Державно-громадське управління освітою в соціалістичній Болгарії
У статті проаналізована структура системи управління освітою в соціалістичній Болгарії, яка поєднувала державні та громадські засади. Визначені основи взаємовідносин органів управління по горизонталі та вертикалі. Автор показує позитиви національних освітянських традицій, але при цьому підкреслює н...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2009
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20820 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Державно-громадське управління освітою в соціалістичній Болгарії / Г. Докашенко // Схід. — 2009. — № 4 (95). — С. 85-89. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20820 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-208202011-06-09T12:05:19Z Державно-громадське управління освітою в соціалістичній Болгарії Докашенко, Г. Історія У статті проаналізована структура системи управління освітою в соціалістичній Болгарії, яка поєднувала державні та громадські засади. Визначені основи взаємовідносин органів управління по горизонталі та вертикалі. Автор показує позитиви національних освітянських традицій, але при цьому підкреслює негативний вплив процесів комуністичної ідеологізації. In the article the new system of administration of education combining state and social methods is analyzing; the bases of interrelation of organs of state administration vertically and horizontally is determined. The author shows positive continuity of national traditions of education and lines the negative role of communist ideology. 2009-06 Article Державно-громадське управління освітою в соціалістичній Болгарії / Г. Докашенко // Схід. — 2009. — № 4 (95). — С. 85-89. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20820 94 (367) uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Докашенко, Г. Державно-громадське управління освітою в соціалістичній Болгарії Схід |
| description |
У статті проаналізована структура системи управління освітою в соціалістичній Болгарії,
яка поєднувала державні та громадські засади. Визначені основи взаємовідносин органів управління по горизонталі та вертикалі. Автор показує позитиви національних освітянських традицій, але при цьому підкреслює негативний вплив процесів комуністичної ідеологізації. |
| format |
Article |
| author |
Докашенко, Г. |
| author_facet |
Докашенко, Г. |
| author_sort |
Докашенко, Г. |
| title |
Державно-громадське управління освітою в соціалістичній Болгарії |
| title_short |
Державно-громадське управління освітою в соціалістичній Болгарії |
| title_full |
Державно-громадське управління освітою в соціалістичній Болгарії |
| title_fullStr |
Державно-громадське управління освітою в соціалістичній Болгарії |
| title_full_unstemmed |
Державно-громадське управління освітою в соціалістичній Болгарії |
| title_sort |
державно-громадське управління освітою в соціалістичній болгарії |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20820 |
| citation_txt |
Державно-громадське управління освітою в соціалістичній Болгарії / Г. Докашенко // Схід. — 2009. — № 4 (95). — С. 85-89. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT dokašenkog deržavnogromadsʹkeupravlínnâosvítoûvsocíalístičníjbolgaríí |
| first_indexed |
2025-07-02T21:23:58Z |
| last_indexed |
2025-07-02T21:23:58Z |
| _version_ |
1836571886896545792 |
| fulltext |
№ 4 (95) червень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 85ІСТОРIЯ
УДК 94 (367)
ÄÅÐÆÀÂÍÎ-ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÅ ÓÏÐÀÂ˲ÍÍß
ÎѲÒÎÞ Â ÑÎÖ²À˲ÑÒÈ×Í²É ÁÎËÃÀв¯
ГАЛИНА ДОКАШЕНКО,
кандидат історичних наук, доцент кафедри
вітчизняної та зарубіжної історії
Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов
У статті проаналізована структура системи управління освітою в соціалістичній Болгарії,
яка поєднувала державні та громадські засади. Визначені основи взаємовідносин органів
управління по горизонталі та вертикалі. Автор показує позитиви національних освітянсь-
ких традицій, але при цьому підкреслює негативний вплив процесів комуністичної ідеологі-
зації.
Ключові слова: ради народної просвіти, шкільні настоятельства, громадськість, ідеологізація.
