До питання про гіпотетичну лояльність Офелли Киренського

До питання про гіпотетичну лояльність Офелли Киренського

Антична традиція зберегла розповідь про те, що птолемеївський намісник Киренаїки, Офелла, в останні роки життя проголосив себе незалежним правителем. Проте, у сучасній історіографії існує гіпотеза, згідно з якою Офелла протягом усього часу свого намісництва зберігав лояльність по відношенню до єгипе...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2008
Автор: Зелінський, А.Л.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України 2008
Назва видання:Сходознавство
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20768
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:До питання про гіпотетичну лояльність Офелли Киренського / А.Л. Зелінський // Сходознавство. — 2008. — № 44. — С. 28-37. — Бібліогр.: 48 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-20768
record_format dspace
spelling irk-123456789-207682011-06-06T12:03:08Z До питання про гіпотетичну лояльність Офелли Киренського Зелінський, А.Л. Антична традиція зберегла розповідь про те, що птолемеївський намісник Киренаїки, Офелла, в останні роки життя проголосив себе незалежним правителем. Проте, у сучасній історіографії існує гіпотеза, згідно з якою Офелла протягом усього часу свого намісництва зберігав лояльність по відношенню до єгипетського сатрапа, Птолемея. На мою думку, не існує серйозних підстав не довіряти повідомленням античних авторів щодо сепаратистських кроків, здійснених Офеллою в останні роки його намісництва у Кирені. Античная традиция сохранила рассказ о том, что птолемеевский наместник Киренаики, Офелла, в последние годы жизни провозгласил себя независимым правителем. Вместе с тем, в современной историографии бытует гипотеза, согласно которой Офелла на всем протяжении своего наместничества сохранял верность по отношению к египетскому сатрапу, Птолемею. По моему мнению, не существует серьезных оснований не доверять сообщениям античной традиции о сепаратистских шагах, осуществленных Офеллой в последние годы его наместничества в Кирене. It is known from the classical tradition that Ptolemies’ governor of Cyrene Ophellas proclaimed himself an independent ruler in the last years of his life. At the same time, in the modern historiography there is a hypothesis that Ophellas remained loyal to Ptolemy of Egypt all the time. To my mind, there are no serious premises to distrust classical authors regarding Ophellas’separative steps which he made during the last years of his governing in Cyrene. 2008 Article До питання про гіпотетичну лояльність Офелли Киренського / А.Л. Зелінський // Сходознавство. — 2008. — № 44. — С. 28-37. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. 1682-671Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20768 uk Сходознавство Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Антична традиція зберегла розповідь про те, що птолемеївський намісник Киренаїки, Офелла, в останні роки життя проголосив себе незалежним правителем. Проте, у сучасній історіографії існує гіпотеза, згідно з якою Офелла протягом усього часу свого намісництва зберігав лояльність по відношенню до єгипетського сатрапа, Птолемея. На мою думку, не існує серйозних підстав не довіряти повідомленням античних авторів щодо сепаратистських кроків, здійснених Офеллою в останні роки його намісництва у Кирені.
format Article
author Зелінський, А.Л.
spellingShingle Зелінський, А.Л.
До питання про гіпотетичну лояльність Офелли Киренського
Сходознавство
author_facet Зелінський, А.Л.
author_sort Зелінський, А.Л.
title До питання про гіпотетичну лояльність Офелли Киренського
title_short До питання про гіпотетичну лояльність Офелли Киренського
title_full До питання про гіпотетичну лояльність Офелли Киренського
title_fullStr До питання про гіпотетичну лояльність Офелли Киренського
title_full_unstemmed До питання про гіпотетичну лояльність Офелли Киренського
title_sort до питання про гіпотетичну лояльність офелли киренського
publisher Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України
publishDate 2008
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20768
citation_txt До питання про гіпотетичну лояльність Офелли Киренського / А.Л. Зелінський // Сходознавство. — 2008. — № 44. — С. 28-37. — Бібліогр.: 48 назв. — укр.
