Утворення Націонал-Демократичної партії Німеччини та спроби її утвердження в політичній системі ФРН (1964-1971 рр.)
Спираючись на опубліковані німецькомовні джерела й дослідження вчених ФРН та інших країн, автори розглядають передумови створення однієї з найбільш помітних праворадикальних політичних організацій ФРН - Націонал-Демократичної партії. Висвітлюється історія формування та становлення НДП у політичній...
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Схід |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20936 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Утворення Націонал-Демократичної партії Німеччини та спроби її утвердження в політичній системі ФРН (1964-1971 рр.) / О. Іванов // Схід. — 2009. — № 5 (96). — С. 68-73. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20936 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-209362011-06-13T12:11:34Z Утворення Націонал-Демократичної партії Німеччини та спроби її утвердження в політичній системі ФРН (1964-1971 рр.) Іванов, О. Йовенко, А. Історія Спираючись на опубліковані німецькомовні джерела й дослідження вчених ФРН та інших країн, автори розглядають передумови створення однієї з найбільш помітних праворадикальних політичних організацій ФРН - Націонал-Демократичної партії. Висвітлюється історія формування та становлення НДП у політичній системі країни, аналізуються ідейнопрограмні засади партії, динаміка змін її кількісного та соціального складу, оцінюються результати участі партії у виборах до місцевих ландтагів та до федерального парламенту - Бундестагу. Basing on published german sources and researches of scientists from FRG and other countries, the authors examine the background of creation of one of the most notable right-radical political organizations of FRG-National Democratic Party. We highlight the history of formation and activity of NDP in the political system of the country, analyze ideological and program principles of party, the dynamics of changes in its quantitative and social structure. We evaluate the results of the participation of the party in the elections to local dietines and the federal parlament - the Bundestag. 2009 Article Утворення Націонал-Демократичної партії Німеччини та спроби її утвердження в політичній системі ФРН (1964-1971 рр.) / О. Іванов // Схід. — 2009. — № 5 (96). — С. 68-73. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20936 94 : 329. 055.2(430) uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Іванов, О. Йовенко, А. Утворення Націонал-Демократичної партії Німеччини та спроби її утвердження в політичній системі ФРН (1964-1971 рр.) Схід |
| description |
Спираючись на опубліковані німецькомовні джерела й дослідження вчених ФРН та
інших країн, автори розглядають передумови створення однієї з найбільш помітних праворадикальних політичних організацій ФРН - Націонал-Демократичної партії. Висвітлюється
історія формування та становлення НДП у політичній системі країни, аналізуються ідейнопрограмні засади партії, динаміка змін її кількісного та соціального складу, оцінюються
результати участі партії у виборах до місцевих ландтагів та до федерального парламенту - Бундестагу. |
| format |
Article |
| author |
Іванов, О. Йовенко, А. |
| author_facet |
Іванов, О. Йовенко, А. |
| author_sort |
Іванов, О. |
| title |
Утворення Націонал-Демократичної партії Німеччини та спроби її утвердження в політичній системі ФРН (1964-1971 рр.) |
| title_short |
Утворення Націонал-Демократичної партії Німеччини та спроби її утвердження в політичній системі ФРН (1964-1971 рр.) |
| title_full |
Утворення Націонал-Демократичної партії Німеччини та спроби її утвердження в політичній системі ФРН (1964-1971 рр.) |
| title_fullStr |
Утворення Націонал-Демократичної партії Німеччини та спроби її утвердження в політичній системі ФРН (1964-1971 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Утворення Націонал-Демократичної партії Німеччини та спроби її утвердження в політичній системі ФРН (1964-1971 рр.) |
| title_sort |
утворення націонал-демократичної партії німеччини та спроби її утвердження в політичній системі фрн (1964-1971 рр.) |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20936 |
| citation_txt |
Утворення Націонал-Демократичної партії Німеччини та спроби її утвердження в політичній системі ФРН (1964-1971 рр.) / О. Іванов // Схід. — 2009. — № 5 (96). — С. 68-73. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT ívanovo utvorennânacíonaldemokratičnoípartíínímeččinitasprobiííutverdžennâvpolítičníjsistemífrn19641971rr AT jovenkoa utvorennânacíonaldemokratičnoípartíínímeččinitasprobiííutverdžennâvpolítičníjsistemífrn19641971rr |
| first_indexed |
2025-07-02T21:29:15Z |
| last_indexed |
2025-07-02T21:29:15Z |
| _version_ |
1836572218738343936 |
| fulltext |
68
№ 5 (96) липень-серпень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
УДК 94 : 329. 055.2(430)
ÓÒÂÎÐÅÍÍß ÍÀÖ²ÎÍÀË-ÄÅÌÎÊÐÀÒÈ×Íί
ÏÀÐÒ²¯ ͲÌÅ××ÈÍÈ ÒÀ ÑÏÐÎÁÈ ¯¯
ÓÒÂÅÐÄÆÅÍÍß Â ÏÎ˲ÒÈ×Í²É ÑÈÑÒÅ̲ ÔÐÍ
(1964-1971 ðð.)
ОЛЕКСАНДР ІВАНОВ,
кандидат історичних наук, доцент, начальник Управління міжнародних зв'язків
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
АРТЕМ ЙОВЕНКО,
магістр, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Спираючись на опубліковані німецькомовні джерела й дослідження вчених ФРН та
інших країн, автори розглядають передумови створення однієї з найбільш помітних пра-
ворадикальних політичних організацій ФРН - Націонал-Демократичної партії. Висвітлюється
історія формування та становлення НДП у політичній системі країни, аналізуються ідейно-
програмні засади партії, динаміка змін її кількісного та соціального складу, оцінюються
результати участі партії у виборах до місцевих ландтагів та до федерального парламенту -
Бундестагу.
