Трагічна доля видатного славіста (до 70-ї річниці зі дня смерті Григорія Андрійовича Ільїнського)
У грудні 2007 р. виповнилися 70-ті роковини зі дня трагічної смерті видатного вченого-славіста, одного з найбільш талановитих представників ніжинської славістичної школи – Григорія Андрійовича Ільїнського....
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
2008
|
| Schriftenreihe: | Ніжинська старовина |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20720 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Трагічна доля видатного славіста (до 70-ї річниці зі дня смерті Григорія Андрійовича Ільїнського) / О. Самойленко // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2008. — Вип. 6(9). — С. 134-138. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20720 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-207202013-02-13T03:18:22Z Трагічна доля видатного славіста (до 70-ї річниці зі дня смерті Григорія Андрійовича Ільїнського) Самойленко, О. Видатні ніжинці У грудні 2007 р. виповнилися 70-ті роковини зі дня трагічної смерті видатного вченого-славіста, одного з найбільш талановитих представників ніжинської славістичної школи – Григорія Андрійовича Ільїнського. 2008 Article Трагічна доля видатного славіста (до 70-ї річниці зі дня смерті Григорія Андрійовича Ільїнського) / О. Самойленко // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2008. — Вип. 6(9). — С. 134-138. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2078-063X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20720 uk Ніжинська старовина Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Видатні ніжинці Видатні ніжинці |
| spellingShingle |
Видатні ніжинці Видатні ніжинці Самойленко, О. Трагічна доля видатного славіста (до 70-ї річниці зі дня смерті Григорія Андрійовича Ільїнського) Ніжинська старовина |
| description |
У грудні 2007 р. виповнилися 70-ті роковини зі дня трагічної смерті видатного вченого-славіста, одного з найбільш талановитих представників ніжинської славістичної школи – Григорія Андрійовича Ільїнського. |
| format |
Article |
| author |
Самойленко, О. |
| author_facet |
Самойленко, О. |
| author_sort |
Самойленко, О. |
| title |
Трагічна доля видатного славіста (до 70-ї річниці зі дня смерті Григорія Андрійовича Ільїнського) |
| title_short |
Трагічна доля видатного славіста (до 70-ї річниці зі дня смерті Григорія Андрійовича Ільїнського) |
| title_full |
Трагічна доля видатного славіста (до 70-ї річниці зі дня смерті Григорія Андрійовича Ільїнського) |
| title_fullStr |
Трагічна доля видатного славіста (до 70-ї річниці зі дня смерті Григорія Андрійовича Ільїнського) |
| title_full_unstemmed |
Трагічна доля видатного славіста (до 70-ї річниці зі дня смерті Григорія Андрійовича Ільїнського) |
| title_sort |
трагічна доля видатного славіста (до 70-ї річниці зі дня смерті григорія андрійовича ільїнського) |
| publisher |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Видатні ніжинці |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20720 |
| citation_txt |
Трагічна доля видатного славіста (до 70-ї річниці зі дня смерті Григорія Андрійовича Ільїнського) / О. Самойленко // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2008. — Вип. 6(9). — С. 134-138. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Ніжинська старовина |
| work_keys_str_mv |
AT samojlenkoo tragíčnadolâvidatnogoslavístado70íríčnicízídnâsmertígrigoríâandríjovičaílʹínsʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-02T21:15:05Z |
| last_indexed |
2025-07-02T21:15:05Z |
| _version_ |
1836571328397705216 |
| fulltext |
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
134
Олександр САМОЙЛЕНКО
(Ніжин)
Трагічна доля видатного славіста
(до 70-ї річниці зі дня смерті
Григорія Андрійовича Ільїнського)
У грудні 2007 р. виповнилися 70-ті роковини зі дня
трагічної смерті видатного вченого-славіста, одного з
найбільш талановитих представників ніжинської славі-
стичної школи – Григорія Андрійовича Ільїнського.
Тривалий час наукова діяльність і творча спадщина
цього яскравого представника вітчизняної науки кінця
ХІХ – першої половини ХХ ст. через зрозумілі ідеоло-
гічні причини залишалися практично поза увагою дос-
лідників. Протягом минулого століття з’явилося лише
кілька невеликих розвідок, переважно біобібліографіч-
ного характеру [1], а також коротких статей у
довідниках і енциклопедичних виданнях [2].