series Сходознавство
work_keys_str_mv AT zelínsʹkijal dopitannâprogípotetičnuloâlʹnístʹofellikirensʹkogo
first_indexed 2025-07-02T21:17:02Z
last_indexed 2025-07-02T21:17:02Z
_version_ 1836571450757087232
fulltext 28 ДО ПИТАННЯ ПРО ГІПОТЕТИЧНУ ЛОЯЛЬНІСТЬ ОФЕЛЛИ КИРЕНСЬКОГО Зелінський А. Л. На сторінках цієї порівняно невеликої публікації піде мова про низку питань, пов’язаних з останніми роками життя й ді- яльності Офелли з Пелли1. Він був одним з учасників східно- го походу Александра Македонського [Diodorus 1884, XX, 40; Arrianus 1968, 18], а згодом, у 322/321 році до Р.Х.2, став на- місником Киренаїки в наслідок приєднання цієї області до во- лодінь правителя Єгипту, Птолемея, сина Лага [Marmor Parium 1926, FGH, 239B, 10–11; Diodorus 1884, XVIII, 21; Arrianus 1926, 9, 16–19; Justinus 1911, XIII, 6; Hoelbl 2001, 14; Huss 2001, 99– 101]. У 309/308 році, Офелла приєднався до військової кампанії сиракузького тирана Агафокла проти Карфагену, в ході якої – був зрадницьки вбитий своїм союзником [Diodorus 1884, XX, Prol; 40–43, 70 ;Trogus 1956, XXII; Justinus 1911, XXII, 7; Orosius 1889, IV, 6; Suda 1928–1935, delta 431; Omikron 994; пор. Marmor Parium 1926, FGH, 239B, 19; Plutarchus 1875, 14; Polyaenus 1899, V. 3, 4; Meister 1984, 396–397; Hoelbl 2001, 20; Huss 2001, 179– 180]. Антична традиція, представлена Діодором Сицилійським3, Помпеєм Трогом і, відповідно, Юстином недвозначно вказує на те, що Офелла заключив військовий союз із Агафоклом не як ки- ренський намісник Птолемея, а як цілковито незалежний воло- дар [Diodorus 1884, XX, 40–42; Trogus 1956, XXII; Justinus 1911, XXII, 7]. Так, за словами Діодора, Агафокл, підчас своєї африканської кампанії [Diodorus 1884, XX, 38–39] “...бажаючи використати усі можливі засоби для підкорення карфагенян, відправив сиракузя- нина Ортона послом у Кирену до Офелли. Останній був одним з друзів і соратників Александра, тепер же, пануючи над полісами Киренаїки і маючи сильне військо, він честолюбно прагнув при- множити свої володіння”4. У свою чергу, Юстин на сторінках зробленої ним епітоми тво- ру Помпея Трога “Historiae Philippicae” розповідає, що “...Офел- ла, цар, Киренців, котрий безсоромно сподівався заволодіти усі- єю Африкою, заключив через послів союз із Агафоклом, за умо- 29 вою, що вразі перемоги над карфагенянами, тому дістанеться Си- цилія, йому ж (Офеллі) відійде Африка”5. Вірогідність означених розповідей була визнана такими до- слідниками, як I. Droysen, J. Mahaffy, W. Ferguson, K. Beloch, E. Bevan, V. Ehrenberg, E will, A. Laronde, A. Jaehne, W. Huss та ін [Дройзен 1995, 319–320; Mahaffy 1899, 46–47; Ferguson 1910, 3; Beloch 1927, 187; Bevan 1927, 26; Ehrenberg 1930, 0334–336; Laronde 1971, 297–298; Ейне 1972, 167; Will 1984, 55; Huss 1985, 174; Huss 2001, 179]. Проте, майже одночасно виникла гіпотеза, згідно з якою Офел- ла протягом усього часу свого намісництва у Кирені зберігав ло- яльність по відношенню до сина Лага, як до свого сюзерена. На користь цього припущення особливо наполегливо висловились: A. Gercke, F. Taeger, F. Chamoux, A. Martin та ін. [Beloch 1927, 187; Taeger 1929, 455–456; Chamoux 1956, 24–25; idem 2002, 56, 218; Martin 2006, 69–70, 72; Winiarczyk 1981, 66, Anm. 10]6. На підтвер- дження своєї гіпотези вони пропонують наступні положення: 1. Стосунки між Птолемеєм і його киренським намісником завжди базувалися на принципах взаємної довіри і приязні. 2. Офелла ви- ступив проти Карфагену за дорученням або, принаймні, за зго- дою єгипетського сатрапа. 