Глобальна соціокультурна трансформація: концептуальний вектор дослідження

У статті розглядається глобальний процес соціокультурної трансформації в Європі, Ла тинській Америці та Азії. Представлені основні концепції цього процесу з урахуванням національно-етнічної специфіки та історичних умов, що склалися....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Долгіх, Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України 2009
Schriftenreihe:	Схід
Schlagworte:	Філософія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21217
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Глобальна соціокультурна трансформація: концептуальний вектор дослідження / Г.Долгіх // Схід. — 2009. — № 8 (99). — С. 129-134. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-21217
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-212172011-06-16T12:06:39Z Глобальна соціокультурна трансформація: концептуальний вектор дослідження Долгіх, Г. Філософія У статті розглядається глобальний процес соціокультурної трансформації в Європі, Ла тинській Америці та Азії. Представлені основні концепції цього процесу з урахуванням національно-етнічної специфіки та історичних умов, що склалися. Global process of social and cultural transformation in Europe, Latin America and Asia is considered. Major conceptions of the process are introduced with respect to national specificity and historic conditions. 2009 Article Глобальна соціокультурна трансформація: концептуальний вектор дослідження / Г.Долгіх // Схід. — 2009. — № 8 (99). — С. 129-134. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1728-9343 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21217 316.422 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Філософія Філософія
spellingShingle	Філософія Філософія Долгіх, Г. Глобальна соціокультурна трансформація: концептуальний вектор дослідження Схід
description	У статті розглядається глобальний процес соціокультурної трансформації в Європі, Ла тинській Америці та Азії. Представлені основні концепції цього процесу з урахуванням національно-етнічної специфіки та історичних умов, що склалися.
format	Article
author	Долгіх, Г.
author_facet	Долгіх, Г.
author_sort	Долгіх, Г.
title	Глобальна соціокультурна трансформація: концептуальний вектор дослідження
title_short	Глобальна соціокультурна трансформація: концептуальний вектор дослідження
title_full	Глобальна соціокультурна трансформація: концептуальний вектор дослідження
title_fullStr	Глобальна соціокультурна трансформація: концептуальний вектор дослідження
title_full_unstemmed	Глобальна соціокультурна трансформація: концептуальний вектор дослідження
title_sort	глобальна соціокультурна трансформація: концептуальний вектор дослідження
publisher	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Філософія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/21217
citation_txt	Глобальна соціокультурна трансформація: концептуальний вектор дослідження / Г.Долгіх // Схід. — 2009. — № 8 (99). — С. 129-134. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Схід
work_keys_str_mv	AT dolgíhg globalʹnasocíokulʹturnatransformacíâkonceptualʹnijvektordoslídžennâ
first_indexed	2025-07-02T21:44:24Z
last_indexed	2025-07-02T21:44:24Z
_version_	1836573172054360064
fulltext	№ 8 (99) листопад 2009 р. ІСТОРІЯ 129ФІЛОСОФІЯ A. Bilous, Y. Pasko SOCIO-CULTURAL FOUNDATION OF CIVIL SOCIETY: CENTRAL EUROPE AND UKRAINE The paper deals with the analysis of the cultural foundations of civil society phenomenon. The analysis focuses on the determinants of the processes of the formation and development of the Central Europe model, its social philosophical conceptualization and historical dimensions. The author generalizes theoretical approaches concerning this phenomenon, theoretical essence and practical moral importance of this institute for Central Europe and Ukraine. The paper concludes that the investigation of the issue of Ukrainian life world in the context of its embeddedness in socio-cultural traditions is an urgent task for modern Ukraine. Key words: civil society, modernization of state system, crises of legitimacy, social anomie (alienation). © А. Білоус, Я. Пасько Надійшла до редакції 23.10.2009 УДК 316.422 ÃËÎÁÀËÜÍÀ ÑÎÖ²ÎÊÓËÜÒÓÐÍÀ ÒÐÀÍÑÔÎÐÌÀÖ²ß: ÊÎÍÖÅÏÒÓÀËÜÍÈÉ ÂÅÊÒÎÐ ÄÎÑË²ÄÆÅÍÍß ГАННА ДОЛГІХ, аспірант кафедри філософських наук Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського У статті розглядається глобальний процес соціокультурної трансформації в Європі, Ла- тинській Америці та Азії. Представлені основні концепції цього процесу з урахуванням на- ціонально-етнічної специфіки та історичних умов, що склалися. Ключові слова: соціокультурна трансформація, глобалізація, глобальна трансформація, сус- пільний розвиток, культура, інтеграційний процес, посткомуністичний простір. Постановка