Старовинна площа
Опубліковано: Під прапором Леніна (Ніжин). – 1980. – 29 серпня. – С. 3-4.
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
2008
|
| Schriftenreihe: | Ніжинська старовина |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20713 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Старовинна площа / Ю.С. Москаленко // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2008. — Вип. 6(9). — С. 99-101. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20713 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-207132013-02-13T03:19:11Z Старовинна площа Москаленко, Ю.С. Видатні ніжинці Опубліковано: Під прапором Леніна (Ніжин). – 1980. – 29 серпня. – С. 3-4. 2008 Article Старовинна площа / Ю.С. Москаленко // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2008. — Вип. 6(9). — С. 99-101. — укр. 2078-063X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20713 uk Ніжинська старовина Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Видатні ніжинці Видатні ніжинці |
| spellingShingle |
Видатні ніжинці Видатні ніжинці Москаленко, Ю.С. Старовинна площа Ніжинська старовина |
| description |
Опубліковано: Під прапором Леніна (Ніжин). – 1980. – 29 серпня. – С. 3-4. |
| format |
Article |
| author |
Москаленко, Ю.С. |
| author_facet |
Москаленко, Ю.С. |
| author_sort |
Москаленко, Ю.С. |
| title |
Старовинна площа |
| title_short |
Старовинна площа |
| title_full |
Старовинна площа |
| title_fullStr |
Старовинна площа |
| title_full_unstemmed |
Старовинна площа |
| title_sort |
старовинна площа |
| publisher |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Видатні ніжинці |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20713 |
| citation_txt |
Старовинна площа / Ю.С. Москаленко // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2008. — Вип. 6(9). — С. 99-101. — укр. |
| series |
Ніжинська старовина |
| work_keys_str_mv |
AT moskalenkoûs starovinnaploŝa |
| first_indexed |
2025-07-02T21:14:49Z |
| last_indexed |
2025-07-02T21:14:49Z |
| _version_ |
1836571311303819264 |
| fulltext |
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
99
Юрій Сергійович Москаленко
СТАРОВИННА ПЛОЩА
опубліковано:
Під прапором Леніна (Ніжин). – 1980. – 29 серпня. – С. 3-4.
Якщо поглянути на план старого Ніжина, а потім піти вулицями та відшукати межі йо-
го, то вимальовується своєрідна забудова міста, яке складалося як оборонне укріплення.
З півночі та сходу місто підковою огинала річка Остер, створюючи природню обо-
рону, підсилену земляними укріпленнями. Вся територія міста була зовні обведена
високим земляним валом, перед яким з півдня та з заходу тягнувся широкий, у чотир-
надцять метрів і завглибшки в два метри рів, упираючись своїми кінцями на сході та
на півночі в річку Остер.
У східній частині міста знаходилась цитадель з бастіонами та земляними укріпленнями.
Межі навколишнього старого міста можна встановити по залишках оборонних спо-
руд. Добре проглядаються з набережної Остра залишки північного валу в районі першої
школи, вулиці Луначарського та швейної фабрики. Вали цитаделі йдуть від ресторану
“Полісся” понад річкою до перехрестя вулиці Подвойського з Інтернаціональною.
Межі цитаделі – це вул. Подвойського, площа 50-річчя Жовтня, вул. Червоних Пар-
тизанів та з півночі – берег Остра. Центральну частину цього укріплення нині складає
територія міського базару, який раніше був за межами цитаделі, а потім пересунувся
на вільну площу після її ліквідації, та Замкова церква з розташованими поблизу поро-
ховими погребами, як залишками споруд колишньої цитаделі.
Дещо пізніше, коли місто поступово почало виходити за свої межі, з північного боку на
правому березі Остра виникло Нове місто, теж обнесене земляним валом з глибоким ро-
вом перед ним. Межі нового міста проходили півколом від Остра до площі інституту, Че-
рнігівської вулиці, далі праворуч вул. Редькінської, перетнувши вул. Червоних Партиза-
нів, півколом по вул. Березанській до Остра. Місцями цей вал та рів видно й тепер.
