Двовідмінкові імена арабської класичної мови у системі відмінювання субстантивів
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України
2008
|
| Назва видання: | Сходознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20766 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Двовідмінкові імена арабської класичної мови у системі відмінювання субстантивів / К.Ю. Бурик // Сходознавство. — 2008. — № 44. — С. 3-12. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20766 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-207662013-02-13T02:45:50Z Двовідмінкові імена арабської класичної мови у системі відмінювання субстантивів Бурик, К.Ю. 2008 Article Двовідмінкові імена арабської класичної мови у системі відмінювання субстантивів / К.Ю. Бурик // Сходознавство. — 2008. — № 44. — С. 3-12. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1682-671Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20766 uk Сходознавство Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Бурик, К.Ю. |
| spellingShingle |
Бурик, К.Ю. Двовідмінкові імена арабської класичної мови у системі відмінювання субстантивів Сходознавство |
| author_facet |
Бурик, К.Ю. |
| author_sort |
Бурик, К.Ю. |
| title |
Двовідмінкові імена арабської класичної мови у системі відмінювання субстантивів |
| title_short |
Двовідмінкові імена арабської класичної мови у системі відмінювання субстантивів |
| title_full |
Двовідмінкові імена арабської класичної мови у системі відмінювання субстантивів |
| title_fullStr |
Двовідмінкові імена арабської класичної мови у системі відмінювання субстантивів |
| title_full_unstemmed |
Двовідмінкові імена арабської класичної мови у системі відмінювання субстантивів |
| title_sort |
двовідмінкові імена арабської класичної мови у системі відмінювання субстантивів |
| publisher |
Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України |
| publishDate |
2008 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20766 |
| citation_txt |
Двовідмінкові імена арабської класичної мови у системі відмінювання субстантивів / К.Ю. Бурик // Сходознавство. — 2008. — № 44. — С. 3-12. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Сходознавство |
| work_keys_str_mv |
AT burikkû dvovídmínkovíímenaarabsʹkoíklasičnoímoviusistemívídmínûvannâsubstantivív |
| first_indexed |
2025-07-02T21:16:57Z |
| last_indexed |
2025-07-02T21:16:57Z |
| _version_ |
1836571445198585856 |
| fulltext |
3
ДВОВІДМІНКОВІ ІМЕНА АРАБСЬКОЇ
КЛАСИЧНОЇ МОВИ У СИСТЕМІ ВІДМІНЮВАННЯ
СУБСТАНТИВІВ
Бурик К. Ю.
В означеному стані та у status constructus усі імена арабської
мови розрізняють три відмінки. У неозначеному стані імена за ха-
рактером кінцевої флексії поділяються на дві групи. Перша група
імен розрізняє усі три відмінки та приймає “танвін” – неозначений
член -n (нунацію). Імена другої групи, які у неозначеному стані не
мають “танвіна” та розрізняють лише два відмінки, у вітчизняній
арабістиці традиційно називаються “двовідмінковими”. Слід за-
значити, що даний термін є досить незручним, оскільки, не відо-
бражає сутності позначуваного явища. Головною відмінною рисою
цих імен є неприйняття “танвіна”, адже в означеному стані вони
розрізняють усі три відмінки. Щодо арабської національної грама-
тики, то вона використовує по відношенню до таких імен термін اسم
що перекладається як “ім’я, що не , اسم الذي لا یَنْصَرِف або غیر مُنْصَرِف
відмінюється”, на рівні з цим терміном функціонує також термін
رْف -що перекладається як “ім’я, позбавлене від , الاسم المَمْنوع من الصَّ
мінювання (صَرْف)”, проте арабський термін صرف по відношенню
до імен позначає не відмінювання за відмінками у нашому тради-
ційному розумінні, а зміну за кінцевими флексіями невід’ємно від
“танвіна”. Та й визначають арабські граматисти ці імена як такі,
що не приймають “танвін” в неозначеному стані, і вже деталізую-
чи ознаки двовідмінкових імен, додають, що вони також розрізня-
ють у неозначеному стані лише два відмінки. Так, В. Гіргас зазна-
чав, що арабський граматист Абу аль-Касим Мухаммад аль-Харірі
пояснював походження терміну ٌمُنْصَرِف від слова ٌصَریِف , що озна-
чає “скрип”, адже, за його словами, приєднання “танвіна” утворює
звук, схожий на скрип, яким супроводжується діставання води з
колодязя [Гіргас 1873, 63]. Суттєвим для нас є не стільки точне по-
ходження терміну, скільки той факт, що в арабській класичній гра-
матиці ٌصَرْف ототожнюється саме з нунацією.
