Адміністративна реформа в Польщі як крок до інтеграції в Європейський Союз

У статті визначаються й аналізуються основні напрямки та результати адміністративної реформи, здійсненої в Польщі наприкінці ХХ століття. Акцентується увага на найбільш проблемних аспектах реформування місцевої влади в Речі Посполитій. Робиться висновок про відповідність новоствореної системи регіо...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Бочаров, С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України 2009
Schriftenreihe:	Схід
Schlagworte:	Історія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20836
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Адміністративна реформа в Польщі як крок до інтеграції в Європейський Союз / С. Бочаров // Схід. — 2009. — № 4 (95). — С. 94-97. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-20836
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-208362011-06-09T12:05:21Z Адміністративна реформа в Польщі як крок до інтеграції в Європейський Союз Бочаров, С. Історія У статті визначаються й аналізуються основні напрямки та результати адміністративної реформи, здійсненої в Польщі наприкінці ХХ століття. Акцентується увага на найбільш проблемних аспектах реформування місцевої влади в Речі Посполитій. Робиться висновок про відповідність новоствореної системи регіональної влади стандартам Європейського Союзу. Висвітлюються позитивні та негативні наслідки реформування системи регіональної влади в країні. The article deals with main directions and results administrative reforms in Poland at the end of the XX century. The attention is paid on the most problematic aspects of local authorities’ reforming in Rech Pospolita. The conclusion is made about the correspondence of the newly created system of regional authorities to the standards of the European Union. The positive and negative consequences of the system of regional authorities reformation in the state is showed. 2009-06 Article Адміністративна реформа в Польщі як крок до інтеграції в Європейський Союз / С. Бочаров // Схід. — 2009. — № 4 (95). — С. 94-97. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20836 94(438) “1990/2009” uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія Історія
spellingShingle	Історія Історія Бочаров, С. Адміністративна реформа в Польщі як крок до інтеграції в Європейський Союз Схід
description	У статті визначаються й аналізуються основні напрямки та результати адміністративної реформи, здійсненої в Польщі наприкінці ХХ століття. Акцентується увага на найбільш проблемних аспектах реформування місцевої влади в Речі Посполитій. Робиться висновок про відповідність новоствореної системи регіональної влади стандартам Європейського Союзу. Висвітлюються позитивні та негативні наслідки реформування системи регіональної влади в країні.
format	Article
author	Бочаров, С.
author_facet	Бочаров, С.
author_sort	Бочаров, С.
title	Адміністративна реформа в Польщі як крок до інтеграції в Європейський Союз
title_short	Адміністративна реформа в Польщі як крок до інтеграції в Європейський Союз
title_full	Адміністративна реформа в Польщі як крок до інтеграції в Європейський Союз
title_fullStr	Адміністративна реформа в Польщі як крок до інтеграції в Європейський Союз
title_full_unstemmed	Адміністративна реформа в Польщі як крок до інтеграції в Європейський Союз
title_sort	адміністративна реформа в польщі як крок до інтеграції в європейський союз
publisher	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20836
citation_txt	Адміністративна реформа в Польщі як крок до інтеграції в Європейський Союз / С. Бочаров // Схід. — 2009. — № 4 (95). — С. 94-97. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Схід
work_keys_str_mv	AT bočarovs admínístrativnareformavpolʹŝíâkkrokdoíntegracíívêvropejsʹkijsoûz
first_indexed	2025-07-02T21:24:44Z
last_indexed	2025-07-02T21:24:44Z
_version_	1836571935500140544
