Поема І. Котляревського «Енеїда» як репрезентація української національної ідентичності
У статті поема І. Котляревського "Енеїда" розглядається як соціокультурний феномен, що ознаменувався репрезентацією української національної ідентичності. Показано, що саме комедійний жанр як сміхова форма літератури дозволив в ігровій манері торкнутися серйозних тем, які раніше передбач...
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Схід |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20939 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Поема І. Котляревського «Енеїда» як репрезентація української національної ідентичності / О. Мальцева // Схід. — 2009. — № 5 (96). — С. 98-102. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20939 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-209392011-06-13T12:11:47Z Поема І. Котляревського «Енеїда» як репрезентація української національної ідентичності Мальцева, О. Філософія У статті поема І. Котляревського "Енеїда" розглядається як соціокультурний феномен, що ознаменувався репрезентацією української національної ідентичності. Показано, що саме комедійний жанр як сміхова форма літератури дозволив в ігровій манері торкнутися серйозних тем, які раніше передбачали виключно офіційний тон. При розгляді головних рис української національної ментальності підкреслюються соціальні функції сміху. The poem of I. Kotlyarevskiy "Eneida" as a sociocultural phenomenon that is marked by representations of Ukrainian national identity in the artikle has been considered. We show that it is the comic genre as a laughter form of literature allowed in the game manner to refer to the serious subjects to those previously assumed purely formal tone. Identified the social functions of laughter in the definition of the basic features of the Ukrainian mentality. 2009 Article Поема І. Котляревського «Енеїда» як репрезентація української національної ідентичності / О. Мальцева // Схід. — 2009. — № 5 (96). — С. 98-102. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20939 316.323:316.3 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Мальцева, О. Поема І. Котляревського «Енеїда» як репрезентація української національної ідентичності Схід |
| description |
У статті поема І. Котляревського "Енеїда" розглядається як соціокультурний феномен, що
ознаменувався репрезентацією української національної ідентичності. Показано, що саме
комедійний жанр як сміхова форма літератури дозволив в ігровій манері торкнутися серйозних тем, які раніше передбачали виключно офіційний тон. При розгляді головних рис
української національної ментальності підкреслюються соціальні функції сміху. |
| format |
Article |
| author |
Мальцева, О. |
| author_facet |
Мальцева, О. |
| author_sort |
Мальцева, О. |
| title |
Поема І. Котляревського «Енеїда» як репрезентація української національної ідентичності |
| title_short |
Поема І. Котляревського «Енеїда» як репрезентація української національної ідентичності |
| title_full |
Поема І. Котляревського «Енеїда» як репрезентація української національної ідентичності |
| title_fullStr |
Поема І. Котляревського «Енеїда» як репрезентація української національної ідентичності |
| title_full_unstemmed |
Поема І. Котляревського «Енеїда» як репрезентація української національної ідентичності |
| title_sort |
поема і. котляревського «енеїда» як репрезентація української національної ідентичності |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20939 |
| citation_txt |
Поема І. Котляревського «Енеїда» як репрезентація української національної ідентичності / О. Мальцева // Схід. — 2009. — № 5 (96). — С. 98-102. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT malʹcevao poemaíkotlârevsʹkogoeneídaâkreprezentacíâukraínsʹkoínacíonalʹnoíídentičností |
| first_indexed |
2025-07-02T21:29:21Z |
| last_indexed |
2025-07-02T21:29:21Z |
| _version_ |
1836572226034335744 |
| fulltext |
98
№ 5 (96) липень-серпень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
УДК 316.323:316.3
ÏÎÅÌÀ ². ÊÎÒËßÐÅÂÑÜÊÎÃÎ "ÅÍůÄÀ" ßÊ
ÐÅÏÐÅÇÅÍÒÀÖ²ß ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊί
ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍί ²ÄÅÍÒÈ×ÍÎÑÒ²
ОЛЬГА МАЛЬЦЕВА,
кандидат філософських наук, старший викладач
Приазовського державного технічного університету, м. Маріуполь
У статті поема І. Котляревського "Енеїда" розглядається як соціокультурний феномен, що
ознаменувався репрезентацією української національної ідентичності. Показано, що саме
комедійний жанр як сміхова форма літератури дозволив в ігровій манері торкнутися сер-
йозних тем, які раніше передбачали виключно офіційний тон. При розгляді головних рис
української національної ментальності підкреслюються соціальні функції сміху.
