Взаємозв'язок і тенденції взаємодії політики і релігії в сучасній Україні: соціально-філософський аналіз
У статті досліджено взаємозв'язок політичних і релігійних чинників у сучасному українському просторі. Розглянуто процес взаємодії соціальних феноменів - політики і релігії. Представлено суперечливість духовного життя в епоху глобальних процесів і змін. Визначені тенденції розвитку й еволюційні...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2009
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20884 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Взаємозв'язок і тенденції взаємодії політики і релігії в сучасній Україні: соціально-філософський аналіз / О. Брюханова // Схід. — 2009. — № 8 (99). — С. 121-124. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20884 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-208842011-06-10T12:04:32Z Взаємозв'язок і тенденції взаємодії політики і релігії в сучасній Україні: соціально-філософський аналіз Брюханова, О. Філософія У статті досліджено взаємозв'язок політичних і релігійних чинників у сучасному українському просторі. Розглянуто процес взаємодії соціальних феноменів - політики і релігії. Представлено суперечливість духовного життя в епоху глобальних процесів і змін. Визначені тенденції розвитку й еволюційні зміни цих відносин у період трансформації суспільства. Зазначено, що такі тенденції призведуть до подальшої секуляризації, яка приймає виразні форми політизації, і зворотного процесу десекулярізації, що виражений ще неявно. The paper has researched interrelations of political and religious factors in modern Ukrainian territory. The process of social phenomena interactions has been studied. The paper presented contradictions of spiritual life during the period of global process es and changes. The trends of development and evolutionary changes of these relations during the period of transformations have been defined. It has been pointed out, that such trends will lead to the further secularization which takes various forms of politicization and reverse process of desecularization currently express ed in a shad ow form. 2009 Article Взаємозв'язок і тенденції взаємодії політики і релігії в сучасній Україні: соціально-філософський аналіз / О. Брюханова // Схід. — 2009. — № 8 (99). — С. 121-124. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20884 946:322 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Брюханова, О. Взаємозв'язок і тенденції взаємодії політики і релігії в сучасній Україні: соціально-філософський аналіз Схід |
| description |
У статті досліджено взаємозв'язок політичних і релігійних чинників у сучасному українському просторі. Розглянуто процес взаємодії соціальних феноменів - політики і релігії.
Представлено суперечливість духовного життя в епоху глобальних процесів і змін. Визначені тенденції розвитку й еволюційні зміни цих відносин у період трансформації суспільства. Зазначено, що такі тенденції призведуть до подальшої секуляризації, яка приймає
виразні форми політизації, і зворотного процесу десекулярізації, що виражений ще неявно. |
| format |
Article |
| author |
Брюханова, О. |
| author_facet |
Брюханова, О. |
| author_sort |
Брюханова, О. |
| title |
Взаємозв'язок і тенденції взаємодії політики і релігії в сучасній Україні: соціально-філософський аналіз |
| title_short |
Взаємозв'язок і тенденції взаємодії політики і релігії в сучасній Україні: соціально-філософський аналіз |
| title_full |
Взаємозв'язок і тенденції взаємодії політики і релігії в сучасній Україні: соціально-філософський аналіз |
| title_fullStr |
Взаємозв'язок і тенденції взаємодії політики і релігії в сучасній Україні: соціально-філософський аналіз |
| title_full_unstemmed |
Взаємозв'язок і тенденції взаємодії політики і релігії в сучасній Україні: соціально-філософський аналіз |
| title_sort |
взаємозв'язок і тенденції взаємодії політики і релігії в сучасній україні: соціально-філософський аналіз |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20884 |
| citation_txt |
Взаємозв'язок і тенденції взаємодії політики і релігії в сучасній Україні: соціально-філософський аналіз / О. Брюханова // Схід. — 2009. — № 8 (99). — С. 121-124. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT brûhanovao vzaêmozvâzokítendencíívzaêmodíípolítikiírelígíívsučasníjukraínísocíalʹnofílosofsʹkijanalíz |
| first_indexed |
2025-07-02T21:26:58Z |
| last_indexed |
2025-07-02T21:26:58Z |
| _version_ |
1836572076224282624 |
| fulltext |
№ 8 (99) листопад 2009 р.
