Вивчення боротьби селянства Правобережної України проти духовенства в пореформений період (1861–1900 рр.) у працях Д. П. Пойди
Стаття присвячена аналізу наукового доробку професора Д. П. Пойди з історії селянських виступів Правобережної України проти сільського духовенства в пореформений період (1861-1900 рр.). Автор статті дійшов висновку, що Д. П. Пойда на основі джерел дослідив характер взаємин селян та духовенства, рол...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2009
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21186 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Вивчення боротьби селянства Правобережної України проти духовенства в пореформений період (1861–1900 рр.) у працях Д. П. Пойди / О.Кучерук // Схід. — 2009. — № 7 (98). — С. 71-75. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-21186 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-211862011-06-16T12:05:31Z Вивчення боротьби селянства Правобережної України проти духовенства в пореформений період (1861–1900 рр.) у працях Д. П. Пойди Кучерук, О. Історія Стаття присвячена аналізу наукового доробку професора Д. П. Пойди з історії селянських виступів Правобережної України проти сільського духовенства в пореформений період (1861-1900 рр.). Автор статті дійшов висновку, що Д. П. Пойда на основі джерел дослідив характер взаємин селян та духовенства, роль служителів церкви у впровадженні реформи 1861 р. у Київській, Подільській та Волинській губерніях, особливості статусу духовенства Правобережної України; спираючись на конкретні приклади, визначив причини, методи та результати боротьби селянства проти духовенства. Таким чином, Д. П. Пойда зробив вагомий внесок у дослідження соціально-аграрної історії України другої половини ХІХ ст. The article is devoted to analysis of scientific works of professor D. P. Pojda to the history of peasants' revolts in Right-bank Ukraine against rural clergy in the post-reform period (1861-1900). The author of the article has come to conclusion that D. P. Pojda on the basis of sources investigated the character of relations of peasantry and clergy, the priests' role in realization of reform in 1861 in Kyiv, Podolsk and Volynsk province, the feature of the status of clergy in Right-bank Ukraine; he is leaning against concrete examples, he has advanced the reasons, methods and results of peasantry's struggle against clergy. Thus, D. P. Pojda has made the important investment in the research of social agrarian history of Ukraine in the second half of XIX-th century. 2009 Article Вивчення боротьби селянства Правобережної України проти духовенства в пореформений період (1861–1900 рр.) у працях Д. П. Пойди / О.Кучерук // Схід. — 2009. — № 7 (98). — С. 71-75. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21186 930.1 (477.4) "1861/1900" uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Кучерук, О. Вивчення боротьби селянства Правобережної України проти духовенства в пореформений період (1861–1900 рр.) у працях Д. П. Пойди Схід |
| description |
Стаття присвячена аналізу наукового доробку професора Д. П. Пойди з історії селянських виступів Правобережної України проти сільського духовенства в пореформений період (1861-1900 рр.). Автор статті дійшов висновку, що Д. П. Пойда на основі джерел дослідив
характер взаємин селян та духовенства, роль служителів церкви у впровадженні реформи
1861 р. у Київській, Подільській та Волинській губерніях, особливості статусу духовенства
Правобережної України; спираючись на конкретні приклади, визначив причини, методи та
результати боротьби селянства проти духовенства. Таким чином, Д. П. Пойда зробив вагомий внесок у дослідження соціально-аграрної історії України другої половини ХІХ ст. |
| format |
Article |
| author |
Кучерук, О. |
| author_facet |
Кучерук, О. |
| author_sort |
Кучерук, О. |
| title |
Вивчення боротьби селянства Правобережної України проти духовенства в пореформений період (1861–1900 рр.) у працях Д. П. Пойди |
| title_short |
Вивчення боротьби селянства Правобережної України проти духовенства в пореформений період (1861–1900 рр.) у працях Д. П. Пойди |
| title_full |
Вивчення боротьби селянства Правобережної України проти духовенства в пореформений період (1861–1900 рр.) у працях Д. П. Пойди |
| title_fullStr |
Вивчення боротьби селянства Правобережної України проти духовенства в пореформений період (1861–1900 рр.) у працях Д. П. Пойди |
| title_full_unstemmed |
Вивчення боротьби селянства Правобережної України проти духовенства в пореформений період (1861–1900 рр.) у працях Д. П. Пойди |
