Участь добровільного товариства „Техніка масам” у здійсненні більшовицьким режимом економічних перетворень у 30-ті рр. XX ст. на території Української СРР

В статті на основі архівних матеріалів розглядаються, на прикладі товариства "Техніка масам", питання залучення більшовицьким режимом громадських організацій до проведення економічних перетворень першої половини 30-х років ХХ століття....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Автори:	Доценко, В., Костюк, Є.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2006
Назва видання:	Культура народов Причерноморья
Теми:	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21014
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Участь добровільного товариства „Техніка масам” у здійсненні більшовицьким режимом економічних перетворень у 30-ті рр. XX ст. на території Української СРР / В. Доценко, Є. Костюк // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 81. — С. 84-88. — Бібліогр.: 18 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-21014
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-210142011-06-14T12:10:23Z Участь добровільного товариства „Техніка масам” у здійсненні більшовицьким режимом економічних перетворень у 30-ті рр. XX ст. на території Української СРР Доценко, В. Костюк, Є. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ В статті на основі архівних матеріалів розглядаються, на прикладі товариства "Техніка масам", питання залучення більшовицьким режимом громадських організацій до проведення економічних перетворень першої половини 30-х років ХХ століття. В статье на основе архивных материалов рассматриваются, на примере общества "Техника массам", вопросы использования большевицким режимом общественных организаций в осуществлении экономических преобразований первой половины 30-х годов ХХ столетия. 2006 Article Участь добровільного товариства „Техніка масам” у здійсненні більшовицьким режимом економічних перетворень у 30-ті рр. XX ст. на території Української СРР / В. Доценко, Є. Костюк // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 81. — С. 84-88. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21014 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Доценко, В. Костюк, Є. Участь добровільного товариства „Техніка масам” у здійсненні більшовицьким режимом економічних перетворень у 30-ті рр. XX ст. на території Української СРР Культура народов Причерноморья
description	В статті на основі архівних матеріалів розглядаються, на прикладі товариства "Техніка масам", питання залучення більшовицьким режимом громадських організацій до проведення економічних перетворень першої половини 30-х років ХХ століття.
format	Article
author	Доценко, В. Костюк, Є.
author_facet	Доценко, В. Костюк, Є.
author_sort	Доценко, В.
title	Участь добровільного товариства „Техніка масам” у здійсненні більшовицьким режимом економічних перетворень у 30-ті рр. XX ст. на території Української СРР
title_short	Участь добровільного товариства „Техніка масам” у здійсненні більшовицьким режимом економічних перетворень у 30-ті рр. XX ст. на території Української СРР
title_full	Участь добровільного товариства „Техніка масам” у здійсненні більшовицьким режимом економічних перетворень у 30-ті рр. XX ст. на території Української СРР
title_fullStr	Участь добровільного товариства „Техніка масам” у здійсненні більшовицьким режимом економічних перетворень у 30-ті рр. XX ст. на території Української СРР
title_full_unstemmed	Участь добровільного товариства „Техніка масам” у здійсненні більшовицьким режимом економічних перетворень у 30-ті рр. XX ст. на території Української СРР
title_sort	участь добровільного товариства „техніка масам” у здійсненні більшовицьким режимом економічних перетворень у 30-ті рр. xx ст. на території української срр
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2006
topic_facet	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21014
citation_txt	Участь добровільного товариства „Техніка масам” у здійсненні більшовицьким режимом економічних перетворень у 30-ті рр. XX ст. на території Української СРР / В. Доценко, Є. Костюк // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 81. — С. 84-88. — Бібліогр.: 18 назв. — укp.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT docenkov učastʹdobrovílʹnogotovaristvatehníkamasamuzdíjsnenníbílʹšovicʹkimrežimomekonomíčnihperetvorenʹu30tírrxxstnateritorííukraínsʹkoísrr AT kostûkê učastʹdobrovílʹnogotovaristvatehníkamasamuzdíjsnenníbílʹšovicʹkimrežimomekonomíčnihperetvorenʹu30tírrxxstnateritorííukraínsʹkoísrr
