Дух Мазепи в діях та "діаріуші" його наступника (на матеріалі факсиміле его-документа Пилипа Орлика)
У статті проаналізовано раніше не друковані сторінки діаріуша за 1724 рік гетьмана-виганця, вперше прочитані автором за факсимільним виданням і порівняні з копією анонімних польських палеографів. Показано, що не лише в пам'яті П. Орлика як наступника, а й у його діяльності на еміграції досвід...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2009
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20891 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Дух Мазепи в діях та "діаріуші" його наступника (на матеріалі факсиміле его-документа Пилипа Орлика) / В.Соболь // Схід. — 2009. — № 9 (100). — С. 59-66. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20891 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-208912011-06-10T12:04:42Z Дух Мазепи в діях та "діаріуші" його наступника (на матеріалі факсиміле его-документа Пилипа Орлика) Соболь, В. Історія У статті проаналізовано раніше не друковані сторінки діаріуша за 1724 рік гетьмана-виганця, вперше прочитані автором за факсимільним виданням і порівняні з копією анонімних польських палеографів. Показано, що не лише в пам'яті П. Орлика як наступника, а й у його діяльності на еміграції досвід І. Мазепи, його настанови та передбачення відігравали важливу роль, спонукали до пошуків нових можливостей озвучення українських державницьких проблем на європейському рівні. Діаріуш показує, що наступник Гетьмана І. Мазепи Пилип Орлик, продовжуючи справу попередника, був водночас уже представником но- вого покоління, яке мислило й діяло в координатах європейської дипломатії. The V. Sobol's article analyzes the earlier unpublished pages of "diaries" wrote by the Getman from exile in 1724 that were interpreted from facsimile publication and compared with a copy of anonyms of Polish paleography. It is shown that not only Orlуc's memory but also his emigration experience and his intentions and suppositions played very important role and promoted the search for new possibilities of articulating the state's Ukrainian problems on European level. The "Diariush" confirms that Pуlуp Orlуk by continuing of his predecessor actions simultaneously represented a new generation that was thinking and acting in the coordinates of European diplomacy. 2009 Article Дух Мазепи в діях та "діаріуші" його наступника (на матеріалі факсиміле его-документа Пилипа Орлика) / В.Соболь // Схід. — 2009. — № 9 (100). — С. 59-66. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20891 78.035 (477) "1724 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Соболь, В. Дух Мазепи в діях та "діаріуші" його наступника (на матеріалі факсиміле его-документа Пилипа Орлика) Схід |
| description |
У статті проаналізовано раніше не друковані сторінки діаріуша за 1724 рік гетьмана-виганця, вперше прочитані автором за факсимільним виданням і порівняні з копією анонімних польських палеографів. Показано, що не лише в пам'яті П. Орлика як наступника, а й у
його діяльності на еміграції досвід І. Мазепи, його настанови та передбачення відігравали
важливу роль, спонукали до пошуків нових можливостей озвучення українських державницьких проблем на європейському рівні. Діаріуш показує, що наступник Гетьмана І. Мазепи Пилип Орлик, продовжуючи справу попередника, був водночас уже представником но-
вого покоління, яке мислило й діяло в координатах європейської дипломатії. |
| format |
Article |
| author |
Соболь, В. |
| author_facet |
Соболь, В. |
| author_sort |
Соболь, В. |
| title |
Дух Мазепи в діях та "діаріуші" його наступника (на матеріалі факсиміле его-документа Пилипа Орлика) |
| title_short |
Дух Мазепи в діях та "діаріуші" його наступника (на матеріалі факсиміле его-документа Пилипа Орлика) |
| title_full |
Дух Мазепи в діях та "діаріуші" його наступника (на матеріалі факсиміле его-документа Пилипа Орлика) |
| title_fullStr |
Дух Мазепи в діях та "діаріуші" його наступника (на матеріалі факсиміле его-документа Пилипа Орлика) |
| title_full_unstemmed |
Дух Мазепи в діях та "діаріуші" його наступника (на матеріалі факсиміле его-документа Пилипа Орлика) |
| title_sort |
дух мазепи в діях та "діаріуші" його наступника (на матеріалі факсиміле его-документа пилипа орлика) |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20891 |
| citation_txt |
Дух Мазепи в діях та "діаріуші" його наступника (на матеріалі факсиміле его-документа Пилипа Орлика) / В.Соболь // Схід. — 2009. — № 9 (100). — С. 59-66. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT sobolʹv duhmazepivdíâhtadíaríušíjogonastupnikanamateríalífaksimíleegodokumentapilipaorlika |
| first_indexed |
2025-07-02T21:27:16Z |
| last_indexed |
2025-07-02T21:27:16Z |
| _version_ |
1836572094474747904 |
| fulltext |
№ 9 (100) грудень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 59
наченні витоків історії міст краю, а керуватися реаль-
ними фактами, які відомі науці.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Макарьевский Ф. Материалы для историко-статистическо-
го описания Екатеринославской епархии / Ф. Макарьевский. -
Екатеринослав, 1880. - Вып. 2.
2. Описи Харківського намісництва. - К., 1991; Джерела до
історії населених пунктів Донеччини XVI - XVIII ст. - Донецьк, 2001.
3. Пірко В. О. Заселення Донеччини в XVI-XVIII ст. /
В. О. Пірко. - Донецьк, 2003; Соляні промисли Донеччини в XVIІ-
XVIII ст. - Донецьк, 2005; Оборонні споруди в межиріччі Дніпра і
Сіверського Дінця (XVIІ-XVIII ст.). - Донецьк, 2007.
4. Беляев И. О сторожевой, станичной и полевой службе на
польской Украине Московского государства / И. Беляев. - М.,
1848. - С. 18.
5. Енциклопедія історії України. - К. : Наукова думка, 2003. -
Т. 1 (А-В). - 688 с.
6. Джерела до історії населених пунктів Донеччини XVI - XVIII
ст. : збірник Документів / [укладачі Пірко В. О., Петрова І. В.,
Петров О. О.]. - 2-е вид., перероб. і доп. - Донецьк, 2009. - 163 с.
7. Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. - К. :
Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970; Енциклопедія сучасної
України. - К., 2001. - С. 671-672.
8. Донеччина. Перехрестя цивілізацій. - Донецьк, 2007. -
Кн. 1. - С. 96.
9. Пірко В. О. Соляні промисли Донеччини в XVIІ-XVIII ст. (істо-
рико-економічний нарис і уривки з джерел) / В. О. Пірко, М. В. Лит-
виновська. - Донецьк : Східний видавничий дім, 2005. - С. 25.
10. Кирилов И. К. Цветущее состояние Всероссийского го-
сударства / И. К. Кирилов. - Москва, 1977. - С. 201-202.
V. Pirko
PROBLEM OF FOUNDATION DATING OF ARTEMIVSK CITY
The paper deals with problem of dating the first settlements in the place of modern town of Artemivsk, that can be regarded as
its sources. Author emphasizes that it is inadmissible to connect the establishment of Artemivsk with Bakhmut settlement of
1571 year, which was not a defensive construction, but rather a patrol of prefrontier. The earliest information about salt mining and
trade on Bakhmut river refers to 1683 year, while the establishing of settlement took place in the beginning of the ХVIII century.
Key words: Bakhmut, Artemivsk, Bakhmut settlement, fortress, salt mining and trade.
