Суспільно-політична та юридична лексика в хроніках Абдуррахмана аль-Джабарті

В статті проводиться семантичний аналіз лексики, що вживається з тією самою семантикою у хроніках видатного єгипетського історика Абдуррахмана аль-Джабарті (1753/1754–1825/1826) “Чудеса минувшини в життєписах та хроніках” та “Мазгар аттакдіс бі-заваль давлят аль-фарансіс” і в сучасній арабській літе...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Сівков, І.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України 2009
Назва видання:	Сходознавство
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20791
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Суспільно-політична та юридична лексика в хроніках Абдуррахмана аль-Джабарті / І.В. Сівков // Сходознавство. — 2009. — № 45-46. — С. 115-126. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-20791
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-207912011-06-06T12:03:05Z Суспільно-політична та юридична лексика в хроніках Абдуррахмана аль-Джабарті Сівков, І.В. В статті проводиться семантичний аналіз лексики, що вживається з тією самою семантикою у хроніках видатного єгипетського історика Абдуррахмана аль-Джабарті (1753/1754–1825/1826) “Чудеса минувшини в життєписах та хроніках” та “Мазгар аттакдіс бі-заваль давлят аль-фарансіс” і в сучасній арабській літературній мові. Тексти зазначених хронік можна розглядати як базове джерело суспільно-політичної і юридичної лексики арабської мови кін. XVIII – поч. ХІХ ст. Також у вказаній статті детально розглядаються факти з життя та творчості аль-Джабарті, а також бібліографія його праць. В статье проводится семантический анализ лексики, которая употребляется с той же семантикой как в хрониках знаменитого египетского историка Абдуррахмана аль-Джабарти (1753/1754– 1825/1826) “Удивительная история прошлого в жизнеописаниях и хронике событий” и “Мазхар ат-такдис би-заваль давлят аль-фарансис”, так и в современном арабском литературном языке. Тексты указанных хроник можно рассматривать как основной источник общественно-политической и юридической лексики арабского языка кон. XVIII – нач. ХIX вв. В статье подробно рассматриваются факты жизни и творчества аль-Джабарти, а также библиография его произведений. The article deals with the semantic analysis of words being used in the chronicles of the great Egyptian historian ‘Abdurrahmān al-Ğabartī (1753/1754 – 1825/1826) “‘Ağā’ib al-āsār fī tarāğim wa-l-ahbār” and “Mazhar at-taqdīs bi-zawāl dawlat al-faransīs” and Modern Literary Arabic with the same meanings. These texts can be regarded as main source of the sociopolitical and law lexis of the end of XVIII – beginning of XIX centuries. Also this article deals with such a important points as the detailed biography of al-Ğabartī and the bibliography of his available works. 2009 Article Суспільно-політична та юридична лексика в хроніках Абдуррахмана аль-Джабарті / І.В. Сівков // Сходознавство. — 2009. — № 45-46. — С. 115-126. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1682-671Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20791 uk Сходознавство Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	В статті проводиться семантичний аналіз лексики, що вживається з тією самою семантикою у хроніках видатного єгипетського історика Абдуррахмана аль-Джабарті (1753/1754–1825/1826) “Чудеса минувшини в життєписах та хроніках” та “Мазгар аттакдіс бі-заваль давлят аль-фарансіс” і в сучасній арабській літературній мові. Тексти зазначених хронік можна розглядати як базове джерело суспільно-політичної і юридичної лексики арабської мови кін. XVIII – поч. ХІХ ст. Також у вказаній статті детально розглядаються факти з життя та творчості аль-Джабарті, а також бібліографія його праць.
format	Article
author	Сівков, І.В.
spellingShingle	Сівков, І.В. Суспільно-політична та юридична лексика в хроніках Абдуррахмана аль-Джабарті Сходознавство
author_facet	Сівков, І.В.
author_sort	Сівков, І.В.
