Генеза поняття "правової держави" з точки зору соціальної філософії
У статті виконано соціально-філософський аналіз основних чинників та складових ідеї правової та соціально-правової держави у філософських концепціях античності, середньовіччя, Нового часу. Відтворено місце теорій лібералізму, етатизму та консерватизму в становленні концепту соціально-правової держа...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2009
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20882 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Генеза поняття "правової держави" з точки зору соціальної філософії / О. Мацука // Схід. — 2009. — № 8 (99). — С. 117-121. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20882 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-208822013-07-07T12:12:47Z Генеза поняття "правової держави" з точки зору соціальної філософії Мацука, О. Філософія У статті виконано соціально-філософський аналіз основних чинників та складових ідеї правової та соціально-правової держави у філософських концепціях античності, середньовіччя, Нового часу. Відтворено місце теорій лібералізму, етатизму та консерватизму в становленні концепту соціально-правової держави. Систематизовані основні положення теорії соціально-правової держави в ХХ столітті, показано, що сьогодні актуалізується поява нових державних моделей, здатних розв'язати сучасні протиріччя політико-правової системи суспільства. Тhe social philosophical analy sis of basic factors and constituents of idea of the legal and social legal state is executed in philosophical conceptions of antiquity, dark ages, New time. The place of theories of liberalism, etatism and conservatism, is reproduced in becoming of concepts of the social legal state. The substantive provisions of theory of the social legal state are systematized in ХХ age, it is rotined that today becomes actual appearance of new state models, capable to decide modern contradictions of the political and legal system of society. 2009 Article Генеза поняття "правової держави" з точки зору соціальної філософії / О. Мацука // Схід. — 2009. — № 8 (99). — С. 117-121. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20882 141.7 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Мацука, О. Генеза поняття "правової держави" з точки зору соціальної філософії Схід |
| description |
У статті виконано соціально-філософський аналіз основних чинників та складових ідеї
правової та соціально-правової держави у філософських концепціях античності, середньовіччя, Нового часу. Відтворено місце теорій лібералізму, етатизму та консерватизму в становленні концепту соціально-правової держави. Систематизовані основні положення теорії
соціально-правової держави в ХХ столітті, показано, що сьогодні актуалізується поява нових державних моделей, здатних розв'язати сучасні протиріччя політико-правової системи
суспільства. |
| format |
Article |
| author |
Мацука, О. |
| author_facet |
Мацука, О. |
| author_sort |
Мацука, О. |
| title |
Генеза поняття "правової держави" з точки зору соціальної філософії |
| title_short |
Генеза поняття "правової держави" з точки зору соціальної філософії |
| title_full |
Генеза поняття "правової держави" з точки зору соціальної філософії |
| title_fullStr |
Генеза поняття "правової держави" з точки зору соціальної філософії |
| title_full_unstemmed |
Генеза поняття "правової держави" з точки зору соціальної філософії |
| title_sort |
генеза поняття "правової держави" з точки зору соціальної філософії |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20882 |
| citation_txt |
Генеза поняття "правової держави" з точки зору соціальної філософії / О. Мацука // Схід. — 2009. — № 8 (99). — С. 117-121. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT macukao genezaponâttâpravovoíderžaviztočkizorusocíalʹnoífílosofíí |
| first_indexed |
2025-07-02T21:26:52Z |
| last_indexed |
2025-07-02T21:26:52Z |
| _version_ |
1836572070064947200 |
| fulltext |
№ 8 (99) листопад 2009 р.
ІСТОРІЯ 117
УДК 141.7
ÃÅÍÅÇÀ ÏÎÍßÒÒß "ÏÐÀÂÎÂί ÄÅÐÆÀÂÈ" Ç
ÒÎ×ÊÈ ÇÎÐÓ ÑÎÖ²ÀËÜÍί Ô²ËÎÑÎÔ²¯
ОЛЕКСІЙ МАЦУКА,
аспірант кафедри філософських наук
Донецького національного університету економіки і торгівлі імені М. Туган-Барановського
У статті виконано соціально-філософський аналіз основних чинників та складових ідеї
правової та соціально-правової держави у філософських концепціях античності, середньо-
віччя, Нового часу. Відтворено місце теорій лібералізму, етатизму та консерватизму в ста-
новленні концепту соціально-правової держави. Систематизовані основні положення теорії
соціально-правової держави в ХХ столітті, показано, що сьогодні актуалізується поява но-
вих державних моделей, здатних розв'язати сучасні протиріччя політико-правової системи
суспільства.