3. Намісник Киренаїки ніколи не кар- бував власної монети7. На мій погляд, усі докази, наведені на користь збереження Офеллою вірності своєму патрону підчас карфагенської кампанії, базуються лише на засадах загальної логіки і залишаються умо- глядними. Проти них за бажанням можна висунути не менш ло- гічні, хоча й не менш умоглядні контраргументи. Так, можна припустити, що мало не ідилічні відносини, ко- трі буцімто, постійно існували між єгипетським сатрапом і його киренським намісником [Martin 2006, 69–70], могли серйозно погіршитися після того, як Офелла не зміг передбачити, а зго- дом – й придушити киренське повстання 313 року (в усякому разі, Діодор у підрозділі своєї “Історичної бібліотеки”, присвя- ченому цій події, жодним словом не згадав про намісника бун- тівної області [Diodorus 1884, XIX, 79; Ейне 1972, 169] ). Поді- бна можливість видається особливо вірогідною, коли згадати, що це повстання фактично зірвало військову кампанію, безпе- речно заплановану на 313 рік Птолемеєм в рамках Третьої ві- йни діадохів[Wheatley 1998, 267–268; Huss 2001, 154–159]. Ця ж 30 обставина, у свою чергу, мало не призвела до заключення сепа- ратного миру між Антігоном монофтальмом і наймогутнішим з тодішніх союзників Птолемея, Кассандром [Diodorus 1884, XIX, 75; Simpson 1954, 26]. У контексті проблеми пожиттєвої відданості киренського на- місника не витримує жодної критики й положення про підтрим- ку спільних дій Офелли й Агафокла з боку єгипетського сатрапа [Martin 2006, 70]. Так, A. Martin, відштовхуючись від концепції довірливих від- носин між Офеллою і Птолемеєм, приходить до висновку, що ки- ренський намісник зважився на похід проти Карфагену, оскільки знову розраховував на допомогу свого патрона в разі нового по- встання підвладної йому області [Martin 2006, 70]. Проте, не варто забувати, що Офелла розпочав активні зносини з Агафоклом саме тоді, коли сина Лага не було в Єгипті. У 309 році останній зі зна- чними військовими силами намагався підкорити приморські об- ласті на півдні Малої Азії [Diodorus 1884, XX, 27; Plutarchus 1875, 7; Porphyrius 1926, FGH, 260, 42; Huss 2001, 173–175, 177]. Таким чином, гіпотетичні сподівання Офелли на будь-яку дієву підтрим- ку зі сторони Птолемея не мали під собою будь-яких реальних підстав. З іншого ж боку, якщо киренський намісник збирався ви- йти з-під влади єгипетського сатрапа, навряд чи йому вдалося б підгадати більш сприятливий момент для реалізації своїх амбі- ційних задумів8. Непериконливо також виглядає припущення, згідно з яким військо, набране Офеллою в Афінах [Diodorus 1884, XX, 40], було зимою 309/308 року переправлене до Кирени єгипетським фло- том Птолемея [Martin 2006, 70, 74]. З неменшою вірогідністю це могли зробити кораблі, надані за наказом правителя Македонії Кассандра. Це можна представити, як спробу останнього приму- сити Птолемея повернутися до Єгипту, а отже – відмовитися від балканської кампанії, яку син Лага планував здійснити протягом 308 року у союзі з Деметрієм Поліоркетом [Suda 1928–1935, delta 431; epsilon 2459]9. Зрештою, навіть, якщо навербовані війська й були переправлені єгипетським флотом, це не завадило б Офел- лі виказати свої сепаратистські наміри після повернення з Афін до Кирени. Нарешті, монети із зображенням Александра у слоновій шкі- рі й Афіни Алкідемос, які Агафокл, наслідуючи Птолемею, роз- 31 почав карбувати у 309–308 роках [Havelock 1980, 44–45; Martin 2006, 70], не обов’язково свідчать про уніфікацію єгипетсько- го і сиракузького монетного стандарту, а