Слід зазначити, що вже В. Гіргас прагнув точності терміноло-
гії, перекладаючи ٌمُنْصَرِف як “вполне склоняемый, который прини-
мает танвин и допускает троякое изменение конечной гласной”,
а ٌمُنْصَرِف як “невполне склоняемый, который не принимает – غَیْر
4
танвина и допускает только двоякое изменение конечной глас-
ной” [Гіргас 1873, 63]. Також він вказує на те, що по відношен-
ню до імен, що позначаються терміном مُنْصَرِف , використовується
термін ُمُتَمَكِّن أمْكَن , який В. Гіргас перекладає як “вполне допуска-
ющий флексию”, а по відношенню до імен, що позначаються тер-
міном غَیْر مُنْصَرِف , використовується термін مُتَمَكِّن غَیْر أمْكَن , перекла-
дений В. Гіргасом як “не вполне допускающий флексию”.
Услід за В. Гіргасом Н. В. Юшманов теж спробував виріши-
ти проблему термінології. Він зазначає, що “загальноприйняті у
європейських сходознавців терміни «тривідмінкові» та «двовід-
мінкові», у західноєвропейських мовах «triptota» і «diptota» (з
грецької), виявляються однобічними: вказується лише на число
відмінків, але не вказується на прийняття чи неприйняття відмін-
ковою формою неозначеного члену –n. Між тим, визначення, яке
дає словник арабської класичної мови «Lisān al-‘Arab», підходить
до розглядуваного явища з більшою мірою визначеності: ُصَرْف
بالتنوین إمواءھا -тобто «флексія слова – це додання нуна , الكَلِمةِ
ції»” [Юшманов 1998, 252–253].
Щодо західних арабістів, то, зокрема, Дж. Оуенс ٌمُنْصَرِف пере-
кладає як “fully inflected” (“повністю флективний”), а ٌمُنْصَرِف غَیْر
як “partially inflected” (“частково флективний”) [Owens 1988, 209].
Щодо подібних варіантів Н. В. Юшманов зазначив, що між тер-
мінами ٌصَرْف і “флексія” немає повної кореляції [Юшманов 1998,
253].
З огляду на усе вищевказане, нам видається слушною пропо-
зиція Н. В. Юшманова ٌمُنْصَرِف -перекладати як “ім’я, що при اسْمٌ
ймає нунацію”, а ٌمُنْصَرِف غَیْر -як “ім’я, що не приймає нуна – اسْمُ
цію”, а уточнення “тривідмінкове” та “двовідмінкове” використо-
вувати факультативно.
Імена, що не приймають нунації можна розділити на наступ-
ні групи:
1. Імена у розбитій (ламаній) множині за наступними моделями:
; فَعَالا та فُعَلاءُ , أفْعِلاءُ , فَعْلَى , فَعَالَى 1 .1
مَفاعِیلُ , .2 .1 , مَفاعِلُ , یَفاعِیلُ , تَفاعِیلُ , تَفاعِلُ , أفاعِیلُ , أفاعِلُ
; فَوَاعِلُ , فَوَاعِیلُ , فَعَائِلُ ,فَعَالِلُ , فَعَالِیلُ
. فُعَلُ .3 .1
(Окремої студії потребують моделі ٍفَعال та ٍفَواع , “танвін” (ну-
нація) яких є “танвіном” усічення, а не “танвіном” неозначеного
стану. Результат засвідчить їх приналежність до імен, які початко-
5
во або приймали “танвін”, або його не приймали. Якщо ж ці мо-
делі будуть віднесені до других, то вони становитимуть четверту
підгрупу даної групи імен).