Ключові слова: українська національна ідентичність, українська ментальність, гумор як риса
українського національного характеру, комедійний жанр, соціальна пародія, соціальні функції сміху.
Постановка проблеми. Національна іден-
тичність спирається на свідомий вибір і залежить
від осмислення окремою особою, етнічною групою,
нацією історичних, політичних, громадянських, ду-
ховних цінностей. Національне як соціокультурне
пов'язує людей загальною пам'яттю, що зберігає
традиції, віру, мову, спільний дух, специфічну "ауру",
ментальність, певну "емоційну тональність буття",
яких неможливо позбутися. Особливо це стосуєть-
ся мови, яка є маркером національної незалежності.
Мова - це не лише засіб спілкування, свідомий ка-
нал трансляції інформації, але й до певної міри ви-
раз несвідомого сприйняття світу. Мова завжди емо-
ційно насичена, вона відбиток чуттєвого переживан-
ня дійсності. Сучасні соціологи доводять, що мова
виступає унікальною системою світобачення та са-
мовираження кожної нації. Вона не може бути зве-
дена тільки до своєрідної "знакової системи", бо
завжди ще й емоційно забарвлена. Цей єдиний емо-
ційний тон дає змогу представникам тієї чи іншої
національної спільноти розуміти один одного на гли-
бинному несвідомому рівні. Література в цьому кон-
тексті сприймається як відповідальна й активна
ділянка процесу суспільних трансформацій.
Показовим для розуміння духу українства є знач-
ний і знаковий епізод вітчизняного літературного
життя: "Енеїда" І. Котляревського - перший твір, який
започаткував появу живої народної української мови,
а також відкрив епоху нової української літератури -
був саме комедією. Ці обставини говорять про те,
що поема заслуговує на більшу увагу не тільки з
боку літературознавців, але й із боку соціальних
дослідників, оскільки дозволяє розкрити деякі не-
свідомі механізми формування національної іден-
тичності. Такі дослідження виявляються актуальни-
ми в сучасних умовах пошуків нової української
національної ідентичності, пов'язаних із необхідні-
стю інтегрування нашої держави в глобальний світо-
вий простір. Виявлення й розуміння несвідомих
механізмів самовизначення нації, що є архетипіч-
ними для українців, дасть надію на можливість збе-
регти своє національне обличчя та уникнути тоталь-
ного нівелювання.
Аналіз досліджень і публікацій. Одразу слід
зазначити, що існує велика кількість робіт, присвя-
чених аналізу "Енеїди" І. Котляревського. Головним
чином це літературознавчі твори, які, до речі, дають
дуже суперечливі оцінки як самій поемі, так і тим
наслідкам, до яких вона призвела. Можна виділити
дві літературні течії, представники яких розділили-
ся на підставі визнання або невизнання того факту,
що саме поема І. Котляревського "Енеїда" стала
першим українським літературним твором нової доби,
у якому, відповідно, уперше представлена жива
народна українська мова. Ця дискусія більш харак-
терна для періоду ХІХ - початку ХХ ст. Наведемо клю-
чові думки тих, хто належав до першої і значно
більшої групи дослідників. Так, М. Дашкевич, не
поділяючи висновків П. Куліша про те, що нову ук-
раїнську літературу започаткував Г. Квітка-Основ'я-
ненко, головним щодо "Енеїди" вважав "…не побу-
дову твору на запозиченому сюжеті, а яскраво втіле-
ний Котляревським національний дух" [1, с. 89].
М. Грушевський називав епоху, що почалася ра-
зом із появою "Енеїди" І. Котляревського "другим
відродженням" (першим, з його точки зору, був пе-
ріод із XVI до XVIII ст.) [2, с. 80]. М. Зеров наполягав
на тому, що "українська література, починаючи з цієї
поеми Котляревського, знайшла своє місце в колі
розвинутих літератур світу не лише завдяки багат-
ству ідей, але тому, що вона відбила оригінальність
образної мови, культури, психологію, національну
специфіку" [3, с. 240-247]. У критичних тонах витри-
мані судження П. Куліша, Г. Квітки-Основ'яненка,
Д. Чижевського, на думку яких бурлескно-паро-
дійний жанр, обраний автором, призвів до спрощен-
ФІЛОСОФIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (96) липень-серпень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 99
ня в зображенні українського менталітету та приміти-
візації літературної мови (у подальшому - так званої
"котляревщини").
