Соціокультурні чинники громадянського суспільства: Центральна Європа та Україна

Стаття присвячена культурним підвалинам феномена громадянського суспільства. Фокусується увага на детермінантах процесу формування та розвитку Центральноєвропейської парадигми, соціально-філософської концептуалізації та історичних вимірах. Автор актуалізує теоретичні підходи, пов'язані із цим...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
Hauptverfasser:	Білоус, А., Пасько, Я.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України 2009
Schriftenreihe:	Схід
Schlagworte:	Філософія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21216
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Соціокультурні чинники громадянського суспільства: Центральна Європа та Україна / А.Білоус, Я.Пасько // Схід. — 2009. — № 8 (99). — С. 125-129. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-21216
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-212162011-06-16T12:06:36Z Соціокультурні чинники громадянського суспільства: Центральна Європа та Україна Білоус, А. Пасько, Я. Філософія Стаття присвячена культурним підвалинам феномена громадянського суспільства. Фокусується увага на детермінантах процесу формування та розвитку Центральноєвропейської парадигми, соціально-філософської концептуалізації та історичних вимірах. Автор актуалізує теоретичні підходи, пов'язані із цим феноменом, теоретичну сутність та практичну моральну необхідність інституту громадянського суспільства для Центральної Європи та України. Наголошується на тому, що дослідження проблематики українського життєвого світу в контексті імплементації в соціокультурній традиції є важливим завданням для сучасної України. The paper deals with the analysis of the cultural foundations of civil society phenomenon. The analysis focuses on the determinants of the processes of the formation and development of the Central Europe model, its social philosophical conceptualization and historical dimensions. The author generalizes theoretical approaches concerning this phenomenon, theoretical essence and practical moral importance of this institute for Central Europe and Ukraine. The paper concludes that the investigation of the issue of Ukrainian life world in the context of its embeddedness in socio-cultural traditions is an urgent task for modern Ukraine. 2009 Article Соціокультурні чинники громадянського суспільства: Центральна Європа та Україна / А.Білоус, Я.Пасько // Схід. — 2009. — № 8 (99). — С. 125-129. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21216 316 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Філософія Філософія
spellingShingle	Філософія Філософія Білоус, А. Пасько, Я. Соціокультурні чинники громадянського суспільства: Центральна Європа та Україна Схід
description	Стаття присвячена культурним підвалинам феномена громадянського суспільства. Фокусується увага на детермінантах процесу формування та розвитку Центральноєвропейської парадигми, соціально-філософської концептуалізації та історичних вимірах. Автор актуалізує теоретичні підходи, пов'язані із цим феноменом, теоретичну сутність та практичну моральну необхідність інституту громадянського суспільства для Центральної Європи та України. Наголошується на тому, що дослідження проблематики українського життєвого світу в контексті імплементації в соціокультурній традиції є важливим завданням для сучасної України.
format	Article
author	Білоус, А. Пасько, Я.
author_facet	Білоус, А. Пасько, Я.
author_sort	Білоус, А.
