Кримські сторінки біографії Євгенії Спаської
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
2008
|
| Назва видання: | Ніжинська старовина |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20719 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Кримські сторінки біографії Євгенії Спаської / А. Непомнящий // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2008. — Вип. 6(9). — С. 124-133. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20719 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-207192013-02-13T03:19:39Z Кримські сторінки біографії Євгенії Спаської Непомнящий, А. Видатні ніжинці 2008 Article Кримські сторінки біографії Євгенії Спаської / А. Непомнящий // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2008. — Вип. 6(9). — С. 124-133. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. 2078-063X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20719 uk Ніжинська старовина Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Видатні ніжинці Видатні ніжинці |
| spellingShingle |
Видатні ніжинці Видатні ніжинці Непомнящий, А. Кримські сторінки біографії Євгенії Спаської Ніжинська старовина |
| format |
Article |
| author |
Непомнящий, А. |
| author_facet |
Непомнящий, А. |
| author_sort |
Непомнящий, А. |
| title |
Кримські сторінки біографії Євгенії Спаської |
| title_short |
Кримські сторінки біографії Євгенії Спаської |
| title_full |
Кримські сторінки біографії Євгенії Спаської |
| title_fullStr |
Кримські сторінки біографії Євгенії Спаської |
| title_full_unstemmed |
Кримські сторінки біографії Євгенії Спаської |
| title_sort |
кримські сторінки біографії євгенії спаської |
| publisher |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Видатні ніжинці |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20719 |
| citation_txt |
Кримські сторінки біографії Євгенії Спаської / А. Непомнящий // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2008. — Вип. 6(9). — С. 124-133. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
| series |
Ніжинська старовина |
| work_keys_str_mv |
AT nepomnâŝija krimsʹkístorínkibíografííêvgenííspasʹkoí |
| first_indexed |
2025-07-02T21:15:03Z |
| last_indexed |
2025-07-02T21:15:03Z |
| _version_ |
1836571325850714112 |
| fulltext |
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
124
Титульна сторінка праці Є.Ю. Спаської
“Татарские вышивки Старо-Крымского
района” (Баку, 1926)
31. Про особливості історичної думки доби Просвітництва див.: Шапиро А.Л. Историография с древ-
нейших времен до 1917 года. – Л., 1993. – С. 202-225, 253-277; Зашкільняк Л. Методологія історії
від давнини до сучасності. – Львів, 1999, – С. 89-109.
32. Трудолюбивая пчела. – 1759. – Январь. – С. 34-47. Також див.: Сіверянський літопис. – 2001. –
№ 1. – С. 110-115.
33. Пештич С.Л. Русская историография XVIII века. – Л., 1965. – Часть II. – С. 40.
34. Див.: Малинов А.В. Философия истории в России XVIII века. – СПб., 2003.
35. Штранге М.М. Вказана праця. – С. 133-135.
36. Шафонский А.Ф. Вказана праця. – С. 458. Публікацію цього документу за копією
О. Шафонського див.: Універсали Богдана Хмельницького. 1648-1657. – К., 1998. – С. 106-107.
Андрій НЕПОМНЯЩИЙ
(Сімферополь)
Кримські сторінки біографії Євгенії Спаської
Кримознавство знає немало імен видатних діячів історичної науки, в наукових біогра-
фіях яких різночасовий, але значимий слід залишили студії, пов’язані з вивченням істо-
рико-культурної спадщини народів Криму. Серед таких – Євгенія Юріївна Спаська, відо-
мий український етнограф і мистецтвознавець. Упродовж останніх років з’явилися дослі-
дження, де висвітлена її трагічна доля, а також роль вченої у вивченні української етно-
графії й становленні музейної справи [1]. Проте, вивчення кримської етнографії – не
менш яскрава складова наукової спадщини Є.Ю. Спаської. Її наукові праці 20-их років
ХХ ст. зіграли визначальну роль в становленні нау-
кових досліджень кримськотатарської вишивки [2].