Крім нього навколо міста у різних кінцях виникали нові поселення – передмістя,
які, поступово розростаючись, майже кільцем охоплювали старе місто. У XVIII ст.
вони вже становили його складову, хоч назви їх ще в обіході серед населення і в наш
час – Овдіївка, Магерки, Вороб’ївка, Мигалівка, Лихокутівка, Ковалівка, Бабичівка.
Відомо, що вони під такими назвами існували вже на початку XVII ст.
Центральну частину міста становила велика площа, більша частина якої у другій
половині XIX ст. була перетворена в сквер, що вже в наш час став носити ім’я
М.В. Гоголя, оскільки тут споруджено пам’ятник великому письменнику.
Від площі у різних напрямках відходять щільно розташовані та густо забудовані ву-
лиці. Пояснюється така забудова обмеженістю території старого міста.
У східній частині площі височить Миколаївський собор, чудовий пам’ятник архіте-
ктури XVІІ ст. Від нього площа одержала назву Соборної.
Соборна церква, або собор, існував здавнини. Він служив не лише культовій справі.
У соборі та біля нього відзначалися урочисті події і свята, з його паперті оголошува-
лись гетьманські універсали та царські укази. Звідси, з площі направлялись у бойові
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
100
походи козацькі полки. Тут їх зустрічали ніжинці після повернення додому. Та і сама
побудова собору пов’язана з козацькою славою.
Точна дата його спорудження невідома. Вік будови встановлюється приблизно по
документах та на основі тих дарів церковної утварі, які виготовлялись собору і напи-
сів про час їх подарування. На одному з них була викарбувана дата 1606 р., на друго-
му 1658 р. В описі міста за 1766 р. собор уже на той час названий “старовинною
кам’яною церквою”, що стверджує. її давнину. Відомо також, що до кам’яної споруди
на цьому ж місці стояв дерев’яний собор.
У січні 1654 р. на Соборній площі ніжинці зустрічали делегацію на чолі з боярином
Бутурліним, яка прибула до міста для прийняття присяги на вірність Московській
державі, з якою возз’єдналась Україна. Делегацію зустрічали за межами міста. Коли
посольство з’явилось на площі, в цитаделі за собором урочисто пролунали гарматні
залпи. Прийняття присяги вилилось у всенародне свято.
З цієї площі згодом вирушив у похід ніжинський козацький полк, який у складі два-
дцятитисячного козацького загону на чолі з наказним гетьманом Іваном Золотаренком
разом з російськими військами вів боротьбу з поляками, звільняючи міста Білорусії
від шляхетського панування. Собор зараз реставрується.
Величною спорудою початку XVIII ст. є Благовіщенський монастир. На всю дов-
жину площі з північного боку простягнулися його будівлі. Сюди на площу виходить
комплекс торгових рядів та старовинна церква Петра і Павла.
Посеред торгового комплексу розташовано головний вхід до монастиря та Благові-
щенського собору, основної його споруди. Головний вхід зроблено проти південних
дверей церкви (зараз магазин сільгосппродуктів). Вхід мав подвійну металеву браму –
одну з вул. Гоголя, другу – з території монастиря.
Благовіщенський собор, закладений у 1702 р., будувався протягом 14 років. Після
Полтавської битви та закінчення будівництва У 1716 р. він урочисто проголошуються
пам’ятником перемоги над шведськими загарбниками під Полтавою. При ньому за-
сновується монастир.
Майже всі будівлі комплексу Благовіщенського монастиря збереглися до нашого
часу. Не збереглася дзвіниця, яка була невеликою одноярусною спорудою над самим
приміщенням теплої церкви, яке тепер займає ательє індпошиву. Цікавим є те, що на
дзвіниці для “користі місту” був установлений “бойовий годинник” або куранти.
Головна споруда цього комплексу – соборна церква – частково реставрована, що
збереже пам’ятник архітектури від дальшого руйнування.
На західній та південній частинах площі містився ряд цивільних споруд XVIIІ ст.
Дві з них з західного боку ще зберегли ся до нашого часу: це нинішнє приміщення ре-
дакції газети та частина будівлі поруч з нею.