проблеми. Сучасний стан людства характеризується його соціокультурним переходом на новий, більш високий рівень суспільного розвит- ку. Трансформаційні процеси охопили всі сфери со- ціального життя. Специфікою сучасного глобаліза- ційного процесу є те, що в різних регіонах світу со- ціокультурні трансформації мають свої особливості залежно від національної культури та умов історич- ного розвитку. Аналіз досліджень та публікацій. Тематику глобалізації значно проблематизують і розширюють питання перебігу та трансформації соціокультурних процесів у світі. Культурно-історичні структури здо- бувають паритет із соціально-економічними, тим самим зумовлюючи соціокультурний характер гло- балізаційних процесів. Серед найбільш відомих дос- лідників - П. Л. Бергер, С. Гантінгтон, Яньсянь Янь [7], Сінь-Хуань Майкл Сяо [8], Тамоцу Аокі, Х. Кель- нер та Х.-Г. Зефнер, Я. Ковач, Е. Бернстейн [9] та інші. До розробки проблем соціокультурної спрямова- ності трансформації суспільства в межах глобалізації долучилися й українські, російські та польські нау- ковці, які надали цим дослідженням додатковий кон- текст: соціокультурні трансформації на посткомуні- стичному просторі. Зокрема це: О. Д. Куценко [3], Д. Лейн [4], Т. І. Заславська [5], О. О. Гриценко, П. Тамаш [6] та інші. Суспільно-політичний розвиток кінця ХХ століття гостро поставив питання багатоманітності й особли- востей прояву глобалізаційних процесів на рівні ок- ремої країни, що у вимірі соціокультурному позна- чається поняттям постмодернізм. Філософський аспект цієї проблеми детально розглянутий В. Лук'ян- цем, О. Соболь, І. Предборською та іншими. Мета статті. Разом із тим, динаміка соціальної реальності постійно актуалізує окреслену проблема- тику наукових досліджень. У зв'язку із цим ми має- мо на меті представити цілісну країнознавчу карти- ну цього процесу в різних регіонах світу та пробле- ми, що виникають. Виклад основного матеріалу. Аналіз вивченої літератури дозволив нам усвідомити всю багатоас- пектність і поліспрямованість обраної проблемати- ки. Перш за все відзначимо кризовий аспект гло- бальної соціокультурної трансформації. PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 130 № 8 (99) листопад 2009 р. ІСТОРІЯФІЛОСОФІЯ Уся концептуально-методологічна література з визначеної проблеми стверджує, що криза почи- нається з культури. У зв'язку із цим ми вважаємо, що поняття "криза", "культура", "соціокультурна трансформація" - це гносеологічні складові та іма- нентні структури більш широкого поняття - "глобалі- зація". На думку вчених, глобальні зміни завжди пов'язані з трансформаційними процесами в куль- турі. Самі ж процеси можуть бути різними - кризови- ми, конфліктними, воєнними тощо, і в цьому кон- тексті вони проявляються в усій багатозначності. Наприклад, кризові процеси на межі століть у нау- ковій літературі однозначно кваліфікуються як соціо- культурні. ХХ століття підтвердило їх системний ха- рактер. Ми знаємо, яку роль відіграв розвиток техні- ки в еволюції кризової свідомості в ХХ столітті. Кри- за вразила західноєвропейську культуру як сферу життєдіяльності з усіма особливостями новочасового устрою й традицій. Тому, говорячи про кризу захід- ноєвропейської культури, дослідники цього питання звертаються до широкого змістовного наповнення терміна "культура", маючи на увазі кризу культури як кризу життя. У звичайному розумінні культура сприймається як сфера духовної діяльності люди- ни - духовна культура. І в цьому сенсі західноєвро- пейська культура стала яскравим виразником кри- зового стану суспільства. Але вплив соціокультур- ної кризи на межі ХІХ-ХХ століть не обмежується ні культурно-духовною сферою суспільного життя, ані простором Європи. Наслідки кризи мали серйозний вплив на світовий культурний розвиток у цілому. На межі ХІХ-ХХ століть у кризовому стані опини- лись людське життя, діяльність та майбутнє мільйонів людей, долі яких формувались у контексті канонів та норм традиційного раціоналістичного світорозуміння та буття, що складались протягом тривалого часу. Новий час заклав основи цієї культури та життя, а також розвиток тих сил і процесів, які в майбутньому подолали та відкинули цю культуру [1, с. 24]. Один із основних передвісників кризових транс- формацій у перших роботах з філософії кризи - відчут- тя обмеженості світового простору. Світ перестав бути безмежним, світ став спільним. Європейська спільно- та відчула обмеженість території, можливостей, пер- спектив. Звичайна річ, зауважують дослідники, спо- чатку це не могло сприйматися інакше, ніж замах на законні права Європи та європейців. Але ХХ століття впевнено опанувало цей світовий простір, поверну- ло безмежність до ідеї глобальності [1, с. 24]. Сучасний інформаційний простір усе більш роз- гортається у всіх вимірах глобального розвитку. Сучасна інформаційно-комп'ютерна епоха - це епо- ха глобальних проблем і глобальних процесів, гло- бальної економіки, глобальної війни та безпеки. Що стосується культури, то вона не могла залишитись осторонь від неминуче наступаючої глобалізації. Світ став спільним, більш спільною стала й культура. На думку дослідників, ця єдність була закладе- на в добу Нового часу. Напередодні глобалізації культура Нового часу виступила в ролі визначаль- ної культури [1, с. 25]. В умовах глобальної інформатизації та комп'юте- ризації, безумовно, об'єднуючих людство, ще існу- ють і зберігаються локальні культури зі специфічни- ми особливостями багатьох народів світу, що жи- вуть у замкненому культурному просторі. Але, як вважають багато авторів, у сучасних умовах основне значення може мати лише та куль- тура, яка спроможна об'єднати світ у глобальному просторі та в глобальному розвитку. На думку вче- них, глобальний об'єднувальний потенціал усьому людству продемонструвала перш за все культура Нового часу. Історія показала, що протягом останніх століть роль західноєвропейської культури перева- жає на тлі загальносвітової культурної еволюції, тому кризу європейської культури не можна розглядати як вузьколокальне явище. Від самого початку ця криза виявила себе як складова майбутнього все- світнього глобалізаційного процесу. ХХ століття за наявністю кризового фактора в со- ціокультурній еволюції вчені називають "Великим ек- спериментом". Почавшись як "криза європейської культури", соціокультурна криза на межі ХІХ-ХХ століть започаткувала бурхливу кризову епопею, що охопила суспільство. Кризи ХХ століття змінювали форми, охоплюючи різні сфери життя. "Кризова ко- лекція" поповнювалася все новими й новими фено- менами та поворотами. Досить згадати світові війни ХХ століття, революції, міждержавні конфлікти, еко- номічні депресії 1920-1990-х років на Заході, соціо- культурний хаос, трансформацію кризи в тоталітарні форми, ідеологізацію мільйонів, дегуманізацію мас, екологічні проблеми, які історики назвали "антропо- логічною кризою" чи навіть "антропологічною катас- трофою", оскільки на поверхню цивілізації підняли- ся націоналістичні, фашистські, тоталітарні ідеології й практики в ряді країн світу. Людство, проте, здійснило відчайдушний крок до подолання подібної соціокультурної ситуації. Розпо- чалися спроби відродження соціокультурної та пси- хологічної стабільності. Людство набуло нових цінно- стей, пов'язаних зі швидким розвитком науково-тех- нічної революції. "Постіндустріальну", "інформаційну" цивілізацію, що нині утворюється, називають механізмом гло- балізації. Соціокультурна складова цього глобаль- ного процесу стосується не лише сфер культури, політики, економіки та господарства, але й усіх інших сфер життя. Хоча, як відмічають дослідники, проблемою залишається питання, чи відповідають зміни соціокультурних інститутів глибинним змінам людської природи, чи зможе людина жити в "інфор- маційному просторі" й чи не перетвориться її існу- вання на виживання. І нікому не відомо, якою буде ця нова людина доби глобалізації , відмічає Т. Ю. Сидоріна [1, с. 15]. Можна сказати, що соціокультурна трансформа- ція в рамках ХХ століття відбувалась в умовах гло- бальних проблем: екологічна криза й катастрофічне вторгнення в біосферу, зростаюче вичерпання при- родних ресурсів, "демографічний вибух", техноло- гічна можливість знищення людства. В ім'я вітального й соціокультурного порятунку людства починається діяльність Римського клубу під керівництвом А. Печчеї (1960-ті роки). За ініціативою ЮНЕСКО в 1971 р. у Венеції була організована пер- ша конференція з глобальних проблем людства. Наприкінці останньої чверті ХХ століття була на- копичена серйозна емпірична база, що відобража- ла специфіку соціокультурної трансформації в ХХ столітті. У її формуванні суттєву роль відіграли міжна- родні проекти, такі як дослідна Програма Товари- ства Пола Лазарсфельда "Новий демократичний барометр"; починаючи з осені 1991р. (керівник Р. Роуз), програма ЮНЕСКО "Управління трансфор- маціями в центральній та східній Європі" (керівник Н. Гєнов), компаративний дослідний проект "Сис- темні зміни та модернізація: порівняльна перспек- PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 8 (99) листопад 2009 р. ІСТОРІЯ 131ФІЛОСОФІЯ тива Сходу та Заходу" (1994-1997 рр., керівники Д. Мартін, П. Махонін), Вишеградський проект "Східна та Центральна Європа 2000" (генеральний координатор Г. Гаржелак), проект "Соціальна стра- тифікація у Східній Європі після 1989 р." (керівники Д. Трейман, Іван і Соня Сєлєні), проект "Життєві умови, життєві стилі та здоров'я", реалізований у восьми країнах пострадянського простору в 2000- 2002 рр. під керівництвом Х. Херпера, а також багато інших регіональних проектів соціокультурної транс- формації людства наприкінці ХХ століття [2, с. 6]. На межі 1980-1990-х рр. польськими