first_indexed	2025-07-02T21:32:15Z
last_indexed	2025-07-02T21:32:15Z
_version_	1836572408534794240
fulltext	Доценко В., Костюк Є. УЧАСТЬ ДОБРОВІЛЬНОГО ТОВАРИСТВА „ТЕХНІКА МАСАМ” У ЗДІЙСНЕННІ БІЛЬШОВИЦЬКИМ РЕЖИМОМ ЕКОНОМІЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ У 30-ті рр. XX ст. НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ СРР 84 Доценко В., Костюк Є. УЧАСТЬ ДОБРОВІЛЬНОГО ТОВАРИСТВА „ТЕХНІКА МАСАМ” У ЗДІЙСНЕННІ БІЛЬШОВИЦЬКИМ РЕЖИМОМ ЕКОНОМІЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ У 30-ті рр. XX ст. НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ СРР Минуло п’ятнадцять років від дня проголошення незалежності України. Сучасна українська держава розвивається в напрямку побудови демократичної, правової держави з розвинутим громадянським суспіль- ством. На порядку денному стоїть необхідність вироблення нових підходів у побудові стосунків між вла- дою та громадськими організаціями, які мають увібрати в себе всі найкращі досягнення світової демократи- чної думки. Разом з тим, формування громадянського суспільства не може відбуватися без урахування ми- нулого і власного досвіду по використанню різних громадських організацій, товариств, об’єднань у справі політичної та економічної розбудови держави. Однією з таких відомих організацій у тридцятих роках два- дцятого століття було добровільне товариство – „Техніка масам”. Дослідження діяльності українського товариства „Техніка масам” в тридцяті роки минулого століття відкриває нові сторінки історії громадського руху в період здійснення компартійним режимом економічних перетворень в Українській СРР. Незважаючи на досить широку джерельну базу з даної проблеми дослідження, до цього часу немає жо- дної праці чи публікації про діяльність українського товариства „Техніка масам”. Про діяльність організації можна дізнатися з фондів Центрального державного історичного архіву України, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління, Центрального державного архіву громадських об’єднань у Києві, із звітів та постанов республіканських органів товариства. У цих джерелах містяться дані про участь това- риства у процесах індустріалізації, що проводились під керівництвом компартійних органів влади в Україні. Головним завданням цієї статті є висвітлення діяльності добровільних товариства „Техніка масам” в Україні наприкінці 20-х – в 30-х рр. XX ст., передусім визначення його ролі в процесі індустріалізації. В своєму дослідженні ми намагалися з’ясувати основні засадах і принципи діяльності товариства у три- дцятих роках. Аналіз діяльності громадської організації „Техніка масам” в зазначений період дає можли- вість розробити науково обґрунтовані практичні рекомендації для роботи сучасних громадських організацій з метою вдосконалення їх взаємодії з органами державної влади та місцевого самоврядування. Перші осередки товариства „Техніка масам” в Українській СРР почали виникати у серпня 1928 р.1 [4, с. 5] Основною метою діяльності новоствореної організації проголошувалась „допомога державі у підготовці технічних кадрів, поширення технічної культури серед широких мас трудящих, допомога у ліквідації серед широких верств робітників технічної відсталості”. [5, с. 10] Згідно постанови ЦК ВКП(б) від 19 листопада 1931 р. „Про реорганізацію НТТ та тов. „Техніка масам”, головним завданням „Техмасу” визначалось „під- вищення технічної кваліфікації мас на основі боротьби за здійснення технічних показників промфінпланів заводів, участь у боротьбі за соціалістичну і технічну реконструкцію всього господарства країни”, а також „масове охоплення технічним навчанням робітників”. [1, с. 4] В рамках проголошеної мети активісти това- риства, співпрацюючи з профспілковими комітетами та виробничими осередками науково-технічних това- риств брали участь у роботі виробничих нарад з підготовки планів роботи підприємств, виступали органами технічного контролю продукції, крім того „боролися за найефективніше використання механізмів, підви- щення продуктивності праці, раціоналізацію виробничих процесів”. Загалом товариство поповнило когорту громадських організацій, що мали допомагати владним органам та профспілкам контролювати виробничі процеси та допомагати проведенню технічних перетворень [18, – Ф.3311. – Оп.1. – Спр.1. – Арк.2]. Основна діяльність товариства „Техніка масам” проходила на підприємствах, де створювалися осеред- ки товариства. Осередок „Техмас” на підприємстві створювався з ініціативи партійних, комсомольських, профспілкових