Лише в 1990-х роках у Російській Федерації поба-
чили світ більш ґрунтовні дослідження, але вони сто-
суються, головним чином, літературознавчих і мовознавчих студій ученого [3]. В Ук-
раїні, на превеликий жаль, науковий доробок Г.А. Ільїнського залишається ще недо-
статньо вивченим. Серед праць сучасних українських дослідників, які намагаються
визначити місце вченого в історії славістики, слід відзначити наукові розвідки і до-
слідження Ф.Т. Євсеєва, Г.В. Самойленка, О.Г. Самойленка [4]. Причина такого кіль-
кісного “відставання” досліджень вітчизняних науковців перед колегами з Російської
Федерації в тому, що більшість архівних документів, рукописів ученого зберігаються
в архівосховищах і бібліотеках Москви та Санкт-Петербургу [5].
Ніжинська славістична школа, що почала формуватися в останній чверті ХІХ ст.
з відкриттям у Ніжині в 1875 р. Історико-філологічного інституту князя Безбородька,
вже наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. перетворилася в один із центрів дослідження
славістики в Україні. З її діяльністю пов’язані імена багатьох відомих українських і
російських учених-славістів, серед яких: академік М.Н. Сперанський, члени-корес-
понденти Академії наук А.С. Будилович, Р.Ф. Брандт, професори В.В. Качановський,
Є.В. Пєтухов, К.Ф. Радченко, М.І. Соколов та інші. Помітною постаттю серед цієї на-
укової плеяди вчених був Г.А. Ільїнський, аналізу діяльності якого в межах ніжинсь-
кої славістичної школи та визначенню його внеску в дослідження проблем славістики
і буде присвячена дана розвідка.
Григорій Андрійович Ільїнський народився 11 (23) березня 1876 р. в Санкт-
Петербурзі у родині вчителя. Після закінчення гімназії в 1894 р. юнак вступив на іс-
торико-філологічний факультет Петербурзького університету. На становлення Г.А. Іль-
їнського як ученого в студентські роки особливий вплив мали С.І. Соболевський і
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
135
С.К. Булич. Захищена в 1898 р. студентська праця “Орбельська Тріодь” під керівниц-
твом видатного славіста академіка В.І. Ламанського (останній спеціалізувався на іс-
торії болгарської мови, а також досліджував літературні процеси в Чехії) була відзна-
чена золотою медаллю університету, а її автора рекомендовано для підготовки до
професорського звання при згаданому навчальному закладі.
У цей період діяльність Г.А. Ільїнського була тісно пов’язана з лінгвістичним відді-
ленням неофілологічного товариства, створеного за ініціативою академіка О.О. Шах-
матова, в якому він проголосив близько десяти доповідей і розвідок, які потім були
надруковані в лінгвістичних журналах. Протягом десяти років (1899-1908) Григорій
Андрійович залишався секретарем цього відділення.
Для поглиблення своїх знань Г.А. Ільїнський здобув закордонне відрядження (1901-
1903), під час якого слухав лекції провідних європейських славістів у Берлінському, Лей-
пцігському, Віденському та Празькому університетах, займався в слов’янській семінарії
під керівництвом ученого-славіста зі світовим ім’ям І.В. Ягича, а також працював у біблі-
отеках, архівах і книгосховищах Чехії, Лужиці, Сербії, Хорватії, Словенії та Болгарії.
Першою значною працею Г.А. Ільїнського була книга “О некоторых архаизмах и
новообразованиях праславянского языка. Морфологические этюды” (1902). В ній, у
формі нарисів, розглянуті складні і суперечливі питання праслов’янської мови і зроб-
лено спробу по-новому вирішити ці наукові проблеми. Всі нариси були об’єднані
єдиним методом, який автор назвав “морфологічним”, оскільки при поясненні мовних
процесів головна увага приділялася морфологічній стороні з урахуванням фонетичних
законів. Такий комплексний підхід, запропонований Ф.Ф. Фортунатовим і представ-
никами казанської лінгвістичної школи, був новим у слов’янознавстві. Г.А. Ільїнський
вважав свою книгу не достатньо виваженою, тому не випустив її у продаж, хоча бі-
льшість учених (Шахматов, Бодуен де Куртене, Лавров) поставилися до неї прихиль-
но. Єдиним, хто піддав її різкій критиці в своїй рецензії був О.І. Соболевський: “если
бы мы не знали г. Ильинского лично, мы подумали бы, что его книжки представляют
пародию на современные лингвистические исследования, и местами недурную”. Не-
задоволений своєю книгою, молодий учений підготував до випуску іншу – “Сложные
местоимения и окончания родительного падежа единственного числа мужского и сре-
днего рода неличных местоимений в славянских языках. Этимологические исследо-
вания” (1903), яка мала позитивні відгуки. Якщо раніше дослідники обмежувались
лише однією мовою або певним колом пам’яток, то Григорій Андрійович представив
багатий фактичний матеріал, залучений ыз багатьох слов’янських мов і діалектів.