Постановка прблеми. Сучасна історична наука,
отримавши широкі можливості для неупереджено-
го, об’єктивного аналізу історичних подій та явищ,
розкриває все більше «білих плям», аналізує події
недавнього минулого та допомагає зробити
відповідні висновки. У новітній історії світу залиша-
ються актуальними періоди соціалістичного розвит-
ку ряду країн, серед яких значне місце посідає Бол-
гарія, що історично тяжіла до східнослов’янського
етносу, а в часи існування СРСР ледве не перетво-
рилася на шістнадцяту «рідну сестру». Історія ста-
новлення та розвитку соціалістичної Болгарії викли-
кає зацікавленість у фахівців, і показником цього
стала поява в останні роки узагальнюючих дослід-
жень і українських, і болгарських учених [1].
Аналіз останніх досліджень та публікацій.
Розвиток болгарської освіти як важливої складової
суспільного організму привертає до себе значну
увагу дослідників, оскільки країна накопичила знач-
ний досвід вирішення освітянських проблем у по-
передній період, якого не могла не враховувати нова
влада. Аналізу співвідношення між національними
традиціями та спробами новаторських рішень дру-
гої половини минулого століття присвячено кілька
нових видань болгарських істориків [2].
Формулювання мети статті. Українська істо-
ріографія ще не дала ґрунтовної оцінки історії
шкільного будівництва ні в нашій країні, ні в інших.
Мета роботи зумовлена гострою необхідністю, по-
перше, проаналізувати сутність державно-громадсь-
кої системи управління освітою, яку почали активно
відроджувати в Болгарії наприкінці 70-х років ХХ ст.,
по-друге, показати її потенційні можливості в умо-
вах дійсно демократичної держави, по-третє, з’ясу-
вати гальмівні чинники функціонування системи в
означений період.
Виклад основного матеріалу. Межа 1970-80-
хх років для більшості соціалістичних країн, у тому
числі й Болгарії, стала періодом входження в гли-
боку і, як показала історія, незворотну кризу сусп-
ільно-політичного життя. Спроби виходу з неї
здійснювались у різних напрямках, одним із яких
стали експерименти у сфері управління. Не обмину-
ли ці новації й галузь освіти як важливої сфери
людської діяльності: була визнана об’єктивна взає-
мозалежність економічних та освітянських проблем,
наслідком чого стало прагнення комплексного підхо-
ду до проблем економічної та соціальної ефектив-
ності освітянської праці. Такий підхід включав пи-
тання раціонального створення й удосконалення
матеріально-технічної бази, виваженого комплекту-
вання педагогічних кадрів, усебічного врахування
соціальних факторів, які впливають на організацію
навчального процесу (природні умови, регіональні
економічні показники, демографічні характеристики,
наявність комунікаційних зв’язків тощо), формуван-
ня оптимальної шкільної мережі та ін. [3].
Розглядались нові аспекти функціонування осві-
тянських закладів у складі Єдиної системи комплек-
сного суспільного обслуговування населення Бол-
гарії, основою яких проголошувались програмно-
цільовий та мультиплікаційний підхід при застосу-
ванні математичних методів, наприклад, використан-
ня при розподілі наявної або запланованої кількості
учнів за школами лінійного програмування [4].
При всій зовнішній науковості означених тем
більшість із них залишилась теоретичним надбанням.
Однак були питання, які знайшли практичне втілення
і на деякий час відіграли роль «панацеї» від осві-
тянських хвороб. Нею стала державно-громадська
система управління освітою. Відразу зауважимо, що
це була спроба відтворити й використати в нових істо-
ричних умовах одну з найважливіших національних
освітянських традицій – активну участь й увагу гро-
мадськості до шкільних проблем. Автором ідеї дер-
жавно-громадської основи шкільного управління та
організатором її практичної реалізації був професор
Марин Дринов, який першим очолив освітянську га-
лузь у звільненій від османського володарювання
Болгарії. У підготовленому ним «Тимчасовому ста-
туті народних шкіл» це положення стало творчим про-
довженням традицій шкільного самоврядування часів
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
86
№ 4 (95) червень 2009 р.
ЕКОНОМІКАІСТОРIЯ
болгарського Відродження [5].
В означений період питання про необхідність ство-
рення державно-громадської системи управління ос-
вітянською галуззю було вперше поставлено в Тезах
ЦК БКП про розвиток освітянської справи в Народній
Республіці Болгарії, схвалених на спеціальному пле-
нумі в липні 1979 року. Нова освітянська система
представлена в них як ознака розвиненого соціалі-
стичного суспільства й черговий прояв процесу по-
стійної і невпинної демократизації Болгарії [6].