дослідни- ками соціології з ініціативи Інституту філософії та соціології Польської академії наук стали проводи- тись спеціальні дослідження, семінари, конференції, публікуватись роботи з обговоренням принципових змін у суспільствах колишнього державного соціа- лізму. Так, А. Пржеворський перший аргументував тезу щодо циклічності процесу ринкового транзиту та його залежності від соціальних реакцій суспільств, що трансформуються; Е. Мокржицький, Е. Внук- Липинський, В. Веселовський, В. Адамський ще на початку 1990-х років акцентували увагу на можли- вості різних шляхів посткомуністичного розвитку в єдиній глобальній соціокультурній трансформації. З 1992 р. виходить ряд робіт польських авторів, при- свячених багатовимірності та багатогранності спе- цифіки соціокультурної трансформації в період доби "суспільства після комунізму" [2, с. 6]. У цей період розвивається міжнародна дискусія, у якій виділяється робота Я. Станіскіс, автор якої звертає увагу на спонтанний характер соціокультур- ної трансформації та багатьох ендогенних соціокуль- турних сил і розробляє на основі цих ідей концепцію "політичного капіталізму", що пояснює особливості, які виникають в результаті соціокультурних транс- формацій суспільства [2, с. 7]. Необхідно сказати й про чеський варіант соціо- культурної трансформації цього суспільства. Особли- во це проявилось у період діяльності уряду В. Клау- са, що пізніше було названо "чеським маленьким дивом". Чеські соціологи П. Махонін, І. Вечернік, М. Тучек та інші на початку 1990-х років запропону- вали ряд питань для обговорення: "Як будувати ка- піталізм без капіталу?", "Як розвивати демократію без середнього класу?", "Як ставитися до тенденцій знецінювання людського капіталу?" і як усе це по- в'язати з необхідністю соціокультурної трансформації на локальному та глобальному рівнях? [2, с. 7]. Дуже важлива й цікава відповідь на питання була запропонована концепцією соціокультурної трансфор- мації, розробленою І. Сєлєні та Дж. Йялом. Вони вказували на те, як у процесі соціокультурної транс- формації "можливим є капіталізм без капіталістів" і який капіталізм у таких умовах здатен виникнути й бути досить адекватним глобальній трансформації. Учені також зазначають особливий резонанс кон- цепції "залежного розвитку" в соціокультурних про- цесах, розробленої Д. Старком спільно з Г. Грабе- ром та Л. Брюстом. По суті тут добре простежува- лась ідея неминучості великих інтеграційних процесів - іманентно притаманних соціокультурним трансфор- маціям. При цьому в цій концепції підкреслювалось значення "старих цінностей", із неминучістю відтво- рюваних за допомогою соціокультурних мереж та здатних змінити вектор постсоціалістичної трансфор- мації [2, с. 7]. Ідею посткомуністичної трансформації як "капі- талістичної революції" висловив угорський учений Л. Шаба. Він остерігав від "постреволюційного по- хмілля" як результату трансформації. Сучасні дос- лідники творчості Л. Шаби вважають, що хоча ця теза є дискусійною, тим не менше вона може вияви- тися важливою в умовах розширювання меж полі- тичної Європи та інституалізації розбіжностей між краї- нами колишнього державного соціалізму [2, с. 7]. Ряд угорських соціологів - Р. Андорка, Е. Хенкінс, Т. Колоші, П. Роберт - зробили важливий внесок у розуміння соціокультурних змін у суспільствах ко- лишнього соціалізму. Зокрема, вони показали, як впливає зміна якості життя, системи стратифікації й мобільності на результати системної трансформації. Наприклад, Ж. Ленгель та Дж. Хіглі запропонували концепцію впливу конфігурації еліт на соціокультурні зміни на посткомуністичному просторі. Проблему можливих ризиків у соціокультурних трансформаціях досліджував болгарський соціолог Н. Гєнов. Він указав на виникнення ризикових ситу- ацій у процесі посткомуністичних трансформацій, що додають "ризиковий характер" самому процесу з точки зору соціальних результатів. У зв'язку із цим він розробив "систематизацію трансформаційних ризиків" [2, с. 8]. Окреслена проблематика розвивається в Україні та Росії. Існує думка, що залучення до цього питан- ня вчених Білорусі, Молдови та ряду інших країн колишнього СРСР було дещо запізненим. Вважаєть- ся, що входження в це дослідне поле в Росії розпо- чалося з дискусії щодо змісту та результатів транс- формаційних змін. Велику роль у розробці цієї про- блематики відіграв міжнародний симпозіум "Куди прямує Росія?", що проводиться щорічно з 1993 р. Інтерцентром та Московською вищою школою со- ціальних та економічних наук під керівництвом Т. І. Заславської. Російські дослідники Ю. О. Лева- да, М. І. Лапін, В. А. Ядов запропонували концепту- алізацію процесу трансформації, важливим аспек- том якої стало обґрунтування меж і варіантів істо- ричного вибору російського суспільства. Українські соціологи Є. Головаха, Н. Паніна обґрунтували вис- новок