Про кримський період творчої біографії Є.Ю. Спа-
ської жодним словом не згадують офіційні довідко-
ві видання зазначеного періоду [3]. Біографічні
документи Євгенії Юріївни зберігаються в архівах
Києва та Санкт-Петербурга. У фонді Комісії “Нау-
ка та її працівники в межах СРСР (1924-1930)” (Санкт-
Петербурзька філія Архіву Російської Академії
наук) нами виявлена анкета дослідниці, заповнена
Є.Ю. Спаською 31 грудня 1926 р., де вказані основ-
ні місця її роботи і сформульовані наукові пріори-
тети [4]. Набагато інформативнішими є документи
особистого зібрання вченої, що зберігаються у
Наукових архівних фондах рукописів і фонозаписів
Інституту мистецтвознавства, фольклористики і ет-
нології ім. М.Т. Рильського НАН України. У складі
особового фонду Є.Ю. Спаської – докладна автобі-
ографія, складена власноруч науковцем у 60-ті
роки ХХ ст. [5], листування [6], списки друкованих
праць [7], фотографії [8]. Особливе значення для
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
125
відновлення біографічної канви відомого етнографа мають щоденні записи
Є.Ю. Спаської, що зберігаються в Науковому архіві Інституту археології НАН Украї-
ни (копії – у фондах Ніжинського краєзнавчого музею) [9].
Євгенія Юріївна Спаська народилася в Ніжині у 1892 р. в родині священика. В 1910 р.
закінчила жіночу гімназію імені П.І. Кушакевич [10]. Освіту продовжила на Історико-
філологічному факультеті Московських вищих жіночих курсів ім. В.І. Герьє, який за-
кінчила в 1914 р. З початком Першої світової війни у вересні того ж року Є.Ю. Спа-
ська пішла на навчання в приватну фельдшерсько-акушерську школу доктора
П.А. Буштедта в Ніжині. Після шестимісячного навчання почала працювати штатною
медичною сестрою в земському го-
спіталі для поранених воїнів [11].
Із червня 1915 р. до 1917 р. Євгенія
Юріївна перебувала в розпорядже-
нні командування Південно-
західного фронту – у Подволочин-
ському, Тернополі, Коломиї. Спо-
чатку – в медично-санітарному від-
ділі, потім – у відділі допомоги
населенню [12]. Знаходячись на
полях бойових дій у Галичині та
Буковині, вона захопилася місце-
вою етнографією. Вже в 1919 р.
Євгенія Юріївна стала співавтором
книги “Народне мистецтво в Гали-
чині й Буковині та Земський Союз
у війні 1916-1917 рр.” [13]. У 1917-
1919 роках Є.Ю. Спаська співробі-
тничала з підвідділом трудової до-
помоги в Києві. Перебуваючи в
1919 р. в Ніжині, вона захворіла на
черевний тиф, що викликав ускла-
днення. Для того, щоб остаточно
одужати вона влаштувалася пра-
цювати в санаторно-курортне уп-
равління і представництво Червоного Хреста в Ялті та Феодосії [14]. Свої захоплення
етнографією Євгенія Юріївна перенесла на місцевий мультикультурний ґрунт, оціни-
вши багатство етнографічної різноманітності культурної палітри півострова.
Після остаточного відновлення Радянської влади на півострові в листопаді 1920 р.
вона вирішила залишитися тут, влаштувавшись працювати інструктором кустарних
майстерень райспоживспілки Червоного Хреста Криму в Ялті та Феодосії [15]. Під
час перебування в Криму Є.Ю. Спаська познайомилася з місцевими краєзнавцями, зо-
крема, з головою Таврійської вченої архівної комісії Арсенієм Івановичем Маркеви-
чем [16], а також кількома дослідниками кримськотатарської етнографії, в тому числі
– з О.М. Петровою [17].
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
126
Восени 1921 р. у Феодосії обірвалося життя збирача зразків кримськотатарської
вишивки Олександри Михайлівни Петрової. Не маючи спеціальної наукової підготов-
ки, будучи фактично тільки етнографом-збирачем, О.М. Петрова готувала до видання
“Альбом татарських вишивок старо-кримського району”. Впродовж п’ятнадцяти років
нею було зібрано близько 1400 малюнків зразків кримськотатарських вишивки.
Ця величезна й унікальна за складом колекція була заповідана Є.Ю. Спаській [18].
Щоправда, колекція була передана їй тільки в 1924 р. через художника Костянтина
Федоровича Богаєвського (1872-1943) і поета Максиміліана Олександровича Волошина
(1877-1932). При цьому зникло близько 300 малюнків.
У 1921 р. Є.Ю. Спаська, рятуючись від голоду в Криму, повернулася до Ніжина (тут
вона працювала в художньо-промислових майстернях), а звідси в 1923 р. переїхала до
Києва, де отримала посаду технічного секретаря газети “Пролетарська правда”.