Цю працю Г.А. Ільїнський у 1905 р. захистив як магістерську дисертацію.
У 1904 р. молодого науковця призначили приват-доцентом Петербурзького універси-
тету. Академік О.О. Шахматов залучив його до роботи над “Словником російської мо-
ви”. До обов’язків Г.А. Ільїнського входило складання історико-етимологічного комен-
тарю до слів, а також підбір лексичних відповідностей із інших слов’янських мов.
З 1907 до 1909 р. Г.А. Ільїнський обіймав посаду доцента кафедри лінгвістики Харків-
ського університету, збирав діалектологічний матеріал, читав лекції. В 1909 р. вчений ра-
зом із П.О. Лавровим відправився у відрядження до Афону для копіювання давньобол-
гарських грамот. Після повернення він переїздить до Ніжина, де йому запропонували по-
саду екстраординарного професора місцевого Історико-філологічного інституту. Одноча-
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
136
сно він читав лекції також у Вищих жіночих курсах у Києві. Саме “ніжинський період”
діяльності стає часом наукового визнання вченого. В 1911 р. Григорій Андрійович захис-
тив у Київському університеті докторську дисертацію “Грамоти болгарських царів”, від-
значену Ломоносівською премією, і заявив про себе як про талановитого славіста.
На серйозний науковий рівень Г.А. Ільїнським було піднято теорію про пра-
слов’янську мову, – ніжинський учений дав її визначення, окреслив хронологічні рам-
ки, розділив на етапи, вказав фонетичні та морфологічні ознаки. Однією з найкращих
праць вченого стала “Праславянская граматика” (1916). У передмові до неї дослідник
писав: “Работая вот уже около 20 лет над разными проблемами праславянского языка, я
давно поставил себе задачей составление такой грамматики этого языка, которая объе-
динила бы в себе не только главные факты его фонетики и морфологии, но и главные
итоги их исследований”. Праця Г.А. Ільїнського не лише узагальнила результати попе-
редніх досліджень, але були обґрунтовані власні рішення деяких проблем. Окремі ідеї,
виказані в книзі, унікальні. Заслугою вченого стало те, що він затвердив праслов’янську
граматику як особливу дисципліну, що відрізняється за своїм предметом і методом від
порівняльної граматики слов’янських мов. На основі відгуку О.О. Шахматова Григорій
Андрійович отримав за цю працю медаль Академії наук і Толстовську премію [6].
Творчий доробок Г.А. Ільїнського загалом нараховує понад 500 монографій, статей,
оглядів і рецензій, присвячених сучасним слов’янським, праслов’янській, старо-
слов’янській, церковнослов’янській мовам; давній історії слов’ян, археології й архео-
графії, палеографії, етнографії та географії слов’янських народів; джерелознавству і
текстології, серед яких особливо слід відзначити низку праць з історії та культури
слов’ян: “Грамоти царя Іоанна Асеня ІІ”, “До історії слов’янських азбук”, “Сто років
сербського повстання”, “Історія слов’ян: Курс, читаний у Харківському університеті”,
“Значення Афона в історії слов’янської писемності”, “Про єпископський титул Кли-
мента Словенського” тощо.
Г.А. Ільїнський багато часу займався вивченням, описанням і виданням старо-
слов’янських, середньоболгарських і сербських пам’яток. Усі дослідження були по-
будовані за єдиною схемою: з початку детально викладалася історія відкриття та ви-
вчення пам’ятки, подавалася критика попередніх видань; потім відзначалися палео-
графічні, фонетичні та морфологічні особливості. За одностайним визнанням крити-
ки, тексти, що підготував науковець, вирізняються високою точністю і їх можна вва-
жати одними з найкращих видань (“Софійський Октіох ХІІІ ст.”, “Середньо-
болгарські листки Ундольського ХІІ-ХІІІ ст.”, “Грамота бана Кулина”, “Македонсь-
кий листок: Уривок невідомої пам’ятки кирилівської писемності ХІ-ХІІ вв.”, “Свер-
лижські уривки”, “Македонський глаголичний листок: Уривок глаголичного тексту
Єфрема Сирина: ХІ ст.”, “Слепченський Апостол ХІІ ст.”) [7].