| title_sort |
вивчення боротьби селянства правобережної україни проти духовенства в пореформений період (1861–1900 рр.) у працях д. п. пойди |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21186 |
| citation_txt |
Вивчення боротьби селянства Правобережної України проти духовенства в пореформений період (1861–1900 рр.) у працях Д. П. Пойди / О.Кучерук // Схід. — 2009. — № 7 (98). — С. 71-75. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT kučeruko vivčennâborotʹbiselânstvapravoberežnoíukraíniprotiduhovenstvavporeformenijperíod18611900rrupracâhdppojdi |
| first_indexed |
2025-07-02T21:43:07Z |
| last_indexed |
2025-07-02T21:43:07Z |
| _version_ |
1836573091558326272 |
| fulltext |
№7 (98) жовтень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 71
УДК 930.1 (477.4) "1861/1900"
ÂÈÂ×ÅÍÍß ÁÎÐÎÒÜÁÈ ÑÅËßÍÑÒÂÀ
ÏÐÀÂÎÁÅÐÅÆÍί ÓÊÐÀ¯ÍÈ ÏÐÎÒÈ
ÄÓÕÎÂÅÍÑÒÂÀ  ÏÎÐÅÔÎÐÌÅÍÈÉ ÏÅвÎÄ
(1861-1900 ðð.) Ó ÏÐÀÖßÕ Ä. Ï. ÏÎÉÄÈ
ОЛЕНА КУЧЕРУК,
аспірант Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара
Стаття присвячена аналізу наукового доробку професора Д. П. Пойди з історії селян-
ських виступів Правобережної України проти сільського духовенства в пореформений пе-
ріод (1861-1900 рр.). Автор статті дійшов висновку, що Д. П. Пойда на основі джерел дослідив
характер взаємин селян та духовенства, роль служителів церкви у впровадженні реформи
1861 р. у Київській, Подільській та Волинській губерніях, особливості статусу духовенства
Правобережної України; спираючись на конкретні приклади, визначив причини, методи та
результати боротьби селянства проти духовенства. Таким чином, Д. П. Пойда зробив ваго-
мий внесок у дослідження соціально-аграрної історії України другої половини ХІХ ст.
Ключові слова: селянські виступи, православне духовенство, Правобережна Україна, селян-
ська реформа 1861 р., пореформений період, губернія, поміщик.
Постановка проблеми. Магістральною темою
у творчому доробку історика Дніпропетровщини
професора Д. П. Пойди є всебічне вивчення селян-
ського руху в Україні в період та після прийняття
реформи 1861 р. Особлива увага дослідника при-
ділена проблемі вивчення селянського руху Пра-
вобережної України в пореформений період, чому,
власне, присвячена його монографія "Крестьянс-
кое движение на Правобережной Украине в поре-
форменный период (1866-1900 гг.)" [15], на основі
якої він захистив докторську дисертацію (1962 р.).
По суті, Д. П. Пойда був першовідкривачем у гло-
бальному підході й дослідженні цієї проблематики,
оскільки аграрній проблематиці в цілому, а зокре-
ма селянським рухам на території України не при-
ділялося достатньо уваги, хоча протягом усієї історії
України селянство було основною складовою на-
селення й провідною економічною силою. Спеціаль-
не місце у своїх працях Д. П. Пойда присвятив дос-
лідженню взаємовідносин селян та духовенства в
пореформений період, особливостей становища ду-
ховенства Правобережної України та його ролі у
впровадженні реформи 1861 р., причин, методів та
результатів боротьби селянства проти духовенства.
Вивчення цього періоду є особливо актуальним,
оскільки він відображає еволюцію поглядів селян
не тільки на духовенство, а й узагалі на православ-
ну релігію, яка, як відомо, здавна відігравала важ-
ливу роль у житті українського суспільства.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. За-
гальному аналізу наукового доробку Д. П. Пойди із
соціально-економічної історії України в період впро-
вадження та після селянської реформи 1861 р. при-
свячені нариси професорів В. В. Іваненка та
М. П. Ковальського [2, с. 263-274; 3; 4; 5; 6; 7; 8;
9], у яких визначаються основні положення дослід-
ження селянського руху Д. П. Пойди, місце та зна-
чення його праць у контексті сучасної історіогра-
фічної ситуації, окреслюється методика вивчення
селянського руху, що використовувалася Д. П. Пой-
дою. Цих же питань торкається й Т. Д. Липовська у
своїй статті "Аграрна історія України в науковій
спадщині Д. П. Пойди" [11], коментуючи не тільки
методичний доробок ученого, а й в основних ри-
сах даючи характеристику сюжетів впровадження
селянської реформи 1861 р. у Катеринославській
губернії, які досліджені в окремих статтях Д. П. Пой-
ди та аналізуючи зміст і структуру його монографії,
визначаючи вагомість внеску цієї праці в розробку
аграрної історії України. Аналіз творчої спадщини
Д. П. Пойди з історії селянських антипоміщицьких
виступів та боротьби за землю в Катеринославській
губернії здійснюється в статтях А. Ю. Шевченка [16]
та О. С. Кучерук [10].