В 1925-1934 роках Євгенія Юріївна завідувала кустарним відділом Київського сільсь-
когосподарського музею і постійною промисловою виставкою [19]. Водночас, у
1924 р. вона стала студенткою Київського археологічного інституту, де захопилася
вивченням гончарства. Тут вона познайомилася з видатним ученим-мистецтвознавцем
Данилом Михайловичем Щербаківським (1877-1927) [20], який мав величезний вплив
на формування подальших творчих інтересів на той час етнографа-початківця [21].
Для історії музейної справи в Україні справляють помітний інтерес листи Євгенії
Юріївни до Д.М. Щербаківському, які збереглися в особовому архівному фонді Дани-
ла Михайловича в Науковому архіві Інституту археології НАН України. Емоційна,
сповнена переживань про долю унікальних музейних зібрань, епістолярна спадщина
Є.Ю. Спаської чудово змальовує нам атмосферу того непростого часу. Так, 31 грудня
1925 р. вона повідомляла своєму науковому наставнику:
Глубокоуважаемый Даниил
Михайлович!
Простите, что пишу Вам по-
русски, но я настолько взволнована
и сердита все эти дни, что не могу
себя заставить ни читать, ни писать
ни по-украински, ни по-польски. В
Нежине происходит очередной гра-
беж. Для Харьковского социального
музея из города вывозят все, что
еще имеет хоть какую-нибудь
художественную ценность [22].
Є.Ю. Спаська згадувала, що після отримання етнографічної колекції О.М. Петрової,
вона, не наважуючись зайнятися обробкою цих матеріалів, вирішила порадитися
з Д.М. Щербаківським – куди здати на зберігання це зібрання. У відповідь українсь-
кий учений порадив їй самій зробити науковий опис і систематизувати багатющі й
цінні матеріали. Згодом Є.Ю. Спаська визнавала, що “якби не було у небіжчиці Олек-
сандри Михайлівни такого “адвоката”, як він (Д.М. Щербаківський – авт.), не виста-
чило б у мене ні терпіння, ні сили волі висидіти всю зиму вечорами на підлозі в моїй
холодній кімнаті, розбираючи ці малюнки” [23].
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
127
Улітку 1925 р. Є.Ю. Спаська спеціально їздила до Криму для роботи з фондами му-
зеїв Бахчисараю, Євпаторії, Сімферополя і Ялти, що мали етнографічні відділи, а та-
кож задля консультацій із фахівцями з кримськотатарського мистецтва. Така практи-
чна екскурсія була необхідна, “оскільки книг не знайшла жодної, ні в кримських, ні в
московських бібліотеках, які допомогли б у цій справі”, – згадувала пізніше дослідни-
ця [24]. Дієву допомогу Євгенії Юріївні зміг надати тільки неформальний керівник
кримського краєзнавства Арсеній Іванович Маркевичем, дружба та наукові консуль-
тації з яким продовжилися й в подальші роки. Саме він був головним провідником
Є.Ю. Спаської у хащах кримознавчої літератури. Про це А.І. Маркевич повідомляв
ніжинського історика Михайла Миколайовича Бережкова [25]. Нам мало відомо про
кримські маршрути етнографа та її наукові контакти в середовищі кримознавців. Ці-
каву інформацію про відвідання Є.Ю. Спаською Євпаторії містить один із її листів до
Д.М. Щербаківського, віднайдене нами в його особовому архівному фонді. 10 вересня
1925 р. вона писала:
Глубокоуважаемый Даниил Михайлович!
Когда я узнала, что Вы в Крыму, мне очень захотелось обратиться к Вам с непрошеным
советом: я уверена, что Вы не пожалеете, если на обратном пути побываете в Евпатории.
Это последняя столица караимов
всего мира. В ней очень старые
кладбища караимские, еврейские,
татарские.
В караимской библиотеке собрано
б[олее] 10.000 томов книг и б[олее] 600
рукописей на древне-еврейском, перси-
дском, турецком и др[угих] языках.
В Музее краеведения находятся
церковные ткани и шитье из закрыв-
шихся кенасс всего Востока и вообще
много неожиданно великолепных экс-
понатов и редких книг. Старый город
хорошо сохранился и очень хорош.
Я прожила 1 1/2 мес[яца] у заве-
д[ующей] Музеем Полины Яковлевны
Чепуриной и теперь думаю, что Евпато-
рия самый интересный город Крыма.
П[олина] Я[ковлевна] знает Вас с мо-
их слов и будет очень рада с Вами поз-
накомиться и все Вам показать. Я не
сомневаюсь, что она, и в случае ее от-
сутствия ее сестра и помощница Клав-
дия Яковлевна [26] примут Вас очень
радушно на все время, которое Вам понадобится для осмотра Евпатории.