ІСТОРІЯ 121
12. Чиркин В. Е. Государствоведение / В. Е.Чиркин. - М.,
2000. - 128 с.
13. Heilbroner L. R. Business Civilisation in Decline /
L. R. Heilbroner. - N.Y. - L., 1986. - P. 51.
14. Inglehart R. Culture shift in Advanced Industrial sosiety /
R. Ingelhart. - Princeton (N.J.), 1990. - P. 96.
ФІЛОСОФІЯ
15. Drucker P. F. Post-Capitalist Society / P. F. Drucker. - N.Y.,
1993. - P. 176.
16. Rifkin J. The End of Work. The Decline of the Global Labor
Force and the Dawn of the Post-Market Era / J. Rifkun. - N.Y.,
1996. - P. 241-245.
O. Macuka
GENESIS OF CONCEPT "THE LEGAL STATE" IS FROM POINT
OF SOCIAL PHILOSOPHY
Тhe social philosophical analysis of basic factors and constituents of idea of the legal and social legal state is
executed in philosophical conceptions of antiquity, dark ages, New time. The place of theories of liberalism, etatism
and conservatism, is reproduced in becoming of concepts of the social legal state. The substantive provisions of
theory of the social legal state are systematized in ХХ age, it is rotined that today becomes actual appearance of new
state models, capable to decide modern contradictions of the political and legal system of society.
Key words: legal state, social legal state, liberalism, neoliberalism.
© О. Мацука
Надійшла до редакції 21.10.2009
УДК 946:322
ÂÇÀªÌÎÇÂ'ßÇÎÊ ² ÒÅÍÄÅÍÖ²¯ ÂÇÀªÌÎIJ¯
ÏÎ˲ÒÈÊÈ ² ÐÅ˲ò¯  ÑÓ×ÀÑÍ²É ÓÊÐÀ¯Í²:
ÑÎÖ²ÀËÜÍÎ-Ô²ËÎÑÎÔÑÜÊÈÉ ÀÍÀ˲Ç
ОЛЕНА БРЮХАНОВА,
аспірант Державного університету інформатики і штучного інтелекту, м. Донецьк
У статті досліджено взаємозв'язок політичних і релігійних чинників у сучасному україн-
ському просторі. Розглянуто процес взаємодії соціальних феноменів - політики і релігії.
Представлено суперечливість духовного життя в епоху глобальних процесів і змін. Визна-
чені тенденції розвитку й еволюційні зміни цих відносин у період трансформації суспіль-
ства. Зазначено, що такі тенденції призведуть до подальшої секуляризації, яка приймає
виразні форми політизації, і зворотного процесу десекулярізації, що виражений ще неявно.
Ключові слова: соціокультурний простір, політика, релігія, політичні й релігійні структури,
взаємозв'язок політики і релігії, секуляризація і десекулярізація.
Постановка проблеми. Сучасне суспільство,
схильне до глобальних і різких змін, унаслідок нау-
ково-технічного прогресу, екологічної, демографіч-
ної криз, розповсюдження масової культури, геопо-
літичної боротьби зазнає трансформацій в усіх своїх
проявах і вимірах і стає тією цариною, де зближу-
ються й перехрещуються інтереси політики і релігії.
Діалог між особливими соціальними феномена-
ми - політикою і релігією - у контексті світової історії
завжди мав місце, а відтепер набуває нового зву-
чання й вимагає ґрунтовного соціально-філософсь-
кого аналізу.
Огляд останніх досліджень і публікацій. З'я-
вилася низка праць, статей, доповідей, у яких заяв-
лена проблема аналізується переважно в історико-
політологічному аспекті, зокрема таких авторів -
С. Здіорука, М. Кирюшка, М. Рибачука, П. Фещен-
ка, О. Шуби, А. Юраша. Новий академічний підхід
до дослідження проблеми показують сьогодні вітчиз-
няні релігієзнавці - М. Бабій, В. Бондаренко, В. Лубсь-
кий, А. Колодний, О. Саган, О. Уткін, Л. Філіпович.