Ключові слова: праворадикалізм, неонацизм, Націонал-Демократична партія, Німецька імперська
партія.
Постановка проблеми. Після закінчення Дру-
гої світової війни німецьке суспільство не було спро-
можним одразу й цілком позбутись упливу нацист-
ської ідеології, відмовитися від радикального націо-
налізму, визнати післявоєнний територіальний устрій
та прийняти нове бачення історії, яке встановлюва-
ло вину німців у розв'язанні війни. Попри всі зусил-
ля окупаційних держав подолати ідеологію нацизму
у свідомості німців, певна, хоч і незначна частина
німецького суспільства залишилася прихильною до
праворадикальних та неонацистських ідей, а також
підтримувала гасла й діяльність радикально-націо-
налістичних політичних утворень. До їх числа нале-
жала, зокрема, і Націонал-Демократична партія
(НДП), історія становлення й розвитку якої являє
собою цікавий і практично значущий для українсь-
ких фахівців об'єкт дослідження, оскільки проблеми
й наслідки діяльності радикальних рухів є сьогодні
актуальними й для України.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Пи-
тання виникнення та розвитку НДП знаходилася із
самого початку в полі зору німецьких публіцистів,
політологів, а також істориків у зв'язку з нацист-
ським минулим Німеччини. До цієї теми звертався
ряд німецьких дослідників: Л. Нітхаммер, У. Бакес,
Є. Єссе, Т. Асхоєр та ін. Серед ряду їх праць слід
відзначити ґрунтовне дослідження Лутца Нітхамме-
ра "Акліматизований фашизм. Політична практика
НДП" [19], у якому вперше систематично та докладно
проаналізовано не лише прояви, але й причини ви-
никнення праворадикального руху та його соціаль-
ну базу в повоєнній Німеччині. Автор ґрунтовно роз-
криває передісторію, витоки, висвітлює процес ут-
ворення НДП, її структуру, ідеологію та програму
партії, особливу увагу приділяючи політичній прак-
тиці та парламентській роботі НДП у ландтагах.
Слід указати також на праці радянських нау-
ковців, зокрема В. Н. Гулевича, Ф. І. Новика та А. С.
Бланка [1, 2, 3, 4], які у висвітленні історії НДП ке-
рувалися передусім ідеологічними цілями, характе-
ризуючи партію лише як неонацистське зло, вико-
ристовуючи вибірковий та фрагментарний підхід у
дослідженні її виникнення та діяльності.
Разом із тим, висвітлення історії НДП знову на часі,
оскільки в науковому обігу відтоді з'явилося багато
джерел та аналітичних матеріалів, які раніше не були
доступні вітчизняним дослідникам. Отже, офіційні про-
грамні документи НДП, статистичні й довідкові видан-
ня, загальнонімецькі газети "Frankfurter Allgemeine
Zeitung", "Suddeutsche Zeitung", "Handelsblatt" та жур-
нал "Spiegel", що були беззаперечним дзеркалом
відображення місця й активності НДП у громадській
думці та суспільно-політичній сфері тогочасної ФРН, є
основними джерелами дослідження вказаної теми.
Метою статті є відображення історії виникнення
та становлення Націонал-Демократичної партії Німеч-
чини в 1964-1971 роках. Одним із важливих аспектів
цієї проблеми є дослідження процесу консолідації
праворадикальних, неонацистських та реваншист-
ських сил у Німеччині в повоєнні роки.
ІСТОРIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (96) липень-серпень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 69
Виклад основного матеріалу. У повоєнній
Німеччині праворадикальні та неонацистські полі-
тичні групи та організації, які заперечували свою
відкриту спадкоємність із гітлерівським націонал-
соціалізмом, стали виникати та діяти вже в другій
половині 40-х рр. ХХ ст. (Німецька права партія в
1946-1950 рр., Соціалістична імперська партія в 1949-
1952 рр., Німецька імперська партія в 1950-1964 рр.,
Німецька партія, що виникла в 1945 році, та інші).
Серед праворадикальних політичних утворень од-
ним із найбільш впливових, яке активно діяло в ба-
гатьох німецьких землях у 1950-1969 рр., був "За-
гальнонімецький блок/Союз вигнаних і безправних"
(ЗНБ/СВБ), який брав участь у формуванні урядо-
вих коаліцій у місцевих ландтагах. Ця організація
займала різку антирадянську позицію, адже захи-
щала інтереси виборців, що зіштовхнулися із СРСР
у ролі вигнанців із колишніх німецьких територій на
схід від нового кордону по лінії Одеру-Нейсе та
військовополонених. У 1953 р. цьому блоку вдало-
ся потрапити в Бундестаг із результатом 5,9 % го-
лосів [5, (1, s. 1019)] та висунути 2 міністрів до коа-
ліційного федерального уряду, але в 1955 р. ці
міністри перейшли до складу Християнсько-Демок-
ратичного Союзу - лідера правлячої коаліції.
Іншою помітною правоекстремістською політичною
організацією в повоєнній Німеччині була Соціалістич-
на імперська партія (СІП), яка програмно спиралася
на НСДАП, що дає право кваліфікувати її як неона-
цистську. На керівних посадах у партії значний відсо-
ток становили колишні нацисти. У місцевих органах
самоуправління землі Шлезвіг-Гольштейн та землі
Північний Рейн-Вестфалія члени партії отримали по-
сади завдяки підтримці 144 тис. голосів виборців на
місцевих виборах 1950 року [5, (1, s. 327 und 1,
s. 335)]. Після заборони цієї партії Конституційним
судом у 1952 році її члени перейшли до інших органі-
зацій правого спрямування [5, (1, s. 766)].