Ключові слова: правова держава, соціально-правова держава, лібералізм, неолібералізм.
Постановка проблеми. У сучасних умовах, коли
держави все більше піддані тенденціям глобалізації,
у світі спостерігається імпорт західної моделі держа-
вотворення, однією з ключових характеристик якої є
правова держава. Якщо розглядати попередні дер-
жавні утворення, у складі яких розвивалася Україна,
наприклад СРСР, то в його конституції поняття право-
вої держави декларувалося, а на практиці в
суспільстві спостерігалося свавілля держави, ігно-
рування прав людини та її беззахисність. Відповід-
но, осмислення поняття правової держави, її ролі в
житті суспільства є надзвичайно важливим для по-
дальшого розвитку українського громадянського сус-
пільства. Крім того, дослідження актуальне також
через те, що сучасна західна культура переживає
перехід на якісно нову форму співіснування суспіль-
ства й формуються передумови виникнення нових
форм взаємодії людини, суспільства та держави.
Аналіз досліджень і публікацій, у яких за-
початковано вирішення проблеми. Ступінь роз-
робленості проблематики правової держави тради-
ційно вважається надзвичайно високим. Цицерон,
Т. Гоббс, Г. Гроцій, Дж. Локк, Ш.-Л. Монтеск 'є,
Ж.-Ж. Руссо, І. Кант, Г. В. Ф. Гегель, К. Т. Велькер,
Р. фон Моль, Л. фон Штайн, Ад. Пренс, В. М. Гес-
сен, Б. О. Кістяківський, С. А. Котляревський,
П. І. Новгородцев, М. І. Палієнко, Г. Ф. Шершене-
вич, а також сучасні науковці, зокрема В. Д. Бабкін,
Р. Ф. Гринюк , А. П. Заєць, В. В. Копєйчиков,
М. І. Козюбр, Л. С. Мамут, В. П. Милецький,
О. З. Панкевич, П. М. Рабінович, О. Ф. Скакун,
О. В. Скрипнюк, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко,
І. В. Яковюк та інші зробили серйозний внесок у дос-
лідження поняття "правова держава". Проте
більшість дослідників вивчали поняття правової дер-
жави, у першу чергу, із правової, а не філософської
точки зору.
Метою статті є спроба соціально-філософського
осмислення поняття "правова держава" та просте-
ження її розвитку від початку формування до нашо-
го часу.
Виклад основного матеріалу. Розробка прин-
ципів правової держави почалася з перших кроків
становлення політико-правової науки, тобто в антич-
ності. Вона відбувалася в тісному зв'язку з проце-
сами розвитку демократичної держави. Досить по-
слідовно позицію зміцнення ролі права в державі
висловлювали ті, хто за родом своєї діяльності був
орієнтований на нові соціальні інститути (суди й на-
родні збори), - софісти і ритори. Софіст Протагор на-
магався переорієнтувати ціннісний лад сучасної
культури на користь людини, Лікофрон прямо заяв-
ляв про існування невідчужуваних прав індивіда та
про необхідність захисту їх державою. У їхньому
середовищі утвердилася ідея про державу як сус-
пільний договір (першим її висунув Демокрит). Сер-
йозний внесок у зміцнення ідеї правової держави
зробили піонери політичної та правової науки: Пла-
тон, Аристотель, пізніше - Полібій, Цицерон.
Античне суспільство пройшло великий шлях
зміцнення правової та громадянської культури. Афі-
ни за допомогою законів будували демократію,
Спарта за допомогою законів (Лікург) успішно пе-
решкоджала її утвердженню. У цілому до побудови
правової держави в цьому суспільстві залишалося
дуже далеко, тому що правосвідомість спиралася
не на поняття індивідуальної свободи і плюралізм
соціальних інститутів, а більшою мірою на модерні-
заційний процес [12].
Саме тому розквіт правосвідомості (римське пра-
во) припав на епоху, коли демократична ідея вже
занепала. Імперська ідея Риму, що її замінила, а
пізніше ідея князівської влади в середньовіччі вже
не мала нічого спільного з правовою державністю.