<…>
P.S. От Симф[ерополя] до Евп[атории] 3 ч[аса] езды и поезда идут 2р[аза] в сутки;
от Севастополя морем немного дольше. Адрес Музея: угол 2-ой Продольной и Дува-
новской 22/21 Музей ОХРИСа. Новый Город. Трамвай подходит почти к Музею [27].
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
128
В.М. Зуммер
Д.М. Щербаківський
Восени 1925 р. на семінарі Д.М. Щерба-
ківського в Київському археологічному ін-
ститутові Євгенія Юріївна виступила з до-
повіддю “Метод роботи з масовим мате-
ріалом з народного мистецтва”, в якому
познайомила наукову громадськість з ме-
тодикою дослідження нею колекції Олек-
сандри Михайлівни Петрової. Ще одна її
доповідь – “Татарські вишивки Старо-кри-
мського району”, завдяки участі Всеволода
Михайловича Зуммера (1885-1970), була
опублікована у Баку в 1926 р. [28]. Остан-
ня праця відкривається довідкою про дія-
льність у Феодосії етнографа-збирача
О.М. Петрової та короткою характеристи-
кою її колекції малюнків. Є.Ю. Спаська за-
значила, що на багатьох зарисовках (їх їй
дісталося близько 1100) є лаконічні запи-
си, зроблені О.М. Петрової. Іноді це
декілька літер або умовні позначення, які
розшифрувати не вдалося. Є.Ю. Спаська
розділила всі малюнки за назвами вишитих
речей: марама, шербенте і кебрізи, а також за
видами: покривала, рушники (серветки,
скатертини), пояси, хустки. Значна увага
приділена в дослідженні Є.Ю. Спаської
методиці відокремлення малюнків тканин
XVIII – XIX ст. від виробів ХХ ст. й опису
особливостей матеріалу і техніки вишивки.
Вказані Є.Ю. Спаською способи кримсько-
татарської вишивки перегукуються з подіб-
ними зразками мистецтва, які на той час
вивчала в Євпаторії Поліна Яківна Чепуріна:
коса, гобеленівський шов, решіточка (мере-
жка), гладінь, петля-тамбур, строчка. Автор
детально охарактеризувала забарвлення
тканин і орнаменти, виділивши, що серед
них особливе місце займають квіти [29].
Прочитавши зазначену публікацію,
Д.М. Щербаківський указав своїй учениці,
що характеризуючи композиції малюнків
матеріал викладається надто сухо. Данило
Михайлович справедливо вважав, що по-
трібно було дати більше яскравих прикла-
дів, аби фактаж ожив, придбав виразність, переконував [30]. Публікація була з цікаві-
стю сприйнята й спеціалістами-кримознавцями, отримавши доброзичливу оцінку [31].
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
129
Є.Ю. Спаська – медсестра в роки І Світової війни
Ще одне дослідження Є.Ю. Спаської, здійснене за матеріалами зібрання О.М. Пет-
рової, було представлене В.М. Зуммером на тюркологічній підкомісії Товариства об-
стеження й вивчення Азербайджану і потім опубліковано на сторінках “Известий” ці-
єї наукової організації в Баку [32]. Відтворені в статті двадцять малюнків були віді-
брані з майже тисячі зображень як найбільш типові або особливо цікаві для даного
району, що дозволяють охарактеризувати різноманітність сюжетів і елементів орна-
менту. Етнограф назвала найбільш ти-
пові предмети ужитку жінки-татарки,
які прикрашаються вишивкою: руш-
ники, серветки, скатертини, весільні
пояси, хустки, покривала на голову.
Автор проаналізувала різні способи
вишивки. Стаття ілюстрована двадця-
тьма малюнками – прикладами орна-
ментів, підготовленими А.А. Де-Ленс і
Є.Ю. Спаською. Відзначивши той
факт, що вишивка ніколи не датуєть-
ся, Є.Ю. Спаська запропонувала варі-
анти їх атрибуції. Вік було встанов-
лено приблизно, за загальними ознака-
ми. Для ранішої вишивки дослідник
вважав характерною кращу якість
матеріалу, ретельність виконання,
стрункість композиції і масивність
основних ліній узору; для пізніших, на
її думку, була характерна порівняна
дешевизна матеріалу, золото, що обсипається, набивні зім’яті пластинки, – що свідчи-
ло про більш недбалу техніку. Про це ж свідчила також плутана композиція, рідкі ор-
наменти. Тонкі ж зигзагоподібні лінії, замість колишніх масивних, – безперечна від-
мінність нової сучасної вишивки [33].