Суттєве значення для всебічного аналізу проблеми
мали дослідження вітчизняних філософів, зокрема
В. Андрущенка, Л. Губерського, А. Єрмоленка,
С. Кримського, В. Михайличенка, І. Надольного,
В. Шинкарука.
Необхідність гармонізації взаємовідносин політи-
ки і релігії та функціонування їх саме в законодавчо-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
122
№ 8 (99) листопад 2009 р.
ІСТОРІЯФІЛОСОФІЯ
му полі держави усвідомлюються як важливі про-
блеми цивілізаційного розвитку. Особливо актуаль-
ним це є для Української держави, що прагне стати
демократичною та впливовою на міжнародній арені,
бо рівень реалізації принципу свободи совісті є од-
ним із головних складових фундаментальних прав і
свобод людини.
Мета статті полягає в тому, щоб за допомогою
соціально-філософського, релігієзнавчого й політо-
логічного аналізу простежити взаємозв'язок і взаємо-
вплив політичних та релігійних чинників в умовах
державотворення, визначити характерні тенденції у
взаємодії політики і релігії в сучасній Україні.
Виклад основного матеріалу. Поступові зміни
у взаємодії політичних і релігійних структур визна-
чають тенденції сучасного духовного життя, його діа-
лектичну суперечливість, що виокремлюється в
єдності й взаємопереході протилежностей - політи-
зації (секуляризації) релігійного середовища та сак-
ралізації (десекуляризації) політичного. Десекуляри-
зацію ми можемо розуміти як залучення релігійних
ідеологем, норм, міфів до світської культури, а се-
куляризацію пов'язати з модернізацією релігії. Тен-
денція десекуляризації має як позитивні, так і нега-
тивні результати. З одного боку, звернення до мо-
рально-релігійних цінностей обмежує прямування
політики до авторитаризму. З іншого, - деструктив-
ними наслідками тенденції десекуляризації можуть
стати надмірна містифікація, ірраціоналізація сус-
пільних спрямувань окремих верств і прошарків сус-
пільства, їх деполітизація, амбівалентність тощо [1].
Відзначаючи глобальний характер політики й про-
відну тенденцію політизації суспільного життя, ста-
вимо питання про межі дії цієї тенденції, які визна-
чаються, у першу чергу, мірою дії політики на інші
системи й підсистеми, за якою вони стають руйнів-
ними. Політика завжди прагнула знайти своє обґрун-
тування у філософії або релігії та своє виправдання
в моралі. Межі політизації змінюються в кожну істо-
ричну добу, є різними в окремих державах, передусім
стосуються відносин людини й влади, політичного
простору держави та суспільства, мають неоднознач-
ний характер і не завжди усвідомлюються.
Релігія в сучасних умовах стрімкими темпами
набуває ознак світськості. Вона може бути як бар'є-
ром, що допомагає уникнути надмірної політизації
суспільного життя, так і чинником для розпалюван-
ня конфліктів [2]. Історично обґрунтовані спроби по-
кладання на релігію ідеологічних надій у формуванні
національної свідомості, державотворенні й консо-
лідації нації. Деякі представники державної влади, і
клірики, і вчені, і медіа провадять ідею про христи-
янську віру як "могутній консолідуючий чинник",
"носій державницької ідеології", "суспільної моралі",
"культурного прогресу", нагадують про те, що під
церковними знаменами відбувалися докорінні транс-
формації в суспільстві, просувалася національно-
визвольна ідеологія. Але чи повністю є об'єктивним
цей "історичний доказ", як і велика кількість інших
"історичних доказів"? Бо кожен історичний період -
це унікальний комплекс обставин. До того ж у цих
прикладах ідеться про ті історичні періоди, коли мала
перевагу релігійна свідомість, церква легітимізува-
ла владу, що не співпадає з конструкціями сучас-
ної суспільної свідомості. Беззаперечним є вплив
релігії на розбудову держав Західної Європи як у
соціополітичному, так і в економічному плані. Але
важко уявити собі подібні сценарії для світських
демократичних держав Західної Європи наприкінці
XX - початку XXI ст. Адже в умовах панування світської
свідомості церква перестає бути фактором, який без-
посередньо визначає соціальні перетворення. Релі-
гія на сучасному етапі все більше стає особистою
духовною практикою - католицька церква визначила
це як "історичний шанс" очищення від усього, що не
притаманне церкві як Божому дому [3].