Для утвердження своїх позицій на політичній арені
Німецька права партія була реорганізована в 1950 р.
у Німецьку імперську партію (НІП), при цьому до неї
долучилися малі партії регіонального характеру:
Німецька співпраця, Німецький блок у Баварії та
Німецький союз у Баден-Вюртемберзі [1, c. 12]. Пра-
воекстремістська НІП мала прихильників у Північній
Німеччині, де вона спиралася на традиції німецьких
націоналістів та колишніх прихильників НСДАП. Вона
конкурувала з активною в Південній Німеччині полі-
тичною організацією "Німецька спільнота". У 1953 році
земельний уряд Нижньої Саксонії наполягав, щоб
федеральне міністерство перевірило відповідність НІП
конституції [5, (1, s. 1013)].
Німецька імперська партія та права Німецька
консервативна партія, що була політично активною
в землях Північний Рейн-Вестфалія та Шлезвіг-Голь-
штейн ішли на вибори разом [5, (1, s. 156)] і на ви-
борах до Бундестагу в 1953 р. отримали близько
300 тис. голосів виборців, що становило 1,1 %. Для
порівняння на попередніх виборах у 1949 р. вони
отримали 1,8 % голосів виборців [5, (1, s. 1019)].
Міністр внутрішніх справ землі Рейнланд-Пфальц
27 січня 1960 р. заборонив діяльність місцевої
організації НІП у цій землі землі тому, що це була
організація, яка заміняла визнану антиконституцій-
ною Соціалістичну імперську партію [5, (3, s. 2574)].
Цей факт та окремі випадки проявів антисемітизму
членів партії компрометували НІП.
Із початку 1960-х років НІП почала брати участь
у виборах, блокуючись із своїми союзниками:
Німецькою партією та Загальною німецькою партією.
Унаслідок цього на виборах до місцевого парламенту
м. Бремен у вересні 1963 р. Німецька партія отри-
мала 4 мандати [5, (4, s. 3384)]. Загалом у перші
півтора десятиліття існування ФРН (епоха канцлера
Конрада Аденауера) національні амбіції серед пра-
ворадикально налаштованих груп населення задо-
вольняв союз з правлячим блоком ХДС/ХСС за
участі протестантської та правоконсервативної
Німецької партії (НП), який гарантував курс на за-
хист національних інтересів держави. Удалим було
повернення Німецької партії до Бундестагу в 1953
та 1961 роках, після чого її члени поповнили ряди
ХДС, а партія була розпущена.
У цілому, перші півтора повоєнних десятиліття
характеризуються тенденціями до короткочасного
злиття правих політичних сил для участі в передви-
борчих перегонах. Особливістю розвитку правора-
дикальних партій було прагнення перейти регіональ-
ну межу й стати загальнонімецькими. Однак для
партій, чия опора була на півночі Німеччини, було
проблематично розбудувати місцеві осередки та
знайти підтримку на півдні. Через те, що правий рух
у Німеччині в 1950-х рр. був представлений кілько-
ма партіями, жодна з них через значну конкуренцію
не змогла здобути значних результатів на федераль-
ному рівні [13, 25].
У 1963 р. Людвіг Ерхард замінив Конрада Аде-
науера на посаді федерального канцлера в рамках
християнсько-ліберальної коаліції (ХДС/ХСС-ВДП).
Оскільки Німецька партія вже не могла відігравати
колишню значущу роль у співпраці з ХДС/ХСС, реа-
лізація політичних амбіцій її радикальних членів спо-
нукала лідерів правого політичного табору до своє-
часного об'єднання. Тому ще 28 квітня 1963 р. голо-
ва Німецької імперської партії Адольф фон Тадден
повідомив, що шукає федеральних партнерів. Тільки
коаліція з іншими правими партіями могла дати шанс
використати нову політичну ситуацію наприкінці ери
Аденауера. Сама НІП була не здатна на це [6, s. 17].
У червні 1964 р. на ХІІІ партійному з'їзді НІП про-
лунав заклик скликати "Об'єднання національного
табору". У серпні в м. Білефельд було скликано
установчу конференцію для створення національного
руху, де понад 100 представників різноманітних пра-
воорієнтованих угруповань вирішили заснувати гру-
пу уповноважених, у яку увійшли Фрідріх фон Тілен
(депутат від Німецької партії, раніше був членом
ХДС), Адольф фон Тадден (представник НІП, ко-
лишній член НСДАП), Герберт Беер (голова Загаль-
нонімецької партії, яка до 1961 року називалась За-
гальнонімецький блок / Союз вигнаних та безправ-
них). Також було утворено організаційну групу для
підготовки процесу заснування нової партії з десяти
представників різних партій: Німецької імперської
партії, Загальної німецької партії, Німецької націо-
нальної народної партії, Німецької партії. Частина
цієї організаційної групи на чолі з Фрідріхом фон Тіле-
ном підписала запрошення на зібрання, що мало
на меті 28 листопада 1964 р. створити в Ганновері
нову партію праворадикального спрямування. На
цьому зібранні 473 з 700 учасників вирішили засну-
вати партію під назвою Націонал-Демократична
партія Німеччини [11, s. 282]. Це була спроба ство-
рити об'єднання правих сил та оновити НІП від ста-
ІСТОРIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
70
№ 5 (96) липень-серпень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
рого традиційного націоналізму в той час, коли се-
ред колишніх членів НСДАП та деяких прошарків
населення панували настрої реваншизму.