© В. Пірко
Надійшла до редакції 05.11.2009
УДК 78.035 (477) "1724"
ÄÓÕ ÌÀÇÅÏÈ Â Ä²ßÕ ÒÀ "IJÀвÓز"
ÉÎÃÎ ÍÀÑÒÓÏÍÈÊÀ
(ÍÀ ÌÀÒÅвÀ˲ ÔÀÊÑÈ̲ËÅ
ÅÃÎ-ÄÎÊÓÌÅÍÒÀ ÏÈËÈÏÀ ÎÐËÈÊÀ)
ВАЛЕНТИНА СОБОЛЬ,
доктор філологічних наук, професор Варшавського університету
У статті проаналізовано раніше не друковані сторінки діаріуша за 1724 рік гетьмана-виг-
нанця, вперше прочитані автором за факсимільним виданням і порівняні з копією анонім-
них польських палеографів. Показано, що не лише в пам'яті П. Орлика як наступника, а й у
його діяльності на еміграції досвід І. Мазепи, його настанови та передбачення відігравали
важливу роль, спонукали до пошуків нових можливостей озвучення українських держав-
ницьких проблем на європейському рівні. Діаріуш показує, що наступник Гетьмана І. Мазе-
пи Пилип Орлик, продовжуючи справу попередника, був водночас уже представником но-
вого покоління, яке мислило й діяло в координатах європейської дипломатії.
Ключові слова: Іван Мазепа, діаріуш Пилипа Орлика.
Постановка проблеми й аналіз досліджень, у
яких започатковано її вирішення. Гетьман Іван Ма-
зепа - не тільки реальна постать української історії, але
водночас й один із найбільш визначних її міфів. Більше
того, міфів світової історії. У ряді новочасних праць
[1] переконливо показано, як саме банальні історії із
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
60
№ 9 (100) грудень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
життя Мазепи трансформувалися зі сфери поетичної
в міфопоетичну, та й сама історична постать перейш-
ла в іншу іпостась - з історії в міфологію. Ми ж зверні-
мося до образу Мазепи, яким він постає в его-доку-
менті одного з найближчих соратників Мазепи - щоден-
никові Пилипа Орлика. На цей раз, на відміну від попе-
редньої нашої розвідки [2], залучаємо до аналізу не ко-
пію анонімних польських палеографів, а вперше про-
читані й перекладені фрагменти факсимільного видан-
ня пам'ятки з року 1724 [3]. Порівняння факсимільно-
го тексту з копією діаріуша посприяло навчитися чита-
ти Орликів почерк, водночас оприявнило багато роз-
ходжень. Копіювальникам видалися, як на їхній уже час
(копія була підготовлена до друку в 1830 році), не вар-
тими уваги багато записів Пилипа Орлика, які є в ори-
гіналі, але не були переписані. То ж невідомі палео-
графи їх довільно поминали або коротко переказува-
ли, а при тому не обходилося без переінакшення1.
Своїм завданням бачимо, апелюючи до Орликових
діаріушевих нотаток, спостерегти, яким саме постає
Мазепа в подальших діях та пам'яті свого наступника,
того, перед ким Мазепа склав вікопомну присягу, опріч
самої присяги, сказавши Орликові й таке: "Покладаю-
ся я на тебе кріпко й сподіваюся, що ані совість твоя,
ані цнота, ані поштивість, ані вроджена кров шляхет-
ська не допустить тоді, аби мене, пана й благодійника
свого, зрадив, однак для ліпшої надії, щоб я до твоєї
вірності найменшого не мав сумніву, як я присягнув,
так і ти присягни мені перед тим-таки розп'яттям на
животворящім дереві Христовім, що мені дотримаєш
вірності та секрету" [4]. То ж Орлик, давши також при-
сягу Мазепі, став її оборонцем і певною мірою заруч-
ником на довгі роки вигнання.
Іван Мазепа відіграв вирішальну роль і в кар'єрі, і
в житті Пилипа Орлика. Шукаючи для реалізації своєї
програми помічників, Мазепа не міг не помітити блис-
куче освіченого Орлика з його шляхетною вдачею, все-
бічними здібностями2, у тому числі й літературними,
неймовірною працездатністю. Усі ці риси підтверджу-
ють твори Орлика - його правничі документи (Консти-
туція 1710 року, яка мала за взірець єдину європейську
систему, що протистояла абсолютизмові - "Pacta et
Contitutiones…"), а також "Вивід прав України" та на-
писаний французькою мовою "Маніфест до євро-
пейських держав" (1712), панегіричні віршовані тво-
ри, у яких знаходимо вислів відданості й пошани до Ма-
зепи. Отож, мусимо не забувати, що автором діаріуша
є той, хто в 1710 - властиво перші роковини смерті
Мазепи - створив перший документ вільної української
політичної думки, тобто конституцію, яка є, за О. Пах-
льовською, "своєрідним симбіозом державного про-
екту Хмельницького з державним проектом Мазепи"
[5]. А вже на еміграції в Салоніку, у день, коли випов-
нюється 15-та роковина смерті Івана Мазепи, Пилип
Орлик замовляє у церкві особливу службу, реквієм
безсмертя, причому на особливій підставі - ex voto,
що означає на засаді шлюбування, обіцянки, присяги.
І робить про це спеціальний запис у щоденнику:
"2/21. W poniedziałek w dzien ten które° nieboszczyk
Mazepa Hetman umarł w Benderu roku 1709 wysłuchałem
za duszę jego ex voto3 służby Bożej i zmowiłem4 pro
requie a°terna pacierze zaduszne, które° niech Pan Bog
z wielkie° miłosierdzia swe° odpuści wszystkie grzechi" 5
[6].
2/21. У понеділок, у день той, коли небіжчик Ма-
зепа гетьман помер в Бендеру року 1709, вислухав
за душу його на засаді присяги службу Божу і замо-
вив реквієм безсмертя - молитву задушну, якому
нехай Пан Бог з великого милосердя свого відпус-
тить усі гріхи.
Орлик, як видно з поданого вище щоденникового
зізнання, керується шляхетними намірами - у контрасті
до речей щоденних, побутових. Усеприсутність Мазе-
пи в його справах визначальна, часом вона гостріше
озвучує трагічні події, коли Орлик пересвідчується, що
збуваються сумні прогнози його геніального поперед-
ника. Промовистим у цьому контексті є щоденниковий
запис від 21 грудня 1724 року, коли до Орлика завітав
гість, і Орлик знову починає звіряти свої дії з тим, що
планував і передбачав Іван Мазепа:
"1/21. W piątek w dzień narodzenia y Patrona me°
naymilsze° Syna Hrehore°, dałem za zdrowie iego y za
szczęsliwe powodzenie na Służbę Bożą, ktorą kazałem
w Cerkwi S° Antonie° Wielkie° odprawić y sam iey na
częśc y chwałe Bogu wysłuchałem za nie°. A po Służbie
Bożey, kiedym był w gospodzie przyszedł do mnie
Zakonnik Diakon z Wołynia z Monastera Poczaiowskie°,
który peregrinuie do Jeruzalem, nazywa się Borecki, był
przed tym za Śpiewaka u Czarowny Katarzyny
Siostry Czara Jmsci bywał w Kyowie y na Ukrainie ex
obedientia z monastera swe° posyłany, w tym roku. Ten
mi mirabilia powidał, co się teraz w Ukrainie dzieje,
oprocz te°, że Hetmana nie masz y nie będzie
Połkownikow, y Starszyznę wszystką z Ukrainy na Moskwę
zabrano, Pa Połubotka Pułkownika Czernichowskie°
zagubiono, który z supliką jezdził od całego Wojska do
Czara JMsci prosząc o Hetmana Skarby wszystkie y inne
dobra ruchome na Czara zabrano, tychże Połkownikow
Ukraińskich. Moskwa w Ukrainie wszystko rządzi y całe
ią sobіе subiecit, owo Zgoła wszystko to teraz się
dzieje, cokolwiek nieboszczyk Mazepa powiedział
co się ma stać. Młodym ludziom niekazano się żenić o
których koniekturuią, że maia w sołdaty zabrać. O
1 Можна зауважити сліди нехіті й поспіху в праці переписувачів,
звідси часті помилки, наприклад, в оригіналі написано "частих
гостей", а в копії - "чотирьох гостей" і т. п. Помилки перепису-
вачів діаріуша часом непоправно нівелюють і викривлюють зміст.