Говорячи про роль церкви в державотворенні й
політиці, підкреслюють зазвичай два фактори - "на-
ціональний" та "консолідуючий".
Фактор "національний" пояснюється тим, що кон-
текст духовності народу залежить від його менталі-
тету. На цих засадах ґрунтується підозрілість у став-
ленні до церков із центрами за кордоном, намаган-
ня впливати на такі церкви, указівки на те, що ці
церкви є носіями духовно-релігійної експансії, спро-
би підштовхнути їх до розриву зі своїми центрами й
перетворитися на "національні".
Отже, виникають такі ідеологеми: ототожнення
духовного і релігійного, що робить можливим пере-
несення поняття "національного" (у сенсі духовної
традиції) на релігійність, тобто виникає поняття на-
ціонально-релігійного, а церква з наднаціонального
утворення, інституту "не від світу цього" перетво-
рюється на інститут, відповідальний за формування
національної свідомості. Фактично влада вказує
церкві, у якій саме ролі вона є цікавою для держа-
вотворчого процесу - як інститут, який займається
вихованням громадян у певному чітко визначеному
напрямку - напрямку національному й традиційно-
му: принаймні, думка аналітиків державних установ
про необхідність домінування української національ-
ної ідеї в духовно-релігійній сфері, не припускає
якогось іншого тлумачення [4].
Коли влада виявляє зацікавленість у церковно-
релігійному житті, це зовсім не означає, що вона
збирається підтримувати ініціативи церкви, спрямо-
вані на християнізацію суспільства. Так, влада виз-
нає виховну роль церкви, підкреслюючи не-
обхідність "морального оздоровлення", але не
йдеться, власне, про залучення до релігійної прак-
тики й навчання християнству, тобто церква не зна-
ходить підтримки в тому, що мусить робити як інсти-
тут - виховувати в першу чергу відданих Христові, а
не національно свідомих громадян України. Цікав-
лячись лише формуванням певної ідеології та по-
літичних переваг за посередництвом церкви, влада
намагається формувати ритуалізовану масову
свідомість, яка спирається на пристосовану до по-
треб влади традицію, що вимагає виконання пев-
них дій на рівні соціального рефлексу без осмис-
лення необхідності цих дій чи їхніх наслідків. У ви-
падку з релігійністю це виконання обрядів без спо-
відування - просто тому, що вони є традицією, а в
конкретному випадку України - також підтримка пев-
ної геополітичної орієнтації (УПЦ МП - Росія, УПЦ
КП - Європа). У цьому контексті релігійність сприй-
мається ідеологічно, а державна ідеологія набуває
релігійного забарвлення. Ряд експертів із держав-
них установ вважають, що Україна потерпає від того,
що духовно-релігійна сфера життєдіяльності сус-
пільства не повністю національна, а поділена між
Москвою, Ватиканом та світовими центрами буддиз-
му, ісламу та неорелігій [5]. І ця позиція заслуговує
на увагу не тільки з вагомої невідповідності принци-
пам демократичних свобод, а загалом відображає
ставлення до духовно-релігійної сфери як сфери
само ідентифікації, яка, згідно зі стратегічними інте-
ресами держави, мусить бути саме національною.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 8 (99) листопад 2009 р.
ІСТОРІЯ 123ФІЛОСОФІЯ
Тобто духовно-релігійна сфера є складовою части-
ною стратегічних інтересів держави в гуманітарній
сфері, а отже, принаймні на рівні теорії, вона не може
залишатися незалежною від держави, що концеп-
туально обумовлює взаємозв'язок політики і релігії.
Загальний стан взаємовідносин політики і релігії
ще більш ускладнюється політизацією міжцерков-
них конфліктів і протистоянь. Церковні питання й
питання релігійні загалом стають об'єктом світської
політики, трансформуючись у банальну ідеологію.