про "подвійний характер" інституалізації в про- цесі посткомуністичної трансформації, про вплив масових соціально-психологічних "патологій" на ха- рактер трансформаційного процесу [2, с. 8]. На пострадянському просторі фундаментальни- ми роботами в галузі наведеної проблематики є дос- лідження Т. І. Заславської [5]. На думку наших вітчиз- няних учених, концепція соціальних механізмів трансформації, запропонована Т. І. Заславською, не має аналогів у відповідних наукових розробках про- блеми й дозволяє зазирнути вглиб трансформацій- них змін сучасної мінливої реальності. У вищезгаданих дослідженнях запропоновані концепції, описи, пояснення можливих трансформа- ційних змін та тих, що вже настали в пострадянсь- ких суспільствах. На їх основі сучасні вчені виділи- ли деякі принципові аспекти таких процесів: неза- даність процесу трансформації та розбіжності резуль- татів трансформаційного розвитку для країн колиш- нього державного соціалізму; залежність характеру трансформаційних змін від минулого стану суспільств, домінування ендогенних факторів розвитку; за- лежність характеру соціокультурної трансформації від уміння національних еліт та інших громадян мобілі- зувати діяльний, структурний і культурний потенціа- ли на формування й досягнення цілей перетворень; визначальний вплив факторів глобального капіталіз- му та геополітичних підтримок [2, с. 9]. PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 132 № 8 (99) листопад 2009 р. ІСТОРІЯФІЛОСОФІЯ Дослідники відмічають, що посткомуністичні сус- пільства виявились іншими, ніж очікувалось багать- ма теоретиками й практиками посткомуністичних змін на початкових фазах цього руху. У результаті трансформацій у суспільствах не трапилось витис- кання структурами конкурентного ринку та демок- ратії практик, характерних для пізнього державного соціалізму: особливе значення для життєвих шансів людей, контролю над організаційними ресурсами, наявність соціального капіталу та залученості до вигідних соціальних мереж, втручання держави че- рез правові та неправові практики у відносини влас- ності тощо. Соціокультурна трансформація будь-якого суспіль- ства - це реальний процес його існування. Саме тому, якщо визнати той факт, що на початок 2000-го р. у переважній більшості країн відбувся процес трансфор- мації як вихід із системи державного соціалізму, відкритими залишаються питання, пов'язані з розу- мінням суттєвих рис суспільств, що виникли на руї- нах минулої системи. На перший план у досліджен- нях цих суспільств вийшли проблеми консолідації та інституціоналізації, узгодження діючих акторів, їх прак- тики та інститутів. У зв'язку із цим спеціального вив- чення потребують питання, відповіді на які аж ніяк не є очевидними: який характер соціальних відносин, що формуються в суспільствах колишнього держав- ного соціалізму? які соціальні сили зацікавлені й не зацікавлені у впровадженні виникаючих соціальних відносин? у яких формах відбувається інституціона- лізація соціальних інтересів і конфліктів у цих сус- пільствах? яку роль у таких процесах відіграють ек- зогенні та ендогенні фактори? якою мірою результати посткомуністичних трансформацій співвідносяться з процесами змін європейської спільноти та світової си- стеми в цілому? якою мірою ці зміни можуть бути пояснені існуючими концепціями? у яких напрямках доцільно розвивати концептуалізацію динаміки суспільств державного соціалізму? [2, с. 10]. Цікаву відповідь на поставлені запитання знахо- димо в роботі О. Д. Куценко. Спираючись на теорію термодинамічної еволюції та синергетики, вона сфор- мулювала положення суспільств, що трансформу- ються. На її думку суспільство, що трансформуєть- ся, перебуває в стані декомпозиції, у якому доміну- ють нелінійні процеси самоорганізації, множинна варіативність структурування соціальних відносин, визнання значення кооперативних ефектів дій вели- кої кількості людей та інститутів [3, с. 22-23]. У цілому процес трансформації суспільств дер- жавного соціалізму європейські вчені пояснюють по- різному, наприклад, як революцію, "перекомбінуван- ня", "системні зміни". Європейські дослідники вва- жають, що на посткомуністичному просторі соціо- культурна трансформація почалась із системного розпаду комуністичного блоку, із чого й розгорнув- ся перехід від комунізму в Східній Європі. На дум- ку Д. Лейна, це було спричинено тим, що соціальна система в комуністичних країнах світу була "неди- ференційованою та соціологічно гомогенною". Більше того, "колишня тоталітарна "маса" була за- мінена в однаковій мірі соціально гомогенними "пуб- лікою", "громадянами", "суспільною думкою" та "електоратом" [4, с. 86]. Що стосується соціокультурної трансформації в Росії, то Т. І. Заславська визначає якість трансфор- маційної структури суспільства багатьма умовами й факторами, серед яких такі: "співвідношення