Наприклад, Орлик пише, що перекладає шість книжок про схиз-
му грецьку, а перекладачі подають, що гетьман буцімто пере-
кладає про схизму грішниці (дивімось і порівняймо сторінку 477
оригіналу зі сторінкою 138 копії та ін.). Доходить нерідко і до
курйозу, коли палеографи переставляли порядок слів, літер, по-
іншому відчитували записане Орликом (замість слова "takowe" -
"katowe" і т. п.). Тому, вочевидь, помиляється Д. Бовуа, розхва-
люючи цю копію (Бовуа Д. "Щоденник" Пилипа Орлика: від міра-
жу вигнанця до українського міфу / Д. Бовуа // Український архе-
ографічний щорічник. Нова серія. Випуск 8/9. - Київ ; Нью-Йорк,
2004. - С. 323).
2 Орлик знав латину, польську, французьку, італійську, новогрець-
ку, шведську, німецьку, болгарську, сербську. Читав твори Шек-
спіра, Данте, Мольєра. Він придбав у Швеції голландське видан-
ня "Телемака" Фенслона (1719), а коли забув книжку в готелі, то
посилав свого слугу, аби відшукав йому ту цінну для нього лек-
туру. Достеменно відомо, що "Історія Карла ХІІ" Вольтера, зокре-
ма, частина про Івана Мазепу, написана за допомогою матері-
алів, які надав Пилип Орлик.
3 ex voto - на засаді шлюбування, обіцянки, присяги
(Jędraszko Czesław. Łacina na co dzień / Jędraszko Czesław. -
Warszawa, 1970. - S. 70). Латинські вставки подаю жирним шриф-
том. - В. С.
4 Тут в Орлика, ймовірно, помилка - треба zamowiіem.
5 Латинські вкраплення в оригіналі та в моєму перекладі подаю
жирним шрифтом. - В. С.
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 9 (100) грудень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 61
Pułkowniku Mirhorodzkim powiadał, że także wzięto y
niewiedzą, іezeli żyie, czy umarł, czyli zagubiono. O
Pułkowniku Pryłuckim Horlenku, o Maximowiczu Pisarzu,
y o Antonowiczu powiadał, że w ten czas kiedy on zostawał
ieszcze przy Czarownie Katarzynie na Moskwie byli oni
tamze, y mieszkali za Moskwą, pod Diwiczym
Monasterem, gdzie ich wyiezdzaiąc z Moskwy po Smierci
teyże Czarowny zostawił [7].
1/21. У п'ятницю в день народження і патрона
того наймилішого сина Григорія дав за його здо-
ров'я і за щасливу долю на службу Божу, яку замо-
вив у церкві святого Антонія Великого відправи-
ти і сам її на честь і хвалу Богу вислухав за нього.
А після служби Божої, коли був у господі, прийшов
до мене ченець диякон з Волині з Почаївського мо-
настиря, який мандрує до Єрусалима, називається
Борецький, був перед тим за співака в цариці Ка-
терини, сестри ЙМ царя, бував у Києві й на Україні
покірно зі свого монастиря посланий в тому році.
Той мені мірабіли розповів, що зараз в Україні діють-
ся, опріч того, що немає і не буде, полковників і всю
старшину з України до Москви забрано, пана Полу-
ботка, чернігівського полковника знищено, який із
суплікою їздив від цілого війська до царя ЙМ, прося-
чи про гетьмана, скарби всі та інші добра рухомі
тих же українських полковників на царя забрано.
Москва на Україні усім править і всю її собі підпо-
рядкувала, оте загалом все те зараз діється, що
небіжчик Мазепа говорив, що має статись. Мо-
лодим людям наказано не одружуватися, про яких
подейкують, що мають забрати в солдати. Про
миргородського полковника розповідав, що також
взято і не знають, якщо живий, чи помер, чи зни-
щено. Про прилуцького полковника Горленка, про
писаря Максимовича, і про Антоновича розповідав,
що в той час, коли він зоставався ще при царівні
Катерині в Москві, вони були там же і мешкали за
Москвою під Дівочим монастирем, де їх, виїжджаю-
чи з Москви після смерті тієї ж царівни, залишив
(жирним шрифтом виділено нами - В. С.).
Як писав Ян із Токар Токаржевський Карашевич,
друкуючи в 1936 році першопочаткову частину щоден-
ника за 1720-1723 роки, після обрання гетьманом Пи-
лип Орлик веде далі "діло свого попередника якнай-
щиріше та якнайенергійніше, оскільки йому дозволя-
ють обставини" [8]. Щоденник показує, що не все було
так однозначно, як видавалося дослідникові. Людина
із плоті і крові, він пережив сумніви й терзання6, ро-
зумів, що в небезпеці може опинитися, і зрештою так
сталося, - його велика родина. Що ж до обставин, то
вони, як то свідчать знову ж таки щоденникові зізнан-
ня, складаються для Орлика вкрай несприятливо. При-
чин для тяжкого стану духу гетьмана-вигнанця було чи-
мало. Розлука із родиною, смерть дітей - 10-річного
Якуба, найталановитішої дитини Орликів, як свідчить
щоденниковий запис, потім 29-річної доньки Анастасії,
дружини генерала Стенфліхта, старший син якої (онук
Пилипа Орлика) - граф Пилип Стенфліхт у 50-х роках
XVIII століття буде старшиною в полку свого дядька
Григорія Орлика, за його дорученням діятиме як по-
середник у французько-шведських дипломатичних пе-
реговорах щодо козацьких справ. І врешті, син Михай-
ло, який єдиний із дітей постійно був при батькові в
Салоніку і Галаціті в час епідемії, він є, так би мовити,
неодмінним персонажем еміграційної частини "Діарі-
уша", помирає також на чужині. По-друге, тяжка мате-
ріальна ситуація, про яку постійно записує, шукаючи
виходу, як роздати борги свої і дружини, рахуючи (і не
дораховуючись) тих так званих "таінових"7 грошей, які
йому зобов'язалась виплачувати Порта. Збереглося
також документальне свідчення (на нього посилаєть-
ся Олена Апанович), що коли за наказом Петра І всі
маєтності Мазепи та мазепинців було конфісковано,
то село, яке належало Орликові (село Домишлине Со-
сницького повіту8) було віддане шляхтичеві Полониць-
кому, який - на відміну від попередника - дуже кривдив
селян. Сам Орлик - і про це свідчить щоденник - зара-
ди втілення ідеї Мазепи про незалежну державу поста-
вив на карту і втратив увесь свій достаток. Драма-
тизм ситуації полягав у тому, що володіння гетьмансь-
кою булавою в умовах еміграції вимагало значних
коштів (потреби козацького війська, контакти із чужо-
земними урядами, дипломатична праця серед турків і
татар), а їх не вистачало навіть на утримання власної
родини та найближчого оточення. По смерті Мазепи
його достаток успадкував небіж Андрій Войнаровсь-
кий9. Щоденникові записи є мовби стократно помно-
женими варіаціями тих мотивів, які домінують у лис-
тах гетьмана Орлика до шведського короля Карла ХІІ
з проханням про допомогу від 13 лютого 1713 р., які
подає Каталог міжнародної виставки "Україна-Швеція:
на перехресті історії (XVII-XVIII століття)" [9] і які були
представлені Національним музеєм історії України.
Одним із найтяжчих був, з усього судячи, 1724 рік.
Зісланий до Салоніку, гетьман не втрачає надії швид-
кого виїзду звідси, особливо ж коли вже на початку року
(як про те свідчить запис в оригіналі від 17 січня [10])
у місті спалахує моровиця. Та аж у травні 1724 року,
коли морове повітря забрало вже тисячі життів, геть-
ман разом із сином Михайлом, кількома людьми з при-
слуги та найближчим приятелем, колишнім англійським
послом Йонесом з великими труднощами отримують
дозвіл турецького мули - задля порятунку життя - виї-
хати на час епідемії до села Галаціти. Властиво, саме
в цей рік в Орлика посилюється відчуття пастки, у яку
потрапила й Україна, і він сам, і його численна родина.