За даними НІП, у НДП перейшло 3000 із 4000
колишніх членів партії [9, s. 362], що в цілому
свідчить про створення НДП на базі НІП. Цікаво, що
до моменту саморозпуску НІП ці члени партії були
двопартійними. На 4 грудня 1965 р. партія нарахову-
вала вже 18 тис. членів [5, (4, s. 3860)]. Хоча частка
членів із НІП була не надто вражаючою, в організацій-
ному апараті вони мали великий вплив на новоство-
рену партію. Так, у 1967 р. із 446 осіб, які займали
посади в партійному апараті НДП, 162 були колиш-
німи членами НІП. А з 62 депутатів ландтагів від НДП
21 був колишнім членом НІП. Активісти НІП узяли у
свої руки партійний апарат та відтісняли членів ко-
лишньої Німецької партії від керівництва в регіонах.
Німецький політолог Крістоф Буттервеге зазначає,
що НДП як політичне утворення виступила наступ-
ницею менших партій - НІП та СІП [9, s. 48].
Головою установчого правління НДП 28 листопа-
да 1964 року став представник колишньої Німецької
партії Фрітц Тілен, а в колегіальному органі керівницт-
ва партії 8 із 18 членів були функціонерами НІП, що
дозволяє говорити про неабиякий вплив та контроль
в апараті партії колишніх членів НІП [10, 282-283 s.].
В узагальнюючій праці "Партії у ФРН" [21] констату-
вався безперечний фактор домінуючого впливу НІП
у заснуванні НДП, що дослідив експерт із німець-
кої післявоєнної історії Л. Нітхаммер. Це свідчить
про вдалу тактику партії та демонструє, що попе-
редні досягнення НІП серед виборців не були вирі-
шальними для новоствореної НДП.
Організаційній будові партії була притаманна чітка
й строго організована структура із суворою субор-
динацією. Рішення приймалися колегіально на ви-
щому федеральному рівні, а далі до округів діяла
строга вертикаль влади. Окремою структурою партії,
окрім молодіжної організації "Молоді націонал-демок-
рати" (МНД), була також і "Служба охорони поряд-
ку". Ця "група бійців" жахливим чином нагадувала
СА часів нацизму, що довгі роки надавало НДП не-
гативного іміджу [6, s. 23]. У партії не віталась ініціа-
тива знизу, що й викликало внутрішньопартійні су-
перечки та намагання МНД вести свою політичну
лінію, аж поки її найактивніші члени не покинули
організацію.
Колишній друкований орган НІП "Імперський ок-
лик", що виходив із 1 січня 1965 р. було переймено-
вано в "Німецькі новини". Значну частину джерел
фінансування НДП становили внески та пожертви
членів партії, у той час як видавнича діяльність партії
найчастіше не давала прибутків, а провадилась з
метою пропаганди та донесення інформації до своїх
прихильників. Основну частину редакційних колегій
друкованих органів НДП складали також члени ко-
лишньої НІП [10, s. 283].
Перший програмний документ партії - це "Заклик
до заснування НДП", який у зміненій та розширеній
редакції був оприлюднений 28 листопада 1964 року.
Наступним кроком партії зі створення її програми був
маніфест "Основні положення НДП", проголошений
на І з'їзді партії в Ганновері 7-9 травня 1964 р., який
ліг потім в основу першої програми партії 1967 року.
В "Основних положеннях НДП" партія виступає
проти корупції, іноземного капіталу та проти допо-
моги країнам, що розвиваються, і стверджує, що
ця допомога не в інтересах Німеччини [16, s. 159].
НДП вимагає перерозподілу робочих місць у країні
першочергово для німців, економічний реваншизм
та відмову від дотримання міжнародних зобов'язань.
У документі проголошено, що Німеччина має пра-
вові претензії на території, де німецький народ жив
протягом століть. НДП виступала за перегляд по-
воєнних кордонів, "не ставлячи під сумнів право
жодного народу на його батьківщину" на основі "жит-
тєвих прав німецького народу". Партія також орієн-
тувалася на інвалідів війни та колишніх в'язнів ра-
дянських таборів як важливу категорію виборців й
обіцяла їм "грошове утримання честі". Націонал-де-
мократи мали особливий погляд на історію та висту-
пали проти "брехливої позиції", що лише Німеччина
винна в розв'язанні війни [16, s. 163].
Перша програма партії з'явилася на ІІІ партійно-
му з'їзді в листопаді 1967 року в Ганновері й скла-
далася з 15 розділів. Вона містила вимогу ревізії
Ялтинських та Потсдамських угод, претензію на
Судетські землі та Східну Німеччину та закликала
до генеральної амністії всіх засуджених за злочини
в роки Другої світової війни. Крім реваншизму, про-
грама декларувала підтримку правової демократич-
ної держави [10, с. 96-99]. У програмі було зафіксо-
вано, що партія вимагає від німецьких урядів дос-
лідження об'єктивних причин виникнення світових
воєн. Партія виступала за збереження миру в
Європі, об'єднання Німеччини та свободу євро-
пейського простору від чужих владних блоків [11,
s. 98-99]. Професор Петер Дудек (експерт з історії
педагогіки, політичної освіти та правоекстремістсь-
ких рухів протесту) уважає, що в центрі першої про-
грами партії 1967 р. знаходилася ідея імперії в рам-
ках націонал-соціалістичних традицій [11, s. 93].
На ІV з'їзді НДП у 1970 р. був прийнятий ще один
програмний документ - Вертхаймський маніфест.