отже – й про існуван- ня союзу між сатрапом Єгипту і тираном Сиракуз напередод- ні карфагенської експедиції Офелли [Martin 2006, 70]. Удавання до цього заходу з боку сиракузького тирана, котрий, можливо, у перспективі планував приєднати до своїх володінь й Киренаї- ку [Havelock 1980, 45, Not. 27], цілком логічно пояснюється ба- жанням останнього кинути виклик Птолемею. В усякому разі, подібний жест не виходить за рамки пропагандистської прак- тики, характерної для періоду війн діадохів. Наприклад, до схо- жого заходу стосовно того ж сина Лага удався Деметрій Поліор- кет після перемоги у морській битві при кіпрському Саламіні. Саме тоді на його монетах з’явилося зображення озброєної Афі- ни (Афіни Алкідемос), подібне до викарбуваного на птолемеїв- ських тетрадрахмах [Havelock 1980, 45–46]. Той же факт, що Офелла не приділив належної уваги карбу- ванню власної монети [Martin 2006, 72; пор. Bagnall 1976, 26, 184–185], легко пояснюється занадто коротким періодом його незалежного правління і наявністю більш важливих проблем, а саме: ведення переговорів з Агафоклом, здійснення поїздки до Афін (див. вище), підготовки до походу через лівійську пустелю [Diodorus 1884, XX, 41] тощо, які потребували термінового ви- рішення. Проте, слід зазначити, що існує одна дуже цікава серія кирен- ських монет, карбування яких деякі дослідники не тільки припи- сують Офеллі, але й відносять до часу, що безпосередньо пере- дував карфагенській експедиції останнього. В основі означено- го припущення лежить певна інтерпретація дуже специфічного зображення, що міститься на реверсі цих монет. Поряд з тради- ційним символом Кирени сільфіумом – цінною лікарською рос- линою з наркотичними властивостями [Koerper, Kolls 1999, 133– 143] – ми бачимо тут фінікову пальму – не менш традиційний символ Карфагену (див. Мал. 1). З точки зору такого відомого дослідника, як K. Meister, поєднання цих двох символів могло з’явитися саме при Офеллі й виражати ні що інше, як претензії останнього на панування одразу над двома вищевказаними краї- нами [Meister 1984, 397]. 32 Мал. 1 Реверс киренської монети із зображенням сільфіуму та фінікової пальми10 Проте, на мій погляд, сама лише наявність означених монет не може вказувати на статус Офели. З одного боку на них вітсутнє ім’я Птолемея, з іншого – ми не бачимо там й імені самого Офел- ли. Остання ж обставина, взагалі, ставить під сумнів приналеж- ність даної чеканки до часів цього державного діяча11. Тим біль- ше, що територіальні претензії до Карфагену міг висувати як сам син Лага, так і його найближчі нащадки [Strabo 1899, XVII, II, 20; Hoelbl 2001, 68 not. 18; Huss 2001, 101–104, 268, 293–294, 297; Зе- лінський 2006, 46–47]. Якщо ж відкинути усі умоглядні побудови й контрпобудови, то у першу чергу залишиться даність, яка полягає в тому, що май- же усі античні автори, котрі згадують у своїх творах Офеллу, су- проводжують його ім’я титулами, притаманними незалежному правителю. Діодор Сицілійський й автор Візантійського лексико- ну (Суда) називають його династом12, Помпей Трог, Юстин (див. Прим. 5) і Павел Орозій, дещо перебільшуючи, наділяють бун- тівного намісника царським титулом13, а Плутарх вказує на ньо- го як на архонта [Plutarchus 1875, 14]14. Певною мірою ці свід- чення заперечуються сучасником [Cicero 1979, III, 21; Plutarchus 1938, II, 1, 9; Diogenus 1922, IV, 51; V, 36–41; 57–58; Suda 1928– 1935, theta 199; sigma 1185; Асмус 1976, 400; Winiarczyk 1981, 92; Scarborough 1985, 515–517; Рожанский 1988, 85–86; Huss 2001, 