2. Серед власних імен та назв не приймають нунацію:
2. 1. усі іншомовні власні імена та назви;
2. 2. назви країн, міст, річок, наприклад: ُمِصْر “Єгипет”, ُحَلَب
“Халеб”, ٌدِجْلة “Тигр”;
2. 3. усі жіночі імена, за виключенням лише імен, які склада-
ються із трьох літер та є односкладними, тобто містять три приго-
лосні та один голосний (короткий) після першого приголосного,
або замість другого приголосного довгий голосний, наприклад,
такі імена можна вживати як з нунацією, так і без неї за ; ھِنْدٌ , دَعْدٌ
двовідмінковим типом відмінювання;
2. 4. усі власні імена та назви із суфіксами: ة , ان , اء (некорене-
вим), ا عُمْرانُ ,наприклад ,(некореневим) ى/ , بُشْرَى , .жін – فَاطِمةُ
імена, ُسُفْیانُ , طَرَفة – чол. імена;
2. 5. власні назви, що складаються з двох слів, які сприймаються
як одне поняття ( -також є двовідмінковими, не прийма ,(ّ مركبٌ مَزَجيٌّ
ють нунацію, наприклад: ُحضرموت ,ُ بعلبك , معدي كرب, قالي قلا ;
2. 6. власні імена за моделями перфекту та імперфекту усіх
дієслівних порід, крім моделей فَعُل , فَعِل , -на , فَعْلَل та فَعَل
приклад, ُیَشْكُر (імперфект І породи), یَحْیى (імперфект І породи),
,іменник) إسْتَبْرَقٌ від إسْتَبْرَقُ ,(перфект ІІ породи) شَمَّرَ від شَمَّرُ
за формою – перфект Х породи);
2. 7. будь-яке чоловіче ім’я, що початково вживалось як жіноче,
або як іменник/прикметник жіночого чи спільного роду (крім од-
носкладових, які складаються з трьох літер), наприклад, ُعَنْكَبوت
від ٌعَنْكَبوت “павук” (спільного роду), ُعَقْرَب від ٌعَقْرَب “скорпіон”
(спільного роду);
2. 8. усі власні імена та назви за моделлю ُأفْعَل , наприклад,
;чол. імена – أحْمَدُ , أزْرَقُ
2. 9. усі власні імена за моделями ُفُعَل , -напри , فَعالِ та فُعالُ
клад, ُعُمَرُ , زُفَرُ , غُلاب – чол. імена, ِسُعادُ , فَطامِ , نَوار – жін. імена.
3. Іменники (загальні назви):
3. 1. іменники в однині жіночого роду з суфіксом اء (некорене-
вим): ُصَحْراء “пустеля”, ُعَذْراء “діва”;
3. 2. іменники в однині жіночого роду з суфіксом
,”вагітна“ حُبْلَى ,”примхлива“ وَحْمَى ,наприклад ,(некореневим)ى/ ا
;”спогад“ ذِكْرى
6
3. 3. деякі іменники чоловічого роду за моделлю ُأفْعَل , напри-
клад, ُأرْجَع “піщана земля”, ُأبْطَح “широке русло річки”.
4. Прикметники:
4. 1. усі прикметники з суфіксами (некореневими) اء та ى/ ا, до
яких належать форма жіночого роду ُفَعْلاء від прикметників мо-
делі ُأفْعَل , що позначають кольори та фізичні вади, наприклад,
дурень”, “нерозумний”, а“ أحْمَقُ від حَمْقاءُ ,”червоний“ أحْمَرُ від حَمْراءُ
також форма жіночого роду моделі فُعْلَى від якісних прикметни-
ків у вищій ступені порівняння (елативі) моделі ُأفْعَل , наприклад,
;”найдовший“ أطْوَلُ від طُولَى ,”найбільший“ أكْبَرُ від كُبْرَى
4. 2. усі прикметники моделі ُفَعْلان, які утворюють жіночий
рід за моделлю فَعْلا) .спраглий” – ж.р“ عَطْشانُ ,наприклад ,( فَعْلَى
سَكْرانُ , وَسْنانُ .п’яний” – ж.р“ عَطْشى , -сонливий”, “дріма“ سَكْرى
ючий” – ж.р. وَسْنى .
5. Числівники:
5. 1. роздільні числівники моделей ُمَفْعَل та ُفُعال , наприклад,
; واحِدٌ واحِدٌ по одному” від“ مَوحَدُ або أُحادُ
5. 2. кількісні числівники в абстрактному значенні матема-
тичних величин, наприклад, َثَلاثة من أكْثَرُ п’ять більше“ خَمْسَةُ
трьох”, тоді як у своєму предметному значенні вони приймають
“танвін”.
Завершуючи огляд груп двовідмінкових імен, слід зауважити,
що будь-яке двовідмінкове ім’я може стати тривідмінковим у по-
езії, де того потребує ритм чи римування.