title	Суспільно-політична та юридична лексика в хроніках Абдуррахмана аль-Джабарті
title_short	Суспільно-політична та юридична лексика в хроніках Абдуррахмана аль-Джабарті
title_full	Суспільно-політична та юридична лексика в хроніках Абдуррахмана аль-Джабарті
title_fullStr	Суспільно-політична та юридична лексика в хроніках Абдуррахмана аль-Джабарті
title_full_unstemmed	Суспільно-політична та юридична лексика в хроніках Абдуррахмана аль-Джабарті
title_sort	суспільно-політична та юридична лексика в хроніках абдуррахмана аль-джабарті
publisher	Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України
publishDate	2009
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20791
citation_txt	Суспільно-політична та юридична лексика в хроніках Абдуррахмана аль-Джабарті / І.В. Сівков // Сходознавство. — 2009. — № 45-46. — С. 115-126. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Сходознавство
work_keys_str_mv	AT sívkovív suspílʹnopolítičnataûridičnaleksikavhroníkahabdurrahmanaalʹdžabartí
first_indexed	2025-07-02T21:18:02Z
last_indexed	2025-07-02T21:18:02Z
_version_	1836571513966297088
fulltext	115 СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ТА ЮРИДИЧНА ЛЕКСИКА В ХРОНІКАХ АБДУРРАХМАНА АЛЬ-ДЖАБАРТІ Сівков І. В. У цій статті ми продовжуємо аналіз формування адміністра- тивно-політичної і юридичної термінології арабської мови, дослі- джуючи її функціонування в історичних працях славетного єги- петського історика Абдуррахмана аль-Джабарті “Чудеса минув- шини в життєписах та хроніках” та “Музгір ат-такдіс бі-заваль давлят аль-фарансіс”. Абдуррахман ібн Хасан аль-Джабарті народився у Каїрі у 1167 р. г. (1753/1754 р.). Він походив з області Джабарт (коро- лівство Шоа) та був за походження улемом (мусульманським богословом-правознавцем), викладачем аль-Азгара та належав до вищого мусульманського духівництва. Його батько, Хасан ібн Бургануддін аль-Джабарті (помер у 1774 р.) був єгипетським лі- тератором, поліглотом, математиком, астрономом, філософом, фі- зиком, правознавцем, традиціоналістом і теологом. Абдуррахман аль-Джабарті отримав традиційну мусульманську освіту. Він за- ймався вдома під керівництвом свого батька та улемів, що його відвідували. Пізніше він вивчав ханафітський толк мусульман- ського права в аль-Азгарі. Батько майбутнього літописця помер, залишивши своєму єдиному спадкоємцю велике майно, що до- зволило аль-Джабарті повністю присвятити себе науковій діяль- ності. У аль-Азгарі він рано здобув широку славу вченого та ви- кладача [Джабарти 1962, 6, 510; Джабарти 1963, 6–7; aš-Šarqāwī 1955, 3–16]. В кінці періоду французької окупації генерал Мену вклю- чив аль-Джабарті до складу “Єгипетського дивану” – дорадчо- го органа, який було утворено французською владою та який складався з семи постійних членів. Очевидно, після вигнання французів та англійців з Єгипту аль-Джабарті разом із іншими шейхами аль-Азгара сприяв призначенню арнаутського воєна- чальника Мухаммада Алі єгипетським пашою (1805 р.). Однак згодом історик суворо критикував діяльність останнього у своїй хроніці, оскільки він був обурений політикою Мухаммада Алі по відношенню до духовенства та інших верств населення. Тим самим він викликав сильне незадоволення влади. Дослідники 116 не досягли одностайності у визначенні дати смерті видатного історика. Перекладач хроніки аль-Джабарті “Чудеса минувшини в