Як бачимо, серед усіх синтезуючих творчий до-
робок ученого розвідок немає жодної, яка хоча б
певною мірою висвітлювала сюжети боротьби се-
лянства Правобережної України, що територіально
визначалася трьома губерніями - Київською, По-
дільською та Волинською, проти духовенства в по-
реформену добу. Виходячи із цього, автор статті, не
претендуючи на вичерпність викладу матеріалу, ста-
вить за мету в загальних рисах проаналізувати праці
професора Д. П. Пойди з окресленої проблеми, зок-
рема дослідити, до яких висновків дійшов історик
щодо характеру взаємовідносин селянства та ду-
ховенства в пореформений період; ролі духовенства
в процесі впровадження селянської реформи
ІСТОРIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
72
№7 (98) жовтень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
1861 р., особливостей статусу духовенства Право-
бережної України, причин, методів та результатів бо-
ротьби селян проти духовенства в другій половині
ХІХ ст.
Виклад основного матеріалу. Означена про-
блематика розкривається в декількох працях
Д. П. Пойди, що так чи інакше повторюють зміст
одна одної. Перш за все, це вже згадувана моно-
графія вченого "Крестьянское движение на Право-
бережной Украине в пореформенный период (1866-
1900 гг.)", важливе місце в якій відведено боротьбі
селян 49 селищ проти духовенства [15, с. 79-90,
252-261, 358-368], а також його статті "Борьба крес-
тьян Правобережной Украины против духовенства
в пореформенный период (1861-1900 гг.)" [12], "До-
кумент об антинародной роли духовенства в пери-
од проведения реформы 1861 года" [13] та брошу-
ра "З історії боротьби українського селянства проти
духовенства в дореволюційний час" [14]. І. Л. Бо-
лясний, підкреслюючи важливість дослідження
Д. П. Пойдою зазначеного питання, наголошував,
що це дослідження є "новим та відрадним фактом у
нашій історичній літературі" [1, с. 174].
Відомо, що селянська реформа 1861 р. носила
яскраво виражений грабіжницький характер щодо
поміщицьких селян, тому селяни зустріли своє
"звільнення" масовими виступами проти поміщиків
та царських урядників у боротьбі за землю та справ-
жню волю. Як зазначає Д. П. Пойда, у боротьбі про-
ти селян царат широко використовував не тільки
війська, але й усі ідеологічні засоби, які мав у своє-
му розпорядженні, і перш за все духовенство [14,
с. 5-10]. Дослідник зауважує, що в усіх випадках
непокори селян служителі церкви не тільки умовля-
ли їх не виступати проти панів, погрожуючи божою
карою за їх вимоги до поміщиків, але взяли найак-
тивнішу участь у створенні та розповсюдженні се-
ред селян різних матеріалів, у яких відкрито осуд-
жувалися справедливі претензії та домагання селян
із посиланням на релігійні догмати, чим відкрито
допомагали панівним верхам. Д. П. Пойда наводить
детальний аналіз одного з таких джерел у статті "До-
кумент об антинародной роли духовенства в пери-
од проведения реформы 1861 года" [13]. "Слово к
временнообязанным крестьянам", складене київсь-
ким духовенством та опубліковане в 1862 р. у газеті
"Киевские епархиальные ведомости", Д. П. Пойда
вважає переконливим документом, що показує тісне
співробітництво та єдність дій царату, поміщиків і
православної церкви в боротьбі проти селянства в
період втілення в життя реформи 1861 р. Дослідник
наголошує, що, спекулюючи досить низькою само-
свідомістю селян та уявною їх релігійністю, автори
"Слова" посилаються на релігійне вчення й
відповідні заповіді, доводячи селянам, що їх пре-
тензії на поміщицьку власність, на землю протиза-
конна і є великим гріхом, що, мовляв, по закону
християнському не можна не тільки відбирати чуже
майно, а й бажати його. "Слово" намагалося пере-
конати селян у тому, що сама ідея можливості при-
своєння, захоплення поміщицьких земель селяна-
ми чужа Святому Писанню [12, с. 114; 13, с. 131-
132; 14, с. 10; 15, с. 80-81].
Підкреслюючи значущість "Слова", Д. П. Пойда
зауважує, що на міністра внутрішніх справ Валує-
ва воно справило таке враження, що останній на-
діслав його копію всім губернаторам і запропону-
вав надрукувати в губернських газетах [13, с. 134].