Ніжин, на відміну від інших міст, особливо у XVIII ст. мав велику кількість
кам’яних цивільних будинків. За даними на 1782 р. їх налічувалось 30 та, крім того,
ще існували 33 кам’яні торгові лавки. Серед останніх – торговий комплекс монастиря,
який використовується за призначенням і в наш час, та торгові ряди на схід за Мико-
лаївським собором, що знаходились на колишній торговій площі (тепер 50-річчя Жов-
тня). Їх займає для своїх потреб Будинок культури.
Як уже зазначалось раніше, у шістдесятих роках XIX ст. дві третини Соборної пло-
щі з західного її боку було перетворено у сквер, що прикрасило місто, збільшивши
його зелене вбрання. Сама площа у зменшених розмірах існувала до середини 30-х
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
101
років нинішнього століття, не виходячи за межі вул. Леніна та Поштової вулиці, а по-
тім була засаджена деревами та приєднана до скверу.
Відзначаючи прогресивну літературну діяльність і талант великого письменника та
вшановуючи його пам’ять, ніжинці спорудили у центрі молодого скверу пам’ятник
М.В. Гоголю. Сталася ця урочиста подія у 1881 р. Автором пам’ятника є скульптор
П.П. Забіла, племінник В.М. Забіли, українського письменника, з яким навчався
М.В. Гоголь у Гімназії вищих наук.
У роки громадянської війни точилася жорстока класова боротьба по всій країні. На
західній частині Гоголівського скверу поховані працівники радянської міліції, які ге-
роїчно загинули у нерівному бою з махнівською бандою під с. Дорогінкою. На їх
братській могилі споруджено новий пам’ятник.
На вул. Батюка, що з півдня межує з Гоголівським сквером, навпроти вул. Луначар-
ського і затишного саду стояв невеликий дерев’яний будинок. У ньому пройшли ди-
тячі роки двічі Героя Соціалістичної Праці академіка С.П. Корольова, Головного
конструктора радянських космічних ракет, які вивели в космос перші у світі штучні
супутники землі та космічні кораблі з людиною на борту.
На жаль, будинок, де жив дід С.П. Корольова і де пройшло вісім років життя майбу-
тнього конструктора, не зберігся. Але добре відоме місце його розташування. На цьо-
му місці по вул. Батюка бажано було б встановити меморіальну дошку, а в краєзнав-
чому музеї у куточку С.П. Корольова, розмістити макет будинку, пов’язаного з ім’ям
творця космічної техніки.
Хотілось би в краєзнавчому музеї бачити і макет старого міста або панорамне його зо-
браження. В минулому місто розросталося головним чином на захід вздовж річки Остер,
внаслідок чого передмістя Овдіївка злилося з містом і центр перемістився до Київського
шляху (тепер вул. Шевченка), де виникла нова площа, що в наш час носить ім’я В.І. Леніна.
Ще на початку XIX століття місто з півночі закінчувалось в межах бульвару на вул.
Шевченка. З проведенням залізниці у 1868 р. поступово забудова його йшла в напря-
мку до вокзалу, який фактично знаходився серед поля. Особливо інтенсивно цей ра-
йон забудовується після Великої Вітчизняної війни. Зараз межа Ніжина перекинулась
на кілька кілометрів і з півночі проходить недалеко від с. Хвилівки.
За роки радянської влади зросли райони забудови Ніжина на значній території в
усіх напрямках від його старих меж, а колишня площа залишилась пам’ятником дале-
кого минулого.
Юрій Сергійович Москаленко
З ЧАСІВ МИНУЛИХ
опубліковано:
Під прапором Леніна (Ніжин). – 1981. – 4 квітня. – С. 4.
Ми звикли до чітких адрес, де вказані вулиці, будинок, квартира і прізвище того,
кому адресовано листа або подані відомості про місце проживання певної особи. А чи
завжди було так?
Ось як у кінці XVIII ст. у купчій визначалось місце знаходження будівель і ділянки
землі, що продавались у Ніжині іншому власнику: “... в верхнем городе лежащие, за
Киевскою брамою, за кляштором, на форштадте Овдеевкой именуемом, по дороге к
|