індивідів та груп, що беруть активну участь у політиці, або ж пасивних у соціально-політичному відношенні"; "роз- поділ ресурсного потенціалу суспільства й можли- вості впливати на державні рішення між суспільни- ми силами, що мають різні стратегічні інтереси і які прагнуть реалізувати різні варіанти розвитку суспіль- ства"; "співвідношення сил, інтереси яких в основно- му збігаються із загальнонаціональними інтересами або, навпаки, є розбіжними з ними" [5, с. 110]. При цьому Т. І. Заславська підкреслює одну деталь: "Трансформаційна структура кожного суспільства має дві відносно незалежні, але однаково важливі про- екції - вертикальну (соціально-ієрархічну) та горизон- тальну (культурно-політичну)" [5, с. 110]. На думку Т. Тамаша, основу технологічних зу- силь трансформаційних країн становлять знання та освіта, модернізація та виробництво знань, націо- нальні можливості інновацій [6, с. 151]. Своєрідну картину являє соціокультурна транс- формація в латиноамериканському, азіатському та африканському регіонах. Так, наприклад, у Китаї соціокультурна трансформація виглядає як "керова- на глобалізація". Китайський соціолог Яньсянь Янь вказує на "чотири образи культурної глобалізації": "давосська культура - конфуціанський торговець", "навчання на Заході та китаїзація освіти", "тріумф біг-мака та голлівудських бойовиків", "права особи- стості і соціальні рухи" (релігійні та світські рухи). У цілому, соціокультурна "глобалізація в Китаї має декілька цікавих особливостей: 1) глобалізація пе- реосмислювання як невід'ємна частина зусиль, спрямованих на модернізацію, як важлива складо- ва цілі, яку становить партійне керівництво; 2) більша частина культурної еліти підтримує посилення про- цесу глобалізації й виступає провідником впливу західної культури та її локалізації; 3) китайська пар- тійна держава виконує роль активного лідера май- же в усіх аспектах процесу, завдяки чому споді- вається зберегти свій авторитет і владу; 4) народні маси виявили сильне прагнення сприймати, адап- туватись до місцевих умов і поступово засвоювати елементи імпортованої іноземної культури… Китайсь- кий випадок демонструє новий тип культурної гло- балізації: керований процес, у якому держава відіграє провідну роль, а еліта та народні маси діють разом, щоб заявити про свої права на глобальну культуру, що зароджується" [7, с. 52-53]. Стосовно інтеграції Тайваню в глобальні структу- ри, можна сказати, що в цілому в цих процесах відсутня боротьба між глобалізацією та локалізацією, будь-які культурні конфлікти або зіткнення. Можна сказати, що глобальна культура на Тайвані не отри- мала переваг порівняно з місцевою тайванською культурою, хоча й не зустріла з її боку категорично- го заперечення. Тайванський приклад - це взірець можливості уникнути конфлікту причин і наслідків культурної глобалізації [8, с. 74]. Південно-африканський приклад соціокультурної трансформації перш за все характеризується дав- німи тісними зв'язками із Заходом і вже відчуває на собі вплив чинників глобалізації з боку Великобри- танії, Америки та інших країн. На думку південно- африканського соціолога Е. Бернстейна, ключовий елемент процесу глобалізації - взаємодія глобаль- них і локальних культурних сил [9, с. 203]. Пред- ставники різних філософських шкіл у багатьох регі- онах Африки стверджують, що африканська само- бутність і система цінностей збереглися та прихову- ються від помітного наслідками колоніального па- нування. Тільки коли ця пригнічена африканська PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 8 (99) листопад 2009 р. ІСТОРІЯ 133ФІЛОСОФІЯ культурна самобутність буде відновлена, Африка буде здатна подолати невпевненість у собі та скину- ти пута свого підпорядкованого стану, одягнені на неї колоніалізмом. Це є вихідна ідея африканської соціокультурної трансформації, відображена в особ- ливому понятті африканського ренесансу [9, с. 213]. Що стосується африканського шляху соціокультур- ної трансформації, то соціологи мають статистичні дані щодо цього: чорношкірі африканці більшою мірою (ніж представники інших рас) ігнорують будь- яку африканську долю та вважають для себе необ- хідним брати приклад з розвинених країн; за праг- матичну взаємодію виступають 12 % респондентів; 4 % не вірять в особливий африканський шлях роз- витку; тільки 2 % виступають за африканізацію в рамках соціокультурної трансформації; 7 % хочуть повернення до традиційних вірувань і 3 % - повер- нення до "Убунту" [1, с. 216]. Е. Бернстейн пише: "ПАР - це уламок Заходу, головне прагнення якого з ХІІІ століття - вийти на один рівень із Заходом за по- казниками самого Заходу. Це означає, що місія аф- риканського ренесансу визнається конкуренто- спроможним "західним продуктом". Культурна гло- балізація не зустрічає в ПАР ніякого опору" [9, с. 225]. На жаль, рамки статті не дозволяють