Проте саме в середньовіччі виникла важлива пере-
думова правосвідомості - поняття божественного,
священного закону, якого ще не було в епоху антич-
ності та еллінізму. Епоха Ренесансу розвинула осо-
бистісний та антропоцентристський елементи серед-
ньовічної свідомості. А справжнє зростання ідей пра-
вової державності в Новий час розпочалося на "ба-
гато підживленому ґрунті" європейської культури.
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
118
№ 8 (99) листопад 2009 р.
ІСТОРІЯ
Полігоном для розвитку й утілення в життя ідей
правової державності стала острівна Англія, де не-
перервні традиції представництва та парламентариз-
му (з XII ст.) як ніщо інше сприяли посиленню зна-
чення права в суспільстві. Дж. Локку належить ідея
поділу влади з метою обмеження свавілля держа-
ви. У його вченні державна влада стала визначати-
ся як мета захисту індивідуальних прав і свобод
особистості, а право - поняттям обмеження, а не
розпорядження (дозволено все, що не заборонено
законом) [4].
Утім, не менше значення мали процеси, що відбу-
валися на континенті, бо саме там визначався ха-
рактер загальної динаміки Європи. У XVII-XVIII ст. у
монархічних державах Європи був послідовно втіле-
ний принцип абсолютної влади. Це було пов'язано з
тим, що в той час відбувався процес формування
держав-націй. Держава є найвищим виразом єдності
нації і єдиною умовою виживання в колі агресивних
і сильних сусідів. Разом із розквітом абсолютистсь-
ких держав, обумовленим ослабленням міцності
середньовічного станового суспільства, перший стан
втрачає свою незалежність й утворює верству слу-
жилого дворянства. У XVIII ст. на арену політичної
дії поступово висунувся третій стан, який заявив про
себе з усією рішучістю під час Великої французької
революції 1789 р. У той час склалася абсолютно нова
розстановка соціальних сил, за якої руйнується ієрар-
хічна субординація станового суспільства, і всі чле-
ни й верстви суспільства виявляються здатні відсто-
ювати свої інтереси, претендують на представницт-
во своїх інтересів у системі державної влади [6].
Гасло "Свобода, рівність і братерство", що підня-
лося на прапорах паризьких барикад, було підгото-
ване всією ідеологією французького Просвітництва.
Ідеї Ш. Монтеск'є, що досліджував можливості роз-
витку законності в суспільстві та обмеження абсо-
лютизму держави, Ж.-Ж. Руссо, який розробляв кон-
цепцію природних прав особистості й модель народ-
ного суверенітету, Вольтера і Д. Дідро, які багато
зробили для розвитку почуття свободи й незалеж-
ності у своїх співгромадян, стали прелюдією до об-
ґрунтування принципів, які визначили зміст "Декла-
рації про права громадянина і людини" 1789 р. і
французької Конституції 1791. І хоча цим ідеям не
судилося реалізуватися в революційній практиці
якобінців, їх рух, підхоплений американськими про-
світителями - батьками Конституції США, що по-
літично втілили ідеал свободи й невід'ємних прав
особистості в державі (Конституція 1787 р.), німець-
кими філософами (Кант, Фіхте, Гегель), які підняли
на небувалу висоту ідею верховенства права і його
розуміння як "здійснення свободи", свідчив про по-
чаток нового історичного процесу.
Найважливішою ознакою цього процесу - проце-
су розвитку правової держави - стало становлення
громадянського суспільства, тобто автономної сфе-
ри соціальних і політичних відносин, вільних від втру-
чання держави ззовні. Однак набагато більше зна-
чення, ніж політична боротьба, мав розвиток інсти-
туту приватної власності й капіталістичних ринкових
відносин. Забезпечивши достатній захист і безпеку
основи своєї свободи і впливу - власності, третій
стан окреслив межу, через яку держава не повинна
була переступати і яку держава та громадянське
суспільство до сьогодні не можуть здолати задля
взаємної співпраці.