title	Соціокультурні чинники громадянського суспільства: Центральна Європа та Україна
title_short	Соціокультурні чинники громадянського суспільства: Центральна Європа та Україна
title_full	Соціокультурні чинники громадянського суспільства: Центральна Європа та Україна
title_fullStr	Соціокультурні чинники громадянського суспільства: Центральна Європа та Україна
title_full_unstemmed	Соціокультурні чинники громадянського суспільства: Центральна Європа та Україна
title_sort	соціокультурні чинники громадянського суспільства: центральна європа та україна
publisher	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Філософія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21216
citation_txt	Соціокультурні чинники громадянського суспільства: Центральна Європа та Україна / А.Білоус, Я.Пасько // Схід. — 2009. — № 8 (99). — С. 125-129. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Схід
work_keys_str_mv	AT bílousa socíokulʹturníčinnikigromadânsʹkogosuspílʹstvacentralʹnaêvropataukraína AT pasʹkoâ socíokulʹturníčinnikigromadânsʹkogosuspílʹstvacentralʹnaêvropataukraína
first_indexed	2025-07-02T21:44:21Z
last_indexed	2025-07-02T21:44:21Z
_version_	1836573169688772608
fulltext	№ 8 (99) листопад 2009 р. ІСТОРІЯ 125ФІЛОСОФІЯ УДК 316 ÑÎÖ²ÎÊÓËÜÒÓÐÍ² ×ÈÍÍÈÊÈ ÃÐÎÌÀÄßÍÑÜÊÎÃÎ ÑÓÑÏ²ËÜÑÒÂÀ: ÖÅÍÒÐÀËÜÍÀ ªÂÐÎÏÀ ÒÀ ÓÊÐÀ¯ÍÀ АЛІНА БІЛОУС, аспірант Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов ЯРОСЛАВ ПАСЬКО, доктор філософських наук, професор кафедри соціології управління Донецького державного університету управління Стаття присвячена культурним підвалинам феномена громадянського суспільства. Фоку- сується увага на детермінантах процесу формування та розвитку Центральноєвропейської парадигми, соціально-філософської концептуалізації та історичних вимірах. Автор актуалі- зує теоретичні підходи, пов'язані із цим феноменом, теоретичну сутність та практичну мо- ральну необхідність інституту громадянського суспільства для Центральної Європи та Украї- ни. Наголошується на тому, що дослідження проблематики українського життєвого світу в кон- тексті імплементації в соціокультурній традиції є важливим завданням для сучасної України. Ключові слова: громадянське суспільство, модернізація державної системи, кризи законності, соціальна аномія (відчуження). Постановка проблеми. Комплексна проблема- тика громадянського суспільства протягом останніх двадцяти-тридцяти років була у фокусі уваги євро- пейських дослідників. Існує значний доробок із заз- наченої проблематики, створений філософами, со- ціологами, фахівцями юридичної й політичної дум- ки. Попри це не вщухають теоретичні дискусії щодо значення та теоретичного підґрунтя центральноєв- ропейського концепту громадянського суспільства, міркування з приводу якого й досі залишаються доволі суперечливими. Актуальність цієї проблема- тики для сучасної України обумовлюється невирі- шеністю принципової суперечки в суспільній свідо- мості двох дискурсів: громадянського та клієнтель- ного. Підставовими цінностями першого є визнання особи та її гідності, культурних традицій та етосів, домінування принципів права й моралі. Інший дис- курс передбачає клієнтельне бюрократичне адміні- стрування, поглинання бюрократичною системою приватного та суспільного життя людей, їх життєво- го світу. У процесі аналізу постає питання концепту- алізації різних версій цих дискурсів із акцентуван- ням уваги на центральноєвропейському та україн- ському досвіді: ціннісній основі, інтенціях, норма- тивних засадах. Мета пропонованої статі полягає в тому, щоб філо- софськими засобами концептуалізувати базові чинни- ки, що вплинули на розвиток центральноєвропейсь- кої версії громадянського суспільства, окреслити соціокультурні, ціннісні виміри громадянського суспільства, життєвий світ людини в постколоніаль- них країнах. Відтак об'єктом нашого розгляду є центральноєвропейська ціннісна парадигма, пов'яза- на з теоретичними ідеями та їх легітимацією в суспільній практиці. Предметом аналізу виступають детермінанти становлення й функціонування світог- лядного концепту громадянського суспільства в усій його складності. Огляд останніх досліджень і публікацій. Оче- видно, що за останні роки вже напрацьовані певні підходи