лідерів. Як і профспілкові осередки, осередки товариства „Техмас” створювалися при цехах. Цей факт може слугувати підтвердженням того, що не лише діяльність, але й структура товариства „підга- нялася” під умови виробництва. Якщо ж на підприємстві існувало три або більше цехів, то на підприємстві створювався заводський комітет товариства, що мав безпосередньо керувати роботою цехових осередків. Тобто структура товариства на виробництві була дуже подібною до структури профспілкових організацій. Заводський комітет мав бути організований за допомогою профспілкової організації підприємства [18, – Ф.3311. – Оп.1. – Спр.1. – Арк.2]. Характерною особливістю діяльності товариства було залучення до власних лав великої кількість висо- кокласних технічних працівників, науковців, що мали на громадських засадах читати робітникам лекції, проводити технічні семінари та вести гурткову роботу на підприємствах. Фактично „Техмас” використову- вало більшовицький принцип мобілізації трудових і наукових кадрів для вирішення поточних завдань інду- стріалізації. Принцип передбачав економію коштів з фондів заробітної плати, за рахунок роботи під час су- ботників та недільників, а також у вечірній час. Основною сферою роботи товариства була підготовка і перепідготовка робітничих кадрів. Проголоше- на більшовиками індустріалізація передбачала побудову нових заводів і фабрик, залучення до промислово- сті значної частки сільського населення, закупівлю закордоном нового устаткування. Відповідно, і старі і нові робітники мали проходити перенавчання та підвищення кваліфікації. Процес опанування нової техніки В той же час в колективній монографії „Развитие научно-технической пропаганды в Украинской ССР” по- дається інша дата утворення товариства – 1929 р. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ 85 передбачав вкладення великих коштів у перенавчання робітників без відриву від виробництва. Ці кошти мали надійти від самих робітників за допомогою сплати членських внесків та участі у проведенні позичко- вих та лотерейних кампаній. Організацію навчального процесу, збір коштів та мобілізацію громадськості для здійснення більшовицьких економічних перетворень мали взяти на себе добровільні технічні організа- ції, зокрема і товариство „Техніка масам”. Роботу товариства постійно корегували компартійні органи, за допомогою партійних функціонерів у керівних органах „Техасу”. За ініціативою місцевих компартійних органів скликались спільні наради пар- тійних та державних органів з представниками громадських організацій. Осередки товариства щорічно по- давали звітні матеріали до місцевих відділень НКВС. Найбільш поширеними формами співпраці місцевих компартійних органів та осередків товариства було проведення різних освітніх та пропагандистських кам- паній, технічних естафет, „тижнів техніки” технічних вечорів, судів, вікторин, технічних боїв, позик, похо- дів, бюро довідок з питань роботи техніки тощо [18, – Ф.3311. – Оп.1. – Спр.6. – Арк.2]. Під час яких від- бувалося ознайомлення робітників із технічними новинками, проводилися акції по 100-відсотковому залученню до лав товариства робітників-ударників (так званий „призов ударників”), комсомольців та рядових партійців, науковців та освітян. Так, членами товариства за одинь день стали 3800 робітників Дніпропетровського заводу імені Карла Лібкнехта.[3, с. 16] Таке примусове залучення до лав громадських організацій було типовим явищем для 30-х років, хоча в постанові ЦК КП (б) У лицемірно вимагалося „забезпечити на ділі цілковиту добровільність товариства” Осередками товариства на підприємствах організовувались так звані технічні суди – це зібрання робіт- ників, на яких вони обговорювали техніку, її особливості, „судили” її. Метою організації технічних судів було опанування робітниками нової техніки та устаткування, формування нової соціалістичної технічної ін- телігенції. На засіданнях технічних судів, відбувались процеси над застарілим обладнанням, над бракоро- бами та неякісною продукцією. [8, с. 30] Слід відзначити таку форму роботи товариства у сфері здійснення технічної пропаганди, як організація „живих газет”. [18, – Ф.3311. – Оп.1. – Спр.1. – Арк.2] Під час їх проведення кожний робітник цеху чи бри- гади мав розповісти перед аудиторією про нові досягнення радянської влади у галузі виробництва, ознайо- мити своїх колег з новим устаткуванням або новою технологією. Технічна пропаганда здійснювалась това- риством і через показ навчальних та пропагандистських кінофільмів на виробничо-технічну тематику, ор- ганізацію виробничо-технічні екскурсій, створення виробничих музеїв та проведення технічних боїв. Останні мали вигляд диспуту між робітниками: кожен із учасників диспуту розповідав про окремий меха- нізм і мав аргументувати свої твердження, при цьому опановували техніку як учасники „боїв”, яким потріб- но було готуватися до диспутів, так і робітники-слухачі. Технічні бої організовувались на заводах Дніпро- петровська, Харкова.