До другої половини XIX ст. ідея правової держа-
ви, що отримала ґрунтовну розробку в німецькому
ідеалізмі, перетворилася на реальний політичний
ідеал, який став визначати політичні платформи цілих
політичних партій і рухів та зайняв важливе місце в
концепціях учених-правознавців. У політичній сфері
ідея правової держави утворила центр протистоян-
ня течій лібералізму й етатизму, лібералізму та кон-
серватизму. Ліберальний рух (А. Сміт, А. де Токвіль,
І. Бентам, Дж. С. Мілль, Т. X. Грін, Л. Хобхауз,
Б. Бозанкеті та ін), що спирався на самостійну ініціа-
тивну буржуазію, від самого початку відстоював
програмні тези рівності всіх перед законами, верхо-
венство прав і свобод особи, толерантності, консти-
туційного обмеження політичної влади, поділу вла-
ди, невтручання держави в приватну сферу, розвит-
ку приватної власності та вільної конкуренції (прин-
цип laissez faire). Із цієї точки зору роль держави
зводилася до мінімального втручання в суспільне
життя, до функції "нічного сторожа". Завдання дер-
жави - не регулювання суспільного життя, а захист
прав і свобод як окремої людини, так і суспільства.
Лібералізм, як правило, виступав проти революції -
за владу закону і поступовість еволюцій. Проте саме
він став у XIX ст. двигуном прогресивної демокра-
тичної культури, що здолала опір консерватизму
традиційної культури. Переважно із середовища
лібералів вийшли інтелектуали, що забезпечили
культурну й теоретичну підтримку процесу станов-
лення правової держави [7].
Саме в ліберальній традиції правової думки от-
римала подальшу розробку ідея правової держави.
Своє, можливо, найбільш повне вираження вона
знайшла в теорії самообмеження держави правом
німецького правознавця Г. Еллінека, відповідно до
якої держава всередині надає громадянам індиві-
дуальні права проти самої себе, а зовні - зобов'я-
зується дотримуватись норм міжнародного права.
Держава, зазначав французький правознавець
Л. Дюгі, "є не що інше, як сила, віддана на служін-
ня праву" [12]. До прихильників ідеї правової дер-
жави слід віднести ще одного відомого німецького
правознавця XIX ст. Р. Ієрінга. Необхідність визнан-
ня державною владою виданих нею норм і для самої
себе він визначив поняттям "правовий стан". Близь-
ка до цієї точка зору відстоюється в соціологічній
школі права, де право розглядається як самостійне
суспільне явище, що існує поза прямою залежні-
стю від життя держави. Воно становить суть кон-
цепції правової держави [11].
До початку XX ст. основні принципи юридичної
концепції правової держави в провідних західноєв-
ропейських державах були втілені в життя: уведене
в 1918 р. в Англії загальне виборче право, ефектив-
но функціонуюча в США система поділу влади ста-
ли загальновизнаними моделями для побудови су-
часної демократичної правової держави. Вчення про
правову державу припинило бути сферою нових
визначних відкриттів, перетворилося на галузь по-
всякденної теоретичної та практичної розробки, на
шкільну дисципліну. Основне місце в подальшому
розвитку цього вчення зайняла систематизація його
аспектів. Німецький політолог А. Альбрехт виділяє
такі основні положення теорії правової держави [13]:
- конституціоналізм вимагає, щоб діяльність дер-
жави регулювалася правовими нормами, зафіксо-
ваними в конституції;
- плюралізм структури політичної спільноти забез-
печує положення, при якому наявність у політиці
безлічі конфліктів і взаємодіючих сил справляє стри-
муючий вплив на державу;
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 8 (99) листопад 2009 р.
ІСТОРІЯ 119
- державна монополія на верховну владу в по-
літичному співтоваристві виключає втручання будь-
яких особливих інтересів у формування державної
волі;
- інституціоналізований зворотній зв'язок держа-
ви з громадською думкою забезпечує контроль сус-
пільства над державним апаратом;
- процесуальна, формальна й матеріальна раціо-
налізація держави покликана гарантувати дотриман-
ня державою права і закону;
- захист інтересів перед державною владою пе-
редбачає судовий контроль над діяльністю дер-
жави.
Крім того, правовій державі притаманні такі оз-
наки:
1. Верховенство закону в усіх сферах суспільно-
го життя. Вищою формою вираження й захисту прав
і свобод людей у системі правових цінностей є за-
кон. Непорушність його закріплюється в Конституції
(основному законі) країни й поширюється на інші за-
кони та нормативні акти. На сторожі неухильного до-
тримання конституційних приписів стоїть Конститу-
ційний Суд і вся система судів правової держави,
тому правова держава - це і конституційна держава.