Бо нічим іншим, як пасткою, стає для гетьмана виг-
нання, в якому опиняється тільки із сином Михайлом
та кількома людьми, коли в Салоніку на початку 1724
року дають про себе знати перші прикмети повітряної
хвороби, яку "турки та греки називають чума" [11].
Смерть сусідських дітей і тривога за власного сина
Михайла (С. 469), який єдиний із його восьми дітей на-
разі перебуває з батьком у Салоніку, а на час епідемії
- в Галаціті, тривога за родину, з якою так і не судило-
ся поєднатися (С. 463), матеріальні труднощі, а отже,
і відсутність можливості допомогти своїй бідуючій сім'ї,
яка перебувала в монастирі в Кракові, стан власного
здоров'я (С. 456), яке дедалі більше турбує гетьмана-
вигнанця - усе це його щоденність. Однак із цієї буден-
6 Як знаємо, у листі від серпня 1721 року до Стефана Яворського
гетьман пробував довести, що був тільки простим виконавцем
волі Івана Мазепи.
7 таін - пенсія, утримання.
8 Навіть у 1710 році, після церковних та царських проклять, меш-
канці Дрмишлина згадували колишнього власника, дякуючи яко-
му вони не були обтяжені податками і навіть не виконували гро-
мадських повинностей.
9 У 1719 році Пилип Орлик писав листа до шведської королеви
Ульріки Елеонори, у якому є справедливі нарікання: "Войнаров-
ський, наперекір праву і звичаям, мав у своїх руках усі публічні
фонди, завдяки ласці й допомозі своїх приятелів, яких він з'єднав
собі підкупом. Я мовчав, хоч ціла моя істота вояки протестувала
проти цього мовчання" (Апанович О. Гетьмани України і кошові
отамани Запорозької Січі / О. Апанович. - К., 1993. - С. 215).
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
62
№ 9 (100) грудень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
ності, із невизначеної екзистенції він виривається дум-
ками до ідеї повернення до свого запорозького
війська, особливо ж коли дізнається про невтішні но-
вини - із європейських газет та від випадкових манд-
рівників. Так, доля посилає йому зустріч із ченцем, ро-
дом зі Львова, від нього він дізнається про трагічну
долю Павла Полуботка, про зростаючі імперські апе-
тити Росії, яка в Україні "править по всіх містах, усі
маєтності не тільки від світських, а й від монастирів
відібрано". Про все говорить запис Орлика у щоден-
нику від 4 жовтня 1724 року:
"4/23. We Srzodę10 po Służbie Bozey przyprowadził
do mnie Czerniec o którym powyżej wspominałem natione
Lwowianin, a postrzyzeniec Synajski, jedne° Greczyna
młode° człowieka snać proste°, który był w tym roku w
Kyiowie y stamtąd wyszedł po Zmartwychwstaniu ten tegy
referebat mnie że Czar Jeść Po łkomnika
Czernihowskiego Połubotka, który z Censilio publico
wszystkiej Starszyzny Ukraińskiej iezdził do Je° Czrskiey
Mści z inszemi kolegami z supliką prosząc abym wolni
byli według praw Swoich obrać Hetmana, kazał wziąć do
więzienia wszystkie dobra iego ruchome i leżące zabrać,
y same° na Sibir zaprowadzić, Hetmana zaś nie masz na
Ukrainie, lecz Moskwa rządzi po Wszystkich miastach,
majętności wszystkie nie tylko od Swieckich y od
Monasterow podebrano, Zakonnikom zaś gotowe
pieniądze provictu y amictu11 daią, Moskiewskie°
Woysko m/30 stoi wszędzie w Ukrainie, insuper i to
powiedział że Czar Jeść w Kіyоwie robi Galery wojenne
na Kołach, dla łatwieysze° Ziemią transportowania dokąd
zachce a podobno na Czarne morze ku Oczakowu." [12]
"4/23. В середу після служби Божої припровадив-
ся до мене ченець, про якого вище згадував natione
львів'янин, а постриженець Синайський, переказав
від одного молодого грека, простого чоловіка, який
був цього року в Києві і звідти після Великодня вий-
шов, - що його милість цар чернігівського полков-
ника Полуботка, який з публічними вимогами від
усієї Старшини Української їздив до його царської
милості з іншими колегами із суплікою, прохаючи,
аби могли згідно своїх прав обрати гетьмана, [цар]
наказав узяти до в'язниці, всі добра його рухомі й
нерухомі забрати і самого на Сибір спровадити,
однак гетьмана на Україні немає, тільки Москва
править по всіх містах, усі маєтності не тільки
від світських, а й від монастирів відібрано, закон-
никам, однак, готові гроші provictu y amictu (хар-
чування та одяг) дають, московське військо m/30
стоїть всюди в Україні, поверх того і те розповів,
що цар його милість у Києві робить воєнні галери
на колесах, для легшого транспортування землею
куди захоче, а ймовірно на Чорне море до Очакова.
Орлик, ставши гетьманом України в еміграції, не
просто зберігав пам'ять про попередника, а багато в
чому наслідував його, передусім у дотриманні глибо-
кої конспірації своїх планів: у щоденнику знаходимо
неодноразові згадки, що він зашифровує цифровим
шрифтом окремі листи, у щоденник їх не записує, хоча
копіює багато інших, і тоді його щоденник і справді
нагадує, як іронізував Д. Бовуа, "простору барокову
комору". Так, коли він залишається на самоті, випро-
вадивши відвідувачів, то продовжує писати шифровані
листи - один до графа Флемінга, наступний - до зятя
генерала Стенфліхта, а ще один - французькою - до
англійського посла:
"Po odejściu tego Zakonnika kontynuowa łem
przepisowanie Cyfernych Listow, których dwa przepisałem
ieden do Grafa Fleminga Feldmarszałka a drugi do Zięcia
moie° Genera ła Stenf lichta. Do Pa Posła także
Angielskie° przepisałem List po Francuzku, potym na
nieszporze byłem w Cerkwi SS Konstantina i Heleny, który
się zabawił aż do nocy długim spiewaniem dla festio
iutrzeysze° Ofiarowania Naswiętszey Panny" [13].
Коли той ченець пішов, продовжував перепису-
вання цифрових листів, з яких два переписав, один
до фельдмаршалка графа Флемінга, а другий до
мого зятя генерала Стенфліхта. Також до пана
посла англійського переписав листа французькою,
потім на вечірні був у церкві святих Костянтина і
Єлени, розважився аж до ночі довгим співом для
швидкого завтрашнього жертвоприношення най-
святішої панни.
Властиво, як найдавніші свідчення (наприклад, у
літописі Самійла Величка), так і найновіші досліджен-
ня про Мазепу підтверджують цю його унікальну
здатність тримати в суворій таємниці свої задуми й
наміри. Валерій Шевчук, присвятивши книгу "Просвіче-
ний володар" вивченню діяльності гетьмана Івана
Мазепи у сфері внутрішньої політики, тобто в розбу-
дові Козацької держави, наголосив, що у сфері іншій -
політики зовнішньої - Іван Мазепа "діяв ховано (інколи
й надто), або ставав маріонеткою свого сюзерена -
московського царя Петра І, відтак не був володарем,
а більше виконавцем чужої волі" [14]. Однак, свого часу
Тимко Падура перевів саме цю властивість у найвищі
суперлативи і порівнював Івана Мазепу з великим рим-
лянином: "Ten zacny hetman obywatel, podobny
wielkiemu Rzymianinowi, wolał utaić przed histoją imiona
spółmyślących z sobą, niżeli wydać ich na ściganie
wrogom" [15].