[18, – Ф.3311. – Оп.1. – Спр.6. – Арк.4] Однією із форм технічної пропаганди, що організовувалася товариством „Техніка масам” було влашту- вання велосипедних пробігів, участь в яких брали активісти товариства: під час пробігу вони проводили як технічну пропаганду, так і пропаганду діяльності товариства „Техмас”, агітуючи за вступ до його лав. Кері- вництво „Техмас” розглядало такі велопробіги як „дуже ефектну та гнучку форму просунення ідей техніки в маси”, в пропагандистській літературі товариства повідомлялося про велику кількість трудящих, що після такої агітації прониклися ідеями товариства і вступили до його лав, однак фактичні відомості відсутні, тому навряд чи можна наразі визначити ефективність вищезгаданої форми технічної пропаганди. Окремо товариство організовувало технічні кампанії і серед дітей робітників. Зокрема, під час прове- дення технічних походів та екскурсій діти робітників мали приходити на завод із гаслами, „Що зробив мій батько для ліквідації прориву”, „Ми вимагаємо від батьків вивчати техніку, техніку виробництва”, „Через технавчання до цілковитої ліквідації прориву”. [18, – Ф.3311. – Оп.1. – Спр.3. – Арк.14] Акції відбувались завжди за певним сценарієм, коли діти робітників, піонери підшефної школи, загонами приходили до заво- ду. Тут вони розбивалися на окремі групи, кожна з яких йшла до окремого цеху і там біля кожного верстату агітувала робітників за вступ до товариства, залишаючи пропагандистські листівки відповідного змісту. В пропагандистській літературі товариства відзначалося, що такі агітаційні заходи „давали блискучі наслід- ки” і вели до зростання членської маси товариства. Іншим варіантом дитячої агітації було проведення діть- ми агітації своїх батьків-робітників вдома, причому діти брали з батьків зобов’язання вступити до „Техма- су”: до такої агітації також залучали передусім піонерів [2, – С. 41]. Технічна пропаганда і агітація проводилась товариством і в період робітничих відпусток. Активісти „Техмасу”, відвідуючи санаторії та будинки відпочинку проводили лекції, гурткові зібрання та інші форми технічного навчання. Вважалося, що відпочинок робітників теж має бути заповнений продуктивною діяль- ністю „для сприяння соціалістичному будівництву”. Методисти „Техмасу” радили активістам-агітаторам не перевантажувати робітників технічним навчанням під час їх відпочинку, проводячи заняття тривалістю не більше години в день, однак години обов’язкового технічного навчання щоденно тривали до п’яти годин. Хоча не збереглося відомостей про ставлення робітників до такого „відпочинку”, однак навряд чи воно бу- ло позитивним. Таким прагненням „завантажити” робітників під час їхнього відпочинку відрізнялося не лише товариство „Техмас”, але й профспілки, товариство „Культзмичка” та інші громадські організації. То- вариство „Культзмичка” вимагало, щоб робітники-активісти товариства протягом їх перебування в селах під час відпусток чи вихідних займалися „суспільно корисною діяльністю” – агітували селян за „радянсь- кий спосіб життя”, посилювали їх „трудовий ентузіазм” тощо [2, с. 37]. Важливою сферою діяльності товариства була організація ліктехнепів (пунктів ознайомлення робітни- ків із елементарними технічними знаннями) різноманітних технічних гуртків та курсів для здобуття техніч- ної спеціальності та підвищення кваліфікації, керівництво ними. Гуртківці вивчали організацію робочого місця робітника, розподіл часу на виготовлення одиничного виробу. Робітники за результатами навчання Доценко В., Костюк Є. УЧАСТЬ ДОБРОВІЛЬНОГО ТОВАРИСТВА „ТЕХНІКА МАСАМ” У ЗДІЙСНЕННІ БІЛЬШОВИЦЬКИМ РЕЖИМОМ ЕКОНОМІЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ У 30-ті рр. XX ст. НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ СРР 86 мали скласти „технічний мінімум зі знання робочого місця”, а також підписатися під планом виконання ви- робничих завдань гуртківця. Гуртки працювали майже на кожному великому підприємстві України. Особ- ливою повагою у робітників користувалися креслярський та гурток винахідників. Гуртками керували інже- нерно-технічних працівники, а також студенти-старшокурсники технічних вузів, яким це зараховувалося як практика.