нам широ- ко охарактеризувати процеси соціокультурної транс- формації в різних регіонах світу. Тому обмежимось лише фіксацією кількох аспектів регіональних транс- формацій деяких країн. Наприклад, щодо ситуації в Чилі, то Артуро Талавера - соціолог цієї країни, стверджує, що має місце особливий латиноамери- канський спосіб дії в глобалізованому світі [10]. При цьому він припускає можливість у Чилі іспанського варіанту, тобто об'єднання з європейською модел- лю. У Латинській Америці глобалізація не запере- чується, тому що релігійно-моральне відновлення, що відбувається там, саме ініційоване глобалізова- ними релігійними рухами. Талавера вважає, що "пе- ред нами - різновид консервативної глобалізації, що конкурує з іншими глобалізаційними силами, серед яких може опинитись і фемінізм" [10, с. 267]. При- клад чилійської соціокультурної глобалізації важли- вий тим, що "Чилі - не лише лідируюча країна регіо- ну (успішні соціально-економічні реформи перетво- рили її на державу з потужною економікою), але й країна, у якій нові міжнародні консервативні рухи надзвичайно живучі та могутні" [10, с. 267]. Висновки Стислий огляд глобальної соціокультурної транс- формації, що відбувається в різних регіонах світу, дозволяє нам зробити ряд висновків. По-перше, увесь світ із розумінням ставиться до глобальних процесів і зазначає, що криза починаєть- ся з культури, яка складає гносеологічну основу су- часної глобалізації та світової соціокультурної транс- формації. По-друге, учені всіх країн світу розробля- ють концептуально-методологічні аспекти та детер- мінанти соціально-культурної трансформації в гло- бальних і локальних межах, указуючи на швидкий розвиток сучасної інформаційно-комп'ютерної рево- люції, технологічне оновлення всіх сфер життя люд- ства й створювання специфічного простору для його існування - інформаційного. По-третє, світові проце- си, що відбуваються, актуалізують цю проблемати- ку, що виражається в цілому ряді ідей: у "спонтанно- му характері" глобальної соціокультурної трансфор- мації (Польща); у необхідності пошуку "адекватної форми капіталізму", здатного здійснювати світову со- ціокультурну трансформацію (Чехія); у застереженні від "негативних наслідків соціокультурної трансфор- мації на посткомуністичному просторі, "урахуванні якості життя" та "залученні еліт" до соціокультурної трансформації (Угорщина); у "можливості соціальних ризиків" після соціокультурної трансформації (Болга- рія); у впливі на можливість "масових соціально-пси- хологічних патологій на характер соціокультурної трансформації, домінуванні ендогенних факторів роз- витку, зв'язку з минулим (Росія, Україна); у необхід- ності "керованої трансформації" (Китай); у можливості "безконфліктного співіснування" між локальним і гло- бальним (Тайвань); ідеї взаємодії глобального і ло- кального рівней (ПАР); у реалізації європейської мо- делі соціокультурної трансформації (Чилі). ЛІТЕРАТУРА: 1. Сидорина Т. Ю. Философия кризиса / Т. Ю. Сидорина. - М. : Издательство "Флинта" ; Издательство "Наука", 2003. - 455 с. 2. Посткоммунистические трансформации : векторы, из- мерения, содержание / [под. ред. О. Д. Куценко, С. С. Бабен- ко]. - Харьков : Изд. центр Харьковского национального уни- верситета имени В. Н. Каразина, 2004. - 418 с. 3. Куценко О. Д. Фазы и пути системних трансформаций : подобия и различия в бывших странах государственного социализма / О. Д. Куценко // Посткоммунистические транс- формации : векторы, измерения, содержание / [под. ред. О. Д. Куценко, С. С. Бабенко]. - Харьков : Изд. центр Харьков- ского национального университета имени В. Н. Каразина, 2004. - C. 108-131. 4. Лейн Д. Трансформация государственного социализ- ма : системные изменения или классовая революция? / Д. Лейн // Посткоммунистические трансформации : векторы, измерения, содержание / [под. ред. О. Д. Куценко, С. С. Бабен- ко]. - Харьков : Изд. центр Харьковского национального уни- верситета имени В. Н. Каразина, 2004. - C. 83-107 5. Заславская Т. И. Движущие силы трансформации Рос- сийского общества / Т. И. Заславская // Посткоммунисти- ческие трансформации : векторы, измерения, содержание / [под. ред. О. Д. Куценко, С. С. Бабенко]. - Харьков : Изд. центр Харьковского национального университета имени В.Н. Ка- разина, 2004. - C. 108-131. 6. Тамаш П. Трансформация центрально-европейских си- стем исследования и развития в 1989-2002 гг. / П. Тамаш // Посткоммунистические трансформации : векторы, измере- ния, содержание / [под. ред. О. Д. Куценко, С. С. Бабенко]. - Харьков : Изд. центр Харьковского национального универ- ситета имени В. Н. Каразина, 2004. - C. 151-182. 7. Яньсянь Янь . Управляемая глобализация. Государ- ственная власть и изменения в культуре Китая / Янь Янь- сянь // Многоликая цивилизация. Культурное разнообразие в современном мире [под ред. П. Бергера, С. Хантингтона]. - М. : Аспект Пресс, 2004. - C. 27-56. 