Аналізуючи становище селян після проведення
реформи 1861 р., Д. П. Пойда робить висновок, що
особливо важким у той період було становище се-
лян Правобережної України, яку, за його словами,
можна вважати центром кріпосницької експлуатації
селян до реформи 1861 р. Так, за кількістю кріпос-
них селян Київська, Подільська та Волинська губернії
займали перше місце, оскільки 59,5 % кріпосного
населення з дев'яти губерній усієї України було зо-
середжено в цих трьох губерніях Правобережжя [14,
с. 6]. Отже, забезпечення земельними наділами цих
селян стояло найбільш гостро.
Дослідник справедливо зазначив, що однією з
причин, які обумовили зростання ненависті селян до
сільського духовенства, слід вважати те, що воно,
духовенство, було не тільки надійним союзником
"класових ворогів" трудового селянства - поміщиків і
куркулів, але в переважній більшості й само безжально
й жорстоко експлуатувало трудове селянство, без-
посередньо користуючись по суті феодальними по-
винностями [Там само, с. 7]. Так, сільське православ-
не духовенство Правобережної України відносно се-
лянства, як наголошує Д. П. Пойда, займало особли-
ву позицію. Ураховуючи те, що поміщики тут у за-
гальній своїй масі за національністю були поляками,
які інколи перебували в опозиції до російського цара-
ту, підтримували польський національний рух і до того
ж були католиками, царат у боротьбі із селянським
рухом спирався насамперед на сільське православ-
не духовенство, надаючи йому ряд пільг і переваг.
Як вагомий доказ такого ставлення влади до духо-
венства Д. П. Пойда наводить закон від 20 липня
1842 р., яким було встановлено, що в губерніях
Вітебській, Могилівській, Віленській, Гродненській,
Ковенській, Київській, Подільській та Волинській кож-
ному церковному приходу виділявся наділ із селянсь-
ких земель у розмірі 33 десятин, для приходу по-
винні були будуватися за кошти прихожан будинки й
будівлі, необхідні для ведення господарства. Окрім
того, селяни кожного приходу зобов'язані були що-
річно безкоштовно обробляти своїм тяглом та інвен-
тарем 10 десятин землі церковному приходу [Там
само, с. 7-8; 15, с. 79].
Детальне й усебічне вивчення наявних історич-
них джерел дало Д. П. Пойді можливість виявити не
тільки основні причини невдоволення селян пове-
дінкою та діями сільських священників, а й основні
вимоги селян, методи боротьби проти духовенства,
її результати, показуючи все це безпосередньо на
тлі загальної соціально-економічної та політичної си-
туації в країні. Історик підкреслює, що причинами
безпосередніх виступів селян проти духовних осіб
у тому чи іншому селі на Правобережній Україні в
основному слугували зловживання священнослужи-
телів своїм становищем, які за проведення церков-
них обрядів брали непомірну плату із зубожілого
сільського населення, значно більшу за офіційно
встановлену владою [14, с. 16], а також привласню-
вали церковні гроші [Там само, с. 19]. Не менше
ображало селян саме ставлення священиків до своїх
прихожан як до "бидла", сприйняття селян винятко-
во як засіб наживи [Там само, с. 15-16], використан-
ня щодо прихожан ганебних слів, знущання над
їхньою честю та гідністю й навіть побої. Окрім того,
Д. П. Пойда встановив, що священики часто відмов-
лялися виконувати свої обов'язки, якщо в селян не
вистачало коштів сплатити їм за церковні треби ту
суму, яку вони вимагали. Через ці побори стало
досить поширеним явище, коли селяни ховали по-
кійників без участі священика, а молоді пари, не
ІСТОРIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№7 (98) жовтень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 73
маючи змоги заплатити за вінчання, починали жити
громадянськими шлюбами [12, с. 118; 14, с. 18, 21;
15, с. 86]. Доходило до того, що селяни, розчару-
вавшись у священнослужителях та принципах пра-
вослав'я, які ці священнослужителі мали уособлю-
вати та втілювати в життя, переконувались у необхід-
ності "залишити православну віру та шукати собі іншу
релігію" [12, с. 118; 15, с. 89]. Таким чином, дослід-
ник звертає увагу на те, що недовіра селян до свя-
щеників безпосередньо позначалася на їх релі-
гійності. Д. П. Пойда наводить й інші приклади на-
хабного грабунку селян сільським духовенством.
Так, сільські попи, за його твердженням, часто бра-
ли на себе зобов'язання щодо клопотання від імені
селян перед панами та владою. За ці послуги вони
брали з селян непомірну плату, зрозуміло, нічого не
роблячи [Там само, с. 85].