Його гасла є доволі абстрактними та поверховими,
але притаманними для правої ідеології. У документі
задеклароване бажання нормалізувати несправед-
ливі до німців суспільні відносини в Німеччині, а
його основною тезою знову була неможливість до-
пущення шкоди для німців. Партія визнавала
вільний демократичний правопорядок і заперечува-
ла тоталітарне мислення та будь-яку форму дикта-
тури. Крім того, виступаючи за мир та відхиляючи
насилля та війну як засіб політичної боротьби, партія
гарантувала собі позитивний демократичний імідж,
намагаючись відсторонитись від спірних антиконсти-
туційних звинувачень на її адресу. У маніфесті 1970 р.
зазначено, що, оскільки німецький народ постійно
обманюють, коли говорять про НДП, партія хоче
роз'яснити свою політичну позицію. НДП погоджу-
валась із існуванням Атлантичного союзу в пере-
хідний період, доки кожна держава сама не зможе
гарантувати собі безпеку. Партія відхиляла комунізм
як систему, що пригноблює людей праці, а також
виступала за народні цінності, зафіксовані в консти-
туціях земель, і виступала проти американського
впливу [15, s. 327-330].
НДП вимагала боротися з комуністичними та ліво-
радикальними впливами в школах та університетах.
Партія вважала, що окупаційні сили та ліві мають
монопольну владу в ЗМІ, що сприяє політиці пере-
виховання. Тому партія виступала за впровадження
народного контролю над телебаченням та радіо. На
той час актуальні вимоги НДП орієнтувалися на певні
ІСТОРIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (96) липень-серпень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 71
верстви суспільства, зокрема на робітників, держав-
них службовців, колишніх неонацистів та реван-
шистів [15, s. 327-330].
У статті Гізелера Шмідта "Ідеологія та пропаган-
да НДП" визначаються такі притаманні партії риси,
як ненависть до іноземців, расизм й антисемітизм,
біологічно колективістське обґрунтування народу,
виступ проти демократії, ідеал тотальної держави
вождя, прославлення націонал-соціалізму, а у вис-
новку НДП названо праворадикальною й неонацист-
ською партією. Питання перевірки цих оцінок може
бути темою окремого самостійного дослідження,
адже Конституційний суд ФРН не заборонив партії,
але на основі висловлювань членів НДП вона оха-
рактеризована нетолерантною, неонацистською та
агресивно налаштованою до діючого ладу ФРН та
іноземців [24, s. 3-21]. Проведений аналіз програм-
них документів НДП засвідчив, що з тактичних при-
чин НДП позиціонувала себе назовні як партія
вільно-демократичного порядку, була праворади-
кальною та різко, безкомпромісно ставилася до те-
риторіальних та національних питань.
Слід зазначити, що НДП у своїх документах та
публікаціях намагалася витримати національно-кон-
сервативний стиль та демонструвати демократичний
імідж. Проте в цих документах і матеріалах можна
знайти положення й свідчення, які демонструють
правий радикалізм та реваншизм НДП. Радянські
ідеологи кваліфікували це явище як неонацизм [1,
2, 3, 4]. Крім того, встановлено, що 12 членів-зас-
новників НДП належали до НСДАП. У 1966 р. близь-
ко 20 % членів партії в минулому були членами
НСДАП. Попри все це НДП намагалася створити
імідж консервативної політичної сили й не вигляда-
ти як партія старих нацистів [6, s. 18]. Такий імідж їй
був необхідним у зв'язку з оновленням правого ек-
стремізму, об'єднанням розрізнених правих сил в
одне політичне ціле. Партія намагалася відмежову-
ватись від компроментуючих її тенденцій з огляду
на те, що Соціалістичну німецьку партію було забо-
ронено Конституційним судом [5, (1, s. 766)] .
Після створення "великої коаліції" (ХДС/ХСС -
СДПН) у 1966 р., коли посаду канцлера отримав
К.-Г. Кізінгер, НДП зайняла опозиційну нішу, яка ра-
ніше належала ліберальній Вільній демократичній
партії (ВДП). Порівняно з діяльністю лівої позапар-
ламентської опозиції НДП виглядала як партія спо-
кою та порядку. Тогочасні методи політичної бороть-
би проти НДП являли собою контрдемонстрації, жур-
налістські розслідування, погрози та дискусії про
заборону, а також ідеї про об'єднання партії в ко-
аліції, щоб знівелювати її значення.
Одним із гучних скандалів була ситуація 2 лис-
топада 1966 р. з головою баварської земельної
організації НДП Феліксом Флоріаном Вінером, який
повідомив газеті "Франкфуртер Альгемайне" про
складення своїх повноважень. Будучи глибоко ві-
руючим католиком, причиною своєї відставки він
назвав посилення антихристиянської орієнтації НДП
й охарактеризував партію послідовницею гітлері-
вської організації [5, (5, s. 4119)].
Завдяки своїм цілеспрямованим зусиллям НДП
вдалося об'єднати роздрібнений табір, що ідеоло-
гічно знаходився правіше від ХДС/ХСС, і стати на
його чолі. За своєю програмою партія прагнула фор-
мально відповідати вимогам конституції, аби не да-
вати приводів для заборони. Перейнявши організа-
ційний апарат у НІП, партія працювала над поши-
ренням свого впливу за межі сфери впливу НІП.
Результат (2,0 %) перших для НДП виборів до Бун-
дестагу в 1965 р. перевершив останнє досягнення
(0,8 %) НІП у 1961 році [17, s. 94].