Оцінюючи внесок Є.Ю. Спаської у справу вивчення народних тканин і вишивки на
тлі загального розвитку кримськотатарської етнографії того часу її колега по цеху ми-
стецтвознавців, археолог і музейний діяч Марія Олексіївна Новицька (1896-1965)
критично відзначила, що “вишивання кримських татар старокримського району опра-
цьовано за матеріалами Петрової в двох роботах Є.Ю. Спаської 1926 року. На жаль,
одна стаття, що подає аналіз матеріалу, техніки та орнаменту, не має зовсім ілюстра-
цій, а друга, коротша, має таблиці, виконані дуже кепсько” [34].
Подальша творча біографія і доля Є.Ю. Спаської відкидають її далеко від Криму. Во-
на певний час працювала в Києві завідувачем відділу кустарної промисловості в Сіль-
ськогосподарському музеї, що відкрився в 1925 р. в Маріїнському палаці. При музеї
функціонувала постійна промислова виставка. У завдання відділу входило виявляти ет-
нографічні особливості в деревообробному і текстильному промислах, лозоплетінні та
розписах селянських хат [35]. Учена важко переживала розвал наукового музеєзнавст-
ва, що почався в УСРР на початку 30-х років ХХ століття. Сільськогосподарський му-
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
130
зей у результаті негативних процесів, які охопили всі сторони життя радянського крає-
знавства того часу, був закритий; експонати були звалені в сараї. Проте, учені студії не
були припинені. Євгенія Юріївна продовжувала співробітничати з Науково-дослідною
кафедрою Київського інституту промислової кооперації. Восени 1931 р. в Харківському
інституті історії матеріальної культури вона захистила кандидатську дисертацію [36].
У цей час налагодилися наукові контакти Євгенії Юріївни з видним радянським етно-
графом, фольклористом і діалектологом Дмитром Костянтиновичем Зеленіним (1878-
1954) [37]. В особовому архівному фонді Д.К. Зеленіна (Санкт-Петербурзька філія Ар-
хіву Російської Академії наук) збереглися вісім листів Є.Ю. Спаської, адресованих уче-
ному за 1929-1930 роки [38]. Ось що писала Євгенія Юріївна 21 березня 1929 року:
Глубокоуважаемый Дмитрий
Константинович.
Очень я возгордилась, что Вы о
моих брошюрах отозвались, как о
“прекрасних” и даже не поверила, так
как мне они кажутся недоделанными
и поверхностными из-за вечного спе-
ха, в котором я живу и из-за отсут-
ствия настоящего образования. Я все-
гда чувствую себя дилетантом и само-
учкой, открывающим всем известные
Америки. Всегда чувствую отсутствие
глубокого знания предмета и то, что в
свое время материальной культурой
никогда не занималась, не интересова-
лась, плавала по книжкам историчес-
ким и философским, после тифов и эти
знания и языки растеряла [39].
Рівно за місяць Євгенія Юріївна повідомляла тому ж адресатові до Ленінграду:
Охотно сообщу Вам о себе: Сельскохозяйственный музей я оставила из-за неприят-
ностей, которые мне чинил, по моему мнению, очень злобный и неумный заведующий
отделом, лентяй, которому я казалась слишком беспокойным подчиненным. Сейчас он
продолжает вредить мне, подняв вопрос о запрещении мне опубликовать работу о
гончарах с иллюстрациями − экспонатами музея. Предлог то, что он в 1925 г. приоб-
рел эту коллекцию для музея и сам ее когда-то обработал. <…>
В Историческом музее после назначения меня на место Д.М.*, кандидатура моя бы-
ла отведена. Если не ошибаюсь, официальный предлог, что я только аспирант, а не
научный сотрудник.
Настоящая моя служба на долгий срок оттянет возможность окончить аспирантуру,
т.к. берет все время, не оставляя ничего для занятий. Я инструктор-организатор куста-
рных экспортных вышивальных мастерских в Киевском округе. <…> Отношение ко
мне пока что тоже неплохое, но я уже вижу, что на этом мире надо непременно уметь
пускать пыль в глаза, чего я не умею и не люблю [40].