Говорячи про причини невдоволення селян ду-
ховенством, Д. П. Пойда наводить один із яскравих
випадків селянського руху на Правобережній Україні,
у викритті якого одну з головних ролей відіграло
місцеве духовенство. Мова йде про таємну селянсь-
ку спілку, так звану "Таємну дружину", створену в
1877 р. революційними народниками серед колишніх
державних селян Чигиринського повіту Київської гу-
бернії, які вели боротьбу за землю. Ця спілка була
розкрита через донос священика села Шабельники
Татарова. А священик Немировський Липовської цер-
кви того ж Чигиринського повіту сам подав заяву
до влади, у якій прохав нагородити його орденом
св. Володимира 4-го ступеня "за сприяння в припи-
ненні заворушень серед селян Липовської волості"
[14, с. 13-14; 15, с. 87]. Тож, як підкреслює дослід-
ник, сільське духовенство виступало не тільки як
безжальний експлуататор трудового селянства, а й
досить часто докладало владі про настрої, замисли
та дії селян, допомагаючи таким чином різними за-
собами придушувати селянські виступи [Там само,
с. 87].
Д. П. Пойда, спираючись на конкретні історичні
факти, визначає найбільш розповсюджені методи бо-
ротьби селян Правобережної України проти духовен-
ства в певні періоди другої половини ХІХ ст. Так,
досить часто, починаючи із середини 1860-х рр.,
селяни вимагали усунення зі свого села неугодно-
го священика, не допускаючи останнього до церк-
ви для відправлення треб [14, с. 12]. З 1870-х рр.
селяни досить часто з цією метою відбирали ключі
в церковного старости й замикали церкву. Ця фор-
ма боротьби селян Правобережної України проти ду-
ховенства була поширеною і в умовах 1880-х і пер-
шої половини 1890-х рр. - періоду політичної реакції
в країні [Там само, с. 22-23; 15, с. 358]. Ще одним
розповсюдженим методом боротьби селян проти ду-
ховенства, який виокремлює Д. П. Пойда, була
відмова прихожан ходити до церкви та виконувати
різні релігійні обряди. На думку історика, боротьба
селян із духовенством прямо впливала на їх
релігійність, породжуючи й зміцнюючи атеїзм у се-
редовищі трудового селянства [14, с. 31]. Дослід-
ник описує й випадки, коли селяни, озлоблені на
сільське духовенство за здирство та сутяжництво,
самоправно забирали церковні гроші та витрачали
їх на суспільні потреби. Також мали місце випадки,
коли селяни фізично розправлялися з ненависними
їм попами. Мали місце й намагання селян відсторо-
нити представників місцевого духовенства від ке-
рівництва початковими церковно-приходськими шко-
лами шляхом закриття шкіл та переобрання шкільно-
го вчителя [15, с. 362-364]. Окрім того, як з'ясував
учений, селяни досить часто подавали скарги на
своїх священників, які звичайно залишались без
задоволення. Д. П. Пойда робить акцент на тому,
що така ситуація значною мірою обумовлювалась і
тим, що дії духовенства не підлягали контролю з
боку громадянських адміністративних органів. Скар-
ги на духовенство, як правило, направлялися до
єпархіальних відомств, які не тільки ніяк на них не
реагували, але й часто перекручено їх тлумачили,
звинувачуючи селян у непослуху своєму духовен-
ству. Д. П. Пойда наголошує, що необ'єктивність
єпархіальних органів у розгляді подібних скарг була
настільки очевидною, що навіть волинський губер-
натор визнав це в одному зі своїх донесень гене-
рал-губернаторові. "Звичайно попередні за розпо-
рядженням духовної консисторії слідства через ду-
ховних же слідчих, - писав волинський губернатор,
- дають привід для нових з боку селян скарг внас-
лідок повільності чи упереджених дій, які допуска-
ються слідчими" [Там само, с. 86-87]. Такі висновки
духовних слідчих та церковної влади, коли обвину-
вачі ставали обвинуваченими, були дуже частими.
Сільське духовенство, таким чином, усе більше
віддалялося від селян.
Д. П. Пойда, досліджуючи боротьбу селян проти
духовенства, виокремив і суттєву особливість цієї
боротьби. Він спостеріг, що такі виступи придушу-
валися майже без сприяння військ. Дослідник по-
яснює це тим, що ця форма боротьби була менш
завзятою порівняно з безпосередньою боротьбою
селян проти поміщиків. На його думку, мала зна-
чення й та обставина, що в села, які були охоплені
селянськими заворушеннями, війська часто вводи-
лися на прохання поміщиків. А оскільки виступи
селян проти духовенства не були спрямовані без-
посередньо проти поміщиків, то останні не зверта-
лися в таких випадках із клопотанням про введення
військ [Там само, с. 261].