На місцевих виборах у Баварії в 1966 році партія
також досягла кращих результатів, отримавши за-
галом 103 мандати в 52 із 192 районів землі. При
цьому партія не брала участі у виборах у землі
Північний Рейн-Вестфалія та в землі Саарланд, аби
не затьмарити загальне враження про її чималий
успіх [25, S. 1953]. У 1966 р. партія отримала 8 місць
у парламенті землі Гессен [5, (5, s. 4121)]. У 1967 р.
партія мала 15 мандатів у ландтазі Баварії, 12 - у
парламенті землі Баден-Вюртемберг, 10 - у Нижній
Саксонії, по 8 мандатів - у Бремені та землі Гессен та
по 4 - у землях Рейнланд-Пфальц і Шлезвіг-Гольш-
тейн [25, s. 1954]. На регіональному рівні НДП була
представлена загалом 61 депутатом у земельних
парламентах Гессена та Баварії (1966-67 рр.), Рейн-
ланд-Пфальца та Шлезвіг-Гольштейна (1967-71 рр.),
Нижньої Саксонії (1967-70 рр.), Бремена (1967-71 рр.)
та в землі Баден-Вюртемберг (1968 р.) [5, (5, s. 4528)].
Найкращий результат партія показала в землі
Баден-Вюртемберг, де 30 квітня 1968 року здобу-
ла 12 мандатів, отримавши 9,8 % голосів виборців
[5, (5, s. 4528)]. Швидкий розвиток НДП та її успіхи
на виборах до ландтагів багатьох земель дивують,
ураховуючи внутрішні суперечки, що панували в
партії. Національно-консервативне крило навколо
голови партії Фрітца Тілена боролося проти фракції
колишніх членів НІП на чолі з Адольфом фон Тад-
деном [6, s. 20]. Газета "Ханделсблатт" у повідом-
леннях про суперечки всередині партії порівнює їх
із оперетами, адже після відновлення судом Тіле-
на у правах голови партії, він почав пошуки член-
ської картки в картотеці партії. Автор повідомлення
зазначає, що Тілен посідав безперспективну поса-
ду, у той час як справжніми керівниками партії вже
стали Тадден та Хесс [14].
Радянський дослідник В. Н. Гулевич наводить
приклади спільних виборчих списків ХСС та НДП до
виборів у міські та районні представницькі органи
влади та повідомляє про зустрічі представників обох
партій. Він також стверджує, що відомо багато при-
кладів прямого співробітництва між ХСС та НДП у
передвиборчих кампаніях. Так, весною 1968 р. у
зв'язку з комунальними виборами було укладено
союз між ХСС та НДП проти соціал-демократів [1,
c. 53-54]. Із наявних німецькомовних даних не вда-
лося підтвердити цю інформацію. Однак якщо в
німецькій історіографії мова йде про спроби ХДС
нейтралізувати та поглинути НДП, то радянські дос-
лідники говорять про спорідненість політичних по-
глядів партій та потурання з боку ХДС неонацизму.
Чисельність НДП протягом другої половини 1960-х
років залишалася стабільною й складала 28 000 осіб,
що разом із результатами виборів характеризує цей
період як хвилю правоекстремістських настроїв у
суспільстві [24, s. 1973]. Склад партії за професій-
ною ознакою в 1966-1970 роках також не зазнав істот-
них змін, що дозволяє говорити про сталість соці-
ального складу НДП. Так, у 1970 році зі 100 членів
партії 32 належали до професій середнього кла-
су, 19 були робітниками на середніх підприємствах,
15 - працівниками промисловості, а кількість служ-
бовців знизилася з 18 у 1966 до 11 у 1970 році.
ІСТОРIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
72
№ 5 (96) липень-серпень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
Крім того, у партію входили пенсіонери, студенти,
офіцери та домогосподарки [24, s. 1982].
На виборах до Бундестагу 1969 р. НДП вдалося
набрати аж 4,3 % голосів виборців [28], що, однак,
не дозволило їй подолати 5-відсотковий бар'єр та
потрапити до складу парламенту. 5-відсотковий
бар'єр було запроваджено 23 червня 1953 року в
новому федеральному виборчому законодавстві для
забезпечення підтримки стабільної більшості в пар-
ламенті [5, (1, s. 963)]. Досягнутий НДП результат
виборів викликав дискусії в колах дослідників.
Якщо в лавах НДП він вважався невдалим, посіяв
розчарування та внутрішні чвари з питань правиль-
ності й доцільності політичного курсу, то дослідники
вважають його неабияким успіхом, а сам період
1964-1969 рр. називають "жирними роками НДП",
хоча критичні німецькі спостерігачі називали успіх
НДП показником позиції протесту, що була обумов-
лена часом, та не сприймали її дуже серйозно [5,
(7, s. 6475)].
Успіх НДП на виборах 1969 року пояснюється
економічною кризою середини 60-х років, яка на-
самперед торкнулася середнього класу [22, s. 157].
Однак економічний чинник був лише однією з при-
чин відносного успіху НДП на загальнонімецьких
виборах. Серед інших слід зазначити перебування
НДП в опозиції та вдалу спробу правих політичних
сил об'єднатися у формі НДП в єдину праворади-
кальну партію. При цьому НДП не брала участі у
формуванні жодного уряду.
5 березня 1969 р. представники НДП брали
участь у роботі Федеральних зборів, які мали обра-
ти федерального президента. Усі 22 голоси, які мала
НДП, були віддані за кандидата від ХДС/ХСС Гер-
харда Шредера, який загалом отримав 501 голос.