З метою вироблення практичних кроків з вико-
нання Тез 1980 року було проведено Перший конг-
рес народної освіти, який затвердив Вищу навчаль-
ну раду (у болгарському варіанті Висшият учебен
съвет – ВУС) як головний орган управління освітою,
а на регіональному рівні – окружні, районні та се-
лищні ради народної освіти. Виступаючи на конг-
ресі, член ЦК БКП, безпосередній організатор фун-
кціонування нової системи Людмила Живкова (до
речі, донька тодішнього керівника країни Тодора
Живкова) підкреслила, що сутністю цієї системи буде
інтеграція на всіх рівнях діяльності досвіду держа-
ви й суспільства в керівництві та розвитку освітянсь-
кої справи [7].
Невдовзі після проведення Конгресу, закріплю-
ючи його рішення, Рада Міністрів НРБ прийняла по-
станову № 60 від 23 жовтня 1980 року про устрій та
діяльність Вищої навчальної ради, у якій викладено
її головне завдання, що полягало у визначенні форм
та змісту освіти відповідно до розвитку економіки,
науки й культури. До компетенції Ради входило та-
кож вирішення питань кадрового та матеріально-тех-
нічного забезпечення освітянських закладів, на-
вчально-методичного керівництва післядипломною
освітою, визначення номенклатури професій і спец-
іальностей, планування і організації наукових досл-
іджень у галузі освіти. До її складу обиралися відомі
вчені, учителі й викладачі, діячі освіти, науки, куль-
тури, громадські діячі [8].
Впровадження державно-громадської основи в
шкільному керівництві на регіональному рівні по-
в’язано з проведенням наприкінці 1979 року в усіх
округах, містах і селах спеціальних конференцій з
метою створення відповідних рад народної освіти,
які, будучи виборними та колективними органами,
координували освітню політику на місцевому рівні.
Вони організовували розробку й здійснення планів,
програм, прогнозів щодо розвитку освіти та підго-
товки кадрів в округах і селищних системах, керу-
вали й контролювали організаційно-педагогічну й
навчально-методичну діяльність дошкільних та
шкільних навчально-виховних закладів. У діяль-
ності окружних й общинних рад народної освіти ви-
користовувались місцеві можливості, а до вирішен-
ня шкільних проблем залучались громадські орган-
ізації та господарські органи. Таким чином не тільки
посилювався демократизм рішення цих проблем
через надання можливості широкої участі всіх груп
населення, але й підвищувався рівень компетент-
ності освітянських органів в управлінні навчальною
справою.
Обрані після виборів 1979 року державно-гро-
мадські органи управління освітою були представ-
лені достатньо широкими верствами населення. Таб-
Таблиця 1. – Якісний та кількісний склад державно-громадських освітянських органів [9].
Показники ВУС Окружні ради Общинні ради Шкільні настоятельства
1. Загальна кількість
Кількість осіб
1
152
28
2049
310
10547
6159
53668
2. Політична належність:
- члени БКП
- члени БЗНС
- члени ДКМС
- безпартійні
-
-
-
-
1847
50
58
94
8540
501
533
973
-
-
-
-
3. Освітній рівень:
- із вищою освітою
- із неповною вищою
- із середньою освітою
-
-
-
1625
258
166
4957
5520
-
-
-
-
4. Характер роботи:
- у керівних парт. органах
- у громад. організаціях
- у господарських органах
- педагогічні діячі
- інші
-
-
-
-
-
244
393
326
873
213
-
6558
-
3989
-
-
21500
2790
27200
2178
5. Стать:
- чоловіча
- жіноча
-
-
1344
705
6794
3778
-
-
6. Нагороди:
- почесні звання
- ордени і медалі
-
-
87
581
250
1426
-
-
лиця 1 дає уявлення про загальний склад цих органів,
політичну належність їх членів, характер роботи й
освітній рівень.