життєписах та хроніках” Х. І. Кільберг відзначає, що Б. Дорн та Е. Лейн вказують дату його смерті – 1825 чи 1826 р., а Дж. Саркіс – рамадан 1237 /травень 1822 р. Вона згадує той факт, що Джирджи Зейдан знайшов у бібліотеці Мухаммада-бека Асифа в Каїрі екземпляр історії Джабарті, на останньому аркуші якої за- значалося, що переписування начисто було завершене в 1237 р., а на полях була зроблена чітким почерком приписка, в якій йш- лося про те, що зчитування та звірка виконані з початку до кінця при самому авторі 14 рабі І 1240 р. З наведеної на полях при- писки він робить висновок, що аль-Джабарті помер в 1240/1824- 25 чи пізніше [Джабарти 1962, 6–7; Джабарти 1963, 8–9]. Дослідник творчості аль-Джабарті Халіль Шайбуб у своїй праці “Абдуррахман аль-Джабарті” згадує, що він помер у 1241/1825 р. [aš-Šarqāwī 1955, 3–16]. Автор цитованого перекладу стверджує, що показання мандрівників, котрі відвідали Єгипет в 1-й чверті ХІХ ст., свідчення учнів аль-Джабарті, а також дані, запроваджені єгипетськими дослідниками у науковий обіг, дозволили довести, що аль-Джабарті помер не в червні 1822 р., а в кінці 1825 або на самому початку 1826 р. [Джабарти 1963, 9]. Деякі дослідники вказують на те, що внаслідок пожежі, що сталася у будинку аль-Джабарті, вогнем було знищено частину його “Чудес минувшини”, що охоплює події після 1236 р. г. [aš- Šarqāwī 1955, 16]. Усі дослідники відзначають насильницький характер смер- ті аль-Джабарті. Вважається, що правитель Єгипту Мухаммад Алі-паша був справжнім винуватцем його смерті. Це і не дивно, оскільки таким чином він позбавився незручного для себе авто- ра, який на сторінках своєї хроніки піддав нищівній критиці дії Мухаммада Алі. Варто зазначити і той факт, що саме з цієї при- чини єгипетська влада намагалася вилучити та знищити хроніку [Джабарти 1963, 10–11]. За однією з версій, наведеною самим автором, він починав укладати його як продовження біографічного словника відомих діячів XVIII ст. “Сільк-д-дурар фі аян ал-карн ас-сані ашар” да- маскського історика аль-Мураді (помер у жовтні 1791 р.). Аль- Мураді звернувся до укладача відомого тлумачного словника “Тадж аль-Арус” Мухаммада Муртади аз-Забіді (помер у квітні 117 1791 р.) з пропозицією спільно укладати словник. У свою чергу, аз-Забіді надав допомогу його учень Абдуррахман аль-Джабарті. Після смерті аз-Забіді аль-Мураді просив аль-Джабарті продо- вжити справу свого учителя. Смерть ал-Мураді стала на заваді продовженню збирання аль-Джабарті біографічного матеріалу, однак згодом він повернувся до своєї праці. Співпрацюючи з аль-Мураді та аз-Забіді, аль-Джабарті збирав виключно біографічний матеріал і лише після 1791 р., працюючи самостійно, розпочав збирання хронологічних даних. Цим можна пояснити наявність великого масиву біографічних даних, а також і те, що життя та діяльність видатних діячів, біографії яких укла- далися аль-Джабарті, припадають на XVIII ст.; біографічний до- відник аль-Мураді було присвячено діячам тої самої епохи. У світлі вищезгаданого не викликає подиву, що літопис аль- Джабарті отримав назву “Життєписи та хроніки”. Оскільки біль- шу частину історичного трактату було присвячено саме викла- денню біографічного матеріалу, то історична хроніка відігравала другорядну роль. У Єгипті, у мамлюцькі часи, набув розквіту життєписний жанр. У період османського панування спостеріга- ється