Одним із перших до проблеми двовідмінкових імен звернув-
ся К. Брокельман. Він у свій час стверджував, що двовідмінко-
ві імена являють собою нове явище відносно тривідмінкових
[Brockelmann 1908, 461]. Вчений висунув припущення, що дво-
відмінковий тип відмінювання утворився від власних імен дієс-
лівного походження. Його обґрунтування розгортається наступ-
ним чином: деякі дієслова, наприклад, перфект َشَمَّر “швидко біг”
та імперфект ُیَزید “збільшує” дали власні імена َشَمَّر та ُیَزید , за-
кінчення яких були переусвідомлені як відмінкові і перероблені у
нову парадигму: називний відмінок – ُیزید , -непрямий від , شَمَّرُ
мінок – َیزید , ر -Утворена таким чином парадигма розповсю . شَمَّ
дилась на прикметники моделі ُأفْعَل , оскільки ця модель є також
дієслівною (перфект ІV породи). Звідси ця ж парадигма пошири-
лась на форму жіночого роду прикметників кольорів і вад / ُفَعْلاء
-у значенні елативу пере أفْعَلُ Далі від прикметників типу .فُعْلى
7
йшла до ламаної множини моделі ُأفاعِل , наприклад, ُأكْبَر “біль-
ший” – мн. ُأكابِر , а вже цей тип ламаної множини розповсюдився
на велику кількість інших випадків (наприклад, ٌرِسالَة “послан-
ня” – мн. ُرَسائِل тощо). Іноземні ж власні імена пішли слідом за
власними іменами дієслівного походження.
Наразі цей погляд вважається недостатньо обґрунтованим та
непереконливим. Як бачимо, К. Брокельман не пояснює багатьох
груп двовідмінкових імен. Зокрема, він залишає без уваги наступ-
ні групи імен:
1) власні імена та назви із закінченням ة – (наприклад, , فاطِمةُ
;(тощо راقِشةُ , طلحةُ
2) власні імена без закінчення ة – недієслівних моделей та не-
похідних від дієслів (наприклад, ُزَیْنَبُ , سُعادُ , رَباب тощо);
3) група власних імен моделей ُفُعَل , , ,наприклад) فُعالُ عُمَرُ
;(тощо زُفَرُ , غُلابُ
4) групу прикметників та усі власні імена моделі ُفَعْلان ;
5) роздільні числівники моделей َفُعال та َمَفْعَل ;
6) власні жіночі імена моделі ِفَعال (наприклад, ِفَطام , نَوارِ
тощо).
Дещо пізніше припущення К. Брокельмана спростовує
Н. В. Юшманов, звівши питання двовідмінкових імен до двох про-
блем: існування іменних класів у архаїчному стані арабської мови
та становлення граматичної категорії означеності-неозначеності.
Ряд положень Н. В. Юшманова слід розглянути детальніше та
проаналізувати, оскільки, наразі зрозуміло, що його гіпотеза ви-
значить подальші тенденції у дослідженні даної категорії імен.
Передусім, вчений зазначає, що означений член ال з’явився піз-
ніше неозначеного члену [Юшманов 1998, 258]. Тобто, означений
артикль виробився і закріпився як такий у той період, коли за нуна-
цією вже закріпилася функція неозначеного члену. Це уточнення –
необхідна деталь, оскільки, імовірним є те, що функції нунації від
часу її появи зазнавали змін. Н. В. Юшманов припускає, що нуна-
ція/мімація як в північноарабській, так і в південноарабській мовах
виробилася з неозначеного займенника ما, що, як відомо, є супер-
ечливим твердженням. Також на його думку, відмінкові закінчен-
ня з’явились раніше неозначеного члену, з чим теж можна не по-
годитись. Цілком імовірно, що вироблення відмінкових закінчень
та неозначеного члену відбувалось одночасно. Про це свідчить вже
той факт, що “танвін” обов’язково включає в себе голосний звук
8
відмінкового закінчення. А от із думкою вченого, що на первинно-
му етапі розвитку граматичної категорії означеності-неозначеності
стан імені визначався виключно контекстом, важко сперечатись.
Нам видається можливим поетапний розвиток цієї категорії, про
що свідчить, зокрема, відсутність єдиного способу протиставлення
імен в неозначеному та означеному станах.