Навіть за відсутності всіх даних можна дійти пев-
них висновків: по-перше, значною є кількість осіб,
обраних до нових органів, – 66436. Значущість цієї
цифри стає зрозумілою, якщо навести деякі інші
кількісні показники, наприклад, у 1980-1981 навчаль-
ному році загальна кількість викладачів усіх освітніх
закладів складала 94702, а учнів – 1457848 [10],
тобто інтереси 23 учасників освітянського процесу
представляла одна виборна особа. По-друге, цілком
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (95) червень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 87ІСТОРIЯ
логічною виглядає пропорція між членами рад за
характером занять. Так, в окружних радах 19,2 %
представників громадських організацій, поступають-
ся їм представники господарських органів – 15,9 %,
представники партійної еліти складають 11,9 %, най-
більше представництво (і це відповідає призначен-
ню цих органів) мають педагогічні діячі – 42,6 %, на долю
представників інших галузей залишається 10,4 %. По-
третє, члени рад мають високий освітній рівень, тобто
проблеми освіти їм добре відомі: серед членів окружних
рад вищу й неповну вищу освіту має переважна
більшість – 92 %, а в общинних радах 100 % анало-
гічний показник. За статевим показником переважа-
ють чоловіки, що тільки підтверджує тогочасну ген-
дерну ситуацію. І останнє положення, яке виступає
достатньо показовим свідченням політичної ситуації
– 82,5 % членів окружних та общинних рад були
членами правлячої комуністичної партії, на долю членів
селянської партії – БЗНС припало всього 4,4 %.
Найбільш масовими й демократичними органа-
ми виступали шкільні настоятельства, які об’єдну-
вали 53668 осіб із 66436 обраних у керівні освітянські
органи. У них відсутні партійні функціонери, а поло-
вина складу –50,6% – педагогічні діячі.
У подальший період продовжувалося кількісне
зростання нових органів та їх членів. Так, за даними
Міністерства народної просвіти, на кінець 1982 року
в країні працювало 28 окружних рад, 316 общинних
(було 310), 7200 шкільних настоятельств (було 6159),
до яких було залучено 72 тисячі осіб (у 1979 році –
66436 осіб). Вони проявили свою перспективність
та життєздатність, і Вища навчальна рада постави-
ла перед ними нові завдання: забезпечити вчительсь-
кими кадрами перехід на навчання із шести років,
покращити рівень забезпеченості кадрами вчителів
математики, англійської мови, фізичної культури, об-
разотворчого мистецтва, музики, підвищити рівень
учительської підготовки у вищих навчальних закла-
дах [11].
Досвід перших років існування нової структури
управління освітою було закріплено в спеціальному
Положенні щодо устрою та діяльності рад народної
просвіти і шкільних настоятельств, прийнятому
Міністерством народної просвіти на початку 1982
року. У документі, що складається з п’яти розділів
та 26 статей, детально розписані фактично всі пи-
тання щодо загальних засад, складу, устрою, зав-
дань рад народної просвіти, які визначені як спеціа-
лізовані територіальні державно-громадські органи
народних рад для здійснення державної політики в
галузі освіти (ст. 1). У першу чергу звертає на себе
увагу спрямованість їх роботи на комуністичне ви-
ховання учнів (ст. 25), що відповідає завданням соц-
іалістичної держави, а у формулюванні назви органів
на першому місці все ж таки стоїть термін «держав-
на», й повністю вона виглядає як державно-гро-
мадська система управління освітою. У діяльності
нових структур виділено три рівні: обговорення, прий-
няття рішення й організація його здійснення, а спектр
можливих проблем достатньо широкий: від навчаль-
но-методичного керівництва до матеріально-техніч-
ного забезпечення (організаційно-педагогічне та на-
вчально-методичне керівництво, розробка планів,
програм, довгострокових прогнозів, координація
діяльності державних органів та громадських орган-
ізацій у шкільній справі, призначення та звільнення
педагогічних кадрів, стимулювання їх роботи, спри-
яння в будівництві, ремонті, закупівлі підручників,
засобів наочності тощо, організація відпочинку шко-
лярів, контроль й оцінка організаційно-педагогічної
діяльності керівництва шкіл та ін.). Разом із тим не-
обхідно зауважити певну обмеженість повноважень,
яка чітко простежується у фінансових питаннях, на-
приклад, окружна рада розробляє проект фінансу-
вання закладів освіти (ст. 17, п. 14), общинні ради
готують пропозиції щодо розподілу бюджетних коштів
(ст. 18, п. 12).