* Данила Михайловича Щербаківського – авт.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
131
Є.Ю. Спаська була арештована в березні 1934 р. Вскоре – 31 жовтня 1934 р. – у
“Справі славістів” був арештований у Ленінграді її молодший брат – Іван Георгійович
Спаській (1904-1990), який на той час працював із 1931 р. в Ермітажі. Через кілька
днів після арешту, її (нібито завербовану Федором Людвіговичем Ернстом [41]) від-
правили з дворічним сином на поселення в м. Уральськ терміном на три роки [42]. Пі-
сля заслання Євгенія Юріївна жила і працювала в Алма-Аті й Семипалатинську ін-
структором із художньої промисловості. З 1946 р. вона остаточно осіла в Алма-Аті.
Тут, у столиці радянського Казахстану вона працювала на посаді наукового співробі-
тника відділу етнографії Академії наук Казахської РСР. З 1948 р. – працювала в Алма-
Атинському державному педагогічному інституті імені Абая секретарем Ученої ради,
а пізніше – завідувачкою аспірантурою.
Євгенія Юріївна Спаська померла 12 вересня 1980 р., а за дев’ять років – у вересні
1989 р. – її реабілітували [43]. Кримські сторінки її творчості – лише мала складова
наукової спадщини визнаного українського етнографа й фольклориста. В науковому
розрізі кримський період її життя засвідчений лише двома невеликими за об’ємом,
але ємні змістовними публікації. Проте, інколи кілька десятків сторінок варті томів
нікому не потрібної друкованої нісенітниці.
_______________
1. Білокінь С. Мистецтвознавча діяльність Є.Ю. Спаської // Народна творчість та етнографія. – 1983.
– № 6. − С. 64-67.; Він же. [Про авторку споминів] // Україна: Наука і культура: Щорічник. –
К., 1990. – Вип. 24. – С. 272.; Він же. І.Н. Коцюбинська та Є. Спаська про свого вчителя
Д. Щербаківського // Треті Гончарівські читання: Регрес і регенерація в народному мистецтві.
Меценатство в Україні. Музей Івана Гончара в 1995 році: Програма-запрошення. Тези і резюме
доповідей / Музей І. Гончара. – К., 1996. – С. 11.; Борисенко В.К. Нариси з історії української ет-
нології 1920-1930-х років. – К., 2002. – С. 61-63.; Етнографічні щоденники Євгенії Спаської / Підг.
Т. Діденко; передм. О. Морозов // Ніжинська старовина. – Ніжин, 2006. – Вип. 2(5). – С. 151-169.;
Маньковська Р.В. Музейники в лещатах тоталітаризму // Історія України: Маловідомі імена, події,
факти: Збірник статей. – К., 2000. – Вип. 11. – С. 396.; Кочубей Ю.М. Орієнтальне мистецтвознав-
ство в Україні в 20-х – на початку 30-х рр. ХХ ст. // Кочубей Ю.М., Циганкова Е.Г. Орієнтальне
мистецтвознавство в Україні в 20-30-х рр. ХХ ст.: В.М. Зуммер (1885-1970). – К., 2005. – С. 25-26.;
Шудря Є. Всім серцем на Десні…: Зі спадщини народного мистецтва Євгенії Спаської // Народна
творчість та етнографія. – 2000. – № 5/6. – С. 73-75.; Він же. Подвижники народного мистецтва:
Біобібліографічні нариси / За ред. М. Селівачова. – К., 2003. – Зошит 1. – С. 36-39.
2. Мусаева У.К. Подвижники крымской этнографии, 1921-1941: Историографические очерки / Под ред.
А.А. Непомнящего.− Симферополь, 2004.− (Биобиблиография крымоведения; Вып. 2).− С. 120-125.
3. Наука и научные работники СССР: Без Москвы и Ленинграда: Справочник. − Л., 1928.− Ч. 6.−
С. 400. У видання вказано, що Є.Ю.Спаська є аспірантом Науково-дослідної кафедри. Проте, не
уточнюється якої саме − ймовірно при Київському інститутові промислової кооперації. Місце ро-
боти − співробітник Кустарного відділу Київського обласного сільськогосподарського музею.
Сфера наукових інтересів − вивчення історії України: мистецтво, кахлі, кераміка, вишивка.
4. Санкт-Петербурзька філія Архіву Російської Академії наук (далі – ПФА РАН), ф. 155, оп. 2,
спр. 649, арк. 19.
5. Наукові архівні фонди рукопису і фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики і
етнології ім. М.Т. Рильського НАН України (далі – НАФРФ ІМФЕ), ф. 48, оп. 1, спр. 1, арк. 1-3.
6. Там само, спр. 9, арк. 7, 14, 35, 43.
7. Там само, спр. 4, арк. 8-15.
8. Там само, спр. 2.