Визначною є стаття М. Марковського "Енеїда"
І. Котляревського", де досліджено генезу цього
твору й проведено порівняльний аналіз його з "Енеї-
дами" Вергілія, Блумауера, Скаррона й Осипова
("Записки", 1926, кн. ІХ). За радянських часів були
спроби виявити соціальні смисли "Енеїди", але вони
здійснювалися, виходячи з ідеологічних засад. Го-
ловна увага приділялася класовим аспектам у сю-
жетній лінії поеми. Наприклад, А. Шамрай у роботі
"Проблема реалізму в "Енеїді" Котляревського" роз-
глядав зображення в ній "боротьби трудящих з екс-
плуататорами". М. Павлишин аналізував комедію не
з позиції "давніх" методів (хронологічного, ідеоло-
гічного, стильового), а спираючись на теорію Ганса-
Роберта Яусса (Явса). Цей теоретик сприймав літе-
ратуру не просто як вираз колективної психології, а
як "систему об'єктивізованих сподівань, обрій спо-
дівань" [4, с. 291-305]. Тому "Енеїда" у М. Павли-
шина представлена як літературний твір, котрий про-
мовляв до публіки певними аргументами, завдан-
нями, які були націлені підтвердити або змінити їхній
"обрій сподівань", способи бачення та відчування
зображеної ситуації [5, с. 5-26]. У літературознавчій
монографії "Духовний простір української епічної
прози" (1991) Г. Штонь здійснив спробу філософсь-
кого осягнення творчості І. Котляревського. У нього
"Енеїда" - "націєтворчий твір", "націєзнавча поема",
"явище природно-філософське" [1, с. 345-347].
Як бачимо, досі небагато уваги приділялося дос-
лідженню соціально-філософських аспектів "Енеїди"
І. Котляревського. А точніше, впливу саме комедій-
ної, сміхової інтонації твору на авторські можливості
скласти колективний портрет нації, відобразити її
самовідчуття на тлі перехідної епохи. Тому в подаль-
шому розгляді ми спираємося на ідеї "нової крити-
ки" (цей напрямок виник у 30-ті роки ХХ ст. в США).
А. Тейт, К. Брукс, Т. Еліот, Дж. Ренсом, У. Уїмсат як
представники цієї течії своїм головним завданням
уважали дослідження символіки тексту, у якій при-
ховані глибинні мотиви людини у зв'язку з характер-
ними рисами її нації, а також пояснення стилю мис-
лення "як певного настрою душі, розуму, як вира-
ження колективної емоції". Важливими для нашого
дискурсу є думки Р. Барта про необхідність аналізу
соціокультурного смислу літературного твору. Також
залучаємо досвід структуралістів К. Леві-Строса,
Ж. Лакана, Ю. Лотмана, які доводили, що "пись-
менники та інші творчі особистості залежать від над-
індивідуальних механізмів культури, до якої нале-
жать (мови, мелодики, психологічного настрою та
ін.), що діють у сфері підсвідомого і зумовлюють
структуру й стилістику твору безвідносно до його
"свідомого задуму і змісту"" [6, с. 130].
Виходячи із цього, метою роботи є дослідження
використання І. Котляревським в "Енеїді" сміхових
літературних засобів задля репрезентації українсь-
кої національної ідентичності, а також виявлення
соціальних функцій сміху у визначенні головних рис
української ментальності. Для досягнення постав-
леної мети розв'яжемо такі завдання: 1) проаналі-
зуємо конкретно-історичні умови створення поеми
й загальний соціокультурний стан розвитку україн-
ства наприкінці XVIII ст.; 2) розглянемо історію напи-
сання "Енеїди" І. Котляревським та жанрову специ-
фіку твору для з'ясування методики відображення ав-
тором колективної свідомості українців; 3) дослідимо,
які соціальні функції виконує сміх як несвідомий, не-
контрольований прояв ставлення до певних суспіль-
них обставин, визначимо його можливості щодо вияв-
лення сутнісних рис національного характеру.
Що стосується методики дослідження, то вона
побудована на основі міждисциплінарного підходу.
У роботі ми скористаємося притаманними соціаль-
но-філософському дискурсу системним і структур-
но-функціональним аналізом, методом історичної
ретроспективи, окремими методиками структурного
аналізу літературного тексту, а також соціально-пси-
хологічними прийомами дослідження несвідомих
впливів на специфічні прояви емоцій.