щодо необхідності концептуалізації цент- ральноєвропейського дискурсу громадянського сус- пільства. Згадаємо хоча б теоретичні розвідки пе- редостаннього Понтифіка (кардинала Войтили), М. Дзельского, Я. Куроня, М. Кундери, В. Гавела, Л. Колаковського, Ю. Габермаса, Р. Парадовского, Д. Петрік-Рівес, А. Мадери, які фокусують увагу на окремих рисах та параметрах центральноєвропейсь- кої версії громадянського суспільства, соціокультур- них підвалинах та ціннісних вимірах, що відсепаро- вують її від клієнтельних вимірів деспотизму та не- свободи, які мають точку опертя в тоталітарному минулому. Утім, маємо зважити й на те, що інші вчені, зок- рема Е. Гелнер, Н. Бобіо, А. Ліс, Дж. Кін, М. Кас- тельс і сьогодні вважають, що громадянське сус- пільство є єдиним нормативним феноменом євро- пейської цивілізації, який включає в себе виміри права, свободи, автономного існування особи й нія- ким чином не корелюється з великою кількістю істо- ричних версій та теоретичних рефлексій щодо цьо- го концепту. Названі дослідники достатньо вдало імплементують у наукове та суспільне життя пере- конання, що громадянське суспільство належить передусім до тих понять, які становлять квінтесен- цію розуміння феномена демократії. Утім постає питання, а чи вичерпується складність та багато- вимірність цього феномена лише переліченими інтен- ціями, особливо в контексті наявності широкого ма- сиву новітнього й різноманітного соціокультурного матеріалу та оксамитових революцій, які відбулися на перетині 1980-1990-х років? Виклад основного матеріалу. Дійсно, завер- шення "холодної війни", розпад соціалістичного та- бору, поява нових держав на теренах Центральної Європи змусили замислитись, з одного боку, над PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 126 № 8 (99) листопад 2009 р. ІСТОРІЯФІЛОСОФІЯ значенням соціокультурного фактора розвитку гро- мадянського суспільства, вимірів "життєвого світу", з іншого - над значенням етико-моральної складо- вої, яка стає фундаментом відтворення автентичної соціальної сфери, визнання людини, легітимації людської гідності. Приклад трансформації "комуністичних суспільств" у європейські засвідчив принаймні кілька принципових аспектів формування центральноєвро- пейської моделі громадянського суспільства. По-перше, суспільні процеси в Центральній Європі 1970-1980-х років засвідчили щільну взає- мопов'язаність феномена громадянського суспіль- ства із життєвим світом конкретної людини, який опо- нував ментально чужій та викривленій тоталітарно- комуністичній системі. Опозиція була породжена не тільки наявністю бюрократичних державних інсти- тутів, які збіднювали соціокультурний простір осо- би, але й постійною інкорпорацією чужих соціокуль- турних сенсів, що не були раніше притаманні тра- диційним етосам суспільств, потерпаючих у ХХ столітті від тоталітарної влади з її неприродними вимогами до людини та суспільних інститутів. По-друге, на тлі інституційної та моральної дег- радації комуністичних режимів чітко окреслилась, з одного боку, залежність будь-якої влади від укорі- неної в традиційній та модерній культурі ціннісної та нормативної складової, а з іншого - здатність цент- ральноєвропейської суспільної еліти певною мірою трансформувати культурну спадщину, формувати принципові світоглядно-етичні та політичні орієнти- ри в суспільстві, інтегрувати виміри цілераціональ- ності та ціннісної раціональності. По-третє, процес ствердження самоврядних го- ризонтальних структур громадянського суспільства та їх апеляція до спільного з народами Західної Європи досвіду стали ефективною формою делегі- тимації влади в країнах Центральної Європи та ут- ворення простору солідарності щодо спільних ви- мог до нової влади, яка, на переконання "суспіль- ності", має бути більш чутливою до потреб особи, суспільства та культури. По-четверте, процес імплементації ідеальних вимірів громадянського суспільства в Україні відбу- вався хаотично й не спирався на комплексне пере- осмислення традиційної соціокультурної спадщини та тривалого комуністичного досвіду. У ціннісному нормативному плані суспільство виявилось не здат- ним інтеріоризувати центральноєвропейські зраз- ки громадянського суспільства, а українська інте- лігенція