Але це не забезпечило перемоги кандидата від
ХДС/ХСС, і 512 голосами федеральним президен-
том було обрано Густава Хайнемана, який був
висунутий від СДПН [7, s. 163]. Хоча підтримка
НДП не змогла вирішальним чином вплинути на
результат, однак ці 22 голоси, очевидно, зменшили
розрив між кандидатами й показали можливість
співпраці респектабельного блоку ХДС/ХСС із пра-
ворадикальними силами.
У той час як соціал-ліберальна коаліція постави-
ла собі за мету примирення зі східними сусідами,
то ХДС/ХСС, перебуваючи в опозиції, зустріли нову
політику розрядки з реваншистськими та націона-
лістичними закликами, які мало відрізнялися від по-
зицій НДП. Така політична ситуація відсунула роль
екстремістської НДП далеко від центру подій, їй
більше не було місця в опозиції. Ця ситуація дещо
подібна до тієї, коли владна коаліція на чолі з Кон-
радом Аденауером та з Німецькою партією просто
не залишала простору для дій праворадикальній
опозиції в 1950-і роки, адже була й так суворо на-
лаштована проти Східної Європи та СРСР. Тепер же
ХДС/ХСС як опозиційна сила заповнювала вакуум
політичних настроїв на противагу коаліції. Політич-
ний простір для націонал-демократів звузився.
Із жовтня 1969 р. у політичному просторі Німеч-
чини лишилося менше місця для будь-якої силь-
ної опозиційної чи критичної ролі НДП, адже вели-
ка коаліція припинила своє існування і ХДС/ХСС як
консервативна сила перейшла в опозицію. До вла-
ди прийшла соціал-ліберальна коаліція СДПН та ВДП
на чолі з канцлером Віллі Брандтом та віце-канцле-
ром Вальтером Шеєлєм (1969-1974 рр.). Це призве-
ло до радикалізації політичної риторики та програми
НДП. Східна політика Віллі Брандта, його зустріч у
Криму з Л. Брежнєвим у 1971 році знайшла свій
відгук і в лавах прибічників НДП. "Через 24 години
прибічник НДП та студент соціології Віктор Гісло вда-
рив федерального канцлера по обличчю: "Це за зра-
ду Німеччини Москві" [26], що не було єдиною спро-
бою голосно про себе заявити. Зокрема, відзначи-
лася своєю участю в галасливих акціях НДП Беата
Кларсфельд [27]. У подальшому партію починають
розривати внутрішньопартійні суперечки, головою
партії стає Мартін Мусгунг. У 1971 році занепад по-
літичної активності НДП та втрата колишніх позицій
у ландтагах стає очевидною, складовою публічного
існування партії тепер є поодинокі акції протесту. На
початку 1970-х років різко скоротилася також чи-
сельність партії, і на 1971 рік НДП нараховувала
лише 18 300 членів [17, s. 37]. Партія, а скоріше її
молодіжна організація Молоді націонал-демократи,
стане платформою для формування праворадикаль-
них активістів, що будуть діяти за межами НДП.
Партія, яка у свій час зібрала навколо себе весь
правоекстремістський потенціал Німеччини, в наступні
роки стане непомітною партією радикального проте-
сту без значних політичних успіхів.
Висновки
Аналіз історії формування та політичної активності
НДП підводить до таких висновків. 1964-71 рр. для
НДП є самодостатнім періодом в історії правого
екстремізму у ФРН, коли партія змогла зосереди-
ти у своїх руках кермо праворадикального на-
прямку політики та перебувати протягом певного
часу в позапарламентській опозиції.
Існування "великої коаліції" (ХДС/ХСС/ВДП) та
незадоволення певних виборців щодо подібного
об'єднання впливали на підвищення ролі НДП як ру-
пора протесту в німецькій політиці. У 1964-1971 рр.
партії вдалося консолідувати праворадикальні, нео-
нацистські та реваншистські сили в Німеччині.
Перший етап в історії формування НДП можна
закінчити виходом Фрітца Тілена з партії (1967 р.) та
приходом до політичного керма Адольфа фон Тад-
дена. Цей етап можна охарактеризувати як об'єднан-
ня та консолідацію сил правого політичного табору
та розбудову організаційної структури та апарату
партії колишньої НІП.
Другий етап (1967-1971 рр.) можна пов'язати з
головуванням Адольфа фон Таддена, коли партія вже
мала місця в земельних парламентах та пережива-
ла час свого розквіту. Нечисленні фракції НДП у
ландтагах зазвичай піддавались ізоляції з боку інших
партій, адже співпраця могла викликати нерозумін-
ня виборців. Ідеологічні та програмні засади НДП
свідчать про її ворожість до СРСР, реваншизм, ра-
дикальний підхід до міжнародних питань, а в ме-
жах законодавчого та суспільно допустимого поля.
Правий екстремізм та антикомунізм були основни-
ми підвалинами ідеології НДП.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Гулевич В. Н. У боротьбі проти загрози неонацизму у
ФРН (1965-1971) / Віктор Наумович Гулевич. - К. : Наукова
думка, 1972. - 195 с.
ІСТОРIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (96) липень-серпень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 73
2. Бланк А. С. Германский фашизм и западногерманс-
кий неонацизм / Александр Соломонович Бланк. - Вологда,
1973. - 168 c.
3. Бланк А. С. Неонацизм - реваншизм / Александр Соло-
монович Бланк. - М. : Мысль, 1985. - 239 c.
4. Новик Ф. И. Неонацизм в ФРГ: подъемы и поражения
1949-1974 гг. / Фаина Ивановна Новик. - М. : Наука, 1976. - 224 c.