Виклад основного матеріалу. Епоха, коли
створювалася "Енеїда" І. Котляревського, позначе-
на стрімким розвитком національної свідомості в за-
хідноєвропейських країнах, що відбилося на філо-
софсько-історичних поглядах і нових тенденціях у
літературі та літературознавстві. Ці тенденції належ-
но обґрунтовані в працях найвідоміших філософів
того часу І. Канта і Г.-В.-Ф. Гегеля. Суть цих поглядів
зводилася до формування універсальних знань про
мистецтво, які поєднували в собі історію літерату-
ри, теорію, літературну критику, стилістику й філо-
софський аналіз обставин появи твору. У Й. Г. Гер-
дера, братів Шлегелів, Й. В. Гете значне місце на-
дається категорії особливого в мистецтві, за якою
визначається беззаперечна наявність у літературі
кожного народу й періоду суто ідейного й худож-
нього змісту, в основі якого символіка духовного й
безкінечного в людському існуванні. В історію євро-
пейського літературознавства період утвердження
цих теоретичних положень увійшов як період "бурі
й натиску" (за назвою твору німецького драматур-
га Ф. Клінгера), основні риси якого зводяться до
визначення національної своєрідності й народності
мистецтва і вимог зображення у творах сильних при-
страстей, героїчних діянь і вольових характерів.
Дж. Віко підкреслював, що народна творчість і на-
родні мотиви в мистецтві є не нижчою, а вищою
творчістю, оскільки вона виражає колективний
настрій і дух нації взагалі. Література, таким чином,
визначалася як джерело для вивчення психології на-
ціонального характеру й естетичних смаків різних
народів і народностей. Показовим було в цьому
зв'язку висловлювання Й. Гердера про український
народ, яке з'явилося після його подорожі Україною
в 1768 році: "Україна в майбутньому стане новою
Грецією, прекрасний клімат цього краю, весела вда-
ча народу, його музичний хист, родюча земля про-
кинуться, з багатьох малих племен… постане зем-
ля, культура, і її межі простягнуться до Чорного моря,
а відтак ген у далекий світ" [7, с. 224].
Звісно, що І. Котляревському, сину дрібного ко-
зацького старшини й царському чиновнику, який
тривалий час працював у бібліотеці, були відомі ці
новітні тенденції у філософії та літературі. Він, пев-
но, добре розумів, про що говорив Й. Гердер: "…У
мові втілене все надбання національної думки, її
традиції, її історія, релігія, основа її життя, усе її сер-
це й душа" [8, с. 289-293]. Адже сам І. Котляревсь-
кий любив спілкуватися з українськими селянами,
роблячи нотатки про їхні звичаї, слухати їхню мову,
пісні. Однак тоді не було ніяких підстав говорити
про українську мову як про мову літератури. З огля-
ду на ситуацію з українською мовою спочатку тре-
ба було перетворити місцеву (тобто розмовну) мову
простого люду на головний засіб самовираження всіх
українців. Лише так можливо було встановити
ФІЛОСОФIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
100
№ 5 (96) липень-серпень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
спільний зв'язок між верхівкою й масами, закласти
основу спільної ідентичності. Проте в XVIII ст. таке
перетворення здавалося недосяжною метою. "По-
рівняно з такими престижними й розвиненими мова-
ми, як французька, німецька та дедалі російська,
розмовна мова неосвічених селян здавалася гру-
бою, обмеженою. Українські дворяни вживали її, як
правило, для обговорення зі своїми селянами про-
стих приземлених питань господарства. Серед ос-
вічених людей панувала думка: оскільки селяни не
могли сказати чогось важливого, а якби й казали -
то грубою мовою, чи ж є сенс підносити селянську
говірку до рівня літературної мови? На додаток час-
то стверджувалося, що українська мова - це діа-
лект російської" [9, с. 289]. Наприкінці XVIII ст. ук-
раїнська мова практично не вживалася в літера-
турі та науці. Опубліковані 1798 року перші части-
ни "Енеїди" І. Котляревського були єдиним на той
час і художнім, і науковим українським винятком.
Тут слід зазначити, що в самого письменника
ніяких зазіхань на місце родоначальника нової ук-
раїнської літератури не було. Він спочатку вважав
свій мовний експеримент не вартим публікації. Коли
ж за наполяганням друзів його "Енеїду" надрукува-
ли, то, на його подив, вона одразу здобула великий
успіх серед лівобережного дворянства. І навіть тоді
І. Котляревський не усвідомлював, що його твір став
переломним моментом у розвитку рідної мови й літе-
ратури. Для нього самого він залишався прикладом
того, що українська мова, котру він любив і продов-
жував нею писати, могла успішно використовувати-
ся для створення суто комічного ефекту, й до останніх
днів у нього існували сумніви щодо можливості її
використання в "поважній" літературі [9, с. 289-290].
