лі хрес ти, але сам
гре бінь зроб ле ний без тра ди цій но го
дід ка, що є від хи лен ням від міс це вих
зви ча їв. по діб ні сош ні ха ти кін. хІх –
поч. хх ст. мож на ще по ба чи ти в се лах
211
зве ни го род щи ни і су сід ніх ра йо нів,
але біль шість бу ді вель спо руд же но в
пер шій пол. хх ст. це ха ти без ве ли-
ких ви но сів да ху (дар мо ви сів), з дво ма
вік на ми на при чіл ку, з роз ви не ним
пла ну ван ням, ган ка ми то що.
На зве ни го род щи ні, як і будь- де,
тра ди цій не бу дів ниц тво суп ро вод жу-
ва ло ся пев ни ми об ря до ді я ми, які ви ко-
ну ва ли ся і на поч. хх ст., а ок ре мі з
них по бу ту ва ли ще і в дру гій по ло ви ні
ми ну ло го сто літ тя. так, при ви бо рі
міс ця для ха ти “бать ко хо див уве че рі
з гор шком і шу кав теп ле міс це, і там
пе ре ки дав гор щик на зем лю, вран ці
ди вив ся, як є ро са, то міс це бу де мок-
ре”. І так ро би ли аж до по зи тив но го
ре зуль та ту. “си па ли жи то на ніч і
по тім вран ці ди ви ли ся, чи ні що не
по ру шить”. по ча ток бу дів ниц тва –
“зво ди ни”, “зак ла ди ни”. “зак ла да ли
біль ше всьо го в п’ят ни цю”. На по ку ті
ха зяй ка сте ли ла руш ник і кла ла на
ньо го хлі би ну та дріб ку со лі, всі про-
ка зу ва ли мо лит ву. майс три, ви го то-
вив ши на зем лі основ ні еле мен ти
бу дів лі ще до зак ла дин, у цей день
зво ди ли стов пи. під по кут ній стовп
за ко пу ва ли сріб ні гро ші. “На зак ла-
щи ні на се ре ди ну ха ти ста ви ли сто-
лець, на ньо му руш ник, хлі би на, дрі-
бок со лі, свіч ка в жи ті, на ніч за би ра ли
до ха ти”. майс тро ві від да ва ли хлі би ну
з руш ни ком. при бу дів ниц тві “ста ра-
ли ся, щоб бу ло мен ше сту ків”. Як тіль-
ки ви во ди ли сті ни і “кін чи ли ощи пать,
то ста ви ли бу кет на ощіп на по ку ті”.
“Як ви ки ну ли крок ви і вла та ли їх, то
при би ва ли квіт ку на край ню крок ву”,
“як ви ки нуть дах, то на конь ку чіп ля-
ють квіт ку, лєн тою обв’язу ють”. ма за-
ли ха ту то ло кою, але “пер ші валь ки
кла дуть ха зяї на по ку ті”. був і та кий
зви чай: “Як валь ку єт ся ха та, то пер-
ший ва льок ро бить ха зяй ка і че рез
го ло ву ки дає на зад се бе на шлях, там
він і зос та неть ся”.
ця не ве ли ка кіль кість спо га дів про
бу ді вель ну об ря до вість все ж зас від-
чує, що то за лиш ки ці ліс но го і в ми ну-
ло му роз ви не но го, ві до мо го по всій
ук ра ї ні, зок ре ма, в да но му ре гі о ні ком-
плек су ос вя чен ня з ак тив ним за лу чен-
ням уяв лень про ду хів пред ків як свя-
щен ної скла до вої ду хов нос ті сві ту, з
мо де лю ван ням йо го ант ро по мор фних,
зо о мор фних і фі то мор фних пер со на лій
(со хи, ді ди, ро го ви ки, пар ки, кіз ли ни,
ві нок, бу кет, квіт ка то що).
_______________
1 ма те рі а ли до вив чен ня ви роб ни чих об’єд-
нань. – к., 1931. – ви пуск 11. Чу ма ки. – с. 6.
(тут і да лі збе ре же но стиль і ор фог ра фію
ви дан ня).
2 там са мо. – с. 23.
3 ци то ва ні вис ло ви і ви ді ле ні наз ви за пи са-
ні ав то ром у се лах зве ни го род сько го та ли сян-
сько го ра йо нів.
4 ма те рі а ли до вив чен ня ви роб ни чих об’єд-
нань... – с. 23.
традИцІйне жИтло ШевЧенковоЇ ЗвенИгородщИнИ
|