Верховенство права (закону) у суспільстві як голов-
ний принцип правової держави зумовлює й інші її
принципи, зокрема підпорядкування закону і самої
держави, і її органів, і посадових осіб.
2. Реальність прав особи, забезпечення її вільно-
го розвитку. У соціально-політичному житті свобо-
да людини виступає як її право. У правах людини
виражаються можливості її дій у різних сферах жит-
тєдіяльності: економічній, політичній, соціально-
культурній, особистій. Чим ширші ці права, чим
більше вони гарантовані, тим вільнішою є осо-
бистість. Якщо ж природні права людини обмежені,
вона відчуває себе невпевнено, принижено, втра-
чає здатність до творчості, обмежуючи таким чи-
ном власний розвиток і розвиток суспільства. Пра-
вова держава проголошує і конституційно закріп-
лює свободу людей і їх рівність у правах як при-
роджені якості кожної людини.
3. Взаємна відповідальність держави й особис-
тості. Самообмеження держави правом, що закріп-
лює свободу особистості, не є одностороннім при-
вілеєм особистості. Остання, у свою чергу, теж по-
годжується на певні обмеження та зобов'язується
підкорятися загальним звичаям держави. Правовий
характер взаємної відповідальності держави й осо-
бистості - важлива складова частина права, а не
продукт волевиявлення держави. Отже, у правовій
державі встановлюється принцип взаємної відпові-
дальності держави й особистості.
4. Принцип поділу влади. Основним принципом
організації й діяльності правової держави є поділ
влади. Це принцип поділу влади між законодавчи-
ми, виконавчими та судовими органами держави.
Принцип означає, що жодному з державних органів
не належить вся державна влада в повному обсязі.
Кожен із них здійснює тільки свою, властиву йому
функцію і не має права втручатися в діяльність іншо-
го органу. Таке розмежування спрямоване на те, щоб
утримати владу від можливих зловживань і не до-
пустити виникнення тоталітарного управління дер-
жави, не пов'язаного правом; разом із тим, якщо
одна з трьох гілок (галузей державної влади) не вий-
де на перше місце, то державний механізм буде
вражений постійною боротьбою між ними за фактичне
верховенство й перетвориться на силу не руху й
розвитку, а гальмування. Тому верховне положення
займає законодавча влада, оскільки саме вона
втілює в закони основні напрями внутрішньої та зов-
нішньої політики, забезпечує верховенство закону
в суспільстві. Виконавча влада в особі своїх органів
займається безпосередньою реалізацією правових
норм, прийнятих законодавцем. Судова ж влада
покликана охороняти право, правові засади держав-
ного й суспільного життя від будь-яких порушень,
хто б їх не робив. Правосуддя в правовій державі
здійснюється тільки судовими органами.
Такі основні характеристики правової держави. У
них концентруються загальнолюдські цінності, сфор-
мовані в процесі тривалого розвитку державно-орга-
нізованого суспільства. Природний прогрес люд-
ського життя вносить і буде вносити нові елементи в
теорію й практику будівництва правової держави.
Варто зазначити, що кожна із сучасних розро-
бок теорії "чистої" правової держави, як правило,
відштовхується від вузькоправового підходу до
проблеми, від юридичного значення терміна, на-
слідуючи тим самим ліберальну традицію. Тим ча-
сом розвиток ідей та досвід побудови правової дер-
жавності в XX ст. зазнали подальшої еволюції, знач-
но розширивши рамки попередньої проблематики.
Адже поняття "справедливість" - основа ідеї право-
вої державності - передбачає не тільки формальну
рівність перед законом, а й реальну рівноправність,
відсутність обмеження прав громадян і соціальних
верств у державі. На зміну ліберальній ідеї формаль-
ної правової держави, що спрямовувала історичний
процес у XIX ст., прийшли спроби наповнити це по-
няття реальним змістом.
У сучасному світі давно немає ані правової дер-
жави в чистому вигляді, ані соціальної, а є соціаль-
на правова держава, яка все частіше іменується як
соціально-правова держава [11]. Соціально-право-
ва держава виникає в середині ХХ ст. у результаті
тривалого - понад півстолітнього - процесу перетво-
рення правової держави не просто на соціальну, а
саме на соціально-правову державу. Утворена в
результаті подібної трансформації нова держава,
ставши соціальною, разом із тим не перестає бути
правовою. Але навіть якщо припустити існування
суто соціальної держави, то й вона не втрачає сво-
го правового характеру, якщо, звичайно, під пра-
вом не розуміти виключно приватне право.