Таке несвідоме використання своєрідності мови
для створення узагальненого образу українського
народу і "раптовий" успіх серед усіх соціальних
верств українців яскраво підкреслює істинність ду-
мок філософів-структуралістів про залежність авто-
ра від "надіндивідуальних механізмів культури". У
тих складних соціокультурних обставинах, коли ство-
рювалася "Енеїда", література надягала маску, перш
за все, маску комічну. Як правило, бурлескні твори
(жарти) писалися з несерйозним наміром, але на-
справді вони були наділені якимось політичним або
ідеологічним смислом. Наприклад, Блумауер напи-
сав свою німецьку "Енеїду" як соціальну пародію,
гостру сатиру проти церковної, передусім католиць-
кої, релігійності. Тобто "жартом" у бурлеску був в
основному лише літературний бік - несерйозне вжи-
вання літературних форм та стилю певного напрям-
ку. Сміх дозволяв в ігровій манері торкнутися сер-
йозних тем, які раніше передбачали лише офіцій-
ний тон. Проте ефекти бурлескного стилю сприйма-
лися амбівалентно. За сміховою маскою важко було
розгадати справжні інтенції автора - де є щирий тон,
а де комічні акценти. Комедія як сміхова форма
культури (літератури) включала механізм інверсії,
зміну "верху" та "низу". У героїчно-комічному творі
І. Котляревського інверсійна функція сміху відби-
лася в тому, що ті, хто у реальності перебував на
останніх сходинках соціальної ієрархії або не мав
ніякого соціального статусу, опинялися в самому
центрі уваги, отримували високий статус, проявля-
ли себе як герої. І. Котляревський віртуозно вико-
ристав жанрово-стилістичні можливості комедії,
оскільки "…комічний елемент передбачав це про-
тиріччя між дійсністю та перевернутим з ніг на го-
лову сюжетом" [10, с. 35].
Така багатозначність сприяла загальній ситуації:
якщо російський читач сприймав "Перелицьовану
Енеїду" як комічну забавку без глибинного сенсу,
то українці, читаючи твір, відчували його на рівні
несвідомого попадання в унісон єдиній колективній
емоції та могли задовольнити свої патріотичні амбіції.
У мандрах Енея вони могли відчитати символічну
проекцію до пошуку національної тотожності з не-
одмінними на цьому шляху втратами та розчаруван-
нями, проте так само з неодмінною надією та опти-
містичним поглядом у майбутнє. Це дало підстави
для того, щоб оцінювати цей твір більше, ніж просто
"літературний проект". Наприклад, М. Павлишин у
своїй роботі "Риторика і політика в "Енеїді" Котля-
ревського" називає цю комедію "політичною концеп-
цією" [11, с. 295]. Безумовно, лише притаманне на-
шому народу природне почуття гумору, навіть у кри-
зових, здавалося б, безвихідних ситуаціях, дозво-
ляло зберігати невичерпну бадьорість духу, веселу
вдачу, віру у свої сили, що надавало українцям вит-
римки в усіх випробуваннях на складному шляху
до омріяної політичної свободи. В умовах перебу-
вання під владою двох імперій, коли ні про які "ук-
раїнські" взагалі, а тим більше українські "політичні
концепції", годі було й помишляти, сміх виконував
компенсаторну функцію, оскільки надавав мож-
ливість хоча б для символічної реалізації мрій ук-
раїнців про власну державність, національну неза-
лежність та самовизначення. Не випадково ж кінець
Енеєвих пригод у комедії збігається із заснуванням
нової держави, у якій герой має панувати, а не підко-
рятися чужій волі. Однак, на жаль, така розв'язка
з'явилася надто пізно, адже останні розділи поеми
І. Котляревського вийшли у світ після смерті авто-
ра, а "…в 1843 р. в літературному житті авторитетом
став Шевченко, вже набагато переконливіший та силь-
ніший своїми патріотичними інтонаціями" [12, с. 15].