Д. П. Пойда виявив помітну тенденцію до змен-
шення населених пунктів, селяни яких виступали
проти місцевої влади та духовенства в 1881-1895 рр.,
при цьому підкреслюючи, що завзятість такої фор-
ми боротьби селян у цей період не слабшає, а по-
мітно посилюється. У безпосередній боротьбі се-
лян Правобережної України в 1881-1895 рр. проти
місцевої влади та духовенства суттєвою особли-
вістю було відносне зростання випадків виступів
селян проти духовенства. Так, дослідник підраху-
вав, що, якщо в 1881-1885 рр. із 20 населених
пунктів, у яких мали місце виступи селян проти місце-
вої влади та духовенства, безпосередні виступи про-
ти духовенства були в 10 населених пунктах (50 %),
то в 1891-1895 рр. із 16 поселень, у яких мали місце
виступи селян проти місцевої влади та духовенства,
безпосередні виступи селян проти духовенства були
також у 10 поселеннях (62,5 %), що, на думку досл-
ідника, говорить про посилення експлуатації селян у
ці роки та зростання ненависті трудового селянства
[Там само, с. 366-368]. Стосовно ж розподілу селянсь-
ких виступів проти духовенства поміж трьох означе-
них губерній у 1881-1895 рр., то серед 26 виявлених
Д. П. Пойдою поселень Правобережної України, за
ІСТОРIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
74
№7 (98) жовтень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
його підрахунками, на долю Київської губернії при-
пало 18 поселень із такими виступами, Подільської -
5 та Волинської - 3 [Там само, с. 366].
Вивчаючи селянський рух, Д. П. Пойда також при-
ділив увагу дослідженню наслідків боротьби селян-
ства проти духовенства Правобережної України в по-
реформений період. У загальних рисах можна ска-
зати, що більшість скарг селян на сільських свя-
щенників залишалися поза увагою церковних
слідчих органів, а ті, які розглядалися, вирішува-
лися на користь священників, хоча траплялися ви-
падки, коли завдяки своїй наполегливості в цій бо-
ротьбі селяни примушували владні структури йти
на поступки та замінювати сільських священників
[12, с. 120-123]. Однак найчастіше проти невдово-
лених селян застосовувалися репресивні заходи
(арешти, ув'язнення, фізичні покарання, виселен-
ня за межі губернії). Губернатори, знаючи станови-
ще в приходах і часто одержуючи доноси й запи-
тання з багатьох повітів, пропонували повітовій
владі застосовувати по відношенню до селян різні
види покарання, пояснюючи це тим, що у випадку
успіху селян якогось із приходів "в їх безпідстав-
ному домагательстві, прикладові їх могли б… на-
слідувати селяни декількох суміжних приходів, які
також не цілком задоволені своїми приходськими
священиками і визнавали за собою право усунен-
ня або переміщення останніх" [14, с. 26]. На конк-
ретних прикладах Д. П. Пойда показав, що ця тен-
денція мала місце особливо в 1880-х - 1890-х рр.
Висновки
Таким чином, у дослідженні Д. П. Пойдою се-
лянського руху Правобережної України в порефор-
мену добу важливе місце посідає вивчення бороть-
би селянства проти духовенства як невід'ємної час-
тини цього руху. Аналіз робіт Д. П. Пойди з наведе-
ного питання довів, що історик на конкретних при-
кладах ретельно й сумлінно дослідив усі аспекти та
особливості цього руху, пов'язавши причини, мето-
ди та результати боротьби селян проти сільського
духовенства Київської, Подільської та Волинської
губернії з реаліями другої половини ХІХ ст.
Подальші дослідження із цієї проблеми потребу-
ють більш ретельного аналізу в контексті вивчення
Д. П. Пойдою всіх проявів селянських виступів у
Правобережній Україні пореформеного періоду, тоб-
то загального селянського руху, який знайшов своє
відображення в роботах ученого.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Болясный И. Л. Исследование по истории крестьянс-
кого движения на Украине [Текст]: рец. на кн.: Пойда Д. П.
Крестьянское движение на Правобережной Украине в поре-
форменный период (1866-1900 гг.) / Д. П. Пойда. - Дніпропет-
ровськ, 1960 / И. Л. Болясный // История СССР. - 1962. - № 2.
- С. 171-174.
2. Іваненко В. В. Біль і звитяга: ХХ століття в українсько-
му вимірі [Текст] / В. В. Іваненко. - Дніпропетровськ : АРТ-
ПРЕС, 2003. - 332 с.
