Листи з сімнадцятого віку
Опубліковано: Під прапором Леніна (Ніжин). – 1983. – 26 січня. – С. 4.
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
2008
|
| Назва видання: | Ніжинська старовина |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20716 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Листи з сімнадцятого віку / Ю.С. Москаленко // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2008. — Вип. 6(9). — С. 105-106. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20716 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-207162013-02-13T03:18:21Z Листи з сімнадцятого віку Москаленко, Ю.С. Видатні ніжинці Опубліковано: Під прапором Леніна (Ніжин). – 1983. – 26 січня. – С. 4. 2008 Article Листи з сімнадцятого віку / Ю.С. Москаленко // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2008. — Вип. 6(9). — С. 105-106. — укр. 2078-063X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20716 uk Ніжинська старовина Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Видатні ніжинці Видатні ніжинці |
| spellingShingle |
Видатні ніжинці Видатні ніжинці Москаленко, Ю.С. Листи з сімнадцятого віку Ніжинська старовина |
| description |
Опубліковано: Під прапором Леніна (Ніжин). – 1983. – 26 січня. – С. 4. |
| format |
Article |
| author |
Москаленко, Ю.С. |
| author_facet |
Москаленко, Ю.С. |
| author_sort |
Москаленко, Ю.С. |
| title |
Листи з сімнадцятого віку |
| title_short |
Листи з сімнадцятого віку |
| title_full |
Листи з сімнадцятого віку |
| title_fullStr |
Листи з сімнадцятого віку |
| title_full_unstemmed |
Листи з сімнадцятого віку |
| title_sort |
листи з сімнадцятого віку |
| publisher |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Видатні ніжинці |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20716 |
| citation_txt |
Листи з сімнадцятого віку / Ю.С. Москаленко // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2008. — Вип. 6(9). — С. 105-106. — укр. |
| series |
Ніжинська старовина |
| work_keys_str_mv |
AT moskalenkoûs listizsímnadcâtogovíku |
| first_indexed |
2025-07-02T21:14:56Z |
| last_indexed |
2025-07-02T21:14:56Z |
| _version_ |
1836571318442524672 |
| fulltext |
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
105
Марко Вовчок (М.О. Вілінська-Маркович) та її чоловік фольклорист і етнограф О.В.
Маркович відвідали Ніжин у листопаді-грудні 1851 р., де Маркевичі зупинялися у
М.Т. Симонова, що пізніше виступав у літературі під псевдонімом М. Номис. Крім
того, Марко Вовчок ще кілька разів була проїздом у нашому місті, зокрема, у серпні
1857 р. по шляху з Немирова до Орла та зворотнім шляхом до Немирова у жовтні того
ж року. Були Марковичі проїздом у Ніжині також у кінці грудня 1858 р.
На початку XIX ст. у нашому місті побували під час своїх мандрівок історик Д.М. Бан-
тиш-Каменський та письменник І.М. Долгорукий, які залишили свої спогади про Ніжин.
У серпні 1840 р. з Петербурга до Лубенського повіту через Ніжин разом з своєю до-
чкою Катериною Єрмолаївною проїздила Г.П. Керн. Як відомо, О. С. Пушкін присвя-
тив Ганні Петрівні поетичний твір “Я пам’ятаю мить чудову...” (1825 р.), а М.І. Глінка
в 1840 р. поклав його на музику і присвятив романс Катерині Керн. Стан її здоров’я
вимагав від’їзду з Петербурга, але фінансові справи у них були далеко не блискучі.
М.І. Глінка на свої кошти придбав карету для подорожі і супроводив їх до Катежни, де
вони розсталися: Глінка поїхав у Новоспаське, а Г.П. Керн з дочкою далі на Україну.
До нашого часу по вул. Поштовій в основному зберігся комплекс споруд поштової
станції. Як архітектурний і культурний пам’ятник минулого, пов’язаний з іменами ба-
гатьох видатних людей, він заслуговує на увагу. Тут планується створити музей ху-
дожника М.С. Самокиша.
Юрій Сергійович Москаленко
ЛИСТИ З СІМНАДЦЯТОГО ВІКУ
опубліковано:
Під прапором Леніна (Ніжин). – 1983. – 26 січня. – С. 4.