У 1916 р. Г.А.Ільїнський перейшов на кафедру російської мови та слов’янського
мовознавства Юр’ївського університету. В 1918 р. разом із цим навчальним закладом
учений евакуювався до Воронежу, де працював ще два роки. В подальшому він був
професором Саратівського університету (1920-1927), Східного педагогічного інститу-
ту в Казані (1927), Першого Московського університету (1927-1934), де викладав по-
рівняльну граматику слов’янських мов, старослов’янську, російську, болгарську, се-
рбську та польську мови, історію слов’янських літератур, історію слов’ян.
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
137
За радянської доби до Григорія Андрійовича приходить міжнародне визнання: в
1921 р. його обирають членом-кореспондентом Академії наук РСФРР (згодом транс-
формовану в АН СРСР), з 1929 р. він стає дійсним членом Західнослов’янського ін-
ституту в Познані і членом-кореспондентом Болгарської Академії наук, з 1930 р. –
членом-кореспондентом Польської Академії наук. Поряд із Г.А.Ільїнським у галузі
слов’янської філології того часу працювали відомі російські вчені: М.М. Дурново,
М.К. Грунський, П.О. Лавров, Б.М. Ляпунов, О.І. Соболевський, О.О. Шахматов й
інші. Але в середині 1920-х років ситуація змінюється. Цього часу набула поширення
яфетична теорія М.Я. Марра. З 1925 р. ректором Московського університету стає
О.Я. Вишинський, який був невдоволений вивченням церковних текстів на заняттях зі
старослов’янської мови й ігноруванням згаданої яфетичної теорії. Розпочалася пере-
будова методології в бік класового підходу при вивченні слов’янської етнокультурної
спільноти. Г.А. Ільїнський рішуче виступив проти яфетичної теорії, назвавши її “фан-
тасмагорією”. В 1927 р. Є.Ф. Карський запропонував ученому написати “Пра-
слов’янську граматику” для “Енциклопедії слов’янської філології”, оскільки видання
1916 р. на той час уже стало бібліографічною рідкістю. До 1930 р. роботу було завер-
шено, але опублікувати її не вдалося через негативний відгук М.Я. Марра.
У 1929 р. партапаратом було прийнято рішення провести реорганізацію Академії
наук СРСР шляхом розширення її лав за рахунок академіків-комуністів. Із цією метою
до 43 вакансій були додані ще 42 і створені спеціальні комісії для відсіву “небажаних”
претендентів. Кандидатуру Григорія Андрійовича, після смерті П.О. Лаврова, теж ви-
сунули на вакантне місце. Як зазначалося в рекомендаційній записці до Президії
АН СРСР: “Открывшаяся со смертью академика П.А. Лаврова ваканция действитель-
ного члена Академии Наук СССР налагает на нас обязанность для замещения ее оста-
новиться на ученом мирового значения, наиболее поработавшем в этой отрасли гума-
нитарно-общественных наук, представителем которой был покойный академик, т.е. в
области Славянской филологии. В этой области как по количеству ученых трудов, так
и по их первоклассному научному значению выделяется в числе других кандидатов
бесспорно профессор 1-го МГУ Григорий Андреевич Ильинский, член-корреспондент
Академии Наук СРСР с 10-го декабря 1921 года” [8]. Проте, вчений зняв свою канди-
датуру, а самі вибори назвав “небожественной комедией”. У результаті виборів кілька
кандидатур комуністів були провалені, що призвело до створення у червні 1929 р.
урядової комісії по перевірці АН СРСР, наслідком якої стало звільнення понад
780 чоловік. Після цього було сфабриковано “справу” академіка С.Ф. Платонова, до
якої “підшили” 115 осіб як членів контрреволюційної монархічної організації “Всена-
родный союз борьбы за возрождение свободной России”.
Наприкінці 1933 – на початку 1934 р. розпочалися арешти вчених-філологів за “спра-
вою славістів”, у горнило якої втрапили видатні науковці М.Н. Сперанский (також ко-
лишній професор Ніжинського історико-філологічного інституту князя Безбородька),
О.М. Селищев, М.М. Дурново, В.В. Виноградов й інші. 11 січня 1934 р. було заарешто-
вано та засуджено до 10 років соловецьких таборів і Г.А. Ільїнського, щоправда, в серп-
ні табори замінили на 5 років заслання до Західного Сибиру (м. Славгород). Учасників
справи звинуватили у зв’язках із “віденським центром” на чолі з Трубецьким. Підслід-
НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА
138
ним ставили у провину створення антирадянської організації, що планувала насильни-
цьке повалення радянської влади, зв’язок із іноземними урядами і закордонними анти-
радянськими центрами, ідеологічним же підґрунтям цієї організації визначили євразійс-
тво – ідейно-політичну течія, яку очолював згаданий Трубецький.