fulltext	94 № 4 (95) червень 2009 р. ЕКОНОМІКАІСТОРIЯ E. Zozulia INTERNATIONAL COOPERATION IN CRIME FIGHTING AS HISTORICAL AND LEGAL PHENOMENON The article analyzed the content of the notion of international cooperation in combating with crime, investigated the development of cooperation in this area, key tendencies, characteristics and forms of international cooperation in combating with the most dangerous forms of international organized crime. The author reaches the conclusion that the historical and legal analysis of international cooperation in combating with crime allows to determine the most effective law enforcement to combat with international crime. Keywords: international cooperation, fight against cr iminality, law enforcement authorities, international criminality, intergovernmental pact, kinds criminality, international criminal responsibility. © Є. Зозуля Надійшла до редакції 30.04.2009 УДК 94(438) “1990/2009” ÀÄÌ²Í²ÑÒÐÀÒÈÂÍÀ ÐÅÔÎÐÌÀ Â ÏÎËÜÙ² ßÊ ÊÐÎÊ ÄÎ ²ÍÒÅÃÐÀÖ²¯ Â ªÂÐÎÏÅÉÑÜÊÈÉ ÑÎÞÇ СЕРГІЙ БОЧАРОВ, кандидат історичних наук, завідувач кафедри виховання та розвитку особистості Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти У статті визначаються й аналізуються основні напрямки та результати адміністративної реформи, здійсненої в Польщі наприкінці ХХ століття. Акцентується увага на найбільш про- блемних аспектах реформування місцевої влади в Речі Посполитій. Робиться висновок про відповідність новоствореної системи регіональної влади стандартам Європейського Союзу. Висвітлюються позитивні та негативні наслідки реформування системи регіональної влади в країні. Ключові слова: адміністративна реформа, європейське право, ґміна, повіт, воєводство, уря- дова адміністрація, децентралізація. Постановка проблеми й огляд останніх пуб- лікацій. Реформування регіональної влади є одним із пріоритетів внутрішньої політики України. У цьому контексті досвід нашого стратегічного партнера Польщі, здобутий у процесі здійснення адміністра- тивної реформи 90-х років ХХ ст., є надзвичайно цінним. Він може стати в нагоді нашим політикам та дипломатам під час проведення аналогічної рефор- ми в Україні та в процесі євроінтеграційного поступу нашої держави. Наразі у вітчизняній історіографії відчувається брак ґрунтовних досліджень із зазна- ченої проблеми. Природно, що польські дослідники приділяють значно більшу увагу згаданій адмініст- ративній реформі [1]. Таким чином, проблема є акту- альною й заслуговує на більшу увагу з боку украї- нських учених. Мета статті полягає у визначенні основних на- прямків та результатів адміністративної реформи Речі Посполитої в контексті євроінтеграційної пол- ітики Польської держави. Виклад основного матеріалу. У часи існуван- ня ПНР особливість побудови моделі місцевої вла- ди полягала у відсутності в неї такої складової, як місцеве самоврядування; тобто органи місцевої вла- ди були побудовані на засадах жорсткої централі- зації й фактично відносилися до категорії органів державної адміністрації. Надмірно централізована процедура прийняття рішень значно зменшувала ефективність роботи всієї системи місцевої влади, крім того, подібна модель регіональної влади аб- солютно не відповідала вимогам європейського права, а тому потребувала кардинальної модерні- зації. Через це наприкінці 1980-х років перед краї- ною постала необхідність у здійсненні децентралі- зації місцевої влади. Саме децентралізація стала пріоритетним напрямком євроінтеграційної діяль- PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 4 (95) червень 2009 р. ЕКОНОМІКА 95ІСТОРIЯ ності польської влади в такій сфері, як регіональна влада. Перший етап децентралізації місцевої влади роз- почався в Польщі відразу після переломного 1989 року. У 1990 році законом «Про територіальне само- врядування» було відновлене місцеве самовряду- вання завдяки створенню (а точніше відновленню) найменших територіальних одиниць – ґмін, які на- були правоспроможності та перебрали суспільні зав- дання місцевого значення. Ґміни також одержали певне майно, яким мали розпоряджатися (так зване комунальне майно). У законі визначалися принципи отримання фінансових коштів для реалізації влас- них завдань ґміни та завдань, поставлених урядо- вою адміністрацією. Таким чином, суспільні справи місцевого значення були передані органам самовря- дування ґміни, які тепер обиралися на загальних