Щоденник Орлика, як пересвідчуємося, не є клю-
чем до відкриття якихось особливих таємниць Івана
Мазепи, водночас мають свою незаперечну вартість
важливі штрихи до образу гетьмана Мазепи, свідчен-
ня його прозірливості, які час від часу, у різні роки, зри-
нають у пам'яті Орлика, у сумнівах, сподіваннях, на-
ріканнях, роздумах, вочевидь не призначених для чу-
жих очей. Для Орлика не тільки невизначеність його
становища, а й необхідність дотримання конспіратив-
ності в листуванні, унаслідок якої надміру довго дово-
диться чекати на відповідь, - нерідко стають причи-
ною ностальгії, гнітючого настрою, як бачимо в записі
від 25 березня 1724 року:
"26/15 w niedzielę 27/16 w poniedziałek 28/17 we
wtorek 29/18 we trzodę nic zgoła non occurrebat,
siedziałem tylko w gospodzie iak w wiezieniu In
mаnrecordis12 czekając de Super łaski Bozskiey" [16].
26/15 в неділю, 27/16 в понеділок, 28/17 у вівто-
рок, 29/18 в середу нічого взагалі не діялося, сидів
тільки в господі як в ув'язненні у своїх спогадах,
чекаючи згори ласки Божої.
Незмінною в щоденникових записах є хіба дивовиж-
на затятість гетьмана-вигнанця, який, провадячи ба-
гатовекторну дипломатію, продовжував сподіватися
на реалізацію об'єднання й повнокровного державно-
го життя України згідно із задумом Мазепи. Хто, як не
Мазепа, про якого постійно пам'ятає, за якого молить-
ся в церкві, - був йому за взірець, який додавав снаги10 Тут і далі дотримуємось правопису Орлика.
11 Victus et amivtus - харчування та одяг (Czesіaw Jкdraszko. Јacina
na co dzieс / Czesіaw Jкdraszko. - Warszawa, 1970. - S. 226). 12 recordatio - спогад.
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 9 (100) грудень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 63
витримувати удари долі. Орликові як найближчому
спільникові судилося першому зафіксувати дату пере-
лому в душі Мазепи: цей злам, як переконана Н. Яко-
венко [17], настав 27 вересня 1707 року, коли Мазепі
було принесено 2 листи від княгині Дольської та від
короля Станіслава Лещинського, де повідомлялося,
що вже готовий проект тристоронньої угоди (Мазепи -
з Лещинським та Карлом ХІІ), і слово тільки за Мазе-
пою. Сергій Павленко [18], апелюючи до свідчення
Орлика в його листі до Стефана Яворського, називає
іншу дату: 17 вересня 1707 року. Ще іншу дату - 16
жовтня 1708 року - наводить Олена Апанович [19]. У
щоденнику, однак, не знаходимо уточнень. Натомість
потужним є масив матеріалів, який підважує присуд
Даніеля Бовуа про Орлика як про "космополіта від
народження", як про "хамелеона, який набирає забар-
влення того, кому пише" та як про "європейця"(це сло-
во автор подає в лапках, зневажливо) [20].
Широко цитованим, ґрунтовно дослідженим є лист
Орлика до Стефана Яворського, у якому зафіксова-
но, з якими словами Мазепа звернувся до Орлика,
остаточно відкриваючись йому у своїх потаємних на-
мірах. Широко знаним у перекладі В. Шевчука та з його
коментарями є нині зміст цього листа, що є справді
єдиним документом-свідченням про вагання Орлика,
зумовлені (як то яскраво потверджує діаріуш) пригноб-
леним станом гетьмана-вигнанця. Цю проблему
піднімав Б. Крупницький, який доводить, що тільки
172913 рік стає переломним у діях Пилипа Орлика. Дос-
лідник пише, що в 1729 почалася нова доба в по-
літичній праці Орлика, коли "зникають хитання на всі
боки, виявляється певна стала лінія" [21]. Безпереч-
но, тут нове вино в старі міхи додав син Григорій Ор-
лик, який після навчання та військової служби вирос-
тає на талановитого дипломатичного посередника у
справах свого батька, а отже, в українських пробле-
мах - це потверджують меморандуми самого Григо-
рія Орлика, уперше досліджені Іриною Дмитришин [22].
Не без допомоги Григорія [23] в Пилипа Орлика зника-
ють надії порозумітися з Москвою14.
Має цілковиту рацію О. Пахльовська, наголошую-
чи, що погляд Пилипа Орлика на Росію "як на антаго-
ністичну до Європи цивілізацію - це ще відкрита для
досліджень тема: адже Орлик чи не на століття випе-
реджає системно критичне ставлення до російського
самодержавства, яке склалося вже в ХІХ столітті в
Європі національних рухів" [24]. У діаріуші Орлика, су-
голосно, як у щоденнику Дмитра Туптала (коли Туптало
та Мазепа стали в Москві свідками жорстоких тортур
[25]) - також зафіксовано факти про тортури, варті
подиву та критичного осмислення, щоправда, Орлик
дізнається про них із прочитаних французьких газет
[26], отож, щоденник доносить резонанс історії про
розправу царя із одним золотарем в Орликовій реф-
лексії. Дуже часто в його записах справи державної та
особистої ваги тісно переплітаються, як, наприклад, у
записі від від 7 липня 1724 року:
"7/26. W piątek jeden Żyd przyiahawszy tu z Saloniku
odał mi fascykuł listow, przysłany od JM Pana Kapitana
Des Cloira, w którym znalazłem listy od mojej Żony moiey
najmilszej od Syna me° kochanego Grzegorza z Saxoniey
pisane dwa, y od JM Pana Mennicha, także od JM Pana
Sensaforena Posła angielskie° u Dworu Wideńskiego, a
te wszystkie listy były responsa na moie, które przeszłego
roku mśca Novów 19/8 pisałem, posyłaiąc mizerny
Sulażeman Żonie mojej naymilzej 100 czerwonych, na
ręcę pomienione° JM Pana Sensaforena do Wiednia,
które chwała Bogu doszły rąk Żony moiey najmilzey, która
mizerne° stanu swego, w jakim teraz zostaje załosnie
wypisuje, y oznaymuie że Corka moja kochana Anastazja
iuż chwała Bogu szlub wzięła z Panem Generałem
Sztenflikiem o czym i Syn moj Grzegorz takoże oznajmuje,
ale nie wie mieysca, dokąd ją Pan Generał zaprowadził,
y gdzie osadził, y lubo do niego listy pisuie, iednak skąd
mieysca nie wyraza. Pisze także Grzegorz że JM Pan
Generał Feldmarszałek Graf Fleming odszukawszy go z
kwatery pytał, jeżeli ma ochotę że mną jedną Campanią
odprawić przeciw Moskwy, a to dla ogłoszonej tam między
Portą y Moskwą ruptury15, w czym kiedy się na wolą jego
spuścił, kazał mu, aby był gotowy w tę drogę do mnie i
czekal ordinansu. W drugim liscie pisze, że tenze JM Pan
Graf Fleming odieżdżając z Saxoniey doPolski za Krolem
JM, kazł mu iachać do Krakowa i tam czekać Sobie
ordinansu, kiedy zaś pytał racii te°, odpowiedział, iż
dlatego aby był vicinur Dworu aby prędzey mogł bydz
expediowany do mnie kiedy czas potemu będzie i kiedy
konfirmacja tey ruptury odbierze. JM Pan Kapitan
oznajmuje, ze kupca tego który miał kommissią od kupca
Krakowskiego odebrania ode mnie 2 000 talarow
pożyczonych u niego od Żony moiey, odprawił z obligacią
moią, z którey się rad nierad dzał bydz kontent. Pisze oraz,
ze Kurier Turecki od Cara JM powrocił, lecz Porta z
rezolucyi Je° Cr Mści nie była kontenta, dlaczego znowu
zaczeły się między ministrami Porty, z iedney a z drugiey
między Posłem Francuskim, y Ministrem Moskiewskim
strony konferencie, które się mogą przedłużyć, a
cosequenter y moia tu nieszczęsliwa y utęskniona
rezydencia poydzie pono w delatę, zwłaszcza kiedy jako
tenże JM Pan Capitan Des Cloires oznajmuje, ma Porta
wyprawić do Carа JM znowu swe° Kuriera, którego
expektatiwa16 mnie tu utrzyma, upewnia iednak imieniem
JM Pa Posła Angielskie°, za ordynansem Je°, że przy
pierwszej audiencyi u Wezyra ktorą spodziewa się JM
mieć, zechce reprezentować vivis coloribus mój y
Familiey moiey mizerny stan temuż Wezyrowi" [27]
7/26. В п'ятницю один жид, приїхавши з Салоні-
ку, віддав мені через Міхала фасцикул листів, при-
сланий від його милості пана капітана де Клоіра17,
в якому знайшов листи від моєї жони наймилішої,
від сина мого коханого Григорія з Саксонії писані
два і від його милості пана Менніха, також від пана
Сенсафорна, посла англійського при віденському
дворі, а ті всі листи були відповідями на мої, які ми-
нулого року в місяці листопада 19/8 писав, посила-
ючи мізерний "сулаземан" (презент) жоні моїй най-
13 Показово, що Д. Бовуа важає, що проросійська заангажо-
ваність гетьмана тривала до другої половини 1727 р. (Бовуа Д.