11 липня 1936 р. Г.А. Ільїнського було звільнено і він оселився в Томську, де, через
заборону займатися педагогічною діяльністю, працював бібліотекарем у краєзнавчо-
му музеї. Проте, 19 листопада 1937 р. його заарештували повторно і засудили до роз-
стрілу. Вирок було виконано 14 грудня цього ж року. Після смерті вченого виключи-
ли з АН СРСР (29 квітня 1938 р.) і лише 11 серпня 1967 р. постановою Президії
АН СРСР № 7 у зв’язку з реабілітацією Григорія Андрійовича було поновлено в лавах
Академії наук. Після смерті Г.А. Ільїнського, на жаль, втрачено значну частину його
праць, уже підготованих до друку.
Нині ми можемо однозначно твердити: ідеї, висловлені Г.А. Ільїнським у своїх нау-
кових працях належать до головних досягнень світового слов’янознавства і до сього-
дення зберігають своє значення та актуальність.
_______________
1. Булахов М.Г. Восточнославянские языковеды. Биобиблиографический словарь. – Т. II. – Минск,
1977. – С. 229-236; Журавлев В.К. Григорий Андреевич Ильинский. – М., 1962. – 78 с.
2. Брокгауз Ф., Ефрон И. Энциклопедический словарь. – Т. 6а. – СПб., 1891; Т. 30. – СПб., 1900; Ягич
И.В. История славянской филологии. – СПб., 1910; Иконников В.С. Опыт русской историографии:
В 2-х т. – Т. 1. – Кн. 2. – К., 1892; Историко-филологический институт кн. Безбородко в Нежине.
Преподаватели и воспитанники. 1875-1900. – Нежин, 1900; Историко-филологический институт кн.
Безбородко в Нежине. Преподаватели и воспитанники. 1901-1912. – Нежин, 1912; Очерки истории
исторической науки в СССР. – Т.2. – М., 1976; Т.3. – М., 1978; Историография истории южных и за-
падных славян. – М., 1987; Славяноведение в дореволюционной России. Изучение южных и запад-
ных славян. – М., 1988 та інші.
3. Г.С. Баранкова, Еськова И.Б. Труды и дни Григория Андреевича Ильинского (1876-1937) // Москов-
ский журнал. – 2000. – № 7. – С. 2-14; Смирнов С.В. Отечественные филологи-слависты середины
XVIII – начала ХХ вв. Справочное пособие. Под общей редакцией академика О.Н. Трубачева. –
М., 2001. – 336 с.; Захарова Л.Д. Григорий Андреевич Ильинский // Отечественные лингвисты XX
века. Ч.1. – М., 2003. – С. 180-196; Смирнов С.В. Григорий Андреевич Ильинский: Судьба ученого //
Известия АН. Серия литературы и языки. – 1998. – Т. 57. – № 2. – С. 65-70.
4. Евсеев Ф.Т. О научной и учебной деятельности Г.А. Ильинского в Нежинском историко-
филологическом институте // Література та культура Полісся. – Вип. 1. – Ніжин, 1990. – С. 52-53;
Григорий Андреевич Ильинский: Библиографический указатель / Сост. Ф.Т. Евсеев. – Чернигов,
1990. – 12 с.; Самойленко Г.В. Вчені-філологи Ніжинської вищої школи. Бібліографічний покажчик.
– Ніжин, 1993. – 336 с.; Він же. Нежинская филологическая школа. 1820-1990. – Нежин, 1993. –
172 с.; Він же. Ніжинська вища школа. 1820-1995. – Ніжин, 1995. – 106 с; Самойленко Г.В., Само-
йленко О.Г. Ніжинська вища школа: від гімназії вищих наук до університету. – Ніжин, 2000. – 288
с.; Вони ж. Ніжинська вища школа: сторінки історії. – Ніжин, 2005. – 420 с.
5. Про Ільїнського Григорія Андрійовича див.: Санкт-Петербурзьке відділення архіву Російської Ака-
демії наук, ф. 9, 35, 116, 126, 134, 156, 247, 284, 292, 752, 898.
6. Самойленко Г.В. Нежинская филологическая школа… – С. 114-115.
7. Евсеев Ф.Т. Вказана праця… – С. 140-141.
8. Труды и дни Григория Андреевича Ильинского (1876-1937). Записка об ученых трудах проф.
Гр.А. Ильинского // Московский журнал. – 2000. – № 7. – С. 12.
|