З одного боку, на сучасному етапі міжцерковних
стосунків в Україні подібний підхід в окремих ви-
падках дозволяє змінити деякі акценти, виводячи
питання з площини канонічного права, тобто з га-
лузі можливих звинувачень у схизмі. Але неефек-
тивність світського підходу до вирішення церков-
них конфліктів у сучасній Україні зумовлена ще й
тим, що державні служби, замість того, щоб діяти
згідно з принципами забезпечення толерантності,
займаються ідеологічною експлуатацією церковних
питань (найяскравішим прикладом чого зараз є по-
літична сфера), генеруючи при тому напруження між
віруючими різних конфесій. Тому наївно було б віри-
ти, що в такий спосіб реалізується програма подо-
лання міжконфесійного напруження світськими за-
собами з метою суспільного примирення. Тут швид-
ше йде мова про ідеологічну експлуатацію церков
із політичними цілями, у ході якої церкви часом от-
римують знаки уваги у відповідь. Притому держав-
на влада зазвичай фактично не враховує особли-
вих проблем церков. Діалог щодо вирішення цих пи-
тань (альтернативна служба, вихідні в дні релігій-
них свят, релігійної освіти) або зовсім відсутній, або
має вкрай повільний і неконструктивний характер.
Цікавою для дослідження й аналізу є релігійна
ситуація в регіонах України, яка є заручником по-
літичного міфу про "єдиний культурний простір Ук-
раїни". І саме в конфесійному полі ідеологема "єди-
ного духовного простору" заломлюється в ідеоло-
гемі "християнської віри як основи української ду-
ховності" [3]. Тобто можна зробити висновок про на-
магання представити Україну від кордону до кордо-
ну як щось релігійно однорідне. Ця ідеологема по-
кладена в основу майже всіх проектів облаштуван-
ня релігійного життя в Україні і найпопулярнішою є
"єдина помісна православна церква". Більшість по-
літиків, заангажованих у церковному питанні, про-
голошує "розділеність християнства" однією з при-
чин "різкої регіоналізації України" [Там само]. Утім,
визнати полікультурність, поліконфесійність і не-
обхідність релігійного плюралізму політики не хо-
чуть. Адже всі вони впроваджують - кожен у влас-
ний спосіб - ідею "формування єдиної політичної
нації" через усвідомлення "духовної єдності". І саме
ця "духовна єдність" залишається найбільш плідним
місцем ідеологічних змагань. Відповідно, ідея все-
загальної церковної єдності виводиться на рівень
принципу національної безпеки.
На цьому ґрунті й відбувається політизація релігії
і це питання загострюється, стає якісним "брендом",
особливо в період передвиборчої агітації. Так з'яв-
ляється, наприклад, церковно-етнічна проблема, яка
переводить суто церковне протистояння в царину
більш вигідного протистояння етнічного. На проти-
вагу точці зору про те, що "єдина церква" стане на
перешкоді подальшій регіоналізації, варто відзна-
чити, що все відбувається навпаки - чим більше
ідеологізується церковне питання, тим більш гостро
постає проблема регіоналізації. Притому всі - і
"праві", і "ліві", і "незалежні експерти" - із завзяттям
посилаються на С. Гантингтона, який, відвідавши
одного разу Україну, за кілька днів розібрався в "ук-
раїнському питанні" і прогнозував їй можливий те-
риторіальний розкол на "схід" і "захід" за гуманітар-
ною, не в останню чергу - релігійною - ознакою [6].
Проте, більшість політичних сил не може відмо-
витися від використання такої помітної суспільної
сили, як церква. Політичним лідерам "церковне пи-
тання" дає можливість наочно продемонструвати
свій ідейний вектор (геополітичні спрямування) і зо-
середити власні електоральні зусилля на певних
регіонах. Але зацікавленість церков у державній
підтримці зараз є далеко вищою, це видно і з того,
що саме вони звертаються за підтримкою до дер-
жавних чиновників та політиків.