[2, – С. 14] Так, зокрема на Дніпропетровських заводах імені Петровського і Леніна було органі- зовано 71 технічний гурток, в них „ліквідовували технічну неписьменність” 2415 робітників. Всього ж за участю товариства „Техніка масам” на даному підприємстві було організовано 103 різноманітних технічних гуртка, в яких навчались 3532 робітника, при заводі діяли 2 технічні школи із кількістю учнів в 426 чоловік, один постійно діючий семінар та 29 раціоналізаторських груп (527 робітників). На вагоноремонтному заво- ді на травень 1931 р. працювало 8 гуртків, із них постійно лише 3. В Дніпропетровському Депо було органі- зовано 15 гуртків із 1260 членами в них, на заводі імені Карла Лібкнехта 27 гуртків (1070 чол.), на парово- зоремонтному заводі – 15 гуртків (366 чол.), а на заводі імені Артьома – лише 7 гуртків (170 чол.). На заводі імені Ворошилова діяло 11 гуртків, в яких навчалося 419 робітників, загалом дирекція декларувала, що на підприємстві 82 % працівників охопленні технічним навчанням. Незабаром було організовано ще 37 нових гуртків, однак навряд чи можна говорити про якість їх роботи, адже відомо, що кількісні показники в СРСР аж ніяк не відповідали якісним. На коксохімічному заводі місти було організовано 10 гуртків (640 чоловік), однак вони майже не збиралися на засідання. Це пояснювалось недоліками в організації роботи гуртків. Заняття проводилися після роботи, по 4 години поспіль – неважко зрозуміти, яким було ставлення робітни- ків до перспективи після важкого трудового дня працювати ще й весь вечір „в порядку громадського наван- таження” [18, – Ф.3311. – Оп.1. – Спр.6. – Арк.4-5]. Всього ж по всім заводам Дніпропетровська налічувалося 500 організованих товариством „Техніка ма- сам” гуртків технічного навчання, якими було охоплено 16300 робітників, діяла мережа установ заочного навчання. Технічне навчання проходило під гаслом: „піднесемо культурно-технічний рівень робітничого класу до рівня працівників інженерно-технічної праці” [13, с. 25]. До 1935 р. у вугільній промисловості Української СРР в гуртках техмінімуму було підготовлено 54500 шахтарів, 78 тисяч гірників склали державні технічні іспити, причому 67 тисяч з них – на „відмінно” і „доб- ре” [19, с. 6]. Згідно грудневої постанови пленуму ЦК ВКП(б) 1935 р., в якій проголошувався курс на „допомогу всім без винятку стахановцям поповнити свої технічні знання, створивши для них спеціальні технічні кур- си, що не вимагають відриву від виробництва”, в Україні почали організовуватись під егідою „Техмасу” ко- роткотермінові технічні курси, спрямовані на підвищення кваліфікації ударників бригад та передових робі- тників осередки товариства відкривали при великих підприємствах. Пріоритетним напрямком у роботі кур- сів було вивчення виробництва власного заводу чи фабрики, а також пропаганда досягнень більшовиків на виробництві.[2, с. 12] В лютому 1936 р. на Харківському паровозобудівному заводі ім. Комінтерна було відкрито перші в СРСР курси майстрів соціалістичної праці, на яких діяв принцип диференційованого на- вчання. На цих курсах навчалися 1400 робітників – „кращих стахановців заводу” [6, с. 4]. На перший погляд, „ліквідація технічної неписьменності” товариством „Техмас” проходила досить ус- пішно, однак варто згадати кількість тих гуртків, які були лише на папері і кількість тих робітників, що ні- бито проходили навчання у гуртках і успішно закінчували їх, але насправді лише рахувалися гуртківцями. Пропагандистські брошури товариства „Техніка масам” створювали ілюзію мало не повного охоплення робітників технічним навчанням, величезної ініціативи з боку робітничих мас щодо „ліквідації технічної неписьменності”, однак архівні джерела, зокрема, звіти регіональних осередків, матеріали засідань керівних органів товариства, його резолюції та постанови, незважаючи на прагнення применшити масштаб невдач, все ж таки дають картину, відмінну від тієї , що була змальована у повідомленнях в агітаційній літературі. Так, наприклад, на заводах Харкова „Серп і молот” та „Світло шахтаря” членством в товаристві „Техніка масам” було охоплено 100 % молоді, яка нібито проявляла надзвичайно великий ентузіазм до навчання та участі у громадській роботі.