У 1665 р. воєводою Ніжина був призначений І. Ржевський. Ім’я цього талановитого
воєначальника згадується в історії у зв’язку з пізнішими подіями, зокрема, з бороть-
бою проти турецько-татарських загарбників під Чигирином у 1678 р.
Від царя Олексія Михайловича він одержав письмову настанову щодо своїх
обов’язків та майбутньої служби. На воєводу і гарнізон стрільців, перш за все, покла-
далась охорона міста: “По городу и по острогу, и по стенам, и у крепостей, н на отъе-
зжих сторожах, где пригоже, и у государевой казны служилых людей держать”.
Прибувши до місця призначення, він надіслав листа з повідомленням про прийняття
від свого попередника “Верхнього земляного міста Ніжина” та доповів про стан
справ. Так виникло листування між ніжинським воєводою, з одного боку, та москов-
ським урядом з другого, яке тривало до 1667 р. Цікаво воно тим, що дає деякий дода-
тковий матеріал про історичні події того часу, обов’язки воєвод, стосунки з полков-
никами козацьких полків і місцевим населенням та відомості про укріплення міста.
Якщо воєвода одержував дані про появу ворожих військ, він мав негайно повідоми-
ти про це київського боярина, гетьмана та ніжинського полковника, а при загрозі без-
посередньої небезпеки гінцями оповістити населення округи з тим, щоб воно мало
можливість, захопивши з собою провіант, прибути до міста під захист його укріплень.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
106
Охорона прикордонної смуги теж покладалась на ніжинського воєводу, щоб не про-
никали на цей бік Дніпра ворожі “лазутчики”. А тому всі, хто приходив або приїздив
до міста у торгових чи в якихось особистих справах з іншої місцевості, зобов’язані
були записуватись у “Приказной избе” в спеціальні книги. Без цього ніхто з прибулих
із литовських, польських чи то московських і українських міст не мав права перебува-
ти в Ніжині, а мешканці міста надавати їм притулок. У містечках і на заставах від ні-
жинського гарнізону одночасно знаходилось у наряді 175 стрільців.
На нового воєводу чекало багато невирішених справ, пов’язаних з ремонтом укріп-
лень, зокрема, міського валу, поповненням гарнізону, який з різних причин став ма-
лочисельним, та створенням запасів хліба на випадок облоги міста.
З листа воєводи від 7 січня 1666 р. дізнаємось і про деякі деталі щодо оборонних
споруд. Так, над земляним валом, який стіною оточував Ніжин у XVII ст., височіло
одинадцять дерев’яних башт. На десяти з них були встановлені піщалі, тобто кріпосні
гармати, що знаходились на озброєнні російських військ у XVI та XVII ст.
Проте, для них не вистачало потрібної кількості пушкарів. Згідно з царським указом
на службі в місті повинно було рахуватись 2028 стрільців, а воєвода прийняв від сво-
го попередника лише 459, та й ті, що залишились, давно не одержували платні. Вима-
гали ремонту житла стрільців. Про всі ці справи й повідомляє ніжинський воєвода. В
листі від 1 серпня 1666 р. воєвода доповідав, що під Монастирище приходили татари.
Вони захопили в полон багатьох людей, які працювали на полях та забрали й погнали
табуни коней і скоту. Під Монастирищем був бій, а потім татари пішли на Галицю. У
листі мовиться також. що в цей день на трьох ніжинських міщан, які працювали в по-
лі під Талалаївкою, напали двоє кінних татар і поранили їх. Двом міщанам пощастило
відбитись, а третього татари захопили в полон.
Більш тривожні відомості подано у листі від 22 жовтня 1667 р. У ньому воєвода пи-
сав, що 9 жовтня прийшли до Ніжинського повіту в с. Володькову Дівицю (тепер Че-
рвоні Партизани) війною татари. Багатьох людей побили і в полон взяли, а по хуторах
захопили табуни коней і скоту, йшли далі через Остер на с. Липів Ріг. А з ними були
поляки. Потім стали табором за п’ять-шість верст від Ніжина.
Оскільки нависла загроза для ряду міст Лівобережжя з боку союзників королівської
Польщі – кримських татар, до 31 жовтня російське військо одержало розпорядження
вирушити з Бєлгорода і спільно з українськими козацькими військами дати відсіч за-
гарбникам. Відчувши небезпеку, татари спішно відступили.
Така ще одна сторінка з далекого минулого нашого міста.
|