його занепад; його було відроджено Абдуррахманом аль- Джабарті під сирійським впливом. Відкритим залишається пи- тання про те, чи зазнали його праці впливу творів біографічного жанру мамлюцької епохи [EI, II, 355b–356a]. Літопис “Чудеса минувшини в життєписах та хроніках” охо- плює період з кін. 1099/1688 по 1236/1820–21 рр. Перша частина охоплює період з кін. 1099/1688 до 1189/1775–76 рр., друга – з 1190/1776–77 по 1212/1797–98 рр., третя – з 1213/1798–99 по 1220/1805–6 рр., четверта – з 1221/1806–7 по 1236/1820–1 рр. Як вже зазначалося, нищівна критика, якій аль-Джабарті під- дав уряд Мухаммада Алі-паші, викликала сильне незадоволення влади та призвела до його опали. Це і пояснює той факт, що ви- дання його трактату “Чудеса минувшини в життєписах та хро- ніках” до 1879 р. було заборонено [Джабарти 1962, 7; Джабарти 1962, 11]. Третю частину, присвячену історії Єгипту під час французь- кої окупації (1798–1801 рр.), уперше було опубліковано в 1878 р. у типографії газети “Миср” під назвою “До історії французів в Єгипті”. Її було серйозно перероблено редактором цієї газе- ти. У 1879 р. з’явилося булакське видання “Чудес минувшини” 118 повністю (у чотирьох томах) [Джабарти 1963, 11–12; aš-Šarqāwī 1955, 32]. Єгипетський дослідник творчості аль-Джабарті М. аш-Шаркаві при описі наявних у Каїрі списків хроніки повідомляє, що в Дар аль-Кутуб аль-Мисрія є 13 (за іншими даними – 11) рукописних екземплярів хроніки, з яких лише чотири повні. Як і булакське друковане видання, вони закінчуються 1236/1821 р. Також він на- водить відомості і по іншим рукописним зібранням (два рукопис- них екземпляри в бібліотеці аль-Азгара; рукописний екземпляр в теймурівській бібліотеці). Зіставляючи доступні йому рукописні екземпляри хроніки аль-Джабарті на предмет наявності тексту- альних розбіжностей, він знайшов там лише порушення послі- довності розміщення деяких слів у реченні, що жодним чином не впливає на зміст твору [Джабарти 1963, 13; ‘Ağā’ib 1997, I; aš-Šarqāwī 1955, 33–35]. А. Рамадан у передмові виданння першої частини “Чудес ми- нувшини”, виконаного видавництвом “Дар аль-Кутуб аль-Мисрія” у Каїрі у 1997, посилається на дослідника творчості аль-Джабарті Море, який зіставив булакський рукописний екземпляр хроніки з кембріджським, паризьким та тим, що знаходиться в Британському музеї, та прийшов до висновків, що основною рисою булаксько- го видання є наявність у його тексті значної кількості пасажів, відсутніх у багатьох рукописних екземплярах хроніки, а також багатьох стилістичних та граматичних розбіжностей з іншими рукописними екземплярами. Найімовірніше, видавець булакської версії тексту спирався на різноманітні рукописні екземпляри, не зазначивши, який з них було виконано аль-Джабарті. Порівняння булакського тексту з текстами низки рукописних екземплярів ви- явило той факт, що видавець булакського екземпляру власноруч виправив численні граматичні помилки, коригував невиразне сти- лістичне оформлення та тексти і документи, на які посилається аль-Джабарті, незважаючи на те, що він наголошує на точності та надійності передачі всього, що написав та на що посилався аль- Джабарті, зокрема текстів та документів [‘Ağā’ib 1997, I]. Згодом ця вкрай важлива у дослідженні історії Єгипту кін. XVIII – поч. XIX ст. праця неодноразово перевидавалася (третє повне видання було опубліковане в азгарівській