Сьогодні кожна правова держава є соціальною,
а соціальна - правовою. Вони не існують одна без
одної. Разом вони складають соціально-правову
державу. Розділити їх можна тільки в абстракції. Го-
ворячи про соціальну державу, у реальності ми має-
мо на увазі соціально-правову державу. Так само,
говорячи про правову державу, ми в сучасних умо-
вах маємо на увазі, що вона одночасно є й со-
ціально-правовою.
Тому цілком правомірно в сучасній літературі
стверджується, що "правова держава" і "соціальна
держава" - не просто стали нерозривні, але нерідко
використовуються як синоніми [9]. Зв'язок соціаль-
ної держави з її правовою природою став важливим
кроком закріплення за нею соціальних функцій. Со-
ціальний характер і функції держави не просто на-
були міцної правової підстави, але стали провідни-
ми для держави, у свою чергу трансформуючи пра-
вову основу держави. До цього можна було б тільки
додати, що нерозривний зв'язок між поняттями пра-
вової та соціальної держави термінологічно дуже
вдало передається якраз поняттям "соціально-пра-
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
120
№ 8 (99) листопад 2009 р.
ІСТОРІЯ
вова держава". На початок XXI ст. статус соціально-
правової держави мають практично всі не тільки
західні держави, а й постсоціалістичні країни Східної
Європи та СНД, включаючи Україну, хоча сам ста-
тус із різних причин далеко не завжди достатньо
чітко фіксується в їх конституціях.
Найбільш загальною об'єктивною причиною по-
яви на арені політико-правового життя Заходу со-
ціально-правової держави стала глибока криза пра-
вової держави в першій половині ХХ ст. На міжна-
родній арені ця криза проявилася перш за все в
нездатності правової держави запобігти розв'язан-
ню двох світових воєн із їхніми незліченними мате-
ріальними й людськими втратами, виникненню на-
ціонально-визвольних рухів і повстань народів ко-
лоній, подальшому розпаду колоніальних імперій
(Англії, Франції, Німеччини та ін.), народно-демок-
ратичним і соціалістичним революціям у Європі та
Азії та постанню, нарешті, з них світової соціалістич-
ної системи, що істотно звузила сферу панування
світового капіталу. Тобто правова держава виявили-
ся багато в чому неспроможною зберегти сприят-
ливі зовнішні умови свого власного існування.
Ще більшою мірою це стосується діяльності пра-
вової держави на внутрішній арені. Тут свідоцтв кризи
правової форми політичного панування капіталу було
ще більше. Досить згадати світову економічну кри-
зу, що охопила Захід у повоєнні 20-30 роки XX ст. У
соціальній сфері правова держава не змогла збе-
регти необхідної єдності західного суспільства, за-
побігти його розколу на два ворожих (заможні й не-
заможні) стани, які утворилися під її покровом унас-
лідок двохсотлітньої безперешкодної дії законів
вільного ринку та вільної конкуренції.
Нарешті, правова держава, узята у своєму чис-
тому вигляді, загалом виявилася неспроможною
захистити права й свободи людини, причому не
тільки права робітничої більшості, для якої право
власності перетворилося на право на свою робочу
силу, але й прав класу власників, чиє право влас-
ності було поставлено під сумнів пролетарськими
революціями. Крім того, воно стало скорочуватися
подібно шагреневій шкірі з початком соціальних
реформ, що здійснювали лейбористські та соціал-
демократичні уряди. Такі основні прояви кризи пра-
вової держави в першій половині XX століття. У своїй
сукупності вони й стали головною причиною появи
на світ соціально-правової держави.
Сучасні часи можна з повною підставою назвати
неоліберальним етапом еволюції соціально-правової
держави. На цьому етапі ми маємо справу фактично
з її новою неоліберальною моделлю. Ця модель з'яв-
ляється на рубежі XX-XXI століть, коли західне сус-
пільство за багатьма критеріями дійсно стає постінду-
стріальним, глобальним інформаційним, постеконо-
мічним і посткапіталістичним, коли зростає значущість
нематеріальних факторів виробництва та супутньої їм
інтелектуальної та історичної ренти, а державно-пра-
вова форма починає набувати багато в чому нової
якості. Це все виливається у форму нової, неолібе-
ральної соціально-правової держави.