Саме в регіонах найбільш яскраво виявляється
вплив влади й політики на конфесійну ситуацію. Це
виявляється найчастіше у формі "переваг", а часом
й у формі заборони. Переваги проявляються в тому,
який саме патріарх присутній на офіційних заходах,
до "чиєї" церкви ідуть представники влади на свя-
та. Саме по собі це виглядає не достатньо визна-
чально. Але зазвичай має продовження в тих пере-
вагах, які надаються певній церкві. А часом пере-
ходить й у сферу заборон - конфесія, яка протис-
тоїть конфесії-фавориту, може мати проблеми з реє-
страцією громади та з отриманням майна, а також
буде обмежена в можливостях соціального служін-
ня. Адже на церковні погляди влади мають вплив у
першу чергу власні церковні уподобання представ-
ників влади.
Навесні 2003 року Бюро демократії, прав люди-
ни й праці при Держдепартаменті США звернуло
увагу на те, що саме на рівні регіонів фіксується
левова частка порушення прав на свободу віроспо-
відання [7].
Те, що останнім часом дещо поменшало фактів
відвертої взаємодії церковної влади з владою
світською, зовсім не говорить про те, що ситуація
нормалізувалася. Просто питання тепер цілковито
вирішується на місцевому рівні - не стільки навіть
на рівні єпископів, скільки священників, яких пред-
ставники місцевої влади охоче беруть у союзники в
найрізноманітніших справах. Церква не звільнена
від політики, і чим ближче до безпосередньої пас-
тирської діяльності, тим сильніше відчувається по-
літичний тиск. Таким чином, створюється ситуація,
за якою церква в регіоні це або фаворит, або аут-
сайдер, якщо більшість населення має до неї якісь
ідеологічні претензії.
Отже, у своїх регіонах клірики підтримують пев-
ну ідеологічну атмосферу, формуючи в уяві вірую-
чих стереотипні зв'язки між політичним та релігій-
ним. І роблять вони це як на замовлення місцевої
влади, так і підігруючи очікуванням пастви. Як би
там не було, виходи священнослужителів до ауди-
торії з ідеологічними промовами використовуються
в регіонах доволі широко. Більшою чи меншою
мірою на регіональному рівні церкви інкорпоровані
в політичну систему як ідеологічні інститути й, відпо-
відно, мусять підтримувати відповідну кон'юнктуру.
Серед провідних тенденцій у взаємовідносинах
релігії та політики в сучасному українському
суспільстві можна простежити подальшу секуляри-
зацію церковно-релігійного життя й десекуляризацію
суспільно-політичного. Остання існує в неявному
вигляді, саме як тенденція, її дія зумовлюється спе-
цифічними умовами перехідного періоду суспільно-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
124
№ 8 (99) листопад 2009 р.
ІСТОРІЯ
го розвитку, і про подальшу її долю можна спереча-
тися. Проблема регіоналізації церковної карти вияв-
ляється палкою з двома кінцями, так само як цент-
ралізована релігійна політика: "регіональна церква"
сприяє збереженню й реалізації духовної традиції
більшості населення регіону, але в той же час пере-
шкоджає вільній реалізації права на свободу совісті
"меншості". Централізована політика декларує за-
безпечення рівних прав, але в той же час може ви-
ступити агентом "церковної уніфікації" регіонів як
складової частини державної політики "духовної кон-
солідації". Це зачароване коло не буде розірване,
допоки церква не буде звільнена від політики, поки
чиновники всіх рівнів і священнослужителі всіх рівнів
не втратять можливість робити одне одному різно-
манітні послуги. Фактично, це стане можливо лише
тоді, коли закон реально забезпечить право на сво-
боду совісті й віросповідання, а також невтручання
церкви й держави у справи один одного.
Також необхідною складовою для подолання
цього кола є суто філософське внутрішнє звільнен-
ня свідомості, яке відкидає всі непритаманні сфері
релігійної віри функції - "консолідації", "традиції",
"націоналізації". Однак саме ця сфера допоки зали-
шається заручником подвійного тиску - політичної
ідеології та церковної політики.