Але цей "запізнілий" політичний підтекст за сміхо-
вою літературною формою все ж таки проглядав-
ся. Недарма ж редактор "Вісника Європи" М. Ка-
ченовський твердив у своєму журналі, що "Енеї-
да" І. Котляревського - це не більше, ніж жарт. Ця
очевидна політична кон'юнктура знайшла підтримку
завідувача кафедри російської словесності І. Рижсь-
кого, який навіть не опублікував цей твір у навчаль-
ному посібнику з літературознавства, хоча "Вергі-
лієву Енеїду" Н. Осипова проаналізував із вели-
ким пієтетом [1, с. 47].
У цьому контексті нескладно знайти відповідь
на те, чому почуття гумору є невід'ємною рисою
українського народу, а сміхові настрої закарбува-
лися в його мові й складають той неповторний на-
ціональний колорит, який не можна сплутати із жод-
ним іншим. Для цього звернімо увагу на судження
сучасного російського філософа С. Аверінцева (які,
до речі, перегукуються з думками про природу сміху
та дотепності З. Фрейда, а точніше, є їх логічним
продовженням) про несвободу як головну умову ви-
никнення сміху і сміх як тимчасове звільнення со-
ціально несвободної людини. Тут ідеться про
звільнення чисто ментальне, ігрове. З огляду на це
є підстави стверджувати, що для українців, які про-
тягом століть відчували на собі подвійний гніт, пере-
буваючи в стані соціальної та державної неволі, ду-
ховного пригнічення, сміх виконував водночас
звільняючу та терапевтичну функції. Сміховими мо-
тивами просякнуті всі українські народні сентенції:
казки, приказки, прислів'я, пісні. Відокремити цю
"сміхову складову" від мови, фольклору просто не-
ФІЛОСОФIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (96) липень-серпень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 101
можливо. Тому ми не готові поділити ані закидання
на адресу І. Котляревського з боку Д. Чижевського,
який писав, що автор "Енеїди" просто "…не знай-
шов для своїх думок та ідеалів серйозну форму",
ані висловлювання Т. Шевченка, котрий вважав, що
"Енеїда" добра, а все-таки сміховина на московсь-
кий кшталт", ані поглядів П. Куліша, на думку яко-
го, поема є лише пародією, "що показує відсутність
поваги до свого народу". Щоправда, пізніше
П. Куліш намагався реабілітувати І. Котляревського
після своїх досить жорстких звинувачень. Він кон-
статував, що письменник "сам не знав добре, що
він робить", слідуючи у вжитку народної мови та
заснуванні нової української літератури "недовідо-
мому велінню народного Духа" [13, с. 378]. А ось із
цим поясненням ми згодні, але якщо це висловлю-
вання інтерпретувати з позицій структуралізму, тоб-
то визнати, що І. Котляревський був провідником
об'єктивно існуючих "надіндивідуальних механізмів
культури" (у цьому випадку, культури української),
які діяли через несвідомий вибір письменником по-
будови поеми, її жанрово-стилістичної своєрідності,
емоційної забарвленості мови безвідносно до його
суб'єктивних "свідомих задумів". Таким чином, на-
явність сміхової інтонації мовлення в комедії "Енеї-
да" ще раз підкреслює залежність соціального
змісту емоцій від конкретної культури. Авторська
думка, спираючись на "народні схеми мислення"
не тільки одягалася в певне мовленнєве виражен-
ня змісту, а й водночас передавала їхню особливу
тональність, загальний настрій, світовідчуття. Су-
часні українські дослідники пишуть, що комічна
поема І. Котляревського "стала полігоном для ви-
роблення художнього стилю, який відповідав би за-
питам доби, тобто виражав оптимістичний світогляд
українства". М. Яценко, Є. Сверстюк, Г. Грабович ува-
жають провідною функцією котляревщини функцію
первісного "патосу життєствердження" [12, с. 16].