Що стосується означеного артикля ال , то він завжди вказує на
означеність імені, більш того, він єдиний для усіх імен, незалеж-
но від роду і числа. Це свідчить, що від часу його появи за ним за-
кріпились конкретне значення та функції, що не зазнавали змін.
Напевно, до появи означеного артикля категорія означеності-
неозначеності визначалась двочленною парадигмою: неозначе-
ний член –n та ø , на що вказують наступні приклади протистав-
лення означеного та неозначеного станів:
а) при звертанні до означеної особи, наприклад: ٌرَجُل “чоловік”
та ُیا رَجُل “о чоловіче”, ٌبِنْت “дівчина” та ُیا بِنْت “о дівчино”;
б) при протиставленні власних імен загальним:ٌفاطِمة “та, що
відлучає від грудного годування” – ُفاطِمة “Фатима” (жін. ім’я),
,Рабаб” (жін. ім’я)“ رَبابُ – рабаб” (смичковий інструмент)“ رَبابٌ
,”населеність“ عُمْرانٌ ,Даляль” (жін. ім’я)“ دلالُ – ”манірність“ دلالٌ
“цивілізація” – ُعُمْران “Умран” (жін. ім’я); ُة -Єги“ مصرُ ,”Мекка“ مَكَّ
пет”, ُزَیْنَب “Зейнаб” (жін. ім’я), ُعُمَر “Омар” (чол. ім’я), ُغُلاب “Гу-
ляб” (чол. ім’я);
в) при загальному чи видовому запереченні, наприклад: َرَیْب لا
“нема ніякого сумніву”, َلا بَأس “нема нічого поганого”, “не біда”, لا
;неминуче” (букв.: “нема ніякого місця, куди можна втекти”)“ مَفرَّ
г) при деяких іменах, що означають якусь частину дня, напри-
клад: َسَحَر “сьогодні на світанку”; َبُكْرَة “сьогодні зранку”; َضَحْوَة
“сьогодні пізнього ранку”; َمَساء یَوْمَ ; ”зранку до вечора“ صَباحَ یَوْمَ
“з дня у день”, “щодня”.
Але цій стадії, певно, передувала інша, за якої до виражен-
ня категорії означеності-неозначеності неозначений член –n мав
або опосередковане відношення, або взагалі його не мав. Дійсно,
прийняття “танвіна” серед багатьох груп імен видається несис-
темним. Так, “танвін” приймає велика кількість імен, які по сво-
їй суті є означеними. (Зрештою, тому “танвін” і не визначають як
неозначений артикль.) Це стосується наступних випадків:
а) власні назви та імена людей: ٌد مُحَمَّ , زَیْدٌ , ;імена людей – ھِنْدٌ
;назви міст – یَنْبوعٌ , رابِغٌ , حَرَضٌ
9
б) в деяких випадках імена, що означають час чи загальний на-
прямок, можуть бути означеними, зберігши нунацію, наприклад,
غدٍ зараз”, “у цей“ حالاً ,”завтра”, “в найближчий день“ غداً і في
момент”, ًسنة “цього року”, ًیَمینا “направо”, ًیَسارا “наліво”, ًأماما
“прямо”.
Найбільше ж нас цікавлять групи імен, які у неозначеному ста-
ні не мають “танвіна”, взагалі, ні за яких обставин не вживаються
з ним, – це двовідмінкові імена. Тут нам варто повернутись до гі-
потези Н. В. Юшманова, який помітив, що велика кількість дво-
відмінкових імен містять суфікси, що, без сумніву, колись були
показниками граматичної категорії іменних класів. Науковець ви-
діляє чотири суфікси: ة , اء , ى , Справді, усі імена арабської . ان
мови, які містять суфікси (не кореневі) ى та اء є двовідмінковими.
Що стосується морфем ان та ة , то у власних іменах вони завжди
передбачають неприйняття “танвіна”, проте, ситуація із загаль-
ними іменами дещо інакша: імена з ة тривідмінкові, а імена з ان
бувають як двовідмінкові, так і тривідмінкові. Щодо цього вче-
ний стверджує, що “класові показники у своєму тодішньому зна-
ченні не допускали неозначеного члену, так як самі по собі були,
певним чином, членами” [Юшманов 1998, 262]. Н. В. Юшманов
має на увазі, що класові показники від початку несли не лише ін-
формацію про належність до певного класу, а й також про стан
означеності. Тобто, він схиляється до думки, що до закріплення
за “танвіном” значення неозначеного члену ім’я було означеним
чи неозначеним залежно від контексту, а семантика деяких класів
наперед надавала іменам певної означеності. Так, вчений робить
висновок, що перші імена двовідмінкові не прийняли нунацію як
неозначений член через означеність за змістом (власні назви) та
означеність за формою (усі інші випадки).