Ради народної просвіти обираються відповідно
на окружних та общинних конференціях строком на
три роки відкритим або таємним голосуванням за
вибором делегатів, які на 50 % складаються з осві-
тян і 50 % із представників державних, господарсь-
ких, політичних і громадських організацій певної
місцевості (ст. 9).
Цей документ закріплює також горизонтальну й
вертикальну підпорядкованість нових структур
місцевим народним радам й вищим радам народ-
ної освіти [12]. Наступний рисунок графічно пред-
МНП та інші
міністерства
Вища навчальна рада Громадські організації
Окружні відділення
міністерств та відомств
Виконком окружної
народної ради, окружна
рада народної просвіти
Окружні відділення
громадських організацій
Кметства, шкільні
настоятельства
Місцеві ланки
громадських організацій
Виконком місцевої
народної ради, місцева
рада народної просвіти
Місцеві структурні
підрозділи міністерств
та відомств
Рис. 1. Структура органів державно-громадського управління освітою.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
88
№ 4 (95) червень 2009 р.
ЕКОНОМІКАІСТОРIЯ
ставляє основні ступені управління та функціональні
зв’язки між ними.
Як бачимо, функціонування системи засноване
на взаємозв’язках, які, з одного боку, допомагають
ефективніше вирішувати освітянські проблеми, а з
іншого – заклади освіти вибудовують свою діяльність
із урахуванням потреб і завдань суспільного роз-
витку. Метою створення системи стало не тільки
посилення демократизму через надання можливос-
тей участі в її роботі фактично всіх верств населен-
ня, але й підвищення компетентності освітянських
органів в управлінні освітянською справою.
Практична діяльність рад народної просвіти
здійснювалась через роботу комісій (постійних і тим-
часових), експертних рад, робочих груп, які залуча-
ли до роботи відомих учених, педагогів-практиків,
діячів науки, культури тощо. У позитивному дороб-
ку місцевих рад – заходи з покращення матеріаль-
но-технічної бази, підвищення рівня життя вчителів,
навчання обдарованих дітей. Наприклад, окружна
рада народної просвіти м. Бургас, об’єднавши зу-
силля господарників та освітян, організувала рекон-
струкцію кількох шкільних приміщень, відкриття в
них навчальних кабінетів та методичних кутків, мо-
дернізацію читалень та бібліотек. До 50-річного юві-
лею шкіл «Любен Каравелов», «Кирил і Мефодій»
та 75-річчя школи «Петро Берон» із ініціативи вказа-
ної ради творчі спілки країни подарували бюсти ви-
датних діячів, ім’я яких носили шкільні колективи.
Наступним кроком цієї ради стало вирішення
разом зі Спілкою болгарських учителів житлової про-
блеми, наслідком чого стало отримання власного
житла 70 вчителями з міст Грудово (30 осіб), Айтос
(21 особа), Помор’є (19 осіб), створення житлового
кооперативу для вчителів, покращення умов прожи-
вання в гуртожитках.
Окружна рада в місті Враца започаткувала про-
граму з раннього визначення й розвитку творчих
здібностей обдарованих дітей, основою якої стала
робота експериментальної лабораторії з хімії та ма-
тематики. У цій роботі раді допомагали Софійський
університет та інститути Болгарської академії наук.
Центр математики було створено також із ініціативи
окружної ради в місті Русе. Він функціонував як фа-
культет Вищої технічної школи, координував роботу
математичних класів та гуртків у школах. Наслідком
цієї роботи стала неодноразова перемога школярів
Русенського округу в республіканських математич-
них олімпіадах [13].
Значну організаторську роботу розгорнули ради
народної просвіти у зв’язку з підготовкою до 1300-
річчя болгарської державності. Залучені кошти про-
мислових підприємств, аграрно-промислових комп-
лексів, господарських органів і громадських орган-
ізацій спрямували на будівництво дошкільних зак-
ладів, шкіл, гуртожитків тощо. За даними Вищої
навчальної ради (протокол № 3 від 9.03.1983 р.),
створено 4100 нових місць у шкільних їдальнях, 1475
місць у дитячих таборах, 432 місця в гуртожитках,
30 фізкультурних залів, відремонтовано 330 клас-
них кімнат [14].