Це суспільство і, відповідно, його держава в
західній науковій літературі іменується по-різному:
глобальна, постіндустріальна, постекономічна, пост-
матеріальна, інформаційна, мережева, постринкова,
і, що особливо важливо, як посткапіталістична, пост-
буржуазна, постсучасна вона приходить на зміну
сучасному капіталістичному суспільству. Причому
під кожну назву підводяться відповідні концепції.
Численні терміни та концепції, що використовують-
ся для позначення нової стадії розвитку суспільства
та її державно-правової форми, засновані, як прави-
ло, на використанні префікса "пост" - "постіндустрі-
альне суспільство" Д. Белла, "постіндустріальний
капіталізм" Р. Хейльбронера, "постбуржуазне сус-
пільство" Дж. Ліхтхайма, "посткапіталістичне сус-
пільство" Р. Дарендорфа і П. Дракера, "постспожи-
вацьке" Д. Рісмана, "постринкове" Дж. Ріфкіна. Зав-
дяки цим концепціям зріє розуміння того, що відбу-
лися зміни, які не зводяться до трансформації ко-
лишніх порядків, а являють собою формування аб-
солютно нового соціального та державного ладу.
При цьому важливо ще раз підкреслити, що всі
ці концепції тією чи іншою мірою заперечують кла-
сичний капіталізм і його правову державу в майбут-
ньому західному суспільстві. Наприклад, автор теорії
постіндустріалізму Д. Белл в епілозі до другого ви-
дання своєї широко відомої праці "Кінець ідеології",
виступає проти збереження статус-кво в соціальній
і політико-правовій структурі сучасного західного
громадянського суспільства з тієї причини, що таке
збереження означає відмову від будь-якої альтер-
нативи капіталізму [3]. Головне для нього в тому,
що майбутнє суспільство буде постсучасним, аль-
тернативним капіталізму й через це може бути ква-
ліфіковане як постсуспільство.
Висновки
Таким чином, політичні передумови формування
правової держави охоплюють політико-правову сис-
тему суспільства: установи та організації, структуру
зв'язків і взаємовідносин, принципи й норми дер-
жавного та суспільного життя. У ХХІ столітті людство
переживає рідкісний час оновлення як самої історії,
так і її розуміння. Новий великий поворот позначив-
ся після краху соціалізму. Наприкінці тисячоліття
краху зазнала не тільки радянська модель соціаліз-
му, але й усі моделі, аж до шведської, чим і викли-
кана актуальність роботи й інтерес соціальної філо-
софії до поняття "правова держава".
ЛІТЕРАТУРА:
1. Авцинова Г. И. Социально-правовое государство: сущ-
ность, особенности становления / Г. И. Авцинова // Соци-
ально-гуманистические знания. - 2000. - № 3. - С. 25-30
2. Бек У. Что такое глобализация / У. Бек. - М., 2001. - 154 с.
3. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество /
Д. Белл. - М., 2004. - 287 с.
4. Боуз Д. Либертарианство: история, принципы, полити-
ка / Д. Боуз. - М., 2004. - С. 35.
5. Бьюкеннен П. Смерть Запада / П. Бьюкеннен. - М., 2003.
- 308 с.
6. Дарендорф Р. От социального государства к цивилизо-
ванному обществу / Р. Дарендорф // Полис. - 1993. - № 5 (17)
- С. 5-15
7. Дэвид Х. Краткая история неолиберализма / Х. Дэвид.
- М., 2007. - 315 с.
8. Зиновьев А. А. На пути к сверхобществу / А. А. Зино-
вьев. - М., 2004. - С. 533-545.
9. Мамут Л. С. Социальное государство / Л. С. Мамут //
Государство и право. - 2001. - № 7. - С. 5-14.
10. Увачев В. А. Социально-правовое государство как
институт гражданского общества / В. А. Увачев. - М. : Уче-
ные записки РГСУ, 2005. - С. 48-54.
11. Четвернин В. А. Государство: сущность , понятие,
структура, функции / В. А. Четвернин // Проблемы общей
теории права и государства. - М., 1999. - С. 637.
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 8 (99) листопад 2009 р.
ІСТОРІЯ 121
12. Чиркин В. Е. Государствоведение / В. Е.Чиркин. - М.,
2000. - 128 с.