Особливо це судження стає переконливим, якщо
згадати, що кінець XVIII - початок XIX ст. - це пере-
хідна епоха, для якої характерна активізація сміхо-
вої стихії, оскільки в силу вступає так звана архаїч-
на або міфологічна свідомість, тобто відбувається
заміна раціональних, свідомих на ірраціональні,
несвідомі способи орієнтування у світі. У перехідних
станах суспільства сміхові настрої циркулюють не-
контрольовано, виходячи за межі конвенціональних
норм, що, у свою чергу, не могло не відбитися на
літературі. Отже, під час створення І. Котляревсь-
ким "Енеїди" все збіглося: загальні тенденції роз-
витку європейської культури, що передбачали зв'язки
художньо-літературної творчості з фольклором та
буттям певного народу (його національною своєрід-
ністю і самтотожністю), перехідний стан українсько-
го суспільства, коли посилився вплив сміхової стихії
на всі сфери буття соціуму та самобутнє сміхове
світовідчуття українського народу, гумористичне
оформлення навіть невеселих переживань, котрі
випали на його долю. І. Котляревський зумів значно
розширити зміст комічного в бік місцевого, побуто-
вого, національного. Це визнає й у цілому досить
критично налаштований Д. Чижевський: "До найсиль-
ніших сторін "Енеїди" належить не лише мова, а й
багатство тих побутових тем, про які ця мова опові-
дає. "Енеїда" не лише перший широкий словник
української народної мови, але й перша енциклопе-
дія української етнографії" [13, с. 372]. Спираючись
на балаганність архаїки, І. Котляревський змальо-
вує своїх героїв у межах певного соціального часу
й простору, але наділяє їх типовими, пізнаваними
рисами, тим самим зосереджуючи увагу на тому, що
притаманно українцям узагалі, що дозволяє говори-
ти про наявність українського народного духу. У цій
своїй функції сміх тут виконав консолідуючу місію,
бо поєднав навколо поеми українців не тільки син-
хронічно, тобто сучасників самого автора, але й діа-
хронічно, тобто дав змогу всім наступним поколін-
ням долучитися до глибинних коренів народної тра-
диції, стійкої української ментальності, приналежними
до якої відчувають себе й сучасні читачі "Енеїди".
Використання І. Котляревським сміху у функції
ствердження нової ідеології свідчить про трансфор-
мацію архаїчних сміхових форм, які передбачають,
що "той, хто сміється, сміється не тільки над інши-
ми, а перш за все над собою, над своїми негаразда-
ми і своєю безпорадністю, недотепністю" [14, с. 4].
Це така своєрідна "робота над помилками", яка в
ігровій манері розкриває негативні, суперечливі,
трагічні грані прояву національного характеру. Наприк-
лад, І. Котляревський висміює неймовірну терпимість,
іноді зовсім недоречну толерантність українців і, на-
впаки, квапливість і завзятість там, де не треба. Тут
сміх виступає як вихователь і, разом із тим, як впли-
вовий катарсичний засіб, що зцілює, оновлює життє-
ву енергію народу.
Висновки
Отже, межа, яку засвідчує поема І. П. Котля-
ревського, безсумнівна, не тільки з погляду мови,
а й із позиції колективної свідомості українців, що
виразно була заявлена у творі. "Енеїда" стала своє-
рідною декларацією українства, тобто знаковим яви-
щем, що репрезентувало ідентичність цієї спільно-
ти, передусім у її етнічно неповторних рисах. Окрім
того, випадок української "Енеїди" рідкісний у тому
сенсі, що саме навколо комедії відбулося гурту-
вання широкого українського загалу. Поема І. Кот-
ляревського успішно виконала функцію представ-
лення колективної (станової та національної) іден-
тичності через вираження сміхових настроїв ук-
раїнців. "Її вітальний характер, що виявлявся в яс-
кравій екстраполяції молодості, еротизму, невтом-
ної та невичерпної енергії, сприяв відродженню
духу українства" [12, с. 15]. Як показало наше дос-
лідження, сміх як несвідома, неконтрольована ре-
акція, що відбиває ставлення до конкретно-історич-
них обставин, виконує цілу низку соціальних
функцій: компенсаторну, консолідуючу, звільняю-
чу, терапевтичну, життєстверджуючу, виховальну,
катарсичну тощо. Він здатен слугувати соціальним
каталізатором і проявляти сутнісні риси національ-
ної ментальності. Тому подальші наукові розвідки
в цьому напрямку можуть бути присвячені соціаль-
но-філософському дослідженню інших феноменів
української культури, у яких знайшло відображен-
ня сміхове начало національного характеру, а та-
кож порівняльному міжетнічному аналізу ставлен-
ня до сміху.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Наєнко М. К. Історія українського літературознавства :
[підручник] / М. К. Наєнко. - К. : Видавничий центр "Академія",
2003. - 360 с. - (Альма-матер).
2. Грушевський М. Історія української літератури / М. Гру-
шевський. - К.; Львів, 1923. - Т. 1. - 386 с.
3. Плевако М. Хрестоматія нової української літератури /
М. Плевако. - Х. : ВАРТ, 1926. - Т. 1. - 289 с.
ФІЛОСОФIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
102
№ 5 (96) липень-серпень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
4. Грабович Г. Семантика котляревщини // Г. Грабович.