3. Іваненко В. В. Д. П. Пойда та його дослідження аграрної
історії України в контексті сучасної історіографічної ситуації
[Текст] / В. В. Іваненко // Питання аграрної історії України та
Росії : матеріали шостих наукових читань , присвячених
пам'яті професора Д. П. Пойди. - Дніпропетровськ : ПП Шеве-
лев Е. А., 2007. - С. 5-10.
4. Іваненко В. В. Дмитро Павлович Пойда (1908-1992) -
подвижник історичної науки і освіти в Дніпропетровську (На-
рис життя та діяльності) [Текст] / В. В. Іваненко, М. Е. Кавун /
/ Пойда Дмитро Павлович (1908-1992) : Бібліографічний по-
кажчик (до 100-річчя від дня народження) / [укл.: В. В. Іванен-
ко, М. Е. Кавун, О. С. Кучерук]. - Дніпропетровськ : ДНУ імені
Олеся Гончара, 2008. - С. 3-11.
5. Іваненко В. В. Дмитро Пойда - історик українського се-
лянства [Текст] / В. В. Іваненко, М. П. Ковальський // Записки
науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ :
Південна Україна ХVІІІ-ХІХ століття. - Вип. 2. - Запоріжжя : РА
Тандем-У, 1996. - С. 160-165.
6. Іваненко В. В. Дослідження аграрної історії у Дніпропет-
ровському університеті [Текст] / В. В. Іваненко // Питання
аграрної історії України та Росії : матеріали других наукових
читань, присвячених пам'яті Д. П. Пойди. - Дніпропетровськ
: Промінь, 1997. - С. 5-15.
7. Іваненко В. В. Тернистий шлях до науки [Текст] /
В. В. Іваненко // Питання аграрної історії України та Росії :
матеріали наукових читань, присвячених пам'яті Д. П. Пой-
ди. - Дніпропетровськ : Промінь, 1995. - С. 4-9.
8. Іваненко В. В. Штрихи до портрета самобутнього істо-
рика [Текст] / В. В. Іваненко, М. П. Ковальський // Борисфен. -
1994. - № 1. - С. 23-26.
9. Ковальський М. П. До питання про особливості стилю
наукової творчості професора Дмитра Пойди [Текст] /
М. П. Ковальський // Питання аграрної історії України та Росії :
матеріали наукових читань, присвячених пам'яті Д. П. Пой-
ди. - Дніпропетровськ : Промінь, 1995. - С. 9-16.
10. Кучерук О. С. Д. П. Пойда як історик селянського руху
в Україні пореформеної доби: історико-краєзнавчий аспект
[Текст] / О. С. Кучерук // Питання аграрної історії України та
Росії : матеріали сьомих наукових читань , присвячених
пам'яті Д. П. Пойди. - Дніпропетровськ : ДНУ імені Олеся
Гончара, 2008. - С. 15-24.
11. Липовська Т. Д. Аграрна історія України в науковій
спадщині Д. П. Пойди [Текст] / Т. Д. Липовська // Питання аг-
рарної історії України та Росії : матеріали наукових читань,
присвячених пам'яті Д. П. Пойди. - Дніпропетровськ : Промінь,
1995. - С. 16-20.
12. Пойда Д. П. Борьба крестьян Правобережной Украи-
ны против духовенства в пореформенный период (1861-
1900 гг.) [Текст] / Д. П. Пойда // Вопросы истории религии и
атеизма : сб. ст. / [редкол.: Н. А . Смирнов (отв. ред.),
А. А. Зимин, Ю. Я. Коган и др.]; Акад. наук СССР, Ин-т исто-
рии. - М. : Изд-во Акад. наук СССР, 1962. - С. 113-127.
13. Пойда Д. П. Документ об антинародной роли духовен-
ства в период проведения реформы 1861 года [Текст] /
Д. П. Пойда // Историографические и источниковедческие
проблемы отечественной истории. Источники по социаль-
но-экономической истории России и Украины XVII-XIX веков:
межвуз. сб. науч. тр. / [редкол.: Н. П. Ковальский (отв. ред.),
А. Г. Болебрух (зам. отв. ред.), В. Я. Борщевский и др.]; Днеп-
ропетр. ордена Трудового Красного Знамени гос. ун-т им.
300-летия воссоединения Украины с Россией. - Дніпропет-
ровськ : ДГУ, 1983. - С. 130-135.
14. Пойда Д. П. З історії боротьби українського селянства
проти духовенства в дореволюційний час [Текст] / Д. П. Пой-
да. - Дніпропетровськ : Дніпропетр. обл. вид-во, 1958. - 32 с.