Висновок
Підсумовуючи аналіз взаємозв'язку політичних
та релігійних чинників у сучасній Україні, зазначи-
мо: взаємозв'язок політичних і релігійних чинників
полягає в узгодженому впливі на соціальний розви-
ток і регуляцію суспільних відносин; церква усві-
домлює свою вкоріненість не тільки у власному ре-
лігійному світі, а й у секуляризованому, стає більш
відкритою до діалогу зі світом, створюється нова
субкультура міжрелігійного діалогу; в умовах дії двох
зустрічних процесів секуляризації - десекуляризації
завдання самозбереження традиційних релігій в
умовах культурного й релігійного плюралізму спо-
нукає релігійні інституції та структури збільшувати
свій вплив на суспільство через інші структури, пе-
редусім політику, яка сьогодні знаходиться в центрі
процесів глобалізації. В умовах розбудови українсь-
кої державності, національного та духовно-культур-
ного відродження взаємодія політики та релігії є
складною, суперечливою: кризові процеси відчут-
но позначилися на міжконфесійних відносинах, при-
звели до світоглядної невизначеності, політизації
церковно-релігійного середовища, для стабілізації
ситуації необхідне взаємне бажання політиків та
церковних ієрархів, а також урахування власних
традицій і європейського досвіду подолання наяв-
них протиріч.
Це тим більш значуще на тлі відносно недавніх
спроб політичних сил у контексті націонал-патріотич-
них устремлінь відійти від принципу рівності релігій
та церков в Україні перед законом, оголосити певні
церкви національними, тобто пріоритетними, інші ж
поставити на щабель нижче, що в поліконфесійній
Україні з невідворотністю створило б ще одну, до-
сить серйозну, причину конфліктності й напруги на
всіх рівнях, що замикалась би своїми негативними
наслідками в кінцевому підсумку на державу та ук-
раїнське суспільство. А це досить небезпечно в
країні, де в нових суспільно-політичних умовах більша
частина опитаного населення (десь біля 60 %) відно-
сить себе до прихильників релігії та церкви.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Євдокимова Т. В. Політика і релігія в соціокультурному
просторі / Т. В. Євдокимова // Філософія і культура : [збірник
наукових статей / відп. редактор Свідло М. С.]. - К., 1998. -
C. 199-211.
2. Євдокимова Т. В. Взаємовідносини політики і релігії в
соціокультурному просторі (соціально-філософський аналіз)
: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ.
наук : спец. 09.00.03 "Соціальна філософія" / Т. В. Євдокимова
; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2002. - 21 с.
3. Паньо К. Мотиви та наслідки втручання влади у міжкон-
фесійне протистояння в Україні (українські церкви та релігій-
на свобода на межі століть) / К. Паньо // Програми індивіду-
альних дослідницьких проектів. - К. : Б.в., 2004. - 156 с.
4. Історія релігії в Україні : у 10-ти т. : [за ред. А. Колодно-
го]. - К. : Інститут філософії НАН України, 2004. - Т. 10. - 300 с.
5. Бондаренко В. Релігійне життя в Україні: стан, пробле-
ми, шляхи оптимізації / В. Бондаренко, В. Єленський, В. Жу-
равський. - К. : Логос, 1996. - 90 с.
6. Ґудзик К. Конец прогрессивной эры? [Електронний ре-
сурс] // Щоденна всеукраїнська газета "День". - 2006. - № 74.
- Режим доступу : http://www.day.kiev.ua/161965.
7. Держдепартамент США про свободу релігії в Україні //
Релігійна панорама. - 2004. - № 12. - С. 5.
8. Паращевін М. Релігія та релігійність в Україні / М. Пара-
щевін / [за ред. С. Макєєва ; переднє слово О. Іваненко]. - К. :
Інститут політики, Інститут соціології НАН України, 2009. -
68 с.
O. Brukhanova
INTERRELATIONS AND TRENDS OF POLITICS-RELIGION INTERACTIONS
IN THE MODERN UKRAINE: SOCIO-PHILOSOPHICAL ANALYSIS
The paper has researched interrelations of political and religious factors in modern Ukrainian territory. The process
of social phenomena interactions has been studied. The paper presented contradictions of spiritual life during the
period of global processes and changes. The trends of development and evolutionary changes of these relations
during the period of transformations have been defined. It has been pointed out, that such trends will lead to the
further secularization which takes various forms of politicization and reverse process of desecularization currently
expressed in a shadow form.
Key words: socio-cultural area, politics, religion, political and religious structures, interrelations of politics and religion,
secularization and desecularization.
© О. Брюханова
Надійшла до редакції 23.10.2009
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|