"Щоденник" Пилипа Орлика: від міражу вигнанця до українського
міфу / Д. Бовуа // Український археографічний щорічник. Нова
серія. Випуск 8/9. - Київ ; Нью-Йорк, 2004. - С. 334).
14 А такими планами на порозуміння з Москвою - чи то безпосе-
редньо, чи через Австрію - гетьман керувався, на думку дослід-
ників, у своїх політичних акціях 1725-1728 років. Настає, так би
мовити, останній період активної діяльності, коли Орлик спрямо-
вує свої сподівання на Францію, Туреччину, Крим, Швецію.
15 ruptura - розрив, перелом.
16 exspectatio - 1) очікування, передбачення, інтерес; 2) страх.
17 Де Клоір (де Клуатр - за перекладом Р. Радишевського, с. 378,
за виданням: Пилип Орлик. Конституція, маніфести та літератур-
на спадщина : [вибрані твори]. - К., 2006. -136 с.) - французький
емігрант, який походив із протестантської родини. Спершу в ранзі
капітана, як і називає його Орлик, був на шведській службі, а
потім секретарем Пилипа Орлика та домашнім учителем Григо-
ра. Відомо, що в 1722 році вступив на англійську службу.
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
64
№ 9 (100) грудень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
милішій сто червоних, на руки згаданого його ми-
лості пана Сенсафорена до Відня, які дяка Пану
Богу дійшли до рук жони моєї наймилішої, яка мізер-
ний стан свій, в якому зараз перебуває, жалісно опи-
сує і повідомляє, що дочка моя кохана Анастасія
вже слава Богу взяла шлюб з паном генералом
Стенфліком, про що і син мій Григорій також по-
відомляє, але не знає місця, куди її пан генерал за-
провадив і де осіли, і хоча до нього листи пише, од-
нак звідки, місця не вказує. Пише також Григорій,
що його милість пан генерал фельдмаршал граф
Флемінг18 відшукавши його вдома, питав, якщо має
охоту зі мною одну компанію відправити проти
Москви, а то для оголошеного там між Портою і
Москвою розриву, в чому (коли на волю його здав-
ся), казав йому, аби був готовий в ту дорогу до
мене і чекав наказу. У другому листі пише, що той
же його милість пан граф Флемінг, виїжджаючи з
Саксонії до Польщі за королем його милістю, казав
йому їхати до Кракова і там чекати собі наказу,
коли однак питав про рацію того, відповів, що для
того, аби був поблизу двору. Аби швидше міг бути
експедійований до мене, коли час для того наста-
не і коли підтвердження того розриву відбудеть-
ся. Його милість пан капітан повідомляє, що куп-
ця того, який мав комісію від купця краківського
щодо відібрання від мене 2000 талярів, позичених
у нього жоною моєю, відправив із облігацією моєю, з
якою - рад чи не радий - сталася напруга, пише
отже, що кур'єр турецький від царя його милості
повернувся, але Порта з резолюції його царської ми-
лості не була задоволена, тому знову почалися між
міністрами Порти з однієї сторони, а з другої між
послом французьким і міністром московським сто-
рони конференції, які можуть продовжитися, і
відповідно і моя тут нещаслива і згорьована рези-
денція піде в жертву звинувачення, зокрема коли як
той же його милість пан капітан де Клоір ознай-
мує, має Порта виправити до царя його милості
двору свого кур'єра, якого інтерес мене тут ут-
римає, запевняє однак іменем його милості пана
посла англійського, за наказом його, що при першій
аудієнції у Візира, яку сподівається мати, його
милість захоче репрезентувати живий візерунок
мого і родини моєї мізерного стану тому ж Візи-
рові.
Однак щоденник доніс не тільки ці драматичні мо-
менти, а й відчуття гордості, яке гетьманові Орликові
важко приховати, коли, як стає очевидним, тільки він
може випозичити карету, котру має як один із небага-
тьох у Салоніках (про те звітують два цікаві записи):
7/26. W sobotę rano przed południem, przysyłał do
mnie Pan Konsul Francuzki tłumacza swe° prosząc mię
imieniem swoim y całeiy nacyi, abym Karety moiey z końmi
wyrzyczył dla zaprowadzenia od portu do gospody nowey
Consulowey Francuzkiey, ktorey się z męzem iey
Konsulem Francuzkim co dzień spodziewają od Marsily,
y iuż ieden Francuz przodem przysłany iest dla
obstolowania y uprzątnienia tu gospody, obiecałem tedy
z Wielką ochotą w tym im służyć, lubo wielkiey
nieludzkości przez całą moią tuteyszą nieszczęsliwą
rezidencią doznałem od nich, ponieważ ani Sam Konsul
Francuzki, ani Francuzi, od początku przyjazdu me° aż
podziw dzień nieuczynili mi żadne° razu Wizyty, uchodząc
rzekomo iakoweyś od Moskwy Suspicji, żeby przez to nie
naruszyć Cara JMści przyjazni, która intercedit19 między
JCM y Francią, ale tacest20 głupia racia21.
В суботу рано перед полуднем присилав до мене
пан консул французький свого тлумача, прохаючи
мене іменем своїм і цілої нації, аби карету мою з
кіньми позичив для запровадження від порту до гос-
поди - нової консулової французької, якої з її чолові-
ком, французьким консулом, щодня сподіваються
з Марселя, і вже один француз наперед присланий
для віднайдення і прибирання тут господи, обіцяв
тоді [я] з великою охотою в тому їм служити, хоча
великої нелюдяності упродовж моєї тутешньої не-
щасливої резиденції зазнав від них, оскільки ані сам
консул французький, ані французи від початку мого
приїзду аж до сьогодні не вчинили мені жодного разу
візиту, остерігаючись якої від Москви підозри, щоб
через те не порушити царя його милості приязні,
яка знаходиться поміж його царською милістю і
Францією, але замовчування немудра засада22.