13. Heilbroner L. R. Business Civilisation in Decline /
L. R. Heilbroner. - N.Y. - L., 1986. - P. 51.
14. Inglehart R. Culture shift in Advanced Industrial sosiety /
R. Ingelhart. - Princeton (N.J.), 1990. - P. 96.
ФІЛОСОФІЯ
15. Drucker P. F. Post-Capitalist Society / P. F. Drucker. - N.Y.,
1993. - P. 176.
16. Rifkin J. The End of Work. The Decline of the Global Labor
Force and the Dawn of the Post-Market Era / J. Rifkun. - N.Y.,
1996. - P. 241-245.
O. Macuka
GENESIS OF CONCEPT "THE LEGAL STATE" IS FROM POINT
OF SOCIAL PHILOSOPHY
Тhe social philosophical analysis of basic factors and constituents of idea of the legal and social legal state is
executed in philosophical conceptions of antiquity, dark ages, New time. The place of theories of liberalism, etatism
and conservatism, is reproduced in becoming of concepts of the social legal state. The substantive provisions of
theory of the social legal state are systematized in ХХ age, it is rotined that today becomes actual appearance of new
state models, capable to decide modern contradictions of the political and legal system of society.
Key words: legal state, social legal state, liberalism, neoliberalism.
© О. Мацука
Надійшла до редакції 21.10.2009
УДК 946:322
ÂÇÀªÌÎÇÂ'ßÇÎÊ ² ÒÅÍÄÅÍÖ²¯ ÂÇÀªÌÎIJ¯
ÏÎ˲ÒÈÊÈ ² ÐÅ˲ò¯  ÑÓ×ÀÑÍ²É ÓÊÐÀ¯Í²:
ÑÎÖ²ÀËÜÍÎ-Ô²ËÎÑÎÔÑÜÊÈÉ ÀÍÀ˲Ç
ОЛЕНА БРЮХАНОВА,
аспірант Державного університету інформатики і штучного інтелекту, м. Донецьк
У статті досліджено взаємозв'язок політичних і релігійних чинників у сучасному україн-
ському просторі. Розглянуто процес взаємодії соціальних феноменів - політики і релігії.
Представлено суперечливість духовного життя в епоху глобальних процесів і змін. Визна-
чені тенденції розвитку й еволюційні зміни цих відносин у період трансформації суспіль-
ства. Зазначено, що такі тенденції призведуть до подальшої секуляризації, яка приймає
виразні форми політизації, і зворотного процесу десекулярізації, що виражений ще неявно.
Ключові слова: соціокультурний простір, політика, релігія, політичні й релігійні структури,
взаємозв'язок політики і релігії, секуляризація і десекулярізація.
Постановка проблеми. Сучасне суспільство,
схильне до глобальних і різких змін, унаслідок нау-
ково-технічного прогресу, екологічної, демографіч-
ної криз, розповсюдження масової культури, геопо-
літичної боротьби зазнає трансформацій в усіх своїх
проявах і вимірах і стає тією цариною, де зближу-
ються й перехрещуються інтереси політики і релігії.
Діалог між особливими соціальними феномена-
ми - політикою і релігією - у контексті світової історії
завжди мав місце, а відтепер набуває нового зву-
чання й вимагає ґрунтовного соціально-філософсь-
кого аналізу.
Огляд останніх досліджень і публікацій. З'я-
вилася низка праць, статей, доповідей, у яких заяв-
лена проблема аналізується переважно в історико-
політологічному аспекті, зокрема таких авторів -
С. Здіорука, М. Кирюшка, М. Рибачука, П. Фещен-
ка, О. Шуби, А. Юраша. Новий академічний підхід
до дослідження проблеми показують сьогодні вітчиз-
няні релігієзнавці - М. Бабій, В. Бондаренко, В. Лубсь-
кий, А. Колодний, О. Саган, О. Уткін, Л. Філіпович.
Суттєве значення для всебічного аналізу проблеми
мали дослідження вітчизняних філософів, зокрема
В. Андрущенка, Л. Губерського, А. Єрмоленка,
С. Кримського, В. Михайличенка, І. Надольного,
В. Шинкарука.
Необхідність гармонізації взаємовідносин політи-
ки і релігії та функціонування їх саме в законодавчо-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|