[2, с. 49-50]. Плани проведення технічного навчання були занадто високими, що було типовим для радянських часів. Так, зокрема, в 1936 р. на харківських заводах важкої індустрії плану- валося охопити технічним навчанням 40 тисяч робітників, з них 20 тисяч – курсами технічного мінімуму, 16 тисяч – стаханівськими курсами, інших ж - курсами майстрів соціалістичної праці. Виконати ці завищені плани місцевим осередкам товариства „Техніка масам” не вдалося. Однак явно завищені показники не були досягнуті, на курсах технічного мінімуму навчалося 13 тисяч робітників, а на стаханівських курсах - 10 тисяч [12, с. 12]. Протоколи засідань організаційно-масового сектору товариства засвідчують, що на харківському заводі „Серп і молот” в 1931 р. було від 1700 до 1800 членів товариства „Техніка масам”, об’єднаних в 17 цехових осередків, однак всі ці цифри були показовими, „для звітності”: осередки фактично не працювали, так само як і завком. Не проводився навіть такий обов’язковий і першочерговий захід, як технічна година, що перед- бачала ознайомлення робітників із технікою виробництва в позаробочий час і мала переважно характер ко- роткого технічного інструктажу. Поодинокі ж спроби занять у гуртках були безсистемними і навряд чи користувалися популярністю в робітників, судячи з того, що незабаром всі гуртки припинили своє існуван- ня навіть формально. Через деякий час гуртки спробували відновити, однак чисельність бажаючих там за- йматися серед багатотисячного робітництва становила аж 25 осіб. Навіть після поверхової перевірки фікти- вних членів товариства „Техмас” на вищезгаданому підприємстві, чисельність заводських осередків това- риства скоротилася до 9, а кількість їхніх членів – до 570.[18, – Ф.3311 – Оп.1. – Спр.3. – Арк.13] В 1937 р. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ 87 технічним навчанням на заводі було формально охоплено близько 2500 робітників,[12, с. 29] однак можна припустити, що насправді опановували техніку набагато менше робітників, враховуючи поширеність прак- тики „приписок”, за допомогою яких керівники підприємств та виробничих осередків громадських органі- зацій намагалися вислужитися або уникнути відповідальності за недостатньо високі показники. Робітники відвідували курси та гуртки технічного навчання досить погано. Так, в 1936 р. технічні курси на Харківському тракторному заводі відвідували в середньому 63% робітників, а стаханівські курси – 70%, потім взагалі відвідуваність курсів впала до 35-40 %.[15, с. 31] На харківському підприємстві „Серп і мо- лот” в цей час відвідування взагалі становило близько 28% [12, с. 30]. Багато в чому це сталося з вини адмі- ністрації підприємства, що не надавала допомогу осередкам товариства. Згодом вдалося збільшити відвіду- ваність, однак можна припустити, що це сталося внаслідок адміністративних заходів, а не завдяки збіль- шенню ентузіазму робітників. Схожа ситуація була на заводі „Світло шахтаря”. Курси відвідували близько 60% записаних до них робітників, багато слухачів залишали курси [7, с. 22]. Слід відзначити невисоку якість технічних знань слухачів курсів та технічних гуртків. Зокрема, на хар- ківському верстатобудівному заводі в 1936 р. технічний іспит здало менше половини робітників[14, с. 31]. В тому ж році на ХТЗ технічний іспит склали лише 42% робітників, на підприємствах Одеської області – 49%, на харківському заводі „Світло шахтаря” технічний іспит склали 40% робітників, що навчалися на ку- рсах і лише 29% випускників стаханівських курсів. На харківському верстатобудівному заводі державний технічний іспит з техмінімуму склали лише 15% робітників, із випускників стаханівських курсів його скла- ли 20% робітників [16, с. 49] В середньому технічний іспит складали не більше ¾ робітників [7, с. 23-24]. На багатьох невеликих підприємствах адміністрація ставилася до технічного іспиту взагалі байдуже, не вживаючи жодних заходів до його проведення. Використовуючи власне видавництво „Техніка масам”, товариство розповсюджувало серед робітників технічну та пропагандистську літературу. Книги виходили великими тиражами і були доступними для робі- тників. Якщо спеціальна технічна література в популярній формі знайомила робітників із особливостями різноманітної техніки, то пропагандистська література передусім розкривала мету та завдання товариства „Техніка масам”, доводила надзвичайну важливість його функціонування в умовах індустріалізації. Мало не кожна така книга починалася цитатою Сталіна: „Техніка в період реконструкції вирішує все”. Така літе- ратура являла собою зазвичай набір цитат Сталіна та інших компартійних керівників, розповіді про „удар- ників технавчання”. Діяльність товариства „Техмас” в таких пропагандистських книгах і брошурах