виборах. Усе це означало, що місцева, а не цент- ральна влада тепер несла відповідальність за рішен- ня місцевого значення [2]. Відзначимо, що закон «Про територіальне само- врядування» враховував засади Європейської хартії місцевого самоврядування, яка містить правові стан- дарти для локального рівня територіального само- врядування. До речі, Хартія була ратифікована польським парламентом ще у квітні 1993 року [3]. Децентралізація місцевої влади в Польщі була закріплена Конституцією, прийнятою в 1997 році. Зокрема, її 16 стаття визначала місцеве самовряду- вання як суб’єкт здійснення публічної влади. Крім того, Конституція встановила баланс між централі- зацією та децентралізацією в системі управління державою. Зазначений документ закріпив існуван- ня управлінської моделі, яка базується на двох підсистемах: урядовій адміністрації, яка мала діяти на засадах централізації, і місцевого самоврядуван- ня, в основу функціонування якого було покладено принцип децентралізації. Подібна модель регіональ- ного управління характерна практично для всіх країн Європейського Союзу [4]. На другому етапі реформи 1 січня 1999 року по- руч із органами самоврядування ґміни з’явилися органи самоврядування повіту та воєводства. Ви- конання суспільних завдань було розподілене так, щоб завдання, доручені органам самоврядування одного рівня, не перебували одночасно в компетенції інших рівнів і щоб не накладалися повноваження урядової адміністрації та адміністрації органів само- врядування [5]. Одночасно було здійснено переформатування адміністративно-територіальних одиниць: ґмін, повітів, воєводств. Воно здійснювалося передовсім з огляду на їх здатність до виконання наданих по- вноважень. Поділ було зроблено так щоб мешканці всіх адміністративних одиниць мали доступ до спец- іалізованих громадських послуг (наприклад, спец- іалізованих лікарень регіонального значення). Цей поділ мав гарантувати можливість проведення ефек- тивної політики регіонального розвитку та викорис- тання інструментів регіональної політики Європейсь- кого Союзу. У результаті реформи на території Польщі було утворено 2478 ґмін (основних одиниць територіаль- ного самоврядування місцевого рівня). На проміжно- му регіональному рівні з’явилися 373 повіти (серед них 65 повітів, що мають статус виділених міст – міста на правах повітів). На регіональному рівні після реформи сформовано 16 воєводств (раніше їх було 49). Вони відповідають регіонам типу NUTS-2 згідно з класифікацією Європейського Союзу. Новостворені воєводства утворили регіональну спільноту само- врядування в межах відповідної території. Пересічне польське воєводство після реформи нараховувало приблизно 2,4 млн мешканців та займало територію приблизно в 19,5 тис. км2 [6]. Після реформи фінансова система органів місце- вої влади в Польщі почала функціонувати на заса- дах доповнюваності та чіткого розподілу сфер по- вноважень. Так, ґміни відповідали за початкову ос- віту, усі комунальні послуги, частину дорожньо- транспортного господарства, базові функції соціаль- ної сфери та охорони здоров’я. Повіти мали дбати про розвиток середньої освіти, соціальне забезпе- чення, вирішувати деякі питання використання землі та місцевої політики працевлаштування. Воєводсь- ка влада була уповноважена провадити регіональ- ну політику, спрямовану на підвищення рівня життя населення. Центральний уряд відповідав за вста- новлення стандартів надання державних послуг та їх виконання [7]. Місцева влада в ґмінах, повітах і воєводствах була поділена на постановчу і виконавчу. Постановчі органи (рада ґміни, рада повіту, воєводській сей- мик) мали, передусім, ухвалювати рішення в ме- жах власних повноважень, виконавчі органи (війт, староста повіту, президент або бурмістр міста, уп- равління повіту, воєвода, управління воєводства) – їх виконувати. Громадяни країни з 1999 року отри- мали можливість кожні чотири роки на загальних виборах обирати постановчу владу всіх трьох рівнів самоврядування. У випадку ґмін це стосувалося також виборів виконавчого органу. Функції держав- ної адміністрації й контролю за діяльністю місцево- го самоврядування на всіх рівнях