15. Пойда Д. П. Крестьянское движение на Правобереж-
ной Украине в пореформенный период (1866-1900 гг.) [Текст]
/ Д. П. Пойда; Днепропетр. ордена Трудового Красного Зна-
мени горн. ин-т им. Артёма. - Дніпропетровськ : Изд-во Днеп-
ропетр. горн. ин-та им. Артёма, 1960.- 488с.
16. Шевченко А. Ю. Д. П. Пойда як історик селянського
руху на Катеринославщині у пореформену добу [Текст] /
А. Ю. Шевченко // Питання аграрної історії України та Росії :
матеріали шостих наукових читань, присвячених пам'яті про-
фесора Д. П. Пойди. - Дніпропетровськ : ПП Шевелев Е. А.,
2007. - С. 36-40.
ІСТОРIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№7 (98) жовтень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 75
O. Kucheruk
STUDYING THE STRUGGLE OF PEASANTRY IN RIGHT-BANK UKRAINE AGAINST
CLERGY IN THE POST-REFORM PERIOD (1861-1900) IN D. P. POJDA'S WORKS
The article is devoted to analysis of scientific works of professor D. P. Pojda to the history of peasants' revolts in
Right-bank Ukraine against rural clergy in the post-reform period (1861-1900). The author of the article has come to
conclusion that D. P. Pojda on the basis of sources investigated the character of relations of peasantry and clergy, the
priests' role in realization of reform in 1861 in Kyiv, Podolsk and Volynsk province, the feature of the status of clergy in
Right-bank Ukraine; he is leaning against concrete examples, he has advanced the reasons, methods and results of
peasantry's struggle against clergy. Thus, D. P. Pojda has made the important investment in the research of social-
agrarian history of Ukraine in the second half of XIX-th century.
Key words: peasants' revolts, orthodox clergy, Right-bank Ukraine, peasant reform of 1861, the post-reform period, province, the
landowner.
УДК 34(091)
ÑÒÀÍÎÂËÅÍÍß ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍί ²ÄÅÍÒÈ×ÍÎÑÒ²
×ÎÐÍÎÌÎÐÑÜÊÎÃÎ ÊÎÇÀÖÒÂÀ
 ÏÅÐØ²É ÏÎËÎÂÈͲ Õ²Õ ÑÒ.
ДМИТРО БІЛИЙ,
кандидат історичних наук, доцент кафедри українознавства Донецького юридичного
інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка
© О. Кучерук
Надійшла до редакції 24.08.2009
У статті розглядаються основні фактори, які впливали на становлення особливого типу
української національної ідентичності чорноморського козацтва в середині ХІХ ст., та риси,
які були їй притаманні. Автор здійснює спробу визначити тип цієї ідентичності в загальному
процесі переходу від ранньомодерної до модерної національної ідентичності.
Ключові слова: Кубань, Чорноморське козацьке військо, ідентичність, національна само-
свідомість.
Постановка проблеми. Історія українців Кубані,
попри її надзвичайну важливість для осмислення
історичних шляхів розвитку українського народу,
поки що залишається певною "білою плямою" се-
ред інших магістральних тем вітчизняної історіо-
графії. Таке становище значною мірою ускладнює й
аналіз сучасного становища численної української
спільноти Кубані, яка внаслідок довготривалого пе-
ріоду русифікації опинилася дезорієнтованою
відносно власного національного та етнічного само-
визначення. Звернення до основних етапів еволюції
соціальних ідентичностей українців Кубані в мину-
лому значною мірою дозволить нам зрозуміти їх
сучасне становище та визначити шляхи покращен-
ня національно-культурного розвитку. Основні особ-
ливості та риси розвитку української національної
ідентичності української спільноти Кубані, на нашу
думку, були визначені насамперед під час існуван-
ня Чорноморського козацького війська та його тери-
торії - Чорноморії - як автономної адміністративно-
територіальної одиниці. Розгляд становлення ран-
ньомодерного типу української національної ідентич-
ності серед чорноморців у цей період (1792-1860 рр.)
має ключове значення при висвітленні проблемати-
ки еволюцій соціальних ідентичностей української
спільноти Кубані.
Аналіз останніх досліджень і публікацій.
Попри існування досить значного обсягу історіо-
графічних досліджень, присвячених історії Чорно-
морського козацького війська, переважна більшість
наукових праць була створена або в дореволюцій-
ний період і належить до "документальної школи"
історіографії [1], або в межах радянської версії мар-
ксистської історіографії [2]. Серед сучасних дослід-
жень ми знаходимо звернення до проблематики на-
ціональної ідентичності чорноморського та кубансь-
кого козацтва в працях В. Чумаченка [3] та А. Ав-
раменка [4]. Утім, необхідно визначити, що поки
ІСТОРIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|