231–232], а можливо, й особистим знайомим киренського наміс- ника15 – філософом-перипатетиком Теофрастом. Він, побіжно зга- дуючи Офеллу у своїй «Історії рослин», нічого не говорить про його особливий політичний статус [Theophrastus 1916, IV, 3, 2]. Проте, не слід забувати, що Теофраст, як істинний філософ, взага- 33 лі опускає усі гучні посади й титули, говорячи про сучасних йому можновладців: Антіпатра, Кассандра, Полісперхонта, Антігона і навіть Александра Македонського [Theophrastus 1916, IV, 4, 1; 5; IX, 4, 9; Theophrastus 1952, VII; XXIII, 3; 5]. Отже цілком природ- но, що й повсталий намісник Киренаїки, подібно до більш видат- них державних діячів епохи, залишився у творі афінського при- родознавця без належного титулу. І, нарешті, згаданий вище, Суда нерозривно пов’язує факт під- корення Птолемеєм Лівії зі смертю Офелли від рук Агафокла [Suda 1928–1935, delta 431; пор. Bagnall 1976, 26; Huss 2001, 179– 180]16, що на мою думку, також не варто скидати з рахунків. Таким чином, з моєї точки зору, не існує серйозних підстав не довіряти повідомленням античних авторів щодо претензій Офел- ли на статус незалежного правителя. Отже й факт достовірності сепаратистських кроків, здійснених цим птолемеївським урядов- цем в останні роки його намісництва у Кирені, також не повинен викликати сумнівів. 1 Можливо, він же – Офелла з Олінфу [Ладынин 2000, 186]. 2 Оскільки всі події, згадувані у цій роботі відбулися до різдва Христового, помітка “до Р.Х.” надалі опускатиметься. 3 Джерелом Діодора у цьому випадку могла бути “Македоніка” Дуріса Самоського – пор. [Ullman 1942, 38–39]. 4 ¡Apo\ de\ th=j ma/xhj tau/thj geno/menoj kai\ pa/nta t$= dianoi/# skopou/menoj pro\j to\ labei=n tou\j KarxhdoniÁouj u(poxeiri/ouj e) ce/pemye presbeuth/n ¢ `Orqwna to\n Surako/sion pro\j ¢ Ofe/llan ei)j Kurh/nhn. ouÄtoj d‘ hÄn me\n twÀn fi/lwn twÀn sunestrateume/nwn ¢ Aleca/ndr%, kurieu/wn de\ twÀn peri\ Kurh/nhn po/lewn kai\ duna/ mewj a(draÀj perieba/leto taiÀj eªlpi/si mei/zona dunastei/an [Di- odorus 1884, XX, 40, 1]. 5 ...rex Cyrenarum Afellas, qui spe inproba regnum totius Africae amplexus societatem cum Agathocle per legatos iunxerat pactusque cum eo fuerat ut Siciliae illi, sibi Africae imperium victis Karthag- iniensibus cederet [Justinus 1911, XXII, 7, 4]. 6 Такі дослідники, як R. Bagnall, K. Meister та G. Hoelbl, взагалі залишили це питання відкритим [Bagnall 1976, 25–26; Meister 1984, 396–397, Hoelbl 2001, 20]. 7 Аргументацію на користь зазначеної гіпотези, в останнє, до- сить чітко виклав A. Martin [Martin 2006, 69–70, 72, 74]. 4 34 8 Я не поділяю думку дослідників, котрі вважають, що самі лише північно-африканські події змусили Птолемея несподівано завершити балканську кампанію і терміново повернутися до Єгип- ту [Дройзен 1995, 319–325; пор. Martin 2006, 74]. На мій погляд, у 308 році ні Офелла, ні Агафокл самі по собі не могли становити відчутної загрози для сатрапії сина Лага, оскільки першочерго- вою їхньою ціллю тоді був Карфаген. Більш імовірним мені вида- ється припущення P. Wheatley, згідно з яким Птолемей повернувся до Єгипту під впливом звістки про появу біля його північно- східного кордону Антігона Монофтальма, котрий повернувся з Передньої Азії після невдалої боротьби з Селевком Нікатором [Wheatley 2002, 46]. Я вважаю, що ця обставина у поєднанні з перебуванням неподалік від західного кордону птолемеївських володінь війська Агафокла дійсно могла викликати у сина Лага серйозне занепокоєння і змусити його відмовитися від боротьби за вплив у материковій Греції. 