Слід зазначити, що дослідження Н. В. Юшманова також не є
повним, оскільки він не пояснює закріплення двовідмінковості,
зокрема, за групами імен у розбитій множині, що не містять кла-
сових показників. Він лише припускає, що ці моделі могли мати
значення “множини від множини”, тобто, “абсолютної множини”
предметів. Тоді “зміст сприяв би неприйняттю неозначеного чле-
на, так як «все» може бути рівноцінним власному імені” [Юш-
манов 1998, 264]. Вочевидь, науковець під визначеннями “мно-
жина від множини” та “абсолютна множина” має на увазі збірне
ім’я. Справді, певні моделі ламаної множини можна віднести до
10
збірних імен. Проте, якщо спеціальне дослідження виявить спів-
віднесеність з іменами збірними не лише двовідмінкових моде-
лей, а й тривідмінкових, то припущення Н. В. Юшманова вия-
виться безпідставним. Тому, наразі було б дещо легковажним
приймати на віру дане припущення. Тим більше, що Н. В. Юшма-
нов у своїй гіпотезі спирається на думку, що “танвін” від початку
слугував неозначеним членом, що не відповідає дійсності.
Із дослідження Б. М. Гранде категорії іменних класів ми мо-
жемо вивести кілька припущень щодо двовідмінковості моделей
ламаної множини. Так, він констатує наявність в архаїчному ста-
ні мови розгалуженої системи іменних класів, яка згодом спрос-
тилася стягненням усієї множини класів у два великі, що потім
визначились як чоловічий і жіночий рід. Моделі ламаної множи-
ни віднеслись до другого класу (жіночий рід) [Гранде 1998, 267].
Проте, частина з них тривідмінкові, інша – двовідмінкові. Чому
ці моделі піддалися такому розподілу, не зрозуміло. Та моделі ла-
маної множини дуже різняться складом словотворчих формантів,
що може свідчити про те, що до стягнення в один клас вони від-
носились до різних класів. Зокрема, можливі морфологічні кла-
сові показники містять, щонайменше, третина з них. Неприйнят-
тя нунації моделями з класовими показниками можна пояснити
хоч би з огляду на гіпотезу Н. В. Юшманова, решту моделей, у
зв’язку з відсутністю логічно спроможних пояснень, наразі вида-
ється складним пов’язати з даною гіпотезою.
А. Г. Бєлова зазначає, що період публікації статті “Загадка
двухпадежных имен” (1941 р.) Н. В. Юшманова та її обмежений
наклад (1000 екз.) “не дозволив цій серйозній роботі стати над-
банням світової арабістики” [Юшманов 1998, 22]. Такий висновок
А. Г. Бєлова зробила після огляду деяких загальних робіт, що тор-
каються явища двовідмінковості та спеціальних статей, присвяче-
них цій проблемі: Vycichl W. Die Deklination in Arabischen. – RSO.
28, 1953, c. 71–78; Wehr H. Der arabische Elativ. Wiesbaden, 1953, c.
94–96; Kuryłowicz J. L’apophonie en sémitique. Wrocław-Warszawa-
Kraków, 1961, §234–241; An Introduction to the Comparative
Grammar of the Semitic Languages. Wiesbaden, 1964, c. 95, 12–68;
Rabin Ch. The Diptote Declension. – Arabic and Islamic Studies in
Honor of Hamilton A.R. Gibb. Leiden, 1965; Petraček K. Le système
de l’arabe dans une perspective diachronique. – Arabica. T. XXVIII,
fasc. 2–3, 1981, c. 162–177; Garbini G. Le lingue semitiche. Studi
11
di storia linguistica. Sec. ed. Napoli, 1984, c. 109–110; Gruntfest J.