розгля- далася як швидкий і безперервний процес залучення робітників до технічних знань, що відбувався в умовах великого робітничого ентузіазму. Про невдачі та хиби в діяльності товариства тут писали мало майже ви- ключно як про результат дій „ворогів народу” або „рвачів”. Часто література видавалася в рамках певних кампаній, зокрема, в 1930 р. для влаштованого „Техмас” технічного походу було видано 10 книг та стінга- зету „В поході по техніку” накладом в 20 тисяч примірників. В стінних та багатотиражних газетах, що ви- давалися товариством змальовувалися досягнення радянської влади, переваги соціалістичного способу життя та засуджувався іноземний капітал. Осередки товариства розповсюджували вищезгадану літературу через бібліотеки, „...втягуючи бібліотекарів до повсякденної роботи товариства у справі просунення й роз- повсюдження технічної літератури серед робітників”. Протягом 30-х років товариство видавало власний журнал „Техніка масам”. В 1931 р. його наклад становив 45 тисяч примірників. [18, – Ф.2605. – Оп.3. – Спр.60. – Арк.49, 81] Пропагандистська робота товариства проходила також у рамках проведення технічних „тижнів”, „де- кад” та „місячників”. В рамках „тижнів техніки” осередки товариства організовували пересувні лекторії та виставки, проводили масові лекції із залученням технічної інтелігенції, при клубах діяли технічні консуль- тації, у великих містах товариство проводило технічні лотереї, переможці яких отримували премію книгами з технічної тематики, здійснювався продаж технічної літератури. Товариство проводило в рамках кампаній і „технічні позики”, що передбачали вилучення у робітників певних коштів на „потреби розвитку техніки”. Позики проводилися й іншими добровільними товариствами відповідно до сфери своєї діяльності. Фактич- но це був спосіб отримання від населення коштів на користь держави. Позичкові кампанії проходили на бі- льшості підприємств Української СРР, зокрема у Дніпропетровську на заводах імені Петровського і Леніна, імені Ворошилова та коксохімічному заводі. [18, – Ф.2605. – Оп.3. – Спр.60. – Арк.81] Під час технічних тижнів у школах та училищах великих міст техмасівцями організовувались зустрічі з передовики виробництва, вікторини, „вечори запитань і відповідей”, технічні карнавали та інсценізації, дія- ли дитячі технічні станції.[18, – Ф.2605. – Оп.3. – Спр.946. – Арк.56] Під час „техмісячника” 1931 року у Харкові для популяризації кампанії в журналі „Техніка масам” було видано спеціальний додаток – „Тиж- день Техніки на Харківщині”. У місті Сталіно під час проведення „тижня техніки” 1931 р. було організова- но технічну станцію, здійснено показ кінофільмів на технічну тематику. У Костянтинівці активісти товари- ства організували виставку досягнень робітників хімічної промисловості. У Луганську під час проведення „місячника” 38 науковців із Харкова та Дніпропетровська читали лекції на підприємствах міста. [18, – Ф.2605. – Оп.3. – Спр.60. – Арк.56-58] Технічна пропаганда також здійснювалася за допомогою радіо. Організовувалися технічні вікторини, „технічні бої”, „мітинги машин”, інсценування на технічну тематику, що транслювалися по радіо, були ор- ганізовані навіть технічні радіо курси, „виробничі екскурсії”, здійснювані за допомогою радіотрансляцій. [10, с.14-15]. Для технічної радіопропаганди транслювались спеціальні радіогазети та радіожурнали, лекції на технічну тематику, наприклад, під час проведення „тижня техніки” в Артемівську в 1931 р. по радіо було прочитано 8 лекцій [18, – ф.2605. – Оп.3. – Спр.60. – Арк.57]. Згідно компартійних директив товариство „Техніка масам” співпрацювало із іншими технічними това- риствами, зокрема, „Укравтодором”, Тсоавіахімом. В 1931-1933 рр. завдяки діяльності добровільного това- Доценко В., Костюк Є. УЧАСТЬ ДОБРОВІЛЬНОГО ТОВАРИСТВА „ТЕХНІКА МАСАМ” У ЗДІЙСНЕННІ БІЛЬШОВИЦЬКИМ РЕЖИМОМ ЕКОНОМІЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ У 30-ті рр. XX ст. НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ СРР 88 риства „Техніка масам” та „Укравтодору” було підготовлено і перепідготовлено близько 300 тисяч кваліфі- кованих робітників для промисловості й транспорту. Тільки на шахтах Донбасу в 1932 р. закінчили курси техмінімуму й витримали іспити більше 25 тисяч робітників[9, с.18]. Отже, товариство ”Техніка масам” постійно використовувалось компартійним режимом під час прове- дення різного роду кампаній направлених на опанування робітниками нової техніки, проведенню на вироб- ництвах постійно діючих курсів та