Проблема вдосконалення демократичної основи
управління шкільними справами стала однією зі
складових спеціального десятирічного досліджен-
ня, яке було організоване в Пазарджикському ок-
рузі й проходило в три етапи: 1975-1976, 1976-1981,
1981-1986 роки. Одним із результатів експерименту
стало з’ясування найбільш слабкої ланки держав-
но-громадської системи, якою визнана відсутність
чіткої і постійної координації між школою й трудо-
вим виробничим колективом [15].
Головним наслідком указаного дослідження було
розроблення ідеї створення соціально-педагогічної
системи, структурними складовими якої були б шко-
ла, трудовий колектив, родина, комсомол і піонерія.
Основними принципами функціонування системи
визначені: єдність процесів розвитку суспільства і
виховання, зв’язок освіти з потребами реального жит-
тя; єдність процесів навчання і виховання; забезпе-
чення рівних можливостей для нового покоління в
отриманні єдиної, науково обґрунтованої, загальної,
професійної освіти; створення умов для всебічної
реалізації молоді; співробітництво і взаємодія осві-
ти з іншими складовими соціалістичного суспільства
[16]. Положення про взаємозв’язок освіти із соціаль-
ним середовищем, загальний характер соціально-
педагогічної системи, яка охоплює дітей від 3 до 18
років та необхідність поповнення знань протягом
усього життя (так звана «безперервна освіта»),
відкритий характер цієї системи відповідали загаль-
нолюдським цінностям і визначали тодішні світові
тенденції в розвитку освіти [17]. Однак зорієнто-
ваність цієї системи на комуністичне виховання, на
підготовку активних учасників соціалістичного буді-
вництва [18] обмежувала гуманістичні засади, вно-
сила елементи класового підходу, ставила її в за-
лежність від офіційного курсу правлячої комуністич-
ної партії. Така постановка питання не допомагала
розв’язанню кризових явищ, а навпаки, тільки по-
глиблювала їх.
Сподівання на зміни в політичній ситуації були
марними. Вища навчальна рада й надалі однознач-
но визначала, що всі необхідні заходи щодо вдос-
коналення системи державно-громадського управ-
ління освітою слід проводити під керівництвом ЦК
БКП, об’єктивно все ж таки визнаючи значну роль
освіти як загальнодержавної справи [19].
Реалізація державно-громадського принципу уп-
равління шкільною справою в Болгарії наприкінці 70-
х й у 80-ті роки ХХ ст. проходила в умовах тоталітар-
ного правління комуністичної партії та її ідеології.
Незалежно від створених можливостей широкої
участі державних і господарських установ та гро-
мадських організацій в управлінні шкільними спра-
вами як на місцевому, так і центральному рівні, про-
цес розгортання демократизму був обмежений пев-
ними рамками. Ці рамки визначалися не суспіль-
ством і навіть не державою, а комуністичною
партією як керівною і спрямовуючою силою.
Висновки
Аналіз наявних матеріалів дає можливість гово-
рити про неоднозначність оцінок щодо створення та
функціонування державно-громадської системи уп-
равління освітою. З одного боку, як позитивний мо-
мент, відзначимо факт відродження історичної тра-
диції існування такої системи в ХІХ столітті. Наслідком
її дії стало тоді значне зростання рівня освіченості
населення Болгарії та закріплення передової позиції
в суспільстві болгарського вчительства. Відроджен-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (95) червень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 89ІСТОРIЯ
ня цієї ідеї в останній чверті ХХ століття, на наш по-
гляд, стало спробою наблизити до правлячої партії
болгарських освітян, запобігти розповсюдженню в
їх середовищі дисидентських ідей. Участь же са-
мих освітян в діяльності рад народної просвіти було
щирим проявом ініціативи і турботи про шкільну спра-
ву. На практиці вони не мали можливості реалізува-
ти всі свої пропозиції, оскільки робота рад була чітко
регламентована керівними колами. Отже ефек-
тивність державно-громадської системи управління
освітою могла бути набагато більшою, якщо б над
нею не тяжіла ідеологічна заангажованість.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Калинова Е. Българските преходи 1939 – 2005/ Евгения
Калинова, Искра Баева. – София : Парадигма, 2006. – 540 с.;
Чорній В. Історія Болгарії / Володимир Чорній. – Львів : ПАІС,
2007. – 404 с. та ін.