Some Remarks on the Case System in Semitic Languages. – Ethiopian
Studies: Proceedings of the 6th Intern. Conference. Tel Aviv, 14–17
Apr. 1980. Rotterdam-Boston, 1986, c. 261–274 [Юшманов 1998,
22–23]. Важливою є вказівка А. Г. Белової, що усі вчені, які дослі-
джували проблему двовідмінкових імен після Н. В. Юшманова,
розглядають її неповно і не так всебічно, як це зробив цей науко-
вець [Юшманов 1998, 23]. Н. В. Юшманов запропонував альтер-
нативний підхід до вирішення питання двовідмінкових імен, який
потребує, на нашу думку, особливої уваги. Передусім, Н. В. Юш-
манов мав на меті довести архаїчність двовідмінкового типу від-
мінювання, і це йому вдалося. Нажаль, пошуки науковця обмеж-
ились невеликою статтею [Юшманов 1998, 252–265], де він впер-
ше серед арабістів виявив “ключ” до розв’язання даної проблеми.
Він не здійснив ґрунтовного кінцевого дослідження двовідмінко-
вих імен арабської мови, але забезпечив дослідницькою програ-
мою тих, хто матиме за мету виконання цього завдання.
Отже, ми побачили, що двовідмінкові імена не складають од-
норідної групи, виявляючи значну різноманітність. Наразі не вда-
ється узагальнити усі групи двовідмінкових імен, до того ж, у
жодному спеціальному дослідженні не розглядалась уся множи-
на цих груп, тобто деякі з них залишаються недослідженими у
контексті даної проблеми. Отже, проблема двовідмінкових імен
досі не знайшла вирішення і тому є актуальною.
На нашу думку, одним з головних завдань у вирішенні питання
виокремлення категорії імен, що не допускають нунації та не відмі-
нюються за традиційним типом відмінювання, є реконструкція ар-
хаїчної системи іменних класів в арабській мові, оскільки встанов-
лення початкових характеру та функцій кінцевої назалізації імені
як в арабській, так і в семітських мовах, загалом, видається прак-
тично складною справою. Це завдання потребує, в свою чергу, до-
слідження семантико-граматичних зв’язків кожної моделі іменно-
го словотвору арабської мови окремо. Чи не єдина категорія імен в
арабській мові, що не вимагає від дослідника звернення до загаль-
носемітського лексичного фонду, – форми ламаної множини. Адже
встановлення загальносемітських моделей ламаної множини ви-
дається неможливим. Вважається, що вони утворювались за поді-
бних причин, але в різних мовах по-різному і в різний, але завжди
відносно пізній, час [Дьяконов 1991, 38]. Отже, першочерговим
12
завданням постає дослідження моделей ламаної множини з метою
їх співвіднесення з архаїчними іменними класами.
Зрештою, щодо двовідмінкових моделей ламаної множини
можна зробити кілька зауважень, які слід врахувати у подальшо-
му дослідженні цих моделей. Так, якщо зважати на те, що почат-
ково віднесення до того чи іншого класу визначалось семантикою
імені (змістом), що зумовлювала його форму та вживання (період
становлення способів словотвору), а вже потім класи ідентифікува-
лись за певними показниками (формою), що визначали особливос-
ті вживання імені (період втрати спільної семантики для груп імен
певних класів), то приналежність моделей множини без класових
показників до певного класу (чи кількох класів) є безсумнівною.
Підсумовуючи викладене варто зауважити, що в подальших
студіях дану проблему доцільно розглядати у контексті питань
становлення граматичної категорії означеності-неозначеності в
арабській мові та функціонування розгалуженої системи іменних
класів у архаїчному стані мови.
ЛІТЕРАТУРА
Белова А. Г. Введение в арабскую филологию. Москва,
2003.
Белова А. Г. Очерки по истории арабского языка. Москва,
1999.
Гиргас В. Очерк грамматической системы арабов. Санкт-
Петербург, 1873.
Гранде Б. М. Введение в сравнительное изучение семит-
ских языков. Москва, 1972.
Гранде Б. М. Курс арабской грамматики в сравнительно-
историческом освещении. Москва, 1998.
Дьяконов И. М. Афразийские языки // Языки Азии и Африки.
Семитские языки. Т. 4, Кн. 1. Москва, 1991.
Юшманов Н. В. Избранные труды по общей фонетике, семи-
тологии и арабской классической морфологии. Москва, 1998.
Вrockelmann C. Grundriss der vergleichender Grammatik der
semitischen Sprachen, I. Band: Laut-und Formenlehre. Berlin, 1908.
Owens J. The Foundations Of Grammar: An Introduction To
Medieval Arabic Grammatical Theory. Amsterdam/Philadelphia,
1988.
|