здійснював воє- вода, і ці функції були чітко регламентовані на зако- нодавчому рівні [8]. Нову структуру місцевої влади було запровад- жено з огляду на необхідність ведення ефективної політики регіонального розвитку. Процеси глобалі- зації та зростаюча конкуренція на рівні регіонів зму- сили уряд передати деякі повноваження органам нижчого рівня. Тепер воєводства з органами само- врядування відповідали за політику розвитку регі- онів, а уряд виконував допоміжну та координаційну функцію. До функціональної компетенції органів місцевого самоврядування була передана частина суспільних завдань регіонального характеру, інша частина залишилася в компетенції державної адмі- ністрації на місцях. До останньої віднесено: вищу освіту, комунікації (частково), охорону довкілля та загальну регіональну політику. Органи самовряду- вання відповідали за підготовку стратегії регіональ- ного розвитку та її реалізацію з метою створення умов економічного розвитку й покращення умов життя мешканців. Відзначимо, що за основу польської системи організації місцевої влади була взята фран- цузька модель [9]. Таким чином, органи самоврядування перебра- ли відповідальність за встановлення цілей регіональ- ної політики та їх реалізацію, а також за результати проведення цієї політики. У країні з’явився новий вид регіональної політики, який отримав назву інтрарег- іональна політика (від англ. intraregional – внутріш- ньорегіональна), тобто така, що підтримує розвиток потенціалу конкретного воєводства. Інтеррегіональ- на політика (від англ. interregional – зовнішньо-регі- ональна) проводилася на урядовому рівні. Отже, уряд мав встановлювати загальні цілі регіонально- PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 96 № 4 (95) червень 2009 р. ЕКОНОМІКАІСТОРIЯ го розвитку, уточнювати діяльність органів самовря- дування, вирівнювати диспропорцію між регіонами та створювати їм умови для розвитку. У той же час органи регіонального самоврядування (воєводські) для реалізації завдань у сфері регіональної політи- ки після проведення реформи місцевого самовря- дування опрацьовували стратегії регіонального роз- витку. У цьому напрямку діяльності органи місцево- го самоврядування отримали повну самостійність у виборі завдань, які слід реалізувати задля досяг- нення цілей, визначених стратегією, та у виборі спо- собу використання існуючого потенціалу. Однак, зважаючи на розмір потреб, виявилося, що власні засоби органів самоврядування та засоби, перед- бачені воєводськими контрактами (контракти – це вид угоди органів регіонального самоврядування з урядом, у рамках яких уряд передає кошти на реа- лізацію визначених інвестиційних завдань), є не- достатніми для реалізації багатьох планів, визначе- них подібними стратегіями розвитку [10]. Реформування місцевої влади супроводжувало- ся бурхливою дискусією на тему його доцільності й імовірних наслідків, але результати модернізації підтвердили правильність обраного шляху в регіо- нальній політиці. Можна стверджувати, що протя- гом 90-х років ХХ століття та на початку ХХІ століття значно зросла ефективність діяльності органів місце- вої влади Речі Посполитої. Це проявилося в підви- щенні якості соціальних послуг, які отримувало на- селення в регіонах, зменшенні безгосподарності та нецільової витрати коштів, покращенні вигляду міст та ґмін [11]. Зазначені зміни сталися внаслідок зміни спосо- бу мислення як місцевої влади, так і населення. Зросла відповідальність органів влади самовряду- вання за розвиток територій, на які поширбвалася їхня діяльність. Громадяни стали брати більш актив- ну участь у суспільному житті своєї територіальної одиниці. Завдання місцевої влади полягали вже не лише в адмініструванні та виконанні отриманих із центрів бюджетів. Місцеві органи почали все більше використовувати методи стратегічного управління, у межах якого формували власні довгострокові пла- ни. Управління на місцях вони здійснювали на ос- нові вивчення можливостей та потреб суспільства, із яким консультувалися та перед яким відповіда- ли. З боку місцевої громади здійснювався контроль не лише кінцевих результатів, а й поточний моніто- ринг