виявилась неспроможною запропонувати для анемічного постколоніального суспільства зро- зумілі форми суспільної самоорганізації. Можемо констатувати, що життєвий світ пересічного україн- ця виявився не здатним протистояти бюрократичній системі. Нормативний контекст громадянського суспільства в Центральній Європі На перетині 1970-1980-х років поняття грома- дянського суспільства стає головною інтегруючою силою всіх опозиційних громадських сил постсоціа- лістичних країн. Немає сумнівів, що для різних се- кулярних та канонічних рухів у Центральній Європі комуністичний режим був виявом атеїстичної дес- потичної тоталітарної й корумпованої влади, яка існу- вала не тільки поза правовими, але й поза мораль- ними та раціональними настановами. Свідченням цього є як редукція класичної публічної сфери (Ю. Габермас), так і втручання тоталітарної влади в приватне (Х. Арендт) і навіть інтимне життя грома- дян. Відтак, особлива місія громадянського сус- пільства полягала в розвиткові морального та гро- мадянського спротиву таким діям влади, які не уз- годжуються з вимірами людського існування та ро- зуму. "Кожна людина згідно з канонічною традицією має природну схильність діяти відповідно до розу- му, що означає діяти відповідно до доброчинності та моральності" [1, с. 43]. У процесі розвитку руху опору виникла потреба в певних символах, точках опертя громадянського суспільства, які були б здатні власним життям ма- ніфестувати виміри високої етичності. Такими сим- волами моральності стали образи Іоана Павла ІІ та М. Кундери. Перший під час своїх подорожей у Європу надав приклад аргументованої критики дій як комуністичної влади, так і ліберальних цінностей консьюмерного лібералізму. Заперечуючи ліберальні та соціалістичні типи суспільств, колишній понтифік підтримував моделі, які уможливлюють вільні фор- ми самоорганізації, релігійного та морального роз- витку людства. "Колективістські країни на Сході ке- руються тоталітарним бюрократичним апаратом, який обмежує права економічної ініціативи, руйнує підприємництво й суб'єктивну творчість власних гро- мадян. Населення східноєвропейських країн підко- рюється бюрократичним гранднаративам, пануван- ня яких призводе до тої самої, як і при капіталізмі, залежності пролетарів. Через це соціальним завдан- ням церви є критика як соціалістичного етатизму ("марксистського колективізму"), так і капіталізму, які не гарантують можливості інтегрального розвитку людини та спільноти" [2, с. 48]. У теоретичній полеміці польський філософ фоку- сує увагу на хибності марксизму, домінація якого в суспільстві призвела до поширення відчуження, унеможливлення вільних форм робітничої свідо- мості, вимірів справедливості та визнання гідності людської праці. Але це не означає, на думку бага- торічного голови католицької церкви, що посилення ліберальної форми приватного інтересу призведе східноєвропейські суспільства до розвитку демок- ратії. На його переконання, лише громадянське сус- пільство, що має точку опертя у вигляді міцних цінностей, має бути шляхом у майбутнє. "Демокра- тія без цінностей дуже легко стає камуфляжем тота- літаризму" [3, с. 49]. Для передостаннього Понтифіка залишається беззаперечним, що дотримання моральності та людської гідності є стрижневими ціннісними пара- метрами, які неможливо досягти ані на репресив- них та антигуманних засадах насильницького підпо- рядкування, ані шляхом лише економічних пріори- тетів, гарного сервісу та пристойного соціального добробуту. "Не менш важливим і необхідним для утвердження вільного (громадянського) суспільства є культурний, релігійний і моральний розвиток люд- ства. Для нього є безсумнівним, що в умовах май- бутньої "конвергенції" як "ліберальний світ західної цивілізації (відповідно до Гаєківського лібералізму), так і комуністична практика тоталітаризму є вкрай неприйнятними для розвитку гідних моральних на- станов, суспільної довіри та всього того, що амери- канський дослідник Ф. Фукуяма назвав "соціальним капіталом" [4, с. 166]. В умовах комуністичного тоталітаризму Централь- PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 8 (99) листопад 2009 р. ІСТОРІЯ 127ФІЛОСОФІЯ ної та Східної Європи церква залишається для од- ного з фундаторів "філософії діалогу" визначальним інститутом опору державі, уособленням норматив- ної сутності громадянського суспільства, універ- сальним чинником збереження людяності й поваги, важливим інструментом сакрального впливу. Важ- ливо зазначити, що саме погляди Іоана Павла ІІ не тільки сприяли поширенню в центральноєвропейсь- ких суспільствах ідіосинкразії щодо політичної прак- тики марксизму, але й надали поштовх теоретичним дискусіям щодо вичерпаності найбільш агресивних форм секулярності, які, на думку багатьох теоре- тиків (Л. Колаковського, М. Дзельского, Я. Куронь та К. Оффе) є віддзеркаленням "здичавілої безду- ховності та серйозним стримуючим фактором для розвитку гуманістичних практик громадянського сус- пільства" [5, с. 52]. У свою чергу, М. Кундера на якісно новій основі імплементував у суспільне життя поняття Централь- ної Європи, яке стало інтелектуальним та мораль- ним маніфестом етичного громадянського та світог- лядного опору тоталітарній машині, яка протягом тривалого часу унеможливлювала підставові осно- ви людської комунікації та вічні гуманістичні цінності людського існування, безпосередньо пов'язані з проблематикою громадянського суспільства. Робо- та М. Кундери "Трагедія Центральної Європи" набу- ла величезного розголосу серед різних суспільних груп і спільнот "поневолених комуністичною систе- мою народів" та започаткувала дискусію про Цент- ральну Європу в контексті необхідності формуван- ня критично важливої громадянської та національ- ної ідентичності цих народів та їх відмінностей від ціннісної моделі деспотичних країн. Відомий інтелек- туал акцентував увагу на "великій місії" малих на- родів, які пошуками ідентичності, власного націо- нального та культурного визнання чинять опір тота- літарній комуністичній уніфікації. "Світ став би кра- щим і не таким похмурим, якби цінності поневоле- них маленьких народів, їх життєвий світ та грома- дянська спрямованість були враховані..." [6, с. 33]. У контексті тривалої полеміки, теоретична реф- лексія європейських інтелектуалів та конкретна істо- рична практика довели, що культурна специфіка Центральної Європи відрізняється від накинутої їй силою політичної владиідентичності. Тексти та влас- не моральне служіння провідників центральноєвро- пейського опору стали важливим методологічним та світоглядним орієнтиром формування громадської думки в Центральній Європі. Понад те, їх погляди сприяли актуалізації критичних настанов щодо по- ширених у тоталітарній системі аморальності, ко- рупції та клієнтельних вимірів підлеглості, а також відтворили базові параметри центральноєвропейсь- кого дискурсу людської гідності, який попри неспри- ятливий політичний контекст, був консолідуючою та інтегруючою силою, що успішно протистояла кому- ністичному етатизму. Українська "культурна травма": руйнація тканини життєвого світу І. Дзюба, один із очільників українського грома- дянського й інтелектуального життя, справедливо фокусує увагу на тому, що українська культура та громадське життя не тільки перебувають у стані ко- лапсу, але й не "становлять повної структури, ос- кільки їм бракує інституційних ланок, що мають роз- винуті суспільства" [7, с. 4-5]. Ідеться передусім про відсутність національно-культурного опертя для гро- мадянських процесів, яке б надало можливість для вільного функціонування приватної та публічної сфе- ри. Відгуком на позицію І. Дзюби стала відома стат- тя українського літератора М. Рябчука, який спра- ведливо наголошує на тому, що громадянській по- ступ в Україні є неможливим, завдячуючи лише інди- відуальним зусиллям українських інтелектуалів - репрезентантів громадянського суспільства. Необ- хідною, на думку Рябчука, є зміна позиції держави - її "імперської тоталітарної спрямованості" [8, с. 127]. Український інтелектуал зачепив також дуже важ- ливу для громадянського суспільства в Центральній Європі етичну проблематику, яка вступає в супе- речність із українською практикою обмеженої демок- ратизації: проблемою зволікання з реабілітацією ук- раїнської культури та світоглядного заперечення цінностей тоталітарного минулого. Важливою в кон- тексті маніфестації центральноєвропейської ціннісно- го світогляду є також світоглядна інтенція Є. Свер- стюка