9 Цікаво, що деякі дослідники вбачають у вторгненні сина Лага до балканської Греції реакцію останнього на можливість заклю- чення союзу між Кассандром і Офеллою – пор. [Laronde 1971, 304– 305; Will 1984, 55; Martin 2006, 70]. Стосовно ходу самої егейсько- балканської кампанії, проведеної Птолемеєм у 308 році і, фактично, спрямованої проти Кассандра див. нп. [Huss 2001, 175–178]. 10 Зображення данної монети, датованої 308–277 роками, міс- титься на відповідній веб-сторінці «Greek Coinage Index by Issu- ing Authority” – http://www.wildwinds.com/coins/greece/kyrenaica/i. html. 11 Стосовно певної проблематичності датування киренських монет часів гегемонії Сотера див. нп. [Bagnall 1976, 183–185]. 12 ºWj ‘AgaqoklhÔj KarxhdoniÁouj meän eªniÁkhsen maÁxh|, to∙n de∙ duna±sthn thÔj Kurhänhj ‘OfeÁllan metapemyaÁmenoj eªpi∙ koinopragiÁan kate±sfacen, kaiä thän metaä tou±tou du±namin pare±laben [Diodorus 1884, XX, Prol. 1]. …{Ptolemai=oj} Libu/hj pa/shj e)kra/thsen, ‘Ofe/lla tou= Kurhnai/ou duna/stou pro\j ) Agaqokle/ouj kata\ Sikeli/an a)naireqe/ntoj do/lw [Suda 1928- 1935, delta 431]. 13 Res gestae Agathoclis : ut a Poenis nanctus imperium bellum cum ipsis gessit, primum in Sicilia; dehinc victus traiecit in Africam, ubi pos- sessa prouincia Ophellam regem Cyrenarum interfecit [Trogus 1956, XXII]. Hoc per totam Africam rumore disperso non tributariae tantum 12 35 urbes ab his, verum etiam socii reges deficiebant. inter quos rex quoque Cyrenarum Afellas pactus est cum Agathocle communionem belli, dum regnum Africae ardenter adfectat [Orosius 1889, IV, 6, 29]. 14 ‘All‘ eÅn ge taiÔj ‘Aqh∙naij toÁte sxola±zwn hªga±geto xhreu±ousan EuªrudiÁkhn, hÖ Miltia±dou men hÄn aªpo±gonoj tou¥ palaiouÀ, sunoikhsasa d¢ ‘Ofe±lla| t%À Kurh±nhj aØrcanti, metaä th\n eªkei±nou teleuth∙n aªfiÁketo paÁlin eiªj ta∙j ¢ Aqh∙naj [Plutarchus 1875, 14]. 15 Не забуваймо, що Офелла, як мінімум, один раз відвідав Афі- ни [Diodorus 1884, XX, 40; Plutarchus 1875, 14; Хабихт 1999, 70]. 16 Див. також прим. 12. ЛІТЕРАТУРА Асмус В.Ф. Античная философия. – Москва, 1976. Дройзен И. История эллинизма: Пер. с нем.: В III т. Т. II. – Ростов-на-Дону, 1995. Ейне А. Кирено-египетские отношения при первых Птолеме- ях // Древний Восток и античный мир. – Москва, 1972. Зелінський А.Л. Характер і причини єгипетського ней- тралітету підчас I Пунічної війни // X сходознавчі читання А. Кримського присвячені 135-річчю від дня народження А.Ю. Кримського. Тези доповідей міжнародної наукової конференції – Київ, 2006. Ладынин И.А. К датировке “стелы сатрапа” и интерпретации ее исторической части (Urk. II. 12.12–15.16) // Межгосударственные отношения и дипломатия в античности. – Казань, 2000. Рожанский И.Д. История естествознания в эпоху эллинизма и римской империи. – Москва, 1988. Хабихт Х. Афины. История города в Эллинистическую эпоху: Пер. с нем. – Москва, 1999. Arrianus Flavius. Historia indica // Flavii Arriani quae exstand omnia: In II v. V. II. – P. 1. / Ed. A.G. Roos et G. Wirth. – Lipsiae, 1968. Arrianus Flavius. Historia successorum Alexandri // Die Frag- mente der griechischen Historiker (FGH) / hrsgb. F. Jacoby. In III Bd. Bd. II. – Leiden, 1926. Bagnall R. The Administration of the Ptolemaic Possessions Outside Egypt. – Leiden, 1976. 