8. Синь-Хуань Майкл Сяо. Существование и синтез. Куль- турная глобализация и локализация на современном Тайва- не / Майкл Сяо Синь-Хуань // Многоликая цивилизация. Куль- турное разнообразие в современном мире [под ред. П. Бер- гера, С. Хантингтона]. - М. : Аспект Пресс, 2004. - C. 57-76. 9. Бернстейн Э. Глобализация, культура и развитие. Мо- жет ли ЮАР быть не просто придатком Запада, а чем-то большим? / Э. Бернстейн // Многоликая цивилизация. Куль- турное разнообразие в современном мире [под ред. П. Бер- гера, С. Хантингтона]. - М. : Аспект Пресс, 2004. - C. 201-266. 10. Талавера А. Ф. Тенденции к глобализации в Чили / А. Ф. Талавера // Многоликая цивилизация. Культурное раз- нообразие в современном мире [под ред. П. Бергера, С. Хан- тингтона]. - М. : Аспект Пресс, 2004. - C. 267-313. PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 134 № 8 (99) листопад 2009 р. ІСТОРІЯФІЛОСОФІЯ Н. Dolguikh GLOBAL SOCIAL AND CULTURAL TRANSFORMATION: CONCEPTUAL DIRECTION OF RESEARCH Global process of social and cultural transformation in Europe, Latin America and Asia is considered. Major conceptions of the process are introduced with respect to national specificity and historic conditions. Key words: social and cultural transformation, globalization, global transformation, social development, culture, process of integration, postcommunist area. © Г. Долгіх Надійшла до редакції 26.10.2009 УДК 130.2 "ÄÐÓÃÀ ÏÐÈÐÎÄÀ" ÄÐÓÃÎ¯ ÐÅÀËÜÍÎÑÒ² МИКОЛА ЖУРБА, кандидат філософських наук, завідувач кафедри гуманітарного та фізичного виховання Інституту хімічних технологій Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, м. Рубіжне У статті, всупереч переорієнтації сучасної філософії з поняття структури на поняття нон- фінальної структурації, яка по суті забезпечує принципово аструктурний і нелінійний спосіб організації цілісності, запропоновано структурний підхід у дослідженні філософії культури. Зосереджено особливу увагу на аналізі економічної та інформаційної культури, які віддзер- калюють парадигмальну установку (гру структури) у напрямку динаміки та самоорганізації культури. Ключові слова: культура, структура, постмодернізм, деконструкція, економічна культура, інформаційна культура, перекреслення, цивілізація, квазікультура. Постановка проблеми та стан її вивчення. Сучасний аналіз соціальних, політичних, економіч- них трансформацій суспільства неможливий без си- стемних досліджень культурного простору. Епоха постмодернізму, де людина не витримує тиску світу (Ю. Борев), дала поштовх до деконструкції культу- ри та утворення різних її сегментів, котрі отримують свій власний вектор подальшого розвитку. Необхід- но зазначити, що така цілеспрямована "векторність" сегментації культури обумовлює певні структурні зміни спрямованості культури щодо її класичного розуміння. Окремі сегменти набувають усе більшої автономії та починають створювати певні поведін- кові стереотипи, які формують світоглядні орієнтації людини. Тому деконструкція як деперсоналізація стає передумовою нової культури. Термін "деконструкція" спочатку розумівся як літературно-критична практика постструктуралізму (Х. Блум, Ж. Дерріда, П. де Ман, Х. Міллер, Дж. Хар- тман), яка, на думку першоавтора цієї теорії (Ж. Дер- ріда), не могла запропонувати (створити) нову куль- туру (тільки новий синтез), але із часом цей "новий культурний синтез" (який почав успішно використо- вуватися різними галузями знань: психологією, со- ціологією, культурологією, філософією тощо) призвів до кардинальних змін самої культури, дестабілізу- ючи та змінюючи традиційні цінності. Говорячи про структуру культури, необхідно мати на увазі, що вона є системою, яка забезпечує єдність утворених нею елементів. Прийнято виок- ремлювати "ядро культури"1, яке утворюється шля- хом об'єднання домінуючих рис у кожному її сег- менті. На думку І. Тюрменка [1, с. 11] це ядро стано- вить традиційні (історично сформовані) ідеї, яким притаманна особлива цінність. Крім того виділяють "периферію культури" - зовнішні шари, які підвладні змінам і новаціям. На сьогодні акцент повністю зміщено на "периферію культури", яка починає змінювати (деконструювати) "ядро культури". Реалії постмодерну призводять до корінних змін культури як духовного феномена людства, що обумовлює актуальність та необхідність її дослідження. Таким чином, сьогодні підвищений інтерес до розгляду сутності та структури культури обумовле- ний її деконструктивністю, плюральністю цінностей та відсутністю будь-яких смислових орієнтирів. 1 Деякі дослідники виокремлюють серцевину культури (ос- нову) та її грані (які підвладні змінам). PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com

Глобальна соціокультурна трансформація: концептуальний вектор дослідження

Institution

Ähnliche Einträge