щодо необхідності визнання "спільного релі- гійного та загальнокультурного коріння України та Центральної Європи", яке мало б розхитати підва- лини офіційно обов'язкового для пересічної радянсь- кої людини марксистсько-ленінського дискурсу [9]. У цьому контексті заслуговує на увагу ідея "куль- турної децентралізації, зокрема через повернення значущості традиційним центрам української куль- тури і створення нових" [9, с. 74]. Наголошується на особливій ролі Станіславського та Львівського феномена у створенні соціокультурного опертя ук- раїнського громадянського суспільства. Утім, попри суттєві надбання української інтелі- генції, громадянське суспільство, як довела історич- на практика, не мало в українському суспільстві інституціонального опертя. Так, короткочасне по- єднання інтересів національної демократії й терито- ріальної номенклатурної бюрократії дозволило зня- ти колосальне громадське напруження, вивільнити енергію народу й керовано використати її для утво- рення нової держави. Це був у багатьох аспектах центральноєвропейський ренесанс українського народу, котрий, як здавалося, почав нову сторінку своєї історії. Такі ситуації завжди супроводжуються завищеними сподіваннями й суспільними очікуван- нями, що мало коли справджуються. Ейфорія пере- ходить у розчарування. Такий стан речей був би відносно нормальним, якби не супроводжувався багатьма вимірами несправедливості, що пов'язані з добою накопичення первісного капіталу, неспра- ведливим соціальним розподілом та втратою дер- жавою своїх соціальних функцій. Радикальні зміни соціальної структури суспільства - становлення спе- ціалізованих груп інтересів, поява широкого кола при- ватних і корпоративних власників у сфері сервісу й виробництва не супроводжувались правовим та со- ціокультурним забезпеченням сфери громадянського суспільства. Останнє протягом періоду незалежності України має тіньовий і позаправовий характер і прак- тично не впливає на моральне "оздоровлення" сус- пільства в цілому. На початку української незалежності були небез- підставними надії, що під безпосереднім впливом паростків громадянського суспільства відбудеться пробудження активності й підприємливості людей, згасатимуть радянські навички утриманства й па- терналізму. Цього не відбулося передусім через те, що "система" (Ю. Габермас) не розкріпачила PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 128 № 8 (99) листопад 2009 р. ІСТОРІЯФІЛОСОФІЯ збіднілий за радянські часи життєвий світ особис- тості, залишаючи українську людину в моральному та психологічному плані пригніченою і закріпаченою. Інерція тоталітарних традицій продовжує пану- вати в Україні. Старий суспільний лад проглядаєть- ся за новим фасадом. Українська номенклатурна бюрократія, лише змінивши кольори державних сим- волів і позбавившись імперської адміністрації, у подарунок отримала важелі тотального контрою над життєвим світом людини й необмежені владні по- вноваження. Вельми слушними в цьому контексті є слова Р. Дергачова та В. Полохало, що "сама но- менклатура свою владу добровільно ніколи й ніко- му повністю не віддавала, а комуністично-номенк- латурна система влади ніколи й ніде повністю не щезла" [11, с. 21-23]. Замість оксамитової революції, в Україні мала місце паркетно-килимна або номенклатурна револю- ція. Бюрократичне роздержавлення й приватизація тотально одержавленої власності призвели до ди- ференціації єдиної бюрократичної системи держави на конкуруючі корпоративно-номенклатурні угрупо- вання. Економічне життя стало ареною кланово-кор- поративних зіткнень. Влада відкрила шлях до влас- ності, а власність - до влади. У контексті соціально-історичних змін стало зро- зумілим, що замість цивілізованого розподілу влас- ності й влади, характерного для демократичного громадянського суспільства, коли влада виконує функції рефері між власниками, ми отримали кон- центровану єдність власності та влади. Так бюрок- ратична держава еволюціонувала в кланово-бю- рократичну фазу. Для першої фази притаманною є тотожність політичної влади й державної власності, для другої - політичної влади й власності приватної. У нових умовах влада стає ще більш відчуже- ною від суспільства, а на авансцену історії ходять лідери