До історії української літератури. - К. : Критика, 1997. -
С. 291-305.
5. Дзюба І. Марко Павлишин: крізь "постмодерністські
окуляри" і без них // М. Павлишин. Канон та іконостас. Літе-
ратурно-критичні статті. - [Вст. ст. І. Дзюби].- К. : Час, 1997. -
С. 5-26.
6. Лотман Ю. Тезисы к проблеме "Искусство в ряду мо-
делирующих систем" // Труды по знаковым системам. (Уче-
ные записки Тартуского ун-та. Вып. 198). - Тарту : Изд. Тар-
туского ун-та, 1967. - Вып. 3. - С. 130-145.
7. Українська література в загальнослов'янському і світо-
вому літературному контексті: У 5-ти т. - К. : Українознав-
ство, 1988. - Т. 3. - 384 с.
8. Гердер И. Идеи к философии истории человечества ;
[пер. с нем.] / И. Гердер. - М. : Наука, 1977. - 703 с.
9. Субтельний О. Україна: історія / О. Субтельний ; [пер. з
англ. Ю. І. Шевчука ; вст. ст. С. В. Кульчицького. - 3-тє вид.,
перероб. і доп.]. - К. : Либідь, 1993. - 720 с.
10. Фуко М. История безумия в классическую эпоху /
М. Фуко. - СПб. : Алетейя, 1997.
11. Павлишин М. Риторика і політика в "Енеїді" Котляревсь-
кого // Павлишин М. Канон та іконостас. Літературно-критичні
статті. - [Вст. ст. І. Дзюби]. - К. : Час, 1997. - С. 295-297.
12. Поліщук Я. О. Література як геокультурний проект :
[монографія] / Я. О. Поліщук. - К. : Академвидав, 2008. - 304 с.
13. Чижевський Д. І. Історія української літератури /
Д. І. Чижевський. - К. : ВЦ "Академія", 2008. - 586 с. - (Альма-
матер).
14. Лихачев Д. С. Смех в Древней Руси / Д. С. Лихачев,
А. А. Панченко, Н. В. Понырко. - Л. : Наука, 1983.
O. Maltseva
POEM OF I. KOTLYAREVSKIY "ENEIDA" AS REPRESENTATION
OF UKRAINIAN NATIONAL IDENTITY
The poem of I. Kotlyarevskiy "Eneida" as a sociocultural phenomenon that is marked by representations of Ukrainian
national identity in the artikle has been considered. We show that it is the comic genre as a laughter form of literature
allowed in the game manner to refer to the serious subjects to those previously assumed purely formal tone.
Identified the social functions of laughter in the definition of the basic features of the Ukrainian mentality.
Key words: Ukrainian national identity, the Ukrainian mentality, sense of humor as a feature of the Ukrainian national character,
comedy as a laughter genre of literature, social parody, social functions of laughter.
© О. Мальцева
Надійшла до редакції 02.07.2009
УДК 291.1
ÐÅ˲òÉÍÀ ²ÄÅÍÒÈ×ͲÑÒÜ ßÊ ÏÐÅÄÌÅÒ
ÐÅ˲òªÇÍÀÂ×ί ÐÅÔËÅÊѲ¯
ІВАН ПАПАЯНІ,
аспірант кафедри філософії
Державного університету інформатики і штучного інтелекту, м. Донецьк
У статті розглянуто й концептуалізовано феномен релігійної ідентичності, доведено не-
можливість його застосування як синонімічного з релігійністю та релігійною свідомістю.
Автор відстоює думку, що задекларований ним конструктивістський підхід до феномена
релігійної ідентичності відповідає наявним реаліям та особливостям розвитку релігії в
сучасних умовах.
Ключові слова: релігійна ідентичність, релігійна свідомість, релігійність, конструктивізм, кон-
цепт.
Постановка проблеми. Проблема ідентичності
загалом та релігійної ідентичності зокрема виступає
важливим предметом рефлексії в сучасному гума-
нітарному знанні. М. Кастельс зазначає: "Іден-
тичність стає головним, а іноді і єдиним джерелом
смислів. Люди все частіше організовують свої смис-
ли не навколо того, що вони роблять, а на основі
того, ким вони є, або на основі своїх уявлень про
те, ким вони є" [6, c. 27]. Як не дивно це констатува-
ти, однак сьогодні одним із вагомих базових еле-
ментів у процесі формування смислів людського
існування виступає релігія. У сучасному глобаль-
ФІЛОСОФIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|