виконання дій. Наслідком реформи була й більша самостійність органів самоврядування, котрі могли незалежно ухвалювати рішення щодо інвес- тицій та мали більшу свободу в пошуку засобів на цілі розвитку (кредити, випуск облігацій тощо). Роз- ширення повноважень місцевого самоврядування, за задумом авторів реформи місцевого самовряду- вання, мало сприяти кращому використанню коштів Євросоюзу (як до, так і після вступу Польщі до ЄС). З іншого боку, вищезгадані реформи не виріши- ли повністю головної проблеми польських регіонів – браку фінансових ресурсів. Більшість ґмін, повітів та воєводств Речі Посполитої так і не отримала фінансової незалежності. Головним джерелом напов- нення регіональних бюджетів залишилися кошти з державного бюджету країни. Так, у 2002 році польські воєводства наповнювали свій бюджет у середньо- му на 84 % за рахунок субвенцій і цільових транс- ферів із державного бюджету. Причому ситуація кардинально не змінилася й після приєднання краї- ни до ЄС. Відсутність фінансової незалежності знач- но зменшувала потенціал розвитку польських регі- онів. Саме тому, наприклад, після впровадження адміністративної реформи не вдалося подолати соц- іально-економічне відставання певних воєводств країни, наприклад, ПДВ на одного мешканця в Ма- зовецькому воєводстві більш ніж удвічі перевищу- вав аналогічний показник Підкарпатського, Вармі- нсько-Мазурського та Люблінського воєводств як на початку 90-х років ХХ століття, так і в 2004 році [12]. Висновки У 1990-2004 роках у Речі Посполитій була здійснена масштабна адміністративна реформа, яка докорінно змінила структуру регіональної влади. В усіх адміністративних одиницях країни були ство- рені повноцінні органи місцевого самоврядування із широкими повноваженнями. При цьому законо- давчо були чітко розділені повноваження місцевих органів самоврядування та державної адміністрації. Крім того, польська влада відродила ґміни – най- менші адміністративно-територіальні одиниці, у яких діяли лише органи самоврядування. У той же час кількість найбільших адміністративних одиниць – воєводств – була зменшена майже втричі. Була також створена управлінська модель, яка базувалася на двох підсистемах: урядовій адмініст- рації, що діяла на засадах централізації, і місцевого самоврядування, в основу функціонування якого було покладено принцип децентралізації. Ураховую- чи, що подібна модель регіонального управління функціонувала практично в усіх країнах Європейсь- кого Союзу, можна стверджувати, що наприкінці ХХ сторіччя Польщі вдалося створити систему регіональ- ної влади, яка відповідала стандартам ЄС. Адміністративна реформа в цілому підвищила ефективність роботи місцевої влади, однак вона не призвела до отримання більшістю адміністративних одиниць країни фінансової незалежності, що суттє- во зменшило потенціал розвитку польських регіонів. ЛІТЕРАТУРА: 1. Dostosowania do wymogуw Unii Europejskiej. Przykіad Polski / pod red. Piotra Kalki. – Poznaс : Instytut Zachodni, 2007; Tomasz Grzegorz Grosse. Polityka regionalna Unii Europejskiej. Przykіad Grecji, W іoch, Irlandii i Polski. – Warszawa : Instytut Spraw Publicznych, 2004; Щенсни Пьотр. Досвід Польщі у проведенні адміністративної реформи та регіональної політики // Україна на шляху до Європейського Союзу / Ред. Ян Хофмолк, Катажи- на Смик, Агнешка Амброзяк, Олександер Марковіч. – Варшава : Управління Комітету Європейської Інтеграції, 2006. 2. Ustawa z dnia 8 marca 1990 r. O samorz№dzie terytorialnym // Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1990. – № 16. – Poz. 95. 3. Європейська хартія місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу http: // zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws; Ustawa z dnia 8 marca 1990 r. O samorządzie terytorialnym // Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1990. – № 16. – Poz. 95. 4. Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 2 kwietnia 1997 r. – Art. 16, 146, 165 // Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1997. – № 78. – Poz. 483. 