5. Archiv der Gegenwart - Deutschland 1949 bis 1999 [Елек-
тронний ресурс]. - basiert auf der 10bändigen Buchausgabe bei
Siegler Verlag 2000. - Berlin : Directmedia-Publ., 2002. - 1 Scheibe
und Bedienungsanleitung ( Digitale Bibliothek; 78).
6. Assheuer T. Rechtsradikale in Deutschland: die alte und
neue Rechte / Thomas Assheuer, Hans Sarkowicz. - München :
Beck, 1992. - 258 s.
7. Behn H. Politische Zeittafel 1949-1979 / Hans Behn, Erhardt
Eisenacher. - Bonn : Presse u. Informationsamt d. Bundesregierung,
1981. - 402 s.
8. Benz W. (Hrsg.) Rechtsextremismus in Deutschland.
Voraussetzungen, Zusammenhänge, Wirkungen / Wolfgang Benz.
- Frankfurt am Main : Fischer - Taschenbuch-Verlag, 1994. - 331 s.
9. Butterwegge Ch. Rechtsextremismus / Christian
Butterwegge. - Freiburg : Herder, 2002. - 191 s.
10. Dudek P. Entstehung und Entwicklung des
Rechtsextremismus in der Bundesrepublik. Teil.1. / Peter Dudek,
Hans Jaschke. - Opladen : Westdeutscher Verlag, 1984. - 502 s.
11. Dudek P. Entstehung und Entwicklung des
Rechtsextremismus in der Bundesrepublik. Dokumente und
Materialien. Teil 2. / Peter Dudek, Hans Jaschke. - Opladen :
Westdeutscher Verlag, 1984. - 374 s.
12. Die Fischer Chronik Deutschland 1949 - 1999. -
Weltalmanach-Redaktion Fischer Taschenbuchverlag, 1999. -
1343 s.
13. Handbuch deutscher Rechtsextremismus. - Berlin :
Elefanten Press Verlag, 1996. - 1052 s.
14. Handelsblatt, 1976, 20. April
15. Hergt S. Parteiprogramme SPD, CDU, CSU, FDP, DKP, NPD.
Eine Dokumentation der Grundsatzprogramme und aktueller
politischer Ziele / Siegfried Hergt. - Opladen : Heggen-Verlag,
1973. - s. 327-330
16. Grundsätze der Nationaldemokratischen Partei
Deutschlands // Signale von Rechts. - München : Wilhelm Goldmann
Verlag, 1967. - s. 159.
17. Kailiz S. Politischer Extremismus in der Bundesrepublik
Deutschland: eine Einführung / Steffen Kailitz. - Wiesbaden :
VS-Verl. fur Sozialwiss., 2004. - 258 s.
18. Kowalsky W. Rechtsextremismus. Einführung und
Forschungsbilanz / Wolfgang Kowalsky. - Opladen : Westdt. Verl.,
1994. - 417 s.
19. Niethammer L. Angepaster Faschismus. Politische Praxis
der NPD / Lutz Niethammer. - Frankfurt am Main : Fischer, 1969. -
288 s.
20. Niclaus K. Das Parteien System der Bundesrepublik
Deutschland / Karlheinz Niclaus. - Paderborn, 2002. - 326 s.
21. Mintzel A. Parteien in der Bundesrepublik Deutschland / Alf
Mintzel, Heinrich Oberreuter. - Opladen, Bonn : Leske+budrich,
1992. - 700 s.
22. Ozlog G. Die Politischen Parteien in Deutschland:
Geschichte, Programmatik, Organisation, Personen,
Finanzierung / Gunter Olzog, Hans-Joachim Liese. - München :
Olzog Verlag, 2000. - 295 s.
23. Schmollinger H. W. Die Parteien und die Presse der
Parteien und Gewerkschaften in Bundesrepublik Deutschland
1945-1974 / Horst W. Schmollinger, R. Stöss. - München : Verlag
Dokumentation, 1975. - 480 s.
24. Schmidt G. Ideologie und Propaganda der NPD / Giselher
Schmidt. - Bonn : Bundeszentrale fur Politische Bildung, 1968. -
s. 3-21.
25. Stöss R. (Hrsg.) Parteien Handbuch / Richard Stöss. -
Opladen : Westdeutscher Verlag, 1984.
26. Spiegel, 1971, № 40.
27. Süddeutsche Zeitung, 1969, 24. Februar.
28. Wahlhandbuch fur die Bundesrepublik Deutschland : Daten
zu Bundestags-, Landtags- und Europawahlen in der
Bundesrepublik Deutschland, in den Ländern und in den Kreisen,
1946-1989 / [Klaus A. Fischer Hrsg.] - Padeborn : Schöningh,
1990. - 1250 s.
O. Ivanov, A. Yovenko
THE FORMATION OF NATIONAL DEMOCRATIC PARTY OF GERMANY AND ITS
ATTEMPTIONS TO ADOPT IN THE POLITICAL SYSTEM OF GERMANY
(1964-1971)
Basing on published german sources and researches of scientists from FRG and other countries, the authors
examine the background of creation of one of the most notable right-radical political organizations of FRG-National
Democratic Party. We highlight the history of formation and activity of NDP in the political system of the country, analyze
ideological and program principles of party, the dynamics of changes in its quantitative and social structure. We
evaluate the results of the participation of the party in the elections to local dietines and the federal parlament - the
Bundestag.
Key words: right radicalism, neo-nazism, National Democratic Party, German imperial party.
© О. Іванов, А. Йовенко
Надійшла до редакції 09.07.2009
ІСТОРIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|