14 36 Beloch K. Griechische Geschichte: in IV Bd. Bd. IV. T. 2. – Berlin, Leipzig, 1927. Bevan E. The House of Ptolemy. – London, 1927. Chamoux F. Hellenistic Civilization: Trans. from. Franc. – Ox- ford, 2002. Chamoux F. Le roi Magas // Revue historique. – v. 216 (1956). Cicero M. Tullius. Tusculanae disputationes // M. Tulli Ciceronis Tusculanarum disputationum libri quinque / ed. T. Dougan. – New York, 1979. Diodorus Siculus. Bibliotheca Historica: In IV v. V. IV. / Ed. I. Bekker. – Lipsiae, 1884. Diogenus Laertius. Diogeni Laertii Vita Philosophorum / Rec. H. Long. – Oxford, 1922. Ehrenberg V. Zur Verfassungsurkunde von Kyrene // Hermes. – Bd. 65 (1930). Ferguson W. Athens and Hellenism // The American Historical Review. – 1910. – # 1. Havelock C. The Archaistic Athena Promachos in Early Hellenistic Coinages // American Journal of Archaeology. – 1980. – # 1. Hoelbl G. A History of the Ptolemaic Empire: Transl. from germ. – London, New-York, 2001. Huss W. Aegypten in hellenistischer Zeit: 332–30 v.Chr. – Muenchen, 2001. Huss W. Geschichte der Karthager. – Muenchen, 1985. Justinus M. Junianis. Pompeius Trogus «Historiae Philippicae» Epitome / Ed. W. Kroll. – Lipsiae, 1911. Koerper H., Kolls A. The Silphium Motif Adorning Ancient Libyan Coinage: Marketing a Medicinal Plant // Economic Botany. – 1999. – # 2. Laronde A. Observations sur la politique d’Ophellas a Cyrene // Revue historique. – V. 458 (1971). Mahaffy J. P. A history of Egypt under the Ptolemaic dynasty. – London, 1899. Marmor Parium // Die Fragmente der griechischen Historiker / hrsgb. F. Jacoby. In III Bd. Bd. II. – Leiden, 1926. Martin A. El periplo norteafricano de Ofelas // Gerion. – 2006. – # 1. Meister K. Agathocles // The Cambridge Ancient History: in XIV v. V. VII. – P. 1. – Cambridge – London – New-York – New-Ro- chelle – Melbourne – Sydney, 1984. 37 Orosius Paulus. Historiarum adversus paganos libri VII / rec. K. Zangemeister. – Lipsiae, 1889. Plutarchus. Demetrius // Plutarchus. Vitae Parallelae: Demetrii et Antonii / Rec. C. Sintensis. – Lipsiae, 1875. Plutarchus. Quaestiones convivales // Plutarchi moralia: In VII v. V. IV. – P. 1. / Ed. J.C. Hubert. – Leipzig, 1938. Polyaenus. Strategmata / Rec. C. Schubert. – Lipsiae, 1899. Pompeius Trogus. Prolegomena ad Historiam Philippicam // Pom- pei Trogi fragmenta / Coll. O. Seel. – Lipsiae, 1956. Porphyrius. Fragmenta// Die Fragmente der griechischen Histo- riker / hrsgb. F. Jacoby. In III Bd. Bd. II. – Leiden, 1926. Scarborough J. Erasistratus: Student of Theophrastus? // Bulletin of the History of Medicine. – 1985. – # 4. Simpson R. The Historical Circumstances of the Peace of 311 // The Journal of Hellenic Studies. V. 74 (1954). Strabo. Rerum Geographicorum. Libri 17 / Ed. G. Spiro, H. Waldman. – Halle, 1899. Suda. Lexicon // Suidae lexicon: in IV v. / ed. A. Adler. – Leipzig, 1928–1935. Taeger F. Zum Verfassungsdiagramm von Kyrene // Hermes. – Bd. 64 (1929). Theophrastus. Characteres / Ed. O. Navarre, E. Galavetti. – Pa- ris, 1952. Theophrastus. Historia plantarum // Theophrastus. Enquiry into plants: in II v. / ed. A. Hort. – Cambridge, Mass., 1916. Ullman B. History and Tragedy // Transactions and Proceedings of the American Philological Association. – v. 73 (1942). Wheatley P. Antigonus Monophtalmus in Babylonia, 310–308 B. C. // Journal of Near Eastern Studies. – 2002. – # 1. Wheatley P. The Chronology of the Third Diadoch War, 315-311 B. C. // Phoenix. - 1998. - # 3/4. Will E. The succession to Alexander // The Cambridge Ancient His- tory: in XIV v. V. VII. – P. 1. – Cambridge – London – New-York – New-Rochelle – Melbourne – Sydney, 1984. Winiarczyk M. Theodoros “ho Atheos” // Philologus. - 1981. - # 1.

Схожі ресурси