тіпографії у Каїрі на полях 12-томної загальної історії Ібн Асіра в 1884/1301–2 рр., четверте – у Східній типографії у 1322–3 р. г., п’яте – комітетом 119 “аль-Баян аль-Арабі” у семи томах у 1958–1967 рр.) [Джабарти 1963, 12; ‘Ağā’ib 1997, I]. При дослідженні суспільно-політичної та юридичної лекси- ки у хроніці аль-Джабарті “Чудеса минувшини” ми беремо за основу текст шостого видання його літопису під редакцією А. А. Абдуррахіма, опублікованого у видавництві “Дар аль-Кутуб аль- Мисрія” у Каїрі у 1997–1998 рр., та яке спирається на перше по- вне булакське видання. У 1888–97 рр. у каїрській Національній типографії було ви- дано переклад цього історичного трактату французькою мовою у 9 томах, який, на жаль, місцями являє собою вільний переказ хроніки. Автори французського перекладу не ставили перед со- бою завдання повної передачі хроніки, обмежившись місцями лише її викладом, переказом. Останні два томи перекладу, що відповідають четвертій частині праці, були надруковані уривками в 1905 р. [Джабарти 1963, 12, 31]. В 1962 р. у Видавництві східної літератури вийшов друком російськомовний переклад III тому (І частина) “ Чудес минувши- ни в життєписах та хроніках” під назвою “Єгипет в період експе- диції Бонапарта (1798–1801)”, виконаний І. М. Фільштинським, в 1963 р. – IV тому цієї історичної хроніки під назвою “Єгипет під владою Мухаммада Алі (1806–1821)”, виконаний Х. І. Кільберг, а в 1978 р. – II тому під назвою “Єгипет напередодні експедиції Бонапарта (1776–1798)”, виконаний Х. І. Кільберг. Цей переклад було зроблено з булакського видання 1879 р. У дослідженні іс- торичної хроніки аль-Джабарті ми спираємося саме на цей росій- ськомовний переклад. На жаль, ми змушені константувати факт його неповноти та фрагментарності (не було перекладено І-й том та 2-у час- тину ІІІ тому, що охоплює період з 1216/1801 по 1220/1805– 6 рр.). Очевидно, автори перекладу мали намір зробити пере- клад хроніки для дослідників історії Єгипту, висвітливши в ній лише ті історичні події, які мали великий вплив на розвиток єгипетської держави, надавши кожному з томів перекладу назву відповідної історичної епохи. Таким чином, автори перекладу розглядали літопис аль-Джабарті виключно як історичне джере- ло, а не як літературну памятку, аналіз якої потребує адекватних лінгвістичних коментарів. М. аш-Шаркаві відзначає, що засоби стилістичного оформ- лення тексту історичної праці аль-Джабарті відрізняються 120 різноманітністю та неоднорідністю. В історичному трактаті “Чудеса минувшини в життєписах та хроніках” спостерігається тенденція до використання єгипетської розмовно-діалектної мови з притаманними їй виразами та зворотами [aš-Šarqāwī 1955, 27–28]. В іншій історичній хроніці “Музгір ат-такдіс бі-заваль давлят аль-фарансіс” висвітлюються події, які мали місце під час фран- цузької окупації (1213/1798– шаабан 1216/грудень 1801\січень 1802 рр.). М. аш-Шаркаві повідомляє, що у “Дар аль-Кутуб аль-Мисрія” зберігаються два неопубліковані рукописні екземпляри “Музгір ат-такдіс” [aš-Šarqāwī 1955, 35-36]. Одну з копій цієї історичної праці було опубліковано в 1958 р. під назвою “Щоденники аль-Джабарті” у 59 та 60 номерах серії “Ми обрали для тебе” у каїрському видавництві “Дар аль- Мааріф”, а іншу – в 1961 р. у видавництві Міністерства освіти Єгипту. Існують дві версії назви цього трактату. У праці М. аш-Шаркаві