корпоративних угруповань. Вони активно ску- повують впливові посади в законодавчих та виконав- чих органах влади, намагаються взяти під контроль засоби масової комунікації та суспільне життя в Ук- раїні в цілому. Створюється відповідний дискурс, знакова система якого самовідтворюється представ- ництвом корпоративних груп, лідери яких піклуються про безпеку членів, утілюючи вертикальні ієрархічні відносини на всіх рівнях взаємовідносин держава - суспільство. Натомість відносини між самими сус- пільними групами є слабкими й ригідними. Природно, що за умов суспільної аморфності, органічні ринкові економічні інтереси та відповідні процеси не можуть бути активними, а довіра між індивідами з незначним ступенем свободи не буває високою. Суспільство, що сповідує клієнтельні відносини не може бути консолідованим на основі взаємопідтримки й солідарності. Джерелом консо- лідації стає винятково кланово-корпоративна ієрар- хія з відповідними корумпованими відносинами як засобами регуляції суспільних відносин. Офіційно проголошений державною владою курс на формування ринкової економіки й розвинутого громадянського суспільства є не більше ніж попу- лістською декларацією. Помітних успіхів просуван- ня в цьому напрямку не може бути, поки існують нинішні засади існуючого клієнтельного дискурсу та в самому життєвому світі особи не знайдеться можливостей для просування нових версій суспіль- ного розвитку. Висновки Мусимо констатувати, що ані події нової "пома- ранчевої революції", ані створення нової Конституції України не спроможні забезпечити вільної діяльності конкретних спеціалізованих груп та спільнот. У цьо- му контексті становлення в Україні громадянського суспільства ускладнюється нагальною необхідністю модернізації державної системи. Саме така модер- нізація, як переконує світовий досвід, може стати засобом подолання суспільної кризи у сферах легі- тимності, участі, прийняття рішень та регулювання конфліктів. Криза легітимності свідчить про те, що політична влада поки не здатна переконати суспіль- ство в необхідності оптимального функціонування існуючих державних інститутів і влад. Це зумовле- но кризою самого державного ладу, його номенкла- турно-тіньовим характером, незбалансованістю про- тиваг усіх гілок влади, зневірою самих громадян в тому, що держава функціонує саме для них. Вихід із цього стану пригнічення та аномії можливий лише через відтворення соціокультурної тканини суспіль- ства, яка має стати ціннісною основою автентично- го громадянського суспільства в Україні. Очевид- но, що це є завданням не одного десятиліття. Але без його вирішення наша держава приречена лише копіювати не властиві нам ціннісні та символічні сен- си, займатися невдалим імітуванням. Урешті-решт це може призвести до руйнування всіх органічних зв'язків у суспільстві та втрати державності. Зупи- нити негативні процеси можливо лише шляхом по- вернення до ціннісно-нормативних засад централь- ноєвропейської моделі громадянського суспільства, яка має бути уособленням спільної долі та історії Україні з народами Центрально-Східної Європи. ЛІТЕРАТУРА: 1. John Paul II. Prawda, wolnoch, sprawiedliowsc, milosc - cztery prawa warunkujqce / John Paul II. - Krakow : Wydawnictwo Universytetu Jagiellonskiego, 1988. - 238 s. 2. John Paul II. The Adresses of the Holy Father during His Third Visit in Poland / John Paul II. - Rome : Fundacia Jana Pavla II, Osrodec Documentacji Pontidicatu, 1987. - 232 p. 3. John Paul II. Prawda, wolnoch, sprawiedliowsc, milosc - cztery prawa warunkujqce / John Paul II. - Krakow : Wydawnictwo Universytetu Jagiellonskiego, 1988. - 238 s. 4. Фукуяма Ф. Великий крах. Людська природа і віднов- лення соціального порядку / Ф. Фукуяма. - Львів : Кальварія, 2005. - 314 с. 5. John Paul II. Prawda, wolnoch, sprawiedliowsc, milosc - cztery prawa warunkujqce / John Paul II. - Krakow : Wydawnictwo Universytetu Jagiellonskiego, 1988. - 238 s. 6. Kundera M. The Tragedy of Central Europe / M. Kundera // Democracy and Diversity. - The New School for Social Research, 2007. - P. 11-77. 7. Дзюба І. Майбутнє нової Східної Європи / І. Дзюба // Літературна Україна. - 1990. - С. 4-11. 