Хоча й нарікає тут гетьман на (до певного часу)
неувагу з боку французів, але саме серед них він зго-
дом матиме добрих друзів, а Григорій наприкінці 1729
року, будучи в Парижі, приверне до себе та їхніх із бать-
ком справ українських увагу французьких державників,
починаючи від кардинала Флері, увійде в контакти зі
Станіславом Лещинським. Згодом Григорієві було
доручено спеціальну місію на Сході, і в травні 1730
року йому пощастило побачитися з батьком. Старший
син Орлика стане маршалом Франції. І саме Франції,
наголошує вже нині Д. Бовуа, пощастило володіти са-
мим щоденником, документом "набагато ціннішим за
так звану конституцію 1710 р., який подає значно опук-
лішу постать цієї особистості" [28].
Висновок
Отож, важко переоцінити роль его-документа Пи-
липа Орлика в деміфологізації як постаті самого Ма-
зепи, так і його доби. Його свідчення - живого оче-
видця й одного із найближчих соратників - мають
першорядне значення для усталення того інтелек-
туального наративу, який би - в силу своєї автентич-
ності - був пересторогою як від міфологізації, так і
численних інсинуацій на адресу людини "епілогу Ко-
зацької доби", як називав Мазепу Євген Маланюк.
Діаріуш потверджує, що наступник Мазепи Пилип
Орлик, продовжуючи справу попередника, був вод-
ночас уже представником нового покоління, яке
мислило й діяло в координатах європейської дипло-
матії.
Сьогодні постали нові праці як про Івана Мазепу
18 Флемінг Яків Генріх (?-30.06.1728) - граф Священної Римської
імперії, саксонський польовий маршал, генерал військ литов-
ських, генерал коронної артилерії (1710-1714), староста тчевський
і саксонський міністр.
19 знаходитися поміж, простягатися посередині.
20 taceo - 1) мовчати; 2) не говорити, замовчувати. tacite - 1) мов-
чки, безмовно, мовчазно; 2) безшумно, беззвучно; 3) тихо, непо-
мітно, таємно.
21 ratio - 1) рахунок; 2) звіт; 3) список, перелік, відомість; 4) сума;
5) ділові контакти; 6) справи; 7) вигода; 8) проблема; 9) розум;
10) образ, план; 11) стиль думання, принцип; 12) засновок, мо-
тив; 13) вчення, школа; 14) положення, стан, система.
22 Прохання про карету не було одноразовим: "В неділю був спер-
шу раз у французькій каплиці на обідні, повернувшись з Галаці-
ти, після набоженства звернулись до мене французи з повтор-
ним проханням своїм про карету. Після обіду о Кондиї проход-
жався з паном консулом попереднім французьким до ліворній-
ського жида Рафаеля Віллерояля, який нас гостинно прийняв"
(С. 596).
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 9 (100) грудень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 65
[29], так і про Пилипа Орлика [30]. По-новому, глиб-
ше та об'єктивніше висвітлюються часи гетьману-
вання Орлика в Україні, коли його влада протягом
1710-1713 років визнавалася легітимною як із внут-
рішньої, так і з зовнішньої точки зору на Правобе-
режній Україні. Оновилася й література про обста-
вини еміграції Орлика та Мазепи [31]. Як наголошує
Т. Чухліб, у листі Орлика до І. Скоропадського була
закладена "програма-максимум політичних бажань
наступника Мазепи, а саме - використовувати
зверхність Стокгольма і Стамбула лише як засіб до
непідлеглості України" [32]. Еміграційна, "салоніць-
ко-галацитська" частина щоденника проливає нове
світло на те, як прагнув цього досягнути послідов-
ник Івана Мазепи.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Наливайко Д. Мазепа в європейській літературі XVIII-ХІХ ст.:
історія та міф / Д. Наливайко // Наливайко Дмитро. Теорія літерату-
ри й компаративістика. - К., 2006. - С. 162-196; Шевчук В. Образ
Мазепи в поезії та прозі / В. Шевчук // Шевчук Валерій. Просвіче-
ний володар. Іван Мазепа як будівничий Козацької держави і як
літературний герой. - К., 2006. - С. 401-434; Див. також: Шевчук
В. Іван Мазепа - поет і герой панегіричної та пасквільної традиції
/ В. Шевчук // Шевчук Валерій. Просвічений володар. Іван Мазе-
па як будівничий Козацької держави і як літературний герой. - К.,
2006. - С. 337-372; Шевчук В. Визвольна акція Івана Мазепи та
його система державотворення / В. Шевчук // Валерій Шевчук.
Козацька держава як ідея в системі суспільно-політичного мис-
лення XVI-XVIII ст. - К., 2007. - С. 378-404; Гетьман. Шляхи : нау-
ково-популярне видання. - К. : Темпора, 2009. - Т. 1. - 272 с.;
Гетьман. Осмислення : науково-популярне видання. - К. : Темпо-
ра, 2009. - Т. 2. - 368 с.
2. Соболь В. Доба Івана Мазепи в діаріуші Пилипа Орлика /
В. Соболь // Іван Мазепа та його доба. Історія, культура, націо-
нальна пам'ять : матеріали міжнародної конференції. - К., 2008. -
С. 196-214.
3. The Diariusz podrożny of Pylyp Orlyk (1720-1726). With an
Introduction by Omeljan Pritsak. Distributed by the Harvard University
Press for the Ukrainian Research Institute of Harvard University.
Harvard library of early Ukrainian literature. Texts. Volume V. - 1989.
- 868 s.; The Diariusz podrożny of Pylyp Orlyk (1727-1731). With an
Introduction by Omeljan Pritsak. Distributed by the Harvard University
Press for the Ukrainian Research Institute of Harvard University.
Harvard library of early Ukrainian literature. Texts. Volume VI. - 1988.
- 868 s.
4. Орлик Пилип. Лист до Стефана Яворського / Пилип Орлик
; [пер. сучасною українською Валерія Шевчука] // Пилип Орлик.
Конституція, маніфести та літературна спадщина : [вибрані тво-
ри]. - К., 2006. - С. 167.
5. Пахльовська О. Мазепа - архітектор європейської України
/ Оксана Пахльовська // День. - 29 серпня 2009. - С. 7.
6. The Diariusz podrożny of Pylyp Orlyk (1720-1726). With an
Introduction by Omeljan Pritsak. Distributed by the Harvard University
Press for the Ukrainian Research Institute of Harvard University.
Harvard library of early Ukrainian literature. Texts. Volume V. - 1989.
- С. 593.
7. Там само. - С. 621-622.
8. Діярій гетьмана Пилипа Орлика / [опрацював до друку Ян
із Токар Токаржевський Карашевич]. - Варшава, 1936. - С. ХІІІ.
9. Україна-Швеція: на перехресті історії (XVII-XVIII століття) :
[каталог Міжнародної виставки]. - К., 2008. - С. 130, 191-192.
10. The Diariusz podrożny of Pylyp Orlyk (1720-1726). With an
Introduction by Orest Subtelny. Distributed by the Harvard University
Press for the Ukrainian Research Institute of Harvard University.
Harvard library of early Ukrainian literature. Texts. Volume V. - 1989.
- С. 449.
11. Там само. - С. 468.
12. Там само. - С. 594.
13. Там само. - С. 622.
14. Шевчук В. Просвічений володар / В. Шевчук. - К. : Либідь,
2006. - С. 5.
15. T. Padurra, Jan Mazepa, [w:] Pyśma Tymka Padurry. - Lwiw
: Nakładem knyharni K. Wylda, 1874. - s. 416.
16. The Diariusz podrożny of Pylyp Orlyk (1720-1726). With an
Introduction by Orest Subtelny. Distributed by the Harvard University
Press for the Ukrainian Research Institute of Harvard University.
Harvard library of early Ukrainian literature. Texts. Volume V. - 1989.
- С. 476.
17. Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомо-
дерної України / Н. Яковенко. - К. : Критика, 2005. - С. 411.
18. Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та
прибічники / С. Павленко. - К., 2004. - С. 59.
19. Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запо-
розької Січі / О. Апанович. - К., 1993. - С. 213.