5. Ustawa z dnia 5 czerwca 1998 r. O samorz№dzie wojewуdztwa // Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1998. – № 91. – Poz. 576; Ustawa z dnia 5 czerwca 1998 r. O samorz№dzie powiatowym // Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1998. – № 91. – Poz. 578. 6. Щенсни Пьотр. Досвід Польщі у проведенні адміністра- тивної реформи та регіональної політики // Україна на шляху PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 4 (95) червень 2009 р. ЕКОНОМІКА 97 до Європейського Союзу / Ред. Ян Хофмолк, Катажина Смик, Агнешка Амброзяк, Олександер Марковіч. – Варшава : Уп- равління Комітету Європейської Інтеграції, 2006. – С. 138. 7. Децентралізація освіти та реформа міжбюджетних відносин мають узгоджуватися між собою // Інформаційний бюлетень Міжнародного центру перспективних досліджень від 5 березня 2001 року. – № 99. –– [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www. icps. com. ua 8. Див.: Ustawa z dnia 8 marca 1990 r. O samorz№dzie terytorialnym Ibid.; Ustawa z dnia 5 czerwca 1998 r. O samorz№dzie wojewуdztwa Ibid.; Ustawa z dnia 5 czerwca 1998 r. O samorz№dzie powiatowym Ibid.; Ustawa z dnia 5 czerwca 1998 r. O organach administracji rz№dowej w wojewуdztwie Ibid. 9. Див.: Tomasz Grzegorz Grosse. Polityka regionalna Unii Europejskiej. Przykіad Grecji, W іoch, Irlandii i Polski. – Warszawa : Instytut Spraw Publicznych, 2004. – S. 222; Ustawa z dnia 5 czerwca 1998 r. O organach administracji rz№dowej w wojewуdztwie. – Art. 2, 7 // Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1998. – № 91. – Poz. 577; Ustawa z dnia 5 czerwca 1998 r. O samorz№dzie wojewуdztwa – Art. 2, 4 // Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1998. – № 91. – Poz. 576. 10. Щенсни Пьотр. Досвід Польщі у проведенні адміністра- тивної реформи та регіональної політики. Указ. праця.– С. 140. 11. Там само. – С. 139. 12. Tomasz Grzegorz Grosse. Polityka regionalna Unii Europejskiej. Przykіad Grecji, W іoch, Irlandii i Polski. Ibid.– S. 224. S. Bocharov ADMINISTRATIVE REFORM IN POLAND AS A STEP TO INTEGRATION IN THE EUROPEAN UNION The article deals with main directions and results administrative reforms in Poland at the end of the XX century. The attention is paid on the most problematic aspects of local authorities’ reforming in Rech Pospolita. The conclusion is made about the correspondence of the newly created system of regional authorities to the standards of the European Union. The positive and negative consequences of the system of regional authorities reformation in the state is showed. Key words: administrative reform, the European right, gmina, povit, voivodeship, the government administration, decentralization. © С. Бочаров Надійшла до редакції 13.04.2009 УДК 101.1:342:17.02 ÁÎÐÎÒÜÁÀ Ç ªÐÅÑßÌÈ Â ÕÐÈÑÒÈßÍÑÒÂ² III - VII ÑÒÎË²ÒÜ ßÊ ÄÆÅÐÅËÎ ÍÀÓÊÎÂÎ¯ ÐÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÑÒ² ОЛЕКСАНДР БІЛОКОБИЛЬСЬКИЙ, доктор філософських наук, завідувач кафедри філософії Державного університету інформатики і штучного інтелекту, м. Донецьк ТЕТЯНА ЄРОШЕНКО, У статті боротьба за ортодоксію в ранньому християнстві розглядається як прообраз ме- тодологічної основи раціональності науки Нового часу. Стверджується, що ця раціональність сходить до алгоритму наближення до Істини та консенсуальної фіксації цього наближення в запереченні тупикових шляхів як єретичних. Ключові слова: християнство, раціональність, методологія науки, релігійне вчення. Постановка проблеми. Дезорієнтація в аксіо- логічній сфері, що супроводжується втратою чітких соціальних цілей, характеризує українське суспіль- ство в тій же мірі, що й увесь глобалізований простір західної цивілізації. Проблемою стає сьогодні сама методологія верифікації соціальної телеології - на- ука як легітиматор утрачає свої повноваження із кожним новим негативним проявом її панування в сучасній культурі. Окрім того, усе більш чітке розу- міння специфічної ангажованості наукових вердиктів, ІСТОРIЯ аспірант кафедри філософії Державного університету інформатики і штучного інтелекту, м. Донецьк ФІЛОСОФIЯ PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com

Адміністративна реформа в Польщі як крок до інтеграції в Європейський Союз

Institution

Ähnliche Einträge