згадується назва “Музгір ат-такдіс бі-загаб давлат ал-фарансіс”. Копія зазначеної історичної праці, яку було виконано 25 червня 1880 р. та на яку спирається досліджуваний нами текст хроніки під редакцією А. А. Абдуррахіма, опублікованої “Дар аль-Кутуб аль-Мисрія” у Каїрі у 1998 р. отримала частково видозмінену на- зву “Музгір ат-такдіс бі-заваль давлат ал-фарансіс”. Цю ж назву мають і інші її копії. На жаль, залишаються невідомими джерела, які дали М. аш-Шаркаві підстави вживати першу версію назви згаданого твору. Усі екземпляри історичної хроніки, описані у пе- редмові до цитованого видання, мають назву “Музгір ат-такдіс бі-заваль давлат ал-фарансіс”. Абдуррахман аль-Джабарті згадує, що він написав “Музгір ат- такдіс” разом з шейхом Хасаном аль-Аттаром (1766/67–1834/35), видатним суспільним та літературним діячем свого часу, першим редактором офіціоза “аль-Вакаї аль-Мисрія” та (в 1834–35) шей- хом аль-Азгара (на сторінках цієї праці він наводив його поезію). Аль-Джабарті подарував свій історичний трактат садразаму (ве- ликому візиру) Османської імперії Юсуфу-паші Дия під час його перебування в Єгипті, оскільки садразам звернувся з проханням до вчених м Більбейс написати історію французської експедиції в Єгипті [Джабарти 1963, 716–717; aš-Šarqāwī 1955, 36; Muzhir at-taqdīs]. 121 Таким чином, наш літописець виступив як офіційний історі- ограф османського уряду, який мав намір представити офіційну версію подій, які мали місце під час французької окупації Єгипту. Цю працю розглядають як відредаговану в антифранцузському та, відповідно, проосманському дусі третю частину його “Чудес минувшини”, яка охоплює той самий часовий період [Muzhir at- taqdīs]. Якщо в “Чудесах минувшини” А. аль-Джабарті виступає як об’єктивний свідок знаменних подій, що різко змінили шлях іс- торичного розвитку єгипетської держави, то у “Музгір ат-такдіс” він лише однобічно відображає офіційний погляд Великої Порти на першу, але поки що невдалу, спробу європейців кін. ХVIII – поч. ХIХ ст. підкорити Єгипет. Очевидно, той факт, що досліджувана нами праця була укла- дена на замовлення офіційних кіл Османської держави і тому мала бути витримана в дусі ідеологічної коректності, змусив аль- Джабарті відмовитися від об’єктивності у викладенні та оцінці історичних подій. Він піддає нищівній критиці французьку оку- паційну владу, тавруючи її як немусульманську та, звідси, ворожу, і заплющує очі на те свавілля, яке чинило османське військо сто- совно жителів Каїру. Однак у “Чудесах минувшини” він розгля- дає ці події під іншим кутом зору, менш критично ставлячись до дій французького окупаційного уряду. Він піддає критиці політи- ку, яка проводилися османською адміністрацією по відношенню до населення, вважаючи її жорсткішою за політику французької окупаційної влади, незважаючи на те, що вона все ж відповідає нормам ісламу [Muzhir at-taqdīs]. Дослідження тексту “Чудес минувшини” та “Музгір ат-такдіс” виявляє наявність невеликої кількості неістотних розбіжностей, які втім не порушують хід історичних подій. Вони полягають у доданні або елімінації деяких пасажів, що можна пояснити тим, що ця хроніка укладалася на прохання османського великого ві- зира [aš-Šarqāwī 1955, 42–43]. У досліджуваних нами текстах фіксується вживання лексич- них одиниць, які зазнали термінологізації на попередніх етапах розвитку арабського лексикону та вживаються у сучасній араб- ській літературній мові з тотожною семантикою: Цей термін вживається аль-Джабарті у двох класичних .