20. Бовуа Д. "Щоденник" Пилипа Орлика: від міражу вигнан-
ця до українського міфу / Д. Бовуа // Український археографіч-
ний щорічник. Нова серія. Випуск 8/9. - Київ ; Нью-Йорк, 2004. -
С. 325.
21. Крупницький Б. Гетьман Пилип Орлик (1672-1742). Його
життя і доля / Б. Крупницький. - К., 1991. - С. 58.
22. Дмитришин І. Григір Орлик та Україна на матеріалах
Архівів Міністерства Закордонних справ Франції / І. Дмитри-
шин // Mazepa e il suo tempo. Storia, kultura, socjeta. Mazepa
and his time. History, culture, society. - Edizioni dell'Orso,
Alessandria, 2004. - S. 179-203.
23. Чухліб Т. Ад'ютант Його Величності короля Франції Лю-
довика ХV, козацький син Григір Орлик / Т. Чухліб // Пилип Орлик
- гетьман і автор першої конституції України. - Мінськ, 2006. -
С. 100-105; Кравцевич-Рожнецкий Б. Амбасадор казацкого наро-
да / Б. Кравцевич-Рожнецкий. - К., 2004. - 408 с.; Корсак І. Геть-
манич Орлик / І. Корсак. - Луцьк, 2006. - 120 с.
24. Пахльовська О. Мазепа - архітектор європейської Украї-
ни / О. Пахльовська // День. - 29 серпня 2009. - С. 7.
25. Діаріуш Дмитра Туптала // Соболь В. Пам'ятна книга Дмитра
Туптала. - Варшава, 2004. - С. 44-45.
26. The Diariusz podrożny of Pylyp Orlyk (1720-1726). With an
Introduction by Orest Subtelny. Distributed by the Harvard University
Press for the Ukrainian Research Institute of Harvard University.
Harvard library of early Ukrainian literature. Texts. Volume V. - 1989.
- С. 493-494.
27. Там само. - С. 544-546.
28. Бовуа Д. "Щоденник" Пилипа Орлика: від міражу вигнан-
ця до українського міфу / Д. Бовуа // Український археографіч-
ний щорічник. Нова серія. Випуск 8/9. - Київ ; Нью-Йорк, 2004. -
С. 323.
29. Ковалевська О. Мазепіана: матеріали до бібліографії
(1688-2009) / О. Ковалевська. - К., 2009. - 248 с.
30. Трофимук О. Творчість Пилипа Орлика: пошук міфа Ма-
зепинської України / О. Трофимук // Mazepa e il suo tempo. Storia,
kultura, socjeta. Mazepa and his time. History, culture, society. -
Edizioni dell'Orso, Alessandria, 2004. - S. 503-527.
31. Mazepa e il suo tempo. Storia, kultura, socjeta. Mazepa
and his time. History, culture, society. - Edizioni dell'Orso,
Alessandria, 2004. - S. 503-527; Куликова В. Дневник Д. Кармана
как источник о положении шведской армии и мазепинцев после
полтавского поражения / В. Куликова // Ucrainica Petropoliana :
сборник научных трудов [под ред. Т. Таировой-Яковлевой]. - СПб.,
2008. - С. 22-30.
32. Чухліб Т. Булава війська Запорозького під захистом
Шведської корони / Т. Чухліб // Пилип Орлик - гетьман і автор
першої конституції України. Присвячується 15-й річниці незалеж-
ності України та 335-річчю з дня народження Пилипа Степанови-
ча Орлика (11.10.1672 - 26.05.1742). - Мінськ, 2006. - С. 60-71.
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
66
№ 9 (100) грудень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
V. Sobol
A SPIRIT OF MAZEP IS IN ACTIONS AND "DIARIUSH" OF HIS SUCCESSOR
(ON MATERIAL OF FACSIMILE OF EGO-DOCUMENT PYLYP ORLÓK)
The V. Sobol's article analyzes the earlier unpublished pages of "diaries" wrote by the Getman from exile in 1724 that were
interpreted from facsimile publication and compared with a copy of anonyms of Polish paleography. It is shown that not only
Orlуc's memory but also his emigration experience and his intentions and suppositions played very important role and
promoted the search for new possibilities of articulating the state's Ukrainian problems on European level. The "Diariush"
confirms that Pуlуp Orlуk by continuing of his predecessor actions simultaneously represented a new generation that was
thinking and acting in the coordinates of European diplomacy.
Key words: Ukrainian problems on European level, Ivan Mazepa, Pуlуp Orlуk, "Diariush".
© В. Соболь
Надійшла до редакції 07.11.2009
УДК 061.22.023.7 (436=161.2) "Я. Окуневський", "Т. Окуневський"
IJßËÜͲÑÒÜ ÒÅÎÔ²ËÀ ÒÀ ßÐÎÑËÀÂÀ
ÎÊÓÍÅÂÑÜÊÈÕ Ó Â²ÄÅÍÑÜÊ²É "Ѳײ"
ВІРА МЕЛЬНИК,
аспірант Львівського національного університету ім. Івана Франка
У статті на основі широкої джерельної бази розглянуто діяльність відомих громадських
і політичних діячів національного українського руху Ярослава і Теофіла Окуневських у
Віденській "Січі", найстарішої української студентської організації, яка відіграла видатну
роль в історії українського національного відродження на територіях, окупованих Австро-
Угорською імперією. Проаналізовано розвиток товариства Віденська "Січ" та його вплив
на розвиток суспільно-політичної думки серед української інтелігенції у Віденському уні-
верситеті.
Ключові слова: Я. Окуневський, Т. Окуневський, Віденська "Січ".
Постановка проблеми. Розвиток історичної на-
уки в незалежній Україні дав можливість звернутися
до вивчення життя та діяльності осіб, які були орга-
нізаторами українського національного руху та учас-
никами боротьби за Українську державу. Одним із важ-
ливих завдань сучасної історичної науки є досліджен-
ня життєвого шляху та творчої спадщини видатних
людей - серед них були брати Теофіл і Ярослав Оку-
невські. Вони заслуговують на увагу дослідників зав-
дяки своїй багаторічній активній праці в різноманіт-
них громадських інституціях: "Просвіті", "Рідній школі",
"Січах", культурно-мистецьких, громадсько-політич-
них інституціях.
Стан вивчення проблеми. В українській історіо-
графії різним аспектам діяльності січового руху при-
свячені окремі наукові праці, у яких певну увагу при-
ділено й розвиткові та діяльності Товариства "Січ" у
Відні. Зокрема, це дослідження Петра Арсенича [15,
с. 76], Оксани Вацеби [17, с. 130], Богдана Трофим'я-
ка [27, с. 121], Богдана Савчука [26, с. 134], Анатолія
Круглашова [21, с. 65-68], Романа Кухаря [22, с. 187],
Теодора Марітчака [23, с. 1-2], Ігоря Чорновола [29,
с. 112-116], Мар'яна Мудрого [19, с. 348-351], Івана
Головацького [18, с. 4]. Однак студії щодо діяльності
братів Окуневських у Віденській "Січі" у вітчизняній
історіографії відсутні, тому автор ставить перед со-
бою завдання заповнити цю прогалину. З огляду на
це зроблена спроба простежити діяльність Яросла-
ва і Теофіла Окуневських у Віденському Товаристві
"Січ", показати вплив товариства на розвиток україн-
ської інтелігенції у Відні.
Життя українського народу під Австрією, після
короткотривалого національного піднесення періо-
ду "Весни народів" у 1848 р., не багато змінилось
на краще від ненадійного загального становища.
Його так образно охарактеризував Маркіян Шашке-
вич у передмові до "Русалки Дністрової" в 1837 р.:
"Судилось нам останніми бути. Інші слов'яни підійма-
ються до вершка, а нам унизу серед студеної мряки
загибати" [30, с. 111].
Українці почали прибувати до Відня тільки після
приєднання Галичини (1772 р.) й Буковини (1774 р.)
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|