9. Науковий архів Інституту археології НАН України (далі – НА ІА НАНУ), ф. 9, оп. 1, спр. 136,
арк. 1-34. Публікацію частини записів зі щоденника Є.Ю. Спаської див.: Етнографічні щоденники
Євгенії Спаської… – С. 151-169.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
132
10. В “Автобиографии Спасской Евгении Юрьевны” написаної в 1960-е роки, вона вказала, що “в
1909/10 годах окончила гимназию имени Н.Я. Кумакевич в Нежине”. Можливо – описка, а може в
пам’яті стерлася справжня назва? (див.: Етнографічна щоденники Євгенії Спаської… – С. 151).
11. Етнографічна щоденники Євгенії Спаської… – С. 151. В “Автобиографии” Є.Ю.Спаська зазначи-
ла, що закінчила курси сестер милосердя влітку 1914 р., а з 21 вересня 1914 р. до 3 травня 1915 р.
працювала в п’ятому відділенні Другого ніжинського шпиталю медсестер (див.: НАФРФ ІМФЕ,
ф. 48, оп. 1, спр. 1, арк. 1).
12. НАФРФ ІМФЕ, ф. 48, оп. 1, спр. 1, арк. 1.
13. Шудря Є. Подвижниці народного мистецтва… – С. 36.
14. НАФРФ ІМФЕ, ф. 48, оп. 1, спр. 1, арк. 2.
15. Білоконь С. Мистецтвознавча діяльність Є.Ю. Спаської… – С. 64.
16. Докладніше див.: Непомнящий А.А. Арсений Маркевич: Страницы истории крымского краеведе-
ния.− Симферополь, 2005.− (Биобиблиография крымоведения; Вып. 3).− С. 186.
17. Петрова Олександра Михайлівна (?-1921) − дослідник кримськотатарської вишивки. Про неї див.:
Волошин М. Культура, искусство, памятники Крыма // Крым: Путеводитель / Под ред.
И.М. Саркизова-Серазини.− М.-Л., 1925.− С. 141.; Саковец Т.М. Крымские орнаменты в рисунках
В.В. Контрольской: Из фондов Бахчисарайского историко-культурного заповедника // Бахчиса-
райский историко-археологический сборник.− Симферополь, 1997. − Вып. 1. − С. 468.
18. Спасская Е.Ю. Татарские вышивки Старо-Крымского района: По материалам А.М. Петровой //
Известия Восточного факультета Азербайджанского гос. ун-та им. В.И. Ленина. Сер.: Востокове-
дение. – Баку, 1926. – Т. 1. – С. 21-22.
19. Білоконь С. Мистецтвознавча діяльність Є.Ю. Спаської... – С. 64.
20. Щербаківський Данило Михайлович (1877-1927) − музеєзнавець, мистецтвознавець, завідувач
відділу етнографії Всеукраїнського історичного музею. Про нього див.: Білокінь С.І. Музей Укра-
їни (Збірка П. Потоцького): Дослідження, матеріали. – К., 2006. – С. 71-73, 133.; Верменич Я. Ен-
тузіаст пам’яткоохоронної справи: Д. Щербаківський // Історія України: Маловідомі імена, події,
факти: Збірник статей. – К., 2001. – Вип. 12. – С. 244-256.; Вона ж. Данило Щербаківський // Істо-
ріографічні дослідження в Україні. – К., 2005. – Вип. 15: Визначні постаті, української історіогра-
фії ХІХ-ХХ ст. – С. 558-572.; Вона ж. Данило Михайлович Щербаківський // Зневажена Кліо /
Гол. ред. Ю.З. Данилюк. – К., 2005. – С. 537-555.
21. Спаська Є. Спогади про мого найсуворішого вчителя Данила Щербаківського / Підг. С. Білокінь //
Україна: Наука і культура: Щорічник. – К., 1990. – Вип. 24. – С. 272-286.
22. НА ІА НАНУ, ф. 9, оп. 1, спр. 168, арк. 690.
23. Спаська Є. Спогади... . – С. 278.
24. Там само. – С. 278.
25. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім.. В.І. Вернадського, ф. 23, оп. 1, од.зб. 934,
арк. 1. Про М.М. Бережкова див.: Непомнящий А.А. Листування М.М. Бережкова та А.І. Маркевича
– джерельна база історії Криму // Праці Центру пам’яткознавства. – К., 2005. – Вип. 7. – С. 223-234.;
Він же. Крымовед из Нежина // Крымский архив.− 2007. − № 10. − С. 267-274.