8. Рябчук М. Дилеми українського Фауста : громадянське суспільство і "розбудова держави" / М. Рябчук. - К. : Критика, 2000. - 272 с. 9. Сверстюк Є. На святі надій. Вибране. Наша віра / Є. Сверстюк. - Київ. : Сучасність, 1999. - 146 с. 10. Дергачов О. Метаморфози посткомуністичної влади / О. Дергачов, В. Полохало // Політична думка. - 1996. - № 1. - С. 12-35. PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 8 (99) листопад 2009 р. ІСТОРІЯ 129ФІЛОСОФІЯ A. Bilous, Y. Pasko SOCIO-CULTURAL FOUNDATION OF CIVIL SOCIETY: CENTRAL EUROPE AND UKRAINE The paper deals with the analysis of the cultural foundations of civil society phenomenon. The analysis focuses on the determinants of the processes of the formation and development of the Central Europe model, its social philosophical conceptualization and historical dimensions. The author generalizes theoretical approaches concerning this phenomenon, theoretical essence and practical moral importance of this institute for Central Europe and Ukraine. The paper concludes that the investigation of the issue of Ukrainian life world in the context of its embeddedness in socio-cultural traditions is an urgent task for modern Ukraine. Key words: civil society, modernization of state system, crises of legitimacy, social anomie (alienation). © А. Білоус, Я. Пасько Надійшла до редакції 23.10.2009 УДК 316.422 ÃËÎÁÀËÜÍÀ ÑÎÖ²ÎÊÓËÜÒÓÐÍÀ ÒÐÀÍÑÔÎÐÌÀÖ²ß: ÊÎÍÖÅÏÒÓÀËÜÍÈÉ ÂÅÊÒÎÐ ÄÎÑË²ÄÆÅÍÍß ГАННА ДОЛГІХ, аспірант кафедри філософських наук Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського У статті розглядається глобальний процес соціокультурної трансформації в Європі, Ла- тинській Америці та Азії. Представлені основні концепції цього процесу з урахуванням на- ціонально-етнічної специфіки та історичних умов, що склалися. Ключові слова: соціокультурна трансформація, глобалізація, глобальна трансформація, сус- пільний розвиток, культура, інтеграційний процес, посткомуністичний простір. Постановка проблеми. Сучасний стан людства характеризується його соціокультурним переходом на новий, більш високий рівень суспільного розвит- ку. Трансформаційні процеси охопили всі сфери со- ціального життя. Специфікою сучасного глобаліза- ційного процесу є те, що в різних регіонах світу со- ціокультурні трансформації мають свої особливості залежно від національної культури та умов історич- ного розвитку. Аналіз досліджень та публікацій. Тематику глобалізації значно проблематизують і розширюють питання перебігу та трансформації соціокультурних процесів у світі. Культурно-історичні структури здо- бувають паритет із соціально-економічними, тим самим зумовлюючи соціокультурний характер гло- балізаційних процесів. Серед найбільш відомих дос- лідників - П. Л. Бергер, С. Гантінгтон, Яньсянь Янь [7], Сінь-Хуань Майкл Сяо [8], Тамоцу Аокі, Х. Кель- нер та Х.-Г. Зефнер, Я. Ковач, Е. Бернстейн [9] та інші. До розробки проблем соціокультурної спрямова- ності трансформації суспільства в межах глобалізації долучилися й українські, російські та польські нау- ковці, які надали цим дослідженням додатковий кон- текст: соціокультурні трансформації на посткомуні- стичному просторі. Зокрема це: О. Д. Куценко [3], Д. Лейн [4], Т. І. Заславська [5], О. О. Гриценко, П. Тамаш [6] та інші. Суспільно-політичний розвиток кінця ХХ століття гостро поставив питання багатоманітності й особли- востей прояву глобалізаційних процесів на рівні ок- ремої країни, що у вимірі соціокультурному позна- чається поняттям постмодернізм. Філософський аспект цієї проблеми детально розглянутий В. Лук'ян- цем, О. Соболь, І. Предборською та іншими. Мета статті. Разом із тим, динаміка соціальної реальності постійно актуалізує окреслену проблема- тику наукових досліджень. У зв'язку із цим ми має- мо на меті представити цілісну країнознавчу карти- ну цього процесу в різних регіонах світу та пробле- ми, що виникають. Виклад основного матеріалу. Аналіз вивченої літератури дозволив нам усвідомити всю багатоас- пектність і поліспрямованість обраної проблемати- ки. Перш за все відзначимо кризовий аспект гло- бальної соціокультурної трансформації. PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com

Соціокультурні чинники громадянського суспільства: Центральна Європа та Україна

Institution

Ähnliche Einträge