ولایة значеннях: 122 1) “керування”, “правління”; 2) “провінція (Османської імперії)” 1; ”посада“ منصب فامتنعوا من ذلك وقالوا نحن لا نخرج من مصر ولا نتقلد منصبًا خارجًا عنھا “Вони від цього відмовилися, кажучи: “Ми не залишає- мо Єгипту та нас не призначають на посади за його межами”” [‘Ağā’ib 1998, III, 482]; ”указ“ مرسوم وفیھ حضر ططري وعلى یده مرسوم بعزل محمد باشا عن ولایة مصر وولایة عابدي باشا مكانھ وأن محمد باشا یتوجھ إلى ولایة دیار بكر عوضًا عن عابدي باشا “Тоді ж приїхав гонець-татарин з указом про усунення Мухаммад-паші від керування Єгиптом та призначення на його місце Абді-паші. Мухаммад-паша був призначений пашою Дійарбакира замість Абді-паші” [‘Ağā’ib 1998, II, 195; Джабарти 1978, 206]; ”указ“ (أوامر .мн ) أمر وردت الاخبار بورود قزلار أغا من طرف الدولة وعلى یده أوامر وخلعة وسیف وخنجر لمحمد علي باشا وصحبتھ أیضًا مھمات وآلات مراكب ولوازم حروب لسفر البلاد الحجازیة ومحاربة الوھابیة وھو یسمى عیسى أغا و أنھ طلع إلى ثغر سكندریة “Надійшло повідомлення про прибуття в порт Олександрію кизлар-аги2, на ім’я Іса-ага, с указами [Порти], шубою з собо- ля, мечем и кінжалом для Мухаммада Али-паши. Він привіз з собою військове спорядження, матеріали та устаткування для будівництва суден, маючи наміп відправитися до Хіджазу для ве- дення війни с ваггабітами” [‘Ağā’ib 1998, IV, 193–194; Джабарти 1963, 284]; ”призначення на посаду“ تعیین وفي یوم الخمیس ثالث عشر صفر أرسلوا بطلب المشایخ والوجاقلیة عند قائمقام صاري 123 عسكر فلما استقر بھم الجلوس خاطبوھم وتشاوروا معھم في تعیین عشرة أنفار من المشایخ للدیوان وفصل الحكومات “В четвер, 13 сафара, заступник верховного головнокоманду- вача вимагав до себе шейхів та начальників яничарськіх корпусів. Коли ті зібралися, французи почали з ними переговори, радя- чись з приводу призначення десяти осіб з шейхів в диван і уряд” [‘Ağā’ib 1998, III, 16; Джабарти 1962, 68]; держава”3“ دولة آغا عریف وھم أغوات أربعة بنفي الدولة من فرمان فیھ حضر الآخرة شھر جمادى في كتابة وشرع السعادة دار آغا جوھر لذلك آغا فحنق آغا واسمعیل آغا وإدریس وعلي مرافعة “Місяць джумада II [1203] року. У цьому місяці було отрима- но фірман про заслання чотирьох ага, а саме Аріф Ага, Алі Ага, Ідріс Ага та Ісмаїл Ага. Ага Порти — Джаугар Ага з-за цього розлютився, він став вести розбір справи” [‘Ağā’ib 1998, II, 272; Джабарти 1963, 287]; وھو أول اذین مضوا بریاسة عسكر دولة الجمھور الفرنساوي المنصور “Він був одним з перших, хто очолив переможну армію Французської республіки” [‘Ağā’ib 1998, III, 214; Джабарти 1962, 339]. З розгляду випадків реалізації зазначеного слова в історичних хроніках, що розглядаються, можна зробити висновок, що воно переважно вживається на позначення Османської імперії (Високої Порти) та Французської республіки (у виразіدولة الجمھور الفرنساوي , де лексема الجمھور позначала поняття “республіка”). ”усунути з посади“ عزل وفي ذلك الیوم عزلوا محمد آغا المسلماني آغات مستحفظان وجعلوه كتخدا أمیر الحاج واستقروا بمصطفى آغا تابع عبد الرحمن آغا مستحفظان سابقًا عوضًا عنھ ونودي بذلك “У той самий день Мухаммад Агу аль-Муслімані було усуну- то з посади начальника поліцейских загонів і призначено на по- саду катходи амір аль-хаджжа4. Його місце посів Мустафа Ага, 124 один з наближених до Абд ар-Рахмана, колишнього начальника поліцейских загонів. Про