26. Клавдія Яківна Рибальска – сестра П.Я Чепуріної. Керувала вишивально-ткацькими артілями в
Алушті, Бахчисараї, Євпаторії, Карасубазарі, Ялті. Див. її спогади про ці роки в листуванні з В.В.
Болсуновою: Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України, ф. 1260, оп. 1,
спр. 7, арк. 1-3.
27. НА ІА НАН України, ф. 9, оп. 1, спр. 168, арк. 692
28. Спасская Е.Ю. Татарские вышивки… – С. 21-47.
29. Мусаева У.К. Вказана праця. − С. 122-123.
30. Спаська Є. Вказана праця. – С. 278.
31. Бороздин И. [Рецензия] // Новый Восток.− Москва, 1926.− № 15.− С. 355.− Рец. на: Известия Восточно-
го факультета Азербайджанского гос. ун-та им. В. И. Ленина. Сер.: Востоковедение.− Баку, 1926.− Т. 1.
32. Спасская Е.Ю. Старо-Крымские узоры // Известия Общества обследования и изучения Азербай-
джана. – Баку, 1926. – № 3. – С. 181-184; 8 арк. іл.
33. Там само. – С. 183.
34. Новицька М. Вивчання старовинних тканин та вишивання за революційних часів на території Радян-
ського Союзу // Записки Всеукраїнського Археологічного комітету. – Київ, 1930.– Т. 1.– С. 233-245.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
133
Лист Є.Ю. Спаської до Ф.Л. Ернста
35. Маньковська Р. Євгенія Юріївна Спаська // Зневажена Кліо / Гол. ред. Ю.З. Данилюк. – К., 2005. – С. 451.
36. Маньковська Р. Вказана праця. – С. 453. Також див.: Маньковська Р.В. Діяльність Є.Ю. Спаської
на ниві музейництва // Історія України: Маловідомі імена, події, факти: Збірник статей. – К., 1997.
– Вип. 2. – С. 286-293.
37. Про Д.К. Зеленіна див.: Бережкович А.С. Дмитрий Константинович Зеленин (1878-1954) // Извес-
тия Всесоюзного географического общества. − Л., 1955.− Т. 87, вып. 4. − С. 367-369.; Сабуро-
ва Л.М., Чистов К.В. Дмитрий Константинович Зеленин: К 100-летию со дня рождения // Советс-
кая этнография. − 1978. − № 6. − С. 71-85.; Станюкович Т.В., Торен М.Д. Дмитрий Константино-
вич Зеленин // Советская этнография. − 1954. − № 4. − С. 157-159.
38. ПФА РАН, ф. 849, оп. 3, спр. 397, арк. 1-10.
39. Там само, арк. 4.
40. Там само, арк. 7-7 зв.
41. Федір Людвігович Ернст (1891-1942) − брат відомого археолога-кримознавця Миколи Львовича
Ернста, історик українського мистецтва, музейник. Був арештований 23 жовтня 1933 р. у справі
“контрреволюційної німецької фашистської організації в Україні”. Засуджений за статтею 58-11 у
травні 1934 р. до трьох років
виправно-трудових таборів.
Із 1937 р. працював у Ал-
ма-Аті замісником дирек-
тора з наукової роботи
Казахської народної худо-
жньої галереї. Потім він
переїхав до Уфи, де на та-
кій само посаді працював у
Башкирському державному
музеї. Був знову арештова-
ний як “німець” за
“антидержавну пропаган-
ду” 16 червня 1941 р., а 10
жовтня засуджений до ви-
щої міри покарання. Реабі-
літований у 1989 р. Про
нього див.: Білокінь С.І. В
обороні української спад-
щини: Історик мистецтва
Федір Ернст. – К., 2006. –
356 с.; Верезомська С.Ж.
Ф. Ернст у пам’яткоохоро-
нному русі України 1917-
1933 рр.: Автореф. дис. …
канд. іст. наук / 07.00.01 –
історія України; Харківсь-
кий нац. ун-т ім. В.Н. Кара-
зіна. – Х., 2005. – 17 с. У
особовому фонді Ф.Л. Ер-
нста збереглися залишки
листування Є.Ю. Спаської
з фондоутворювачем (див.:
НАФРФ ІМФЕ, ф. 13, оп. 3,
спр. 66, арк. 1-4).
42. НАФРФ ІМФЕ, ф. 48, оп. 1,
спр. 1, арк. 2.
43. Маньковська Р. Євгенія
Юріївна Спаська… – С. 455.
|