гуртків, залучення робітничої та наукової інтелігенції до модернізації виробництва. Діяльність товариства була пов’язана не лише із технічним навчанням робітників. Громадсь- ка організація виступала для правлячої партії засобом насадження комуністичної ідеології серед робітницт- ва, допомагала владним органам контролювати процес виробництва та виконання планових завдань, а та- кож використовувалась для активної пропаганди досягнень більшовицького режиму серед молодих робіт- ників вихідців українських сіл та містечок. Внаслідок неможливості досягти явно завищених планових показників актив товариства формально ставився до контролю за членською масою, готував фіктивні звіти про організацію навчання і підготовку робітничих кадрів, у гонитві за кількістю фактично не було якості технічного навчання. Тобто, діяльність товариства „Техніка масам” щодо реалізації планів проведення індустріалізації, насправді не принесла ба- жаних для компартійного режиму результатів. Робота товариства з середини 30-х років ХХ століття посту- пово згортається, носить виключно декларативний характер. Джерела та література 1. В боротьбу за опанування техніки. (Збірка матеріялів до проведення техестафети).– Рикове, 1932. 2. Вайн О. За технічну пропаганду. – Х., 1930. 3. Вайн О., Фірстенберг М., Чередниченко В. За технічну пропаганду. – Х., 1930. 4. Витязь І. Техніка масам. – Х., 1930. 5. Волошин О.Я. Товариство „Техніка масам” на виробництві. (Організація й робота). – Х., 1930. 6. Голубов Г.Д. Одні з перших в Союзі // Техніка масам. – 1936. – №4. 7. Перфільєв В. Ліквідувати прорив. (Попередні підсумки технавчання робітників) // Техніка масам. – 1937. – №1. 8. Подорожня Г. Жінка опановує техніку. – Х. 1930. 9. Развитие научно-технической пропаганды в Украинской ССР. – К., 1969. 10. Синайский Э.Д. Лопатина С.А. Техническая пропаганда по радио на предприятии. – М., 1933. 11. Техніка масам., 1936 , №12. 12. Тіхонов В. Технавчання допомогло до строку виконати виробничий план // Техніка масам. – 1937. – №1. 13. Худолєй Р. Будинок техніки – потужна база технічного навчання і техпропаганди // Техніка масам. – 1936. – №11. 14. Царинник В. Більше уваги технавчанню // Техніка масам. –1937.– №3. 15. Царинник В. Технавчання на ХТЗ // Техніка масам. – 1937. – №2. 16. Царинник В. Технавчання робітників на харківських заводах // Техніка масам. – 1936. – №12. 17. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. 18. Шадківська С. За дальшу техучобу // Техніка масам. – 1936. – №4. Змерзлый Б.В. ИЗДАНИЕ РАЙОННЫХ ГАЗЕТ НА КРЫМСКОТАТАРСКОМ ЯЗЫКЕ В КРЫМСКОЙ АССР В настоящий период, когда наблюдается повышенный интерес со стороны ученых к исследованию прошлого крымских татар, все меньше остается неисследованных тем, все более четко предстает богатая история этого народа. Одним из приоритетных направлений изучения истории развития крымскотатарской культуры сегодня является исследования направленные на освещение деятельности Крымскотатарской пе- риодической печати. Актуальность этой проблемы обуславливается активным развитием современной крымскотатарской периодики, а также недостаточным уровнем изучения данной проблематики в современ- ной историографии. Так, одним из первых к этой теме обратился В.Ю.Ганкевич. В своих трудах он, прослеживая творчество И.Гаспринского, рассматривает процесс создания и деятельности просветителем газеты «Терджиман» и других периодических изданий [1]. И.А.Керимов в своих работах описал процесс создания и деятельности крымскотатарских газет и журналов в Крымской АССР [2-3]. Весомым вкладом в дальнейшее изучение этой проблематики являются работы Г.З.Юкселя, в которых он более подробно рассматривает деятельность таких журналов как «Енъи Чолпан» и «Илери» [4-5]. Если проанализировать эти работы, можно прийти к выводу, что наименее исследованными на сегодняшний день остаются газеты, выходившие в районах и колхозах Крымской АССР в 1930-х гг. Таким образом, целью исследования, является деятельность район- ных и колхозных газет выходивших в Крымской АССР на крымскотатарском языке. В начале 1930-х годов, с экономическим укреплением советской власти и началом коллективизации и активным продолжением индустриализации перед государственными и партийными органами республики стали новые задачи по продвижению идей руководства страны в массы. Для обеспечения необходимого

Участь добровільного товариства „Техніка масам” у здійсненні більшовицьким режимом економічних перетворень у 30-ті рр. XX ст. на території Української СРР

Репозитарії

Схожі ресурси