це призначення було скрізь оголошено” [‘Ağā’ib 1998, III, 40; Джабарти 1962, 101]; ”звільнення“ إفراج (عن) فقالوا الأمیر مسعود الوھابي یطلب الإفراج عن المضایفي ویفتدیھ بمائة ألف فرانسة وكذلك یرید إجراء الصلح بینھ وبینكم وكف القتال “Вони сказали: “Емір Масуд аль-Ваггабі просить звільнити аль-Мадаїфі, за котрого пропонує викуп у сто тисяч французьких талерів, а також бажає укласти мир з вами та припинити крово- пролиття”” [‘Ağā’ib 1998, IV, 286–287; Джабарти 1963, 408]; ”заарештувати“ قبض (على) وفیھ قبضوا على شیخ الجعیدیة ومعھ آخر وبندقوا علیھما بالرصاص ببركة الأزبكیة “У той же день французи заарештували шайх аль-джуїдія5 і з ним іншу людину і розстріляли їх біля озера аль-Азбакія” [‘Ağā’ib 1998, III, 20; Джабарти 1962, 73]; справа (юридична)”6“ (قضایا .мн) قضیة جمیع الدعاوى والقضایا العامیة لا تعمل إلا ببیت الآغا “Усі справи та загальні позови розглядаються лише в будинку аги” [Muz hir 1998, 154]; ;позов”7“ ( دعاوى .мн) دعوى ”нерухомість“ ( عقارات .мн) عقار الشروط من بھ ما وتعدد المنشور قراءة في ملطي شرع الجمیع تكامل ولما العقارات وحجج الشرعیة والقضایا المحاكم أمر منھا أشیاء ذلك من وذكر مسطور وأمر المواریث “Коли члени дивану зібралися повністю, Малти почав зачи- тувати параграфи циркуляру, що стосувалися трибуналів, справ, що мали відношення до юрисдикції шаріату, документів на неру- 125 хомість та питань успадкування” [‘Ağā’ib 1998, II, 39; Джабарти 1962, 99]; ”заручник“ (رھائن .мн) رھینة واحضر ھؤلاء صحبتھ رھائن “Вони прибули в якості заручників” [‘Ağā’ib 1998, 87; Джабарти 1978, 96]; .вигнання”8“ نفي Таким чином, у статті було проаналізовано лексичні одиниці, що позначають поняття адміністративно-правової сфери та вжи- ваються як в розгляданих історичних текстах, так і в сучасній арабській літературній мові з ідентичною семантикою. 1 Див. مرسوم . 2 Кизлар-ага (з тур. – осман.) – євнух, страж гарему [Джабарти 1963, 284]. 3 Див. також أمر 4 Амір аль-хаджж (أمیر الحاج) – особа, яка очолювала караван з паломниками, що прямували до Мекки [Джабарти 1962, 486]. 5 Шайх аль-джуїдія - староста цеху жебраків [Джабарти 1962, 485]. 6 Також див. عقار. 7 Див. قضیة. 8 Див. دولة. ЛІТЕРАТУРА ал-Джабарти А. Аджаиб ал-асар фи-т-тараджим ва-л- ахбар (Удивительная история прошлого в жизнеописани- ях и хронике событий). – T. III. Египет в период экспедиции Бонапарта (1798-1801). Перевод, предисловие и примечания И. М. Фильштинского. – М., 1962. ал-Джабарти А. Аджаиб ал-асар фи-т-тараджим ва-л-ахбар (Удивительная история прошлого в жизнеописаниях и хро- нике событий). – T. IV. Египет под властью Мухаммада Али 126 (1806–1821). Перевод, предисловие и примечания Х. И. Кильберг. – М., 1963. ал-Джабарти А. Аджаиб ал-асар фи-т-тараджим ва-л-ахбар (Удивительная история прошлого в жизнеописаниях и хро- нике событий). – T. II. Египет в канун экспедиции Бонапарта (1776–1798). Перевод, предисловие и примечания Х. И. Кильберг. – М., 1978. EI – The Encyclopaedia of Islam. WebCD edition. Brill Academic Publishers. 2003 (на компакт-диску); al-Ğabartī ‘Abd ar-Rahmān. ‘Ağā’ib al-āsār fī tarāğim wa-l- ahbār. – al-Qāhira, 1997–1998. Ч. I–IV. al-Ğabartī ‘Abd ar-Rahmān. Muz hir at-taqdīs bi-zawāl dawlat al-faransīs. – al-Qāhira, 1998. aš-Šarqāwī Mahmūd. Mis r fī-l-qarn as-sāmin ‘ašar. – Al-Qāhira, 1955. – Ч. I.

Суспільно-політична та юридична лексика в хроніках Абдуррахмана аль-Джабарті

Репозитарії

Схожі ресурси