2. Маринова-Христиди Р. Българското образование меж-
ду съветизацията и традицията 1948 – 1959 / Румяна Мари-
нова-Христиди. – София: университетско издателство «Св.
Климент Охридски», 2006. – 298 с.; Цонева П. Управлението
на училището в България от началото на ХІХ век до 1989
година / Пенка Цонева. – София : университетско издател-
ство «Св. Климент Охридски», 2007. – 216 с.; Чичовска В.
Политиката срещу просветната традиция / Весела Чичовс-
ка. – София : университетско издателство «Св. Климент
Охридски», 1995. – 458 с.
3. Детальніше про це див.: Донев Р. Социально икономич-
ни проблеми на образованието / Русин Донев. – София :
Партиздат, 1984. – С. 9-10, 194-196.
4. Див.: Митрополитски М. Териториальни проблеми на
ефективното изграждане и развитие на системата на на-
родното образование / Милко Митрополитски. – София : На-
родна просвета, 1984. – С. 25-27, 29, 36-43.
5. Горина Л. Марин Дринов – историк и обществен деец /
Людмила Горина. – София, 2006. – С. 120-121.
6. Тезиси за развитието на образователното дело в На-
родна Република България. – София : Партиздат, 1979. – С.
44-45, 115-116.
7. Живкова Л. Високата мисия на образованието – отго-
ворност пред бъдещето / Людмила Живкова. – София :
Партиздат, 1980. – С. 32.
8. Сборник от нормативни документи с анотации за раз-
витието на просветните заведения на НРБ в периода 1944 –
1983 г. / Съст. Искра Константинова. – София, 1984. – С. 162.
9. Тачев И. За структурата, взаимоотношенията и някои
задачи на державно – обществените органи за управление
на образованието / Илия Тачев // Народна просвета. – 1982.
– № 5. – С. 98.
10. Статистически годишник на Република България. 1990.
– София, 1990. – С. 350.
11. Централен държавен архив на Република България
(далі ЦДА на РБ). – Ф. 142, оп. 25, од. зб. 111, арк. 14, 19-20.
12. Правилник за устройството и дейността на съвети-
те за народна просвета и училищните настоятелства. –
Държавен вестник. – Брой 13. – 1982. – 16 февруари. – С.
171-175.
13. Гицов Г. Държавно-общественото начало в управле-
нието на образователното дело / Георги Гицов. – София :
Народна просвета, 1984. – С. 18, 32, 35-36, 38.
14. ЦДА на РБ. – Ф. 142, оп. 25, од. зб. 111, арк. 21.
15. Цонева П. Указ. праця. – С. 193.
16. Стоянов П. Соціально-педагогическата система на
развитото социалистическо общество / Продан Стоянов. –
София : Партиздат, 1984. – С. 77-78.
17. Детальніше див.: Буржуазная педагогика на совре-
менном этапе: критический анализ / Под. ред. З. А. Малько-
вой, Б. Л. Вульфсона. – М. : Педагогика, 1984. – 256 с.; Суд над
системой образования: стратегия на будуще / Под ред. У.
Джонстона : [пер. с англ.] – М. : Педагогика, 1991. – 264 с.;
Чорній В. М. Школа «вільного» світу. Критика системи освіти
капіталістичних країн / В. М. Чорній. – К. : Знання, 1983. – 48 с.
18. Стоянов П. Указ. праця. – С. 70, 78.
19. ЦДА на РБ. – Ф. 142, оп. 25, од. зб. 111, арк. 23-26.
G. Dokashenko
THE STATE – PUBLIC ADMINISTRATION OF EDUCATION IN SOCIALISTIC
BULGARIA AS THE WAY OF OVERCOMING THE CRISES
In the article the new system of administration of education combining state and social methods is analyzing; the
bases of interrelation of organs of state administration vertically and horizontally is determined. The author shows
positive continuity of national traditions of education and lines the negative role of communist ideology.
Key words: the soviets of national education, the school guardianships, community, ideologization.
© Г. Докашенко
Надійшла до редакції 07.04.2009
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|